20 березня 2026 року
м. Київ
справа № 766/13948/25
провадження № 61-3486ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Харченка Дмитра Миколайовича, на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» про стягнення заборгованість за договором оренди,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, в якому просили стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» (далі - ПСП «Агрофірма «Роднічок») заборгованість за договором оренди землі в розмірі 64 449,57 грн, з яких: 54 408,00 грн - заборгованість з орендної плати за 2023-2026 роки; 7 841,73 грн - інфляційне збільшення боргу та 2 199,84 грн - три проценти річних.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 листопада 2025 року позов задоволено, здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року апеляційну скаргу ПСП «Агрофірма «Роднічок» задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог про стягнення за договором оренди заборгованості з орендної плати за 2023, 2024 та 2026 роки відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі за 2025 рік задоволено частково.
Стягнено з ПСП «Агрофірма Роднічок» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за договором оренди землі в загальному розмірі 4 605,33 грн, з яких: 3 602,00 грн - залишок заборгованості з орендної плати за 2025 рік; 791,75 грн - інфляційне збільшення боргу та 211,58 грн - три проценти річних.
Здійснено розподіл судових витрат.
У березні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Харченка Д. М., на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року.
У касаційній скарзі заявники, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати постанову апеляційного суду, а судове рішення першої інстанції залишити в силі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у справі складає 64 449,57 грн, яка станом на 01 січня 2026 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328*250= 832 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, постанова Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року не підлягає касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявників.
Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду щодо стягнення заборгованості за договором оренди, зокрема землі, на яку посилаються заявники, ними не обґрунтовано.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені заявниками у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявників.
З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
З урахуванням наведеного, оскільки заявники подали касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яке не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Харченка Дмитра Миколайовича, на постанову Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Роднічок» про стягнення заборгованість за договором оренди.
Копію ухвали надіслати заявникам.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. М. Осіян
В. В. Сердюк