17 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/1181/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Щербань А. С. (адвокат),
відповідача - Коновалов М. І. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Акціонерного товариства "Харківобленерго"
на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 та
додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2025
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр"
до Акціонерного товариства "Харківобленерго"
про визнання укладеними додатків до договору.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зубр" (далі - ОСББ, ОСББ "Зубр", позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго", Товариство, відповідач, скаржник) про визнання укладеними між АТ "Харківобленерго" та ОСББ "Зубр" додатків № 2, 3, 6, 7 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1-91К, укладеного шляхом приєднання ОСББ "Зубр" до умов публічного договору, в редакції, викладеній у позовній заяві.
1.2. Зокрема:
- Додаток № 2 "Паспорт точки розподілу";
- Додаток № 3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ "Зубр";
- Додаток № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";
- Додаток № 7 "Однолінійна схема [схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання]".
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони уклали договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019, шляхом підписання позивачем заяви-приєднання, однак не дійшли згоди щодо умов цього договору, а саме - не узгодили, які прилади обліку є розрахунковими, та не уклали Додаток № 3 до договору (між сторонами наявний спір щодо цього питання), а також не уклали Додатки № 2, 6, 7 які є невід'ємною частиною договору.
1.4. За твердженням позивача, заява-приєднання, що надавалася ОСББ на підписання 03.12.2018 не відповідала формі заяві-приєднання, яка затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312, оскільки у заяві не вказано ЕІС-коди точок комерційного обліку за об'єктом споживача. Водночас додаток до заяви-приєднання, який містить відповідні ЕІС-коди є додатком до договору про постачання електричної енергії від 08.12.2015 №1-91К за О/Р 091, а не договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1-91К.
1.5. Із посиланням на пункти 12.8 та 12.9 додатку 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, ОСББ зазначає, що додатки до Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, які визначені обов'язковими, між сторонами не укладені.
1.6. У позові ОСББ наголошує на незаконності включення загальнобудинкових лічильників обліку до переліку розрахункових та неправильному підходу, визначеному сторонами, зокрема, щодо використання загальнобудинкових лічильників для обліку обсягу розподіленої електричної енергії ОСББ. Позивач наголошує на наявності у будинку різних точок розподілу та продажу електричної енергії, 2 (двох) типів споживачів: власників квартир та ОСББ, а також трьох видів засобів обліку електричної енергії.
1.7. Позивач вважає помилковим тлумаченням АТ "Харківобленерго" Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та ототожненням ОСББ із усіма співвласниками багатоквартирного будинку.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 у справі № 922/11181/25 (суддя Юрченко В. С.) яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 (колегія суддів: Медуниця О. Є., Істоміна О. А., Мартюхіна Н. О.) позовні вимоги задоволено повністю; визнано укладеними між АТ "Харківобленерго" та ОСББ "Зубр" додатки № 2, 3, 6, 7 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної від 01.01.2019 № 1-91К, укладеного шляхом приєднання до умов публічного договору, у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду.
2.2. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 заяву ОСББ "Зубр" про ухвалення додаткового рішення у цій справі задоволено частково. Стягнуто з АТ "Харківобленерго" на користь ОСББ "Зубр" 20 000,00 грн витрат на професійну справничу допомогу. У решті вимог заяви відмовлено.
2.3. Задовольняючи позовні вимоги суди з посиланням, зокрема, на правові висновки Верховного Суду у справах № 920/422/17, № 920/208/17 та № 922/717/21 зазначили, що розрахунки за спожиту електричну енергію (комерційні розрахунки) повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, приєднаного до електрообладнання, яке знаходиться на території власника або користувача об'єкта нерухомості (квартири, будинку тощо), а отже розрахунки між відповідачем та ОСББ за спожиту електричну енергію мають здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ "Зубр". До яких, зокрема, відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо.
2.4. За висновками судів, відповідач безпідставно пов'язує балансову належність та експлуатаційну відповідальність мереж із точкою розподілу електричної енергії та точкою комерційного обліку електричної енергії, а також зазначили, що ОСББ не є колективним побутовим споживачем щодо електричної енергії, спожитої мешканцями будинку (у тому числі безобліково), як самостійними споживачами (за квартирними приладами обліку). Водночас зазначені у Додатку до заяви-приєднання від 01.01.2019 № 1-91К загальнобудинкові лічильники можуть використовуватися, як технічні для контролю обсягів споживання електроенергії на об'єкті (у будинку) в цілому.
2.5. Додаткову постанову мотивовано тим, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив обсяг витрат на надану професійну правничу допомогу, а тому наявні підстави для покладення на відповідача витрат ОСББ на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.
2.6. У вирішенні заяви ОСББ про стягнення з Товариства на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу (понесених у суді апеляційної інстанції), суд апеляційної інстанції, врахував, зокрема, рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду ОСББ заяв та матеріалів та виходячи із принципу змагальності сторін, а також загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, у т.ч. і враховуючи всі аспекти та складність справи, дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн відповідає встановленим критеріям.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. АТ "Харківобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 у справі № 922/1181/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
3.2. Також не погоджуючись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції АТ "Харківобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 у справі № 922/1181/25 скасувати; ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСББ "Зубр" у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та покласти на заявника судові витрати повністю, а у разі прийняття судом рішення про задоволення вимог заявника - задовольнити її частково, та зменшити розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, до рівня що не перевищує 8 460,00 грн.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги на судові рішення ухвалені по суті спору Товариство з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень пункту 4, підпунктів 1.1.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5 пункту 6 ПРРЕЕ, статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та абзацу 3 частини другої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" сукупно із положеннями частини четвертої статті 75, статті 86 та 236 ГПК України у подібних правовідносинах.
4.1.2. За твердженням скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень по суті спору неправильно застосували означені вище норми матеріального права та дійшли помилкових про те, що умови "попереднього договору" (договору про постачання електричної енергії від 08.12.2015 №1-91К за О/Р 091) укладеного між сторонами спору за правилами пункту 6 ПРРЕЕ могли діяти лише до укладення нового договору (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної від 01.01.2019 № 1-91К). Скаржник вважає такі висновки судів необґрунтованими та помилковими, оскільки пунктом 6 ПРРЕЕ передбачено вичерпний перелік / порядок наявності підстав для укладення нового договору про постачання електричної енергії споживачу, зокрема: при зміні електропостачальника за ініціативою споживача (пункт 6.1. ПРЕЕ); при зміні електропостачальника на постачальника "останньої надії" (пункт 6.2. ПРЕЕ). При цьому означені обставин у спірному випадку відсутні.
4.1.3. З огляду на означене Товариство вважає висновки судів у частині неможливості розповсюдження дії його умов (в частині визначення точок розподілу та об'єктів споживання) на укладений між сторонами спору договір споживача про надання послуг з розподілу електричної від 01.01.2019 № 1-91К не відповідають фактичним обставинам спору.
4.1.4. Суди не надали належної оцінки доводам Товариства про те, що ОСББ "Зубр" в особі - Гладких Т. В. звернулося до Товариства з заявою щодо укладення договору про постачання електричної енергії, у якій самостійно, окрім іншої суттєвої інформації також визначило: найменування та адресу точки обліку (м. Харків, вул. Зубарєва, 34); вид діяльності споживача (комплексне обслуговування об'єктів 81.10); акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін (пункт 1 переліку) та відомості щодо розрахункових засобів обліку (пункт 3 переліку).
4.1.5. Тобто позивач у відносинах із відповідачем самостійно визначив та узгодив, що саме визначені у додатку до договору від 08.12.2015 №1-91К за О/Р 091 засоби обліку на певній балансовій межі і фіксують дані обліку ОСББ, як суб'єкта господарювання, який здійснює діяльність з комплексного обслуговування об'єктів у будинку м. Харків, вул. Зубарєва, 34 за спірним договором про надання послуг з розподілу електричної від 01.01.2019 № 1-91К (далі- Договір № 1-91К).
4.1.6. Позивач не спростував, а суди не взяли до уваги те, що при укладанні Договору № 1-91К сторони погодили необхідні додатки, якими зокрема, є: Додаток 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію"; Додаток 3.2 "Дані про відпуск електричної енергії та інші потреби споживача", Додаток № 2 "Паспорт точки розподілу електричної енергії" у яких визначено та встановлено EIC-код площадки комерційного обліку з іншими додатками / схемами / переліками, тощо. Визначальним, на переконання скаржника, є те, що дія Договору № 1-91К та означених вище додатків до нього не припинена сторонами за взаємною сторін або в судовому порядку, а тому підлягає виконанню сторонами спору.
4.1.7. Суди у вирішенні цього спору неправильно застосували положення пунктів 2.2.1, 2.2, 2.2.5 ПРРЕ та статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", що і стало наслідком для помилкових висновків про наявність підстав для задоволення вимог ОСББ. Скаржник наголошує на тому, що за означеними вище положеннями ПРРЕ комерційний облік споживання електричної енергії ОСББ здійснюється по електроустановці (об'єкту) в цілому, а не по кожному струмоприймачу окремо, а отже розрахунки за електричну енергію, спожиту в межах спільних електричних мереж багатоквартирного будинку (комерційні розрахунки), повинні здійснюватися на підставі показань лічильника, який забезпечує облік електричної енергії по об'єкту в цілому (загальнобудинковому), із вирахуванням показань інших лічильників, улаштованих всередині внутрішніх електричних мереж багатоквартирного будинку, та які забезпечують облік по окремих об'єктах індивідуальних побутових споживачів. На переконання скаржника, саме завдяки наявності загальнобудинкового обліку в сукупності з окремим обліком індивідуальних побутових споживачів забезпечується належний комерційний облік електричної енергії, спожитої в межах спільних загальнобудинкових мереж цього об'єкта, власниками яких є всі власники окремих приміщень.
4.1.8. Також АТ "Харківобленерго" зазначає про помилковість врахування судами у вирішенні цього спору висновків Верховного Суду, які викладені у постановах зі справ № 920/422/17, № 920/208/17 та № 922/717/21, оскільки квалфікуючою ознакою відмінності (неподібності) спорів у цьому випадку є те, що ОСББ "Зубр" (споживач) на відміну від обставин, які мали місце у наведених вище судових справах, підписало Додаток до заяви-приєднання в якій самостійно та добровільно визначило і узгодило перелік точок комерційного обліку електричної енергії.
4.1.9. Крім того, за твердженням скаржника, суди у вирішенні цього спору порушили вимоги частини четвертої статті 75 ГПК України та не врахували обставин встановлених судовими рішеннями у справі № 922/2582/24 (за позовом АТ "Харківобленерго" до ОСББ "Зубр" про стягнення заборгованості за Договором № 1-91К), які не підлягають доказуванню у цьому спорі. Зокрема, щодо: "достатності та дійсності договірних умов з розподілу АТ "Харківобленерго" електричної енергії ОСББ "Зубр"; "обґрунтованості та вірності алгоритму розрахунків обсягів спожитої ОСББ "Зубр" електричної енергії за Договором № 1-91К".
4.1.10. На переконання скаржника, суди також не врахували, що позивач у цьому спорі обрав неналежний спосіб захисту, оскільки не здійснив жодних передбачених діючим законодавством заходів щодо припинення дії Додатку до Договору з розподілу електричної енергії (заяви приєднання від 03.12.2018) зміст якого містить умови які суперечать змісту заявлених позивачем вимог. Водночас задоволення судами вимог ОСББ має наслідком правову невизначеність між сторонами спору у виконання умов Договору № 1-91К (виконання на умовах, які визначені оскаржуваними судовими рішеннями чи виконання на умовах, які погоджені додатком до заяви приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 08.12.2015 №1-91К за О/Р 091).
4.1.11. На обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції Товариство з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 43, пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 126, частин п'ятої, дев'ятої статті 129 ГПК України у подібних правовідносинах.
4.1.12. За твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції у вирішенні заяви ОСББ не врахував висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 15.06.2022 у справі № 905/671/19 та від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, зокрема, про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
4.1.13. Товариство вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував відсутність співмірності між розміром витрат позивача та складністю справи для адвоката, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, що свідчить про порушення вимог статті 126 ГПК України. Суд не надав належної оцінки доводам Товариства, що позивач та адвокатське об'єднання суму гонорару за надання правничої (правової) допомоги визначили суто формально, без урахування жодних чинників, які впливають на рівень адекватності суми оплати наданих послуг.
4.1.14. За твердженням скаржника, визначений судом апеляційної інстанції розмір витрат на оплату послуг адвоката 20000,00 грн не є співмірним відносно незначної складності справи для досвідченого в цій галузі адвоката (адвокат Щербань А. С. має значний досвід участі в аналогічних спорах), неспівмірний до часу витраченому адвокатом на всі організаційно-процесуальні заходи з виконання доручення клієнта та до обсягу наданих адвокатом послуг (ознайомлення з апеляційною скаргою, підготування відзиву на неї та участь у єдиному судовому засіданні; обсягу наданих адвокатом послуг). Скаржник вважає, що сума витрат, яка підлягала до стягнення судом не може перевищувати 8 460,00грн.
4.1.15. Крім того, на переконання скаржника, у вирішенні заяви ОСББ суд апеляційної інстанції мав би врахувати, що судові витрати сторони з боку якої допущене зловживання процесуальними правами (шляхом введення апеляційного суду в оману представником позивача стосовно обставин пропуску строку на подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції) в силу положень статей 43, 129 ГПК України мають бути покладені на неї, як винну особу.
4.2. Доводи інших учасників справи
4.2.1. У відзивах на касаційні скарги ОСББ вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити касаційній скарги відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5.1.1. Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17.12.2014 створено ОСББ "Зубр".
5.1.2. За Актом приймання-передачі житлового комплексу з управління в управління, укладеного між ТОВ "Будівельний торговий будинок" та ОСББ "Зубр", 30.03.2016 на баланс ОСББ переданий житловий будинок за адресою: м.Харків, вул. Зубарєва, буд.34.
5.1.3. До 01.01.2019 правовідносини між ОСББ "Зубр" (як споживачем) та АТ "Харківобленерго" (як постачальником) були врегульовані договором про постачання електричної енергії від 08.12.2015 №1-91КзаО/Р091, за умовами розділу 1 якого - постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
5.1.4. Станом на дату укладення від 08.12.2015 № 1-91КзаО/Р091 взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), були врегульовані Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 (ПКЕЕ).
5.1.5. Із 19.04.2018 набули чинності Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 (ПРРЕЕ), які передбачили необхідність переукладення всіх договорів між споживачами та постачальниками електричної енергії.
5.1.6. У зв'язку з набуттям чинності ПРРЕЕ, АТ "Харківобленерго" розміщено на офіційному веб-сайті публічний договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.
5.1.7. З метою приєднання до умов публічного договору ОСББ "Зубр" 03.12.2018 підписало надану відповідачем заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, за якою приєдналося до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з 01.01.2019 за № 1-91К.
5.1.8. Між сторонами спору укладений Договір про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1-91К.
5.1.9. Звертаючись до суду з позовом ОСББ із посиланням на положення пунктів 12.8, 12.9 Додатку 3 до ПРРЕЕ [Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії] наголошує на тому, що означені додатки до Договору № 1-91К між сторонами спору не укладені.
5.1.10. Суди також встановили, що сторонами спору не заперечується та обставина, що в багатоквартирному будинку за адресою: м. Харків, вул. Зубарєва, буд. 34, встановлені три типи лічильників:
1. загальнобудинкові лічильники, які обліковують всю електричну енергію, яка постачається на територію будинку, у тому числі ту, яка потім споживається власниками квартир та ОСББ "Зубр" на технічні цілі будинку (ЕІС код точки комерційного обліку: 62Z4296524553910; 62Z9284576427149; 62Z6396391652894; 62Z6220788261830);
2. лічильники споживання електроенергії на технічні цілі будинку, які обліковують електричну енергію, що споживається ОСББ "Зубр"на виконання статутних цілей [освітлення місць загального користування, електроживлення ліфтів, забезпечення роботи насосів підкачування води] (ЕІС код точки комерційного обліку: 62Z0118881740668; 62Z7174274255004; 62Z3775793388940; 62Z68186196831129; 62Z6585753997882);
3. індивідуальні лічильники (210 поквартирних лічильників) обліковують електричну енергію, яка споживається власниками квартир.
5.1.11. ОСББ "Зубр" неодноразово зверталося до АТ "Харківобленерго" з проханням не враховувати в розрахунках обсягу розподіленої та спожитої ОСББ електричної енергії дані по чотирьох загальнобудинкових лічильниках та пропонувало виключити їх з переліку розрахункових приладів обліку.
5.1.12. У матеріалах справи наявний лист позивача від 10.02.2025 на адресу відповідача із пропозицією підписати додатки до договору 2019 року. До листа додано Додатки до Договору.
5.1.13. Відповідач листом від 07.03.2025 відмовив позивачу у їх підписанні, із посиланням на те, що схема підключення будинку не зазнала змін. При цьому, сторонами означені Додатки до Договору № 1-91К вже підписані і їх повторне підписання в іншій редакції є неможливим.
5.1.14. Суди також встановили, що у листах від 22.06.2023 та від 23.03.2023 відповідач пропонував позивачу укласти Додаток № 3 до Договору № 1-91К "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії" у запропонованій ним редакції.
5.1.15. У матеріалах справи наявне тривале листування сторін з цього питання протягом 2023-2025 років.
5.1.16. Зокрема, ОСББ зверталося до відповідача із листами-претензіями, в яких не погоджувалося з обсягами виставленої до оплати електричної енергії, з посиланням на те, що обсяг електричної енергії, яку АТ "Харківобленерго" (ОСР) нараховувало останньому, як таку, що фактично не споживається ОСББ. За твердженням позивача така ситуація пов'язана із паралельним обрахуванням відповідачем обсягів спожитої електричної енергії за загальнобудинковими лічильниками та лічильниками споживання електричної енергії на технічні цілі будинку.
5.1.17. АТ "Харківобленерго" у відповідь на означені листи повідомляло про неможливість зміни переліку розрахункових приладів обліку, оскільки саме такий перелік лічильників, що застосовуються для розрахунків ОСББ "Зубр" зафіксований у додатку № 3.1 до Договору від 08.12.2015 № 1-91КзаО/Р091.
5.1.18. Суди також встановили, що Товариство неодноразово пропонувало ОСББ укласти Додаток № 3 до Договору № 1-91К "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії" у запропонованій ним редакції, мотивувавши ці пропозиції необхідністю переукладення Додатку до Договору у відповідності до положень постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
5.1.19. Вважаючи, що укладений між сторонами зміст Додатку № 3 до Договору № 1-91К суперечить вимогам чинного законодавства ОСББ не підписало запропоновану відповідачем його редакцію.
5.1.20. Листом від 10.02.2025 ОСББ "Зубр" звернулося до АТ "Харківобленерго" з пропозицією укласти додатки до Договору № 1-91К у запропонованій ним редакції, зокрема: Додаток № 2 "Паспорт точки розподілу"; Додаток № 3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ "Зубр"; Додаток № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; Додаток № 7 "Однолінійна схема (схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання)".
5.1.21. Листом від 07.03.2025 № 56РРЕ/20-942 відповідач повідоми позивача про неможливість підписання Додатків до Договору № 1-91К у запропонованій позивачем редакції, оскільки сторони вже підтвердили свої зобов'язання, шляхом підписання додатків до договору 2015 року (від 08.12.2015 № 1-91КзаО/Р091).
5.1.22. ОСББ у позові також вказує на те, що під час розгляду Господарським судом Харківської області справи № 922/2582/24 (за позовом АТ "Харківобленерго" до ОСББ "Зубр" про стягнення заборгованості за Договором № 1-91К) йому стало відомо, що відповідачем складено Додаток № 2 до Договору № 1-91К "Паспорт точки розподілу до договору 2019 року". Однак, позивачу такий Додаток для ознайомлення та погодження не направлявся.
5.1.23. Вказані вище обставини (відмова відповідача від укладання Додатків до Договору № 1-91К у запропонованій позивачем редакції, зокрема: Додаток № 2 "Паспорт точки розподілу"; Додаток № 3 "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії ОСББ "Зубр"; Додаток № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; Додаток № 7 "Однолінійна схема [схема електропостачання споживача із зазначенням ліній, що живлять електроустановки споживача, і точок їх приєднання]") і стали причиною звернення до суду з цим позовом.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.1.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Предметом спору у цій справі є вимоги споживача про визнання укладеними додатків № 2, 3 ,6, 7 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між сторонами спору у запропонованій ним редакції.
7.2. Згідно з доводами касаційної скарги предметом касаційного оскарження є судові рішення ухвалені за результатами вирішення спору - про задоволення позовних вимог.
7.3. Верховний Суд наголошує, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.4. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.5. За доводами касаційної скарги Товариства, судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано положення пункту 4, підпунктів 1.1.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5 пункту 6 ПРРЕЕ, статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та абзацу 3 частини другої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у сукупному зв'язку з положеннями частини четвертої статті 75, статті 86 та 236 ГПК України.
7.6. Скаржник, наголошує на необхідності формування висновків Верховного Суду у застосуванні означених вище норм, зокрема, у такому контексті:
- "чи можуть бути за рішенням суду визнані укладеними нові додатки до Договору з розподілу електричної енергії у випадку, якщо їх зміст та умови не відповідають/протирічать змісту та умовам раніше узгодженого сторонами додатку до Договору який судом скасовано не було? ";
- "чи є належним способом захисту визнання укладеним нових додатків до договору за умови що позов про визнання недійсними існуючих додатків судом вирішено не було?";
- чи повинні враховуватися обставини, встановлені рішенням суду в господарській що набрало законної сили, при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи стосовно яких встановлено ці обставини? ".
7.7. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
7.8. Частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
7.9. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
7.10. Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що вказана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 зі справи № 904/8389/17, від 06.12.2021 зі справи № 904/6340/19, від 14.12.2021 зі справи № 910/3359/20.
7.11. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
7.12. Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
7.13. Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи, наведені у касаційній скарзі, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.
7.14. За змістом пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
7.15. Отже, умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави є: (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, (2) відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.
7.16. У контексті доводів касаційної скарги, висновків судів попередніх інстанцій та підстав відкриття касаційного провадження Суд враховує, що підставою для звернення до суду з позовом у цій справі стала незгода споживача за договором про розподіл електричної енергії із визначеним сторонами у договорі підході щодо використання загальнобудинкових лічильників для обліку обсягу розподіленої електричної енергії ОСББ.
7.17. Тобто питанням яке підлягало вирішенню Судом у цьому спорі є правомірність / неправомірність використання АТ "Харківобленерго" загальнобудинкових засобів обліку електричної енергії, які містить Додаток до заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, підписану споживачем 03.12.2018 у якій визначено ЕІС точки комерційних вузлів обліку електричної енергії на об'єкті споживача (Додаток №3.1 до договору від 08.12.2015 № 1-91КзаО/Р091"Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію") у виконанні умов Договору № 1-91К.
7.18. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що задовольняючи позовні вимоги суди виходили зокрема, з такого:
- процедура укладання договору споживача про розподіл з урахуванням положень статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, як договору приєднання, умови якого є однаковими для всіх споживачів, не призводить до автоматичної визначеності таких індивідуальних умов для кожного споживача, як точки розподілу та комерційні засоби обліку, які об'єктивно не можуть визначатися як єдині для всіх на відповідному сайті ОСР, що узгоджується із вимогами пункту 3.5 розділу V Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ);
- згідно з пунктом 2.1.12. ПРРЕЕ невід'ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою. Однак, означені додатки між сторонами спору до Договору № 1-91К укладені не були;
- виходячи із визначення поняття "площадка вимірювання", "площадка комерційного обліку", "точка розподілу / передачі електричної енергії", а також "електроустановка" багатоквартирний будинок не може вважатися єдиною площадкою комерційного обліку, а паспорти точок розподілу повинні бути складені за кожною точкою комерційного обліку (площадкою комерційного обліку) окремо;
- зважаючи на те, що точки розподілу / передачі електричної енергії зазначені у Додатку до Заяви-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 08.12.2015 № 1-91КзаО/Р091 враховує точки, через які проходить вся електрична енергія, що постачається на територію будинку (загальнобудинкові лічильники), та точки розподілу електричної енергії у кожну окрему квартиру в будинку, такий підхід не відповідає вимогам ККОЕЕ та ПРРЕЕ, оскільки ці точки не є точками приєднання ОСББ "Зубр", а електроенергія, яка постачається через зазначені точки, постачається різним типам споживачів / власникам;
- означене також узгоджується з положеннями п.5.1.10 ККОЕЕ (для комерційних розрахунків використовуються дані з основного вузла обліку власника електроустановки (об'єкта) за умови його відповідності вимогам проєктних рішень).
- водночас Додаток № 2 "Паспорт точки / точок розподілу електричної енергії" у редакції ОСББ "Зубр", відповідає змісту заяви-приєднання від 03.12.2018 до Договору № 1-91К, за якою ОСББ приєдналося до публічного договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, а також відповідає Типовому договору надання послуг з розподілу електричної енергії та вимогам норм ПРРЕЕ та ККОЕЕ (в тому числі пунктам 1.1.2, 1.2.4 ПРРЕЕ, підпункту 49 пункту 1.2.1 ККОЕЕ);
- Додаток №2 у редакції ОСББ "Зубр" містить 5 паспортів точок розподілу на площадки комерційного обліку, що відповідають точкам приєднання електроустановок на технічні цілі будинку, за функціонування яких відповідно до Статуту відповідальне ОСББ;
- використання АТ "Харківобленерго" загальнобудинкових засобів обліку електричної енергії, які містить додаток № 3.1 до Договору № 1-91К у, з метою обліку спожитої ОСББ електроенергії суперечить, зокрема, пункту 2.3.2 ПРРЕЕ, пункту 5.1.10 ККОЕЕ; вказані у спірному додатку №3.1 до Договору лічильники сторони мають можливість використовувати як технічні (контрольні) засоби обліку з метою контролю споживання електричної енергії, аналізу втрат електричної енергії у власних електричних мережах тощо, як це передбачено Правилами;
- висновок щодо наявності підстав для укладення додатку "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії" до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії викладено у постановах Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №922/2666/21, від 25.10.2022 у справі №922/2699/21, а також у постанові від 10.04.2024 у справі 922/1242/23 за позовом АТ "Харківобленерго" до ОСББ "Авіатор-51" про визнання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії укладеним. У означених постановах Верховний Суд акцентував увагу на неможливості використання загальнобудинкових засобів обліку електричної енергії з метою обліку спожитої електроенергії ОСББ, розрахунки за яким, повинні здійснюватися на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ;
- у розумінні положень пункту 1.2.4, абзацу 2 пункту 2.1.1, абзаців 2, 4 пункту 2.2.1 ПРРЕЕ та Пункту 1.2 Правил улаштування електроустановок ОСББ не є власником та користувачем цих мереж, не закуповує в точці вводу в будинок електричну енергію та не перепродає її мешканцям квартир, оскільки ОСББ не є оператором систем розподілу та постачальником електричної енергії, не має ліцензії на право перепродажу електричної енергії. Обов'язком ОСББ є ремонт та утримання у належному стані внутрішньобудинкових електричних мереж, який не пов'язаний із визначенням точки розподілу електричної енергії різним споживачам в будинку;
- експлуатаційна відповідальність ОСББ за технічний стан внутрішньобудинкових мереж на ділянці до вхідних клем вузла обліку побутового споживача не передбачає своїм наслідком використання в розрахунках показів загальнобудинкових лічильників, які відображають і споживання індивідуальних побутових споживачів, що мають окремі комерційні засоби обліку, у спосіб, що покладає на ОСББ обов'язок з оплати споживання понад обсяги споживання на технічні потреби, оскільки це не відповідає пунктам 8.2.5-8.2.7 ПРЕЕЕ щодо застосування відповідальності за можливе безоблікове споживання електричної енергії, компенсація вартості якої у такому випадку безпідставно автоматично покладатиметься на ОСББ;
- отже, враховуючи встановлені обставини щодо наявності оформлених ЕІС-кодів на кожну квартиру, суди дійшли висновків, що електроенергія від постачальника передається до кожної квартири в точці, на яку оформлено ЕІС-код на квартиру (там же розміщені і поквартирні лічильники, які розташовані на сходових клітинах будинку). Так само точка розподілу електричної енергії від постачальника до ОСББ розташована в місцях розташування точок, на які оформлені відповідні ЕІС-коди точок, та які пов'язані з лічильниками електроенергії на електрозабезпечення ліфту, лампочок освітлення місць загального користування, бойлерної та насосної станцій;
- АТ "Харківобленерго" безпідставно пов'язує балансову належність та експлуатаційну відповідальність мереж з точкою розподілу електричної енергії та точкою комерційного обліку електричної енергії;
- послуги АТ "Харківобленерго" з розподілу електричної енергії побутовим споживачам до "входу в квартиру" / електроустановок загальнобудинкового користування (технічні потреби ОСББ) відповідно до пункту 1.2.6. ПРРЕЕ та витрати ОСР на забезпечення транспортування електричної енергії до електроустановок споживачів компенсуються за рахунок відповідних складових тарифу на послуги оператора системи розподілу згідно з пунктом 1.2.4 ПРРЕЕ.
7.19. Отже, за висновками судів, у зв'язку з виключенням постановою НКРЕКП від 25.12.2008 № 1449 "Про внесення змін до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910 та затвердження змін до Правил користування електричною енергією" з пункту 3.6 ПКЕЕ четвертого абзацу, який передбачав встановлення розрахункового обліку електричної енергії на межі електропередавальної організації у багатоквартирних будинках АТ "Харківобленерго" при укладанні Договору № 1-91К не мало правових підстав для застосування загальнобудинкового лічильника як розрахункового.
7.20. Суди також дійшли висновку, що внаслідок укладення 01.01.2019 між AT "Харківобленерго" та ОСББ "Зубр" нового Договору № 1-91К, був припинений попередній договір про постачання електричної енергії від 08.12.2015 №1-91КзаО/Р091
7.21. Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди дійшли зазначили, що оскільки додатки до укладеного між сторонами Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії Договору № 1-91К, на підставі направленої ОСББ "Зубр" заяви-приєднання, не є публічним договором приєднання в розумінні статті 633 ЦК України, а отже, сторони мають дійти спільної згоди щодо їх змісту.
7.22. Водночас за наявності у матеріалах справи тривалого листування сторін щодо спірного питання та відсутності доказів щодо його вирішення, суди визнали доведеними та обґрунтованими вимоги ОСББ про наявність підстав для внесення змін до Договору, шляхом укладення додатків № 2, 3, 6, 7 до Договору від 01.01.2019 № 1-91К, у редакції, викладеній позивачем.
7.23. У вирішенні доводів та вимог касаційної скарги, підстав відкриття касаційного провадження в цій частині та висновків судів попередніх інстанцій Суд зазначає, що згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
7.24. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
7.25. Тобто йдеться про врахування судами висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, враховуючи статус Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Близька за змістом права позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 зі справи № 904/3173/19, від 10.12.2020 зі справи № 902/1414/13, від 26.08.2021 зі справи № 910/15357/19.
7.26. Суд надаючи оцінку доводам касаційної скарги враховує, що суди у вирішенні вимог позивача дійшли висновків, що внаслідок укладення 01.01.2019 між AT "Харківобленерго" та ОСББ "Зубр" нового Договору № 1-91К, був припинений попередній договір про постачання електричної енергії від 08.12.2015 №1-91КзаО/Р091.
7.27. Однак, як вважає скаржник, у спірних відносинах сторін продовжують діяти додатки до договору від 08.12.2015 №1-91КзаО/Р091.
7.28. Суд вважає, що така позиція AT "Харківобленерго" суперечить пунктам 12.1 та 12.8 публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, текст якого розмішений АТ "Харківобленерго" на офіційному веб-сайті, оскільки після укладення нового договору 01.01.2019 між АТ "Харківобленерго" та ОСББ "Зубр", сторони мали дійти згоди щодо додатків до такого договору, адже в таких додатках містяться індивідуальні умови розподілу електричної енергії і вони не можуть бути укладені шляхом приєднання як у випадку з публічним договором.
7.29. Натомість, як обґрунтовано врахували суди, АТ "Харківобленерго" не надало доказів узгодження між ним та ОСББ "Зубр" письмових додатків до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1-91К, укладеного 01.01.2019.
7.30. У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 ПРРЕЕ та вважає, що з її змісту виходить, що з моменту підписання заяви-приєднання до публічного договору, правовідносини між сторонами все одно мають ґрунтуватися на умовах діючого договору про користування електричною енергією та мають застосовуватись додатки до такого договору.
7.31. Однак, відповідач у цьому аспекті залишає поза увагою, що пункт 6 ПРРЕЕ передбачає продовження дії умов попередніх договорів про постачання електричної енергії, по-перше, лише до укладення зі споживачем нових договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії, по-друге, лише в тій частині, що не суперечить чинному законодавству.
7.32. Наведене свідчить про обґрунтованість висновків суду першої та апеляційної інстанції, що умови попереднього договору за правилами пункту 6 ПРРЕЕ могли діяти тільки до укладення нового договору.
7.33. Зважаючи на те, що договір від 08.12.2015 № 1-91КзаО/Р091АТ, укладений між АТ "Харківобленерго" та ОСББ "Зубр" був припинений, а доказів того, що між сторонами досягнуто згоди щодо змісту додатків до нового Договору № 1-91К матеріали справи не містять, то суди першої та апеляційної інстанції дійшли заснованих на вимогах закону висновків про необґрунтованість посилання АТ "Харківобленерго" на Додаток № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" у виконанні умов Договору № 1-91К.
7.34. Суд у вирішенні цього спору також враховує, що висновки суду першої та апеляційної інстанції, ґрунтуються, зокрема, на висновках Верховного Суду, які викладені у справах № 922/3767/20, № 922/717/21, № 922/2699/21, № 922/2666/21, № 922/3886/23 та № 922/1242/23.
7.35. Зокрема, у постановах від 18.07.2018 у справі № 920/422/17 та від 11.09.2018 у справі № 920/208/17 Верховний Суд наголосив на тому, що у зв'язку з виключенням постановою НКРЕКП від 25.12.2008 № 1449 "Про внесення змін до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 №910 та затвердження змін до Правил користування електричною енергією" з пункту 3.6 ПКЕЕ четвертого абзацу, який передбачав встановлення розрахункового обліку електричної енергії на межі електропередавальної організації у багатоквартирних будинках, а тому суд дійшов висновку, що у цьому випадку АТ "Харківобленерго" не мало правових підстав для застосування загальнобудинкового лічильника як розрахункового.
7.36. У постанові від 12.01.2022 у справі № 922/717/21 Верховний Суд вказав на незаконність здійснення розрахунків з ОСББ на підставі загальнобудинкового лічильника при наявності в будинку різних точок продажу електричної енергії та тарифних груп, які згідно ПКЕЕ не можуть обліковуватися одним лічильником; необхідності здійснення розрахунків за спожиту ОСББ електричну енергію на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ, до яких відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів, тощо.
7.37. У постанові від 14.12.2021 у справі № 922/3767/20 Верховний Суд також зазначив, що використання АТ "Харківобленерго" загальнобудинкових засобів обліку електричної енергії, які містить додаток № 3.1 до договору, з метою обліку спожитої ОСББ електроенергії суперечить пункту 2.3.2 ПРЕЕ, пункту 5.1.10 Кодексу КОЕЕ; вказані у спірному додатку № 3.1 до договору лічильники товариство та підприємство мають можливість використовувати як технічні (контрольні) засоби обліку з метою контролю споживання електричної енергії, аналізу втрат електричної енергії у власних електричних мережах тощо, як це передбачено Правилами. У контексті приписів Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" від 01.06.2011 № 869 електрична енергія, яка витрачається на технічні (загальні) потреби освітлення місць загального використання, ліфти, насосні станції підкачки води та інше, входить до комунальної послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Саме за комунальну електроенергію сплачує об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оплата будь-якої іншої електричної енергії, яка витрачається не на технічні цілі зазначеними законодавчими актами не передбачена.
7.38. У постанові від 25.10.2022 у справі № 922/2699/22 Верховний Суд у вирішенні питання щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції положень Закону України "Про ринок електричної енергії", ПРРЕЕ, ККОЕЕ, Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та ЦК України, що регулюють правовідносини щодо спільного майна власників приміщень багатоквартирного будинку, залишив без змін судові рішення про задоволення вимог зустрічного позову ОСББ "Салтівський 264 К" до АТ "Харківобленерго" та визнання укладеними між сторонами додатків № 2, № 3, № 6, № 7 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного шляхом приєднання до умов публічного договору, у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення суду. У означеній постанові Верховний Суд виснував про те, що відповідно до пункту 6 ПРРЕЕ умови попереднього договору могли діяти тільки до укладення нового договору. Після того, як новий договір був укладений, умови про постачання електричної енергії мають узгоджуватися в письмових додатках відповідно до пунктів 12.1 та 12.2 публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
7.39. У постанові Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 920/178/19, викладено висновки про те, що згідно з ПКЕЕ дві різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником (абзац 2 пункту 3.6 ПКЕЕ), тому ОСББ не повинно розраховуватися за лічильником, який обліковує дві різні групи споживання.
7.40. У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 922/717/21, сформульовано висновок про те, що загальнобудинковий лічильник, який передбачений проектним рішенням на будинок, може застосовуватися лише як технічний прилад обліку для контролю за рівнем електроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії у внутрішньобудинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку.
7.41. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що у цій справі суди також дійшли аналогічних висновків про те, що позивач не є колективним споживачем та про незаконність здійснення розрахунків з ОСББ на підставі загальнобудинкового лічильника при наявності в будинку різних точок продажу електричної енергії та тарифних груп, які згідно ПКЕЕ не можуть обліковуватися одним лічильником. З огляду на наведене і дійшли висновків про необхідність здійснення розрахунків за спожиту ОСББ електричну енергію на підставі показань лічильників, які безпосередньо приєднані до електрообладнання, яке знаходиться у власності ОСББ, до яких відносяться пристрої забезпечення освітлення місць загального користування, роботи ліфтів.
7.42. Отже, наведені вище постанови Верховного Суду свідчать, що наразі існує висновок Верховного Суду щодо застосування наведених скаржником правових норм, зокрема, про незаконність здійснення Оператором систем розподілу розрахунків із ОСББ на підставі загальнобудинкового лічильника, при наявності в будинку різних точок продажу електричної енергії та тарифних груп, які згідно ПКЕЕ не можуть обліковуватися одним лічильником і здійснене судами першої та апеляційної інстанції у справі № 922/1181/25 правозастосування такому висновку відповідає.
7.43. У постанові від 25.10.2022 у справі № 922/2699/22 Верховний Суд відхилив посилання АТ "Харківобленерго" в обґрунтування його вимог на укладення договору про розподіл електричної енергії з ДП "ЖКК ВАТ "Житлобуд -1" на умовах попереднього договору та виснував, що з набуттям чинності ПРРЕЕ, які встановили необхідність переукладення всіх договорів між споживачами та постачальниками електричної енергії, умови попереднього договору могли діяти тільки до укладення нового договору. Після того, як новий договір був укладений, умови про постачання електричної енергії мають узгоджуватися в письмових додатках відповідно до пунктів 12.1 та 12.2 публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
7.44. Наведене вище спростовує посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин положень пункту 4 та підпунктів 1.1.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5 пункту 6 ПРРЕЕ, статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та абзацу 3 частини другої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у численних (наведених вище постановах), а відтак колегія суддів не вбачає необхідності додаткового формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин вказаних скаржником норм.
7.45. Суд відхиляє, як необґрунтовані доводи скаржника, які викладені у пункті 4.1.9. цієї постанови щодо преюдиційності висновків судів у судових рішення зі справи № 922/2582/24, зокрема: щодо: "достатності та дійсності договірних умов з розподілу АТ "Харківобленерго" електричної енергії ОСББ "Зубр"; "обґрунтованості та вірності алгоритму розрахунків обсягів спожитої ОСББ "Зубр" електричної енергії за Договором № 1-91К".
7.46. У цьому аспекті Суд зауважує, що у застосуванні приписів частини четвертої статті 75 ГПК України необхідно чітко розмежовувати обставини, що мають преюдиціальне значення, від правової оцінки судом обставин, про що неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.
7.47. У постановах від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18 та від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19 Верховний Суд зазначав, що "звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України.
7.48. Як вбачається, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі відповідають (не суперечать) висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених вище постановах Верховного Суду, а здійснене судами попередніх інстанцій у даній справі правозастосування зроблено з урахуванням таких висновків.
7.49. Оскільки висновки судів попередніх інстанцій у справі зазначеному висновку Верховного Суду не суперечать, то і підстави для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень з визначених скаржником питань в цій частині відсутні.
7.50. Суд зазначає, що у справі № 922/2582/24 враховуючи підстави та предмет позову суди лише встановили обставини наявності основного боргу ОСББ перед АТ "Харківобленерго" на названим вище договором і у розумінні положень частини четвертої статті 75 ГПК України це є обставинами справи, а не правовою оцінкою обставин, встановлених судами.
7.51. Рішення суду у справі № 922/2582/24 не містять оцінки умов Договору № 1-91К на предмет законності використання АТ "Харківобленерго" у розрахунках із ОСББ показань загальнобудинкового лічильника, як розрахункового. Оскільки в межах цього спору питання щодо розповсюдження на відносини сторін умов попереднього договору на предмет наявності підстав для його оспорення не було безпосереднім предметом розгляду у цій справі.
7.52. Суд у вирішенні доводів касаційної скарги вважає за необхідне наголосити, що виконання зобов'язань, реалізація, зміна та/або припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Отже, враховуючи предмет та підстави позову (які визначені позивачем) у цьому спорі, вказані ОСББ на обґрунтування позовних вимог доводи можуть у певній мірі слугувати обґрунтуванням та підставою для внесення змін до відносин сторін спору, як учасників ринку електричної енергії.
7.53. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не містять доводів , які б ставили під сумнів правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, не спростовують наведених вище висновків та не впливають на них.
7.54. Таким чином, з урахуванням того, що Верховний Суд вже неодноразово викладав висновок щодо застосування положень пункту 4 та підпунктів 1.1.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.5 пункту 6 ПРРЕЕ, статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та абзацу 3 частини другої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у відносинах Оператора систем розподілу із ОСББ, то підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження. Сформований висновок є чітким, зрозумілим та сприяє однозначному застосуванню норм права. При цьому скаржником не наводились аргументовані і переконливі доводи щодо необхідності відступлення від правової позиції, викладеної Верховним Судом у наведених постановах, як і не визначалась така підстава касаційного оскарження.
7.55. Зазначене в сукупності свідчить про відсутність підстав для викладення відповідного правового висновку щодо застосування положень статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", пунктів 2.3.2 та 6 ПРРЕЕ, пункту 5.1.10 Кодексу КОЕЕ, якими врегульовано питання обліку споживання електричної енергії ОСББ та про наявність підстав для закриття касаційного провадження з підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.
Щодо доводів касаційних скарг на додаткову постанову суду апеляційної інстанції
7.56. У поданій касаційній скарзі на додаткову постанову суду апеляційної інстанції АТ "Харківобленерго" у контексті пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що апеляційний суд, ухвалюючи додаткове рішення та вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат неправильно застосував положення статей 43, 126, 129 ГПК України.
7.57. У вирішенні доводів касаційної скарги в цій частині Суд враховує встановлені судом апеляційної інстанції, зокрема, зазначення ОСББ у своїй апеляційній скарзі попереднього орієнтованого розрахунку витрат та зазначення про можливість подання доказів протягом п'яти днів з дня ухвалення постанови; подання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у зв'язку із апеляційним розглядом цієї справи та вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
7.58. На підтвердження надання правових послуг, ОСББ подало до суду апеляційної інстанції копії: договору про надання правової допомоги №25/11-24 від 25.11.2024, укладеного між ОСББ "Зубр" (замовник) та Адвокатським об'єднанням "Сталеві адвокати" (виконавець); додатку №4 від 27.08.2025 до Договору №25/11-24; заявки № 4 до Договору №25/11-24; рахунку на оплату №27/08-25 від 27.08.2025 на суму 30 000,00 грн; платіжної інструкції №2603 від 27.08.2025 на суму 30 000,00 грн; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №001347 від 18.01.2022 адвоката Щербань А. С.; ордеру на надання правничої допомоги серія АХ №1284046 від 21.08.2025, що виданий Адвокатським об'єднанням "Сталеві адвокати" для представництва інтересів ОСББ "Зубр" у Східному апеляційному господарському суді адвокатом Щербань А.С.; акта приймання-передачі наданих послуг від 23.09.2025 до Договору №25/11-24 про надання правової допомоги від 25.11.2024.
7.59. Дослідивши подані до заяви докази, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про завищення позивачем, як вартості наданих послуг, так і витраченого часу на надання правничої допомоги. За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ОСББ на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість витрат позивача лише у розмірі 20 000,00 грн.
7.60. Зміст оскаржуваної додаткової постанови свідчить, що суд апеляційної інстанції оцінив розмір заявлених витрат з урахуванням критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг.
7.61. Водночас аргументи, відповідача викладені у касаційній скарзі не підтверджуються матеріалами справи та по суті зводяться до незгоди скаржника із здійсненим судом розподілом судових витрат та необхідності відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, що однак, не свідчать про неправильне здійснення судом розподілу цих витрат.
7.62. Колегія суддів зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.
7.63. Суд зауважує, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
7.64. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
7.65. Водночас нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
7.66. Зміст оскаржуваної постанови в цій частині свідчить, що суд апеляційної інстанції оцінив розмір заявлених витрат з урахуванням критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг.
7.67. Суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженої додаткової постанови врахував ключові обставини, які необхідні під час розгляду заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу, оцінив витрати у контексті принципів розумності, співмірності, обґрунтованості і дійшов висновку про її часткове задоволення.
7.68. Водночас аргументи касаційної скарги по суті зводяться до незгоди сторони із здійсненим судом розподілом судових витрат та необхідності відмови у задоволенні заяви відповідача про відшкодування йому витрат на правничу допомогу, що однак не свідчить про неправильне здійснення судом розподілу цих витрат.
7.69. Колегія суддів також не вбачає підстав вважати, що висновки, на які посилається скаржники у касаційних скаргах, не були враховані судом апеляційної інстанції, а застосування судом апеляційної інстанції приписів статей 126, 129 ГПК України не суперечить жодному із вказаних скаржником висновків Верховного Суду. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат, а також оцінки та дослідження доказів в силу статей 86, 210 ГПК України.
7.70. Так при розгляді касаційної скарги Суд покликається до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 № 910/14524/22 в якій зазначено, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, які суди встановили під час вирішення справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежено винятково перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та суто в межах доводів касаційної скарги.
7.71. Аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судом доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, процесуальних дій, зводяться лише до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України.
7.72. Верховний Суд акцентує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
7.73. Також Верховний Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
7.74. У вирішенні доводів скаржника про те, що суд апеляційної інстанції мав би врахувати положення вимог частини дев'ятої статті 129 ГПК України у вирішенні заяви ОССБ, з огляду на "допущене представником позивача зловживання процесуальними правами" яке, на думку скаржника, полягає у введенні апеляційного суду в оману стосовно обставин пропуску строку на подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду першої інстанції, Суд зауважує таке.
7.75. Суд звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19. Зокрема, у означеній додатковій постанові Велика Палата Верховного Суду викладала висновки про те, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, має бути належним чином обґрунтованим. Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
7.76. Суд зауважує, що зловживання процесуальними правами - це особливий вид процесуального правопорушення, що полягає у використанні учасником процесу своїх прав не за призначенням, а з метою досягнення результатів, що суперечать завданням судочинства. Ознаками такого зловживання є відсутність добросовісності та наявність суб'єктивної спрямованості на дискредитацію завдань господарського судочинства.
7.77. При цьому сам по собі факт звернення до суду із апеляційної скаргою на судове рішення поза межами строків визначених на його оскарження та наведення стороною власного бачення щодо поважності причин пропуску процесуального строку, не є свідченням недобросовісності чи наміру затягнути розгляд справи, а помилкове тлумачення стороною норм процесуального права та не може автоматично прирівнюватися до зловживання правами. Водночас право сторони на відшкодування судових витрат є фундаментальною засадою судочинства.
7.78. Разом із тим, мотивувальні частини ухвалених судами рішень по суті спору не містять висновків стосовно того, що спір у цій справі виник саме з неправильних дій позивача.
7.79. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги АТ "Харківобленерго".
7.80. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування оскаржуваного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати скаржнику, що він був почутий.
7.81. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені ОСББ у відзивах на касаційні скарги, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.
7.82. Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
7.83. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
7.84. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
7.85. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
8.3. Згідно з частинами першою, другою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про відсутність висновків щодо застосування норми права спірних відносинах, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити. Касаційну скаргу відповідача на додаткову постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без задоволення.
9. Судові витрати
9.1. Судовий збір у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення.
9.2. За умови виконання положень ГПК України заяву ОСББ "Зубр" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції буде розглянуто у порядку та у строки визначені ГПК України (у письмовому провадження без повідомлення учасників справи).
Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Харківобленерго" на рішення Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.09.2025 та у справі № 922/1181/25.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.10.2025 залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції у справі № 922/1181/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова