19 березня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/140/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючої), Власова Ю.Л., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,
представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс" - Станько Т.Р., адвокат (ордер ВС №1446843 від 11.03.2026),
відповідача 1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Домусгруп" - Осів П.В., адвокат (довіреність б/н від 03.04.2024),
відповідача 2 - ОСОБА_1 - не з'явився,
відповідача 3 - ОСОБА_2 - не з'явився,
відповідача 4 - ОСОБА_3 - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів" - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 (з урахуванням ухвали про виправлення описки)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс" (далі - Фінансова компанія)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Домусгруп" (далі - ТОВ "Домусгруп")
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ),
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ),
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача акціонерного товариства акціонерно-комерційного банку "Львів" (далі - АКБ "Львів")
про солідарне стягнення боргу, пені, інфляційних втрат.
Короткий зміст позовних вимог
Фінансова Компанія звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТОВ "Домусгруп", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення боргу, пені, інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АКБ "Львів" 05.12.2019 за договором відступлення права вимоги передав позивачу право вимоги до ТОВ "Домусгруп" щодо стягнення заборгованості за Генеральним договором кредитної лінії №12/К/17. Разом із правом вимоги АКБ "Львів" передав позивачу права за договорами поруки, іпотеки та застави. Враховуючи факт набуття права вимоги до відповідачів, а також неналежне виконання ними умов Кредитного договору, Фінансова компанія (з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в частині що була прийнята судом) просила суд солідарно стягнути з відповідачів:
- заборгованість зі сплати тіла кредиту у розмірі 1 240 959,68 грн, а також нараховану на цю заборгованість: (1) пеню за період з 01.04.2018 по 03.07.2020 у розмірі 462 950,58 грн.; (2) інфляційні втрати за період з квітня 2019 по лютий 2022 у розмірі 257 864,34 грн.;
- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 133 916,66 грн, а також нараховану на цю заборгованість: (1) пеню за період з 10.04.2019 по 03.07.2020 у розмірі 45 653,12 грн.; (2) інфляційні втрати за період з квітня 2019 по лютий 2022 у розмірі 27 827,12 грн.;
- заборгованість зі сплати комісійної винагороди у розмірі 13 200,00 грн., а також нараховану на цю заборгованість: (1) пеню за період з 01.04.2018 по 03.07.2020 у розмірі 1 116,70 грн.; (2) інфляційні втрати за період з жовтня 2018 по лютий 2022 у розмірі 1 763,60 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2024 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Домусгруп", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Фінансової компанії 2 031 030,29 грн, з яких: 1 240 959,68 грн заборгованості за тілом кредиту; 128 164,37 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом; 6 000,00 грн заборгованості за комісією; 370 174,80 грн пені, нарахованої на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією; 285 731,44 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією.
У задоволенні решти позовних вимог Фінансової компанії до ТОВ "Домусгруп", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
У задоволенні позовних вимог Фінансової компанії до ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Повернуто Фінансовій компанії з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 48 928,98 грн, сплачений згідно з платіжним документом від 11.10.2023 №5659-5344-4795-5601.
Стягнуто з ТОВ "Домусгруп", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Фінансової компанії по 10 155,13 грн судового збору та по 18 592,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Фінансової компанії на користь ТОВ "Домусгруп" 2 816,00 грн, на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн., на користь ОСОБА_2 4 224,00 грн. та на користь ОСОБА_3 4 224,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Фінансової компанії про солідарне стягнення з ТОВ "Домусгруп", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитної заборгованості, пені та інфляційних втрат є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи у розмірі, визначеному судом.
Західний апеляційної господарський суд постановою від 10.09.2025 апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , ТОВ "Домусгруп" задовольнив частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 частково скасував.
Пункт 2 рішення виклав в іншій редакції: стягнув солідарно з ТОВ "Домусгруп", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Фінансової Компанії 1 667 877,86 грн., з яких: 1 240 959,68 грн заборгованість за тілом кредиту; 128 164,37 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 6 000,00 грн заборгованість за комісією; 7 022,37 грн пені, нарахованої на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією; 285 731,44 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією.
Пункт 7,8,9 рішення виклав в іншій редакції:
(7) Стягнув з ТОВ "Домусгруп" на користь Фінансової Компанії 8 339,53 грн судового збору та 18 592,00 грн витрат на професійну правничу допомогу;
(8) стягнув з ОСОБА_2 на користь Фінансової компанії 8 339,53 грн. судового збору та 18 592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
9. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фінансової компанія 8 339,53 грн. судового збору та 18 592,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті рішення Господарського суду Львівської області від 05.06.2025 залишив без змін.
Стягнув з Фінансової Компанії на користь ТОВ "Домусгруп" 9 304,79 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції частково відмовляючи у стягненні пені зазначив, що правомірним є нарахування пені до 28.02.2019 за першим траншем та до 09.04.2019 за другим траншем (з урахуванням пункту 2.1.6 Генерального договору кредитної лінії №12/К/17), що у загальному становить 7 022,37 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Фінансова компанія, не погоджуючися з постановою суду апеляційної інстанції, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати, в частині відмови у задоволенні позову Фінансової компанії про стягнення 363 152,43 грн пені, нарахованої на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією, та відповідно викладення пунктів 2, 7, 8, 9 рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2024 в новій редакції. Рішення господарського суду Львівської області від 28.10.2024 в цій частині просить залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та у постановах Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №920/724/21, від 22.07.2019 у справі №911/1563/18, від 16.01.2025 у справі №916/828/24, щодо застосування статей 549, 625 ЦК України та можливості нарахування пені після закінчення договору кредитування.
Доводи інших учасників справи
Від представника ТОВ "Домусгруп" надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 року у справі №914/140/24 залишити без змін. Також ТОВ "Домусгруп" просить стягнути з Фінансової компанії 100 000,00 грн витрат які будуть понесені на отримання професійної правничої допомоги. При цьому ТОВ "Домусгруп" звертає увагу суду на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №758/16162/19 та від 02.07.2025 у справі №754/14103/17. У судовому засіданні представник ТОВ "Домусгруп" повідомив про те, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Від представника ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу з проханням касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 року у справі №914/140/24 залишити без змін. Також у відзиві зазначено, про понесення останньою витрат на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн, та зазначено, що докази понесення таких витрат будуть надані в порядку, визначеному ГПК України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
23.02.2017 між АКБ "Львів" (Банк) та ТОВ "Домусгруп" (Позичальник) укладено Генеральний договір кредитної лінії №12/К/17 (далі - Генеральний договір) за умовами якого Банк зобов'язується відкрити Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 1 300 000,00 грн, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором та Додатковими договорами до нього, а Позичальник зобов'язується повернути кредити, сплатити проценти та комісії за користування ними, а також сплатити інші платежі, передбачені цим Договором.
Умовами Генерального договору передбачено, що:
- кредитна лінія відкривається для придбання спецтехніки для прокладання та ремонту доріг, а також поповнення обігових коштів (підпункт 2.1.2 пункту 2.1);
- процентна ставка становить 23% (підпункт 2.1.3 пункту 2.1);
- строк дії кредитної лінії включно до 22.02.2022 (підпункт 2.1.4 пункту 2.1);
- кредити за кредитною лінією видаються траншами, терміном до 12 місяців. Видача грошових коштів здійснюється, зокрема, на умовах пролонгації виданих траншів на наступні 12-ть місяців (підпункт 2.1.5 пункту 2.1).
В підпункті 2.1.6 пункту 2.1 Генерального договору сторони погодили порядок зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією. Зокрема, визначили, що з 23.02.2017 і до 30.03.2018 цей ліміт становить 1 300 000,00 грн. Починаючи з 31.03.2018 і кожного останнього дня наступного місяця цей ліміт зменшується на 27 000,00 грн. і з 22.02.2022 повинен становити 0,00 грн.
Пунктом 2.2 Генерального договору сторони передбачили, що в межах максимального ліміту заборгованості Позичальнику надаються кредити на строк не більше 12 місяців. Кожна видача кредиту в межах максимального ліміту кредитної лінії оформляється Додатковим договором до цього Договору, в якому вказуються сума, валюта, процентна ставка, строк повернення, цільове призначення кредиту, рахунки для обліку кредиту та відсотків за його користування.
Матеріалами справи підтверджується те, що в рамках Генерального договору між АКБ "Львів" та ТОВ "Домусгруп" було підписано два Додаткових договори про видачу кредитів, а саме:
1) Додатковий договір №1 від 02.03.2017 до Генерального договору (далі - Додатковий договір від 02.03.2017), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 750 000,00 грн. на строк до 01.03.2018 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору, а останній зобов'язується сплачувати Банку проценти у розмірі 23% річних, порядок нарахування і сплати яких визначений у Генеральному договорі. Для обліку виданого кредиту Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 .
2) Додатковий договір №12/К/17/2 від 11.04.2017 до Генерального договору (далі - Додатковий договір від 11.04.2017), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит у розмірі 550 000,00 грн. на строк до 10.04.2018 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору, а останній зобов'язується сплачувати Банку проценти у розмірі 23% річних, порядок нарахування і сплати яких визначений у Генеральному договорі. Для обліку виданого кредиту Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 .
На підставі вказаних Додаткових договорів АКБ "Львів" видав ТОВ "Домусгруп" кредит на загальну суму 1 300 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами №22564 від 02.03.2017 та №151218 від 11.04.2017.
01.03.2018 між Банком та відповідачем-1 підписано Додаток №1 до Додаткового договору від 02.03.2017 (далі - Додаток від 01.03.2018), яким сторони вирішили пункт 2 Додаткового договору від 02.03.2017 викласти в такій редакції: "Кредит надається на строк до 28.02.2019 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору".
Крім цього, 29.03.2018 між Банком та відповідачем-1 підписано Додаток №1 до Додаткового договору від 11.04.2017 (далі - Додаток від 29.03.2018), яким сторони вирішили пункт 2 Додаткового договору від 11.04.2017 викласти в такій редакції: "Кредит надається на строк до 09.04.2019 включно, із забезпеченням графіку пониження ліміту згідно пункту 2.1.6 Генерального договору".
Також з матеріалів справи вбачається, що 23.08.2018 між АКБ "Львів" та ТОВ "Домусгруп" підписано Додатковий договір №12/К/17/4 до Генерального договору (далі - Додатковий договір від 23.08.2018), яким сторони:
1) погодили прострочену заборгованість ТОВ "Домусгруп" за основною сумою боргу в розмірі 80 929,68 грн перенести на рахунок строкової заборгованості;
2) вирішили внести зміни до Графіку зменшення максимального ліміту заборгованості за кредитною лінією, передбаченого підпунктом 2.1.6 пункту 2.1 Генерального договору. Зокрема, в новій редакції цей ліміт з 31.08.2018 становив 1 245 959,68 грн. і в межах строків виданих кредитів, що передбачені Додатками від 01.03.2018 та від 29.03.2018 зменшувався щомісячно з вересня по грудень 2018 року на 5 000,00 грн., а з січня 2019 року по квітень 2019 року - на 10 000,00 грн. В наступні місяці цей графік зменшувався з більшою пропорцією і з 22.02.2022 ліміт кредитної лінії мав становити 0,00 грн;
3) вирішили викласти в новій редакції пункти 3.3, 9.3.6, 13.8, 13.9 та 13.10 Генерального договору.
Як вбачається з Генерального договору, в розділі 4 Банк та відповідач-1 врегулювали порядок розрахунків між сторонами.
Зокрема, в пункті 4.2 вказаного Договору погодили, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою визначеною пунктом 2.1.3 цього Договору з моменту видачі кредиту до терміну, вказаному у Додатковому договорі до Генерального договору.
Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 цього Договору, у валюті отриманого кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані (пункт 4.4 Генерального договору).
Окрім процентів сторони також передбачили сплату Банку комісії. Зокрема, в пункті 4.1 Генерального договору погодили, що:
- в день підписання Генерального договору за розгляд кредитної заявки сплачується комісія у розмірі 1 300,00 грн., а також за відкриття кредитної лінії - у розмірі 26 000,00 грн.;
- щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця сплачується комісія у розмірі 400,00 грн. за управління кредитною лінією;
- інші комісії сплачуються відповідно до діючих тарифів Банку.
Крім цього, пунктом 6 Додаткового договору від 23.08.2018 сторони також погодили комісію за підписання цього Договору в розмірі 2 491,86 грн, яка сплачується в день внесення змін до Генерального договору.
Як зазначено в пункті 4.8 Генерального договору Позичальник виконує свої зобов'язання з повернення кредиту/кредитів, сплати комісій, процентів та інших платежів за цим Договором шляхом перерахування у безготівковій формі на транзитний рахунок №29097081223001 (пункт 4.8 Генерального договору).
У випадку виникнення простроченої заборгованості за цим Договором, Позичальник доручає Банку стягнути з його рахунку, зокрема, №2600681223 національну/іноземну валюту у сумі, достатній для погашення заборгованості за цим Договором, з врахуванням усіх обов'язкових платежів (зборів), пов'язаних з таким погашенням (пункт 5.12 Генерального договору).
В пункті 5.7 Генерального договору сторони погодили таку черговість погашення заборгованості за цим Договором:
1) пеня, штрафи та інші види неустойки;
2) прострочені платежі по сплаті процентів і комісій за користування кредитом/кредитами;
3) строкові платежі по сплаті нарахованих процентів і комісій за користування кредитом/кредитами, термін сплати яких наступає в поточному місяці;
4) прострочені платежі по поверненню кредиту/кредитів (основного боргу);
5) строкові платежі по поверненню кредиту/кредитів (основного боргу);
6) строкові платежі по поверненню кредиту/кредитів (основного боргу) на наступний місяць/місяці.
За невиконання/несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим Договором) сторони передбачили відповідальність Позичальника у вигляді, зокрема, пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки (пункт 7.1 Генерального договору).
Матеріалами справи, а саме Довідкою про рух коштів за банківським рахунком відповідача-1 № НОМЕР_2 за період з 01.01.2017 по 10.04.2024, а також Випискою за період з 22.02.2017 по 23.04.2024 з транзитного рахунку № НОМЕР_3 підтверджується те, що з моменту укладення Генерального договору і до 31.10.2018 ТОВ "Домусгруп" в безготівковому порядку, а в період з 01.11.2018 до 04.12.2019 шляхом внесення готівки в касу сплачувало Банку комісію, проценти за користування кредитом, пеню за несвоєчасну сплату коштів, а також повертало частину кредитних коштів.
На підставі Довідки про рух коштів за банківським рахунком відповідача-1 № НОМЕР_2 за період з 01.01.2017 до 10.04.2024 судом встановлено, що ТОВ "Домусгруп" сплатило Банку згідно з умовами Генерального договору у безготівковому порядку за період з моменту отримання кредитних коштів і до 31.10.2018 кошти в загальному розмірі 568 973,05 грн.
Надходження інших платежів в безготівковому чи готівковому порядку від ТОВ "Домусгруп" на виконання умов Генерального договору не підтверджується ні первинними документами, які надав АКБ "Львів", ні первинними документами, які надав відповідач-1.
Судами встановлено, що, в жовтні 2018 року АКБ "Львів" звернувся до ТОВ "Домусгруп" та ОСОБА_1 з листом-вимогою від 01.10.2018 №347/0-24, в якому вимагав від останніх в 30-денний термін з моменту отримання вимоги виконати порушене зобов'язання - повністю погасити прострочену заборгованість по кредитному договору, яка станом на 01.10.2018 становить 54 239,79 грн, з яких: 4 970,00 грн сума простроченої кредитної заборгованості; 48 469,79 грн - сума прострочених нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 800,00 грн - сума простроченої щомісячної комісії. Вказаний лист було направлено 18.10.2018 та отримано ТОВ "Домусгруп" 24.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням №7900600921661.
31.10.2018 ТОВ "Домусгруп" здійснило погашення зазначеної у вказаному листі заборгованості. Однак, оскільки в подальшому відповідач-1 перестав здійснювати платежі за Генеральним договором, то 10.12.2018 АКБ "Львів" направив відповідачу-1 та відповідачці-2 лист-вимогу №477/0-24 в якому вимагав від останніх в 30-денний термін з моменту отримання вимоги виконати порушене зобов'язання - повністю погасити прострочену заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10.12.2018 становила 59 258,21 грн., з яких: 10 000,00 грн. сума простроченої кредитної заборгованості; 48 458,21 грн. - сума прострочених нарахованих процентів за користування кредитними коштами; 800,00 грн. - сума простроченої щомісячної комісії. Вказаний лист було отримано ТОВ "Домусгруп" 13.12.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням №7900601018493.
Окрім того, 05.12.2019 між АКБ "Львів" (Первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Прайм Альянс" (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги за умовами пункту 1.1 якого Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги до ТОВ "Домусгруп" щодо виконання ним взятих на себе зобов'язань за Генеральним договором із всіма змінами та доповненнями до нього, зокрема але не виключно, щодо сплати Боржником заборгованості по кредиту в сумі 1 588 766,93 грн., з яких:
- заборгованість за основним боргом в розмірі 1 240 959,68 грн.;
- заборгованість за відсотками в розмірі 341 807,25;
- заборгованість за комісією в розмірі 6 000,00 грн.,
а також всі інші права, які виникають з Основного договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору разом з правом вимоги за Основним договором, до Нового кредитора в повному обсязі переходять усі права Первісного кредитора щодо забезпечення виконання зобов'язань за Основним договором, а саме:
- право вимоги щодо сплати неустойки, пені, штрафів передбачених Основним договором;
- права іпотекодержателя, що виникають з Договору іпотеки, укладеного між Банком та ОСОБА_1 ;
- права заставодержателя, що виникають із Договору застави, укладеного між Банком та ТОВ "Домусгруп";
- права кредитора, що виникають з Договору поруки №12/К/17/S-1, укладеного між Банком та ОСОБА_2 ;
- права кредитора, що виникають з Договору поруки №12/К/17/S-2, укладеного між Банком та ОСОБА_3 .
За змістом пункту 1.5 Договору перехід прав та заміна Первісного кредитора Новим кредитором відбувається:
- за Основним договором та Договорами поруки - з моменту сплати Новим кредитором ціни відступлених прав у повному обсязі та оформлення акта прийому-передачі документів, які засвідчують відступлені права;
- за Договором іпотеки та Договором застави - з моменту сплати Новим кредитором ціни відступлених прав у повному обсязі та укладення між Новим кредитором і Первісним кредитором відповідних Договорів відступлення прав за Договором іпотеки та Договором застави.
В пункті 1.3 Договору сторони дійшли згоди, що відступлені права відступаються Первісним кредитором Новому кредитору за ціною 1 400 000,00 грн.
У випадку неоплати Новим кредитором ціни відступлених прав в термін до 05.12.2019 включно, даний Договір вважається таким, що припинив свою дію з 06.12.2019, що не потребує укладення будь-яких письмових договорів (пункт 1.6 Договору відступлення права вимоги).
З Виписки АКБ "Львів" за особовими рахунками за 05.12.2019 прослідковується, що 05.12.2019 з розрахункового рахунку ТОВ "ФК "Прайм Альянс" № НОМЕР_4 надійшли на рахунок Банку № НОМЕР_5 грошові кошти в розмірі 1 400 000,00 грн. як оплата ціни за відступлення права вимоги згідно Договору від 05.12.2019.
Вказані кошти Банк направив на погашення заборгованості на транзитний рахунок ТОВ "Домусгруп" № НОМЕР_6 , відкритий згідно з пунктом 4.8 Генерального договору. З транзитного рахунку ТОВ "Домусгруп" ці кошти було розподілено до рахунків на яких обліковувалася заборгованість відповідача-1 за кредитом, сплаті відсотків та комісії, що підтверджується Випискою за особовими рахунками з 22.02.2017 по 23.04.2024.
АКБ "Львів" 06.12.2019 передав ТОВ "ФК "Прайм Альянс" документи, які підтверджують відступлені права до відповідачів, про що свідчить Акт прийому-передачі документів за вказану дату.
Між Банком та ТОВ "ФК "Прайм Альянс" 27.12.2019 укладено та нотаріально посвідчено Договори про відступлення права вимоги за Договором іпотеки та Договором застави. Ці Договори зареєстровано в реєстрі, відповідно, за №13 та №14. Отже, є чинними і на момент звернення позивачем до суду з позовними вимогами, тобто є належним позивачем.
Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 04.11.2025, зокрема, відкрив касаційне провадження у справі №914/140/24 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Верховний Суд ухвалою від 18.12.2025, передав справу №914/140/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав передбачених частиною третьою статті 302 ГПК України.
Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 21.01.2026 справу № 914/140/24 за позовом Фінансової компанії "Прайм Альянс" до ТОВ "Домусгруп", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Акціонерно-комерційний банк "Львів", про солідарне стягнення боргу, пені, інфляційних втрат за касаційною скаргою Фінансової компанії на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 23.02.2026, зокрема, розгляд касаційної скарги Фінансової компанії на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 914/140/24 призначив у відкритому судовому засіданні на 19.03.2026 року о 12:30.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною спору у цій справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення нарахованої пені, яка виникла після закінчення строку Генерального договору кредитної лінії №12/К/17.
Касаційна скарга Фінансової компанії мотивована, зокрема тим, що судом апеляційної інстанції помилково зазначено про те, що з 10.04.2019, позивач мав право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки в силу статті 549 ЦК України, на його думку, скаржник має право на нарахування пені на заборгованість зі сплати тіла кредиту, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами та заборгованість зі сплати комісійної винагороди до повного виконання порушеного зобов'язання.
Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов'язкове для суду та інших суб'єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.
При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.
Скаржник, оскаржуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та у постановах Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №920/724/21, від 22.07.2019 у справі №911/1563/18, від 16.01.2025 у справі №916/828/24.
Предметом розгляду у цій справі було стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору кредитування.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша та друга статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що позивач просив стягнути з відповідачів пеню за невиконання умов кредитного договору від 23.02.2017, умовами якого передбачено зобов'язання відповідача повернути позикодавцю борг до 28.02.2019 по першому траншу та до 09.04.2019 по другому траншу. Пеня нарахована Фінансовою компанією на заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією як до, так і після настання строку повернення кредиту, а саме: зі сплати тіла кредиту за період з 01.04.2018 до 03.07.2020; зі сплати процентів за користування кредитними коштами за період з 10.04.2019 до 03.07.2020; зі сплати комісійної винагороди за період з 01.04.2018 до 03.07.2020.
Предметом розгляду у справі №920/724/21 були вимоги про стягнення пені та 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії в частині своєчасної оплати послуги з передачі електричної енергії.
Особливістю правовідносин у цій справі є те, що НКРЕКП своєю постановою від 14.03.2018 № 309 затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою від 08.04.2020 № 766 «Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень вказаного типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, про нарахування пені та штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021.
Предметом розгляду у справі №911/1563/18 були вимоги про стягнення суми основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3% річних та витрат на правничу допомогу, у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору підряду в частині оплати за виконані роботи у встановлений договором строк. Також у цій справі подано зустрічну позовну вимогу про стягнення штрафу, пені за порушення строку виконання робіт та пені за порушення терміну ліквідації недоліків.
Предметом розгляду у справі №916/828/24 було стягнення штрафу. Замовник, в порушення умов укладеного з позивачем договору надання послуг порушив строки оплати наданих йому позивачем за цим договором послуг, що було встановлено господарськими судами в іншій господарській справі, з огляду на що відповідач відповідно до умов договору за порушення строків оплати більше ніж на 20 днів мав сплатити позивачу штраф у розмірі 7% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Що ж до справ №920/724/21, №911/1563/18, №916/828/24 та цієї справи, то, з огляду на предмет спору, його підстави, правове регулювання, а також іншу, ніж у цій справі фактично-доказову базу та інші обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, характер спірних правовідносин у вказаних справах то такі справи не є подібними, ураховуючи змістовний критерій.
Предметом розгляду у справі №536/1841/15-ц було стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом, процентами, пенею за період з 25.07.2014 до 24.07.2015 включно, трьома процентами річних від простроченої заборгованості за кредитом, трьома процентами річних від простроченої заборгованості за процентами які виникли на підставі укладеного кредитного договору згідно з умовами якого позичальник отримав кредит у розмірі 593 826,00 грн з розрахунку 27,50 % річних за користування кредитом строком з 26.12.2008 до 25.06.2024.
Предметом розгляду у справі №444/9519/12 було стягнення заборгованості за договором кредитування, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у сумі 8 235,50 грн зі сплатою 25,08 % річних на 24 місяці і кінцевим терміном повернення - 03.06.2008. Оскільки відповідач зобов'язання за договором не виконував, станом на 10.12.2012 виникла заборгованість у сумі 83 753,31 грн, з них: заборгованість за кредитом - 7 263,95 грн; заборгованість за відсотками - 28 910,44 грн; заборгованість за пенею - 43 114,48 грн; штраф - 500,00 грн (фіксована частина); штраф - 3 964,44 грн (процентна складова).
З огляду на викладене вище, Суд, у результаті аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справах №536/1841/15-ц та №444/9519/12, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, є схожими у контексті змістовного критерію, враховуючи предмет позову (стягнення заборгованості), підстави позову (неналежне виконання договорів кредитування), нормативно-правове регулювання (зокрема, глава 71 Цивільного кодексу України "Позика. Кредит. Банківський вклад").
Верховний Суд наголошує, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.
Як вже зазначалося та вбачається з матеріалів справи, Верховний Суд ухвалою від 18.12.2025 передав справу №914/140/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, щодо строку нарахування пені.
Великою Палатою Верховного Суду ухвалою від 21.01.2026 справу № 914/140/24 повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду.
При цьому, мотивами для повернення цієї справи було те, що у постановах від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц та від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду навела загальні умови нарахування пені та зробила висновок про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
В цій справі питання щодо застосування позовної давності не ставилося і не розглядалося судами.
Щодо стягнення пені Суд вважає, що Західний апеляційний господарський суд у постанові від 10.09.2025 застосував правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц стосовно права кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку яка припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, який за обставинами цієї справи є релевантним. Схожі правові висновки містяться у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/14918/20, а також у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 752/2605/13-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 756/5568/17, від 17 січня 2020 року у справі № 311/3806/14, від 26 травня 2021 року у справі № 757/264/16, від 2 червня 2021 року у справі № 2-6460/11, від 9 червня 2021 року у справі № 346/2764/15-ц.
Західний апеляційний господарський суд встановив, що з урахуванням вищезазначеної практики Верховного Суду, нарахування пені повинно припинитися після 28.02.2019 року по першому траншу та після 09.04.2019 року по другому траншу, та зазначив про те, що висновок суду першої інстанції про солідарне стягнення з відповідачів пені після 09.04.2019 року є помилковим, оскільки з 10.04.2019 року, за позицією Верховного Суду, позивач мав право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. Таким чином, кредитодавець в межах строку кредитування має право нараховувати та стягувати проценти за користування коштами, а поза межами строку кредитування має право застосовувати до боржника статтю 625 ЦК України.
Здійснивши розрахунок, який наведений у судовому рішенні, апеляційний суд встановив, що стягненню підлягає пеня в сумі 7 022,37 грн.
Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).
З огляду на викладене вище, наведена скаржником у касаційній скарзі правова позиція Верховного Суду у справах №536/1841/15-ц та №444/9519/12, не суперечить висновкам суду апеляційної інстанції у цій справі. Різниця у результаті розгляду не пов'язана з іншим (не таким застосуванням норм права), а нерелевантністю до встановлених судом обставин справи.
Верховний Суд зазначає, що в загальному наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно строку нарахування пені, враховуючи здійснену ним оцінку доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та залишення в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що у справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанцій надано оцінку поданим сторонами доказам, якими вони обґрунтовують свої вимоги та/або заперечення і які мають значення для розгляду даного господарського спору, до переоцінки яких в силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
Отже, підстава касаційного оскарження, наведена скаржником у касаційній скарзі (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України), у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник у касаційній скарзі не наводить.
Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.
Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
Верховний Суд також зауважує, що міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення може бути різною залежно від характеру рішення.
Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
Судовий збір сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо означених ТОВ "Домусгруп" та ОСОБА_1 у відзивах на касаційну скаргу посилань щодо орієнтовного розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, то суд касаційної інстанції зазначає, що питання стосовно покладення судових витрат розглядається за наявності відповідного клопотання у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів і невиконання приписів статті 80 ГПК України протягом встановленого ГПК України строку, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом третім частини восьмої статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс" залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 у справі № 914/140/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов
Суддя Т. Малашенкова