Постанова від 23.03.2026 по справі 910/3027/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/3027/24 (911/643/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025

у справі № 910/3027/24 (911/643/25)

за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі позивача: Київської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про витребування земельної ділянки

у межах справи № 910/3027/24

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», боржник, відповідач) на стадії процедури розпорядження майном.

Керівник Обухівської окружної прокуратури Київської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації подав до Господарського суду Київської області позов до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про витребування земельної ділянки, в якому просив суд витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації із незаконного володіння відповідача земельну ділянку лісового фонду з кадастровим номером 3223155400:06:012:0016 площею 2,5 га (далі - Земельна ділянка).

Позовна заява мотивована тим, що у приватній власності ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» перебуває Земельна ділянка (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд), яка, за твердженням Прокурора, належить до земель лісогосподарського призначення, набута ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» у приватну власність всупереч порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, статтею 57 Лісового кодексу України без погодження відповідним органом державної влади з питань лісового господарства, що, у свою чергу, порушує права та інтереси держави в особі власника Київської обласної державної адміністрації використовувати спірну Земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2025 у справі №911/643/25 позовну заяву Прокурора передано до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.03.2025 справу № 910/3027/24 (911/643/25) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 прийнято позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про витребування земельної ділянки до розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України»).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 позовну заяву Прокурора залишено без руху, у зв'язку з необхідністю надання позивачем документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви на підставі частини шостої статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

20.06.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення Обухівської окружної прокуратури Київської області на ухвалу про залишення позову без руху, у яких Прокурором викладно правову позицію, згідно з якою частина шоста статті 164 ГПК України не має зворотної дії в часі, відтак не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2025, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі № 910/3027/24 (911/643/25), позовну заяву Прокурора в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ДСГП «Ліси України» про витребування земельної ділянки в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що Прокурором не було усунуто недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.06.2025, зокрема щодо внесення вартості Земельної ділянки на депозитний рахунок суду.

Короткий зміст доводів касаційної скарги

Заступник керівника Київської обласної прокуратури (скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025, а справу №910/3027/24 (911/643/25) направити для продовження розгляду.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права через неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та полягають, зокрема, у такому:

- у цій справі Прокурор в інтересах держави в особі позивача обґрунтовував позов про витребування Земельної ділянки саме у недобросовісністю набувача, відтак положення частини п'ятої статті 390 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не застосовуються. У цьому зв'язку судами першої та апеляційної інстанції проігноровані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2025 у справі № 354/1754/24, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, від 19.11.2025 в справі № 523/14914/24;

- на момент звернення Прокурором із вказаним позовом (19.02.2025) діяли положення ГПК України, у тому числі статей 162, 164 цього Кодексу, які не покладали обов'язок додавати до позовної заяви документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна. Відтак норми ГПК України підлягають застосуванню в редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії - звернення Прокурора з позовом до суду (19.02.2025);

- у контексті добросовісності відповідача у матеріалах позовної заяви Прокурором зазначено, що спірна Земельна ділянка на час її протиправного набуття у власність була частиною лісового масиву, зайнята лісовими культурами, вкрита багаторічною рослинністю. Тобто, відповідач у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих ознак, характерних для земель лісового фонду (входження до лісового масиву, наявність багаторічної рослинності), знав або, проявивши розумну обачність, міг знати про те, що набуває землю, зайняту лісом, тоді як відповідна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність відповідача під час набуття спірної ділянки у власність під обґрунтований сумнів.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Відповідач (ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури з викладених у відзиві підстав, оскаржувані судові рішення- залишити без змін.

За змістом поданого відзиву відповідач стверджує про обов'язковість умови закону щодо внесення позивачем (органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором) вартості спірного майна на депозитний рахунок суду для подальшого розгляду справи про витребування майна у добросовісного набувача.

Також відповідач стверджує, що він є добросовісним набувачем Земельної ділянки, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру від 04.06.2021 та відсутністю будь-яких судових рішень про визнання угод недійсними щодо цієї ділянки. Вважає, що обов'язок доведення недобросовісності відповідача лежить на позивачеві, тобто на Прокурорі, і має бути підтверджений у ході розгляду справи по суті.

Касаційне провадження

05.01.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 для розгляду зазначеної касаційної скарги визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Жуков С. В.

Ухвалою від 22.01.2026 Верховний Суд, серед іншого, залишив касаційну скаргу Київської обласної прокуратури без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 22.01.2026 до касаційного суду 04.02.2026 надійшла заява про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2026, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі №910/3027/24 (911/643/25) та ухвалено здійснити перегляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснивши у письмовому провадженні розгляд касаційної скарги та перевіривши дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника, з таких підстав.

Об'єктом касаційного перегляду є ухвала Господарського суду міста Києва від 07.07.2025, якою позов Прокурора у справі № 910/3027/24 (911/643/25) залишено без розгляду, та постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 про залишення вказаної ухвали без змін

Отже, предметом касаційного дослідження є правомірність залишення позовної заяви без розгляду у порядку вимог частини тринадцятої статті 176 ГПК України у зв'язку з неусуненням Прокурором недоліку заяви щодо надання доказів внесення вартості спірного майна на депозитний рахунок суду.

09.04.2025 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 № 4292-ІХ (далі - Закону №4292 - ІХ).

Абзацом першим пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4292 - ІХ внесено зміни до статей 164, 174 ГПК України.

Так, статтю 164 ГПК України доповнено частиною шостою такого змісту: «У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім, відповідно до якого: «Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму».

Законом № 4292-ІХ також доповнено статтю 390 ЦК України частиною п'ятою такого змісту: « 5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».

Також Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою, згідно з якою: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд виносить рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому приймаючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

У справі, що розглядається, залишаючи позов Прокурора без розгляду, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державою було регламентовано порядок звернення органів державної влади, органів місцевого самоврядування та прокурорів до суду з позовами, направленими на вилучення майна з приватної власності інших осіб, шляхом визначення спеціального порядку звернення, що включає забезпечення прав відповідача через внесення депозиту у розмірі вартості майна, який буде спрямований на відшкодування вартості майна в разі задоволення позову.

Крім того, відхиляючи заперечення Прокурора щодо того, що частина шоста статті 164 ГПК України не має зворотної дії в часі, суди зазначили, що відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4292-IX його норми застосовуються до справ, у яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності законом (09.04.2025), тоді як у цій справі рішення по суті не ухвалено, а вимоги щодо внесення вартості майна на депозитний рахунок суду є обов'язковими.

Втім, Верховний Суд не погоджується з висновками судів щодо наявності підстав для повернення позову Прокурора відповідно до вимог частини тринадцятої статті 176 ГПК України з огляду на таке.

У цій справі, попри аргументи Прокурора у заяві про усунення недоліків позовної заяви та у касаційній скарзі, визначальним є не дія Закону № 4292-IX у часі, у тому числі зворотна, а сфера його застосування.

Так, виходячи зі змісту наведених норм частини п'ятої статті 390 ЦК України відповідні приписи Закону № 4292-IX поширюються на вирішення спорів, пов'язаних з витребуванням майна саме у добросовісних набувачів, тобто застосування цього закону залежить від підстав пред'явленого позову.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ унормовано, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:

- нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом;

- нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Водночас статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15 зазначено, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем.

З урахуванням викладеного Верховний Суд звертає увагу на те, що положення частини п'ятої статті 390 ЦК України поширюється на випадки подання позову про витребування майна у добросовісного набувача.

Разом з тим, у випадку подання та розгляду судом позову про витребування майна у недобросовісного набувача наведені вище приписи статті 390 ЦК України не підлягають застосуванню.

У свою чергу, питання про добросовісність/недобросовісність набувача може бути вирішене судом лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

При цьому у випадку встановлення недобросовісності набувача суд задовольняє позов на підставі статті 387 ЦК України без застосування приписів частини п'ятої статті 390 цього Кодексу, яка визначає порядок компенсації вартості майна добросовісному набувачеві (коли земельна ділянка належала державі чи територіальній громаді, а останній набувач є добросовісним). Натомість у разі недоведення позивачем недобросовісності набувача і встановлення, що набувач є добросовісним, суд відмовляє у задоволенні позову, зокрема на підставі частини п'ятої статті 390 ЦК України, якщо позивачем попередньо не внесено вартість майна на депозитний рахунок суду.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.01.2026 у справі № 354/160/25, від 01.12.2025 у справі № 354/419/25, від 19.11.2025 у справі №523/14914/24, від 28.01.2026 у справі № 922/2555/21, від 04.03.2026 у справі № 922/3562/21.

У справі, що розглядається, позовна заява Прокурора з вимогою про витребування майна (Земельної ділянки) у ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» (як у кінцевого набувача) обґрунтована недобросовісністю набуття права власності на спірне майно всіма учасниками спірних правовідносин, оскільки спірна Земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення та набута відповідачем у приватну власність всупереч порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, визначеному статтею 20 Земельного кодексу України, статтею 57 Лісового кодексу України без погодження відповідним органом державної влади з питань лісового господарства.

При цьому позиція Прокурора у питанні підстав позову, зокрема щодо недобросовісності Відповідача, зберігалася протягом здійснення провадження у цій справі, про що свідчать, серед іншого, наведені у касаційній скарзі доводи.

Відтак колегія суддів Верховного суду, не вдаючись в оцінку обґрунтованості зазначених тверджень Прокурора, констатує, що позов про витребування спірного нерухомого майна (Земельної ділянки) обґрунтований недобросовісністю набувачів, у тому числі останнього - Відповідача, та поданий, попри посилання на статтю 388 ЦК України, також на підставі статей 387, 400 ЦК України.

Отже, суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про залишення позову без розгляду, адже Прокурор у цій справі пред'явив позов про витребування нерухомого майна у недобросовісного набувача, відтак приписи частини п'ятої статті 390 ЦК України, частини шостої статті 164, частини четвертої статті 174 ГПУ України, у такому випадку, не підлягали застосуванню при вирішенні питання про прийняття позову до розгляду.

Своєю чергою, питання про добросовісність/недобросовісність набувачів може бути вирішене судом лише за результатами дослідження доказів у справі на стадії ухвалення судового рішення.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував усіх у сукупності обставин справи та помилково постановив оскаржувану ухвалу про повернення позову, а суд апеляційної інстанції вказаних процесуального порушення не усунув.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Оскаржені судові рішення у цій справі вимогам законності не відповідають, оскільки судами попередніх інстанцій допущено неповне з'ясування обставин під час вирішення питання прийнятності позовної заяви Прокурора.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а оскаржувані ним судові рішення - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

За змістом частини шостої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є, зокрема, порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на допущені судами порушення норм процесуального права та враховуючи положення пункту 2 частини першої статті 308, частини шостої статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Розподіл судових витрат

Дійшовши висновку про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, судові витрати у зв'язку з переглядом справи судом касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 у справі №910/3027/24 (911/643/25) скасувати.

3. Справу № 910/3027/24 (911/643/25) направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере