8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" березня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/156/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Харківського національного медичного університету
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківського національного медичного університету, в якій просить суд стягнути заборгованість за Договором про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021, а саме:
- 3% річних за період з 01.03.2023 по 30.07.2024 у сумі 9 971,50 грн;
- інфляційні втрати за період з березня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року у сумі 24 354,44 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 662,40 грн.
В обґрунтованні позовних вимог зазначає, що Харківською медичною академією післядипломної освіти (правонаступником якої на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.03.2021 № 452 "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти" є відповідач - Харківський національний медичний університет) порушено погоджені умови Договору про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021 в частині своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені строки, внаслідок чого у відповідача (як правонаступника) утворилась заборгованість зі сплати 3% річних та інфляційних втрат, яка станом на 01.11.2025 становить 34 325,94 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/156/26 та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов, встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив та встановлено відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив.
06.02.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 3017), в якому проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Заперечення мотивовані тим, що Договір про постачання електричної енергії споживачу № 1-0060С від 01.02.2021 був укладений між позивачем та Харківською медичною академією післядипломної освіти, яка у подальшому була реорганізована шляхом приєднання до Харківського національного медичного університету. При цьому, за твердженням відповідача, під час реорганізації та передачі майнового комплексу Харківської медичної академії післядипломної освіти до Харківського національного медичного університету за передавальним актом від 09.12.2022 спірна заборгованість, яка складається із 3% річних та інфляційних втрат, не обліковувалась та не передавалась відповідачу у складі майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припинялась.
Крім того, відповідач зазначає, що обов'язок щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 234 177,10 грн виник у нього лише на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі № 922/2009/23, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, на думку відповідача, можливе лише за період з моменту набрання законної сили зазначеним судовим рішенням до дати фактичної сплати боргу, тобто з 21.06.2024 по 30.07.2024.
Також відповідач заперечує проти правильності розрахунку інфляційних втрат, посилаючись на те, що при його здійсненні позивачем виключено окремі місяці розрахункового періоду, зокрема липень та серпень 2023 року, у яких мав місце індекс дефляції, що, на думку відповідача, призвело до штучного збільшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат.
10.02.2026 позивач до суду надав відповідь на відзив (вх.№ 3292) в якій зазначає, що Харківська медична академія післядипломної освіти (ХМАПО) припинена у результаті реорганізації шляхом приєднання до Харківського національного медичного університету, який є її правонаступником. У зв'язку з реорганізацією до відповідача перейшли усі права та обов'язки ХМАПО, у тому числі зобов'язання за договором постачання електричної енергії №1-0060С від 01.02.2021. З посиланням на положення статей 104-107 Цивільного кодексу України зазначає, що у разі реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, при якому до правонаступника переходять усі права та обов'язки правопопередника незалежно від того, чи були вони прямо зазначені у передавальному акті. Крім того, позивач звертає увагу, що правонаступництво відповідача щодо ХМАПО вже встановлено рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі №922/2009/23, яке набрало законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України ці обставини не підлягають повторному доказуванню. Відповідач фактично визнав своє правонаступництво, підписавши 01.12.2022 додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, у якій прямо зазначено, що Харківський національний медичний університет є правонаступником ХМАПО. Вважає помилковими доводи відповідача про те, що прострочення виконання грошового зобов'язання виникло лише після набрання законної сили рішенням суду у справі №922/2009/23.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Станом на час ухвалення рішення від відповідача будь-яких інших заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив таке.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії за вільними цінами на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 19.06.2018 № 505.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Згідно зі ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з п.п. 3.2.5 “Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
01.02.2021 Харківською медичною академією післядипломної освіти (Споживачем) підписано Заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу.
З вказаної Заяви-приєднання вбачається, що Споживач, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника ПрАТ «Харківенергозбут» в мережі Інтернет за адресою www.zbutenergo.kharkov.ua, приєднався до умов Договору на умовах Комерційної пропозиції Постачальника № 1Ф-П.
Відповідно до зазначеної Заяви-приєднання, Споживач, погодившись з цією завою-приєднанням (акцептувавши її), засвідчує вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі. З моменту акцептування цієї заяви-приєднання в установленому Правилами роздрібного ринку порядку Споживач та Постачальник набувають всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами Договору та чинним законодавством України.
Ураховуючи наведені приписи, та те, що Харківська медична академія післядипломної освіти (далі - ХМАПО), надала до Товариства підписану заяву-приєднання до Договору № 1-0060С від 01.02.2021 на умовах Комерційної пропозиції № 1 Ф-П (далі - Комерційна пропозиція 1Ф-П) для споживачів з запланованим обсягом споживання до 50 000 кВт*год на місяць, а також те що фактично споживалась електрична енергія - Договір № 1-0060С від 01.02.2021 (далі - Договір № 723/0306) вважається укладеним.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа з кодом ЄДРПОУ: 01896872 - Харківська медична академія післядипломної освіти припинена (дата запису: 16.05.2023, номер запису: 1004801120031034673, підстава: рішення щодо реорганізації).
У березні 2021 року на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.03.2021 № 452 "Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти" була розпочата процедура реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО) шляхом приєднання до Харківського національного медичного університету (ХНМУ) - відповідача у даній справі.
Пунктом 2 Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.03.2021 № 452 (а.с. 73-75) встановлено, що ХНМУ є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків ХМАПО та використовує в своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг до переоформлення ліцензій в установленому порядку.
Відповідно до п. 3 та пп. 7, 8 п. 4 зазначеного Наказу, утворено комісію з реорганізації ХМАПО та затверджено її склад. Зобов'язано Голову комісії з реорганізації забезпечити передачу ХНМУ майна, майнових прав та обов'язків ХМАПО, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами, правовстановлюючих документів ХМАПО, справ згідно з актом приймання-передачі. Після затвердження акта приймання-передачі Міністерством охорони здоров'я України подати державному реєстратору документи, передбачені ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для проведення державної реєстрації припинення ХМАПО.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.2022 № 2343 (а.с. 121) затверджено Акт прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету в зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання від 09.12.2022, закріплено цілісний майновий комплекс ХМАПО на праві оперативного управління за Харківським національним медичним університетом згідно з актом приймання-передачі.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про припинення Харківської медичної академії післядипломної освіти було внесено до зазначеного Реєстру 16.05.2023, її правонаступником є Харківський національний медичний університет,, код ЄДРПОУ 01896866 (надалі- відповідач).
Відповідно до ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вищевказані обставини встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі № 922/2009/23, яке постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 залишене без змін. Враховуючи приписи ч.2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 року у справі №922/2009/23 має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Також Господарським судом Харківської області в рішенні 21.07.2023 у справі № 922/2009/23 зазначено, що як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2022 між Відповідачем - Харківським національним медичним університетом (Споживачем) та АТ «Харківобленерго» (Оператор системи розподілу електричної енергії) було укладено додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1-0060С від 01.01.2019, відповідно до якої у зв'язку з реорганізацією Споживача - ХМАПО на підставі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 15.03.2021 № 452 та відповідно до положень ст. ст. 104, 106, 107 ЦК України шляхом приєднання до Харківського національного медичного університету, який є повним правонаступником Споживача, враховуючи положення п. 2 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та умов договору про постачання електричної енергії № 1-0060С, для впорядкування документації дійшли згоди щодо зміни найменування Споживача “Харківська медична академія післядипломної освіти» (код ЄДРПОУ 018796872) на нове найменування Споживача - Харківський національний медичний університет (код ЄДРПОУ 01896866).
Згідно з п. 2.1 Договору № 1-0060С від 01.02.2021 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 5.5 Договору № 1-0060С від 01.02.2021 встановлено, що розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.
Згідно п. 5.6 Договору № 1-0060С від 01.02.2021 передбачено, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок.
Відповідно до п. 5.7 Договору № 1-0060С від 01.02.2021 оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.
Згідно з умовами п. 4 Комерційної пропозиції № 1Ф-П оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності в платіжному документі в реквізиті “Призначення платежу» посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду ці кошти, перераховані Споживачем за електричну енергію, Постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості Споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції № 1Ф-П рахунок за спожиту електричну енергію та акт приймання-передачі надаються Споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
Рахунки на оплату надаються Споживачу у відповідних структурних підрозділах ПрАТ “Харківенергозбут». В разі неотримання Споживачем рахунків, останні направляються поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п. 6.2 Договору № 1-0060С від 01.02.2021 Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 Договору № 1-0060С від 01.02.2021 якщо Споживач не здійснив оплату за цим Договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, Постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені.
Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у Комерційній пропозиції.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу;
3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3 % річних, інфляційних зазначаються у окремому розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Згідно з переданими даними від АТ “Харківобленерго» Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду було сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію:
- за грудень 2021 року на суму разом з ПДВ 234 177,10 грн. Відповідачем за грудень 2021 року спожито 45 365 кВт*год. Рахунок та Акт приймання-передачі електричної енергії за грудень 2021 року отпримано уповноваженою особою Споживача особисто 10.01.2022. Строк оплати рахунку до 24.01.2022. Рахунок в строк оплати не було сплачено.
Вказана заборгованість за спожиту електричну енергію у грудні 2021 року у сумі 234 177,10 грн. визнана рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі № 922/2009/23, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 9.1 договору).
Позивач зазначає, що ПрАТ “Харківенергозбут» як Постачальник, виконав свої зобов'язання по Договору № 1-0060С від 01.02.2021 у повному обсязі, проте Відповідачем умови договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені договором строки не виконано, внаслідок чого відповідачу нараховано 3% річних за період з 01.03.2023 по 30.07.2024 у сумі 9 971,50 грн. та інфляційні втрати за період з березня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року у сумі 24 354,44 грн.
Рахунки на оплату 3 % річних, інфляційних втрат та Акт звіряння розрахунків за електроенергію станом на 01.11.2025 були направлені Відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується списком згрупованих відправлень та поштовими чеками. Проте Відповідачем, як стверджує позивач, на сьогодні не сплачені зазначені нарахування із 3% річних та індексу інфляції.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626 - 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 657/1024/16-ц зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 вказала, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Пунктом 8 Комерційної пропозиції № 1Ф-П, передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу;
3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3 % річних, інфляційних зазначаються у окремому розрахунковому документі окремими рядками та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Як вбачається з рішення Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі № 922/2009/23 судом стягнуто інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на заборгованість за спожиту електричну енергію за грудень 2021 року в розмірі 234177,10 грн за період прострочення з 25.01.2022 по 28.02.2023.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що позивачем нараховано 3% річних за наступний період з 01.03.2023 по 30.07.2024 та інфляційні втрати за період втрати за період з березня 2023 року по липень 2023 року, з жовтня 2023 року по липень 2024 року.
При цьому суд враховує, що відповідачем основну заборгованість погашено 30.07.2024, у зв'язку з чим нарахування здійснено позивачем до дня фактичного виконання грошового зобов'язання.
Судом перевірено поданий позивачем розрахунок 3% річних та встановлено, що він містить арифметичні помилки. З урахуванням наведеного судом здійснено перерахунок 3% річних, за результатами якого їх розмір становить 9 959,02 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
Щодо доводів відповідача щодо неправомірності розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з невключенням позивачем окремих місяців 2023 року (серпень 2023, вересень 2023) суд зазначає наступне.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом перевірено поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що при його здійсненні не враховано індекси інфляції за серпень 2023 року (98,6 %) та вересень 2023 року (100,5 %).
Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат та провівши власний розрахунок із застосуванням кумулятивного методу, який передбачає визначення сукупного індексу інфляції за весь період прострочення (з березня 2023 по липень 2024 року), суд дійшов висновку про необхідність коригування заявленого позивачем розміру інфляційних втрат.
За результатами такого перерахунку розмір інфляційних втрат становить 18 582,41 грн, що підлягає стягненню з відповідача.
При цьому суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що обов'язок щодо сплати заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 234 177,10 грн виник у нього лише після набрання законної сили рішенням Господарського суду Харківської області від 21.07.2023 у справі № 922/2009/23, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024, тобто з 21.06.2024.
Суд зазначає, що обов'язок відповідача зі сплати вартості спожитої електричної енергії виник з умов укладеного між сторонами договору та підлягав виконанню у строки, визначені цим договором, тоді як зазначеним судовим рішенням лише встановлено факт наявності заборгованості та її невиконання відповідачем, а не створено нове грошове зобов'язання.
Також суд відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності у нього обов'язку зі сплати заявлених до стягнення сум з огляду на те, що відповідні зобов'язання нібито не були передані за передавальним актом під час реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти.
Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з ч. 3 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Суд зазначає, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво, тобто правонаступництво, при якому все майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а усієї їх сукупності.
За приписами ст. 107 ЦК України, якою закріплено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, передбачено право (а не обов'язок) кредитора вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень ч. 2, 3 цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, з аналізу положень ст. 107 ЦК України вбачається, що при реорганізації (злитті, приєднанні або перетворенні) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта. При цьому, правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий. А тому при реорганізації шляхом приєднання (як у даній справі) немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків.
Суд також звертає увагу на правове висновування у п.44 постанови Верховного Суду від 16.06.2020 у справі 910/5953/17, що «відсутність у передавальному акті ДП «Донецька залізниця» від 05 серпня 2015 року певного майна чи зобов'язань не свідчить про те, що відповідач не став правонаступником за ними, оскільки АТ «Укрзалізниця» як єдиним правонаступником прийнято усе майно та усі зобов'язання підприємств, які припиняються шляхом злиття.»
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлені у справі обставини, надані сторонами докази у їх сукупності, а також норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Зважаючи на те, що спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов'язань, а також враховуючи сплату позивачем за подання позову судового збору у мінімальному розмірі визначеному ЗУ "Про судовий збір", суд керуючись приписами ч. 9. ст. 129 ГПК України, вважає за можливе судовий збір у розмірі 2662,40 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 655, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 12, 3, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Харківського національного медичного університету (61022, місто Харків, просп. Науки, 4, код ЄДРПОУ: 01896866) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (61057, Харківська область, місто Харків, вул. Гоголя, 10, код ЄДРПОУ: 42206328) 3% річних за період з 01.03.2023 по 30.07.2024 у сумі 9 959 грн. 02 коп., інфляційні втрати за період з березня 2023 року по липень 2024 року у сумі 18 582 грн. 41 коп. та витрати по сплаті судового збору 2 662 грн. 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України н
СуддяЮ.Ю. Мужичук