Рішення від 16.03.2026 по справі 922/4820/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2026 р. Справа № 922/4820/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Надвіренко А.Д.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Виконуючого обов'язки керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (адреса: 61072, м. Харків, вул. Вартових неба, буд. 55-А; код ЄДРПОУ 02910108) в інтересах держави, в особі: 1) Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 19; код ЄДРПОУ 43220275); 2) Північно-східного офісу Держаудитслужби (адреса: 61022, м. Харків, м.-н Свободи, буд. 5, під. 4, пов. 10; код ЄДРПОУ 40478572); Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, будинок 5, Держпром, 6 під'їзд, 1 поверх, кімната 35; код ЄДРПОУ: 22630473);

до 1) Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" (адреса: 61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 25; код ЄДРПОУ 38385217); 2) Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Термік» (адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 84, кв. 2; код ЄДРПОУ 31797582);

про визнання недійсним договору та стягнення 142620250,00 грн.

за участю представників сторін:

прокурора - Хряк О. О. (службове посвідчення № 072721 видане 01.03.2023);

першого позивача - Тимкович І.О. (довіреність № б/н від 12.09.2024);

другого позивача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

першого відповідача - Павлуненко К. Л. (ордер серії АХ № 1229855 від 06.01.2025);

другого відповідача - Журавльов М.С. (ордер);

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України (далі - перший позивач) та Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - другий позивач) до відповідачів - Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка" (далі - ДП «ХНАТОБ», перший відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Термік» (далі - другий відповідач), в якій просить суд:

1) визнати недійсним договір підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018, укладений між Державним підприємством “Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка» і Товариством з обмеженою відповідальністю “Група Термік»;

2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Група Термік» на користь Державного підприємства “Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка» 142620250,00 грн, а з Державного підприємства “Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка» одержані ним за рішенням суду 142620250, 00 грн стягнути в дохід держави.

В обґрунтування своїх вимог прокурор, зокрема, вказує на те, що ДП «ХНАТОБ» 19.07.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі робіт «Капітальний ремонт будівлі ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" на "Вдосконалення термоізоляційних властивостей будівлі Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка", систем теплопостачання, кондиціювання і вентиляції"» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-07-19-002092-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-07-19-002092-b. Переможцем торгів визначено ТОВ “Група Термік».

З огляду на викладене, між ДП «ХНАТОБ» та ТОВ “Група Термік» 17.09.2018 укладено договір укладено договір підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18. ДП «ХНАТОБ» перераховано на користь ТОВ “Група Термік» 142 620 250 грн, як оплату за договором підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018.

Однак, в подальшому, рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2023 №70/93-р/к у справі №2/01-52-19 визнано ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» винними у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 ст. 50 та пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель «Prozorro», проведених ДП «Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка» на закупівлю робіт «Капітальний ремонт будівлі ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" на "Вдосконалення термоізоляційних властивостей будівлі Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка", систем теплопостачання, кондиціювання і вентиляції"» (ідентифікатор в системі «Prozorro» - UA-2018-07-19-002092-b).

З огляду на викладене, прокурор вважає, що укладений між відповідачами договір підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018 вчинено з порушенням вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, а отримані ТОВ «Група Термік» грошові кошти на виконання умов цього договору підлягають поверненню державі на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.01.2025 відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 03.02.2025; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - третя особа); встановлено сторонам та третій особі строк для подання заяв по суті спору.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження Північно-східний офіс Держаудитслужби надав суду письмові пояснення (вх № 597/25 від 09.01.25) в яких, зокрема, зазначає, що ним перевірка закупівлі та моніторинг процедури закупівлі, зазначеної у позові по закупівлі № UA-2018-07-19-002092-b, не проводились. З огляду ж на викладене, надати ґрунтовні пояснення з приводу порушень, виявлених Шевченківською окружною прокуратурою Харківської області та зазначених в позовній заяві по справі № 922/4820/24, не вбачається за можливе.

Також Північно-східний офіс Держаудитслужби просить розгляд справи здійснювати без участі його представника.

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надало суду пояснення на виконання ухвали суду (вх. № 1093 від 15.01.2025) в яких висловило позицію щодо подальшого розгляду справи.

Також в поясненнях Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить суд Судові засідання з розгляду справи № 922/4820/24 розглядати без участі його представника.

ДП «ХНАТОБ» надало суду відзив на позовну заяву (вх. № 1336/25 від 17.01.25) в якому просить суд відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх заперечень ДП «ХНАТОБ», зокрема, вказує на те, що лише сам факт вчинення вказаними особами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, що встановлене Рішенням АМК, не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

ДП «ХНАТОБ» вважає, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін. Однак, у позові не міститься конкретних посилань на кінцевий результат нібито протиправного договору та наслідки таких свідомих дій, відповідно.

ДП «ХНАТОБ» зазначає, що відповідно до ст. 51 Закону «Про економічну конкуренцію» Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Іншого виду відповідальності не встановлено спеціальним законодавством. Отже прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок допущення антиконкурентних узгоджених дій, що було встановлено в діях ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстроитсинтез», не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Також ДП «ХНАТОБ» вважає, що в даному випадку позовні вимоги прокурора не направлені на захист інтересів держави, прокурор не навів доводів про те, які саме інтереси держави були порушені та як саме визнання оскаржуваного договору недійсним вплине на їх відновлення. Також у зв'язку з обранням прокурором загалом неефективного способу захисту інтересів держави, який не призведе до поновлення її порушених прав, суд, на думку ДП «ХНАТОБ», має відмовити у задоволенні такого позову.

Прокурор надав суду пояснення у справі з урахуванням відзиву відповідача 1 (вх. № 2297/25 від 27.01.25) в яких наполягає на задоволенні заявленого позову, та, зокрема, зазначає, що ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» під час підготовки документації для участі у тендері (торгах), проведеному ДП «ХНАТОБ», діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Унаслідок узгодженості поведінки суб'єктів право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників (ТОВ «Група Термік») одержано не на конкурентних засадах, чим спотворено результати торгів.

Зазначене підтверджується рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2023 №70/93-р/к у справі №2/01-52-19.

Враховуючи зазначене, прокурор вважає що в діях ТОВ «Група Термік» вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є усунення конкуренції під час проведення ДП «ХНАТОБ» зазначеного тендеру та недобросовісне отримання права на укладення договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018. Таким чином, завідомо суперечлива мета дій ТОВ «Група Термік» полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Прокурор вважає, що ТОВ «Група Термік», маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучі та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяло участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого безпідставно отримало державні кошти в сумі 142 620 250, 00 гривень.

Тому прокурор вважає, що договір підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018, укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, а грошові кошти отримані ТОВ «Група Термік» на виконання умов договору, підлягають поверненню на користь держави.

Також прокурор вважає, що обґрунтованість його правової позиції підтверджується і судовою практикою, висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.10.2024 у справі № 914/1507/23 щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України.

ДП «ХНАТОБ» надало суду письмові пояснення (вх. № 2665/25 від 30.01.25) в яких наполягає на безпідставності доводів та вимог прокурора, та просить суд відмовити йому в задоволенні позову.

Зокрема ДП «ХНАТОБ» вважає, що порушення антимонопольного законодавства, яке було встановлено в діях ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» є саме порушенням антимонопольного законодавства. Проте ці ж дії одночасно не є порушеннями цивільного законодавства. Однак, прокурор неправомірно називає ці порушення порушеннями цивільного законодавства.

На думку ДП «ХНАТОБ», подання даного позову прокуратурою взагалі порушує принципи добросовісності цивільних відносин, оскільки фактично ніби піклуючись про майно та кошти ДП «ХНАТОБ» прокуратура поводить себе як недобросовісний учасник цих відносин з урахуванням того, що виконання договору тривало багато років, сторонами сумлінно виконувалось, пройшло певний контроль з боку держави - а саме, податкову перевірку (з врахуванням оскарження результатів такої перевірки справа №520/7202/22), перевірку в межах порушеного кримінального провадження, тощо.

З цього приводу ДП «ХНАТОБ» зазначає, що прокурор, стверджуючи про «завищення ціни» та «безпідставне отримання коштів» (а це можливо тільки в разі невиконання робіт за спірним договором), не надає жодного доказу своїх тверджень, в той час, як ДП «ХНАТОБ» надало до Відзиву Постанову про закриття кримінального провадження №42019220000000728 від 18.01.2019 року стосовно укладення договорів ДП «ХНАТОБ» з ТОВ «Група Термік» протягом 2017 - 2019 років за завищеними цінами та рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/7202/22 в яких досліджувалося відповідне питання, однак будь-яких порушень з цього приводу не виявлено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.02.2025 задоволено клопотання ДП «ХНАТОБ» (вх. № 1245 від 17.01.2025) про зупинення провадження у справі та зупинено провадження у справі № 922/4820/24 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3456/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.01.2026 провадження у справі № 922/4820/24 поновлено, підготовче засідання у справі призначено на 02 лютого 2026 року о 10:20.

Протокольною ухвалою від 02.02.2026 відкладено підготовче засідання на 16.02.2026 о 10:40 год.

В процесі подальшого розгляду справи на стадії підготовчого провадження Міністерство культури України надало суду Додаткові пояснення у справі (вх. № 2554/26 від 02.02.26, вх. № 3775/26 від 16.02.26) в яких, зокрема, зазначає що сам факт вчинення особами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у тендері, що встановлено рішенням територіального відділення Антимонопольного комітету України, не може призвести до автоматичного та безумовного визнання оспорюваних правочинів недійсними та такими, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Окрім підтвердженням факту порушення антимонопольного законодавства, необхідна наявність доказів на підтвердження того, що таке порушення мало умисел та прямі наслідки у вигляді завдання шкоди державним інтересам.

Разом з тим, в рамках кримінального провадження №42019220000000728 від 18.01.2019 року Головного слідчого управління Національної поліції України щодо розслідування стосовно укладення договорів ДП «ХНАТОБ» з ТОВ «Група Термік» протягом 2017 - 2019 років за завищеними цінами будь-яких порушень виявлено не було.

Окрім того, грошові кошти за виконання будівельних робіт було перераховано, а роботи виконано, відтак, двостороння реституція, передбачена абзацом 2 частини першої статті 216 ЦК України, не може вважатися єдиним та найбільш ефективним заходом, здатним призвести до реального відновлення порушених прав та інтересів держави, оскільки фактично означатиме розбір (демонтаж) побудованих конструкцій, що може мати негативні наслідки для будівлі Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка.

Разом з тим, Міністерство культури України наголошує, що при поданні позову та інших процесуальних документів у справі прокурором не надано жодних доказів на підтвердження того, що існує вирок суду, який набрав законної сили, стосовно ТОВ «Група Термік» у справі, або ж стосовно факту проведених торгів, а тому застосування до останнього правових наслідків передбачених статті 228 ЦК України (які по суті є конфіскацією) є безпідставним.

ДП «ХНАТОБ» надало суду додаткові пояснення (вх. № 3095/26 від 06.02.26) в яких вважає, що при вирішенні спору підлягає врахуванню остання правова позиція ВП ВС, викладена у Постанові у справі №922/3456/23 від 19 грудня 2025 року, та з огляду на викладене просить суд відмовити прокурору в задоволенні позову.

ТОВ «Група Термік» в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження своїм правом на подання відзиву на позовну заяву чи письмових пояснень щодо правової позиції у спорі по даній справі не скористалося.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2026.

В судовому засіданні 02.03.2026 розгляд справи по суті відкладено на 16.02.2026.

В процесі розгляду справи по суті прокурор надав суду клопотання (вх. № 6060/26 від 13.03.26) в якому просить суд зупинити провадження у справі № 922/4820/24 за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Північно-східного офісу Держаудитслужби до Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка, Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Термік» про визнання недійсним договору та стягнення грошових коштів до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20111/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.

Зазначене клопотання обґрунтоване прокурором з посиланням на положення п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України, оскільки прокурор вважає що правовий висновок у справі № 910/20111/23 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі.

ДП «ХНАТОБ» надало суду заперечення на клопотання прокурора (вх. № 6145/26 від 13.03.26) в яких просить суд відмовити останньому в його задоволенні з посиланням на його необґрунтованість.

Міністерство культури України також надало суду письмові пояснення на клопотання прокурора (вх. № 6196/26 від 16.03.26) в яких вважає, що в даному випадку підстави для зупинення провадження у справі за клопотанням прокурора відсутні.

Протокольною ухвалою від 16.03.2026 суд відмовив в задоволенні клопотання прокурора (вх. № 6060/26 від 13.03.26) з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до частини п'ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Зі змісту ухвали КГС ВС від 24.02.2026 у справі № 910/20111/23 вбачається, що виключна правова проблема, яка підлягає вирішенню, полягає у відсутності визначеного на законодавчому рівні поняття «інтересу держави та суспільства», що, в свою чергу унеможливлює правильне застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки відсутня можливість встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконане зобов'язання, а також наявність наміру (умислу) у кожної із сторін.

Водночас, відповідно до частини шостої статті 306 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Таким чином, сама лише наявність ухвали колегії суддів КГС ВС від 24.02.2026 у справі № 910/20111/23 про передачу справи на розгляд ВП ВС не свідчить про те що справа буде прийнята до розгляду ВП ВС, адже саме ВП ВС оцінює наявність підстав для прийняття справи до свого провадження та, в цьому випадку, про дійсну наявність виключної правової проблеми.

Однак, в даному випадку, станом на дату винесення даного судового рішення ВП ВС ухвали про прийняття справи № 910/20111/23 до розгляду не виносила.

На судове засідання 16.03.2026 прибули прокурор, представники першого позивача та першого та другого відповідачів.

Прокурор просить суд заявлений позов задовольнити.

Представники першого позивача та першого та другого відповідачів просять суд відмовити прокурору в задоволенні позову в повному обсязі.

Другий позивач та третя особа на судове засідання своїх представників не направили, хоча належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання. В наданих суду письмових поясненнях останні просять суд здійснювати розгляд справи за відсутності їх представників.

Оскільки неявка на судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду з позовом у даній справі.

Частиною 2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. З ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та порядку, що визначені законом.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначається законом.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», висловив позицію про те, що під ним потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (п. 2 резолютивної частини).

При цьому згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 №1028 «Про перейменування Міністерства культури та інформаційної політики України і Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України» Міністерство культури та інформаційної політики України перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України.

29 жовтня 2025 року Кабінет Міністрів України повернув міністерству колишню назву - Міністерство культури України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 №885 (з подальшими змінами) затверджено Положення про Міністерство культури України. Так, Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство культури України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури, державної мовної політики, популяризації України у світі, державного іномовлення, інформаційного суверенітету України (у частині повноважень з управління цілісними майновими комплексами державного підприємства “Мультимедійна платформа іномовлення України» та Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ») та інформаційної безпеки, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах відновлення та збереження національної пам'яті, мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей.

Міністерство культури України з метою організації своєї діяльності, зокрема, забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції та контроль за їх реалізацією в апараті МКСК, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; організовує планово-фінансову роботу в апараті Міністерства культури України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку; забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів тощо.

В свою чергу, відповідно до Статуту ДП «ХНАТОБ» є об'єктом державної власності. Театр належить до сфери управління Міністерства культури та інформаційної політики України (на теперішній час Міністерство культури України) і є закладом культури з національним статусом. Театр утворено та зареєстровано в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність неприбуткової організації. Театр здійснює свою діяльність як неприбутковий заклад у сфері культури, основна діяльність якого не направлена на отримання прибутку.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.06.2012 №493-р «Про погодження передачі цілісного майнового комплексу Харківського національного академічного театру опери та балету імені М.В. Лисенка у державну власність» цілісний майновий комплекс Театру передано у державну власність з віднесенням його до сфери управління Міністерства культури України. Майно театру є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання, здійснюючи яке, Театр володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству України та Статуту. Театр зобов'язаний забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за Театром державного майна, здійснювати будівництво, реконструкцію, модернізацію, капітальний ремонт основних засобів, подавати до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України на затвердження фінансовий план Театру у встановленому законодавством порядку. Для закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти Театр застосовує процедури закупівель, визначені законодавством України.

Отже, головним розпорядником коштів державного бюджету на фінансування вищевказаної закупівлі, проведеної ДП «ХНАТОБ» було саме Міністерство культури України. Саме Міністерство контролює та забезпечує використання бюджетних коштів за призначенням.

Також, в формі річного плану закупівель на 2018 рік ДП «ХНАТОБ» (опубліковано 18.07.2018, ідентифікатор UA-P-2018-07-18-002276-a) зазначено розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувану вартість закупівлі 248 768 089,20 грн та зазначено код економічної класифікації видатків (КЕКВ): 3210 - Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

З указаних норм права вбачається, що Міністерство має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.

У свою чергу договір підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018 укладено за наслідками проведеної ДП «ХНАТОБ» закупівлі, його оплата здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Міністерство культури України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Моніторинг закупівель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (ч. 1 ст. 8 указаного Закону).

Зазначеним вимогам Закону відповідають і вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції чинній на момент спірних відносин (ст. 7 Закону), якими встановлено, що Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України. Моніторинг закупівель проводить центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 названого Закону).

При цьому на підставі п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 10 зазначеного Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Держаудитслужба є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Основними завданнями Держаудитслужби є реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів (п. п. 1, 3 п. 3 указаного Положення).

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства, а саме звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (абз. абз. 1, 3 пп. 9 п. 4 цього Положення).

Згідно з пп. 20 п. 6 зазначеного Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушеннями законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Таким чином, саме Держаудитслужба наділена повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Відповідно до п. 7 згаданого Положення Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи Одним із таких органів є Північно-Східний офіс Держаудитслужби, який наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю по Харківській області, в тому числі по м. Харкові.

Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 неодноразово вказував на наявність у Державної аудиторської служби України права на звернення до суду з позовами про визнання недійсними договорів про закупівлю та сформував однозначний правовий висновок, згідно з яким ця служба є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у таких правовідносинах.

Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень.

При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Так, у постанові від 19.07.2018 у справі № 822/1169/17 Верховний Суд указав, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Однак, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 10.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17.

Разом з тим як зазначає прокурор, ним було встановлено, що Міністерство культури України та Північно-Східний офіс Держаудитслужби як органи, уповноважені державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснюють.

Згідно з абз. абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Як свідчать матеріали справи, Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листом від 16.07.2024 №55-106 3963вих-24 повідомила Міністерство культури та інформаційної політики України (попередня назва Міністерства культури України) про існування порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлю №7-09/ С-18 від 17.09.2018 за наслідками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Група Термік». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом від 02.08.2024 за №06/9/7041-24 Міністерством культури та інформаційної політики України повідомлено, що останнім направлено відповідний запит до ДП «ХНАТОБ» та надано окружній прокуратурі відповідь, що надійшла до Міністерства.

В свою чергу у листі ДП «ХНАТОБ» від 30.07.2024 за №01/675 зазначено про відсутність підстав для визнання договору недійсним.

Разом з тим, Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова листом від 16.07.2024 №55-106-3963вих-24 проінформувала Міністерство культури та інформаційної політики України, що окружною прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру, а саме звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору про закупівлю у випадку не вжиття відповідних заходів уповноваженим органом.

Проте, як зазначає прокурор, до теперішнього часу уповноваженим органом не вжито заходів на захист інтересів держави.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом.

Таким чином, на думку прокурора, незалежно від причин не звернення до суду Міністерства факт цього не звернення свідчить про те, що вказаний орган не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Отже, як стверджує прокурор, з боку органу, уповноваженого державою на захист її інтересів (Міністерства культури України), допущено нездійснення відповідного захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсним договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018 як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Група Термік», і застосуванням наслідків недійсності договору.

Крім того, Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова на виконання вимог, установлених абз. 4 ч. 4 ст. 23 указаного Закону, листом від 16.07.2024 №55-106 3961вих-24 повідомила Північно-східний офіс Держаудитслужби про існування порушення інтересів держави від укладення договору про закупівлю №7-09/С-18 від 17.09.2018 за наслідками тендеру, результати якого, на думку прокурора, спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, і про наявність підстав для його визнання недійсним як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Група Термік». Зазначеним листом також витребувано відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом від 22.07.2024 №202031-17/3236-2024 Північно-Східним офісом Держаудитслужби вказано, що у зв'язку із оприлюдненням в електронній системі публічних закупівель звіту про виконання договору в нього немає правових підстав для здійснення моніторингу закупівлі, проведеної ДП «ХНАТОБ». Також, Офісом не проводилися заходи державного фінансового контролю, якими була б охоплена вищевказана закупівля.

Як вбачається з цього листа, Північно-Східний офіс Держаудитслужби не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, не призначив перевірку фактів, викладених у листі окружної прокуратури, не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформував про заплановані заходи задля усунення порушень указаних інтересів конкретні строки їх вжиття.

Разом з тим, Шевченківська окружна прокуратура м. Харкова листом від 16.07.2024 №55-106-3961вих-24 проінформувала Північно-Східний офіс Держаудитслужби, що окружною прокуратурою будуть вживатися заходи представницького характеру, а саме звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору про закупівлю у випадку не вжиття відповідних заходів реагування уповноваженим органом. Проте, як зазначає прокурор, до теперішнього часу Північно-східним офісом Держаудитслужби не вжито заходів на захист інтересів держави.

Отже, як зазначає прокурор, органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах (Північно-Східний офіс Держаудитслужби), допущено нездійснення необхідного захисту - не пред'явлено до суду позов про визнання недійсним договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018, як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ТОВ «Група Термік», застосування наслідків недійсності відповідного правочину.

У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок, згідно з яким прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після одержання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як зазначає прокурор, внаслідок нездійснення вказаними органами належних заходів інтереси держави залишаються незахищеними.

Прокурор зазначає, що у зв'язку із викладеним у нього виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.

Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства культури та стратегічних комунікацій та Північно-Східного офісу Держаудитслужби шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується:

- наявним, на думку прокурора, порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, адже, як зазначає прокурор, вчинення ТОВ «Група Термік» порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання робіт за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендеру її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання робіт з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів для цього;

- органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснюють захисту інтересів держави.

Отже, в даному випадку прокурором дотримано вимоги абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». На виконання зазначених норм Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова попередньо, до пред'явлення позову, листами повідомлено позивачів про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову (копії додаються).

Суд також враховує, що чинне законодавство не пов'язує право прокурора на звернення до суду виключно з наявністю невідкладності чи загрози спливу строку позовної давності. Критерієм для реалізації представницьких повноважень прокуратури є факт порушення або загрози порушення інтересів держави та бездіяльність (або неналежні дії) компетентного органу, що прямо випливає з положень ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» та ч. 4 ст. 53 ГПК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному ж випадку, прокурором належним чином доведено бездіяльність уповноважених державних органів у спірних правовідносинах, що у свою чергу є підставою для подання відповідного позову безпосередньо прокурором в інтересах держави в особі цих державних органів.

Розглянувши спір по суті, суд встановив наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, Державним підприємством «Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка» 19.07.2018 в електронній системі закупівель опубліковано оголошення стосовно проведення відкритих торгів із закупівлі робіт «Капітальний ремонт будівлі ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" на "Вдосконалення термоізоляційних властивостей будівлі Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка", систем теплопостачання, кондиціювання і вентиляції"» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-07-19-002092-b), доступне за посиланням https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-07-19-002092-b. Очікувана вартість предмета закупівлі становила 248 768 089, 20 гривень.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано двома суб'єктами господарювання: ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез», що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій. Тендерна пропозиція ТОВ «Група Термік» становила 248 192 497,00 грн., а ТОВ «Ремстройсинтез» становила 248 317 207,00 грн. Впродовж аукціону ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» цінову пропозицію не змінювали.

Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ТОВ «Група Термік», електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням уповноваженої особи замовника, оформленого протоколом №04/09 від 04.09.2018 розгляду тендерної пропозиції, вирішено визнати переможцем і акцептувати пропозицію ТОВ «Група Термік», яка відповідала кваліфікаційним критеріям і технічним вимогам та мала ціну 248 192 497,00 грн. У зв'язку з викладеним електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір.

Між ДП «ХНАТОБ» та ТОВ «Група Термік» 17.09.2018 укладено договір підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18, згідно з умовами якого ТОВ «Група Термік» зобов'язується виконати з урахуванням ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 наступні роботи: «Капітальний ремонт будівлі ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" на "Вдосконалення термоізоляційних властивостей будівлі Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка", систем теплопостачання, кондиціювання і вентиляції"» ДК 021:2015: 45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт.

Згідно з п. 3.2 Договору ціна договору становить 248 192 497, 00 грн., у тому числі ПДВ - 41 365 416, 17 грн.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що джерела фінансування робіт по договору: цільові бюджетні кошти, виділені на капітальний ремонт об'єкта договору, власні кошти Замовника, кошти міжнародних фінансових інститутів та інші.

Відповідно до п. п. 3.4, 3.5 Договору №7-09/С-18, Сума договору встановлюється динамічною та може уточнюватися у відповідності до частини 4 статті 36 ЗУ «Про публічні закупівлі» та відповідних положень «Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженою Постановою КМУ № 668 від 1.08.2005р.» і лише за згодою Сторін у випадках: зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника; покращення якості Робіт за умови, що таке покращення не призведе до збільшення ціни, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості Робіт; зміни ціни Робіт у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі.

Зміна ціни договору виконується за письмовою обґрунтованою вимогою Підрядника. Замовник зобов'язаний розглянути цю вимогу впродовж 7 робочих днів та винести одне з таких рішень: погодитись з вимогами Підрядника та підписати відповідну додаткову угоду до договору щодо підвищення суми договору; відмовити Підряднику в зміні суми договору, представивши відповідні аргументи; затребувати додаткові докази, обґрунтування та інші документи, що підтверджують вимоги Підрядника.

Оплата за цим Договором здійснюється Замовником платіжними дорученнями на поточний рахунок Підрядника у національній валюті України на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт протягом 10-ти календарних днів з дати їх підписання за умови наявності фінансування.

В подальшому, сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди до вищевказаного договору щодо змін плану фінансування робіт та календарного графіку виконання робіт.

Так, останньою додатковою угодою №12 від 16.04.2021 сторонами викладено календарний графік виконання робіт в новій редакції, продовжено строк дії договору до 31.12.2022 та узгоджено обсяг видатків на фінансування робіт.

Згідно з інформацією з державного веб-порталу з відкритими даними про використання розпорядниками та одержувачами публічних коштів державного та місцевих бюджетів (https://spending.gov.ua/new/transactions/search), ДП «ХНАТОБ» перераховано на користь ТОВ «Група Термік» 142 620 250 грн, як оплату за договором підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018.

Зазначене також підтверджується залученими до матеріалів справи виписками щодо трансакцій.

Також, 09.01.2023 Замовником на офіційному веб-порталі публічних закупівель опубліковано Звіт про виконання договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018, в якому також зазначено, що сума оплати за договором становила 142 620 250,00 грн.

Водночас, в подальшому рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2023 №70/93-р/к у справі №2/01-52-19 визнано ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» винними у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 ст. 50 та пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель «Prozorro», проведених ДП «Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка» на закупівлю робіт «Капітальний ремонт будівлі ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" на "Вдосконалення термоізоляційних властивостей будівлі Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка", систем теплопостачання, кондиціювання і вентиляції"» (ідентифікатор в системі «Prozorro» - UA-2018-07-19-002092-b).

За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини Рішення № 70/93-р/к, накладено на ТОВ “Група Термік» (ідентифікаційний код юридичної особи - 31797582) штраф у розмірі 68 000, 00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

За порушення, вказане в пункті 1 резолютивної частини Рішення № 70/93-р/к, накласти на ТОВ «Ремстройсинтез» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39554466) штраф у розмірі 68 000, 00 (шістдесят вісім тисяч) гривень.

Вказане рішення (за винятком конфіденційної та інформації з обмеженим доступом) оприлюднене на офіційному веб-сайті Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та доступне за посиланням https://eastmtv.amcu.gov.ua/npas/pro-porushennya-zakonodavstva-pro-zahist-ekonomichnoyi-konkurenciyi-ta-nakladennya-shtrafu-171.

Вказане рішення щодо визнання ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» винними у вчиненні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 ст. 50 та пунктом 4 частини другої ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурсних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи, обґрунтоване характерними спільними особливостями оформлення та подання ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» тендерних пропозицій, а саме:

- Замовленням ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з однієї ІР-адреси, у близький проміжок часу;

- Перерахуванням коштів за отримання Витягів з ЄДРПОУ для Учасників торгів однією особою та з однієї ІР-адреси;

- Комунікацією між ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» під час участі у Торгах;

- Схожістю в оформлені документів, завантажених Учасниками торгів до системи Prozorro;- Ідентичні дефекти друку (скану) на документах, поданих ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» на Торги;

- Синхронністю дій ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» під час завантаження тендерних пропозицій;

- Синхронністю отримання страхових гарантій;

- Синхронністю отримання Витягів з ЄДРПОУ;

- Синхронністю дій ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» під час засвідчення документів приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу.

Враховуючи наведене, Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в наведеному вище рішенні дійшла висновку, що доказами, зібраними у Справі, доводиться, а дослідженням усієї сукупності фактів, що об'єктивно могли вплинути на поведінку ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез», не спростовується висновок про те, що вищезазначені дії ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» є узгодженою поведінкою, що стосуються спотворення результатів Торгів; що допущені до аукціону учасники цієї закупівлі під час підготовки документації для участі в тендері діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та пропозиції поза конкурентними засадами; що узгодивши свою поведінку, ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» усунули змагальність між собою, а отже, спотворили підсумки проведених торгів ДП «ХНАТОБ», порушивши його право на отримання найбільш ефективного для себе результату; що наведені вище обставини наявності між ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» спільних інтересів та взаємозв'язків, обізнаність та системність поведінки останніх під час підготовки та проведення Торгів свідчать про те, що ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» мали можливість узгодити та узгодили свою поведінку під час проведення Торгів, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки.

Крім того, вказане рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2023 №70/93-р/к у справі №2/01-52-19 оскаржувалося ТОВ «Група Термік» до господарського суду Харківської області. Проте, рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2024 у справі №922/5175/23 (залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2024) в позові ТОВ «Група Термік» відмовлено повністю.

Отже, рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2023 №70/93-р/к у справі №2/01-52-19 є чинним.

Разом з тим, як стверджує в судовому засіданні 16.03.2026 представник ТОВ «Група Термік», та не заперечується іншими учасниками даного спору, штраф, накладений наведеним рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2023 №70/93-р/к у справі №2/01-52-19 був сплачений ТОВ «Група Термік» в повному обсязі.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, Головним слідчим управлінням Національної України розслідувалось кримінальне провадження №42019220000000728 від 18.01.2019 року стосовно укладення договорів ДП «ХНАТОБ» з ТОВ «Група Термік» протягом 2017 - 2019 років за завищеними цінами.

В даному кримінальному провадженні були призначені та отримані відповідні експертні висновки, проведено інші необхідні слідчі дії.

В подальшому ж, постановою від 13.03.2022 року зазначене кримінальне провадження було закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях складів кримінальних правопорушень. Так, зокрема, на стор.4 -5 наведеної постанови зазначено про те, що ціни на матеріали та устаткування за спірним договором підряду, зокрема, відповідають середньому рівню цін на аналогічні групи товарів. Діяння службових осіб ДП «ХНАТОБ» та ТОВ «Група Термік» не являють сукупність дій з метою одержання неправомірної вигоди, будь-яких фактів, які б вказували на те, що розтрачено державні кошти не встановлено.

Крім того, як свідчать матеріали справи, на розгляді Харківського окружного адміністративного суду в межах справи № 520/7202/22 перебував позов ДП «ХНАТОБ» до Головного управління ДПС у Харківській області в якому ДП «ХНАТОБ» просив суд - визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02 лютого 2022 року №00034640708 Головного управління ДПС в Харківській області. В обґрунтування заявлених позовних вимог ДП «ХНАТОБ» зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, на підставі Акту перевірки від 30.12.2021 року №24923/20-40-07-08-08/38385217 Головного управління ДПС у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. ДП «ХНАТОБ» зазначав, що операції з контрагентом ТОВ «Група Термік», які поставив під сумнів контролюючий орган, є реальними, посилаючись на надані первинні документи, постанову про закриття кримінального провадження, аудиторський звіт про результати державного фінансового аудиту діяльності підприємства. Відтак, ДП «ХНАТОБ» вважало спірне податкове повідомлення-рішення протиправним, з огляду на що звернулося до суду з відповідним позовом.

За результатами розгляду спору, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2023 по справі №520/7202/22 позов задоволено. Дане рішення є таким, що у передбаченому Законом порядку набрало законної сили.

При цьому, як свідчить дане рішення, в ньому судом досліджувались обставини виконання договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018, належне їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку та на основі повного аналізу первинних бухгалтерських документів, документів податкового обліку суд дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2022 року №00034640708 Головного управління ДПС в Харківській області.

Разом з тим, при зверненні до суду з позовом у даній справі прокурор просить суд визнати недійсним договір підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018, укладений між ДП «ХНАТОБ» і ТОВ “Група Термік» та стягнути з ТОВ “Група Термік» на користь ДП «ХНАТОБ» 142620250,00 грн, а з ДП «ХНАТОБ» одержані ним за рішенням суду 142620250,00 грн стягнути в дохід держави.

В обґрунтування своїх вимог прокурор, зокрема, вказує на те, що укладений між відповідачами договір підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018 вчинено з порушенням вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, оскільки до укладання цього договору ТОВ «Група Термік» та ТОВ «Ремстройсинтез» під час підготовки документації для участі у тендері (торгах), проведеному ДП «ХНАТОБ», діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» (що в свою чергу встановлено рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.10.2023 №70/93-р/к у справі №2/01-52-19).

Прокурор зазначає, що внаслідок зазначених обставин право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників (ТОВ «Група Термік») одержано не на конкурентних засадах, чим спотворено результати торгів, а тому наведений вище договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, а отримані ТОВ «Група Термік» грошові кошти на виконання умов цього договору підлягають поверненню державі на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підставі ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

У п. 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наголошено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків.

До договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення такого договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.

Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов'язання, а також з'ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків. Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом. При цьому вирок суду, постановлений у кримінальній справі, не є єдиним та обов'язковим доказом вини.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18? від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 тощо

Як констатує Верховний Суд у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення/

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Статтями 1, 4 цього Закону визначено, що конкуренція - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Так, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 указаного Закону, антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 1 ст. 50 цього Закону).

Разом з тим, Закон України «Про публічні закупівлі» (в редакції чинній на момент вчинення порушення під час проведення закупівлі), як указано в його преамбулі, визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції..

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 указаного Закону, закупівлі здійснюються за принципом добросовісної конкуренції серед учасників. Учасники процедур закупівлі, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.

Крім того, тендер (торги) - здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі) (п. 28 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, чинній на момент укладення спірної угоди, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, установлених цим Законом.

В даному випадку, прокурор в обґрунтування необхідності визнання недійсним договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018 та застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК України посилається на порушення ТОВ «Група Термік» законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка", що, на думку прокурора не сумісне з основними засадами цивільного законодавства, оскільки є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

З огляду на викладене прокурор вважає, що такі дії ТОВ «Група Термік» спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018 не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки, обмежує розвиток конкуренції у державі.

В частині застосування наслідків недійсності правочину, розглядаючи та аналізуючи правові висновки, викладені у Постанові ВП ВС від 18 вересня 2014 року по справі №918/1043/21 (саме ті, питання по застосуванню яких було поставлено судом), прокурор доводить необхідність застосування до спірних правовідносин не ч. 2 ст.216 ЦК України, а саме ч. 3 ст.228 ЦК України.

З цього приводу суд зазначає та враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.10.2019 по справі № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати. Не можна застосовувати аналогічні висновки Верховного Суду України, викладені в його рішеннях, ухвалених за результатами розгляду інших судових справ, незалежно від того, чи перераховані у відповідній постанові Великої Палати всі рішення ВСУ, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду в кожній конкретній справі. Оскільки процесуальні кодекси та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, для розуміння відповідних термінів слід звертатися до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/749/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

В цьому контексті судом при вирішенні даного спору враховується позиція ОП КГС ВС, викладена у Постанові від 19.12.2025 року у справі №922/3456/23.

При цьому, при вирішенні даного спору судом також враховується, що згідно з частинами першою та другою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 зазначила, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених в статті 216 ЦК України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Так, згідно з частиною третьою статті 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Разом з тим, як зазначає ОП КГС ВС у Постанові від 19.12.2025 року у справі №922/3456/23 (п. 50) сам лише факт вчинення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням АМКУ, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, за порушення законодавства про захист економічної конкуренції Законом "Про захист економічної конкуренції" передбачена відповідальність, зокрема, у вигляді штрафу (ст.51, ч.2 ст.52 Закону "Про захист економічної конкуренції"). Згідно з частинами 1 і 2 ст.55 Закону "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Положення Закону "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм. Прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред'явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено ст. 55 Закону "Про захист економічної конкуренції".

Окрім підтвердженням факту порушення антимонопольного законодавства, необхідна наявність доказів на підтвердження того, що таке порушення мало умисел та прямі наслідки у вигляді завдання шкоди державним інтересам.

Однак, в даному випадку прокурор крім порушення з боку ТОВ «Група Термік» порушення антимонопольного законодавства, що встановлено відповідним рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, взагалі не зазначає та не надає суду будь-яких доказів стосовно того, що таке порушення в подальшому призвело до наслідків у вигляді завдання шкоди державним інтересам.

Разом з тим, в даному випадку як свідчать матеріали справи, ДП «ХНАТОБ» отримав те, на що розраховував при проведенні відкритих торгів із закупівлі робіт «Капітальний ремонт будівлі ДП "Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М.В. Лисенка" на "Вдосконалення термоізоляційних властивостей будівлі Державного підприємства "Харківський національний академічний театр опери та балету імені М.В. Лисенка", систем теплопостачання, кондиціювання і вентиляції"» (ідентифікатор публічної закупівлі UA-2018-07-19-002092-b), а саме, виконання підрядником відповідних робіт згідно з укладеним договором підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018, за що сплатив на користь підрядника раніше обумовлену суму.

При цьому, як вже зазначалося, в рамках кримінального провадження №42019220000000728 від 18.01.2019 року Головним слідчим управлінням Національної поліції України було проведено розслідування стосовно укладення договорів ДП «ХНАТОБ» з ТОВ «Група Термік» протягом 2017 - 2019 років за завищеними цінами, та з цією метою було призначено експертизу та отримані відповідні експертні висновки, проведено інші слідчі дії. Постановою від 13.03.2022 року зазначене провадження було закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях складів кримінальних правопорушень. При цьому, в цій постанові зазначено про те, що ціни на матеріали та устаткування за спірним договором підряду, зокрема, відповідають середньому рівню цін на аналогічні групи товарів, а діяння службових осіб ДП «ХНАТОБ» та ТОВ «Група Термік» не являють сукупність дій з метою одержання неправомірної вигоди, будь-яких фактів, які б вказували на те, що розтрачено державні кошти, не встановлено

Крім того, при винесенні рішення від 23.03.2023 по справі №520/7202/22 Харківським окружним адміністративним судом також досліджувались обставини виконання договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018, належне їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку та на основі повного аналізу первинних бухгалтерських документів, документів податкового обліку суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02 лютого 2022 року №00034640708 Головного управління ДПС в Харківській області, який поставив під сумнів реальність операцій ДП «ХНАТОБ» з контрагентом ТОВ «Група Термік».

Зазначене в свою чергу свідчить про безпідставність вимог прокурора про визнання недійсним договору підряду на капітальний ремонт №7-09/С-18 від 17.09.2018 з наведених прокурором в позові підстав.

Окремо суд зазначає про безпідставність доводів прокурора про можливість застосування до спірних наслідків, визначених частиною третьою статті 228 ЦК України.

З цього приводу суд також враховує висновки, викладені в постанові ОП КГС ВС від 19.12.2025 у справі №922/3456/23.

Зокрема, в даній постанові зазначено наступне:

74. Вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК враховувати що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК , суд має ч.1 ст.208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства.

75. Конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Окремо в цій постанові Суд звернув увагу на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kurban v. Turkey" (рішення від 24.11.2020, заява №75414/10), де ЄСПЛ звернув увагу на норми Директиви Європейського Союзу 2014/24/ЄС, яка встановлює загальні правила, що застосовуються до укладення державних контрактів на закупівлю. Директива містить правила щодо обов'язкових та факультативних підстав для виключення економічного оператора з участі у процедурі закупівлі. В Директиві вказано, що державні контракти не повинні укладатися з економічними операторами, які брали участь у злочинній організації або були визнані винними у корупції, шахрайстві на шкоду фінансовим інтересам Союзу, терористичних злочинах, відмиванні грошей або фінансуванні тероризму (п.100 преамбули). Замовникам слід надати можливість виключати економічних операторів, які виявилися ненадійними, наприклад, через серйозні порушення, такі як порушення правил конкуренції (п.101 преамбули). Отже, порушення правил конкуренції віднесено Директивою до факультативних підстав виключення економічного оператора (на розсуд замовника закупівлі). Також у цій справі ЄСПЛ вказав, що конфіскація без вироку суду (втрата завдатку, права виконувати договір та отримати оплату за вже виконані роботи, тобто права на покриття вже понесених витрат) є непропорційною у разі визнання недійсним договору, навіть укладеного з порушенням тендерної процедури (особою, яка не мала права брати участь у публічних закупівлях).

У пунктах 100 - 101 вказаної постанови ОП КГС ВС виснував, що, враховуючи конфіскаційний характер санкції, передбаченої частиною третьою 3 статті 228 ЦК України, який суд не може змінити, як і зменшити розмір, ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання).

Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб'єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Об'єднана палата звернула увагу на невідповідність норми частини третьої статті 228 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, її каральний характер, притаманний нормам саме публічного, а не приватного права, а також на суттєві логічні невідповідності приписів частин першої та другої статті 228 ЦК України, які встановлюють що нікчемним є правочин який суперечить публічному порядку, але як наслідок передбачають більш м'які наслідки - двосторонню реституцію та частину третю цієї статті, яка щодо оспорюваного правочину (який порівняно з нікчемним є не очевидно недійсним і відтак має меншу суспільну небезпеку) встановлює у якості наслідків набагато жорсткішу санкцію - стягнення з винної сторони (сторін) майна на користь держави.

Разом з тим, в даному випадку прокурором при поданні суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що існує вирок суду, який набрав законної сили, стосовно ТОВ «Група Термік», або ж стосовно факту проведених торгів з відповідними порушеннями.

При цьому, як вже зазначалося, роботи, щодо яких проводились торги, були виконані в повному обсязі, а ТОВ «Група Термік» отримало оплату за виконані роботи, відтак факт незаконного та безпідставного збагачення також не підтверджується.

При цьому в рамках кримінального провадження №42019220000000728 від 18.01.2019 року Головним слідчим управлінням Національної поліції України було проведено розслідування стосовно укладення договорів ДП «ХНАТОБ» з ТОВ «Група Термік» протягом 2017 - 2019 років за завищеними цінами, та з цією метою було призначено експертизу та отримані відповідні експертні висновки, проведено інші слідчі дії. Постановою від 13.03.2022 року зазначене провадження було закрите у зв'язку з відсутністю в діяннях складів кримінальних правопорушень. При цьому, в цій постанові зазначено про те, що ціни на матеріали та устаткування за спірним договором підряду, зокрема, відповідають середньому рівню цін на аналогічні групи товарів, а діяння службових осіб ДП «ХНАТОБ» та ТОВ «Група Термік» не являють сукупність дій з метою одержання неправомірної вигоди, будь-яких фактів, які б вказували на те, що розтрачено державні кошти, не встановлено.

Зазначене в свою чергу також свідчить про безпідставність вимог прокурора про застосування до ТОВ «Група Термік» наслідків, визначених частиною третьою статті 228 ЦК України у вигляді стягнення грошових коштів отриманих на виконання умов договору підряду.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлений прокурором позов позбавлений фактичного та правового обґрунтування. Зазначене ж в свою чергу зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні цього позову.

При прийнятті даного рішення суд також зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають покладенню на прокурора.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 238-241, 247, 331 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "23" березня 2026 р.

СуддяО.І. Байбак