65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"20" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/5649/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши матеріали клопотання (вх. № 2-488/26 від 12.03.2026) фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни про скасування заходів забезпечення позову
у справі № 916/5649/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник» (65005, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни ( АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості у розмірі 3 652 132, 70 грн
у відкритому судовому засіданні за участі представників сторін:
від позивача: Нетронін Р.О.;
від відповідача: Притула А.С.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 клопотання ФОП Друзенко І.Б., яке сформоване в системі “Електронний суд» 23.01.2026 (вх. № 2746/26 від 26.01.2026), про зупинення провадження у справі № 916/5649/24 задоволено; зупинено провадження у справі № 916/5649/24 до вирішення справи № 916/121/25 в Південно-західному апеляційному господарському суді до набрання законної сили судовим рішенням в такій справі.
Фізична особа-підприємець Друзенко Ірина Борисівна (далі - ФОП Друзенко І.Б.) звернулася із клопотанням, сформованим в системі “Електронний суд» 12.03.2026 (вх. № 2-488/26 від 12.03.2026), в якому просить: скасувати вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 заходи забезпечення позову в частині накладення арешту в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на нерухоме майно, що належить ФОП Друзенко І.Б. на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження / розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним); накласти арешт в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на нерухоме майно, що належить на праві власності ФОП Друзенко І.Б., що знаходиться за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 .
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що з моменту застосування заходів забезпечення позову вже минуло більше 1 року і відповідно наразі змінилися обставини спірних правовідносин настільки, що зумовлюють необхідність скасування заходу забезпечення позову, з огляду на наступне. ФОП Друзенко І.Б. має намір приватизувати земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 126 (виробнича база (склади), тому 21.01.2025 звернулись до Одеської міської ради для отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Однак, арешт на вищезазначене нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та належить ФОП Друзенко І.Б., накладений ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025, наразі може стати перешкодою для вчинення такої дії (оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки), та за інформацією від Одеської міської ради, накладений арешт на об'єкт нерухомості ( АДРЕСА_5 ) стане підставою для відмови для укладання угоди щодо викупу даної земельної ділянки. Вважає, що з огляду на вказане, та враховуючи гарантоване право передбачене ст. 145 ГПК України, наразі існує необхідність у частковому скасуванні заходів забезпечення позову.
У якості забезпечення принципу співмірності ФОП Друзенко І.Б. повідомляє, що їй на праві власності ще належать об'єкти нерухомості, а саме: двокімнатна квартира загальною площею 55, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; однокімнатна квартира загальною площею 52, 1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; двокімнатна квартира загальною площею 55, 3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Оціночна вартість зазначених об'єктів нерухомості в загальному обсязі складатиме суму 6 437 008, 00 грн, що є більшою сумою, аніж та, яка є предметом стягнення у справі № 916/5649/24.
У додаткових поясненнях у справі, сформованих в системі «Електронний суд» 19.03.2026 (вх. № 9808/26 від 20.03.2026), відповідач зазначив, що станом на 27.01.2026 остання дійсно не заперечувала проти винесення ухвали про накладення арешту на нерухоме майно, однак станом на дату подання клопотання про скасування заходів забезпечення, істотно змінилися обставини, з якими пов'язується заміна застосованих судом заходів забезпечення позову та наявні достатні підстави для звернення із відповідним клопотанням. Арешт на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та належить ФОП Друзенко І.Б., накладений ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025, наразі може стати перешкодою для вчинення такої дії (оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки), та за інформацією від Одеської міської ради, накладений арешт на об'єкт нерухомості ( АДРЕСА_5 ) стане підставою для відмови для укладання угоди щодо викупу даної земельної ділянки.
Вказує, що відповідач може зазнати значної майнової шкоди внаслідок забезпечення позову через відмову Одеської міської ради дозволу на відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Твердження позивача про ймовірну можливість ускладнення щодо звернення стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій проживає відповідач, являється хибним та таким, що вводить суд в оману, з огляду на наявність в матеріалах справи відомостей про місце реєстрації та фактичне місце проживання відповідача, що явно відмінне від вказаного у клопотанні про скасування забезпечення позову від 12.03.2026.
Звертає увагу суду на те, що ФОП Друзенко І.Б. жодним чином не заперечувала і не заперечує проти вжиття заходів забезпечення позову та на даний момент не вимагає зустрічного забезпечення в порядку ст. 141 ГПК України, однак зловживання позивачем своїми процесуальними правами, можуть призвести до спричинення значних майнових втрат відповідачем, що підштовхує до звернення із зазначеним клопотанням. Просить не враховувати необґрунтовані та побудовані на припущеннях письмові пояснення позивача від 18.03.2026.
Позивач у письмових поясненнях від 18.03.2026 (вх. № 9640/26 від 18.03.2026) просив відмовити у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Зазначає, що позивачем не надано доказів, що діюче забезпечення істотно перевищує ціну позову та здійснені заходи порушують права відповідача, а також принцип співмірності забезпечення позову. Згідно ухвали суд увід 27.01.2025 заходи забезпечення позову в частині накладення арешту в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн (на дату розгляду клопотання сума позову складає 3 652 132, 70 грн) на нерухоме майно, що належить ФОП Друзенко І.Б. При накладенні арешту приватним виконавцем забезпечено принцип співмірності та арешт накладено на певну частину належних відповідачу об'єктів нерухомості; дії виконавця відповідачем не оскаржувались та накладений арешт (після його здійснення) останній вважав співмірним. На думку, адміністрації позивача, заяви про те, що діюче забезпечення «може стати перешкодою» для вчинення певних дій не може розглядатись як підстава для зміни забезпечення, так як має невизначений характер.
Вказує, що практика, коли відповідач сам визначає, на яке майно потрібно накласти арешт для забезпечення позову, є хибною та такою, що ускладнює у майбутньому виконання рішення. Заборгованість відповідача виникла у зв'язку з підприємницькою діяльністю; квартири відносяться до приватної (особистої) власності та звернення стягнення на житлову нерухомість має певні особливості, що ускладнюють виконання рішення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 поновлено провадження у справі № 916/5649/24 для розгляду клопотання ФОП Друзенко І.Б., яке сформоване в системі “Електронний суд» 12.03.2026 (вх. № 2-488/26 від 12.03.2026); прийнято клопотання ФОП Друзенко І.Б., сформоване в системі “Електронний суд» 12.03.2026 (вх. № 2-488/26 від 12.03.2026), про скасування заходів забезпечення позову; розгляд клопотання призначено в засіданні суду на 17.03.2026 о 15:30.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2026 призначено розгляд клопотання (вх. № 2-488/26 від 12.03.2026) ФОП Друзенко І.Б. про скасування заходів забезпечення позову на 20.03.2026 о 10:00.
Розглянувши матеріали справи, клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову, письмові пояснення позивача на нього, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані докази, суд встановив.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою від 23.12.2024 (вх. № 5792/24 від 25.12.2024) про стягнення з ФОП Друзенко І.Б. на його користь заборгованості по оплаті за спожиту електричну енергію у розмірі 2 293 003, 20 грн, компенсації витрат за послуги з розподілення електричної енергії у розмірі 607 138, 57 грн та компенсації витрат на сплату судового збору у розмірі 43 502, 13 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник» про забезпечення позову за вх. № 2-24/25 від 08.01.2025 - задоволено; накладено арешт в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на: грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не обмежуючись на рахунок НОМЕР_1 в АТ “МІБ» МФО 380582; на рухоме майно, що належить ФОП Друзенко І.Б. на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним); на нерухоме майно, що належить ФОП Друзенко І.Б. на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження/позбавлення права користування ним).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 заяву ФОП Друзенко І.Б., яка сформована в системі “Електронний суд» 20.01.2025 (вх. № 2-66/25 від 20.01.2025), про скасування заходів забезпечення позову з урахуванням уточнених вимог, викладених у клопотанні, сформованому в системі “Електронний суд» 27.01.2025 (вх. № 2748/25 від 27.01.2025) - задоволено; вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 заходи забезпечення позову в частині накладення арешту в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на: грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі, але не обмежуючись на рахунок НОМЕР_1 в АТ “МІБ» МФО 380582; на рухоме майно, що належить ФОП Друзенко І.Б. на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним) - скасовано; вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 заходи забезпечення позову в частині накладення арешту в межах ціни позову 2 900 141, 77 грн на нерухоме майно, що належить ФОП Друзенко І.Б. на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження / позбавлення права користування ним), зберігають свою дію.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. постановою про арешт майна боржника від 27.01.2025 у ВП № 76822097 наклав арешт на нерухоме майно, а саме: частина нежилих будівель та споруд площею 3184, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний/кадастровий номер 1977716651101, що належать боржнику ОСОБА_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергопостачальник» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою від 11.12.2025 (вх. № 39914/25 від 12.12.2025) про збільшення позовних вимог, в якій додатково просить стягнути з відповідача суму пені за затримку розрахунку 429 629, 17 грн, три відсотки річних 86 618, 85 грн, інфляційні втрати за період затримки розрахунку 235 743 91 грн та суму витрат на сплату додаткового судового збору 11 279, 86 грн.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 426541135 від 13.05.2025 ОСОБА_1 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав № 426540628 від 13.05.2025 ОСОБА_1 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 291272011 від 20.12.2021 ОСОБА_1 належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований нормами ст. ст. 136, 137, 140 ГПК України.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 143 ГПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
За усталеними висновками Верховного Суду у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи. Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову (зокрема, такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 у cправі № 916/4912/24).
Суд наголошує, що Верховний Суд неодноразово вказував на те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.
Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом в судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи (ч. 2 ст. 143 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 143 ГПК України за наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала. Копії ухвали про заміну одного заходу забезпечення позову іншим направляються учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.
У відповідності до ч. 4 ст. 143 ГПК України у разі вжиття судом заходів забезпечення позову про стягнення грошової суми чи позову майнового характеру про порушення прав інтелектуальної власності відповідач (інша особа) може за своєю ініціативою забезпечити позов шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вимог позивача або надання гарантії банку на таку суму.
Водночас, статтею 145 ГПК України передбачено порядок та підстави скасування заходів забезпечення позову.
Частинами 1, 2 статті 145 ГПК України регламентовано, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08.08.2025 у справі № 910/15790/23 та у постанові від 15.08.2019 у справі № 15/155-б.
Верховний суд у постанові від 08.08.2025 у справі № 910/15790/23 також зазначив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і скасовуються (можуть бути скасовані) в порядку, визначеному статтею 145 ГПК України. За клопотанням учасника справи суд також може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (ч. 1 ст. 143 ГПК України).
Зазначене є додатковою гарантією прав учасника, який за умови виникнення, зміни та / або припинення певних обставин, вправі звернутися до суду та поставити на вирішення питання про скасування (чи заміну) відповідного заходу забезпечення позову.
Верховний Суд зазначив, що під час розгляду клопотання/заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття таких заходів забезпечення позову, а лише з'ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Застосування конструкції скасування заходів забезпечення позову дозволяють вчасно реагувати на зміну чи припинення певних обставин, сприяючи захисту прав учасників процесу, однак не передбачає перегляду відповідної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову на предмет її правомірності.
При цьому, обов'язковим є подання заявником доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову змінились обставини, що спричинили їх застосування. Тобто, обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про скасування забезпечення позову.
Згідно з ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з сумою коштів, на які просить накласти арешт.
Звертаючись із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, відповідач не навів обґрунтованих доводів та не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що потреба у забезпеченні позову відпала або змінились обставини (до винесення процесуального рішення у справі по суті спору), що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або ж того, що забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
В той же час, застосування заходів забезпечення позову у цій справі не призведуть до невиправданого обмеження прав відповідача чи третіх осіб, оскільки нерухоме майно залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час.
Тимчасове накладення арешту на нерухоме майно, не може будь-яким чином перешкоджати здійсненню господарської діяльності відповідача.
Суд наголошує, що під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд не оцінює правомірність та доцільність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з'ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна, об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якій фактично проживає боржник.
Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів з урахуванням збільшення позовних вимог у розмірі 3 652 132, 70 грн.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 09.01.2025 задовольнив заяву про забезпечення позову; вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідача. Ухвалою від 27.01.2025 замінив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. постановою від 27.01.2025 відкрив виконавче провадження № 76822097 з виконання ухвали Господарського суду Одеською області від 09.01.2025 року у справі № 916/5649/24.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. постановою про арешт майна боржника від 27.01.2025 у ВП № 76822097 наклав арешт на нерухоме майно, а саме: частина нежилих будівель та споруд площею 3184, 5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний/кадастровий номер 1977716651101, що належать боржнику ОСОБА_1 .
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти та/або майно відповідача в межах суми позову була обґрунтована тим, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, що є вимогою майнового характеру, можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. Накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову є адекватним, розумним та співмірним із заявленою позовною вимогою та пов'язаним з нею заходом забезпечення позову, не виходить за межі предмету спору та не впливає на права осіб, які не є учасниками спору у цій справі, має обмежений характер та термін його застосування судом.
Можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у межах ціни позову у спорі про стягнення грошових коштів (у майновому спорі) підтверджена висновком Верховного Суду, викладеним у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
У поданому клопотанні відповідач просить скасувати/замінити вжиті судом заходи забезпечення позову, мотивуючи її тим, що ФОП Друзенко І.Б. має намір приватизувати земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , тоді як накладений ухвалою суду від 09.01.2025 арешт на зазначене майно може стати перешкодою для вчинення такої дії (оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки), та за інформацією від Одеської міської ради, накладений арешт на об'єкт нерухомості ( АДРЕСА_5 ) стане підставою для відмови в укладанні угоди щодо викупу даної земельної ділянки.
Натомість, суд ураховує доводи позивача, що квартири є приватною власністю та належать до житлової нерухомості фізичної особи, у той час, як відповідачем у справі є ФОП, заборгованість якого виникла у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльністю, а також те, що відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення, у разі задоволення позову, буде ускладненим через більш складну процедуру реалізації житлової нерухомості (зокрема, в аспекті ст. 8 Європейської конвенції з прав людини, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997), у порівнянні з комерційною нерухомістю, на яку накладено арешт. Крім того, суд безпосередньо в судовому засіданні звертав увагу відповідача (його представника), що заходи забезпечення позову - це тимчасові обмеження, які суд накладає на відповідача для гарантування виконання майбутнього рішення, та що пропорційним та адекватним заходом забезпечення позову у справах про стягнення сум заборгованості є накладення арешту на грошові кошти. Натомість, представником відповідача було зазначено, що відповідач заперечує щодо накладення арешту на грошові кошти.
На підставі викладеного, суд ураховує, що судом вже було замінено за заявою відповідача у справі заходи забезпечення позову, які мають обмежений характер та термін його застосування судом. Відповідачем не надано доказів, яким чином його право на приватизацію земельної ділянки, його зміст та обсяги зменшиться внаслідок продовження дії заходів забезпечення позову або зміниться згодом, у разі, якщо у задоволенні позову буде відмовлено і необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову відпаде.
Господарський суд дійшов висновку про те, що у матеріалах справи відсутні і відповідачем до клопотання не додано належних у розумінні процесуального закону доказів, які б свідчили про зміну обставин спірних правовідносин та які б вказували на необхідність заміни вжитих заходів забезпечення позову з дотриманням балансу інтересів обох сторін, а не лише відповідача.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання (вх. № 2-488/26 від 12.03.2026) ФОП Друзенко І.Б. про скасування заходів забезпечення позову.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Ураховуючи те, що ухвалою суду від 16.01.2026 поновлено провадження у справі № 916/5649/24 для розгляду клопотання ФОП Друзенко І.Б., яке сформоване в системі “Електронний суд» 12.03.2026 (вх. № 2-488/26 від 12.03.2026), було вирішено шляхом постановлення ухвали, тобто, підстави, які зумовили таке зупинення - відпали.
За таких обставин, суд зупиняє провадження у справі № 916/5649/24.
Керуючись ст. ст. 145, 227, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання (вх. № 2-488/26 від 12.03.2026) фізичної особи-підприємця Друзенко Ірини Борисівни про скасування заходів забезпечення позову.
2. Зупинити провадження у справі № 916/5649/24.
Ухвала набирає законної сили 20 березня 2026 року в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Повну ухвалу складено та підписано 24 березня 2026 року.
Суддя О.О. Мусієнко