79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.03.2026 Справа № 914/111/26
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали справи, розглянувши матеріали
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ЄВРО-ТРЕЙД», м. Львів
до відповідача Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс», м. Яворів Львівська область
про стягнення 237 553,27 грн. заборгованості
Без виклику представників сторін.
ПРОЦЕС.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ЄВРО-ТРЕЙД» до Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП «Галсільліс» про стягнення 237 553,27 грн. за договором купівлі-продажу, з яких: 232 895,37 грн. основного боргу та 4 657,9 грн. пені.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026, справу №914/111/26 передано на розгляд судді Гоменюк З.П.
Ухвалою суду від 09.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, надано сторонам строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
10.03.2026 через систему «Електронний суд» (документ сформовано 10.03.2026) від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів (Вх.№ 6963/26).
Станом на 20.03.2026 від відповідача відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань по справі не надходило. Відповідно до довідки про доставку електронного, яка долучена до матеріалів справи, листа відповідачу 09.01.2026 було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі. 12.01.2026 суд отримав інформацію, що ухвала доставлена в кабінет Електронного суду яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "Галсільліс".
Таким чином, судом було вчинено всі дії для належного повідомлення відповідача про розглядувану справу, натомість останній, нехтуючи своїм правом, у 15 календарних днів відзиву на позов, заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (у випадку наявності таких заперечень), клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (в разі незгоди із здійсненням розгляду справи без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання) - не подав.
Більше того, як з'ясовано судом, позовну заяву з додатками, позивач надсилав відповідачу через ЄСІТС «Електронний суд», що підтверджується доказами долученими до позовної заяви.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві обставини, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН.
Аргументи позивача.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що 26.04.2024 року між ним та відповідачем укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №26-04/2024-6 у письмовій формі.
На виконання умов договорів укладених за період з 01.01.2024 по 30.09.2025 позивач виконав свої зобов'язання сплатив передоплату за лісопродукцію в сумі 923983,25 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви рахунком на оплату № 21 від 29.04.2024, виписками по рахункам від 24.04.2024; від 29.05.2024; від 30.04.2024; від 13.09.2024.
Відповідач у свою чергу виконав свої обов'язки за договором лише частково і поставив лісопродукцію на суму 634589,28 грн. що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 30.09.2025, який підписаний і скріплений печатками обох сторін та товарно-транспортними накладними.
Таким чином, позивач стверджує що залишилося невиконаним зобов'язання саме по договору купівлі-продажу необробленої деревини №26-04/2024-6 від 26.04.2024 року та звернувся до суду із заявленими позовними вимогами, про стягнення заборгованість з відповідача на загальну суму 237553,27 грн., з яких: 232 895,37 грн сума основного боргу та 4 657,9 пеня.
Аргументи відповідача.
Відповідач відзиву та заперечень щодо позовних вимог не подав.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2024 між Яворівське дочірнє лісогосподарське підприємство ЛГП "ГАЛСІЛЬЛІС", в особі в. о. директора Лапін В. М., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ЄВРО-ТРЕЙД», в особі директора Аладжев А. І., що діє на підставі Статуту (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - покупець) було укладено купівлі-продажу необробленої деревини №26-04/2024-6 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. умов якого продавець зобов'язувався передати, а покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити на умовах та способом вказаним в цьому договорі.
Відповідно до п. 2.4 покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків).
Відповідно до п. 3.3 продавець зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів передати покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100% передоплати за партію товару. Під час передачі товару продавець надає покупцеві наступні документи: товаро-транспортна (залізнична) накладна, рахунок-фактура.
Відповідно до розділу 4 продавець має право на своєчасне отримання грошових коштів за проданий товар відповідно до умов договору. Продавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі, відповідно до інформації, заявленої в специфікації та умов цього договору, передати покупцеві товар. Нести відповідальність за порушення умов цього договору. Продавець зобов'язаний надати покупцю по першій події (отримання коштів або відвантаження товарів) податкову накладну, оформлену відповідно вимог Податкового кодексу України.
Виходячи з розділу того ж 4 розділу договору покупець має право на своєчасне та в повному обсязі отримання товару від продавця відповідно до умов цього договору вимагати від продавця своєчасного та якісного виконання своїх договірних зобов 'язань
Відповідно до п. 5.3 за несвоєчасне або не в повному обсязі надання товару, продавець сплачує рокупцеві пеню в розмірі 2 % від вартості ненаданого своєчасно товару. У разі, коли прострочення термінів надання товару триває більш ніж 10 (десять) банківських днів, продавець на вимогу покупця повертає покупцеві всі сплачені ним за товар кошти, що не звільняє продавця від сплати пені та виконання своїх договірних зобов'язань.
Відповідно до п. 5.5 в разі виникнення будь-яких спорів. щодо виконання цього договору, якщо сторони не можуть дійти до взаємної згоди, суперечки та розбіжності не можуть бути вирішені шляхом проведення переговорів, вони вирішуються в судовому порядку, встановленому чинним законодавством України.
Відповідно до розділу 7 договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами, а саме з 26.04.2024 року.
26.04.2026 року між сторонами було укладено специфікацію товару №1 до купівлі-продажу необробленої деревини №26-04/2024-6 від 26.04.2024 (специфікація).
Відповідно до виписок по особовим рахункам від 24.04.2024, 30.04.2024, 29.05.2024, 13.09.2024 позивач повністю виконав свої зобов'язання за договорами, та здійснив передоплату на суму 923 983,25 грн., в тому числі і за договором №26-04/2024-6 передоплата якого окремо підтверджена рахунком на оплату №21 від 29.04.2024, який доданий до матеріалів позовної заяви.
За період з 30.04.2024 по 03.09.2025 року відповідач поставив лісопродукцію на суму 634589,28 грн що підтверджується товарно- транспортними накладними, чим частково виконав свої зобов'язання за договорами.
30.09.2025 позивачем та відповідачем було складено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 30.09.2025 який було підписано та скріплено печатками з обох сторін. За даним актом було встановлено заборгованість на суму 232 895.37 грн.
28.11.2025 позивач направив відповідачу претензію про повернення попередньої оплати в сумі 232895,37 грн., оскільки продавцем не передана покупцю оплачена лісопродукція в строк, передбачений п.3.3. договору, яка була вручена 09.12.2025, однак вона залишена останнім без відповіді і задоволення.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 237 553,27 грн., з яких: 232 895,37 грн сума основного боргу та 4 657,9 пеня.
ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є купівлі-продажу необробленої деревини №26-04/2024-6 від 26.04.2024.
До спірних правовідносин застосовуються положення чинного законодавства про поставку та купівлю-продаж.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ЄВРО-ТРЕЙД» свої зобов'язання за договором купівлі-продажу необробленої деревини №26-04/2024-6 від 26.04.2024 та іншими договорами, виконало повністю. Факт оплати повної вартості товару на загальну суму 923 983,25 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам від 24.04.2024, 30.04.2024, 29.05.2024, 13.09.2024.
Згідно з матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено.
Відповідачем частково поставлено товар позивачу на суму 634589,28 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними за період від 30.04.2024 по 03.09.2025.
Складеним актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2024 по 30.09.2025, який було підписано та скріплено печатками з обох сторін, відповідач визнав основну заборгованість у сумі 232 895,37 грн., яку станом на момент подання позовної заяви, так і станом на дату прийняття рішення (20.03.2026) не погасив.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу в сумі 232895,37 грн. не заперечив, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву не подав.
У відповідності із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені норми, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 232 895,37 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасне або не в повному обсязі надання товару, продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 2 % від вартості ненаданого своєчасно товару.
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач у позовній заяві первісно просив стягнути пеню у розмірі 4 657,90 грн.
Здійснивши перевірку розрахунків, суд дійшов висновку, що пеня нарахована правильно та підлягає до задоволення
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Як передбачено п. 2 ч. 5 ст.238 Господарського процесуального кодексу України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач за звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою сплатив судовий збір у розмірі 2 850,64 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 07.01.2026.
З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача підлягає до стягнення 2 850,64 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи між адвокатом Шунтовим О. М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ЄВРО-ТРЕЙД» 20.11.2025 було укладено та підписано договір про надання правничої допомоги.
29.12.2025 було укладено та підписано Додаток 1 до договору про надання правничої допомоги (акт про надання правничої допомоги.
Клопотанням про долучення доказів (Вх. №6963/26) від 10.03.2026 року під час розгляду позовної заяви позивач долучив платіжну інструкцію №123 від 10.03.2026 на суму 20 000 грн., якою підтвердив оплату правничої допомоги повністю.
Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 2-6 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/4242/15, зазначив, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.
Як встановлено судом, вартість наданої позивачу правової допомоги складає 20000,00 грн., що становить 10 год. роботи адвоката, які детально відображено в акті від 29.11.2025.
Отже доданими до цієї заяви доказами на підтвердження наданої позивачеві правничої та наявними в матеріалах справи доказами підтверджується надання правничої допомоги позивачеві.
Згідно з приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено щодо конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 ч. 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 року зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, у постанові від 05.10.2021 року у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 року У справі №910/429/21 та від 11.11.2022 року У справі №909/50/22.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно, пунктом другим частини п'ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
З огляду на наведене вище, суд приходить до переконання про те, що заяву позивача про стягнення з на свою користь судових витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №914/111/26 у розмірі 20000,00 грн. слід задовольнити.
З огляду на вище вказане, керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 20, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Яворівського дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП "ГАЛСІЛЬЛІС" (81000, Львівська область, місто Яворів, вул. Бічна Греблі, буд. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 31179842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ-ЄВРО-ТРЕЙД» (79069, місто Львів, вул. Шевченка, будинок 317; ідентифікаційний код юридичної особи 44906097) на загальну суму 237 553,27 грн., з яких: 232 895,37 грн. основного боргу та 4 657,9 грн. пені, а також 2850,64 грн судового збору та 20000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене та підписане 24.03.2026.
Суддя Гоменюк З.П.