Справа № 750/8763/25
Провадження № 2/750/145/26
17 березня 2026 року м. Чернігів
Деснянськийрайонний суд м. Чернігова в складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Левченка К.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину,
третя особа - Друга чернігівська державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
у червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому, збільшивши розмір позовних вимог згідно заяви від 27.10.2025, просить усунути відповідача від права на спадкування майна після смерті матері та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видано на ім'я відповідача.
Обґрунтовано позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на праві власності. Спадкоємцями майна померлої є її рідні дочки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач спадщину прийняла та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку вищезазначеної квартири. При цьому відповідач, з часу смерті спадкодавця не бере участі у витратах на збереження та обслуговування квартири.
Крім того, відповідач є працездатною особою, не має інвалідності, проживала в м. Чернігові, і мала усі можливості для надання допомоги матері, однак свідомо цього не робила. Восени 2022 року виїхала за кордон. Також, відповідач була відсутня на похороні матері та не приймала участі у витратах та організаційних питаннях, пов'язаних із її похованням.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 вересня 2025 року закрито підготовче провадження в справі і призначено справу до судового розгляду по суті.
У жовтні 2025 року представник відповідача засобами поштового зв'язку надіслала відзив на позовну заяву, в якому просила поновити строк на подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що вимоги позивача є надуманими, безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях та неприязних стосунках позивача з сестрою. Представник відповідача зазначає, що відповідач проживає за межами України, допомогу матері надавала через свого сина, а крім того, мати, будучи пенсіонером, до останнього працювала, а тому не була в такому стані, що потребувала постійного стороннього догляду. Коли мати захворіла, то син відповідача за її дорученням навідував бабусю у лікарні, купував для неї ліки, допомагав перевезти її з лікарні додому.
Позивач засобами поштового зв'язку надіслала додаткові пояснення на відзив, в яких просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03.09.2024 (а.с. 13).
Відповідно до виписки-епікризу № 13516 з медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була госпіталізована у відділення 09.08.2024, діагноз: ЦВХ. Ішемічний інсульт (09.08.2024) в басейні лівої СМА, атеротромботичний підтип, правобічна геміплегія, сенсо-моторна афазія. Дисцикуляторна енцефалопатія ІІ ст. Атеросклероз судин головного мозку. ІХС. Стенокардія напруги ІІ ФК. ФП пост.ф. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст. 3 ст. ризик 4. СН0-І. Ангіосклероз судин сітківок обох очей. Початкові катаракти обох очей. 21.08.2024 була виписана додому з покращенням. Загальний стан хворої стабільний, задовільний (а.с. 23).
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємицями майна ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та її дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на 1/2 частку зазначеної квартири. Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну другу) частку в праві власності на квартиру видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 (одну другу) частку в праві власності на квартиру ще не видано (а.с. 20).
З копії Витягу з Державного реєстру речових прав № 417708285 від 13.03.2025 вбачається, що власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (а.с. 21).
Актом від 09.05.2025 підтверджується, що ОСОБА_12 , 1951 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 мешкала та вела спільне господарство з дочкою ОСОБА_1 , 1980 року народження, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 22).
Довідкою Чернігівської філії Інституту «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ» від 02.10.2025, наданою у відповідь на запит адвоката, підтверджується, що ОСОБА_12 працювала в цій установі на посаді прибиральниці службових приміщень у період з 01.02.2017 по 30.09.2022 (а.с.101)
Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 23.09.2025, ОСОБА_13 11.10.2022 виїхала за межі України і періодично, на нетривалий час, поверталася до України (а.с.102)
Відповідач надала суду докази на підтвердження того, що вона працевлаштована у Польщі та виконує роботи на підставі договорів доручення (а.с.103-108)
Крім того, відповідач надала суду докази на підтвердження того, що вона перераховувала кошти на картковий рахунок свого сина ОСОБА_10 23 та ІНФОРМАЦІЯ_9 та у відзиві зазначила, що частину коштів її син використав на придбання ліків, харчування та задоволення інших потреб бабусі, оскільки відповідач просила свого сина навідувати бабусю у лікарні (а.с.96-99)
На підтвердження участі в організації поховання та матеріальних витрат на поховання позивачем надано копію договору-замовлення від 30.08.2024 № 3904, копії накладних щодо придбання ритуальних атрибутів та оплати відповідних послуг (а.с. 14-18).
Допитані у судовому засіданні за клопотанням позивача свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні підтвердили доводи позивача та пояснили, що саме ОСОБА_1 приймала безпосередню участь у догляді за матір'ю та допомагала їй у всьому, а відповідач взагалі не приймала участі у житті матері.
ОСОБА_4 суду повідомила, що дружила з матір'ю сторін і вже більше 20 років взагалі не бачила дочку ОСОБА_14 . Разом з тим, свідку зі слів спадкодавця відомо, що мати допомагала своїй дочці ОСОБА_14 , з городу привозила їй продукти, а також допомагала грошима. Також свідку відомо, що 21.08.2024 матір сторін виписали з лікарні, привезли її додому син відповідачки ОСОБА_15 та співмешканець позивачки. Доглядала за матір'ю лише позивачка, а вже ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла і її дочка ОСОБА_14 на похованні матері не була присутня.
Свідок ОСОБА_6 суду підтвердив, що разом з сином відповідача ОСОБА_15 занесли на інвалідному візку матір позивача, забравши її з лікарні. Свідок позичав позивачу 20000 грн. на її прохання у зв'язку з необхідністю витрат на поховання матері, позивач ці кошти йому повернула.
Допитані за клопотанням відповідача свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 суду пояснили, що відповідач постійно піклувалася про матір, допомагала їй матеріально через свого сина - ОСОБА_10 , так як сама не могла особисто приїхати додому через зайнятість на роботі в Польщі.
Свідок ОСОБА_10 , який доводиться сином відповідачу, суду пояснив, що завжди допомагав бабусі, возив її у село, допомагав обробляти город. До того, як бабуся потрапила у лікарню, свідок раз чи два на тиждень її навідував, привозив продукти, ходив в аптеку на її прохання та купував ліки для неї. Відповідач з бабусею спілкувалися по інтернет зв'язку. Бабуся ходила на роботу, і коли відповідач проживала в Україні, вона допомагала їй прибирати приміщення на роботі. Відповідач хотіла приїхати на поховання бабусі, але працювала за контрактом у Польщі, а тому не змогла приїхати. Свідок також повідомив, що мати йому щомісяця перераховувала по 5 чи 10 тисяч грн., з яких він купував продукти, пелюшки та ліки для бабусі. Також свідок винаймав та оплачував спеціалізований автомобіль для транспортування бабусі з лікарні після її виписки, адже вона не ходила самостійно та пересувалася на інвалідному візку. Також свідок повідомив, що коли бабуся померла, то частину витрат на поховання він оплатив, а також оплатив витрати на поховальний обід у їдальні в розмірі 2900 грн.
У судовому засіданні позивач не заперечувала того факту, що відповідач щовечора телефонувала їй аби дізнатися про стан здоров'я матері.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків серед юридичних фактів, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).
Згідно норми статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно положень статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Право на обов'язкову частку відповідно до статті 1241 ЦК України мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
На підставі частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статті 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз'яснення, що будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Даною статтею унормовано, що у випадку, коли особа постійно не проживає із спадкодавцем, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є подана нотаріусу заява.
Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2022 року вказано, що у справах про усунення від права на спадкування, відповідно до частини п'ятої статті 1224 ЦК України, суд має встановити сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, суд має з'ясувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, провадження № 61-3197св19, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17, провадження № 61-37615св18, від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц, провадження № 61-34600св18, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, провадження № 61-1302св 18, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18.
У постановах Верховного Суду від 11 лютого 2019 року у справі № 756/11676/16-ц, провадження № 61-34600св18, від 25 березня 2019 року у справі № 766/810/17, провадження № 61-37615св18, зазначено, що тлумачення норми частини п'ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
У постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18, зазначено, що підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
У постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц, провадження № 61-1302св 18, від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц, провадження № 61-15926св18, зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини.
Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, провадження № 61-3197св19, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, правильно застосувавши статтю 1224 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів факт ухилення ОСОБА_5 від надання допомоги батькові, винної поведінки останньої (зокрема, відмова від надання допомоги батькові), постійну потребу спадкодавця у допомозі саме відповідача, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач, яка постійно проживає за межами України, раз на рік відвідувала свого батька, який отримував належний догляд та допомогу від своєї дружини.
У наведених справах Верховний Суд погодився із висновками судів про відмову у позові, посилаючись на те, що позивач не надав належних, допустимих та безспірних доказів щодо ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання та потреби спадкодавця в допомозі саме відповідача.
Та обставина, що відповідач постійно не проживала зі спадкодавцем - ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на день її смерті підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19/78055-25 від 30 вересня 2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_16 з жовтня 2024 року виїхала за межі України і періодично на нетривалий час поверталася в Україну, проте на час смерті матері перебувала за кордоном (а.с. 102).
Також наданими відповідачем доказами підтверджено, що відповідач офіційно працевлаштована за межами України, працює за договором підряду.
З копії матеріалів спадкової справи, яка заведена після смерті ОСОБА_12 (а.с. 45-69), вбачається, що ОСОБА_3 03 лютого 2025 року подала заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Показами свідків, зокрема, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтверджено, що ОСОБА_12 була активною, обробляла город, вирощувала продукти, а коли потрапила до лікарні з інсультом 09.08.2024, її стан здоров'я погіршився, виписана вона з лікарні 21.08.2024 і вже 29.08.2024 вона померла вдома.
Свідки ОСОБА_10 та його дружина ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснили, що вони кожного дня навідували бабусю у лікарні та купували для неї все необхідне, гроші для цього надсилала ОСОБА_10 відповідач на його картковий рахунок.
Таким чином, наявними у справі доказами спростовано доводи позивача про те, що мати сторін була залишена відповідачем у безпорадному стані без належної допомоги.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що відповідач ухилялася від обов'язку щодо надання допомоги спадкодавцю і при цьому ухилення полягало в умисних діях чи бездіяльності відповідача, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто винної поведінки спадкоємця, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій, у зв'язку з чим у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права спадкування та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину слід відмовити.
Оскільки позивачем 27.10.2025 було подано заяву про уточнення позовних вимог і фактично збільшено позовні вимог шляхом заявлення додаткової вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, яке отримала відповідач, і при цьому нею не було сплачено судовий збір за вказану позовну вимогу, а тому суд стягує судовий збір з позивача на користиь держави у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258 - 260, 263 - 265 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1224, 1233-1235, 1254, 1258, 1261 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, суд, -
у задоволені позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) про усунення від права на спадкування та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.03.2026.
Суддя