ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.03.2026Справа № 910/14309/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 53 962 004,92 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Бондар О.О., довіреність № 25/11-4 від 25.11.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 53 962 004,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0154-09021 від 25.07.2019, в частині здійснення розрахунків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.12.2025.
03.12.2025 від представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 15.12.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2025 задоволено заяву представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
09.12.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
10.12.2025 представником позивача подано відповідь на відзив.
15.12.2025 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 15.12.2025 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 19.01.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.
09.01.2026 від представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.01.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 задоволено заяву представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 19.01.2026 представники сторін з'явились.
За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 09.02.2026.
19.01.2026 представником відповідача подано письмові пояснення, у яких викладено клопотання про зменшення розміру 3% річних до 1%.
20.01.2026 представником позивача подано письмові пояснення.
20.01.2026 від представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.02.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 задоволено заяву представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
09.02.2026 представником відповідача подано клопотання про відкладення судового засідання.
У судове засідання 09.02.2026 представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.
За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 23.02.2026, яку занесено до протоколу судового засідання.
09.02.2026 від представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 23.02.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 задоволено заяву представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 23.02.2026 представники сторін з'явились.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та відсутності будь-яких посилань на можливість надання нових доказів, в зв'язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.03.2026.
23.02.2026 представником позивача подано письмові пояснення.
23.02.2026 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
23.02.2026 від представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 16.03.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2026 задоволено заяву представника позивача - Сахнова Дмитра Анатолійовича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
13.03.2026 представником позивача подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача та письмові пояснення.
У судове засідання 16.03.2026 представник відповідача з'явився, представник позивача не з'явився.
Відповідно до ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, враховуючи подане представником позивача клопотання про розгляд справи за відсутності представника та оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві
На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 16.03.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
25 липня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Суми» (далі - постачальник послуг, позивач) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (в подальшому змінено організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго») (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0154-09021 (далі - Договір), за умовами якого, для забезпечення покриття економічно обґрунтування витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.
Замовник, згідно з п. 1.2 Договору, сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього Договору.
Відповідно пункту 2.1 Договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг.
Додатковою угодою № 10, у зв'язку із набуттям чинності постанови НКРЕКП «Про затвердження змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641» від 26.07.2024 № 1381, згідно з якою затверджено типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел з постачальником універсальних послуг, сторони домовилися викласти договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у новій редакції.
Пунктом 4 Додаткової угоди № 10 сторони визначили, що умови додаткової угоди поширюються на взаємовідносини сторін, які виникли з 31.07.2024.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору, для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник сплачує постачальнику вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
Вартість та порядок оплати послуги визначаються з урахуванням вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг, визначеними згідно з Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) та Порядком продажу та обліку електричної енергії, виробленої активними споживачами, та розрахунків за неї, затвердженим постановою НКРЕКП від 29.12.2023 № 2651 (п. 2.1 Договору).
Цей Договір, згідно з п. 8.1, набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2024.
На виконання умов укладеного Договору, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акт №8 від 31.08.2025 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 на суму 38 323 248,19 грн з ПДВ (31 936 040,16 грн без ПДВ) та Акт №9 від 30.09.2025 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 на суму 35 874 511,00 грн з ПДВ (29 895 425,83 грн без ПДВ)
Постановою НКРЕКП від 23.09.2025 №1526, як Регулятором, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у серпні 2025 року, зокрема, для позивача у розмірі 31 936 040,16 грн (без ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 28.10.2025 №1751 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг у вересні 2025 року, зокрема, для позивача у розмірі 29 895 425,83 грн (без ПДВ).
Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у вищевказаних періодах надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел постачальником універсальних послуг не сплачені НЕК «Укренерго» у повному обсязі, у зв'язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за серпень 2025 року у розмірі 26 687 942,14 грн з ПДВ, а також за вересень 2025 року в розмірі 26 905 883,25 грн з ПДВ.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем строку визначеного п. 15.4 Порядку для здійснення розрахунків за Договором за надані послуги в означені періоди, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 240 191,48 грн та 3% річних у розмірі 127 988,05 грн.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що законодавство забороняє відповідачу оплачувати послуги за рахунок коштів, які призначені згідно зі структурою тарифів, затвердженою НКРЕКП, на інші цілі. Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних до 1%.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".
Правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, Закони України "Про ринок електричної енергії"," Про альтернативні джерела енергії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про енергетичну ефективність", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Виходячи з положень Закону України "Про ринок електричної енергії", а також постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, регулятор) від 14.06.2018 №429, позивач є постачальником універсальних послуг та учасником ринку електричної енергії, який проводить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.
Пунктом 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач) є оператором системи передачі (надалі - ОСП).
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (частина 8 статті 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
За приписами частини 1, 2 статті 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належить, зокрема забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії.
Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на: гарантованого покупця; постачальників універсальних послуг; оператора системи передачі; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким встановлено "зелений" тариф, на строк застосування "зеленого" тарифу; виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку, - на строк дії підтримки таких виробників.
Згідно з абз. 3 частини 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором.
Отже, згідно положень статей 33, 62, 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" на Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", який є оператором системи передачі об'єднаної енергетичної системи України, та на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", яке виконує функції постачальника універсальних послуг, Законом покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема: спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за №641 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (Порядок №641), який поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, продавців електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у продавці за "зеленим" тарифом, переможців аукціону, продавців за механізмом ринкової премії, активних споживачів, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію ПУП, оператора системи передачі (далі - ОСП), операторів систем розподілу, адміністратора комерційного обліку (далі - АКО), оператора ринку (далі - ОР) та організатора електронних аукціонів (пункт 1.2 глави 1 Порядку №641).
Пунктом 3.21 глави 3 Порядку №641 передбачено, що для надання послуги за механізмом ринкової премії між гарантованим покупцем та переможцем аукціону або виробником за "зеленим" тарифом укладається договір про надання послуги за механізмом ринкової премії, форма якого затверджена постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641.
Як встановлено судом, між сторонами склались правовідносини, пов'язані із наданням послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, на підставі Договору.
Пунктом 15.2 Порядку №641 передбачено, що протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
За умовами п.п. 15.4 Порядку №641 ОСП здійснює 100% оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
На виконання умов укладеного Договору, сторонами без заперечень та зауважень складено та підписано Акт №8 від 31.08.2025 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.08.2025 по 31.08.2025 на суму 38 323 248,19 грн з ПДВ (31 936 040,16 грн без ПДВ) та Акт №9 від 30.09.2025 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 на суму 35 874 511,00 грн з ПДВ (29 895 425,83 грн без ПДВ)
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
В свою чергу, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у відповідний період був затверджений розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг, а саме: за серпень 2025 року - постановою №1526 від 23.09.2025 у сумі 31 936 040,16 грн. (без ПДВ) та за вересень 2025 року - постановою № 1751 від 28.10.2025 у сумі 29 895 425,83 грн (Без ПДВ).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, змісту пункту 2.1 Договору та пункту 15.4 гл. 15 Порядку, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за договором за розрахункові періоди серпень та вересень 2025 року настав.
Втім, відповідач у встановлені строки оплату за надані послуги здійснив частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 53 593 825,39 грн, а саме: за серпень 2025 року у розмірі 26 687 942,14 грн з ПДВ та за вересень 2025 року в розмірі 26 905 883,25 грн з ПДВ.
При цьому, з огляду на заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 4 ст. 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальники послуг з балансування та сторони, відповідальні за баланс, в яких виникли зобов'язання перед оператором системи передачі в результаті діяльності на балансуючому ринку, вносять плату за електричну енергію виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оператора системи передачі в уповноважених банках.
Кошти із поточного рахунку із спеціальним режимом використання оператора системи передачі перераховуються відповідно до правил ринку на:
1) поточні рахунки постачальників послуг з балансування та сторін, відповідальних за баланс, крім електропостачальників;
2) поточні рахунки із спеціальним режимом використання електропостачальників;
3) поточний рахунок оператора системи передачі.
З метою здійснення розрахунків з постачальниками послуг з балансування під час врегулювання системних обмежень оператор системи передачі може вносити на свій поточний рахунок із спеціальним режимом використання кошти із власного поточного рахунка.
З наведеної статті Закону вбачається, що її зміст не містить імперативної заборони щодо розрахунку ОСП з постачальником електричної енергії тільки грошовими коштами, які надходять від інших учасників балансуючого ринку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, навпаки, передбачено можливість для належного виконання грошових зобов'язань, вносити грошові кошти з інших власних рахунків на рахунок зі спеціальним режимом використання.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/6639/21, від 08.02.2022 у справі № 910/6635/21.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 53 593 825,39 грн, а саме: 01.12.2025 в розмірі 7 664 776,98 грн, 19.12.2025 в розмірі 6 391 783,49 грн, 30.12.2025 в розмірі 9 599 850,07 грн, 20.02.2026 в розмірі 3 031 531,60 грн, 27.02.2026 в розмірі 11 704 059,21 грн, 03.03.2026 в розмірі 8 437 012,34 грн та 10.03.2026 в розмірі 6 764 811,70 грн.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.
Таким чином, спір у даній справі припинив своє існування у зв'язку з оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 53 593 825,39 грн.
Суб'єкти господарювання мають можливість самостійно регулювати свої відносини, діяти на власний розсуд, тому суд вважає за можливе закрити провадження у справі в частині у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині, оскільки такий припинив існування в процесі розгляду справи.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
При цьому, закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на момент звернення з позовом, так і на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №638/3792/20 та від 14.09.2022 у справі №914/3112/20.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов до висновку про закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 53 593 825,39 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем строку визначеного п. 15.4 Порядку для здійснення розрахунків за Договором за надані послуги в означені періоди, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 240 191,48 грн та 3% річних у розмірі 127 988,05 грн.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, суд зазначає, що фактом користування грошовими коштами вже є факт їх несплати на користь кредитора у встановлений строк. Користування коштами, належними до сплати кредиторові, не означає буквальне використання коштів на власні цілі чи фізичне перебування коштів, які належать до сплати, на рахунках боржника. Навіть якщо кошти на рахунках боржника відсутні і не сплачуються кредитору, вважається, що боржник ними користується, адже він має невиконане, непогашене зобов'язання перед кредитором і для кредитора не має правового значення джерело, з якого боржник залучить кошти для оплати. В цьому контексті особливості рахунків, на яких знаходяться кошти, належні до сплати, не мають правового значення.
Відповідно до пункту 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передумовою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов'язання (частина друга статті 625 ЦК України), внаслідок чого у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, зокрема, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі №161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №711/4010/13, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 у справі №918/631/19, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17).
Врахувавши наведене, а також встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за договором, суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, з огляду на ненадання відповідачем власного контррозрахунку, встановив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 127 988,05 грн та інфляційні втрати в розмірі 240 191,48 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних, то суд зазначає таке.
Згідно із ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №924/441/20 суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що "виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання."
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і відсотків річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають правове значення, та, зокрема, зазначених критеріїв суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
За обставинами справи №902/417/18 у п. 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру відсоткової ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів.
Врахувавши очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у виді штрафу, пені і відсотків річних, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 вважала справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже вирішено судами попередніх інстанцій стягнути, та відмовити у стягненні відсотків річних.
Крім цього, як було зауважено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Виключність випадку для зменшення судом розміру процентів річних нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України має бути підтверджена встановленими судами дійсно надзвичайними обставинами.
Проте, у даній справі позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України), а у справі №902/417/18 відсотки були визначені договором у розмірі 40%.
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зауважено, що три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Отже, суд не може зменшити визначений Цивільним кодексом України мінімальний розмір трьох процентів річних.
Таким чином у справі, що розглядається, розмір процентів річних, становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних, та інший розмір процентів не встановлений ані договором, ані законом, а відтак заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 53 593 825,39 грн та задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, судовий збір у сумі 643 125,91 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі та може бути повернутий за клопотанням особи, з огляду на наступне.
Верховний Суд у постанові від 10.07.2025 у справі №902/821/24 звернув увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №903/181/19, зокрема: "...лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвал і, як окремого процесуального документа».
Відповідно у випадку закриття провадження у справі щодо частини заявлених вимог у резолютивній частині рішення норма частини 9 статті 129 ГПК України, яка передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, не застосовуються і не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у повному обсязі, в тому числі і щодо частини із заявлених вимог, за якою провадження було закрито.
У зазначеній нормі ГПК України йдеться про здійснення розподілу судових витрат між сторонами у справі у разі вирішення спору по суті.
Водночас, така норма не застосовується, якщо Закон України "Про судовий збір" у такому випадку передбачає повернення судового збору з Державного бюджету України.
Зокрема, у пункті 5 частини 1 статті 7 цього Закону прямо встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях".
Подібний за змістом висновок щодо застосування приписів частини 9 статті 129 ГПК України, пункту 5 частини 1 статті 7 Закон України "Про судовий збір" викладений також у постановах Верховного Суду від 06.09.2021 у справі №910/8775/20, від 23.01.2024 у справі №910/7984/22, від 28.01.2025 у справі №910/11845/23 та від 25.11.2025 у справі № 910/7781/23.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 53 593 825,39 грн закрити.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; ідентифікаційний код: 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Суми" (40004, м. Суми, вул. Терещенка Віталія, 35; ідентифікаційний код: 41884537) інфляційні втрати у розмірі 240 191 (двісті сорок тисяч сто дев'яносто одна) грн 48 коп., 3% річних у розмірі 127 988 (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 418 (чотири тисячі чотириста вісімнадцять) грн 15 коп.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.03.2026
Суддя О.А. Грєхова