ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2026Справа № 910/14011/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"
про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 27 266,70 грн.
Без виклику представників сторін.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 27 266,70 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 001427/4100/0000115 від 21.11.2022, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
27.11.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає про сплату відповідачу коштів у розмірі 27 266,70 грн згідно платіжної інструкції № 17698 від 21.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 провадження у справі № 910/14011/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування в порядку суброгації в розмірі 27 266,70 грн закрито, провадження у справі № 910/14011/25 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу зупинено до закінчення розгляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 917/1161/25.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 поновлено провадження у справі № 910/14011/25 в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.
Встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що страхове відшкодування сплачене відповідачем у повному обсязі, судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Частиною четвертою статті 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Як вказує відповідач, він здійснив виплату страхового відшкодування у строк, встановлений спеціальними нормами чинного законодавства, а звернення позивача із заявою безпосередньо до суду не пов'язане з труднощами подачі заяви про страхове відшкодування відповідачу, істотними обмеженнями чи повним нівелюванням прав позивача на судовий захист у господарському процесі, а пов'язаний із наданням фінансової допомоги адвокатському бюро, яке отримує за свої послуги 7 000,00 грн.
Зазначений підхід відповідач вважає несправедливим, оскільки стягнення з відповідача витрат на правову допомогу є додатковим фінансовим тягарем, позаяк при безпосередньому зверненні позивача до суду в межах річного строку його права не є порушеними, невизнаними чи оспорюваними й такими, що потребують правового захисту.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, а одразу звернувся до суду з даним позовом, зазначаючи, що досудовий порядок для спірних правовідносин не є обов'язковим.
Пунктом 35.1 статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (який був чинний до 01.01.2025) передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Таким чином, з огляду на норми статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що, в свою чергу, законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов'язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного із цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків; зазначений у підп. 37.1.4 ст. 37 Закону строк є присічним і поновленню не підлягає.
Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17, від 03.10.2018 у справі № 753/5293/16-ц, від 20.02.2019 у справі № 201/8286/16-ц, від 01.07.2019 у справі № 513/1275/14-ц, від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, а також Верховним Судом у постановах від 21.03.2019 у справі № 758/16132/16-ц, від 01.07.2019 у справі № 513/1275/14-ц, від 05.02.2020 у справі № 748/1893/18, від 22.04.2021 у справі № 754/5626/19, від 25.05.2020 у справі № 910/10075/19 та від 25.11.2021 у справі № 204/5314/18.
Поряд із цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них передбачена ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
При цьому, дані приписи мають на меті надання можливості страховику за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів реалізувати закріплені в Законі права на отримання інформації та витребування документів задля встановлення всіх обставин страхового випадку, адже останній не є його учасником, а тим більше - суб'єктом правовідносин з виплати потерпілому відшкодування за договором добровільного майнового страхування (КАСКО) (в тому числі, направивши на огляд пошкодженого майна (транспортних засобів) свого працівника, аварійного комісара або експерта).
Виключно за наслідками вчинення вказаних дій, які зумовлюють початок перебігу встановленого законодавцем у положеннях статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строку на прийняття страховиком рішення щодо відповідного страхового випадку, та у випадку нездійснення страхової виплати (неповної її виплати) за спливом такого строку чи повідомлення про прийняття рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування взагалі, може йтися про існування порушених прав потерпілого або іншої особи, яка має право на отримання страхового відшкодування за договором (полісом), що підлягає судовому захисту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2020 у справі № 910/10075/19.
У статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.
З огляду на вищенаведені приписи законодавства та з урахуванням того, що спірна ДТП сталася 22.11.2024, суд дійшов висновку, що позивач має право звернутись до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування у строк до 22.11.2025.
За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.
Отже, настання строку здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 223649950 обумовлене закінченням дев'яностоденного строку з дня отримання ним заяви про страхове відшкодування та документів, визначених статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строк виконання зобов'язання може бути встановлений як договором, так і законом.
У даному випадку п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено строк виконання зобов'язання з виплати страхового відшкодування - 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та документів, зазначених у статті 35 цього Закону.
Відтак законодавець, встановлюючи відповідні строки (строк в один рік з дати настання ДТП для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування; 90 днів з моменту одержання заяви для здійснення виплати страхового відшкодування та відповідних документів), мав на меті забезпечити можливість страховику (який, на відміну від страховика за договором КАСКО, не є обізнаним про настання страхового випадку до звернення до нього із заявою про страхове відшкодування та не є суб'єктом правовідносин із виплати потерпілому відшкодування за договором добровільного майнового страхування (КАСКО)) перевірити відомості щодо обставин настання страхового випадку (наприклад, перевірити, чи не є такий випадок "страховим шахрайством") та перевірити правильність визначеного розміру шкоди.
Відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування на користь позивача 21.11.2025, тобто у строк, встановлений п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Таким чином, відповідач здійснив виплату страхового відшкодування у повному обсязі у межах строків, передбачених п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто впродовж 90 днів з дня отримання відповідачем позовної заяви (11.11.2025), з якої відповідачу стало відомо про шкоду та її розмір, який відповідач мав сплатити позивачу як особі, до якої перейшло право вимоги до страховика особи (відповідача), відповідальної за завдану шкоду.
Як вбачається зі змісту статті 130 Господарського процесуального кодексу України, саме вона врегульовує спосіб та порядок розподілу судових витрат за різних підстав закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду з урахуванням особливостей зазначених процесуальних дій.
Системний аналіз цієї статті свідчить про те, що її приписи сформовані з урахуванням особливостей процесуальної поведінки позивача, яка у подальшому призвела до закриття провадження у справі (звернення у порядку господарського судочинства з позовом, що не підлягає розгляду у такому порядку, подання позову за відсутності його предмета, наявність судового рішення між тими ж сторонами з того ж предмета спору, розгляд аналогічного спору іншим судом тощо).
Враховуючи наведене, законодавець у статті 130 вказаного кодексу передбачив способи та особливості розподілу судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи, укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, у разі відмови позивача від позову, якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Частиною п'ятою статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто зазначена норма надає лише відповідачу право вимагати компенсації понесених у справі витрат та виключно у випадку необґрунтованості дій позивача. Натомість права позивача на заявлення вимог про компенсацію здійснених ним судових витрат у цьому випадку цією нормою не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2025 у справі №910/10548/24.
Виходячи з викладеного та беручи до уваги встановлені обставини справи суд дійшов висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для стягнення з ПрАТ "УТСК" на користь ПрАТ "СК "Уніка" судових витрат на правничу допомогу, понесених останнім при поданні позову у цій справі.
Керуючись ст. ст. 130, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покласти на позивача.
Ухвала набирає законної сили 24.03.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя О.А. Грєхова