ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2026Справа № 910/19584/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (03143, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 21708016)
до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
3) ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
4) ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
5) ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )
6) ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 )
про солідарне стягнення 137 454 309, 83 грн
Представники сторін:
від позивача: Гуленко Юрій Миколайович
від відповідача-1: Антоненко Андрій Володимирович
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: не з'явився
від відповідача-4: не з'явився
від відповідача-5: не з'явився
від відповідача-6: не з'явився
1. Стислий виклад позиції Позивача.
У грудні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення грошових коштів у сумі 137 454 309, 83 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачі, які входили до керівних органів Акціонерного товариства "Ерде Банк", приймали необґрунтовані рішення щодо кредитування прямо чи опосередковано пов'язаних із власниками банку позичальників без оформлення будь-якого забезпечення (або забезпечення, співмірного із сумою кредиту), з надмірною концентрацією кредитного ризику та безпідставного продовження строків виданих кредитів. Такі дії Відповідачів завдали Акціонерному товариству "Ерде Банк" збитків на суму 137 454 309, 83 грн.
2. Стислий виклад позиції Відповідача-1.
У відзиві на позовну заяву Відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування відзиву, Відповідач-1 зазначає, що Фонд не має жодної законної правової підстави для звернення до суду з зазначеними позовними вимогами. Такий висновок Відповідачем-1 зроблено внаслідок аналізу законодавства, яке діяло на момент прийняття відповідних рішень та виходячи з того, що на момент прийняття Відповідачами рішень про здійснення операцій з видачі кредитів, діючим законодавством України взагалі не встановлена відповідальність пов?язаних осіб банку. Також Відповідач-1 зазначає, що в період 23.06.2011 - 22.05.2012 нормами Законом України «Про банки та банківську діяльність» не передбачено майнова відповідальність власників істотної участі та керівників банку за зобов?язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
У відзиві на позовну заяву Відповідач - 1 зазначає, що майнову відповідальність власників істотної участі, контролерів та керівників банку у випадку якщо дії чи бездіяльність останніх призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку встановлено лише з 22.09.2012. На думку Відповідача - 1 до даних правовідносин Закон України «Про системи гарантування вкладів фізичних осіб» взагалі не може бути застосовано, а Закон України «Про банки і банківську діяльність» повинно бути застосовано в редакції, що діяла з 23.06.2011 по 22.05.2012.
Відповідач - 1 вказує, що Позивачем не надано доказів наявності обставин, з виникненням яких пов?язана відповідальність власників істотної участі та керівників банків, щодо їх дій або бездіяльності по відношенню до Банку.
Відповідач - 1 звертає увагу на те, що запис про припинення АТ «ЕРДЕ БАНК» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 13.11.2018 і при цьому процедуру припинення здійснено саме Позивачем, а до суду з позовною заявою Фонд звернувся вже після внесення запису про припинення до реєстру. Таким чином, на думку Відповідача - 1, Фонд позбавлений у даному випадку права звертатися з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної Фонду, від власного імені і на свою користь.
Відповідач - 1 зазначає, що позовну заяву Фонд гарантування вкладів подає саме як кредитор та одночасно спеціальний суб?єкт в процедурі проведення ліквідації неплатоспроможного банку. Водночас, відповідно до змісту позовної заяви та позовних вимог, Позивач зазначає, що визначена в позові шкода завдана саме Акціонерному товариству «ЕРДЕ БАНК».
На думку Відповідача - 1, в позові Фонд взагалі не визначив свою позицію, свій статус, не визначено чи Фонд звертається від власного імені і на свою користь, чи від імені та в інтересах банку.
3. Стислий виклад позиції Відповідача - 3.
У відзиві на позовну заяву Відповідач - 3 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідач - 3 вказує, що до 22.09.2012 нормами Закону України «Про банки та банківську діяльність» не передбачена майнова відповідальність власників істотної участі та керівників банку за зобов?язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
На думку Відповідача-3 до даних правовідносин Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» взагалі не може бути застосовано, а Закон України «Про банки і банківську діяльність» повинно бути застосовано в редакції, що діяла до 22.09.2012.
Відповідач - 3 звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до Відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена. За твердженнями Відповідача-3 норми Закону України від 13.05.2020 № 590-IХ взагалі не стосуються процедури ліквідації АТ «ЕРДЕ БАНК». Такий же самий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 № 910/11027/18 (пункт 7.90).
У відзиві на позовну заяву Відповідач - 3 вказує, що Позивачем документально не підтвердженого жодного елементу цивільно-правової відповідальності; не доведено розмір шкоди; вину осіб, які визначені Відповідачами; причинно-наслідковий зв?язок між їх діями і визначеною Позивачем сумою шкоди, тощо. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до Відповідачів, застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, оскільки їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена. Крім того, Відповідач-3 зауважує, що Позивачем не додано самих договорів, внаслідок укладання яких, за думкою Фонду, було спричинено Банку збитки, а надані лише копії рішень Кредитного комітету АТ «ЕРДЕ БАНК».
Відповідач-3 вказує, що в позові Фонд взагалі не визначив свою позицію, свій статус, не визначено чи Фонд звертається від власного імені і на свою користь, чи від імені та в інтересах банку.
При цьому, Відповідач - 3 звертає увагу, що запис про припинення АТ «ЕРДЕ БАНК» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 13.11.2018 і при цьому процедуру припинення здійснено саме Позивачем, а до суду з цією Позовною заявою Фонд звернувся вже після внесення запису про припинення до реєстру.
Таким чином, на думку Відповідача - 3, Фонд позбавлений права, у даному випадку, взагалі звертатися з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної Фонду, від власного імені і на свою користь.
30.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача-1 про застосування строків позовної давності, в якій Відповідач-1 просить суд у разі встановлення підстав для задоволення позовних вимог застосувати строки позовної давності. У заяві Відповідач - 1 вказує, що перебіг позовної давності як стосовно вимог про стягнення шкоди, завданої банку так і стосовно вимог про стягнення шкоди, завданої кредиторам банку, починається або з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів або з акту формування ліквідаційної маси банку, яка подія настала пізніше.
4. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 у справі № 910/19584/20, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021, позовну заяву повернуто на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
Постановою Верховного Суду від 05.08.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі № 910/19584/20 скасовано, а справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/19584/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 закрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_9 .
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/19584/20 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 у справі № 910/19584/20 здійснено заміну Відповідача - 6 - ОСОБА_9 на її правонаступника - ОСОБА_6 .
04.11.2022 до Господарського суду міста Києва від Позивача надійшла заява про зміну предмета позову, відповідно до якої Позивач просив:
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 майнову шкоду у розмірі 953 000,00 грн;
- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 136 501 309,83 грн.
У підготовчому засіданні 07.11.2022 судом прийнято до розгляду заяву Позивача про зміну предмета позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 скасовано, а справу №910/19584/20 передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 справу №910/19584/20 прийнято до провадження суддею Нечай О.В. та залишено без розгляду позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 ГПК України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2024 у справі № 910/19584/20 відхилено касаційну скаргу представника Відповідача - 1 та залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2023 у справі №910/19584/20.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних особі задоволено. Ухвалу господарського суду міста Києва від 28.06.2022 у справі №910/19584/20 скасовано. Справу № 910/19584/20 передано до господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про солідарне стягнення 137 454 309, 83 грн залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 у справі №910/19584/20 скасовано, справу № 910/19584/20 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
За результатами проведення автоматизованого розподілу судових справ між суддями, обрано суддю Пукаса А.Ю. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2024 справу прийнято до провадження суддею Пукасом А.Ю. та призначено до слухання в підготовчому засіданні на 27.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 судом відкладено підготовче засідання у справі на 03.03.2025.
27.02.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Позивача про зупинення провадження у справі до вирішення Палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду справи № 910/18526/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2025 судом відкладено підготовче засідання у справі на 10.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 задоволено клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зупинення провадження у справі № 910/19584/20, провадження у справі № 910/19584/20 зупинено до вирішення палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/18526/21.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2025 поновлено провадження у справі № 910/19584/20, призначено підготовче засідання на 16.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2025 судом відкладено судове засідання у справі на 11.08.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 судом відкладено судове засідання у справі на 22.09.2025.
У судовому засіданні 22.09.2025 судом оголошено перерву до 20.10.2025.
У судовому засіданні 20.10.2025 судом оголошено перерву до 17.11.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2025 судом відкладено судове засідання у справі на 15.12.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2025 судом відкладено судове засідання у справі на 22.12.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 судом відкладено судове засідання у справі на 26.01.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 судом відкладено судове засідання у справі на 23.02.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2026 судом відкладено судове засідання у справі на 04.03.2026.
У судовому засіданні 04.03.2026 представник Позивача надав пояснення по суті поданого позову, просив суд позов задовольнити.
Представник Відповідача-1 заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 04.03.2026 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Постановою Правління Національного банку України (далі за текстом - НБУ) від 29.10.2012 № 451 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі за текстом - Фонд гарантування, Фонд, Позивач, ФГВФО) 29.10.2012 прийнято рішення № 25 "Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації" (копія додається), відповідно до якого з 30.10.2012 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк" (далі за текстом - Банк, ПАТ "Ерде Банк") з ринку та здійснення тимчасової адміністрації на три місяці з 30.10.2012 по 29.01.2013.
Постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 № 4 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT "Ерде Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 10.01.2013 № 3 "Про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT "Ерде Банк".
Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2013 № 34, від 08.12.2014 № 143, від 30.06.2015 № 125, від 17.12.2015 № 226, від 29.12.2016 № 3057 продовжувався строк здійснення процедури ліквідації AT "Ерде Банк" і тривав до 08.01.2018 включно.
У ході здійснення ліквідаційної процедури Банку виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 25.04.2013 №051/13 "Про затвердження Реєстру акцептованих вимог кредиторів AT "Ерде Банк", відповідно до якого (з урахуванням змін, внесених на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування від 06.11.2017 № 4941) загальна сума акцептованих вимог кредиторів становить 741 005 970,27 грн.
Крім того, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.07.2013 № 073/13 "Про затвердження Акту за результатами інвентаризації та формування ліквідаційної маси AT "Ерде Банк", згідно якого балансова вартість ліквідаційної маси банку становить 1 120 041 129,04 грн, а ринкова вартість 246 253 336,59 грн.
Таким чином, як зазначає Позивач, розмір зобов'язань AT "Ерде Банк" відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів перевищує оціночну (ринкову) вартість ліквідаційної маси АТ "Ерде Банк" на 494 752 633,68 грн (741 005 970,27 грн - 246 253 336,59 грн = 494 752 633,68 грн).
11.12.2017 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 5334 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про завершення ліквідації AT "Ерде Банк".
Як вказує Позивач, за результатами проведення процедури ліквідації банку Фондом встановлено, що обсяг не задоволених вимог кредиторів AT "Ерде Банк" за недостатністю його майна становить 587 046 174,11 грн, що підтверджується меморіальними ордерами № 1 від 11.12.2017, № 4 від 11.12.2017, № 117 від 11.12.2017, № 118 від 11.12.2017, № 119 від 11.12.2017, № 120 від 11.12.2017, № 124 від 11.12.2017, № 127 від 11.12.2017, № 128 від 11.12.2017 та № 129 від 11.12.2017.
Зокрема, відповідно до меморіального ордеру від 11.12.2017 № 124 у зв'язку з затвердженням ліквідаційного балансу AT "Ерде Банк" не задоволені вимоги Фонду гарантування як кредитора третьої черги становлять 308 504 755,04 грн.
Позивач зазначає, що внаслідок прийнятих за участі Відповідачів рішень, банком здійснено збиткові операції стосовно позичальників: ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» за Договором від 29.12.2010 № 94-КЛ (без будь-якого забезпечення), ТОВ «ЄВРОМАРТ» за Договором від 22.05.2012 № 96/12-КЛ (без будь-якого забезпечення), ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» за Договором від 08.06.2011 № 107/11-КЛ (без належного забезпечення - неспівмірного з сумою отриманого кредиту), ТОВ «Магнум-Інвест» за Договором від 30.03.2011 № 78/11-КЛ (без належного забезпечення - неспівмірного з сумою кредиту), ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» (інсайдер Банку) за Договором від 28.03.2012 № 95/12-КЛ (без будь-якого забезпечення).
Так, Звітом НБУ за результатами проведення інспекційної перевірки АТ "ЕРДЕ БАНК" з окремих питань якості активів, ліквідності, менеджменту за період діяльності Банку з 19.09.2011 по 28.08.2012 встановлено порушення Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно з висновками НБУ, основні проблеми з ліквідністю АТ "ЕРДЕ БАНК" виникли у зв'язку з проведенням невиваженої політики з управління активів, їх низької (негативно класифікованої) якості, наявність концентрацій у кредитному портфелі, ризикові вкладення у активні операції (бланкове кредитування), що й поставило під загрозу невиконання зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами Банку.
Зважаючи на вищевикладені численні порушення в діяльності АТ "ЕРДЕ БАНК" та у зв'язку з погіршенням фінансового стану Банку, державний регулятор на підставі статей 73, 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та глави 12 розділу II Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, прийняв постанову від 19.10.2012 № 432/БТ "Про віднесення АТ "ЕРДЕ БАНК" до категорії проблемних", оскільки його діяльність не відповідає вимогам нормативно-правових актів НБУ.
Як вбачається зі змісту зазначеної постанови НБУ, АТ "ЕРДЕ БАНК" до НБУ надавало недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану Банку.
Крім того, постановою Правління Національного банку України зобов'язано керівництво Банку невідкладно вжити заходів щодо приведення діяльності АТ "ЕРДЕ БАНК" до вимог банківського законодавства та розробити ефективний план фінансового оздоровлення.
29.10.2012 Правління НБУ винесло постанову № 451 "Про віднесення ПАТ "ЕРДЕ БАНК" до категорії неплатоспроможних", в якій мова йде про незадовільну якість активів та необхідність у донарахуванні резервів під активні операції на суму 343,1 млн.грн. Необхідність у донарахуванні резервів негативно впливає на фінансовий результат діяльності АТ "ЕРДЕ БАНК", розмір регулятивного капіталу та нормативи.
Зазначене, на думку правління НБУ, свідчить про здійснення АТ "ЕРДЕ БАНК" ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, та надання до НБУ недостовірної звітності, що призвело до суттєвого викривлення показників його фінансового стану.
До Національного банку України надійшли скарги від клієнтів про невиконання АТ "ЕРДЕ БАНК" своїх зобов'язань на суму 29,3 млн.грн. Вищезазначене стало підставою для прийняття постанови НБУ № 451 від 29.10.2020.
Однак, у зв'язку із невжиттям посадовими особами АТ "ЕРДЕ БАНК" належних заходів для усунення порушень нормативно-правових актів НБУ, відсутністю розробленого Банком прийнятного та дієвого плану фінансового оздоровлення, Національним банком прийнято постанову від 29.10.2012 № 451 "Про віднесення АТ "ЕРДЕ БАНК" до категорії неплатоспроможних".
За результатами інвентаризації майна та активів АТ "ЕРДЕ БАНК" виявлено ряд сумнівних операцій з кредитування:
1) Операція Банку з кредитування ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» (код ЄДРПОУ 33012950) за Договором від 29.12.2010 N 94-КЛ - без будь-якого забезпечення.
2) Операція Банку з кредитування ТОВ «ЄВРОМАРТ» (код ЄДРПОУ 32248026) за Договором від 22.05.2012 № 96/12-КЛ - без будь-якого забезпечення.
3) Операція Банку з кредитування ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» (код ЄДРПОУ 32109116) за Договором від 08.06.2011 № 107/11-КЛ - без належного (не співмірного з сумою кредиту) забезпечення.
4) Операція Банку з кредитування ТОВ «Магнум-Інвест» (код ЄДРПОУ 33212472) за Договором від 30.03.2011 № 58/11-КЛ - без належного (не співмірного з сумою кредиту) забезпечення.
5) Операція Банку з кредитування ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» (код ЄДРПОУ 31113268) (інсайдер Банку) за Договором від 28.03.2012 № 95/12-КЛ - без будь- якого забезпечення.
29.12.2010 між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» укладено «Договір зростання» Кредитний договір № 94-КД, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/ угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.
Так, положенням пункту 1.1.1 Кредитного договору (з урахуванням змін), кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 60 000 000,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17 % річних.
В забезпечення зобов?язань за кредитною лінією передбачено прийняти в заставу майнові права за договором ВАТ «Черкаська ТЕЦ» (майновий поручитель) в сумі 237 350 000,00 грн та цінні папери вартістю 24 000 000,00 грн.
Рішення про видачу кредиту прийнято Кредитним комітетом 28.12.2010, оформлене протоколом № 412 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 .
Загальна сума виданих коштів за Кредитним договором - 127 867 074,00 грн.
В подальшому органами управління Банку прийнято абсолютно необґрунтовані рішення про виведення із забезпечення предметів застави, внаслідок чого «Договір зростання» Кредитний договір № 94-КЛ від 29.12.2010 набув статусу бланкового (незабезпеченого).
Зазначені обставини підтверджуються рішеннями Кредитного комітету від 06.10.2011, оформленого протоколом № 724, від 27.12.2011, оформленого протоколом № 807/1, (затверджені Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).
Посадовими особами АТ «ЕРДЕ БАНК», які приймали рішення про виведення із забезпечення предметів застави за операцією з кредитування ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 .
За даними ЄДР, за адресою місцезнаходження ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод»: 83056, Донецька область, Київський район, місто Донецьк, вулиця Молодих Шахтарів, будинок 8-А, зареєстровано іншого великого Боржника ПАТ «ЕРДЕ БАНК» - ПАТ «БУДМЕХАНІЗАЦІЯ», яке є одночасно одним із засновників ТОВ «ПВК «БУДІВЕЛЬНИК» - іншого боржника Банку.
За даними НКЦПФР (розміщених за посиланням https://smida.gov.ua/db/emitent/report/year/show/122577), річної регулярної інформації емітента ПАТ «БУДМЕХАНІЗАЦІЯ» за 2011 рік, Голова та члени Наглядової ради, голова та члени Ревізійної комісії ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ), основним місцем роботи зазначили ТОВ «ЮК Консалтинг Груп» (інший великий Позичальник АТ «ЕРДЕ БАНК») та ТОВ «Українська Бізнес Група» (входить в корпорацію «Українська Бізнес Група», засновником якої є ОСОБА_24 - власник істотної участі АТ «ЕРДЕ БАНК»).
За даними НКЦПФР щодо річної фінансової звітності емітента - ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» за 2010 рік (роздруківки із офіційного сайту НКЦПФР додаються), 100% доходів товариства становлять дебіторська заборгованість та довгострокові фінансові інвестиції; відсутність будь-яких оборотних активів.
Крім того, середньооблікова чисельність працівників емітента - 1 чол.
Рішенням НКЦПФР від 20.08.2013 № 1563 цінні папери емітента ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» визнано такими, що мають ознаки фіктивності.
Аналогічне рішення прийнято щодо майнового поручителя - ВАТ «Черкаська ТЕЦ», згідно з рішенням НКЦПФР від 20.08.2013 № 1562 цінні папери даного емітента також визнано такими, що мають ознаки фіктивності
Відповідно до виписок по рахунках ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» вбачається:
1) 29.12.2010 кошти в розмірі 49 488 000,00 грн та в цей же день від позичальника частину коштів в розмірі 26 500 000,00 грн перераховано на рахунок ТОВ «Артброк» з призначенням платежу «оплата за облігації підприємств іменні дисконтні зг.дог. № 67-6/10Б від 28.12.2010 Без ПДВ».
Також, в цей день Позичальник перерахував 22 987 590, 44 грн на погашення своєї заборгованості за іншою кредитною угодою, укладеною з АТ «Ерде Банк», а саме, кредитним договором № 03-КЛ від 13.05.2009, Без ПДВ.
В свою чергу, як вбачається з виписок по рахунках клієнта ТОВ «Артброк», останнє перераховує отримані кошти, які акумульовані з надходженнями, на рахунки різних юридичних осіб в якості оплату за векселі прості іменні згідно з укладеними договорами. Зокрема, від ТОВ «Артброк» кошти перераховувались на рахунки наступних позичальників банку: ТОВ «ПВК «Будівельник», ТОВ «Магнум-Інвест», ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», які в свою чергу, отримані кошти направили на погашення власних кредитних зобов'язань перед Банком (так зване, перекредитування).
2) 30.03.2011 кошти в розмірі 22 900 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Артрок» з призначенням платежу «оплата за облігації підприємств іменні дисконтні зг.дог. № 60-20/115 від 30.03.2011 Без ПДВ». В свою чергу, ТОВ «Артрок» перераховує отримані кошти, які акумульовані з іншими надходженнями, на рахунок іншого позичальника банку ТОВ «Магнум-Інвест» в якості оплати за векселі прості з іменним індосаментом згідно з укладеним договором. Вказана юридична особа скеровує отримані кошти на погашення власної кредиторської заборгованості перед ПАТ «Ерде Банк» за кредитним договором № 12-КЛ від 31.03.2010.
???3) 31.03.2011 кошти в розмірі 18 435 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Арторок» з призначенням платежу «оплата за облігації підприємств іменні дисконтні зг.дог. № 61-33/11Д від 31.03.2011, Без ПДВ».
???4) 05.04.2011 кошти в розмірі 5 000 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Арторок» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору № 64-7/11Д; Д245-11 від 05.04.2011. Без ПДВ.
В свою чергу, ТОВ «Артрок» перераховує отримані кошти, які акумульовані з іншими надходженнями, на рахунок іншого позичальника Банку ТОВ «Фондова Компанія «Ініціатива» в якості оплати за векселі прості з іменним індосаментом згідно з укладеним договором. Цей позичальник спрямовує отримані кошти на свій рахунок для погашення своєї кредитної заборгованості перед банком за договором № 32-11-КЛ від 01.03.2011.
5) 29.04.2011 кошти в розмірі 2 189 074, 00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Артброк» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». Через декілька послідовних фінансових транзакцій вказані кошти повертаються назад на рахунок ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» та направляються позичальником на погашення своєї кредитної заборгованості перед банком за договором № 94-КЛ від 29.12.2010.
6) 06.05.2011 кошти в розмірі 5 300 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Артброк» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». Надалі, ТОВ «Артброк» у складі інших акумульованих коштів перераховує їх на рахунок фізичної особи ОСОБА_25 , після чого останній отримує зазначені кошти готівкою через касу Банку.
7) 07.09.2011 кошти в розмірі 9 155 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Меридіан Фінанс» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». В свою чергу, ТОВ «Меридіан Фінанс» перераховує отримані кошти разом з наявними іншими коштами на рахунок фізичної особи ОСОБА_26 , після чого останній отримує зазначені кошти готівкою через касу Банку.
???15.12.2011 кошти в розмірі 3 000 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». В свою чергу, ТОВ «Мерідіан Фінанс» перераховує отримані кошти разом з наявними іншими коштами на рахунки фізичних осіб ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , після чого останні отримують зазначені кошти готівкою через касу Банку.
???19.12.2011 кошти в розмірі 2 500 000,00 грн, які в цей же день в повному обсязі перераховано на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору». В свою чергу, ТОВ «Мерідіан Фінанс» перераховує отримані кошти разом з наявними іншими коштами на рахунки фізичних осіб ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , після чого останні отримують зазначені кошти готівкою через касу Банку.
????29.12.2011 кошти в розмірі 9 900 000,00 грн, з яких 614 492,81 грн направляється боржником на погашення заборгованості за відсотками по кредитному договору № 94-КЛ від 29.12.2009 за листопад. Решта грошових коштів 9 285 507,19 грн перераховано на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору», яке скеровує отримані кошти на погашення своєї кредитної заборгованості перед АТ «Ерде Банк» за кредитним договором та договором купівлі-продажу цінних паперів з банком.
За доводами Позивача, викладені обставини свідчать виключно про надмірну концентрацію кредитного ризику (напрями використання кредитних коштів, засновники компанії), однак керівництво Банку та члени комітетів правління на зазначені факти не звернули належним чином уваги, наслідком чого стало здійснення АТ «ЕРДЕ БАНК» економічно необґрунтованої кредитної операції щодо ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод», яке містить численні ознаки фіктивності, без будь-якого забезпечення, виключною метою якого було здійснення перекредитування (погашення боргу за попередніми кредитними зобов?язаннями) та коригування балансу Банку (відсутність прострочених зобов?язань за активними операціями), а також виведення відповідних коштів з Банку шляхом видачі готівкою коштів фізичним особам.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.02.2013 у справі № 5006/19/139/2012, на примусове виконання якого видано наказ суду від 22.02.2013, задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» борг у розмірі 61 266 521,05 грн.
В ході ліквідаційної процедури ПАТ «ЕРДЕ БАНК» реалізовано даний актив (право вимоги за кредитом) за ціною лише 50 000,00 грн, що підтверджується Договором про відступлення права вимоги від 03.12.2014 № 28, укладеним між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС».
Таким чином, Позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність, приписів Національного банку України посадові особи органів управління АТ «ЕРДЕ БАНК» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_28 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 ), здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» без будь-якого забезпечення, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 61 216 521,05 грн.
22.05.2012 між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «Євромарт» укладено «Договір зростання» Кредитний договір № 96/12-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.
Так, положеннями пункту 1.1.1 Кредитного договору (з урахуванням змін) встановлено, що кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 10 000 000,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17% річних.
Позивач вказує, що даний кредит надавався без будь-якого забезпечення, що свідчить про відсутність будь-якого економічного сенсу у видачі зазначеного кредиту Позичальнику як недохідної операції, спрямованої виключно на виведення коштів з Банку.
Загальна сума виданих коштів за Кредитним договором - 9 213 000,00 грн.
Рішення щодо кредитування зазначеного Позичальника прийняті Кредитним комітетом від 22.05.2012, оформленого протоколом № 1013 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).
Посадовими особами АТ «ЕРДЕ БАНК», які приймали рішення про кредитування ТОВ «Євромарт», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 .
За даними ЄДР щодо ТОВ «ЄВРОМАРТ», за адресою місцезнаходження Позичальника: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н/П N 43, зареєстровано інші 86 суб?єктів господарювання, в тому числі - ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», який був також великим клієнтом та боржником ПАТ «ЕРДЕ БАНК», що свідчить про концентрацію кредитного ризику за одним контрагентом, оскільки згадані боржники Банку мають одне і те ж місцезнаходження.
Відповідно до виписки по рахунку ТОВ «Євромарт» вбачається:
22.05.2012 Банк перерахував Позичальнику 9 213 000,00 грн. кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг.кред.договору № 96/12-КЛ від 22.05.2012».
В цей же день, грошові кошти перераховані ТОВ «Євромарт» з рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «КБ «Стандарт» (виведення коштів в інший банк).
За доводами Позивача, викладені обставини свідчать виключно про економічно обґрунтовану ризиковану (без будь-якого забезпечення) кредитну операцію, що призвела до виведення коштів з банку, однак керівництво Банку та члени комітетів правління зазначені факти взагалі проігнорували, наслідком чого стало здійснення АТ «ЕРДЕ БАНК» активної операції на користь ТОВ «Євромарт», без жодного забезпечення.
Рішенням Господарського суду Київської області від 27.05.2013 у справі № 910/1315/13 задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ТОВ «Євромарт» борг у розмірі 9 643 946,89 грн.
В ході ліквідаційної процедури ПАТ «ЕРДЕ БАНК» реалізовано даний актив (право вимоги за кредитом) за ціною 100 000,00 грн, що підтверджується Договором про відступлення права вимоги від 03.12.2014 № 32, укладеним між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС».
Таким чином, Позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», приписів Національного банку України посадові особи органів управління АТ «ЕРДЕ БАНК» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 ), здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ «Євромарт» без будь-якого забезпечення, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 9 543 946, 89 грн.
08.06.2011 між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» укладено «Договір зростання» Кредитний договір № 107/11-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.
Так, положеннями пункту 1.1.1 Кредитного договору (з урахуванням змін), встановлено що кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 19 611 386,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17% річних.
Загальна сума виданих коштів за кредитним договором - 19 611 386,00 грн.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитними договорами ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», між Банком та ТОВ «Телеканал-100» укладено Договір застави (майнові права на депозит), відповідно до умов якого в заставу передано майнові права на грошові кошти у розмірі 7 410 000,00 грн.
За результатами інспекційної перевірки НБУ, що підтверджується Довідкою НБУ від 11.10.2012, відомості про заставу за даними кредитами взагалі не були внесені до відповідного Реєстру.
В подальшому органами управління Банку внесено зміни до Договору застави (майнові права на депозит), укладеного із ТОВ «Телеканал-100» шляхом зменшення предмета застави з 7 410 000,00 грн до 4 130 000,00 грн без будь-якої заміни (взяття додаткового) предметів забезпечення.
Рішення щодо кредитування (внесення змін до предмету застави - зменшення предмета забезпечення) за Кредитним договором № 107/11-КЛ від 08.06.2011, укладеного з ТОВ «ЮК «Консалтинг Груп», прийнято Кредитним комітетом від 24.10.2011, оформленого протоколом № 736, від 29.11.2011, оформленого протоколом № 774/2, від 06.12.2011, оформленого протоколом № 780/5, від 29.12.2011, оформленого протоколом № 828 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).
Посадовими особами АТ «ЕРДЕ БАНК», які приймали рішення про кредитування ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_30 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_11 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 .
Таким чином, на думку Позивача, дана операція надмірно ризикована, оскільки несла значну загрозу у неповерненні коштів Банку без належного забезпечення, однак дані обставини залишилися поза увагою як членів Наглядової ради, так і Кредитного комітету, що призвело до заподіяння шкоди АТ «ЕРДЕ БАНК».
За даними ЄДР щодо ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», за адресою місцезнаходження Позичальника: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н/П № 43, зареєстровано інші 86 суб?єктів господарювання, в тому числі - ТОВ «ЄВРОМАРТ», який був також великим клієнтом та боржником ПАТ «ЕРДЕ БАНК», що свідчить про концентрацію кредитного ризику за одним контрагентом, оскільки згадані боржники Банку мають одне і те ж місцезнаходження. Одним із засновників Позичальника є фізична особа ОСОБА_34 , яка станом на момент видачі кредиту була членом Ревізійної комісії ПАТ «БУДМЕХАНІЗАЦІЯ», що підтверджується річною регулярною інформацією емітента за 2011 рік, - іншого великого боржника АТ «ЕРДЕ БАНК», яке одночасно було одним із засновників ТОВ «ПВК «БУДІВЕЛЬНИК» - іншого Позичальника Банку.
Крім того, Голова та члени Наглядової ради, голова та члени Ревізійної комісії ПАТ «БУДМЕХАНІЗАЦІЯ» ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_35 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ), основним місцем роботи зазначили ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» та ТОВ «Українська Бізнес Група» (входить в корпорацію «Українська Бізнес Група», засновником якої є ОСОБА_24 - власник істотної участі АТ «ЕРДЕ БАНК»).
Відповідно до виписки по рахунку ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» за Кредитним договором від 08.06.2011 № 107/11-КЛ вбачається:
08.06.2011 Банк здійснив перерахунок на користь позичальника 11 111 386,00 грн з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. договору № 107/11-КЛ від 08.06.2011».
В цей же день, грошові кошти в розмірі 11 111 386,00 грн перераховано Позичальником на рахунок ТОВ «АРТБРОК» № НОМЕР_6 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору № 64-12/11Д від 05.04.2011. Без ПДВ).
В свою чергу, ТОВ «АРТБРОК» перераховує отримані кошти на користь ТОВ «КУА АПФ «Ініціатива» рахунок № НОМЕР_3 з призначенням платежу «оплата за акції прості іменні згідно договору № 47-36/10Д від 30.11.2010 та згідно договору № 99-4/11Д від 27.05.2011 року. Без ПДВ».
ТОВ «КУА АПФ «Ініціатива» в подальшому здійснило перерахунок 11 111 386,00 грн на користь ТОВ «Телеканал-100» з призначенням платежу «внесення частки до Статутного капіталу ТОВ «Телеканал-100» у розмірі 30 % зг. Протоколу від 18.04.2011, Додатково 10.06.2011 Банк перерахував на рахунок позичальника 1 600 000,00 грн. кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. договору № 107/11-КЛ від 08.06.2011».
В цей же день, грошові кошти в розмірі 1 600 000,00 грн перераховано Позичальником на рахунок ТОВ «АРТБРОК» № НОМЕР_15 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно з договором № 64-12/11Д від 05.04.2011. Без ПДВ).
В свою чергу, ТОВ «АРТРОК» перераховує отримані кошти на користь фізичної особи ОСОБА_25 з призначенням платежу "оплата за акції прості іменні згідно договору № 106-6/11Б від 07.06.2011 року. Без ПДВ".
23.06.2011 Банк перерахував позичальнику 5 000 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. договору № 107/11-КЛ від 08.06.2011». В цей же день, грошові кошти в розмірі 5 000 000,00 грн перераховано Позичальником на рахунок ТОВ «АРТБРОК» № НОМЕР_16 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору № 64-12/11Д від 05.04.2011. Без ПДВ). В свою чергу, ТОВ «АРТРОК» перераховує отримані кошти на користь на користь фізичних осіб: ОСОБА_25 , рахунок № НОМЕР_4 та ОСОБА_27 , № НОМЕР_11, з подібними призначеннями платежів «оплата за акції прості іменні згідно договору ... Без ПДВ».
Після чого, зазначені фізичні особи отримали кошти готівкою в касі ПАТ «ЕРДЕ БАНК».
Також, Банк 29.12.2011 перерахував позичальнику 1 900 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг.кред.договору № 107/11-КЛ 08.06.2011». В цей же день, частина грошових коштів в розмірі 1 131 347, 76 грн перераховано Позичальником на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» № НОМЕР_5 з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом згідно договору № 50/77-11Д від 03.10.2011». Частина коштів в розмірі 247 474, 16 грн спрямована позичальником на свій позичковий рахунок на оплату відсотків за листопад по цьому ж кредитному договору № 107/11-КЛ. Решта в сумі 521 178, 08 грн спрямована позичальником на свій позичковий рахунок на оплату відсотків за листопад по іншому кредитному договору № 178/11-КЛ від 04.10.2011.
Після надходження вказаної суми коштів на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс», разом з іншими акумульованими коштами здійснено подальший переказ коштів на рахунки фізичних та юридичних осіб: ОСОБА_26 , ОСОБА_36 , ОСОБА_27 , ТОВ «Хімінвест-плюс», ТОВ «АКРУА», ТОВ «Нові Технології» з подібними призначеннями платежів: «оплата за акції прості іменні або за вексель простий іменний згідно з договорів … Без ПДВ».
Позивач зазначає, що станом на початок процедури ліквідації (10.01.2013), заборгованість за кредитним договором від 08.06.2011 №107/11-КЛ становила 20 449 424,47 грн, а заборгованість за кредитним договором від 04.10.2011 № 178/11-КЛ склала 38 229 216,11 грн.
В ході ліквідаційної процедури ПАТ «ЕРДЕ БАНК» реалізовано даний актив (права вимоги за двома кредитами) за ціною 100 000,00 грн, що підтверджується Договором про відступлення права вимоги від 03.12.2014 № 35, укладеним між Банком та ТОВ «Фінансова компанія «ПАРІС».
Таким чином, Позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», приписів Національного банку України посадові особи органів управління АТ «ЕРДЕ БАНК» ( ОСОБА_37 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_38 ), здійснили ризикову кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» за Договором від 08.06.2011 № 107/11-КЛ без належного забезпечення, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 18 334 424,47 грн.
30.03.2011 між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «Магнум-Інвест» в особі директора ОСОБА_39 укладений «Договір зростання» Кредитний договір № 58/11-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.
Відповідно до пункту 1.1.1 Кредитного договору, кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 54 600 000,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17 % річних.
Загальна сума виданих коштів за кредитним договором - 54 596 900,00 грн.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за Кредитним договором, між Банком майновими поручителями (ПрАТ «Медичний центр «Добробут» та ТОВ «Євромарт» - інші Позичальники Банку) укладено договори застави та іпотеки відповідно:
Іпотечний договір від 25.06.2010, укладений із ТОВ «ЄВРОМАРТ» та посвідчений приватним нотаріусом КМНО та зареєстрований в реєстрі за № 504 (з урахуванням змін), предметом іпотеки за яким виступає: об?єкт нерухомого майна загальною площею 8 137,8 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_7 ; заставна вартість - 11 006 130,37 грн.
Договір застави, укладений з ПрАТ «МЦ «Добробут», відповідно до якого предметом застави виступали основні засоби, загальна заставна вартість - 4 376 297,40 грн.
Рішення щодо кредитування за Кредитним договором № 58/11-КЛ від 30.03.2011, укладеного з ТОВ «Магнум-Інвест», прийнято Кредитним комітетом від 23.06.2011, оформленого протоколом № 593/1 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).
Посадовими особами ПАТ «ЕРДЕ БАНК», які приймали рішення про кредитування ТОВ «Магнум-Інвест», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 .
Позивач звертає увагу суду, що дана операція надмірно ризикована, оскільки предмет забезпечення не належний (вартість предметів застави та іпотеки значною нижча, ніж ліміт кредитування) та такою, що несла значну концентрацію кредитного ризику (спільність за майновими поручителями, які були одночасно позичальниками Банку), а також могла бути вчинена в інтересах власників Банку, оскільки одним із майнових поручителів за кредитною угодою виступало ПрАТ «Медичний центр «Добробут», одним із засновників якого є ТОВ «Хелстур», керівником якого є ОСОБА_40 .
За даними ЄДР іншим засновником Позичальника є ОСОБА_41 , який є одночасно керівником іншого Позичальника ПАТ «Ерде Банк» - ПАТ «Будмеханізація», а також кінцевим бенефіціаром ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива», ПрАТ «Медичний центр «Добробут», ТОВ «Хелстур».
Власником ПрАТ «Медичний центр «Добробут» є ТОВ «Хелстур». Інший майновий поручитель Позичальника - ТОВ «ЄВРОМАРТ», за адресою місцезнаходження Позичальника: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, буд. 28/2, Н/П № 43, зареєстровано інші 86 суб?єктів господарювання, в тому числі - ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», який був також великим клієнтом та боржником АТ «ЕРДЕ БАНК».
Позивач вказує, що дані обставини підтверджують факт здійснення кредитної операції в інтересах власників Банку, метою якої було не отримання прибутку, а виведення коштів (активів) з ПАТ «ЕРДЕ БАНК».
Відповідно до виписки по поточному рахунку ТОВ «Магнум-Інвест» № 2600200065001 Банк 31.03.2011 перерахував Позичальнику 52 796 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг.кред.договору № 58/11-КЛ від 30.03.2011». В цей же день грошові кошти в сумі 52 797 000,00 грн перераховано Позичальником на рахунок ТОВ «Артброк» № НОМЕР_6 з призначенням платежу "оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № 0-74/11Д від 05.01.2011".
В свою чергу, ТОВ «Аргброк» зі свого рахунку № НОМЕР_6 здійснило три транзакції з перерахування коштів:
13 897 000,00 грн перераховано на рахунок позичальника банку ТОВ «ПВК «Будівельник» № НОМЕР_7 з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № 2-5/11Д від 05.01.2011. Без ПДВ». Цього ж дня цей позичальник отриману суму перерахував на свій позичковий рахунок в банку із призначенням платежу «часткове погашення кредиту за кредитним договором № 05-КЛ від 21.12.2009 Без ПДВ.».
22 900 000,00 грн перераховано на рахунок позичальника банку ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» на рахунок № НОМЕР_8 з призначенням платежу «оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № 3-17/11Д від 06.01.2011. Без ПДВ». Цього ж дня цей позичальник отриману суму перерахував на свій позичковий рахунок в банку із призначенням платежу «часткове погашення кредиту за кредитним договором № 94-КЛ від 29.12.2010 р. Без ПДВ».
16 000 000,00 грн перераховано на рахунок позичальника ТОВ «Євроконстракшн-2» № НОМЕР_9 з призначенням платежу «оплата за облігації підприємств іменні дисконтні згідно договору № 61-22/11Д від 31.03.2011. Без ПДВ». Цього ж дня цей позичальник отриману суму перерахував на свій позичковий рахунок в банку із призначенням платежу «сплата тіла кредиту за кредитним договором № 92-КЛ від 29.12.2010».
Крім того, Банк 31.03.2011 додатково перерахував ТОВ «Магнум-Інвест» 1 800 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. договору № 58/11-КЛ від 30.03.2011». В цей же день грошові кошти в сумі 1 800 000,00 грн перераховано Позичальником на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» № НОМЕР_6 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № 6/68-11Б від 01.08.2011).
Після надходження вказаної суми коштів на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс», разом з іншими акумульованими коштами здійснено подальший переказ коштів на рахунки фізичних осіб: ОСОБА_42 (№ НОМЕР_10 ), ОСОБА_27 (№ НОМЕР_11 ), ОСОБА_26 (№ НОМЕР_12 ), з подібними призначеннями платежів: «оплата за акції прості іменні згідно з договорів... Без ПДВ», які вказані грошові кошти отримали у Банку готівкою.
Позивач зазначає, що станом на початок процедури ліквідації, заборгованість за кредитним договором від 30.03.2011 № 58/11-КЛ становила 58 090 956,23 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.11.2013 у справі № 911/361/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014, задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ТОВ «Магнум-Інвест» борг у розмірі 57 774 725,60 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/594/13 задоволено позовні вимоги Банку до ТОВ «ЄВРОМАРТ» (майновий поручитель ТОВ «Магнум-Інвест») та звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 25.06.2010.
За доводами Позивача, наведені обставини свідчать про протиправність дії членів комітетів правління ПАТ «ЕРДЕ БАНК» при здійсненні зазначеної вище активної операції, оскільки видача кредиту з лімітом кредитування в розмірі більше 54 млн. грн не була належним чином забезпечена, оскільки предмет іпотеки та застави не покривали всю суму виданих коштів Позичальнику.
В ході ліквідаційної процедури ПАТ «ЕРДЕ БАНК» реалізовано даний актив (право вимоги за кредитом та договорами забезпечення) за ціною 1 950 000,00 грн, що підтверджується договором про відступлення права вимоги № 27 від 03.12.2014 та актом приймання-передачі від 12.12.2014.
Таким чином, Позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», приписів Національного банку України посадові особи органів управління ПАТ «ЕРДЕ БАНК» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 ), здійснили ризикову кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ «МАГНУМ-ІНВЕСТ» за Кредитним договором від 30.03.2011 № 58/11-КЛ без належного забезпечення, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 40 442 297,83 грн.
28.03.2012 між АТ «ЕРДЕ БАНК» та ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» в особі генерального директора ОСОБА_43 укладено «Договір зростання» Кредитний договір № 95/12-КЛ, відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами/ угодами до нього, що складають невід?ємну частину договору.
Так, положеннями пункту 1.1.1 Кредитного договору, кредит надається у формі кредитної лінії з максимальним лімітом кредитування у сумі 10 000 000,00 грн, ставка за користування кредитом становить 17 % річних.
Загальна сума виданих коштів за кредитним договором - 9 950 000,00 грн.
Позивач вказує, що кредит надавався без будь-якого забезпечення, що свідчить про відсутність будь-якого економічного сенсу у видачі зазначеного кредиту позичальнику як недохідної операції, спрямованої виключно на виведення коштів з Банку.
Рішення про видачу кредиту прийнято Кредитним комітетом від 20.03.2012, оформленого протоколом № 920 (затверджено Головою Наглядової Ради та членом Наглядової Ради Банку).
Посадовими особами ПАТ «ЕРДЕ БАНК», які приймали рішення про кредитування ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива», були: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 .
Крім того, на думку Позивача, є всі підстави вважати, що дана активна операція здійснена Банком в інтересах власників ПАТ «ЕРДЕ БАНК», оскільки Позичальник - є інсайдером Банку, адже ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» станом на 3-4 квартал 2012 є одним з власників ПрАТ «НФСК «Добробут» - одного з найбільших акціонерів Банку.
Згідно з випискою по поточному рахунку ТОВ «Фондова Компанія «Ініціатива» № НОМЕР_13 Банк 28.03.2012 перерахував позичальнику 9 950 000,00 грн кредитних коштів з призначенням платежу «перерахування коштів зг. кред. Договору № 95/12-КЛ від 28.03.2012». В цей же день, зазначені грошові кошти в повному обсязі перераховано Позичальником на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс» № 2650918090002 з призначенням платежу (оплата за вексель простий з іменним індосаментом дог. № Д6-12;6/10-12Б від 11.01.2012).
Після надходження вказаної суми коштів на рахунок ТОВ «Мерідіан Фінанс», разом з іншими акумульованими коштами здійснено подальший переказ коштів на рахунки фізичних осіб: ОСОБА_44 № НОМЕР_14 , ОСОБА_45 з подібними призначеннями платежів: «оплата за акції прості іменні згідно з договорів...Без ПДВ».
Позивач зазначає, що результатом зазначених дій стало отримання вказаними фізичними особами через касу Банку готівкових коштів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 у справі № 910/26192 задоволено позовні вимоги Банку та стягнуто з ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» борг у розмірі 7 967 119,59 грн.
В ході ліквідаційної процедури ПАТ «ЕРДЕ БАНК» реалізовано даний актив (право вимоги за кредитом) за ціною лише 100 000,00 грн.
Таким чином, Позивач вказує, що всупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», посадові особи органів управління АТ «ЕРДЕ БАНК» ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_46 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 ), здійснили протиправну кредитну операцію шляхом видачі коштів ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» без будь-якого забезпечення, що призвело до заподіяння Відповідачами шкоди Банку в розмірі 7 867 119, 59 грн.
Позивач вказує, що саме протиправні дії та рішення посадових осіб органів управління АТ «ЕРДЕ БАНК», які полягали у видачі значних обсягів кредитів без належного забезпечення або з явно недостатнім забезпеченням, бланковому кредитуванні, призвели до суттєвого погіршення якості активів Банку, виведення коштів з банку (в т.ч. у готівку фізичним особам) та, як наслідок, до визнання Банку неплатоспроможним, відкликання ліцензії та початку процедури ліквідації.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частина 1,2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частин 1-3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Частинами 1-2 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим (стаття 1190 ЦК України).
Відповідно до частин 3-4 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Відповідно до статті 63 Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008 (що діяв на момент спірних правовідносин) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.
Таким чином, наведеними положеннями законодавства закріплено обов'язки органів юридичної особи (посадових осіб) (фідуціарні обов'язки) діяти в інтересах юридичної особи, діяти добросовісно, діяти розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення.
Право Фонду звернутися до суду від власного імені в інтересах вкладників та інших колишніх кредиторів банку з позовом про стягнення шкоди з пов'язаних осіб банку прямо передбачено нормами чинного законодавства.
Відповідно до приписів частини 1 статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, яка діяла як на момент припинення банку, так і на момент звернення Фонду з позовом) вимоги до банку, не задоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною 5 цієї статті.
Законом №1588-IX статтю 53 ГПК України доповнено частиною 6 згідно з якою Фонд, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди (збитків) у порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", діє від імені та в інтересах неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", а у разі припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи - в інтересах кредиторів, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
Отже, у процесуальному законодавстві, чинному на дату звернення з позовом, чітко розмежовано два види позовів Фонду про відшкодування шкоди (збитків), які подаються у порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":
- позов який подається від імені та в інтересах неплатоспроможного банку;
- позов від власного імені в інтересах кредиторів припиненого неплатоспроможного банку, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення ліквідації банку.
Умовами звернення Фонду з другим видом позову є: (1) завершення ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною 2 статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність"; (2) залишення кредиторських вимог без задоволення (їх погашення внаслідок недостатності майна); (3) припинення банку як юридичної особи.
Подібні висновки Верховного Суду викладено, зокрема, у постанові від 12.07.2022 у справі № 910/18526/21.
При цьому Фонд та інші колишні кредитори банку можуть вважатися такими, що зазнали шкоди (втратили вклади чи право вимоги до банку) тільки після припинення банку як юридичної особи; тільки після завершення ліквідаційної процедури (продажу активів) та припинення банку можна визначити точний розмір шкоди, завданої Фонду та іншим колишнім кредиторам банку.
Відповідно до статті 1 Закону "Про банки і банківську діяльність" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Банк є фінансовою установою, яка на підставі банківської ліцензії має право використовувати залучені кошти. Така діяльність підпадає під спеціальне регулювання, передбачене Законом "Про фінансові послуги та ринок фінансових послуг" (який діяв у 2011-2014 роках), Законом "Про банки і банківську діяльність", Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" яке встановлює цілу низку обмежень у діяльності Банку для запобігання надмірним ризикам, забезпечення стабільної роботи банку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банку.
Тобто, особливістю банківської діяльності є те, що банк переважно працює на "чужих", тобто залучених фінансових активах, не набуваючи право власності на них. Відтак банк не може піддавати надмірному ризику залучені кошти, тобто кошти вкладників та інших кредиторів, на відміну від звичайної юридичної особи, суб'єкта підприємницької діяльності, яка має право без обмежень ризикувати власними коштами.
За змістом Закону "Про банки і банківську діяльність" (в редакції що діяла на момент вчинення протиправних дій), зокрема з урахуванням статей 36, 44 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.
Контролером є фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь- яким іншим чином.
Відповідно до пункту 1.3. Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368 (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), до управлінського персоналу банку належать: голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку; голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керівники відокремлених підрозділів банку; керівники та члени комітетів правління банку (які створені з метою управління ризиками, зокрема кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет); керівник служби внутрішнього аудиту банку.
Частиною 1 статті 37 Закону України про банки (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.
Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), спостережна рада банку здійснює такі функції: контролює діяльність правління (ради директорів) банку.
Повноваження і порядок роботи спостережної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверджуються загальними зборами учасників банку.
Статтею 40 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку. У межах своєї компетенції правління (рада директорів) діє від імені банку, підзвітне загальним зборам учасників та спостережній раді банку. Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Голова правління (ради директорів) банку керує роботою виконавчого органу та має право представляти банк без доручення.
Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), керівниками банку є: голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.
Правління (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку.
Згідно з частиною 18 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.
Згідно з частиною 19 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.
Згідно зі статтею 43 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов'язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов'язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3 статті 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій), банк зобов'язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком. Для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками банки створюють постійно діючі комітети, зокрема: кредитний комітет.
З пункту 1.3 Глави І Розділу VI Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, (у редакції від 20.06.2012 р.) випливає, що голова та члени кредитного комітету Банку є членами комітету Правління Банку та відносяться до пов'язаних осіб в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Отже, відповідальність пов'язаних з неплатоспроможним банком осіб за заподіяння збитків його кредиторам та самому банку має дуалістичний характер: з однієї сторони відповідальність пов'язаних осіб банку визначається як відповідальність перед самим банком, а з іншої сторони - як відповідальність перед вкладниками та іншими кредиторами банку. Відповідно до специфіки банківської діяльності банк оперує не тільки власними коштами, а і значним обсягом коштів, залучених від своїх клієнтів. Тому заподіяні пов'язаними особами банку збитки розглядаються не тільки як збитки банку, а і як шкода, завдана вкладникам цього банку (після припинення банку як юридичної особи).
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (редакція цієї статті лишалася незмінною з 2011 року і до дати звернення Фонду до суду з позовом).
Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції на момент вчинення збиткових операцій) керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку.
Частиною 1 статті 37 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент вчинення збиткових операцій) передбачено, що органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку.
Судом встановлено, що Відповідачі на момент вчинення збиткових операцій були посадовими особами Банку, зокрема: 1. ОСОБА_1 Голова Наглядової Ради, власник істотної участі Банку; 2. ОСОБА_2 член Наглядової Ради; 3. ОСОБА_10 Голова Правління, Голова Кредитного Комітету; 4. ОСОБА_4 Головний бухгалтер, член Кредитного комітету; 5. ОСОБА_5 Начальник Департаменту безпеки; 6. Морокіна Тетяна Миколаївна Начальник Управління ризик-менеджменту.
У відповідності до частини 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (частини 1, 2 статті 73 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (статті 76, 77 ГПК України).
Верховний Суд у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 25.07.2022 у справі № 922/2860/18, від 07.09.2022 у справі 904/3867/21, від 27.09.2022 у справі № 904/3864/21, від 25.07.2023 у справі № 910/13325/21, неодноразово звертав увагу на те, що предметом доказування у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов'язаних з банком осіб про відшкодування шкоди є:
1) персональний склад органів управління банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання/призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов'язаної з банком особи;
2) факт ухвалення рішення органом управління банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;
3) факт вчинення банком сумнівного правочину (укладення договору);
4) факт виконання банком сумнівного правочину (перерахування/отримання коштів, передання/отримання майна чи майнових прав);
5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики банку, відсутність в банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов'язків, дії відповідачів усупереч інтересам банку тощо);
6) збитки банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації банку) та їх причини;
7) розмір недостатності майна банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків банку та шкоди, завданої кредиторам банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації банку.
Відповідно до статей 18, 19 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що керівники банку зобов'язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку. Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку зазначила, що суд також має встановити, чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов'язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.
Визначення терміну "фідуціарний обов'язок" міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28.03.2007, що були чинними у спірний період.
Відповідно до пункту 1.12 Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій фідуціарний обов'язок - обов'язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов'язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.
Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 вказав, що акти рекомендаційного характеру можуть бути застосовані судами при оцінці дій/бездіяльності відповідачів. Щодо регулювання діяльності банків такими документами є не тільки зазначені Методичні рекомендації, але й Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (далі ОЕСР), ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році.
Зазначені Методичні рекомендації дійсно носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.
За статтею 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 92 ЦК України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 21.06.2021 у справі № 910/12930/18.
Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов'язки директорів підприємства, як обов'язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов'язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).
Головною метою фідуціарних обов'язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов'язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов'язання її відшкодувати.
Отже, при застосуванні статті 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов'язки були виконані належним чином.
Водночас спростування Позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов'язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов'язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.
Судом встановлено, що рішення про видачу кредитів та/або внесення змін до умов забезпечення за ними приймали наступні посадові особи органів управління АТ «ЕРДЕ БАНК»: ПАТ «Донецький рудо-ремонтний завод» (кредитний договір № 94-КЛ від 29.12.2010 та рішення про виведення забезпечення): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 ; ТОВ «ЄВРОМАРТ» (кредитний договір № 96/12-КЛ від 22.05.2012): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 ; ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп» (кредитний договір № 107/11-КЛ від 08.06.2011 та рішення щодо зменшення предмета застави): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_31 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_38 ; ТОВ «Магнум-Інвест» (кредитний договір № 58/11-КЛ від 30.03.2011): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 ; ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» (кредитний договір № 95/12-КЛ від 28.03.2012): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_29 .
Члени кредитного комітету, Правління, наглядової ради Банку, зобов'язані діяти добросовісно та в інтересах банку, і несуть відповідальність за ефективність роботи банківської установи, зокрема, за прийняті ними рішення, що призвели до завдання майнової шкоди акціонерам Банку.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскільки матеріалами справи, зокрема постановами НБУ, звітами інспекційних перевірок, рішеннями кредитного комітету, виписками по рахунках, судовими рішеннями про стягнення заборгованості та актами реалізації активів у процедурі ліквідації, доведено сукупність усіх елементів цивільно-правової відповідальності. Відповідачі, будучи пов'язаними з Банком особами, приймали рішення про видачу кредитів без забезпечення або з явно недостатнім забезпеченням, допускали бланкове кредитування, що прямо порушувало фідуціарні обов'язки діяти добросовісно, розумно та в інтересах банку. Це призвело до збитків: активи, балансова вартість яких перевищувала суму їх реалізації, були реалізовані в процедурі ліквідації за низькою вартістю (50 000, 00 грн, 100 000, 00 грн), а не задоволені вимоги кредиторів склали 587 046 174, 11 грн. Саме ці ризикові операції, ігнорування концентрації ризику та недостовірна звітність, частково стали підставою для визнання банку неплатоспроможним та неповернення коштів вкладникам і кредиторам.
Щодо заперечення Відповідачів про відсутність майнової відповідальності до 22.09.2012 та неможливість застосування Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд відхиляє його, оскільки відповідальність керівників та власників істотної участі за завдані збитки існувала і раніше на підставі загальних норм статей 92, 1166 ЦК України.
Заперечення Відповідачів про відсутність права Фонду звертатися з позовом після внесення запису про припинення банку 13.11.2018 та невизначеність статусу Позивача необґрунтовані, оскільки відповідно до частини 1 статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, яка діяла як на момент припинення банку, так і на момент звернення Фонду з позовом) вимоги до банку, не задоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними, що не позбавляє Фонд або уповноважену особу Фонду права звертатися з вимогами до пов'язаної з банком особи у порядку, визначеному частиною 5 цієї статті.
Позивачем належним чином доведено, що операції з кредитування ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод», ТОВ «ЄВРОМАРТ», ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», ТОВ «Магнум-Інвест» та ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива» надмірно ризиковані, здійснені з недооцінкою кредитного ризику, без будь-якого забезпечення або з явно недостатнім та неспівмірним забезпеченням, пов'язані з надмірною концентрацією кредитного ризику щодо пов'язаних між собою контрагентів та осіб, що контролювалися власниками істотної участі банку, супроводжувалися ознаками перекредитування, виведення коштів (в тому числі готівкою через посередницькі компанії та фізичних осіб), ухвалені за рішеннями посадових осіб органів управління АТ «ЕРДЕ БАНК» (члени наглядової ради, правління, кредитного комітету, керівники ключових підрозділів), всупереч фідуціарним обов'язкам діяти добросовісно, розумно та в інтересах банку, а також усупереч статутним положенням, Закону України «Про банки і банківську діяльність», нормативно-правовим актам Національного банку України та принципам належного управління ризиками.
Так, наведені вище операції призвели до непогашення існуючої заборгованості позичальників перед Банком та заподіяння шкоди Банку в розмірі 137 454 309, 83 грн.
Суд погоджується з доводами Позивача про те, що закономірним наслідком ризикової кредитної політики щодо кредитування юридичних осіб, стало те, що 29.10.2012 АТ «ЕРДЕ БАНК» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Таким чином, Позивачем доведено, що Відповідачі, всупереч статутним положенням, Закону України "Про банки і банківську діяльність", приписам Національного банку України, здійснили протиправні кредитні операції шляхом видачі кредитних коштів ВАТ «Донецький рудо-ремонтний завод», ТОВ «ЄВРОМАРТ», ТОВ «Юридична компанія «Консалтинг Груп», ТОВ «Магнум-Інвест» та ТОВ «Фондова компанія «Ініциатива».
При цьому статті 92, 1166 ЦК України, частина 2 статті 89 Господарського кодексу України, стаття 63 Закону України "Про акціонерні товариства", статті 37, 39, 40, 42, 43, 44 Закону України "Про банки і банківську діяльність", частина 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у відповідних редакціях цих законів, чинних протягом спірного періоду), презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов'язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.
Судом встановлено, що неплатоспроможність Банку, в даному випадку, частково є наслідком як активних дій учасників органів управління банку (ухвалення рішень, підписання договорів, тощо), так і пасивної - їх бездіяльності.
Суд звертає увагу на те, що Відповідачами не надано до матеріалів справи доказів вчинення ними жодних дій з метою перешкоджання видачі ризикованих кредитів, тож така бездіяльність також свідчить про схвалення видачі (а в подальшому безповоротного виведення) коштів за спірними договорами.
Таким чином, оцінивши надані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд встановив наявність у діях Відповідачів усіх елементів складу цивільного правопорушення із завдання Банку збитків на загальну суму 137 454 309, 83 грн.
Отже, судом встановлено наявність підстав для задоволення позову.
Решта долучених до матеріалів справи документів та висловлених учасниками процесу пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно задоволення позовних вимог не спростовує.
Щодо клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності, судом встановлено наступне.
Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо визначення позовної давності (аналогічні містяться також у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 910/12803/18 (пункт 5.9), від 08.02.2022 у справі № 910/15260/18 (пункт 85)):
"8.3. Важливим у застосуванні норм інституту позовної давності є правильне визначення моменту початку перебігу позовної давності. За загальним правилом, встановленим у частині першій статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
8.4. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що якщо особі завдано шкоди, то вона може вважатися такою, що довідалася або могла довідатися про порушення свого права не з того дня, коли їй стало відомо про вчинення дій, якими може бути завдано шкоди, а з дня, коли вона має змогу оцінити розмір такої шкоди.
8.5. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.
8.6. Положеннями статті 49 наведеного Закону визначено заходи з підготовки задоволення вимог кредиторів.
8.7. Так, за положеннями статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на момент віднесення ПАТ "АБ "Укоопспілка" до категорії неплатоспроможних, уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
8.8. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх непідтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та у разі потреби заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
8.9. Як зазначено вище, якщо банку заподіяно шкоди шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Для такої оцінки необхідно встановити розмір акцептованих вимог кредиторів та оцінити ліквідаційну масу банку. Отже, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданої банку шкоди.
8.10. Відповідно до статті 48 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд, здійснюючи ліквідацію банку та реалізуючи надані йому повноваження, серед іншого, формує ліквідаційну масу, складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього). Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду, як це встановлено у частині третій статті 49 цього Закону.
8.11. Установлений статтею 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" порядок формування ліквідаційної маси банку передбачає, серед іншого, що: майно банку, яке включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом (частина третя цієї статті); результати інвентаризації та формування ліквідаційної маси відображаються в акті, який підлягає затвердженню виконавчою дирекцією Фонду (частина четверта цієї статті).
8.12. Отже, розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід про те, що висновок щодо недостатності майна банку можна зробити тільки після завершення продажу всіх його активів (майна).
8.13. Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів".
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що якщо банку завдано шкоди окремими діями певної особи, наприклад, шляхом знищення чи пошкодження речі, відчуженням майна банку безоплатно або за заниженими цінами та в інших подібних випадках, то розмір шкоди визначається залежно від безпосередніх наслідків таких дій шляхом оцінки вартості втраченої речі чи зниження її вартості внаслідок пошкодження, вартості безоплатно відчуженого майна, різниці між ринковою ціною та ціною відчуження тощо (пункт 7.60).
Якщо ж банку заподіяно шкоди не шляхом вчинення окремо визначених дій (бездіяльності), які мали наслідком знищення або пошкодження конкретної речі, втрату конкретних доходів чи подібні наслідки, а шляхом недотримання вимог законодавства, невжиття своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку тощо, що призвело до зниження чистих активів банку, порушення нормативів, зокрема ліквідності та втрати банком стану платоспроможності, то розмір шкоди, завданої банку, оцінюється розміром недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів, якщо не доведений більший розмір шкоди. Тобто у цьому разі розмір недостатності майна банку для задоволення вимог усіх кредиторів є мінімальною оцінкою шкоди, завданої банку (пункт 7.61).
У постанові від 04.06.2024 у справі № 916/3724/21 Корпоративна палата навела правові висновки щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", поданими після припинення банку.
Корпоративна палата у вказаній постанові зазначила, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.
Тобто Корпоративна палата визначила, з якого моменту в цьому випадку починає відраховуватися позовна давність, а саме - з моменту коли Фонду стало відомо, що розмір вимог кредиторів не покривається наявними активами банку, що передбачає затвердження одного з двох вищезазначених документів.
Враховуючи, що відповідно до статті 29 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд та вкладники банку набувають статусу кредитора банку на день початку процедури виведення Фондом неплатоспроможного банку з ринку, Корпоративна палата вказала, що розмір шкоди (збитків), завданий кредиторам банку (зокрема і Фонду) визначається на підставі затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку, а відтак, Фонд та інші кредитори банку мають змогу оцінити розмір заподіяної їм шкоди (збитків) внаслідок неправомірних дій пов'язаних із банком осіб саме з моменту затвердження останнього з двох зазначених вище документів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати - над висновками палати колегії суддів, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів.
Відтак, у разі наявності суперечностей між висновками колегії суддів та висновками Корпоративної палати, перевагу мають саме останні висновки Корпоративної палати.
Зазначене узгоджується з мотивами, викладеними в ухвалі від 11.04.2025, якою Корпоративна палата повернула справу № 910/18526/21 колегії суддів для подальшого розгляду.
Судом встановлено, що реєстр акцептованих вимог кредиторів АТ "ЕРДЕ БАНК" затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду № 051/13 від 25.04.2013, тоді як акт формування ліквідаційної маси АТ "ЕРДЕ БАНК" Фондом затверджено 18.07.2013.
Тобто, саме з 18.07.2013 (з дати затвердження акту формування ліквідаційної маси банку, як останнього з двох зазначених документів, а не з дати внесення змін до Реєстру акцептованих вимог кредиторів) Фонд був обізнаний про те, що задоволення всіх зобов'язань банку неможливе і шкоду вже завдано.
Отже, строк позовної давності для заявлення позовних вимог до Відповідачів тривав до 19.07.2016.
Натомість, з даним позовом Фонд гарантування вкладів звернувся до суду лише у грудні 2020 року, тобто, після спливу строку позовної давності більше, ніж на 4 роки.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України Позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
При цьому, саме на Позивача покладено обов'язок доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин, що випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Водночас, Позивачем не зазначено таких підстав, що зумовили неможливістю подання позовної заяви в межах строку позовної давності, у зв'язку з причинами, які є поважними, та такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Посилання Позивача на те, що строк позовної давності пропущений через невизначеність у судовій практиці, до якої юрисдикції належить вирішення даного спору, свого обґрунтування не знайшло, оскільки пропуск строку на понад 4 роки є значним і безпідставним.
У пункті 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що "у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов'язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які Позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності".
Тобто, при солідарному обов'язку будь-який із відповідачів може заявити про застосування позовної давності.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду № 521/19151/14-ц від 26.06.2019.
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, враховуючи приписи статті 258 ЦК України та те що, Позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні з даним позовом до суду, вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про солідарне стягнення з відповідачів 137 454 309, 83 грн майнової шкоди не підлягають задоволенню судом.
З огляду на встановлені вище обставини суд дійшов висновку відмову в задоволенні позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994, серія A, N 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, пункт 36, від 1.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Підсумовуючи встановлене вище судом, за сукупність наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено наявність протиправних дій (бездіяльності) Відповідачів як пов'язаних осіб банку, які призвели до завдання АТ «ЕРДЕ БАНК» збитків на суму 137 454 309,83 грн Водночас позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 24.03.2026
Суддя Антон ПУКАС