ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.03.2026Справа № 910/16075/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/16075/25.
За позовом Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
До Приватного акціонерного товариства «Холдингова Компанія «КИЇВМІСЬКБУД»
про стягнення 145 679, 68 грн
Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова Компанія «КИЇВМІСЬКБУД» про стягнення 145 679, 68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем власних зобов'язань за договором №141/1249р від 13.12.2021 в частині введення об'єкта нерухомості у експлуатацію та передачі такого об'єкта фізичним особам. У зв'язку з зазначеними обставинами позивач нарахував відповідачу пеню, яку просить стягнути у судовому порядку.
05.01.2026 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, залишив її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 05.01.2026 для усунення недоліків позовної заяви.
08.01.2026 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
15.01.2026 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/16075/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відмовлено у задоволенні заяви позивача про залучення третіх особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні позивача.
02.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
05.02.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
13.12.2021 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як стороною-1 та Приватним акціонерним товариством «Холдингова Компанія «КИЇВМІСЬКБУД», як стороною-2 (позивач), Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як стороною-3 (відповідач) укладено договір співфінансування №141/1249р.
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 8.1. договору №141/1249р від 13.12.2021).
Предметом договору є об'єкт нерухомості, майнові права на який придбаваються для сторони-1 у спільну часткову власність, а саме: ОСОБА_1 - 1/4, ОСОБА_2 - 1/4, ОСОБА_3 - 1/4, ОСОБА_4 - 1/4 на умовах спів фінансування у порядку, передбаченому цим договором (пункт 2.1. договору №141/1249р від 13.12.2021).
Згідно пункту 2.2. договору №141/1249р від 13.12.2021, сторони домовились, що об'єктом нерухомості, майнові права на який передаються стороною-2 за даним договором стороні-1, є квартира у об'єкті будівництва з наступними характеристиками:
- Номер квартири: 36;
- Поверх розташування: 4;
- Кількість кімнат: 2;
- Загальна площа: 65,30 кв.м;
- Житлова площа: 32,85 кв.м.
У пункті 2.4. договору №141/1249р від 13.12.2021 зазначено, що сторона-2 підтверджує, що на момент укладення договору об'єкт будівництва має ступінь готовності 60% та запланований до введення в експлуатацію - 31.12.2021.
Відповідно до пункту 3.1. договору №141/1249р від 13.12.2021, об'єкт нерухомості за цим договором передається стороною-2 стороні-1 після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію шляхом підписання акта прийому-передачі майнових прав на об'єкт нерухомості, протягом 20 робочих днів після проведення остаточних розрахунків.
Пунктом 4.1. договору №141/1249р від 13.12.2021 встановлено, що ціна договору складає 1 852 841, 79 грн.
У відповідності до пункту 4.2. договору №141/1249р від 13.12.2021, вартість 1 кв.м об'єкта нерухомості на день укладення цього договору становить: 29 374, 30 грн та є незмінною. Частина вартості 1 кв.м об'єкта нерухомості, що сплачується стороною-3 за рахунок коштів спеціального фонду бюджету міста Києва не перевищує 50% опосередкованої вартості, що визначається Міністерством розвитку громад та територій України відповідно до Порядку визначення та застосування показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затвердженого наказом Державного комітету України з питань будівництва та архітектури від 27.09.2005 №174, збільшеної в 1,75 рази, яка на день укладення цього договору становить 29 718, 50 грн.
Згідно пунктів 4.4. - 4.6., 4.8. договору №141/1249р від 13.12.2021:
- Сторона-1 протягом 10 робочих днів з моменту укладення цього договору сплачує стороні-2 частину вартості об'єкта нерухомості 926 420, 90 грн (п. 4.4.);
- Сторона-3 протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення сторони-1 та сторони-2 про повну сплату стороною-1 коштів відповідно до пункту 4.4. сплачує стороні-2 частину вартості об'єкта нерухомості 926 420, 89 грн. Сторона-3 сплачує кошти в порядку та на умовах, передбаченими цим договором, за рахунок коштів спеціального фонду бюджету міста Києва (п. 4.5.);
- Після оплати стороною-1 та стороною-3 суми коштів відповідно до пунктів 4.4. та 4.5., сторона-2 закріплює за стороною-1 об'єкт нерухомості, про що протягом 5 робочих днів видає стороні-1 та стороні-3 відповідну довідку (п. 4.6.);
- Остаточні розрахунки проводяться сторонами після прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва та отримання стороною-2 технічного паспорту на об'єкт нерухомості (п. 4.8.).
Сторона-2 листом вих.№Ф/2436 від 16.12.2021 повідомила сторону-3 , про те що сторона-1 за договором №141/1249р від 13.12.2021 сплатила узгоджену грошову суму у розмірі 926 420, 90 грн.
Сторона-3 на виконання власних зобов'язань також на рахунок сторони-2 сплатила узгоджену грошову суму у розмірі 926 420, 89 грн, що підтверджується платіжним дорученням №658 від 16.12.2021.
Відповідно до пункту 7.1. договору №141/1249р від 13.12.2021, у випадках невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
17.11.2025 позивач надіслав відповідачу лист вих.№056-7716 від 14.11.2025 в якому зазначив, що останнім не виконані істотні умови договору №141/1249р від 13.12.2021 щодо здачі об'єкту будівництва в експлуатацію, тому просив сплатити штрафні санкції у розмірі 145 679, 68 грн.
Однак, відповіді на лист позивача відповідач не надав, штрафні санкції не сплатив.
Позивач зазначає, що станом на момент подання позову (23.12.2025) відповідач не ввів в експлуатацію об'єкт нерухомості, чим порушив власні зобов'язання за договором №141/1249р від 13.12.2021.
Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 145 679, 68 грн.
ІІ. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього неустойки у розмірі 145 679, 68 грн.
ІІІ. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Відповідач в порушення умов договору №141/1249р від 13.12.2021 не ввів в експлуатацію об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу неустойку, яку просить стягнути в судовому порядку.
IV. Заперечення відповідача у справі.
Відповідач зазначає, що позов є безпідставним, оскільки ні укладеним між сторонами договором, ні нормами чинного законодавства не передбачається виникнення у позивача права на стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за договором.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи правомірно позивач нарахував неустойку відповідачу?
- чи обґрунтовані заперечення відповідача?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина 1, пункт 2 частини 2 стаття 11 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частина 1, 2 стаття 202 Цивільного кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 стаття 509 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 стаття 626 Цивільного кодексу України).
Як підтверджено матеріалами справи, 13.12.2021 між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з однієї сторони та позивачем і відповідачем укладено договір №141/1249р, за умовами якого у порядку співфінансування позивача та фізичних осіб придбаваються у відповідача у спільну часткову власність майнові права на об'єкт нерухомості для зазначених фізичних осіб.
Об'єктом нерухомості за договором №141/1249р від 13.12.2021 є квартира у об'єкті будівництва з наступними характеристиками (1) Номер квартири: 36; (2) Поверх розташування: 4; (3) Кількість кімнат: 2; (4) Загальна площа: 65,30 кв.м; (5) Житлова площа: 32,85 кв.м.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 стаття 526 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Умовами договору №141/1249р від 13.12.2021 передбачено, що фізичні особи здійснюють оплату відповідачу у розмірі 926 420, 90 грн протягом 10 робочих днів з моменту укладення договору, а позивач здійснюють оплату відповідачу у розмірі 926 420, 89 грн протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмового повідомлення про оплату фізичними особами.
Судом встановлено, що фізичними особами та позивачем виконані власні зобов'язання згідно пунктів 4.4. та 4.5. договору №141/1249р від 13.12.2021 в частині здійснення оплат на користь відповідача.
Вказані обставини підтверджуються листом вих.№Ф/2436 від 16.12.2021 відповідача, яким останній підтвердив сплату фізичними особами обумовленої суми; та платіжним дорученням №658 від 16.12.2021, що підтверджує перерахування позивачем на рахунок відповідача обумовленої грошової суми за договором №141/1249р від 13.12.2021. Зазначені докази містяться в матеріалах справи в копіях.
Крім того, відповідач не заперечує, що сторони за договором №141/1249р від 13.12.2021 не виконали або неналежним чином виконали зобов'язання щодо здійснення оплати.
Пунктом 2.4. договору №141/1249р від 13.12.2021 відповідач підтвердив, що на момент укладення договору об'єкт будівництва має ступінь готовності 60% та запланований до введення в експлуатацію - 31.12.2021.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. З Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 599, 610 Цивільного кодексу України).
Проте, станом на грудень 2025 року відповідач не ввів в експлуатацію об'єкт нерухомості, принаймні доказів цього матеріали справи не містять.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 610 Цивільного кодексу України). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 стаття 614 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з зазначеними обставинами позивач просить стягнути з відповідача неустойку за період з 01.05.2025 по 01.11.2025.
Суд звертає увагу, що у прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача штраф, проте як вбачається зі змісту позовної заяви позивач нараховує відповідачу пеню.
Суд зазначає, що пеня і штраф є різними видами неустойки.
Позивач обґрунтовує вимогу стягнення неустойки статтями 549, 611 Цивільного кодексу України та пунктом 7.1. договору №141/1249р від 13.12.2021.
Пункт 7.1. договору №141/1249р від 13.12.2021 має наступний зміст: «У випадках невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавством України».
Тобто, даним пунктом договору сторони не передбачили виникнення у позивача права нараховувати та стягувати у відповідача неустойку (штраф або (та) пеню) за невиконання відповідачем власного обов'язку по введенню об'єкта нерухомості в експлуатацію.
Більше того, суд констатує, що сторони не передбачили такого права у позивача ні одним з пунктів договору №141/1249р від 13.12.2021.
Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 стаття 548 Цивільного кодексу України).
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 стаття 551 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто, необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір.
Приписами частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено порядок визначення розміру пені, а саме: у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за певний період, а не її розмір. Конкретний розмір пені (відсоток) у будь-якому разі повинен бути встановлений за згодою сторін.
Тому, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків введення об'єкту нерухомості в експлуатацію.
Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Суд констатує, що сторони в умовах договору №141/1249р від 13.12.2021 не передбачили можливість сплати відповідачем пені за порушення виконання зобов'язання у
вигляді не введення відповідачем в експлуатацію об'єкта нерухомості за вказаним договором.
Посилання позивача на рішення від 11.12.2025 у справі №910/11444/25 є неналежним, оскільки зі змісту вказаного рішення, яке оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що сторони в умовах договору окремим пунктом узгодили можливість стягнення пені з відповідача за невиконання обов'язку по введенню об'єкта в експлуатацію. В межах даної справи (№910/16075/25) сторони у договору такої відповідальності як стягнення неустойки або штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем по введенню будинку в експлуатацію не передбачили, про що судом зазначено вище.
Окрім цього, на час прийняття рішення у справі №910/16075/25, рішення від 11.12.2025 у справі №910/11444/25 оскаржується в апеляційному порядку, а отже, є таким, що не набрало законної сили.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 145 679, 68 грн задоволенню не підлягає.
VІ. Розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного акціонерного товариства «Холдингова Компанія «КИЇВМІСЬКБУД» про стягнення 145 679, 68 грн - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких