Справа № 909/1085/22
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
19.03.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., при секретарі судового засідання Андріїв Л. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" від 09.03.2026 б/н (вх. № 4297/26 від 09.03.2026) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця у справі
за позовом: Державної екологічної інспекції Карпатського округу, вул. Сахарова, буд. 23 А, м.Івано-Франківськ, 76014
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня", вул.Пекарська, 3, м. Івано-Франківськ, 76018
про відшкодування шкоди заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 2821003,51 грн,
за участі:
від позивача: Голуб Григорій Степанович;
від відповідача: Остапчук Ірина Богданівна
встановив: у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" про відшкодування шкоди заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 2821003,51 грн.
09.03.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" надійшла скарга (вх. № 4297/26) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця, в якій скаржник просить суд:
- поновити пропущений строк для подання скарги, прийняти скаргу до розгляду та задовольнити;
- скасувати Постанову про арешт коштів боржника від 15.01.2026 року, винесеної державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баранюком Михайлом Романовичем;
- зобов'язати Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт на банківський рахунок, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня".
Обґрунтовуючи скаргу зазначає про те, що станом на сьогодні заборгованість Товариства становить 2880584,35грн, тобто виконавчою службою було стягнуто у примусовому порядку 227868 гривень, 16 копійок. Зазначає, що у результаті накладення арешту на єдиний банківський рахунок позивача Товариство фактично втратило можливість здійснювати свою поточну господарську діяльність, що суперечить принципам розумності, пропорційності та співмірності заходів примусового виконання. Блокування єдиного рахунку унеможливлює проведення будь-яких розрахункових операцій, зокрема сплату податків і зборів, виконання договірних зобов'язань перед контрагентами, виплату заробітної плати працівникам та здійснення обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів. Такий стан речей не лише створює загрозу настання додаткової відповідальності для Товариства у вигляді штрафних санкцій і пені, а й ставить під ризик безперервність його діяльності, ділову репутацію та виконання зобов'язань перед третіми особами. Крім того, накладений арешт фактично унеможливлює виконання Товариством судового рішення про розстрочення виконання судового рішення, оскільки відсутність доступу до грошових коштів позбавляє позивача можливості здійснювати передбачені ухвалою суду платежі за графіком.
Ухвалою суду від 12.03.2026 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" пропущений процесуальний строк на подання скарги на дії державного виконавця Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баранюка Михайла Романовича. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" від 09.03.2026 б/н (вх. №4297/26 від 09.03.2026) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця призначено до розгляду в судовому засіданні.
Як визначено в ст. 3391 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
У судове засідання 12.03.2026 з'явилися представники боржника та стягувача, представник Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському у судове засідання не з'явився.
Розглянувши матеріали скарги, судом встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2025 позов Державної екологічної інспекції Карпатського округу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" про відшкодування шкоди заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 2821003,51 грн. задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу 2821003 грн 51 коп. шкоди заподіяної наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яку перерахувати у фонд охорони навколишнього природного середовища Івано-Франківської міської; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу 42315 грн 05 коп. судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 апеляційну скаргу ТОВ “Залізнична пекарня» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2025 у справі №909/1085/22 залишено без змін.
На виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 у справі №909/1085/22, судом 02.01.2026 видано наказ.
15.01.2026 державним виконавцем Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баранюком Михайлом Романовичем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №80006802.
Також, 15.01.2026 державним виконавцем Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баранюком Михайлом Романовичем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ТОВ «Залізнична пекарня» у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 3103450,51 гривня (UAH).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2026 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" від 24.12.2025 б/н (вх. № 11275/25 від 24.12.2025) про розстрочення виконання рішення суду у справі №909/1085/22. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2025 у справі №909/1085/22 рівними частинами щомісячно до 27.06.2026, згідно з наведеним графіком:
- до 27.02.2026 - 564200,70 грн;
- до 27.03.2026 - 564200,70 грн;
- до 27.04.2026 - 564200,70 грн;
- до 27.05.2026 - 564200,70 грн;
- до 27.06.2026 - 564200,71 грн.
03.02.2026 Товариством було направлено до Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про виконання ухвали суду про розстрочку виконання рішення, якою Товариство просило зняти арешт з рахунків з метою виконання рішення та ухвали, оскільки з арештованих рахунків здійснюється господарська діяльність, виплата заробітної плати, формування доходу, з якого повинні сплачуватися платежі за графіком.
У відповідь на вказану заяву, державним виконавцем направлено боржнику лист №33383 від 17.02.2026, яким повідомлено про відсутність підстав передбачених Законом України «Про виконавче провадження» для зняття арешту.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
За приписами частини 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом (частиною 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Положеннями пунктів 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Вчинення державним виконавцем дій, які визначені законом для виконання судового рішення, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документа у встановлені законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Права виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені ч. 3 вказаної статті, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 вказаної статті).
Частиною 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Згідно пункту 6 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Виконавчий збір та основна винагорода приватного виконавця стягуються із сум (суми), за якими (якою) сплинув строк сплати.
Пунктом 18 розділу ІІІ Інструкції, передбачено, що зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.
Як встановлено судом, ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2026, якою розстрочено виконання рішення суду у справі №909/1085/22 прийнята 29.01.2026, тобто після відкриття виконавчого провадження №80006802 та винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника від 15.01.2026.
Таким чином, враховуючи вищевказані положення Інструкції з організації примусового виконання рішень, розстрочка виконання рішення не є підставою для скасування раніше вжитого заходу примусового виконання рішення - арешту.
При цьому, матеріалах справи відсутні докази добровільного виконання боржником рішення суду згідно графіку розстрочення станом на 27.02.2026, отже, строк виконання рішення за цим платежем є таким, що настав. Також, не подано суду жодних доказів про наявні рахунки у відповідача (у тому числі із спеціальним режимом використання).
Скаржником у поданій скарзі, не обґрунтовано зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності з посиланням на порушену норму закону, не вказало які саме дії державного виконавця є протиправними та суперечать вимогам законодавства.
За змістом статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Дослідивши надані боржником матеріали, суд дійшов до висновку про те, що дії державного виконавця Івано-Франківського відділу Державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Баранюка Михайла Романовича при здійсненні виконавчого провадження №80006802 є правомірними та вчиненими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
В силу приписів ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 342, 343, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Залізнична пекарня" від 09.03.2026 б/н (вх. № 4297/26 від 09.03.2026) на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України.
Повна ухвала підписана 24.03.2026.
Суддя Неверовська Л.М.