ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18.03.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1395/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд"
про стягнення штрафу в сумі 77 376,99 грн
за участю:
від позивача: Головко Владислав Павлович
від відповідача: Мінченко Ярослав Васильович
установив: Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" (далі - відповідач) про стягнення штрафу в сумі 77 376,99 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за Договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-02-05324-01 від 05.11.2024 в частині дотримання строку поставки товару , за що позивач нарахував 77 376,99 грн штрафу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача факт прострочення поставки товару не заперечив , проте зазначив, що прострочення у відсотковому співвідношенні складало 13,25%, а термін прострочення був незначним, що складав 14 календарних днів. За наведеного просить суд зменшити розмір штрафу на 50% з урахуванням балансу інтересів сторін у справі. Про зменшення пені подав до суду клопотання за вх.№2619/26 від 12.02.2026, зазначив про складний фінансовий стан відповідача, у зв'язку із відкриттям щодо нього ряду виконавчих проваджень.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, вказують на те, що 05.11.2024 між Акціонерним товариством “Українська залізниця» в особі філії “Центр забезпечення виробництва» АТ “Укрзалізниця» (по договору - покупець/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" (по договору - постачальник/по справі - відповідач) укладено Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-02-05324-01 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору відповідач (постачальник) зобов'язується поставити та передати у власність позивача (покупця) у встановлений строк робочий одяг (Лот 1- 18130000-9 Спеціальний робочий одяг, Лот 3 - 18130000-9 Спеціальний робочий одяг) (далі - товар), згідно зі специфікаціями до договору, що є його невід'ємними частинами Договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 6.3. Договору ціна цього договору становить 4 419 947,75 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 882 789,55 грн. Всього з ПДВ - 5 296 737,30 грн.
Згідно п.4.2. Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової згоди рознарядки покупцем.
Пунктом 4.5. розділу 4 Договору сторони домовились, що рознарядка покупця на Товар направляється Постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручаються уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документів. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з п. 4.6. Договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами Акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної.
Відповідно до п. 16.1. Договору строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024.
Згідно з п. 16.2. Договору закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов'язку виконання в повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, на умовах, визначених цим Договором.
04.12.2024 на виконання умов Договору покупцем на електронну адресу постачальника направлено рознарядку (дозвіл) від 29.11.2024 № ЦЗВ-20/6135 стосовно готовності прийняти партію товару на загальну суму 3 908 396,94 грн з ПДВ (далі - Рознарядка), а кінцевою датою поставки товару за рознарядкою є 03.01.2025.
Протягом строку дії рознарядки постачальником поставлено товар на суму 3392550,36 грн, що підтверджується видатковими накладними від 26.12.2024 № 235 (підписана з боку позивача 27.12.2024), від 27.12.2024 № 236 (підписана з боку позивача 30.12.2024), від 30.12.2024 № 238 (підписана з боку позивача 02.01.2024), від 30.12.2024 № 239 (підписана з боку позивача 30.12.2024).
Товар на суму 515 846,58 грн поставлений постачальником з простроченням строку, обумовленого Договором, що підтверджується видатковими накладними від 17.01.2025 № 11 (підписана з боку позивача 20.01.2025), від 17.01.2025 № 21 (підписана з боку позивача 20.01.2025).
Таким чином, ТОВ “Спецторг Трейд» порушило вимоги його пунктів 1.1. та 4.2. та має місце часткове прострочення виконання зобов'язання.
Підпунктом 9.3.1. пункту 9.3. Договору передбачено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
У зв'язку із простроченням поставки товару, позивач звернувся до відповідача із Претензійним листом № ЦЗВ-20/459 від 23.01.2025 про в сплату 77376,99 грн штрафу. Однак, відповідач оплату не здійснив, відповіді не надав.
Предметом спору є стягнення штрафу в розмірі 77 367,99 грн за неналежне виконання умов Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-02-05324-01 від 05.11.2024.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу приписів ст.ст. 626, 627,628,629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-02-05324-01 від 05.11.2024, який за правовою природою є договором поставки.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1статті 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Положеннями ч. 1ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов'язання до 03.01.2025 включно поставити позивачу товар на підставі Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ЦЗВ-02-05324-01 від 05.11.2024, однак товар в повному обсязі у встановлений Договором строк - не поставлено. Має місце прострочення виконання відповідачем обов'язку з постачання товару на суму 515 846,58 грн.
Отож, відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з поставки товару не виконав, тому в його діях є порушення договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), вбачається прострочення боржника (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як зазначено вище , підпунктом 9.3.1. пункту 9.3. Договору передбачено, що при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього Договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього Договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього Договору). При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
За прострочення відповідачем поставки товару, позивачем правомірно нараховано 77376,99 грн штрафу.
Поряд з цим, правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України надають право суду зменшити, за рішенням суду, розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в ст. 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному конкретному випадку, з урахуванням того, що правила наведених статтей направленні на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 04.07.2021 у справі №916/878/20.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законні вичерпного переліку обставин, як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий же за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання ), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципу права (правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).
Разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Судом враховано: -що відповідач на час подання позову повністю виконав основне зобов'язання на 5296737,30 грн без будь-яких зауважень; -що часткове прострочення виконання зобов'язання є незначним 14 днів і складає 13,2% від об'єму поставки; -що розмір нарахованої позивачем неустойки є достатньо великим з огляду на складний фінансовий стан відповідача через в т. ч. і відкриті виконавчі провадження щодо останнього; - що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.
З урахуванням викладеного у сукупності , суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, висновок щодо зменшення розміру пені на 50 відсотків.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
З огляду на викладене та враховуючи збереження балансу інтересів сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50% та стягнути з відповідача 38 688,50 грн штрафу.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, судові витрати позивача, пов'язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
За наведеного, суд вважає за правомірне судовий збір в розмірі 2 422,40 грн відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 України, суд, -
позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" про стягнення штрафу в сумі 77 376,99 грн за неналежне виконання договірних зобов'язань - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" (вул. Максимовича,15, каб.2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76006, код 40465034) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гейдроця,5 м. Київ, Київська область, 03150, код 40075815) 38688,50 грн штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань та 2 422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 24.03.2026.
Суддя С. М. Кобецька