вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
24 березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1416/25
Господарський суд Закарпатської області в складі судді Сисина С.В., за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами справу
за позовом Комунального підприємства «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради», код ЄДРПОУ - 38856054, 45201, Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Філатова 6,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», код ЄДРПОУ - 44858321, місцезнаходження - 89421, Закарпатська область, Ужгородський район, село Сторожниця, вулиця Молодіжна, будинок 9,
про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу нафтопродуктів,
Комунальне підприємство «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою №1261/07-22/2-25 від 15.12.2025 (зареєстрованою за вх.№02.3.1-05/1532/25 від 22.12.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 171645,60 грн за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №570 від 11.07.2024 та договором купівлі-продажу нафтопродуктів №571 від 11.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договорів №570 та №571 від 11.07.2024 щодо поставки бензину А-95 та дизельного палива. Позивач повністю оплатив товар за обома договорами на загальну суму 250444,80 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 30.08.2024. Натомість відповідач передав позивачу паливні талони мережі АЗС «Авіас».
З січня 2025 року вказана мережа АЗС припинила відпуск пального за талонами через його відсутність, що підтверджується офіційним сайтом відповідача. Таким чином, зобов'язання з поставки виконано лише частково: позивач не зміг отримати 60 л бензину та 3440 л дизельного палива. Загальна вартість фактично непоставленого товару становить 171645,60 грн.
Позивач звертався до відповідача з вимогою від 09.04.2025 про повернення коштів в обмін на невикористані талони, проте відповіді не отримав. Оскільки пальне не було надане, а кошти за нього сплачені, позивач наполягає на стягненні вказаної суми у зв'язку з порушенням відповідачем умов господарських зобов'язань.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.
Процесуальні дії у справі
Згідно з ухвалою від 19.01.2026 суд залишив без руху позовну заяву КП «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради» до ТОВ «Волинь НП» №1261/07-22/2-25 від 15.12.2025 (зареєстровану за вх.№02.3.1-05/1532/25 від 22.12.2025) про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу нафтопродуктів та встановив позивачу строк - 10 (десять) календарних днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали від 19.01.2026, через систему «Електронний суд ЄСІТС» 30.01.2026 від КП «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради» надійшли докази усунення недоліків позовної заяви згідно заяви від 30.01.2026 (зареєстрованої за вх.№02.3.1-02/815/26).
Згідно з ухвалою від 02.02.2026 суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подачу заяв по суті справи.
У постанові від 27.06.2024 у справі №759/16487/21, провадження № 61-772св24 Верховний Суд з посиланням на практику Європейського Суду з прав людини (справи «Заводнік проти Словенії», заява №53723/13, рішення від 21 травня 2015 року, пункт 70; справа «Созонов та інші проти України», заява № 29446/12, рішення від 08 листопада 2018 року, пункт 8) зазначив, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки або інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, суди зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.
Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У постанові від 07.06.2024 у справі №904/1273/23 Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно з відповідей №30057338 та №30057367 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС: юридичні особи - Комунальне підприємство «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» мають зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що ухвали суду від 19.01.2026, 02.02.2026 у справі №907/1416/25 (суддя Сисин С.В.) були надіслані позивачу та відповідачу в їх Електронний кабінет. Означені документи доставлено до електронних кабінетів учасників справи 19.01.2026 о 17:34, 02.02.2026 о 20:34.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів виконання своїх зобов'язань за договором не представив.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За змістом п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Статтею 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ч. 4 та 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суть спору за позицією позивача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 11.07.2024 між Комунальним підприємством «Ківерцівська центральна лікарня Ківерцівської міської ради» (найменування якого змінено на Комунальне підприємство «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» було укладено договори купівлі-продажу нафтопродуктів №570 та №571. За умовами вказаних договорів відповідач зобов'язався поставити бензин А-95 та дизельне паливо шляхом надання довірчих документів у вигляді талонів, які дають право на отримання палива на АЗС мережі відповідача.
На виконання умов договору позивач 30.08.2024 згідно з платіжними інструкціями №4374 та №4375 перерахував відповідачу грошові кошти в загальній сумі 250444,80 грн. У свою чергу, відповідач передав позивачу талони на заправку пальним на АЗС мережі «Авіас», що підтверджується видатковими накладними від 30.08.2024 №0004/0001792 та №0004/0001794.
Позивач вказує на те, що після отримання талонів виникла фактична неможливість отоварювання придбаного палива. Починаючи з січня 2025 року працівниками лікарні неодноразово здійснювалися спроби заправити транспортні засоби на АЗС «Авіас», проте кожного разу було встановлено відсутність палива у відповідній мережі. За результатами моніторингу офіційного сайту відповідача встановлено відсутність пального на території всієї України. Офіційних роз'яснень відповідач не надав, на усні перемовини не реагував, питання заміни талонів або повернення коштів не вирішив.
Позивач наголошує, що надання талонів без реальної можливості отримання за ними товару не може вважатися належним виконанням договірних зобов'язань щодо поставки товару. Оскільки відповідач фактично не передав паливо в обсязі 60 л бензину А-95 та 3440 л дизельного палива, позивач на підставі положень ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагає повернення сплаченої суми авансу за неотоварене пальне в розмірі 171645,60 грн.
Досудове врегулювання спору результатів не дало, так як направлена 09.04.2025 вимога щодо врегулювання проблемного питання з отриманням палива або повернення коштів за талони залишена відповідачем без задоволення. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 171645,60 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів виконання своїх зобов'язань за договором не представив.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень ч.9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідно до рішення Ківерцівської міської ради «Про перейменування Комунального підприємства «Ківерцівська центральна лікарня Ківерцівської міської ради» №36/3 від 08.07.2024 змінено найменування Комунального підприємства «Ківерцівська центральна лікарня Ківерцівської міської ради» (код ЄДРПОУ - 38856054; місцезнаходження - 45201, Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Філатова, будинок 6) на Комунальне підприємство «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради».
11.07.2024 між Комунальним підприємством «Ківерцівська центральна лікарня Ківерцівської ради» (найменування якого змінено на Комунальне підприємство «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №570 (далі - договір №570).
Згідно з п. 1.1. договору №570, постачальник зобов'язується протягом 2024 року поставити покупцю бензин A-95 (код згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015 - 09130000-9 (нафта і дистиляти), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених договором.
Відповідно до п. 1.2. договору №570, загальна кількість товару, що підлягає поставці (асортимент, марки) та ціна одиниці товару визначається у специфікації на поставку товару (додаток №1 до договору). Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця. Постачальник до проведення оплати за товар, може надати на власний розсуд знижку на одну та/або на кожну окрему партію поставленого товару. Сторони погоджуються, що надання знижки постачальником на товар не розцінюється як зміна істотних умов договору та зміна ціни за одиницю товару. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України.
Згідно з п. 1.3. договору №570, товар згідно даного договору відпускається продавцем Покупцю партіями. Під партією товару розуміється кількість та асортимент товару відповідно до заявок покупця і визначений у видатковій накладній на товар.
Відповідно до п. 1.4. договору №570, відпуск товару здійснюється у мережі автозаправних станцій продавця (надалі іменується - мережа АЗС). Мережа АЗС - автозаправні станції, на яких покупець має право отримати товар, на підставі бланк-дозвіл або скретч-карта.
Згідно з п. 1.5 договору №570, під терміном бланк-дозвіл або скретч-карта (облікова картка-талон) у цьому договорі розуміється «Універсальний бланк-дозвіл на відпуск нафтопродуктів» - документ, який має відповідні позначення, що є засобом обліку відпуску товару, обов'язковий до приймання на автозаправних станціях. Універсальним бланком-дозволом на відпуск товару є бланк-дозвіл або стретч-карта (облікова картка-талон) з нанесеним над штрих-кодом слово «Україна».
Відповідно до п. 1.6. договору №570, бланки-дозволи або скретч-карта (облікова картка-талон) на відпуск товару не є засобом розрахунку, а видаються як свідчення зобов?язання видати замовнику певну кількість Товару певної марки.
Згідно з п. 1.7. договору №570, товар передається замовнику у вигляді відпускних облікових карток (талонів) номіналом 10-50 літрів.
Відповідно до п. 2.1. договору №570, постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає державним стандартам (або технічному регламенту) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів.
Згідно з п. 3.1. договору №570, ціна договору становить 81450,00 грн, у тому числі ПДВ 13575,00 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору №570, якщо ринкова ціна товару на день фактичної передачі постачальником товар (бланків дозволів (талонів) Покупця) (чи частини (партії) товару) є нижчою, ніж встановлено цим договором, ціна товару (його відповідної частини (партії)) знижується до рівня ринкової, з урахуванням норм законодавства України у сфері публічних закупівель.
Для цілей цього договору ринкова ціна визначається на підставі проведеного покупцем моніторингу цін на ринку палива, у тому числі на підставі інформації оприлюдненої у мережі інтернет.
У будь-якому випадку ринкова ціна товару на день передачі товару (чи його частини не може бути вищою за рівень цін, що застосовуються для роздрібної реалізації товару відповідний день в мережі автозаправних станцій/пунктів постачальника.
Згідно з п. 3.3. договору №570, у разі відмови постачальника зменшити ціну товару при наявності обстави: указаних у пункті 3.2 цього договору і при цьому не надавши висновку торгово-промислової палати або іншого уповноваженого органу (установи, підприємства), який підтверджу відповідність запропонованої постачальником ціни ринковій, покупець має право відмовитися від отримання Товару (відповідної частини (партії) товару) та виконання зобов'язань за цим договором, відмовившись від договору в односторонньому порядку повному обсязі або частково.
Відповідно до п. 5.1. договору №570, постачальник передає уповноваженому представнику покупця товар за адресою: Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиці Філатова, 6, КП «Ківерцівська ЦЛ», визначається усними заявками покупця.
Згідно з п. 5.2. договору №570 право власності на товар переходить до покупця під час його фактичного отримання на АЗС постачальника.
Відповідно до п. 5.3. договору №570, передача постачальником товару покупцю здійснюється на підставі накладної.
Згідно з п. 5.4. договору №570, термін поставки товару - протягом 5 (п?яти) календарних днів з моменту подання заявки покупцем, якщо інше не вказано у заявці.
Відповідно до п. 5.5. договору №570, поставка талонів на паливо здійснюється за заявкою покупця відповідно до зазначених обсягів замовлення. Заявка оформляється в письмовому вигляді в довільній формі, яка передається засобами електронного, особисто або факсимільного зв?язку постачальнику та обов'язково містить найменування та кількість товару, термін постачання. Заявка надсилається на поштову чи електронну адресу постачальника зазначену в цьому договорі та в пропозиції постачальника.
Згідно з п. 6.1. договору №570, відпуск товару здійснюється на АЗС постачальника.
Відповідно до п. 6.2. договору №570, місце поставки (передачі) товару: Україна, на стаціонарних автозаправних станціях (далі - АЗС) постачальника (на вибір замовника) цілодобово, включаючи суботу, неділю та святкові дні.
Згідно з п. 6.3. договору №570, обсяг поставки товару визначається в заявці замовника. У строк, визначений п. 5.1 цього договору, постачальник на підставі заявки замовника надає видаткову накладну на талони, талони встановленого зразка та акт прийому-передачі талонів.
Відповідно до п. 6.4. договору №570, у часник має поставити товар виключно в асортименті та обсязі, зазначених у заявці замовника.
Згідно з п. 6.5. договору №570, товар постачається окремими партіями згідно потреби замовника.
Відповідно до п. 6.6. договору №570, передача замовнику товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС постачальника (на вибір замовника) шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні бланків-дозволів або скретч-карт (облікова картка-талон). Бланк-дозвіл або скетч-карта (облікова картка-талон) є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у бланку-дозволі або скретч-карті (облікова картка-талон) об?єму і марки товару. Товар вважається переданим постачальником з моменту фактичної заправки автомобіля замовника певною кількістю товару, яка зазначена у бланку-дозволі або стретч-карті (облікова картка-талон), при цьому постачальник не може передати замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в бланк у дозволі або скретч-карті (облікова картка-талон).
Згідно з п. 6.7. договору №570, постачальник відпускає товар на всю кількість пред'явлених бланків-дозволів або скретч-карт (облікова картка-талон).
Відповідно до п. 6.8. договору №570, наявність АЗС власної або партнерської, орендованої у радіусі 30 км від адреси замовника Волинська область, місто Ківерці, вулиця Філатова, 6. Надання довідки, яка повинна містити: - місцезнаходження АЗС, вид палива, що відпускається, підстава відпуску палива на партнерських АЗС з відповідними договорами та додатками.
Згідно з п. 6.8. договору №570, термін дії бланків-дозволів або скретч-карт (облікова картка-талон) на отримання товару - не менше 1 року з дня їх отримання замовником від постачальника за видатковою накладною.
Відповідно до п. 7.1. договору №570, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар, та приймати поставлений товар згідно накладної.
Згідно з п. 7.2. договору №570, покупець має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором; вимагати від постачальника усунення недоліків (недостачі) поставленого товар відповідно до оформленого уповноваженими представниками сторін акту виявлених недоліків (недостачі) та/або висновку незалежної акредитованої лабораторії; відмовитись від прийняття і оплати товару неналежної якості, а якщо товар уже оплачений покупцем - вимагати повернення сплаченої суми від постачальника; отримати відшкодування збитків і неустойки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань постачальником.
Відповідно до п. 7.3. договору №570, постачальник зобов'язаний: забезпечити зберігання та поставку товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього договору; нести всі ризики та витрати, пов'язані із зберіганням та поставкою товар включаючи оплату податків та інших зборів і обов'язкових платежів у відповідності д вимог законодавства України; відшкодовувати збитки, завдані покупцеві, від поставки неякісного товару; за результатами виконання договору оформити та надіслати до замовника акт звіряння розрахунків для його подальшого підписання.
Згідно з п. 7.4. договору №570, постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар; на дострокову поставку товару за письмовим погодженням покупця.
Відповідно до п. 8.1. договору №570, у разі невиконання або неналежного виконання свої зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Згідно з п. 8.6. договору №570, сторони прийшли до взаємної згоди щодо можливості застосування оперативно-господарських санкцій в порядку, передбаченому ст.ст. 235 і 237 ГК України, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 10.1. договору №570, у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Згідно з п. 10.2. договору №570, у разі недосягнення сторонами згоди спори або розбіжності вирішують судовому порядку.
Відповідно до п. 11.1. договору №570, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2024, а в час взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами.
Згідно з п. 11. 2. договору №570, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язкового виконання взятих на себе зобов'язань і відповідальності за його порушення.
Відповідно до п. 12.2. договору №570, будь-які зміни і доповнення до цього договору, в тому числі щодо коригування його ціни, вважаються дійсними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими на це представниками сторін.
Згідно з п. 12.3. договору №570, у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються законодавством України.
Відповідно до п. 12.5. договору №570, цей договір укладений українською мовою у двох автентичних примірниках мають однакову юридичну силу, один яких зберігається у покупця, один - у постачальника.
Згідно з п. 13.1. договору №570, невід'ємними частинами цього договору є додаток №1 - специфікація на поставку товару на 1 аркуші в 1 примірнику.
30.08.2024 між Комунальним підприємством «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №570 від 11.07.2024, про наступне: внести зміни до п. 3.1. договору купівлі-продажу нафтопродуктів №570 від « 11» липня 2024 року та викласти в наступній редакції: « 3.1. ціна договору становить 78000,00 грн, у тому числі ПДВ 13000,00 грн». Всі інші умови договору залишаються незмінними.
11.07.2024 між Комунальним підприємством «Ківерцівська центральна лікарня Ківерцівської ради» (найменування якого змінено на Комунальне підприємство «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів №571 (далі - договір №571).
Згідно з п. 1.1. договору №571, постачальник зобов'язується протягом 2024 року поставити покупцю дизельне паливо (код згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021:2015-09130000-9 (нафта і дистиляти), а покупець зобов??язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених договором.
Відповідно до п. 1.2. договору №571, загальна кількість товару, що підлягає поставці (асортимент, марки) та ціна одиниці товару визначається у специфікації на поставку товару (додаток №1 до договору). Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків покупця. Постачальник до проведення оплати за товар, може надати на власний розсуд знижку на одну та/або на кожну окрему партію поставленого товару. Сторони погоджуються, що надання знижки постачальником на товар не розцінюється як зміна істотних умов договору та зміна ціни за одиницю товару. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України.
Згідно з п. 1.3. договору №571, товар згідно даного договору відпускається продавцем покупцю партіями. Під партією товару розуміється кількість та асортимент товару відповідно до заявок покупця і визначений у видатковій накладній на товар.
Відповідно до п. 1.4. договору №571, відпуск товару здійснюється у мережі автозаправних станцій продавця. Мережа АЗС - автозаправні станції, на яких покупець має право отримати товар, на підставі бланк-дозвіл або скретч-карта.
Згідно з п. 1.5. договору №571, під терміном бланк-дозвіл або скретч-карта (облікова картка-талон) у цьому договорі розуміється «Універсальний бланк-дозвіл на відпуск нафтопродуктів» - документ, який має відповідні позначення, що є засобом обліку відпуску товару, обов?язковий до приймання на автозаправних станціях. Універсальним бланком-дозволом на відпуск товару є бланк-дозвіл або стретч-карта (облікова картка-талон) з нанесеним над штрих-кодом слово «Україна».
Відповідно до п. 1.6. договору №571, бланки-дозволи або скретч-карта (облікова картка-талон) на відпуск товару не є засобом розрахунку, а видаються як свідчення зобов?язання видати замовнику певну кількість товару певної марки.
Згідно з п. 1.7. договору №571, товар передається замовнику у вигляді відпускних облікових карток (талонів) номіналом 10-50 літрів.
Відповідно до п. 2.1. договору №571, постачальник зобов'язаний поставити покупцю товар, якість якого відповідає державним стандартам (або технічному регламенту) та законодавству України щодо показників якості такого роду/виду товарів.
Згідно з п. 3.1. договору №571, ціна договору становить 178745,60 грн, у тому числі ПДВ 29790,93 грн.
Відповідно до п. 3.2. договору №571, якщо ринкова ціна товару на день фактичної передачі постачальником товару (бланків дозволів (талонів) покупця) (чи частини (партії) товару) є нижчою, ніж встановлена цим договором, ціна товару (його відповідної частини (партії)) знижується до рівня ринкової, з урахуванням норм законодавства України у сфері публічних закупівель. Для цілей цього договору ринкова ціна визначається на підставі проведеного покупцем моніторингу цін на ринку палива, у тому числі на підставі інформації оприлюдненої у мережі.
У будь-якому випадку ринкова ціна товару на день передачі товару (чи його частини), не може бути вищою за рівень цін, що застосовуються для роздрібної реалізації товару у відповідний день в мережі автозаправних станцій/пунктів постачальника.
Згідно з п. 4.1. договору №571, розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі, протягом 7 (семи) банківських днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної передбаченої п. 1.3. договору за кожну партію заявлену покупцем у заявці окремо, а у випадку затримки з фінансуванням покупця - протягом поточного бюджетного періоду. Накладна повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зміст та обсяг господарської операції зазначеної в накладній повинен відповідати специфікації на поставку товару. Підставою для проведення розрахунків є накладна підписана уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до п. 4.2. договору №571, сторони дійшли спільної згоди, що бюджетні (платіжні) зобов'язання покупця за цим договором виникають у разі наявності в межах відповідних бюджетних призначень (асигнувань) та фактичного надходження коштів Державного бюджету на зазначені цілі покупця.
Згідно з п. 5.1. договору №571, постачальник передає уповноваженому представнику покупця товар за адресою: Волинська області, Луцький району, міста Ківерці, вулиця Філатова, 6, КП «Ківерцівська ЦЛ», визначається усними заявками покупця.
Відповідно до п. 5.2. договору №571, право власності на товар переходить до покупця під час його фактичного отримання на АЗС постачальника.
Згідно з п. 5.3. договору №571, передача постачальником товару покупцю здійснюється на підставі накладної.
Відповідно до п. 5.4. договору №571, термін поставки товару - протягом 5 (п?яти) календарних днів з моменту подання заявки покупцем, якщо інше не вказано у заявці.
Згідно з п. 5.5. договору №571, поставка талонів на паливо здійснюється за заявкою покупця відповідно до зазначених обсягів замовлення. Заявка оформляється в письмовому вигляді в довільній формі, яка передається засобами електронного, особисто або факсимільного зв'язку постачальнику та обов'язково містить найменування та кількість товару, термін постачання. Заявка надсилається на поштову чи електронну адресу постачальника зазначену в цьому договорі та в пропозиції постачальника.
Відповідно до п. 6.1. договору №571, відпуск товару здійснюється на АЗС постачальника.
Згідно з п. 6.2. договору №571, місце поставки (передачі) товару: Україна, на стаціонарних автозаправних станціях постачальника (на вибір замовника) цілодобово, включаючи суботу, неділю та святкові дні.
Відповідно до п. 6.3. договору №571, обсяг поставки товару визначається в заявці замовника. У строк, визначений п. 5.1 цього договору, постачальник на підставі заявки замовника надає видаткову накладну на талони, талони встановленого зразка та акт прийому-передачі талонів.
Згідно з п. 6.4. договору №571, учасник має поставити товар виключно в асортименті та обсязі, зазначених у заявці замовника.
Відповідно до п. 6.5. договору №571, товар постачається окремими партіями згідно потреби замовника.
Згідно з п. 6.6. договору №571, передача замовнику товару за цим договором здійснюється постачальником на АЗС постачальника (на вибір замовника) шляхом заправки автомобілів замовника при пред?явленні бланків-дозволів або скретч-карт (облікова картка-талон). Бланк-дозвіл або скетч-карта (облікова картка-талон) є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у бланку-дозволі або скретч-карті (облікова картка-талон) об?єму і марки товару. Товар вважається переданим постачальником з моменту фактичної заправки автомобіля замовника певною кількістю товару, яка зазначена у бланку-дозволі або стретч-карті (облікова картка-талон), при цьому постачальник не може передати замовнику товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в бланкудозволі або скретч-карті (облікова картка-талон).
Відповідно до п. 6.7. договору №571, постачальник відпускає товар на всю кількість пред?явлених бланків-дозволів або скретч-карт (облікова картка-талон).
Згідно з п. 6.8. договору №571, наявність АЗС власної або партнерської, орендованої у радіусі 30 км від адреси замовника Волинська область, місто Ківерці, вулиці Філатова, 6. Надання довідки, яка повинна містити: - місцезнаходження АЗС, вид палива, що відпускається, підстава відпуску палива на партнерських АЗС з відповідними договорами та додатками.
Відповідно до п. 6.8. договору №571, термін дії бланків-дозволів або скретч-карт (облікова картка-талон) на отримання товару - не менше 1 року з дня їх отримання замовником від постачальника за видатковою накладною.
Відповідно до п. 7.1. договору №571, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати поставлений товар, та приймати поставлений товар згідно накладної.
Згідно з п. 7.2. договору №571, покупець має право контролювати поставку товару у строки, встановлені цим договором; вимагати від постачальника усунення недоліків (недостачі) поставленого товар відповідно до оформленого уповноваженими представниками сторін акту виявлених недоліків (недостачі) та/або висновку незалежної акредитованої лабораторії; відмовитись від прийняття і оплати товару неналежної якості, а якщо товар уже оплачений покупцем - вимагати повернення сплаченої суми від постачальника; отримати відшкодування збитків і неустойки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань постачальником.
Відповідно до п. 7.3. договору №571, постачальник зобов'язаний: забезпечити зберігання та поставку товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом ІІ цього договору; нести всі ризики та витрати, пов'язані із зберіганням та поставкою товар включаючи оплату податків та інших зборів і обов'язкових платежів у відповідності д вимог законодавства України; відшкодовувати збитки, завдані покупцеві, від поставки неякісного товару; за результатами виконання договору оформити та надіслати до замовника акт звіряння розрахунків для його подальшого підписання.
Згідно з п. 7.4. договору №571, постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар; на дострокову поставку товару за письмовим погодженням покупця.
Відповідно до п. 8.1. договору №571, у разі невиконання або неналежного виконання свої зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Згідно з п. 8.6. договору №571, сторони прийшли до взаємної згоди щодо можливості застосування оперативно-господарських санкцій в порядку, передбаченому ст.ст. 235 і 237 ГК України, у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 10.1. договору №571, у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій.
Згідно з п. 10.2. договору №571, у разі недосягнення сторонами згоди спори або розбіжності вирішують судовому порядку.
Відповідно до п. 11.1. договору №571, договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2024, а в час взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами.
Згідно з п. 11. 2. договору №571, закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язкового виконання взятих на себе зобов'язань і відповідальності за його порушення.
Відповідно до п. 12.2. договору №571, будь-які зміни і доповнення до цього договору, в тому числі щодо коригування його ціни, вважаються дійсними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими на це представниками сторін.
Згідно з п. 12.3. договору №571, у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються законодавством України.
Відповідно до п. 12.5. договору №571, цей договір укладений українською мовою у двох автентичних примірниках мають однакову юридичну силу, один яких зберігається у покупця, один - у постачальника.
Згідно з п. 13.1. договору №571, невід'ємними частинами цього договору є додаток №1 - специфікація на поставку товару на 1 аркуші в 1 примірнику.
30.08.2024 між Комунальним підприємством «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» було укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №571 від 11.07.2024, про наступне: внести зміни до п. 3.1. договору купівлі-продажу нафтопродуктів №571 від « 11» липня 2024 року та викласти в наступній редакції: « 3.1. ціна договору становить 172444,80 грн, у тому числі ПДВ 28740,80 грн». Всі інші умови договору залишаються незмінними.
Згідно з видатковою накладною №0004/0001794 від 30.08.2024, вартість товару (12710194300 дизпаливо) у кількості 3520,000 літрів становить - 172444,80 грн з ПДВ, відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №571 від 11.07.2024.
Відповідно до видаткової накладної №0004/0001792 від 30.08.2024, вартість товару (12710124512 Бензин А-95) у кількості 1500.000 літрів становить - 78000,00 грн з ПДВ, відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів №570 від 11.07.2024.
Згідно з платіжної інструкції №4374 від 30.08.2024, позивач переказав на рахунок відповідача 78000,00 грн, призначення платежу - бензин А-95, накладна №0004/0001792 від 30.08.2024, за договором №570 від 11.07.2024.
Відповідно до платіжної інструкції №4375 від 30.08.2024, позивач переказав на рахунок відповідача 172444,80 грн, призначення платежу - дизпаливо, накладна №0004/0001794 від 30.08.2024, за договором №571 від 11.07.2024.
Виконуючи договірні зобов'язання після отримання оплати за товар за вищевказаними накладними, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» забезпечило передачу покупцю відповідної кількості скретч-карток. Зазначені картки надають право на отримання дизельного пального та бензину марки А-95 на суму здійсненої оплати через мережу автозаправних станцій «Авіас». Факт передачі засобів доступу до пального підтверджується копіями скретч-карток, які долучені позивачем до матеріалів позовної заяви як докази виконання умов правочину.
Позивачем керівнику ТОВ «Волинь НП» було скеровано лист №341/01-25/2-25 від 09.04.2025, в якому позивач просив повернути вартість непоставленого товару, а саме, за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №571 від 11.07.2024 - 168525,60 грн, та за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №570 від 11.07.2024 - 3120,00 грн. Також у даному листі позивач зазначив, що у разі відмови у задоволені його прохань буде змушений звернутись з відповідним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Незважаючи на отримання письмових вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» на них не відреагувало, жодних дій, спрямованих на добровільне повернення коштів або забезпечення відпуску палива, не вчинило. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 171645,60 грн заборгованості, що становить вартість непоставленого товару.
У зв'язку з неможливістю отримати паливо згідно з раніше отриманими талонами, що зумовлено відмовою мережі АЗС «Авіас» здійснювати відпуск нафтопродуктів, позивач вказує на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами №570 та №571 від 11.07.2024. Оскільки талони є лише формою обліку та підтвердженням права на отримання товару, а фактична заправка автомобілів не відбулася, сплачені кошти за непоставлений обсяг палива в сумі 171645,60 грн (з яких 168525,60 грн за дизельне паливо та 3120,00 грн за бензин А-95) підлягають поверненню.
Такі обставини є підставою звернення в суд з позовною заявою про стягнення з відповідача 171645,60 грн основного боргу.
Правове обґрунтування і оцінка суду
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом з огляду на правила ЦК України та ГК України, які були чинні на час виникнення спірних правових відносин.
Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 ЦК України, ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пункт 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, передбачає, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Отже, за змістом умов договору та пункту 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами вбачається, що довірчий документ талон, є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талонах вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні.
Такі ж висновки щодо правової природи довірчого документа талону вбачаються із пункту 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496. Згідно з означеною нормою талон це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Оскільки умовами договору №570 від 11.07.2024 та договору №571 від 11.07.2024 передбачено поставку Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» Комунальному підприємству «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради» бензину А-95 та дизельного палива на загальну суму 250444,80 грн, зокрема шляхом заправки автомобілів на АЗС постачальника при пред'явленні талонів, то матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договорів здійснив оплату вартості товару, перерахувавши відповідачу відповідно до платіжних інструкцій №4374 від 30.08.2024 та №4375 від 30.08.2024 грошові кошти в сумі 78000,00 грн та 172444,80 грн.
Твердження позивача про невідпуск відповідачем залишку палива у кількості 60 літрів бензину А-95 та 3440 літрів дизельного палива, за які позивач сплатив кошти відповідачу на виконання умов договорів №570 та №571 відповідно до вищевказаних платіжних інструкцій, підтверджено долученими до матеріалів справи копіями талонів, які не були отоварені у зв'язку з відсутністю пального в мережі АЗС. Загальна вартість непоставленого товару, що становить предмет спору, складає 171645,60 грн.
Після отримання матеріалів позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.02.2026, відповідач не надав суду доказів виконання своїх зобов'язань щодо фактичного відпуску палива за пред'явленими талонами, не надав відзиву на позову заяву, тобто не спростував доводів позивача про наявність заборгованості за договорами №570 та №571 від 11.07.2024 у загальному розмірі 171645,60 грн.
У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, провадження № 12-42гс20 з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, вказано, що, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Частиною 1 ст. 665 ЦК України визначено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування положень ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому, доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).
У постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зазначено, що зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічні висновки щодо застування наведеної норми викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 14.05.2024 у справі №916/1164/23, від 09.04.2024 у справі №909/335/23, від 27.11.2019 у справі №924/277/19.
Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов'язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання. Отже після пред'явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов'язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов'язання з повернення коштів.
Водночас аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Судом встановлено, що предметом позову в даній справі є стягнення попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачений товар поставлено не було.
Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» не надало суду жодних належних документів, які б підтверджували фактичну передачу товару позивачу на виконання умов договору №570 від 11.07.2024 та договору №571 від 11.07.2024. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач реально поставив бензин А-95 та дизельне паливо або забезпечив позивачу можливість фактично отримати пальне за виданими талонами у повному обсязі. Оскільки відповідач не надав підтверджень виконання своїх обов'язків, суд вважає факт порушення умов договорів доведеним.
Таким чином, внаслідок здійснення позивачем оплати за товар та у зв'язку з наступним невиконанням відповідачем обов'язку з поставки палива, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» виникло грошове зобов'язання перед позивачем. Факт перерахування грошових коштів та розмір заборгованості у загальній сумі 171645,60 грн належним чином підтверджуються платіжними інструкціями №4374 від 30.08.2024 та №4375 від 30.08.2024. Окрім того, наявність у позивача невикористаних талонів свідчить про неможливість отримання передбаченого договорами палива в обсязі 60 літрів бензину А-95 та 3440 літрів дизельного палива на загальну суму 171645,60 грн.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду документальних доказів у підтвердження факту поставки ним товару позивачу, не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність законних та обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача 171645,60 грн попередньої оплати за договором №570 від 11.07.2024 та договором №571 від 11.07.2024.
Щодо обґрунтованості рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. ст. 13, 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно платіжної інструкції №6728 від 12.12.2025 при подачі позову про стягнення заборгованості у розмірі 171645,60 грн за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №570 від 11.07.2024, та договором купівлі-продажу нафтопродуктів №571 від 11.07.2024, позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Відтак, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вбачає підстави покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору повністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 252, 256 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (код ЄДРПОУ - 44858321, місцезнаходження - 89421, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сторожниця, вул. Молодіжна, 9) на користь Комунального підприємства «Лікарня Святого Пантелеймона Ківерцівської міської ради» (код ЄДРПОУ - 38856054, 45201, Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Філатова 6) 171645,60 грн (сто сімдесят одну тисячу шістсот сорок п'ять гривень 60 копійок) заборгованості за договорами купівлі-продажу нафтопродуктів №570 від 11.07.2024 та №571 від 11.07.2024, а також стягнути 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.В.Сисин