вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
24 березня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1335/25
За позовом Фізичної особи - підприємця Хохлов Максима В'ячеславовича, м. Київ
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиція Дешко», м. Мукачево
про стягнення суми 378 857, 96 грн.
Суддя Ремецькі О.Ф.
За участю представників: не викликались
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 378 857, 96 грн з якої 368 755,00 грн основного боргу за договором № TFY-2023-08/29-1 від 20 липня 2023 року, інфляційні втрати - 6 646,24 грн (до вересня 2025 року включно); 3% річних - 3 456,71 грн (станом на 30.09.2025).
Ухвалою суду від 03.12.2025 р. позовну заяву залишено без руху.
08.12.2025 р. від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.12.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 12.12.2025 р. була надіслана відповідачу через засоби підсистеми «Електронний Суд» 12.12.2025 р. та як вбачається з довідки про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 12.12.2025 р.
Позиція позивача
20 липня 2023 року між ФОП Хохловим Максимом В'ячеславовичем та ТОВ «Експедиція Дешко» було укладено договір № TFY-2023 08/29-1, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався надавати експедиційні та супутні послуги, а Відповідач зобов'язався здійснювати оплату наданих послуг протягом 24 годин з моменту отримання готової декларації та/або рахунку.
Факт існування та виконання договору підтверджується фактичними діями сторін, зокрема частковими оплатами з боку Відповідача, здійсненими з призначенням платежу із посиланням на договір № TFY-2023-08/29-1, що свідчить про визнання Відповідачем умов договору та прийняття наданих послуг.
На виконання умов договору Позивач у період з квітня 2025 року по вересень 2025 року належним чином надав Відповідачу експедиційні та супутні послуги, що підтверджується виставленими рахунками, деталізаціями та діловим листуванням між сторонами. Водночас Відповідач свої грошові зобов'язання виконав лише частково, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за наступними рахунками: TF-2025-00226 від 21.04.2025 - частково сплачений, залишок TF-2025-00243 від 30.04.2025 - не сплачений TF-2025-00274 від 12.05.2025 - не сплачений TF-2025-00277 від 19.05.2025 - не сплачений TF-2025-00316 від 26.05.2025 - не сплачений TF-2025-00318 від 31.05.2025 - не сплачений TF-2025-00363 від 30.06.2025 - не сплачений TF-2025-00393 від 01.08.2025 - не сплачений TF-2025-00403 від 01.09.2025 - не сплачений Загальна сума основного боргу становить 368 755,00 грн.
Відтак за доводами позивача наявні підстави для стягнення з відповідача суми 378 857,96 грн в т.ч. 368 755,00 грн основного боргу, 6 646,24 грн інфляційних втрат та 3 456,71 грн 3% річних.
Позиція відповідача
Відповідач заперечує щодо правових підстав позову, вважає що додані до позову документи не доводять факту реального надання послуг за Договором, тому відсутні підстави для оплата за останнім.
В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що у матеріалах справи відсутні заявки Відповідача, відсутні підтвердження Позивача на прийняття Заявки, відсутнє погодження з ціною, відсутнє підтвердження реєстрації декларації Т1, а також самі декларації у форматі PDF. Позивач надає виключно рахунки, які не можуть підтверджувати факт надання послуг за Договором.
Договором врегульовано початок перебігу строку на оплату 24 години з дня отримання Замовником готової декларації Т1, проте матеріали справи не містять підтверджень отримання Відповідачем декларацій Т1, тобто відсутній факт надання послуг, та відповідно відсутні підстави для їхньої оплати.
Також Позивачем у Позовній заяві вказується що заборгованість за договором виникла у період з квітня 2025 року по вересень 2025 року. Проте, у п. 7.1. Договору встановлено строк його дії 2 роки з дати підписання, тобто до 20.07.2025 року, тому вочевидь зазначене додатково доводить необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за період, коли договірні відносини були припиненими.
20 липня 2023 року між фізичною особою - підприємцем Хохловим Максимом В'ячеславовичем (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експедиція Дешко» (далі - Відповідач) було укладено договір № TFY-2023 08/29-1 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору в рамках цього Договору Виконавець зобов'язується за плату та за paxyнок Замовника надати визначені цим Договором послуги, пов'язані з реєстрацією в системі NCTS транзитних декларацій Т1 (далі - Декларації Т1) (КВЕД 52.29 І Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту).
Надання послуг буде здійснюватися на підставі заявок Замовника (п.п. 2.1 Договору).
Заявки на реєстрацію Декларацій Т1 надсилаються електронною поштою або будь - яким іншим способом електронної комунікації, включаючи месенджери та інші аналогічні сервіси. Виконавець зобов'язаний протягом 2 (двох) годин з моменту отримання заявки повідомити про свою згоду або не згоду на реєстрацію декларації Т1 за кожною окремою заявкою. У разі згоди на реєстрацію, Виконавець повідомляє про це Замовника з ціною зобов'язаний протягом 24 годин скласти і зареєструвати в системі NTCS Т1 декларацію, а також передати Замовнику електронну версію декларації Т1 у форматі PDF (п.п. 2.2 Договору).
У відповідності до п.п. 3.1.1 виконавець зобов'язаний надавати послуги з реєстрації декларацій Т1 згідно заявок Замовника.
Згідно п.п. 3.2.2 Договору замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця відповідно до умов, зазначених у розділі 4 цього договору.
Вартість оформлення декларації Т1 по кожній заявці визначається виконавцем та виставляється у вигляді рахунку - фактури Замовнику. Оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у розмірі та на рахунок Виконавця, зазначених у рахунку фактурі. Протягом 24 годин з моменту отримання Замовником готової декларації Т1 (якщо інше не узгоджене між сторонами), Замовник зобов'язаний здійснити оплату за виконані послуги відповідно на Банківські реквізити які вказані у рахунку - фактурі Виконавця (п.п. 4.2, 4.3 Договору).
Цей договір діє протягом 2 років з дати підписання (п. 7.1 Договору).
Позивач стверджує, що на виконання умов договору Позивач у період з квітня 2025 року по вересень 2025 року належним чином надав Відповідачу експедиційні та супутні послуги, що підтверджується виставленими рахунками, деталізаціями та діловим листуванням між сторонами. Водночас Відповідач свої грошові зобов'язання виконав лише частково, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за наступними рахунками: TF-2025-00226 від 21.04.2025 - частково сплачений, залишок TF-2025-00243 від 30.04.2025 - не сплачений TF-2025-00274 від 12.05.2025 - не сплачений TF-2025-00277 від 19.05.2025 - не сплачений TF-2025-00316 від 26.05.2025 - не сплачений TF-2025-00318 від 31.05.2025 - не сплачений TF-2025-00363 від 30.06.2025 - не сплачений TF-2025-00393 від 01.08.2025 - не сплачений TF-2025-00403 від 01.09.2025 - не сплачений Загальна сума основного боргу становить 368 755,00 грн.
Відтак за доводами позивача наявні підстави для стягнення з відповідача суми 378 857,96 грн в т.ч. 368 755,00 грн основного боргу, 6 646,24 грн інфляційних втрат та 3 456,71 грн 3% річних.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між 20 липня 2023 року між фізичною особою - підприємцем Хохловим Максимом В'ячеславовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експедиція Дешко» було укладено договір № TFY-2023 08/29-1.
Відповідно до п. 1.1 Договору в рамках цього Договору Виконавець зобов'язується за плату та за paxyнок Замовника надати визначені цим Договором послуги, пов'язані з реєстрацією в системі NCTS транзитних декларацій Т1 (далі - Декларації Т1) (КВЕД 52.29 І Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту).
У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Спір у даній справі виник у зв'язку з стверджуваним невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати наданих послуг за договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що факт існування та виконання договору підтверджується фактичними діями сторін, зокрема частковими оплатами з боку Відповідача, здійсненими з призначенням платежу із посиланням на договір № TFY-2023-08/29-1.
Позивачем додано до позовної заяви, копії рахунків фактур на оплату послуг за договором на загальну суму. Та вказує про наявність заборгованості за такими на суму 368 755,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі № 910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Суд відзначає, що за доводами позивача умови договору ним виконано в повній мірі.
Водночас, як встановлено судом п.п. 2.1 Договору передбачено, що надання послуг буде здійснюватися на підставі заявок Замовника.
Заявки на реєстрацію Декларацій Т1 надсилаються електронною поштою або будь - яким іншим способом електронної комунікації, включаючи месенджери та інші аналогічні сервіси. Виконавець зобов'язаний протягом 2 (двох) годин з моменту отримання заявки повідомити про свою згоду або не згоду на реєстрацію декларації Т1 за кожною окремою заявкою. У разі згоди на реєстрацію, Виконавець повідомляє про це Замовника з ціною зобов'язаний протягом 24 годин скласти і зареєструвати в системі NTCS Т1 декларацію, а також передати Замовнику електронну версію декларації Т1 у форматі PDF (п.п. 2.2 Договору).
Згідно п.п. 3.2.2 Договору замовник зобов'язаний оплатити послуги виконавця відповідно до умов, зазначених у розділі 4 цього договору.
Вартість оформлення декларації Т1 по кожній заявці визначається виконавцем та виставляється у вигляді рахунку - фактури Замовнику. Оплата послуг Виконавця здійснюється шляхом перерахування грошових коштів у розмірі та на рахунок Виконавця, зазначених у рахунку фактурі. Протягом 24 годин з моменту отримання Замовником готової декларації Т1 (якщо інше не узгоджене між сторонами), Замовник зобов'язаний здійснити оплату за виконані послуги відповідно на Банківські реквізити які вказані у рахунку - фактурі Виконавця (п.п. 4.2, 4.3 Договору).
Тобто наданню послуг та їх оплаті передує подання заявки замовником та узгодження ціни послуги.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази подання таких заявок. Як і відсутні будь - які докази реєстрації в системі NTCS Т1 декларацій, а також передачі Замовнику електронних версій декларацій Т1 у форматі PDF, як це передбачено умовами договору.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача обов'язку з оплати заявленої суми та тим самим не доведено порушення його прав.
У зв'язку з чим, у суду відсутні правові підстави для стягнення заявленої суми у розмірі 368 755,00 грн. та як наслідок відсутні правові підстави для задоволення заявленої позовної вимоги.
Позивачем крім основної суми боргу, заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 646,24 грн інфляційних втрат та 3 456,71 грн 3% річних.
Оскільки, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми 368 755,00 грн основного боргу, позовні вимоги про стягнення сум 6 646,24 грн інфляційних втрат та 3 456,71 грн 3% річних задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Хохлов Максима В'ячеславовича, м. Київ до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Експедиція Дешко», м. Мукачево про стягнення суми 378 857, 96 грн. задоволенню не підлягають
Відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Закарпатської області
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.03.2026.
Суддя О. Ф. Ремецькі