вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
про відмову у відстроченні виконання рішення суду
19.03.2026м. Дніпро№ 904/2569/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Колісник І.І.,
за участю секретаря судового засідання Моторної Є.І.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс Лтд" про відстрочення виконання рішення суду у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран", смт Гранітне Коростенського району Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД", м. Дніпро
про стягнення 61 603,60 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" основного боргу в сумі 52615,13 грн, 3% річних у сумі 1445,99 грн, інфляційних втрат у сумі 7542,48 грн. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн за подання позову покладені на відповідача.
03.09.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС представник відповідача адвокат Бузівська Н.М. подала заяву про відстрочення виконання рішення суду строком на шість місяців з дня його ухвалення.
Ухвалою суду від 16.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс Лтд" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 у справі № 904/2569/25.
У зв'язку з апеляційним оскарженням відповідачем рішення суду справу направлено 22.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду на виконання його ухвали про витребування від 19.09.2025.
25.02.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" адвоката Бузівської Н.М. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшла заява про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 у справі № 904/2569/25 строком на 3 місяці з дня його ухвалення.
Подану заяву заявник обґрунтовує скрутним фінансовим становищем та зазначає, що його контрагенти не виконують перед ним грошових зобов'язань, що зумовило виникнення дебіторської заборгованості у значних сумах.
Заявник зазначає, що згідно з балансом станом на 31.03.2025 сума дебіторської заборгованості перед відповідачем становить 7124500,00 грн, а згідно з балансом на 30.06.2025 - 7227100,00 грн.
За твердженням відповідача наявність указаних обставин негативним чином впливає на можливість здійснення ним розрахунків із контрагентами.
За відсутності інформації про набрання оскаржуваним рішенням законної сили ухвалою суду від 03.03.2026 було відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" про відстрочення виконання рішення суду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026, повний текст якої оприлюднено з наданням загального доступу в ЄДРСР 11.03.2026, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 у справі № 904/2569/25 залишено без задоволення; рішення господарського суду від 04.09.2025 у справі № 904/2569/25 залишено без змін.
Також постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 у справі № 904/2569/25 залишено без задоволення; ухвалу господарського суду від 16.09.2025 у справі № 904/2569/25 залишено без змін.
Ухвалою суду від 13.03.2026 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 у справі № 904/2569/25 до розгляду та призначено судове засідання на 19.03.2026. Запропоновано стягувачу (позивачу) надати письмову правову позицію щодо заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі № 904/2569/25.
16.03.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран" адвоката Гарбара К.Г. через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення, в яких останній просить суд визнати зловживанням відповідачем правами щодо повторного безпідставного подання заяви про відстрочення виконання рішення суду та застосувати до відповідача заходи, передбачені статтею 135 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Подані заперечення мотивовані тим, що ухвалою суду від 16.09.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду, відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 у цій справі. При цьому позивач указує на те, що, звертаючись повторно із заявою про відстрочення виконання рішення, відповідачем не наведено будь-яких нових аргументів.
Крім того позивач відзначив, що основною підставою для задоволення своєї заяви відповідач називає тяжке фінансове становище через збитковість у господарській діяльності.
Позивач зауважує, що як доказ фінансової неплатоспроможності (збитковості) відповідач надав до суду фінансову звітність малого підприємства за перший та другий квартал 2025 року. При цьому заборгованість у відповідача перед позивачем у цій справі виникла з лютого 2024 року. Тому, на думку позивача, вказані документи не можуть підтверджувати неможливість сплати відповідачем заборгованості з моменту її виникнення.
Крім того позивач зазначає, що відповідно до наданих відповідачем звітів (розділ 2 звіт про фінансові результати): за 1 квартал 2025 року відповідач отримав чистого доходу на суму 11906800,00 грн, що до стягнутої судом заборгованості 61603,60 грн у процентному співвідношенні становить 0,5%; за 1 півріччя 2025 року відповідач отримав чистого доходу на суму 22623600,00 грн, що до стягнутої судом заборгованості 61603,60 грн у процентному співвідношенні становить 0,27%. Тобто чистий дохід відповідача збільшився в два рази в порівнянні з першим кварталом 2025 року.
Тож позивач вважає, що за наявності такого доходу відповідач міг би перерозподілити свої витрати для погашення незначної в даному випадку заборгованості. Наявність збитків, а також невиконання контрагентами відповідача своїх зобов'язань перед ним не може бути свідченням неможливості виконання відповідачем судового рішення або істотного ускладнення виконання рішення суду.
На думку позивача відповідач жодним чином не підтвердив відсутності чи зменшення ступеня своєї вини при невиконанні зобов'язань перед позивачем і не підтвердив наявності надзвичайних подій, які вплинули чи можуть вплинути на неможливість виконання ним рішення суду, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду на три місяці.
Розгляд заяви про відстрочення виконання рішення суду позивач просить провести без участі його представника.
У судове засідання представники учасників справи не з'явилися, про дату, час і місце засідання суду повідомлялися належним чином відповідно до вимог статей 6, 120, 242 ГПК України.
З огляду на викладене неявка представників учасників справи не перешкоджає розгляду заяви за їх відсутності.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини першої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За змістом частин третьої - п'ятої статті 331 цього Кодексу підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Отже, підставою для відстрочки виконання рішення суду можуть бути лише виняткові обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Подана заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 326 цього Кодексу судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.05.2011 у справі "Ліпісвіцька проти України" однозначно визначено про те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні, у зв'язку з чим виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом, а його тривалість має досягати цілей, зазначених у пункті 1 статті 6 Конвенції щодо права кожної особи на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Існування заборгованості, підтверджене обов'язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесене, "законне сподівання" на те, що заборгованість буде їй сплачено, та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Тривале невиконання або несвоєчасне виконання національних судових рішень, за виконання яких Україна несе відповідальність, є структурною та системною проблемою, яку визначено в пілотному рішенні Європейського суду з прав людини, і запровадження ефективних засобів юридичного захисту стосовно відповідних порушень є прямим обов'язком держави.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права (правовладдя).
За змістом статті 73 ГПК України наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі статтями 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе сторона.
Звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення суду, відповідач жодних доказів відсутності у нього грошових коштів станом на момент подання відповідної заяви, у тому числі на банківських рахунках, та інших активів, достатніх для розрахунку з позивачем, суду не надав, як не надав і доказів вжиття заходів для добровільного виконання рішення.
Посилання заявника на наявність дебіторської заборгованості станом на березень та червень 2025 року не є доказом неможливості виконання судового рішення станом на час розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду (березень 2026) та не свідчить про відсутність у відповідача майна чи інших активів, за рахунок яких може бути виконано судове рішення.
За таких обставин відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність виняткових обставин, що роблять неможливим або ускладнюють виконання ним судового рішення.
Безпідставне надання відстрочки без належного обґрунтування, без дотримання балансу інтересів позивача та відповідача порушить основи судового рішення, позбавить кредитора можливості у повній мірі захистити свої права, негативно вплине на авторитет судового рішення та судової влади, у зв'язку з чим така відстрочка виконання рішення суду не може бути законною та справедливою.
Відтак правові підстави для надання відстрочки виконання рішення суду відсутні.
Доводи позивача, викладені у запереченнях від 16.03.2026 на заяву про відстрочення виконання рішення, про зловживання відповідачем-боржником процесуальними правами щодо повторного безпідставного подання заяви про відстрочення виконання рішення суду з наслідками застосування до нього заходів, передбачених статтею 135 ГПК України, судом відхиляються.
Так, за змістом частини другої статті 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Також за змістом пункту 2 частини першої статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про застосування штрафу за зловживання процесуальними правами.
Чергова заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс Лтд" про відстрочення виконання рішення суду не є аналогічною раніше поданій заяві щодо обставин, покладених в обгрунтування заяви (не містить посилання на обмеження підприємства у безперешкодному провадженні господарської діяльності та спроможності своєчасних розрахунків із контрагентами через перебування під ракетними обстрілами, авіударами країни агресора в умовах воєнного стану тощо), а також заявлена щодо періоду (три місяці), відмінного від того, що зазначався у раніше поданій заяві (шість місяців).
Керуючись ст.ст. 2, 232 - 236, 331 ГПК України, господарський суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс Лтд" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.09.2025 у справі № 904/2569/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 19.03.2026 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Повна ухвала складена 24.03.2026.
Суддя І.І. Колісник