пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
попереднього судового засідання
24 березня 2026 року Справа № 903/51/26
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Коритан Людмила Юріївна
за участю учасників судового процесу:
від Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області: Степанов І.В., Роюк А.А.
від Головного управління ДПС у Волинській області: Головата І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/51/26 за заявою фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність,
20.01.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, в якій просить суд:
1. Відкрити провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
2. Звільнити боржника- ОСОБА_1 від грошових боргів.
3. Керуючим реструктуризацією боржника призначити арбітражного керуючого Григор'єва В.В.
Ухвалою господарського суду від 22.01.2026 заяву прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 10.02.2026 (т-1, а.с. 64).
Ухвалою суду від 10.02.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 (т-1, а.с.71-74).
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 11.02.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (а.с.78-79).
11.02.2026 від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надійшов витяг з наявною у базі даних інформацією щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України у період за останні три роки (з 10.02.2023 по 10.02.2026), (т-1, а.с.80).
18.02.2026 ГУ ДПС у Волинській області на виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 10.02.2026 про відкриття провадження у справі про банкрутство №03/903/51/26 (вх.№ 2641/5 від 10.02.2026) надіслало на адресу суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків станом на 11.02.2026 про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та членів його сім'ї: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 01.12.2022 року по 31.12.2025 року (т-1, а.с.82-91).
19.02.2026 та 27.02.2026 від АТ “Універсалбанк» та АТ КБ “Приватбанк» надійшла інформація про залишки коштів на всіх рахунках ОСОБА_1 станом на 13.02.2026, 16.02.2026 відповідно (т-1, а.с.93,95).
Після оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 до суду надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника:
1. Від ОСОБА_6 (з врахуванням уточненої заяви від 13.03.2026 (т-1, а.с.258-259), в якій просить суд визнати кредиторські вимоги в загальному; розмірі 269488,40 грн (заборгованість за договором позики, розписки та судовий збір) та зобов'язати включити їх до реєстру вимог кредиторів, а саме: 5 324,80 грн до задоволення вимог кредиторів (позачергово) та 264163,60 грн до другої черги задоволення кредиторських вимог (т-1, а.с. 97-106, 258-259 ).
2. Від ГУПФ України у Волинській області, в якій просить суд визнати грошові вимоги в розмірі: 5324,80 грн. (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді); 84 286,00 грн (вимоги з платежів до Пенсійного фонду України - адміністративні штрафи) (т-1, а.с.110-140).
3. Від ГУ ДПС у Волинській області, в якій просить суд визнати кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 в сумі 225225,09 грн - вимоги третьої черги та 6656,00 грн судовий збір - вимоги першої черги.
Ухвалами суду від 10.03.2026, від 10.03.2026 та від 18.03.2026 заяву кредиторів: ОСОБА_6 ; Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління ДПС у Волинській області прийнято до розгляду. Розгляд заяв в призначено в судовому засіданні на 24.03.2026 о 10:00 год. (т-1, а.с.108, 142, 202).
12.03.2026 керуючий реструктуризацією сформував в системі “Електронний суд» звіт про результати перевірки декларацій боржника, в якому вказав, що станом на 12.03.2026 року за результатами перевірки декларацій про майновий стан боржника не встановлено фактів приховування боржником доходів або ж майна, за рахунок якого можливо погасити кредиторські вимоги в справі про неплатоспроможність (т.1, а.с.145-147).
17.03.2026 керуючий реструктуризацією сформував в системі “Електронний суд» звіт за результатами розгляду вимог кредиторів, в якому зазначив, що за результатом розгляду заявлених кредиторських вимог. Повідомив про визнання керуючим реструктуризацією вимог ОСОБА_6 до боржника ОСОБА_1 в розмірі 269 488,40 грн (заборгованість за договором позики, розпискою та судовий збір) з включенням до реєстру вимог кредиторів: 5324,80 грн - до задоволення вимог кредиторів, 264 163,60 грн - до другої черги задоволення кредиторських вимог та вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до боржника ОСОБА_1 з включенням до реєстру вимог кредиторів: 5324,80 грн - до задоволення вимог кредиторів, 84 286,00 грн (адміністративні штрафи) з включенням до третьої черги задоволення кредиторських вимог.
19.03.2026 Головне управління ДПС у Волинській області на виконання ухвали Господарського суду Волинської області від 10.02.2026, провадження №03/903/51/26, надіслало на адресу суду відомості станом на 16.03.2026 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня 2023 року по січень 2026 року громадян ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та членів його сім'ї: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ) (т-1, а.с. 206-215).
19.03.2026 боржник ОСОБА_1 надіслав на адресу суду повідомлення про результати розгляду заяв з грошовими вимогами, в якому повідомив про визнання ним вимог кредитора Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ 13358826) в повному обсязі та вимог кредитора ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в повному обсязі зазначеному в уточненій заяві з кредиторськими вимогами.
19.03.2026 керуючий реструктуризацією сформував в системі “Електронний суд» лист-повідомлення про розгляд заявлених кредиторських вимог, в якому повідомив про визнання керуючим реструктуризацією наведених в заяві від 13.03.2026 вимог Головного управління ДПС у Волинській області до боржника ОСОБА_1 з включенням до реєстру вимог кредиторів: 6 656,00 грн - до задоволення вимог кредиторів, 225 225,09 грн (податковий борг) з включенням до другої черги задоволення кредиторських вимог.
До вказаного листа-повідомлення додав реєстр вимог кредиторів із врахуванням вимог ГУ ДПС у Волинській області.
20.03.2026 керуючий реструктуризацією на виконання ухвали Суду від 10.02.2026 сформував в системі “Електронний суд» проміжний звіт.
20.03.2026 представник ОСОБА_6 подав до суду супровідний лист, яким долучив уточнену заяву про визнання грошових вимог, оскільки кредитором було виявлено в себе розписку про отримання боржником в даній справі позики в розмірі 1000,00 дол. США. Попередньо про надання вказаної позики кредитор не пам'ятав оскільки в подальшому було укладено договір позики від 05.01.2024. Поряд з цим у зв'язку із тим, що розмір боргу ОСОБА_1 перед ОСОБА_6 є більшим ніж попередньо заявлено, просить заяву про визнання кредиторських вимог в справі про неплатоспроможність розглядати в новій редакції.
Згідно уточненої заяву про визнання кредиторських вимог від 13.03.2026 ОСОБА_6 просить суд визнати кредиторські вимоги в загальному розмірі 269 488,40 грн (заборгованість за договором позики, розписки та судовий збір) та зобов'язати включити їх до реєстру вимог кредиторів, а саме: 5324,80 грн до задоволення вимог кредиторів (позачергово) та 264163,60 грн до другої черги задоволення кредиторських вимог
В судовому засіданні представники кредиторів ГУПФУ у Волинській області та ГУ ДПС у Волинській області заявлені грошові вимоги просили задовольнити.
У визначений судом день та час боржник, керуючий реструктуризацією та кредитор ОСОБА_6 своїм правом на участь в судовому розгляді не скористалися, причини неявки в судове засідання суду не повідомили.
Заслухавши представників кредиторів (Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та Головного управління ДПС у Волинській), дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд приходить до наступного.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.
В розрізі даної статті законодавець здійснює класифікацію кредиторів по категоріям, а саме: забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Так, згідно з умовами статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
У відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства 11.02.2026 на офіційному веб-порталі судової влади України здійснено оприлюднення оголошення (повідомлення) про відкриття Господарським судом Волинської області провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що боржником звертаючись до Господарського суду Волинської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, надано конкретизований список кредиторів із зазначенням підстав виникнення грошових зобов'язань та сум заборгованості, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління ДПС у Волинській області, Фізична особа ОСОБА_6 та Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції.
Поряд з цим, у питанні порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство та ролі й обов'язків суду на цій стадії судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду враховує усталені правові висновки Верховного Суду, що полягають у такому (справа №902/221/22):
- заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18);
- розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18);
- сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).
Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, що містять подібне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.
Щодо заявлених грошових вимог Фізичної особи ОСОБА_6 , судом враховано наступне.
04.12.2023 ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_6 позику в сумі 1000 дол. США, які зобов'язався повернути протягом трьох місяців з моменту отримання позики, що стверджується складеною розпискою від 04.12.2023.
Позичальник позичені кошти не повернув.
Розмір заборгованості ОСОБА_1 згідно вказаної розписки становить 1000,00дол. США, що згідно курсу НБУ станом на 13.03.2026 становить 44163,60 грн.
05.01.2024 між ОСОБА_6 (Позикодавець, надалі - Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник, надалі - Боржник) укладено Договір позики (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі 300000,00 грн. (надалі іменується «Позика»), а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором термін.
Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору кошти отримуються Позичальником в момент підписання даного Договору. Фактом підписання договору сторони підтверджують факт отримання позики в розмірі зазначеному в п. 1.1. Договору. За домовленістю Сторін даний пункт договору слід сприймати в якості розписки про отримання коштів. Позичальник зобов'язаний повернути всю суму позики до 06.01.2025. Позика підлягає поверненню Позикодавцеві, шляхом передання її Позичальником у готівковій формі, або шляхом перерахування її у безготівковому порядку за банківськими реквізитами які Позикодавець повідомить в письмовій формі.
За умовами вказаного договору позики від 05.01.2024 Кредитор передав у власність Боржнику грошові кошти у розмірі 300000,00 грн, які Позичальник зобов'язався повернути до 06.01.2025.
На виконання умов Договору позики 05.01.2024 року, Боржником було частково повернуто грошові кошти у розмірі 80 000,00 грн. Факт отримання зазначених коштів Позикодавцем підтверджується його власноручним підписом та відповідним написом на тексті Договору «Отримав 80000 грн в якості повернення частини боргу 05.08.2024», (а.с.39 на звороті).
Станом на вказану дату заборгованість перед кредитором за вказаним договором позики від 05.01.2024 становить 220 000,00 грн (двісті двадцять тисяч грн 00 коп).
В порушення вищезазначених умов Договору позики, Позичальник позичені кошти не повернув.
Отже, загальна заборгованість боржника перед ОСОБА_6 згідно складеної розписки від 04.12.2023 та договору позики від 05.01.2024 становить 264163,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1, ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі,
якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір
неоподаткованого мінімуму доходів громадян.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у справі №902/221/22, постанова від 01.03.2023 навів наступним правовий висновок відносно розгляду грошових вимог за договорами позики у справах про неплатоспроможність:
“Згідно з частиною другою статті 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Отже, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, у тому числі у справі про неплатоспроможність фізичної особи, суд в силу наведених вище норм має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Разом з тим, правова проблема у цій справі № 902/221/22, що зумовила необхідність її передачі на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, полягає у питанні застосування визначеної статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину у поєднанні з вищенаведеними положеннями КУзПБ, що регулюють порядок розгляду заяв кредиторів з їх грошовими вимогами до боржника.
Так, в обґрунтування грошових вимог до боржника фізична особа-кредитор у своїй заяві посилалася на чинний договір безвідсоткової позики та наявність відповідної розписки у підтвердження його укладення та отримання боржником цієї позики….
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов 'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц, що повністю відповідає усталеній правовій позиції, відображеній, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 18.03.2013 у справі № 6-63цс13, а також у перелічених скаржником у касаційній скарзі постановах Верховного Суду у справах №№ 604/1038/16-ц, 707/2606/16-ц, 143/280/17, 559/2587/19, 464/5314/17, 319/1669/16, 524/4946/16, 604/1038/16.
Судова палата під час розгляду цієї справи враховує, що згідно наведеної усталеної правової позиції боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.
Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.
Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.
Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому, у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.
Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов 'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.
За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (стаття 76 ГПК України) та допустимості (стаття 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.
Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.
Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов Язання господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
При цьому, визначена приписами статті 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника-кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів.
Тобто, не досліджуючи дійсність відповідного правочину, що виходить за межі предмета розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, господарський суд у справі про неплатоспроможність фізичної особи, вирішуючи питання про належне документальне підтвердження кредиторських вимог за борговою розпискою, може надати правову оцінку реальності (дійсності) таких зобов'язань на підставі інших доказів, що підтверджують/спростовують фінансову спроможність цього кредитора щодо надання відповідної позики".
Крім того, у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20 Верховний Суд зазначив, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
З врахуванням викладеного, суду необхідно з'ясувати документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі-боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.
Як слідує з матеріалів справи, кредитор ОСОБА_6 додав до заяви з грошовими вимогами до боржника довідку Пенсійного фонду України форми ОК-5 (а.с.100-102), згідно якої доходи кредитора за 2021- 2023 роки становлять 361321,68грн. А тому кредитор мав фінансову можливість надати у позику кошти боржнику- ОСОБА_1 , зокрема за рахунок накопичень за 2021-2023 роки.
Заборгованість боржника перед заявником становить 264163,60 грн, підтверджена матеріалами справи, боржником та керуючим реструктуризацією визнається, підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті керуючим реструктуризацією, повністю визнаються останнім та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним повідомленням.
Суд дійшов висновку про задоволення заяви ОСОБА_6 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 в розмірі:
- 264163,60 грн (основний борг за договором позики грошових коштів від 05.01.2024 та розписки від 04.12.2023) - вимоги 2 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
Щодо заявлених грошових вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, судом враховано наступне.
У Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області облікується заборгованість з платежів до Пенсійного фонду України, а саме, адміністративні штрафи, що накладені на боржника - ОСОБА_1 , у справах про адміністративні правопорушення на загальну суму 84286,00 грн.
Постанови у справах про адміністративні правопорушення, якими накладено штрафи на ОСОБА_1 , перебувають на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, що підтверджуються наступними документами:
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55615330: постанова № 42 видана 20 лютого 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 3400,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55616150: постанова № 57 видана 01 вересня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 3604,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55618748: постанова № 82 видана 14 січня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 4420,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55615193: постанова № 2 видана 11 лютого 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 6052,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55613974: постанова № 8 видана 12 березня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 4828,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 24 січня 2018 року ВП № 55619740: постанова № 14 видана 12 квітня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 5032,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55619430: постанова № 18 видана 11 травня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 5236,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55615721: постанова № 24 видана 15 червня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 5440,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55618864: постанова № 29 видана 15 липня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 5644,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55619161: постанова № 34 видана 19 серпня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 5848,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55619597: постанова № 39 видана 20 вересня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 5882,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55614057: постанова № 44 видана 20 жовтня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 5916,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55618984: постанова № 48 видана 02 листопада 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 5950,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55619843: постанова № 50 видана 02 листопада 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 3400,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55616447: постанова № 55 видана 16 грудня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 2992,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55616633: постанова № 64 видана 27 грудня 2010 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 6018,00 грн;
- постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 січня 2018 року ВП № 55615598: постанова № 1 видана 25 січня 2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в Рожищенському районі про стягнення штрафу з ОСОБА_1 в розмірі 4624,00 грн.
Відповідно до статті 7 Кодекс України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи та запобігання новим правопорушенням.
Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно зі статтею 308 КУпАП у разі несплати штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закон України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають, зокрема, постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року № 1055 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком, зокрема, управління Пенсійного фонду в Рожищенському районі Волинської області та управління Пенсійного фонду в Ківерцівському районі Волинської області в Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 628 “Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України» реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком, зокрема, Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області приєднано до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Відтак, у зв'язку із припиненням юридичної особи Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (через реорганізацію шляхом приєднання), правонаступником Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області є Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Заборгованість боржника перед заявником становить 84286,00 грн, підтверджена матеріалами справи, підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Про існування такого боргу перед Пенсійним фондом України боржником вказано в його заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, отже, даний факт не заперечується боржником.
Судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті керуючим реструктуризацією, повністю визнаються останнім та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним повідомленням.
Суд дійшов висновку про задоволення заяви Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 в розмірі:
- 84 286,00 грн (адміністративні штрафи) - вимоги 3 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
Щодо заявлених грошових вимог Головного управління ДПС у Волинській області, судом враховано наступне.
Згідно рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі 140/7152/22 за позовом ГУ ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 обліковується податковий борг в загальній сумі 135 088,53грн., в тому числі: з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - 132 405,35грн. (з них: 3 214,09грн. згідно статті 101 ПК України є безнадійним податковим боргом та до стягнення не заявлений), з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 2 683,18 грн. (з них: 203,41 грн. згідно статті 101 ПК України є безнадійним податковим боргом та до стягнення не заявлений).
Загальний податковий борг, який заявлений до стягнення, становить 131 671,03грн, в тому числі: 129191,26 грн - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості; 2 479,77грн - з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Рішення набрало законної сили 30.05.2023, а тому обставина наявності даного боргу в силу вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, податковий борг боржника збільшився, зокрема по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 3 511,05грн. в тому числі:
-24.06.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №0985331-2406-0318 від 25.08.2022, платнику нараховано основного платежу в сумі 801,00грн.;
-29.12.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №0398400-2406-0318 від 24.04.2023, платнику нараховано основного платежу в сумі 867,75грн.;
-25.08.2024 згідно податкового повідомлення-рішення №0625483-2406-0318- UA07080170000013585 від 30.04.2024, платнику нараховано основного платежу в сумі 894,45грн.;
-17.08.2025 згідно податкового повідомлення-рішення №0080299-2406-0318- UA07080170000013585 від 30.01.2025, платнику нараховано основного платежу в сумі 947,85грн.
По податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості на суму 86 455,51грн. в тому числі:
-24.06.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №0917706-2406-0318 від 25.08.2022, платнику нараховано основного платежу в сумі 31 614,00грн.;
-29.12.2023 згідно податкового повідомлення-рішення №0070719-2406-0318 від 21.04.2023, платнику нараховано основного платежу в сумі 34 248,50грн.;
-25.10.2024 згідно податкового повідомлення-рішення №0626922-2406-0318- UA07080170000013585 від 30.04.2024, платнику нараховано основного платежу в сумі 20 593,01грн.
Крім того, у платника податків наявна заборгованість по ЄСВ в сумі 170,00 грн.
З врахуванням викладеного, несплачені у встановлені законодавством строки суми податкового зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Заборгованість боржника перед заявником становить 225225,09 грн. підтверджена матеріалами справи, підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів.
Судом враховано, що кредиторські вимоги були розглянуті керуючим реструктуризацією, повністю визнаються останньою та включені до реєстру вимог кредиторів у вказаному розмірі, що підтверджується відповідним повідомленням.
Суд дійшов висновку про задоволення заяви Головного управління ДПС у Волинській області про визнання грошових вимог до ОСОБА_1 в розмірі:
- 225225,09 грн (податковий борг) - вимоги 2 черги.
- 6656,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
На кредитора при зверненні у справі про банкрутство із заявою про визнання грошових вимог до боржника покладений обов'язок надати на підтвердження цих вимог разом з заявою всі докази, які відповідають вимогам щодо доказів (статті 76-79 ГПК України), незалежно від того, чи вважає він певну сукупність доказів достатнім для підтвердження грошових вимог до боржника, та незалежно, чи заперечують інші учасники його грошові вимоги. У протилежному випадку - у разі ненадання кредитором всіх документів на підтвердження грошових вимог - він несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням ним процесуальних дій (стаття 13 ГПК України), що, водночас, не виключає поширення на кредитора права надавати додаткові докази за правилами статті 269 ГПК України.
Отже, Кредитор при зверненні з відповідною заявою до суду першої інстанції мав надати всі документи, які дозволили б суду встановити наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання Боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, платіжних документів, банківських виписок, платіжних доручень, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Про це свідчить практика Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2023 року по cправі № 918/463/22.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Обов'язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 р. у справі № 916/4644/15; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 р. у справі № 913/479/18).
Відповідно до норм визначених Кодексом України з процедур банкрутства за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включені до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена статтею 133 даного Кодексу.
Згідно з нормами статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.
Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно зі ст.122 Кодексу України з процедур банкрутства, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:
1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;
2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.
Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Основними завданнями зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника є: 1) розгляд звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника; 2) розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника; 3) прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Керуючись ст.ст. 2, 122-123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 ГПК України, суд -
1. Заяву ОСОБА_6 про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати грошові вимоги ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повністю в розмірі:
- 264163,60 грн (основний борг за договором позики грошових коштів від 05.01.2024 та розписки) - вимоги 2 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
2. Заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про грошові вимоги кредитора до боржника фізичної особи ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати грошові вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Волинська обл., 43027, код ЄДРПОУ 13358826) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повністю в розмірі:
- 84286,00 грн (адміністративні штрафи) - вимоги 3 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
3. Заяву Головного управління ДПС у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський м-н., буд. 4, код ЄДРПОУ 44106679) про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , задовольнити.
Визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський м-н., буд. 4, код ЄДРПОУ 44106679) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повністю в розмірі:
- 225 225,09 грн (податковий борг) - вимоги 2 черги.
- 6656,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
4. Визначити визнані судом вимоги кредиторів до боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ):
4.1. Вимоги ОСОБА_6 у наступній черговості:
- 264 163,60 грн (основний борг за договором позики грошових коштів від 05.01.2024 та розписки) - вимоги 2 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
4.2. Вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у наступній черговості:
- 84 286,00 грн (адміністративні штрафи) - вимоги 3 черги.
- 5324,80 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
4.3. Вимоги Головного управління ДПС у Волинській області у наступній черговості:
- 225 225,09 грн (податковий борг) - вимоги 2 черги.
- 6 656,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання відповідної грошової вимоги - позачергово.
5. Зобов'язати керуючого реструктуризацією Григор'єва В.В. включити визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
6. Керуючому реструктуризацією Григор'єву В.В. провести збори кредиторів в порядку п. 4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства.
7. Засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі призначити на 07 квітня 2026 року о 11:30 год.
Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Волинської області (м. Луцьк, пр. Волі, 54а, в залі судових засідань №103).
Ухвала господарського суду набирає законної негайно з моменту її прийняття відповідно до ч.4 ст. 9 КУзПБ.
Ухвала суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.9 КУзПБ, ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повна ухвала суду підписана 24.03.2026.
Суддя І. О. Гарбар