23.03.2026 м. Дніпро Справа № 904/3867/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),
суддів: Джепи Ю.А., Соп'яненко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.
та представників:
від скаржника (кредитора): Трепшина К.О. (в режимі відеоконференції);
від боржника: Круглий В.В. (в режимі відеоконференції);
боржник: ОСОБА_1 (в залі суду);
арбітражний керуючий: Хандурін Д.В. (в залі суду),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 (ухвалену суддею Первушиним Ю.Ю. у м. Дніпрі, повна постанова складена 09.01.2026)
у справі № 904/3867/23
про неплатоспроможність ОСОБА_1 (м. Дніпро)
кредитор: ОСОБА_2 (м. Дніпро);
арбітражний керуючий: Хандурін Дмитро Вікторович,
У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/3867/23 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 .
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі №904/3867/23:
- у задоволенні клопотання кредитора ОСОБА_2 про закриття провадження у справі № 904/3867/23 відмовлено;
- припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ;
- припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича;
- визнано фізичну особу ОСОБА_1 - банкрутом;
- введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів.
- призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича.
Постанова обґрунтована наступним:
- матеріали справи містять план реструктуризації боргів боржника від 27.09.2023, що містить пропозицію погашення боргів протягом 60 місяців в загальному розмірі 300 000 грн 00 коп. (по 5 000 грн 00 коп. кожного місяця) та списання суми заборгованості;
- 06.10.2023 шляхом опитування відбулися збори кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 . На зборах кредиторів прийнято рішення про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів, доцільність закриття провадження у даній справі (пункт 6.4 опитування);
- під час касаційного перегляду даної справи Верховний Суд в постанові від 21.01.2025 в пункті 70 вказав що боржник у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства разом з керуючим реструктуризацією розробила план реструктуризації боргів, також на пропозицію суду розробила та долучила до матеріалів справи додатковий план реструктуризації, де було переглянуто та збільшено суму компенсації, під час процедури погашення боргів боржниця розробила та запропонувала укласти мирову угоду;
- до матеріалів справи додано схвалений боржником 18.02.2025 Додатковий план реструктуризації боргів, який передбачає погашення 600 000 грн 00 коп. протягом 60 місяців та списання боргів та докази працевлаштування - Наказ № 6-к про прийняття на роботу від 21.01.2025 та Трудовий контракт; сума окладу ОСОБА_1 , згідно з наказом складає 19 500 грн 00 коп. До матеріалів справи боржниця надала довідку, яка підтверджує факт її працевлаштування до БО "БФ "Міжнародний рух єдності" з 23.01.2025; розмір заробітної платні за січень та лютий разом склав 25 434 грн 78 коп. на місяць, з яких утримується податок в сумі 5 850 грн 00 коп. Відповідно, сума до отримання за період січень (з 23 числа місяця) та лютий 2025 року складає 19 584 грн 78 коп.;
- в подальшому арбітражний керуючий подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, надав результати опитування учасників зборів кредиторів у справі № 904/3867/23 від 09.04.2025 № 02-01/681. За результатом опитування учасники зборів кредиторів прийняли рішення розглянути та прийняти до відома план реструктуризації боргів боржника, погодженого ОСОБА_1 18.02.2025 (питання № 4); проголосували з приводу питання порядку денного: пункт № 5 - 5.1. схвалити Додатковий план реструктуризації боргів боржника, погоджений ОСОБА_1 18.02.2025 - проти; пункт 5.2. відмовити у схваленні Додаткового плану реструктуризації боргів боржника, погодженого ОСОБА_1 18.02.2025; зобов'язати керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника у справі № 904/3867/23 - проти; пункт 5.3. відмовити у схваленні Додаткового плану реструктуризації боргів боржника, погодженого ОСОБА_1 18.02.2025; зобов'язати керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність - проти. Позиція кредитора обґрунтована тим, що він має пропозицію подати до суду клопотання про зміну Додаткового плану реструктуризації від 18.02.2025 у частині збільшення розміру суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, та зменшення суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб;
- отже, зборами кредиторів не було схвалено погодженого боржником плану реструктуризації боргів (з урахуванням додаткових планів);
- господарським судом було досліджено та проаналізовано погоджений план реструктуризації боргів з урахуванням змін та доповнень. Враховано, що під час провадження процедури визнання неплатоспроможною ОСОБА_1 боржниця працевлаштувалася, чим продемонструвала конструктивний підхід до вирішення питання погашення боргів. ОСОБА_1 запропонувала реальний план реструктуризації, виходячи із об'єктивних обставин та фінансових можливостей, що, на думку суду, вказує на її сумлінне ставлення до виконання обов'язків боржника. План реструктуризації містить усі відомості та інформацію, передбачені статтею 124 Кодексу України з процедур банкрутства, свідчить про відкриту взаємодію боржника із кредитором, вказує на економічну обґрунтованість та виконуваність запропонованого плану;
- кредитором у даній справі до матеріалів справи неодноразово подавалися заперечення проти дій та пропозицій боржниці. Суд приймає до уваги позицію кредитора. Проте, зі свого боку, кредитор не надав конструктивних пропозицій, які враховують баланс інтересів та реальні можливості боржника. З метою з'ясування позиції кредитора та пошуку балансу при захисті інтересів всіх учасників провадження, суд неодноразово зобов'язував кредитора забезпечити особисту явку до судового засідання, але кредитор на вимогу суду не відреагував та до суду не з'являвся. Захист свого порушеного права та представництво в суді кредитор доручив представникам, які подавали до суду письмові пояснення, заяви та клопотання, але в судовому засіданні участі не приймали;
- матеріали справи свідчать, що боржниця має заборгованість перед кредитором та не має можливості погасити заборгованість самостійно. Проте, ОСОБА_1 з 23.01.2025 працевлаштована та отримує дохід у вигляді заробітної платні в розмірі 19 500 грн 00 коп., з яких сплачується ПДФО в розмірі 3 510 грн 00 коп. та військовий збір в сумі 975 грн 00 коп. (фактично отримує 15 015 грн 00 коп.) та готова протягом 60 місяців погашати 10 000 грн 00 коп. щомісяця. Розмір суми для особистих потреб ОСОБА_1 складає 5 015 грн 00 коп., що, на думку суду, відповідає фінансовим можливостям боржника;
- з огляду на наведене, суд першої інстанції критично поставився до заперечень кредитора з приводу недобросовісності дій боржника та в порядку, встановленому частиною 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства вважав за необхідне прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника та не знайшов підстав для закриття провадження у справі;
- в матеріалах справи № 904/3867/23 відсутня пропозиція зборів кредиторів щодо кандидатури керуючого реалізацією та немає згоди інших кандидатур арбітражних керуючих, крім заяви арбітражного керуючого Хандуріна Д.В., щодо виконання повноважень керуючого реалізацією у разі відкриття господарським судом процедури погашення боргів боржника у справі № 904/3867/23. Проаналізувавши приписи статей 28, 130 Кодексу України з процедур банкрутства, суд першої інстанції дійшов висновку, що у випадку коли кредитори не подали жодної кандидатури, суд не звільняється від обов'язку забезпечити подальший рух справи, та повинен, керуючись судовим розсудом, призначити керуючого реалізацією, використовуючи власну дискрецію, перевіривши вимоги частин 3, 4 статті 28 (відсутність заінтересованості /конфлікту, підстав для відсторонення) та наявність згоди арбітражного керуючого. Враховуючи, що кандидатура арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича відповідає встановленим Кодексом України з процедур банкрутства вимогам, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича.
Не погодившись з вказаною постановою, ОСОБА_2 за допомогою системи "Електронний суд" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. суду № 48618 від 29.01.2026), в якій просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 повністю та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- оскаржувана постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, та порушення норм процесуального права. Суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про відновлення платоспроможності боржниці, фактично, самоусунувшись від реалізації принципу активної ролі суду у справі про неплатоспроможність. Всупереч обов'язку щодо офіційного з'ясування обставин, суд не ініціював перевірку реальності доходів боржниці та їх розміру через офіційні джерела (органи ДПС, ПФУ), а обмежився формальною оцінкою документів приватного походження, наданих зацікавленою особою (боржницею), які не підтверджують дійсного фінансового стану на момент прийняття рішення. Відсутність всебічного дослідження доказів свідчить про ігнорування судом першої інстанції вказівок Верховного Суду щодо необхідності повної перевірки обставин непогодження плану реструктуризації. Оскаржувана постанова ґрунтується на висновках арбітражного керуючого, який в порушення частини 2 статті 12 Кодексу України з процедури банкрутства проявив протиправну бездіяльність та не здійснив актуалізації відомостей про фінансовий стан та активи боржниці під час нового розгляду справи. Суд залишив поза увагою, що така пасивна поведінка арбітражного керуючого призвела до висловлення йому недовіри з боку кредитора, який на зборах голосував проти його призначення керуючим реалізацією. Суд проігнорував позицію кредитора, який володіє 100% голосів, як щодо суті плану реструктуризації, так і щодо кандидатури арбітражного керуючого, чим нівелював роль зборів кредиторів у процедурі банкрутства. Призначення судом керуючим реалізацією особи, яка не забезпечила об'єктивного аналізу фінансового стану та діє всупереч волевиявленню єдиного кредитора, свідчить про порушення балансу інтересів сторін. Відтак, визнання боржниці банкрутом відбулося без встановлення об'єктивної істини у справі, на підставі неперевірених даних, що свідчить про недоведеність обставин, які суд помилково визнав встановленими, та порушення принципів судового розгляду справ про неплатоспроможність;
- запропонований боржницею план реструктуризації, який передбачає списання 94% боргу, базується на фінансових показниках та нібито отриманому доході від працевлаштування, які не були перевірені судом через офіційні державні реєстри. Такий висновок зроблено судом за відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальність відновлення платоспроможності. Суд першої інстанції безпідставно прийняв як належний доказ платоспроможності документи приватного походження, зокрема копію трудового договору та наказ про прийняття на роботу. Факт реального працевлаштування, який створює юридичні наслідки у вигляді нарахування стажу та офіційного доходу, підтверджується не документом з назвою "Трудовий договір", а виключно фактом реєстрації цієї події в інформаційних базах Державної податкової служби та Пенсійного фонду України. За наявності дійсного, а не фіктивного працевлаштування, інформація про це повинна знайти своє відображення в офіційних документах контролюючих органів, які є єдиними допустимими доказами в розумінні статей 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме: у довідках за формами ОК-5 та ОК-7 (Індивідуальні відомості про застраховану особу), які формуються Пенсійним фондом України та містять дані про суми фактично нарахованого заробітку та сплаченого страхового внеску, а також у Податковому розрахунку сум доходу (Форма 1ДФ), який подається роботодавцем до податкової служби;
- окрім того, суд першої інстанції помилково надав статус беззаперечного доказу платоспроможності ОСОБА_1 виписці з банківського рахунку АТ "Універсал Банк", наданій боржницею, не здійснивши належного правового аналізу змісту відображених у ній операцій. Боржниця надала відомості лише по одному банківському рахунку, тоді як у матеріалах справи відсутні актуальні довідки від Державної податкової служби про всі відкриті рахунки боржника у банківських установах станом на 2025- 2026 роки. Відсутність повної інформації про кількість відкритих рахунків та рух коштів по них позбавила суд об'єктивної можливості перевірити, чи не використовуються інші рахунки для приховування активів, транзиту коштів або здійснення витрат, що перевищують офіційно задекларовані доходи, тому суд не мав права робити висновок про фінансовий стан особи, базуючись на фрагментарних даних, вирваних із загального контексту майнового стану. Критичний аналіз наданої виписки свідчить про те, що відображений у ній рух коштів є лише фактом банківських транзакцій, які за своєю технічною та правовою природою не є виплатою заробітної плати в розумінні законодавства України. Оскільки офіційна виплата заробітної плати здійснюється виключно шляхом безготівкового банківського переказу через Систему електронних платежів (СЕП) НБУ із використанням стандарту IBAN, при цьому такі платежі є класичними банківськими розрахунками, які не маркуються MCC-кодами, властивими для карткових еквайрингових операцій. У наданій виписці взагалі відсутнє чітке призначення платежу, яке б ідентифікувало ці кошти як оплату праці найманого працівника. Оскільки зарахування коштів відбулося через еквайрингову операцію (переказ на картку), яка оминає процедуру банківського контролю за сплатою ЄСВ, такі надходження не можуть вважатися заробітною платою. Без співставлення цих сум із даними офіційної податкової звітності про сплату ПДФО, військового збору та ЄСВ (форма 1ДФ, довідки ОК-5/ОК-7), такі зарахування можуть мати будь-яку природу, в тому числі транзитну або фіктивну. Сумнівність цього доказу додатково підсилюється тим, що надана виписка охоплює критично малий проміжок часу (січень - березень 2025 року), який повністю співпадає з періодом активного судового розгляду, що свідчить про штучне створення історії платоспроможності виключно під судовий процес;
- сукупність викладених обставин свідчить про те, що суд першої інстанції не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові про направлення справи на новий розгляд. Затвердження судом плану реструктуризації за відсутності звіту керуючого про актуальну перевірку майнового стану на момент ухвалення рішення є прямим порушенням вказівок Верховного Суду, оскільки без виконання керуючим своєї ключової ролі щодо верифікації активів, неможливо досягти легітимної мети судової процедури, а сам план перетворюється на інструмент ухилення від виконання зобов'язань, а не на механізм відновлення платоспроможності. У справі, що розглядається, поведінка арбітражного керуючого Хандуріна Д.В. протягом усього періоду нового розгляду, який тривав майже рік, з лютого 2025 року по січень 2026 року, характеризується системною та протиправною бездіяльністю, яка залишилася без належної правової оцінки суду першої інстанції, оскільки, як убачається з матеріалів справи, зокрема зі звітів керуючого реструктуризацією, весь комплекс заходів, спрямованих на виявлення майнових активів боржниці, був здійснений ще під час первісного розгляду справи, а саме у період з грудня 2023 року по січень 2024 року. Суд першої інстанції не звернув уваги на ту критичну обставину, що протягом року нового розгляду арбітражний керуючий не вчинив жодної процесуальної дії для актуалізації даних про майновий стан боржниці, та всупереч вимогам частини 2 статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства не направив жодного повторного запиту до реєструючих та контролюючих органів, обмежившись використанням неактуальної інформації дворічної давнини. Затверджуючи план реструктуризації та переходячи до процедури погашення боргів, суд спирався на доказову базу, сформовану станом на початок 2024 року, яка не може вважатися актуальною та достовірною на момент ухвалення рішення у 2026 році, що створило об'єктивну неповноту у дослідженні фінансового стану боржниці, які унеможливлюють встановлення об'єктивної істини у справі. Внаслідок бездіяльності арбітражного керуючого залишилися повністю недослідженими цілі групи активів та фінансових операцій, наявність яких могла б кардинально змінити висновки суду про платоспроможність боржниці, зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які докази перевірки наявності у боржниці цінних паперів та корпоративних прав через систему депозитарного обліку, адже арбітражний керуючий не направив відповідних запитів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), внаслідок чого суд дійшов передчасного висновку про відсутність активів для задоволення вимог кредиторів, не перевіривши можливість володіння боржницею акціями, облігаціями, інвестиційними сертифікатами або іншими фінансовими інструментами, які не відображаються у загальних реєстрах нерухомості. Крім того, суд проігнорував відсутність перевірки фінансової поведінки боржниці у сфері закордонних поїздок, оскільки у матеріалах справи немає інформації від Державної прикордонної служби України за період 2024 - 2025 років, що унеможливило виявлення фактів перетину кордону, які могли б свідчити про наявність прихованих доходів, що витрачаються на подорожі та проживання за межами України, замість погашення заборгованості перед кредитором. Не менш критичним є ігнорування арбітражним керуючим та судом необхідності перевірки банківських рахунків на актуальну дату, адже наявні у справі відповіді податкових органів датовані 18.12.2023, відтак інформація про відкриття нових рахунків та рух коштів по них протягом 2024- 2025 років у суду була відсутня. Замість того, щоб реалізувати свої владні повноваження та зобов'язати арбітражного керуючого або боржницю надати офіційні відомості з державних реєстрів (ОК-5, ОК-7, 1ДФ), які є єдиними належними доказами легальності доходів, суд фактично переклав тягар спростування цих обставин на кредитора. При цьому суд проігнорував ту обставину, що кредитор, на відміну від арбітражного керуючого, позбавлений владних повноважень на отримання конфіденційної банківської та податкової інформації стосовно фізичної особи. Зважаючи на наведене, фактично суд першої інстанції легалізував процедуру банкрутства, проведену з грубими недоліками, чим порушив право кредитора на справедливий судовий розгляд та повне задоволення вимог за рахунок усіх, а не лише вибірково розкритих, активів боржниці;
- позиція суду призвела до ігнорування виключної компетенції зборів кредиторів та волевиявлення єдиного кредитора. Відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, збори кредиторів є основним органом, який представляє інтереси кредиторів та визначає подальшу долю процедури банкрутства, а суд не наділений повноваженнями підміняти собою збори кредиторів та довільно втручатися у їхні дискреційні повноваження, якщо рішення зборів є вмотивованим. У справі, що розглядається, кредитор, який володіє 100% голосів на зборах, висловив чітку, послідовну та обґрунтовану позицію щодо відмови у погодженні плану реструктуризації через його економічну необґрунтованість та сумнівність джерел доходів боржниці, а також висловив недовіру арбітражному керуючому Хандуріну Д.В. через його системну бездіяльність щодо розшуку активів. Проте суд першої інстанції проігнорував це волевиявлення, затвердивши перехід до наступної процедури та призначивши керуючим реалізацією ту саму особу, чим фактично нівелював роль кредитора у справі про банкрутство, перетворивши судовий процес на формальність, де позиція кредитора не має правового значення;
- суд першої інстанції помилково не застосував наслідки недобросовісної поведінки боржниці, передбачені актуальною судовою практикою. У постанові Верховного Суду від 21.05.2025 у справі № 902/333/24 зазначено, що суд має дискреційні повноваження закрити провадження у справі, а не вводити процедуру погашення боргів, якщо боржник діє недобросовісно. Ознаками такої недобросовісності у даній справі є подання плану реструктуризації, який передбачає списання майже всієї суми боргу без належного економічного обґрунтування, надання вибіркових доказів та приховування повної картини майнового стану за відсутності офіційних довідок ОК-5 та ОК-7, а також формальне (з точки зору наданих документів) працевлаштування безпосередньо перед судовим засіданням без підтвердження реальності виконання трудових обов'язків. Пропонуючи списати 94% боргу на підставі неперевірених доходів, боржниця демонструє намір використати інститут банкрутства не для соціальної реабілітації, а як інструмент для уникнення цивільно-правової відповідальності. Замість того, щоб надати належну правову оцінку такій поведінці та захистити кредитора від зловживання процесуальними правами з боку боржниці, суд першої інстанції надав перевагу позиції недобросовісної сторони, застосувавши механізм банкрутства як спосіб легалізації списання боргів на підставі неповної інформації, що суперечить публічним цілям законодавства про неплатоспроможність та порушує справедливий баланс інтересів сторін;
- суд провів підсумкове засідання, на якому вирішувалася доля вимог кредитора та затверджувався план реструктуризації, за повної відсутності сторони кредитора, проігнорувавши завчасно подане вмотивоване клопотання повноважного представника - адвоката Трепшиної К.О. про відкладення розгляду справи у зв'язку з об'єктивною неможливістю забезпечити явку через перебування у щорічній відпустці. Незважаючи на завчасність повідомлення, суд першої інстанції відхилив це клопотання з формальних та надуманих підстав, пославшись на ненадання доказів на підтвердження перебування адвоката у відпустці, не зазначивши при цьому, який саме документ, на думку суду, мав надати адвокат. Чинне законодавство про банкрутство не містить жодної норми, яка б встановлювала обов'язок особистої присутності кредитора - фізичної особи у судовому засіданні за наявності укладеного договору з адвокатом. Перекладаючи відповідальність за неявку фахового представника на клієнта, суд фактично змушує особу, яка не володіє спеціальними юридичними знаннями, здійснювати самопредставництво у складній процедурі банкрутства проти професійного арбітражного керуючого, що ставить кредитора у завідомо нерівне становище, порушує право на ефективний захист та нівелює саму суть інституту адвокатури;
- скаржник категорично заперечує проти висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній постанові, щодо кваліфікації дій кредитора як зловживання процесуальними правами в розумінні статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Суд першої інстанції помилково розцінив послідовну та принципову позицію кредитора, спрямовану на недопущення зловживань з боку боржниці, як перешкоджання судочинству, фактично підмінивши поняття "реалізація права на захист" поняттям "зловживання правом". Визнаючи зловживанням звернення кредитора із клопотанням про закриття провадження у справі через приховування боржницею грошових коштів у розмірі 30 000 грн 00 коп., суд першої інстанції послався на те, що дане питання вже було предметом розгляду в попередніх судових засіданнях та отримало оцінку Верховного Суду. Однак суд проігнорував ту фундаментальну обставину, що справа розглядалася у процедурі нового розгляду, який за своєю правовою природою передбачає повну, всебічну та наново проведену оцінку всіх обставин справи у їх сукупності, а не вибірково;
- боржниця не надала суду повної та об'єктивної інформації про рух коштів по всіх своїх банківських рахунках та реальні джерела існування під час нового розгляду справи. Детально викладені у цій апеляційній скарзі факти у їх сукупності становлять достатню доказову базу, яка підтверджує надання боржницею недостовірної інформації, що є самостійною та безумовною підставою для закриття провадження згідно з пунктом 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначена норма є імперативною та не передбачає альтернативних варіантів поведінки суду: у разі встановлення факту надання боржником недостовірної інформації суд зобов'язаний закрити провадження у справі;
- за таких умов у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для визнання боржниці банкрутом, натомість суд був зобов'язаний застосувати наслідки, передбачені частиною 11 статті 126 та частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства, та закрити провадження у справі, адже легалізація судом очевидної недобросовісності через введення процедури погашення боргів створює небезпечний прецедент маніпулювання судовим процесом, що є неприпустимим.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Соп'яненко О.Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2026, зокрема, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні 24.02.2026.
Від боржника за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 1376/26 від 06.02.2026), в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі № 904/3867/23 - без змін, посилаючись на таке:
- боржниця забезпечувала арбітражного керуючого та суд інформацією щодо її працевлаштування та щодо отриманих доходів та подавала: довідку від БО "БФ "Міжнародний рух єдності" від 29.03.2025 за вих. № 29/03-01 щодо працевлаштування ОСОБА_1 та розміру її заробітної плати; виписку по рахунку НОМЕР_1 від АТ "Універсал Банк" про зарахування ОСОБА_1 заробітної плати від БО "БФ "Міжнародний рух єдності"; довідки ОК-5, ОК-7 з яких вбачається, що роботодавцем сплачувались за боржницю, як за працівника, податки та збори (додано довідки за травень 2025 року та за лютий 2026 року);
- новий розгляд справи тривав майже рік внаслідок зловживання процесуальними правами саме кредитором;
- відповідно до статті 21 кодексу України з процедур банкрутства про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення вноситься запис до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України та за актуальною інформацією за посиланням https://asbn.minjust.gov.ua/ak/list не міститься жодних відомостей про те, що арбітражний керуючий Хандурін Д.В. притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а також відсутні будь-які докази про притягнення його до цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності. З урахуванням висновків Верховного Суду у цій справі посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 є нерелевантним, оскільки активи боржника були виявлені та декларації перевірені, і ці обставини встановлені ухвалою суду від 06.12.2023, яка не була скасована і якою боржницю ОСОБА_1 визнано добросовісною та, як наголошено Верховним Судом, ці обставини перевірці не підлягають. Зі свого боку кредитор в ході нового розгляду справи не подав жодного звернення до суду чи до арбітражного керуючого, щодо додаткової перевірки майнового стану боржника, за фактами, які залишились без оцінки з урахуванням вже проведеної процедури;
- не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги про економічну необґрунтованість плану реструктуризації, який був погоджений боржницею ОСОБА_1 , оскільки Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі №910/10590/21 навів правовий висновок, що боржник не може бути примушений до врахування пропозицій кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій ними редакції, а інтереси кредиторів на цій стадії можуть полягати як у реструктуризації боргів, так і у найскорішому переході до їх погашення за наявності у боржника майна. Боржниця ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами, що має офіційний дохід у вигляді заробітної плати за місцем роботи на посаді економіста з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності (код 2441.2) у Благодійній організації "Благодійний фонд "Міжнародний рух єдності", їй нараховується заробітна плата у розмірі 19 500 грн 00 коп. щомісячно та виплачується 15 015 грн 00 коп. за вирахуванням ПДФО 18% - 3 510 грн 00 коп. та військового збору 975 грн 00 коп. Зі свого доходу вона запропонувала кредитору виплачувати 10 000 грн 00 коп. щомісячно протягом 60 місяців, що вказує на реальність та економічну обґрунтованість плану реструктуризації;
- кредитор жодного разу за викликом суду не з'явився у судове засідання, а представник кредитора не надала доказів перебування у відпустці та не з'явилась повторно у судове засідання, що імперативно визначено законодавцем як підстава розгляду справи, незважаючи на причини неявки. При цьому всі сторони подали свої заяви, клопотання та заперечення, які суд розглянув в ході розгляду справи та за відсутності кредитора та його представника суд їх оголошував в судовому засіданні;
- питання про наявність підстав для закриття провадження по справі з підстав недобросовісності боржниці ОСОБА_1 вже було вирішено ухвалою від 06.12.2023, яка є чинною та обставини встановлені цим судовим рішенням є преюдиційними при новому розгляді, оскільки це рішення не було скасовано.
Від арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № суду 1515/26 від 10.02.2026), в якому він просить суд: 1) долучити на стадії апеляційного провадження лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 23.01.2026 № 5372/6/04-36-12-04-05 з додатками та лист НКЦПФ від 22.01.2026 № 10/04/1088; 2) відмовити в задоволенні апеляційної скарги; 3) постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі №904/3867/23 залишити без змін.
У відзиві арбітражний керуючий посилається на таке:
- щодо обставин та вчинених дій щодо виконання постанови Верховного суду України від 21.01.2025 по справі № 904/3867/23. 03.02.2025 боржниця через свого представника адвоката Круглія В.В. вручила керуючому реструктуризацією Повідомлення, в якому зазначила обставину щодо влаштування ОСОБА_1 на роботу, що підтверджується наказом № 6-К та укладеним трудовим договором про дистанційну роботу № 2 від 21.01.2025, а також попросила відобразити ці обставини в додатковому плані реструктуризації. Зазначені обставини керуючим реструктуризацією були внесені в Додатковий план реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , який був погоджений боржницею 18.02.2025. Листом від 19.02.2025 № 02-01/390 керуючий реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 на наявні в матеріалах справи електронні адреси представника кредитора ОСОБА_2 (адвоката Коваленко О.В.), боржниці ОСОБА_1 , представника боржниці (адвоката Круглія В.В.) було направлено Повідомлення про проведення зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 шляхом опитування; проведення зборів кредиторів шляхом опитування заплановано з 26.02.2025 по 04.03.2025. 21.02.2025 через систему "Електронний суд" керуючому реструктуризацією стало відомо, що адвокат Коваленко О.В. розірвала договір про надання професійної правничої допомоги від 02.06.2021 з кредитором ОСОБА_2 . Отже, щоб уникнути порушення прав кредитора ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутня його електрона адреса, 24.02.2025 керуючим реструктуризацією була складена довідка про скасування проведення зборів кредиторів шляхом опитування. Листом від 24.02.2025 № 02-01/392 на адресу кредитора ОСОБА_3 було направлено Повідомлення про скликання зборів кредиторів за місцем знаходженням боржника; проведення зборів кредиторів було заплановане на 10.03.2025 об 11:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 . 10.03.2025 на збори кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 з'явились керуючий реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражний керуючий Хандурін Д.В., боржниця ОСОБА_1 , належним чином повідомлений кредитор ОСОБА_2 не з'явився. Згідно з протоколом зборів кредиторів від 10.03.2025, збори кредиторів не відбулись у зв'язку з тим, що на зборах кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 , відсутній єдиний кредитор по справі № 904/3867/23 - ОСОБА_2 . 12.03.2025 до суду від керуючого реструктуризацією Хандуріна Д.В. подано клопотання про приєднання до матеріалів справи наступних документів: Повідомлення про скликання зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 , Протокол зборів кредиторів від 10.03.2025, Додатковий план реструктуризації боргів боржника, Проміжний звіт керуючого реструктуризацією та Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди. Керуючий реструктуризацією належним чином виконував свої повноваження, передбачені нормами Кодексу України з процедур банкрутства, щодо виконання постанови Верховного суду від 21.01.2025 у даній справі, активно брав участь у справі, своїми діями робив усе можливе щодо збереження балансу інтересів та уникнення порушення прав та законних інтересів учасників провадження № 904/3867/23;
- на виконання пункту 82 постанови Верховного Суду від 21.01.2025 по справі №904/3867/23 Господарський суд Дніпропетровської області серед іншого встановив, що арбітражний керуючий через систему Електронний суд 11.04.2025 подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, надав результати опитування учасників зборів кредиторів у справі № 904/3867/23 від 09.04.2025 № 02-01/681. За результатом опитування учасники зборів кредиторів: прийняли рішення розглянути та прийняти до відома План реструктуризації боргів боржника, погоджений ОСОБА_1 18.02.2025 (питання №4); проголосували з приводу питання порядку денного: пункт № 5 - 5.1. схвалити Додатковий план реструктуризації боргів боржника, погоджений фізичною особою ОСОБА_1 18.02.2025 - проти; пункт 5.2. відмовити у схваленні додаткового плану реструктуризації боргів боржника, погодженого фізичною особою ОСОБА_1 18.02.2025. Зобов'язати керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника у справі № 904/3867/23 - проти; пункт 5.3. відмовити у схваленні Додаткового плану реструктуризації боргів боржника, погодженого фізичною особою ОСОБА_1 18.02.2025. Зобов'язати керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність - проти;
- через підсистему "Електронний суд" представник кредитора 11.04.2025 подав до суду клопотання про зміну Додаткового плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 18.02.2025. Господарським судом Дніпропетровської області було призначено до розгляду клопотання представника кредитора від 11.04.2025 та ухвалою від 12.11.2025 прийнято рішення - в задоволенні клопотання представника кредитора - адвоката Молочок А.О. про зміну Додаткового плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 18.02.25 (вх. № суду 15440/25 від 11.04.2025) - відмовити. Відтак, зборами кредиторів не було схвалено погодженого боржником плану реструктуризації боргів (з урахуванням додаткових планів). Отже, була виконана вказівка Верховного Суду щодо належного розгляду та схвалення плану реструктуризації (пункт 81 постанови);
- кредитором у даній справі до матеріалів справи неодноразово подавалися заперечення проти дій та пропозицій боржниці. Суд прийняв до уваги позицію кредитора. Проте, зі свого боку, кредитор не надав конструктивних пропозицій які враховують баланс інтересів та реальні можливості боржника. З метою з'ясування позиції кредитора та пошуку балансу при захисті інтересів всіх учасників провадження суд неодноразово зобов'язував кредитора забезпечити особисту явку до судового засідання, але кредитор на вимогу суду не відреагував та до суду не з'являвся. Захист свого порушеного права та представництво в суді кредитор доручив представникам, які подавали до суду письмові пояснення, заяви та клопотання, але в судовому засіданні участі не приймали;
- в матеріалах справи наявні наступні документи: довідка від БО "БФ "Міжнародний рух єдності" від 29.03.2025 за вих. № 29/03-01 щодо працевлаштування ОСОБА_1 та розміру її заробітної плати; виписка по рахунку НОМЕР_1 від АТ "Універсал Банк" про зарахування ОСОБА_1 заробітної плати від БО "БФ "Міжнародний рух єдності"; довідки ОК-5, ОК-7, з яких вбачається, що роботодавцем сплачувались за боржницю, як за працівника податки та збори (додаються довідки за травень 2025 року та за лютий 2026 року). До подання апеляційної скарги зазначені вище документи кредитором під сумнів не ставились, в матеріалах справи відсутні докази щодо порушення питання з боку кредитора щодо додаткової перевірки фактів, які в них зазначені. Під час виконання повноважень керуючого реалізацією фізичної особи ОСОБА_1 , керуючий реалізацією отримав відомості від ГУ ДПС у Дніпропетровської області (лист ГУ ДПС у Дніпропетровської області від 23.01.2026 № 5372/6/04-36-12-04-05 з додатками), які спростовують твердження апелянта та підтверджують факти, викладені в зазначених вище документах, а саме: отримання доходу у вигляді заробітної плати в розмірі, зазначеному боржницею від БО "БФ "Міжнародний рух єдності";
- кредитор жодного разу під час нового розгляду справи не ставив під сумнів вже встановлені обставини щодо майнового стану боржниці, а також не звертався ані до суду, ані до керуючого реструктуризацією щодо додаткової перевірки будь-яких фактів стосовно боржниці;
- лист ГУ ДПС у Дніпропетровської області від 23.01.2026 № 5372/6/04-36-12-04-05 підтверджує, що у податкового органа відсутня інформація щодо наявності у боржниці розрахункових рахунків, на що звертає увагу апелянт у своїй скарзі;
- під час виконання повноважень керуючого реалізацією фізичної особи ОСОБА_1 , керуючий реалізацією отримав відомості від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (лист НКЦПФ від 22.01.2026 № 10/04/1088), які підтверджують, що станом на 30.09.2025 ОСОБА_1 серед власників пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, відсутня;
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2025 по справі №904/3867/23, суд серед іншого ухвалив: затвердити звіт арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича від 08.05.2025 про нарахування і виплату грошової винагороди за період з 12.12.2023 по 30.04.2025 на суму 176 017 грн 00 коп. Суд, серед іншого, встановив: факт виконання повноважень арбітражним керуючим Хандуріним Д.В. Зазначено вище ухвала не оскаржувалась кредитором, строк на оскарження сплив Отже, кредитор погоджується, що арбітражний керуючий належним чином виконував свої повноваження у справі №904/3867/23;
- у зв'язку з тим, що питання які порушуються в апеляційній скарзі скаржником, під час нового судового розгляду справи № 904/3867/23 в суді першої інстанції не підіймались, дії керуючого реструктуризацією проводились на підставі вже встановлених обставин у даній справі і також під сумнів не ставились. Отже, для спростування тверджень, на які посилається скаржник, у арбітражного керуючого виникає необхідність долучити до матеріалів справи №904/3867/23 на стадії апеляційного провадження відомості, які вже були отримання після прийняття Господарським судом Дніпропетровської області оскаржуваної постанови, а саме докази: 1) лист ГУ ДПС у Дніпропетровської області від 23.01.2026 №5372/6/04-36-12-04-05 з додатками; 2) лист НКЦПФ від 22.01.2026 №10/04/1088.
У судове засідання 24.02.2026 з'явилися представники скаржника (кредитора) та боржника, а також боржник та арбітражний керуючий.
Представник скаржника (кредитора) у судовому засіданні 24.02.2026 просив апеляційний господарський суд скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі № 904/3867/23 та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , посилаючись на доводи, наведені в апеляційній скарзі.
У судовому засіданні 24.02.2026 представник боржника та боржник просили апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області без змін, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу боржника.
Арбітражний керуючий у судовому засіданні 24.02.2026 просив апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області без змін, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу арбітражного керуючого.
Перед стадією "Дослідження доказів" у судовому засіданні 24.02.2026 протокольно було оголошено перерву до 23.03.2026.
У судове засідання 23.03.2026 з'явилися представники скаржника (кредитора) та боржника, а також боржник та арбітражний керуючий.
У судовому засіданні 23.03.2026 протокольною ухвалою залишено без розгляду долучені арбітражним керуючим додаткові докази, з огляду на такі обставини.
Частинами 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття, фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №910/11152/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 03.09.2024 у справі № 903/753/22.
Отже, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити, які саме докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції (постанова Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 910/11152/19).
Відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.08.2023 у справі № 552/7368/21).
Під час розгляду апеляційної скарги судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції під час апеляційного провадження.
У судовому засіданні 23.03.2026, відповідно до статей 240, 283 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджуються такі не оспорені сторонами обставини.
У липні 2023 року до Господарського суду Дніпропетровської області звернулась громадянка ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , боржник) із заявою про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, в якій просила прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів відносно боржника та призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича; призначено попереднє засідання на 20.09.2023.
07.08.2023 на офіційному веб-сайті судової влади України опубліковано оголошення №71144 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 для заявлення кредиторських вимог.
Господарським судом Дніпропетровської області постановлено ухвалу від 20.09.2023, якою завершено попереднє засідання у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; внесено до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 вимоги кредитора ОСОБА_2 на суму 5 368 грн 00 коп. (судовий збір) - позачергово, на суму 9 981 574 грн 45 коп. - 2 черга задоволення вимог кредиторів; призначено підсумкове судове засідання на 26.10.2023.
На виконання рішення зборів кредиторів від 06.10.2023, від імені зборів кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 20.10.2023 до Господарського суду звернувся арбітражний керуючий Хандурін Д.В. із клопотанням про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
25.10.2023 кредитором ОСОБА_2 подано до суду заяву про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пункту 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства (з урахуванням доводів, вказаних у клопотанні керуючого реструктуризацією, що подане 20.10.2023).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі №904/3867/23, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та постановою Верховного Суду від 21.01.2025, у задоволенні заяви представника кредитора Риженкова М.І. про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі №904/3867/23, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024: припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ; припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича; визнано фізичну особу ОСОБА_1 - банкрутом; введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів; призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича.
Постановою Верховного Суду від 21.01.2025 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2024 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2023 у справі № 904/3867/23 скасовано; справу № 904/3867/23 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Під час наведеного касаційного розгляду справи Верховним судом було з'ясовано питання наявності чи відсутності правових підстав для переходу до процедури погашення боргів.
Так, за змістом пунктів 81 та 82 постанови від 21.01.2025 Верховний Суд вказав, що судом першої інстанції не надано оцінки плану реструктуризації та відповідно діям боржника та кредитора щодо затвердження та схвалення поданого боржником плану реструктуризації, у зв'язку з чим Суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду необхідно надати оцінку умовам та змісту плану реструктуризації, з'ясувати причини неподання до суду погодженого боржником та схваленого кредитором плану реструктуризації та чи пов'язані такі причини з діями боржника у вигляді відсутності реального наміру здійснювати виконання зобов'язань перед кредитором згідно з наданим планом реструктуризації, чи з вини кредитора у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин та в залежності від встановлених обставин справи ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.
У подальшому постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі № 904/3867/23:
- у задоволенні клопотання кредитора ОСОБА_2 про закриття провадження у справі № 904/3867/23 відмовлено;
- припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ;
- припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича;
- визнано фізичну особу ОСОБА_1 - банкрутом;
- введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 процедуру погашення боргів.
- призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича.
Скаржник не погоджується з вказаною постановою, просить її скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Отже, з'ясуванню підлягає питання наявності чи відсутності правових підстав для переходу до процедури погашення боргів; наявності чи відсутності підстав для закриття провадження у справі.
Згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Стаття 6 Кодексу України з процедур банкрутства визначає перелік судових процедур, які застосовуються щодо боржника. Згідно з частиною другою названої статті до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність.
За змістом приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства законодавцем презюмується, що фізична особа - боржник, ініціюючи стосовно себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов'язань, а у разі недосягнення згоди стосовно плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.
Реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, ця судова процедура є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, у якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини.
З огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника (правові висновки Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
За такого підходу у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, інше б суперечило принципу добросовісності, який ґрунтується на приписах статей 3 та 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких дії учасників правовідносин мають бути добросовісними (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України), тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, а також завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини 2, 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
Тому до боржника, - фізичної особи, Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язки:
- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини 2 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов2язань перед кредиторами тощо;
- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 - 11 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог;
- подати проєкт плану реструктуризації боргів та співпрацювати з керуючим реструктуризацією і зборами кредиторів при погодженні його змісту (частина 4 статті 116, частина 7 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);
- повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (стаття 125 Кодексу України з процедур банкрутства);
- погашати вимоги кредиторів згідно з умовами плану реструктуризації боргів у разі його затвердження (частина 1 статі 128 Кодексу України з процедур банкрутства).
Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, зокрема передбачає:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини 4 статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною 3 статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини 8 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо:
1) боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи і витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів і витрат боржника та членів його сім'ї;
2) майно членів сім'ї боржника було придбано за кошти боржника та/або зареєстровано на іншого члена сім'ї з метою ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами;
3) судовим рішенням, що набрало законної сили та не було скасоване, боржник був притягнутий до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю.
Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Порівняльний аналіз положень частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства з частиною 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування.
Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас, слід враховувати, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов'язує неможливість її судового розгляду.
Так, кредитором ОСОБА_2 подано до суду заяви про закриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі пункту 1 частини 7 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства.
Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2023 у справі № 904/3867/23, залишеною без змін судом апеляційної та касаційної інстанції, у задоволенні заяви представника кредитора Риженкова М.І. про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , м. Дніпро - відмовлено.
Суди дійшли висновку, що встановлені обставини справи переконливо свідчать, що ОСОБА_1 в контексті положень статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства були виконані всі вимоги, що закон висуває до боржника та судом не встановлено процесуальних наслідків їх невиконання. Кредитором, в свою чергу, не доведено, що ОСОБА_1 не виконує обов'язки боржника, або ж що вона приховала будь-які обставини, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Водночас, очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.
За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб (аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).
Щодо застосування частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодексу України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.
Такими обставинами можуть бути, серед іншого, ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім'ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з'ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки.
Як було зазначено вище, керуючим реструктуризацією разом з ОСОБА_1 було розроблено та погоджено боржником План реструктуризації боргів боржника. Керуючим реструктуризацією зазначений план було долучено до матеріалів справи та розглянуто зборами кредиторів.
06.10.2023 шляхом опитування відбулися збори кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (де ФОП Риженков М.І. є єдиним кредитором та має 100 % голосів), за результатами яких прийнято рішення: про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів; про доцільність закриття провадження у даній справі; про зобов'язання керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність.
Кредитор також заперечував проти введення процедури погашення боргів відносно боржника.
У той же час, враховуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.02.2023 у справі № 910/10590/21, боржник не може бути примушений до врахування пропозицій кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій ними редакції, а інтереси кредиторів на цій стадії можуть полягати як у реструктуризації боргів, так і у найскорішому переході до їх погашення за наявності у боржника майна.
Також було встановлено, що боржник у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства разом з керуючим реструктуризацією розробила План реструктуризації боргів, також на пропозицію суду розробила та долучила до матеріалів справи Додатковий план реструктуризації, де було переглянуто та збільшено суму компенсації, під час процедури погашення боргів боржниця розробила та запропонувала укласти мирову угоду.
Отже, матеріали справи містять план реструктуризації боргів боржника від 27.09.2023, що містить пропозицію погашення боргів протягом 60 місяців в загальному розмірі 300 000 грн 00 коп. (по 5 000 грн 00 коп. кожного місяця) та списання суми заборгованості.
Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що матеріали справи містять додаткові пояснення ОСОБА_1 від 16.11.2023, за змістом яких боржниця запропонувала внести зміни до плану реструктуризації.
До матеріалів справи додано схвалений боржником 18.02.2025 Додатковий план реструктуризації боргів, який передбачає погашення 600 000 грн 00 коп. протягом 60 місяців та списання боргів та докази працевлаштування - Наказ № 6-к про прийняття на роботу від 21.01.2025 та трудовий контракт; сума окладу ОСОБА_1 згідно з наказом складає 19 500 грн 00 коп.
До матеріалів справи боржниця надала довідку, яка підтверджує факт її працевлаштування до БО "БФ "Міжнародний рух єдності" з 23.01.2025, розмір заробітної платні за січень та лютий разом склав 25 434 грн 78 коп. на місяць, з яких утримується податок в сумі 5 850 грн 00 коп. Відповідно, сума до отримання за період січень (з 23 числа місяця) та лютий 2025 року складає 19 584 грн 78 коп.
В подальшому арбітражний керуючий долучив результати опитування учасників зборів кредиторів у справі № 904/3867/23 від 09.04.2025 № 02-01/681; за результатом опитування учасники зборів кредиторів прийняли рішення розглянути та прийняти до відома план реструктуризації боргів боржника, погодженоий ОСОБА_1 18.02.2025 (питання № 4); проголосували з приводу питання порядку денного: пункт № 5 - 5.1. схвалити Додатковий план реструктуризації боргів боржника, погодженого ФО ОСОБА_1 18.02.2025 - проти; пункт 5.2. відмовити у схваленні Додаткового плану реструктуризації боргів боржника, погодженому ФО ОСОБА_1 18.02.2025; зобов'язати керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника у справі № 904/3867/23 - проти; пункт 5.3. відмовити у схваленні Додаткового плану реструктуризації боргів боржника, погодженого ФО ОСОБА_1 18.02.2025; зобов'язати керуючого реструктуризацією звернутися до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність - проти.
Позиція кредитора обґрунтована тим, що він має пропозицію подати до суду клопотання про зміну додаткового плану реструктуризації від 18.02.2025 у частині збільшення розміру суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів, та зменшення суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб.
У подальшому, 11.04.2025 представник кредитора подав до суду клопотання про зміну додаткового плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 18.02.20254; за змістом клопотання кредитор запропонував змінити додатковий план реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 18.02.2025 у частині збільшення розміру суми, яка щомісяця буде виділятися протягом 60 місяців для погашення вимог кредиторів, до 21 987 грн 00 коп. та зменшити суму, яка щомісяця протягом 60 місяців залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, до 3 028 грн 00 коп.
В свою чергу, ОСОБА_1 14.04.2025 надала до суду письмові пояснення, за змістом який не погодилася із пропозицією кредитора та зазначила, що збільшення суми до 21 987 грн 00 коп., яка щомісяця буде виділятися протягом 60 місяців для погашення вимог кредиторів, є очевидно таким, що задоволенню не підлягає, оскільки 15 015 грн (заробітна плата) - 21 987 грн (бажана кредитором щомісячна сума) - 6 972 грн. На думку ОСОБА_1 такий розрахунок кредитора направлений на те, щоб боржник не зміг виконати план реструктуризації та у кредитора були підстави звернутись до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі частини 3 статті 128 Кодексу України з процедур банкрутства, що і є метою кредитора при зверненні з цим клопотанням. Щодо зменшення до 3 028 грн суми, яка щомісяця протягом 60 місяців залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, боржниця зазначила, що потребує не менше 5 015 грн 00 коп. щомісяця.
Господарським судом Дніпропетровської області було призначено до розгляду клопотання кредитора від 11.04.2025 та ухвалою від 12.11.2025 постановлено - в задоволенні клопотання представника кредитора - адвоката Молочок А.О. про зміну додаткового плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 від 18.02.2025 відмовити.
Відтак, зборами кредиторів не було схвалено погодженого боржником плану реструктуризації боргів (з урахуванням додаткових планів).
Господарським судом було досліджено та проаналізовано погоджений план реструктуризації боргів з урахуванням змін та доповнень.
Також судом було зазначено, що під час провадження процедури визнання неплатоспроможною ОСОБА_1 боржниця працевлаштувалася, чим продемонструвала конструктивний підхід до вирішення питання погашення боргів. ОСОБА_1 запропонувала реальний план реструктуризації, виходячи із об'єктивних обставин та фінансових можливостей, що на думку суду вказує на її сумлінне ставлення до виконання обов'язків боржника. План реструктуризації містить усі відомості та інформацію, передбачені статтею 124 Кодексу України з процедур банкрутства, свідчить про відкриту взаємодію боржника із кредитором, вказує на економічну обґрунтованість та виконуваність запропонованого плану.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд першої інстанції враховував, що сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов'язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини 11 статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів.
Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина 2 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Отже, на відміну від положень статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про неплатоспроможність фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює граничного строку здійснення судової процедури реструктуризації боргів боржника, проте у наведених вище приписах визначає максимальні строки щодо кожної стадії цієї судової процедури, крім виконання плану реструктуризації боргів, що має індивідуальні особливості для кожного боржника.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що строк судової процедури реструктуризації боргів боржника від дня її введення та до затвердження судом погодженого кредиторами плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження, зокрема у разі неподання чи не затвердження такого плану, не повинен перевищувати 120 днів.
Таке тлумачення кореспондується з положеннями частини 1 статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства про перехід до процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не схвалено плану реструктуризації боргів боржника, що розуміється як додатковий стимул для дієвої реалізації кредиторами своїх правомочностей та засіб захисту інтересів добросовісного боржника від зволікання кредиторів.
Кредитором у даній справі до матеріалів справи неодноразово подавалися заперечення проти дій та пропозицій боржниці, які судом першої інстанції були розглянуті та прийняті до уваги. Проте, зі свого боку, кредитор не надав конструктивних пропозицій які враховують баланс інтересів та реальні можливості боржника.
Матеріали справи свідчать, що боржниця має заборгованість перед кредитором та не має можливості погасити заборгованість самостійно. Проте, ОСОБА_1 з 23.01.2025 працевлаштована та отримує дохід у вигляді заробітної платні в розмірі 19 500 грн 00 коп., з яких сплачується ПДФО в розмірі 3 510 грн 00 коп. та військовий збір в сумі 975 грн 00 коп. (фактично отримує 15 015 грн 00 коп.) та готова протягом 60 місяців погашати 10 000 грн 00 коп. щомісяця. Розмір суми для особистих потреб ОСОБА_1 складає 5 015 грн 00 коп., що, на думку суду, відповідає фінансовим можливостям боржника.
Отже, суд першої інстанції, враховуючи, що зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника та відсутність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність, дійшов вірного висновку про наявність підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.
Аргументи скаржника щодо неналежної перевірки судом першої інстанції фінансового стану боржника, реальності доходів та обставин працевлаштування боржника розцінюються колегією суддів критично, з огляду на те, що в матеріалах справи наявні достатні докази, які в своїй сукупності дозволяють встановити дійсні обставини справи в цій частині. Жодних переконливих доказів чи фактів, що наявні в матеріалах справи докази щодо працевлаштування та доходів боржника є спотвореними чи такими, що не відповідають дійсності, скаржник суду не надав.
Щодо посилання скаржника на незадовільну роботу арбітражного керуючого у даній справі колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин 3, 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядником майна, керуючим реструктуризацією, керуючим санацією, ліквідатором, керуючим реалізацією не можуть бути призначені арбітражні керуючі, а призначені арбітражні керуючі підлягають відстороненню:
1) які є заінтересованими особами у цій справі;
2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня відсторонення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;
3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом;
4) які мають реальний чи потенційний конфлікт інтересів;
6) які є близькими особами боржника - фізичної особи;
7) щодо яких відкрито провадження у справі про неплатоспроможність або з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність минуло менше трьох років;
8) за наявності підстав, визначених статтею 26 цього Кодексу.
До призначення арбітражним керуючим особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до осіб, зазначених у цій частині.
Арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.
Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:
1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого;
2) зловживання правами арбітражного керуючого;
3) подання до суду неправдивих відомостей;
4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом;
5) припинення діяльності арбітражного керуючого;
5-1) тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на строк понад 30 днів;
6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Якщо заяву про відсторонення арбітражного керуючого подано не учасником провадження у справі, така заява залишається судом без розгляду.
Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав.
Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень має містити кандидатуру арбітражного керуючого для його призначення для виконання повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень та призначення іншого арбітражного керуючого.
Враховуючи викладене, доводи скаржника щодо невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, є підставою для звернення із клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.
У той же час, клопотання про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень від комітету кредиторів до матеріалів справи не надходило, підстав припинення діяльності арбітражного керуючого Хандуріна Д.В. та рішення державного органу про припинення діяльності арбітражного керуючого (згідно з вимогами статей 26, 27 Кодексу України з процедур банкрутства) матеріали справи не містять.
Щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника суд першої інстанції зазначив таке.
Матеріали справи містять заяву на участь у справі про банкрутство арбітражного керуючого Хандуріна Д.В. від 14.04.2025 вих. № 02-01/767 про згоду на призначення керуючим реалізацією у справі № 904/3867/23 у разі ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника (із додатками). Також арбітражний керуючий Хандурін Д.В. подав до суду додаткові пояснення щодо призначення керуючого реалізацією.
11.12.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява № б/н від 11.12.2023 від кредитора ОСОБА_2 , в якій він зазначив, що погоджується з кандидатурою керуючого реалізацією Хандуріна Дмитра Вікторовича по продажу майна боржника.
В подальшому, в зв'язку із надходженням на адресу арбітражного керуючого вимоги представника кредитора адвоката Терпишниї К. про скликання зборів кредиторів від 26.11.2025 для вирішення питання щодо пропозиції призначення керуючого реалізацією майна, у разі прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника керуючий реструктуризацією вирішив скликати збори кредиторів та провести їх шляхом опитування. Направив відповідне повідомлення від 27.11.2025 вих. № 02-01/715 та запропонував для порядку денного Зборів кредиторів шляхом опитування такі питання: пропозиція щодо призначення керуючого реалізацією майна, у разі прийняття господарським судом рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника. У разі виникнення питань щодо порядку, наявність пропозицій (в т.ч. кандидатури арбітражного керуючого), заперечень до порядку денного або організації проведення зборів кредиторів, запропонував повідомити/ надіслати пропозиції керуючому реструктуризацією - арбітражному керуючому Хандуріну Д.В. строком до 01.12.2025.
За результатом проведених зборів кредиторів від 09.12.2025 збори проголосували проти питання порядку денного № 1: у разі прийняття Господарським судом Дніпропетровської області рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів, запропонувати господарському суду Дніпропетровської області кандидатуру арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича призначити керуючим реалізацією майна боржника у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; та проти питання порядку денного № 2: схвалити "Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат справа № 904/3867/23" від 01.12.2025 № 02-01/716.
Як пояснив керуючий реструктуризацією боргів на запитання суду, пропозиції щодо інших кандидатур арбітражного керуючого для обговорення на зборах кредиторів не надходило.
Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства до компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про звернення у випадках, передбачених цим Кодексом, до господарського суду з клопотанням про призначення керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника господарський суд також призначає керуючого реалізацією майна в порядку, визначеному цим Кодексом.
В матеріалах справи № 904/3867/23 відсутня пропозиція зборів кредиторів щодо кандидатури керуючого реалізацією та немає згоди інших кандидатур арбітражних керуючих, крім заяви арбітражного керуючого Хандуріна Д.В., щодо виконання повноважень керуючого реалізацією у разі відкриття господарським судом процедури погашення боргів боржника у справі № 904/3867/23.
Аналіз норми статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства вказує, що суд застосовує автоматичний відбір виключно на стадії прийняття заяви про відкриття провадження (до ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження) та виключно для призначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією. Натомість стаття 28 Кодексу України з процедур банкрутства не передбачає застосовування автоматичного відбору на стадії переходу до ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та призначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора/керуючого реалізацією. Положення про ЄСІТС визначають технічний порядок автоматизованого відбору і не створюють обов'язку застосування автоматичного відбору арбітражного керуючого, коли закон прямо цього не вимагає
Верховний суд у постанові від 30.11.2023 по справі № 907/935/21 сформулював підхід щодо прийняття постанови про банкрутство, якщо рішення зборів відсутнє, але є передбачені Кодексом умови для наступної стадії: суд має право й обов'язок рухатися далі за власною ініціативою, щоб не допустити блокування процесу кредиторами
Проаналізувавши приписи статей 28, 130 Кодексу України з процедур банкрутства суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у випадку, коли кредитори не подали жодної кандидатури, суд не звільняється від обов'язку забезпечити подальший рух справи, та повинен, керуючись судовим розсудом, призначити керуючого реалізацією, використовуючи власну дискрецію, перевіривши вимоги частин 3, 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства та наявність згоди арбітражного керуючого.
Враховуючи, що кандидатура арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича відповідає встановленим Кодексом України з процедур банкрутства вимогам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість призначення керуючим реалізацією майна боржника у справі № 904/3867/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Хандуріна Дмитра Вікторовича.
Стосовно доводів скаржника про порушення його права на участь у судовому засіданні, у зв'язку з відмовою суду першої інстанції в задоволенні його клопотання про відкладення судового засіданні, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, слід зауважити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.
Відповідно до положень частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зазначає, що неявка кредитора у судове засідання 09.01.2026 була повторною (кредитор також не забезпечив явку свого представника у попередні судові засідання, зокрема, 01.12.2025 та 05.01.2026), що у відповідності до положень пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за відсутності такого учасника справи.
В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні 09.01.2026, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.
Отже, судом першої інстанції правомірно було відмовлено у задоволенні клопотання кредитора про відкладення судового засідання.
Щодо визнання поведінки кредитора зловживанням процесуальними правами необхідно зазначити, що суд першої інстанції проаналізував процесуальну поведінку кредитора та навів аргументи щодо її недобросовісності. Скаржник, в свою чергу, таку оцінку суду не спростував, посилаючись виключно на незгоду з такою оцінкою.
Таким чином скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.
З огляду на викладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі № 904/3867/23 такою, що підлягає залишенню без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись статтями 129, 269, 270, 275 - 284, 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі № 904/3867/23 - залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 09.01.2026 у справі №904/3867/23 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_2 .
4. Матеріали справи № 904/3867/23 повернути до Господарського суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України та статтею 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повна постанова складена та підписана 24.03.2026.
Головуючий суддя Ю.В. Фещенко
Суддя Ю.А. Джепа
Суддя О.Ю. Соп'яненко