ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
23 березня 2026 року Справа № 924/1067/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25 (повний текст складено 29 грудня 2025 року, суддя Кочергіна В.О.)
за позовом Бучанської міської ради
до фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича
про стягнення 223999,20 грн штрафу
Бучанська міська рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича про стягнення 223999,20 грн штрафу.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25 частково задоволено позов Бучанської міської ради до фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича про стягнення 223999,20 грн штрафу.
Присуджено до стягнення з Балаєва Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Бучанської міської ради (08292, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 12, Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 04360586) 22399,92 грн (двадцять дві тисячі триста дев'яносто дев'ять гривень 92 копійки) штрафу, 2688,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору про закупівлю №1108 від 14 серпня 2023 року щодо строку поставки товару, оскільки доказів передачі квадрокоптерів до встановленого договором строку, а саме 18 серпня 2023 року матеріали справи не містять, а додаткову угоду про розірвання договору сторони уклали лише 12 вересня 2023 року, тобто вже після настання прострочення. За таких обставин суд визнав правомірними вимоги позивача про застосування передбаченої пунктом 9.2 договору відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20% вартості договору, однак, врахувавши характер правопорушення, відсутність доказів завдання позивачу збитків, листування сторін щодо розірвання договору та принципи справедливості, добросовісності й співмірності відповідальності, суд скористався правом, передбаченим статтею 551 Цивільного кодексу України, та зменшив розмір штрафу на 90 %, у зв'язку з чим позов задоволено частково - у сумі 22 399,92 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Бучанська міська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25 в частині стягнення 223999,20 грн штрафу, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що рішення місцевого господарського суду є незаконним у частині зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %, оскільки, на його думку, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення статті 551 Цивільного кодексу України, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зменшення передбаченої договором неустойки.
Апелянт вказує, що суд першої інстанції формально послався на частину третю статті 551 ЦК України, однак застосував її без встановлення передбачених законом умов для зменшення неустойки. На думку скаржника, відповідно до зазначеної норми таке зменшення можливе лише за наявності сукупності умов, зокрема якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та існують інші обставини, які мають істотне значення. Водночас суд, на переконання апелянта, не встановив ні розміру можливих збитків, ні факту їх істотного перевищення штрафом, а також не навів жодних виняткових обставин, які могли б обґрунтовувати настільки істотне зменшення договірної відповідальності.
Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції фактично ототожнив штраф із відшкодуванням збитків, зробивши висновок про можливість його зменшення через відсутність доказів понесення позивачем збитків. На думку апелянта, такий підхід є юридично помилковим, оскільки штраф як вид неустойки є самостійним правовим наслідком порушення зобов'язання, який не залежить від доведення фактичної шкоди, а тому сама по собі відсутність доказів збитків не може бути підставою для зменшення передбаченої договором санкції.
Крім того, апелянт наголошує, що судом було проігноровано зміст договірного регулювання, відповідно до якого пунктом 9.2 договору про закупівлю від 14 серпня 2023 року №1108 прямо передбачено обов'язок постачальника сплатити штраф у розмірі 20 % загальної вартості договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань. На переконання скаржника, зменшуючи розмір такого штрафу на 90 %, суд першої інстанції фактично змінив погоджений сторонами розмір відповідальності, не навівши жодної об'єктивної причини, яка б виправдовувала таке втручання у договірні умови.
Також апелянт зазначає, що укладення сторонами додаткової угоди про розірвання договору та зменшення його суми до нуля не впливає на вже допущене порушення та не припиняє відповідальність за нього. На думку скаржника, розірвання договору припиняє зобов'язання сторін лише на майбутнє, але не звільняє сторону від відповідальності за порушення, які мали місце під час його дії, що прямо передбачено пунктом 12.2 договору. Відтак, зменшення вартості договору внаслідок укладення додаткової угоди не може бути підставою для зменшення санкції, яка виникла у зв'язку з непоставкою товару у встановлений строк.
Апелянт також звертає увагу на те, що суд першої інстанції не навів жодних конкретних обставин, які могли б свідчити про винятковість випадку та обґрунтовувати зменшення штрафу саме на 90 %. На думку скаржника, наведені судом міркування щодо принципів справедливості, добросовісності та збалансованості інтересів сторін, а також посилання на листування сторін щодо укладення додаткової угоди, не є такими обставинами, оскільки вони не спростовують факту порушення договору та не підтверджують надмірності санкції.
Крім того, апелянт звертає увагу на особливий характер спірних правовідносин, оскільки вони виникли у сфері публічних закупівель та пов'язані з використанням бюджетних коштів. Скаржник зазначає, що предметом договору була поставка квадрокоптерів, які в умовах воєнного стану мають важливе значення для забезпечення обороноздатності держави. На його думку, неналежне виконання такого договору та зменшення судом передбачених санкцій фактично перекладає негативні наслідки поведінки постачальника на територіальну громаду та бюджет, що суперечить публічному інтересу.
Також апелянт вказує, що суд першої інстанції, зменшуючи штраф, порушив принципи диспозитивності та змагальності сторін, оскільки відповідач не довів надмірності штрафу та не навів обставин, які б об'єктивно обґрунтовували зменшення відповідальності. За твердженням скаржника, суд фактично самостійно сформував підстави для зменшення санкції, чим вийшов за межі доводів сторін та втрутився у погоджені сторонами умови договору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 січня 2026 року у справі №924/1067/25 залишено без руху апеляційну скаргу Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та шляхом подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити докази сплати судового збору у розмірі 806,38 грн.
28 січня 2026 року від Бучанської міської ради надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №11 від 26 січня 2026 року про сплату 806,38 грн. судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 лютого 2026 року у справі №924/1067/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25. Запропоновано відповідачу у справі в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Фізична особа-підприємець Балаєв А.В. своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14 серпня 2023 року між Бучанською міською радою (Замовник) в особі міського голови Федорука Анатолія Петровича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та фізичною особою-підприємцем Балаєвим Андрієм Вікторовичем, діючого на підставі Виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 12 жовтня 2020 року (Постачальник) було укладено Договір про закупівлю №1108.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передати у встановлений цим Договором строк Квадрокоптери (код 34710000-7 - Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном за ДК 021:2015) у власність Замовника, а Замовник - прийняти і оплатити такий Товар.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору та Специфікації (Додаток № 1 до Договору) загальна вартість товару становить 1119996,00 грн, без ПДВ. За взаємною згодою сторін вартість Договору може бути зменшена шляхом укладання додаткової угоди.
Розрахунки за переданий товар проводяться шляхом оплати Замовником після підписання Сторонами накладної (акту) приймання-передачі товару (пункт 4.1 Договору).
Оплата за фактично переданий Товар здійснюється у безготівковій формі протягом 10 (десяти) робочих днів з дати підписання обома Сторонами накладної (акту) приймання-передачі товару (пункт 4.2 Договору).
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 Договору, Сторони домовились, що поставка товару за Договором здійснюється на умовах DDP, що визначені Правилами використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010, прийнятими Міжнародною торговою палатою, з урахуванням відповідних особливостей, передбачених цим Договором.
Місце передачі Товару: 08292, Україна, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 12. Строк (термін) передачі Товару: до 18 серпня 2023 року (включно).
Згідно пункту 6.1 Договору Товар передається Постачальником Покупцю в тарі (упаковці), яка відповідає вимогам стандартів або технічних умов.
У відповідності до вимог пунктів 8.3.1, 8.3.2 Договору Постачальник зобов'язаний забезпечити передачу Товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору та забезпечити передачу Товару у строки, встановлені цим Договором.
У свою чергу Замовник зобов'язаний прийняти Товар згідно з актом приймання - передачі товару у разі його належної якості та відповідності вимогам Замовника, а також своєчасно та в повному обсязі сплатити за фактично переданий Товар (пункти 8.1.1, 8.1.2).
Пунктами 9.1, 9.2 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі Товару за бюджетні кошти Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 відсотків загальної вартості Договору.
Згідно з пунктами 12.1, 12.2 Договору, Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами, скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором.
Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Договір підписаний від Замовника - міським головою Анатолієм Федоруком, та ФОП Балаєвим А.В., а також скріплений відтиском печатки Бучанської міської ради.
Додатком №1 до Договору №1108 від 14 серпня 2023 року є Специфікація, в якій зазначено товар поставки - Квадрокоптер, кількість 10 шт, за ціною 111999,60грн.
Специфікація підписана сторонами.
В матеріалах справи наявний Звіт про виконання Договору про закупівлю UA-2023-08-04-002137-а. Номер договору про закупівлю 1108; дата укладення 14.08.2023; ціна в Договорі 1119996,00 грн; Замовник Бучанська міська рада; Учасник ФОП Балаєв Андрій Вікторович; код учасника НОМЕР_1 ; Назва предмета закупівлі - вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном (ДК 021:2015:34710000-7); Кількість товару 10 штук; Місце поставки: АДРЕСА_2 ; Строк поставки - до 18 серпня 2023 року; Строк дії договору про закупівлю - до 31 грудня 2023 року; Сума оплати за договором про закупівлю - відсутня; Причини розірвання договору, якщо таке мало місце - сторони домовились зменшити суму договору на 1119996,00 грн та розірвати договір.
Позивачем до матеріалів справи долучено Додаткову угоду №1 від 12 вересня 2023 року до Договору про закупівлю від 14 серпня 2023 року. Відповідно до пунктів 1, 2 Додаткової угоди, сторони домовились зменшити суму договору на 1119996,00 грн та розірвати Договір. Пункт 3.1 Договору викласти в новій редакції: 3.1 Загальна вартість товару за цим Договором відповідно до Специфікації (Додаток №1 до цього Договору) становить 00,00 грн.
Додаткова угода підписана від Замовника - міським головою Анатолієм Федоруком, та ФОП Балаєвим А.В., а також скріплена відтиском печатки Бучанської міської ради.
В матеріалах справи наявна претензія №12.1-09/5469 від 11 вересня 2025 року адресована ФОП Балаєву А.В. з вимогою сплатити штраф у розмірі 223999,20 грн відповідно до пункту 9.2 Договору про закупівлю від 14 серпня 2023 року.
Надсилання претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та списком згрупованих відправлень від 12 вересня 2025 року.
Претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Позивачем до матеріалів справи долучено скріншот з сайту Prozorro (інформація про Договір).
Відповідачем до матеріалів справи долучено: скріншот Звіту Буча, де зазначено сума до оплати 0,00 грн; скріншот інтерфейсу електронної пошти про отримання Додаткової угоди від позивача та скріншот інтерфейсу електронної пошти про надсилання Додаткової угоди позивачу.
У долученому відповідачем скріншоті щодо листування по електронній пошті, зазначено, що секретарем комітету з конкурсних торгів Бучанської міської ради 14 серпня 2023 року о 10:41:55 надіслано на електронну адресу Балаєва А.В. додаткову угоду на розірвання Договору з проханням підписати та направити на їх адресу.
У долученому позивачем скріншоті інтерфейсу електронної пошти зазначено, що секретарем комітету з конкурсних торгів Бучанської міської ради 14 серпня 2023 року о 15:51 надіслано на електронну адресу Балаєва А.В. листа, в якому зазначено, що Балаєв А.В. надіслав на адресу ради пустого листа. В листі запитується що далі робити з Договором та коли і в якій кількості можна отримати товар.
Позивачем до матеріалів справи долучено скріншоти вхідних та вихідних листів, які надходили на електронну адресу Бучанської міської ради за період з 14 серпня 2023 року по 16 серпня 2023 року.
Згідно наявного в матеріалах справи скріншоту, секретарем комітету з конкурсних торгів Бучанської міської ради 24 серпня 2023 року о 10:06:18 надіслано на електронну адресу Балаєва А.В. додаткову угоду на розірвання Договору з проханням підписати та направити на їх адресу, а 28 серпня 2023 року о 13:44 надіслано листа з проханням підписати додаткову угоду, оскільки договір вже зареєстрований в казначействі, а раді необхідно ці кошти, щоб закуповувати дрони.
В матеріалах справи наявний лист Бучанської міської ради №12.1-09/7235 від 01 грудня 2025 року, адресований суду, в якому зазначається про те, що відділом інформаційних технологій та цифрового розвитку Бучанської міської ради здійснено перевірку всієї вхідної та вихідної кореспонденції електронної скриньки bucha_tender@ukr.net за період з 14 серпня 2023 року по 12 вересня 2023 року. У результаті проведеного аналізу всієї електронної переписки між електронними адресами bucha_tender@ukr.net та xtc_69@ukr.net встановлено, що електронна переписка між зазначеними електронними адресами за вказаний період здійснювалась. Водночас електронного листа з датою та часом відправлення 14 серпня 2023 року о 10:41:55, на який посилається ФОП Балаєв Андрій Вікторович у поданому скріншоті, у поштовій скриньці не виявлено. Разом з цим виявлено електронний лист від ФОП Балаєва А.В. ідентичний за змістом тому, що відображений у скріншоті, але з фактичною датою та часом відправлення - 24 серпня 2023 року о 10:06:18, що підтверджується системними метаданими поштового сервера. Зазначене свідчить про невідповідність метаданих електронного листа, відображених у поданому скріншоті, фактичним технічним даним поштової скриньки, що ставить під сумнів достовірність поданого електронного доказу. До листа долучена копія скріншота відповідного електронного листа безпосередньо з поштової скриньки bucha_tender@ukr.net, що відображає коректні метадані отримання повідомлення.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю від 14 серпня 2023 року №1108 щодо поставки товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 223999,20 грн штрафу, нарахованого відповідно до пункту 9.4 Договору.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Бучанська міська рада оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25 в частині зменшення розміру штрафу, заявленого до стягнення за порушення відповідачем умов Договору про закупівлю №1108 від 14 серпня 2023 року, та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Отже, рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25, з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядається в апеляційному порядку лише в оскаржуваній частині, а саме в частині зменшення заявленого до стягнення штрафу на 90% та відмови у стягненні 201 599,28 грн штрафу.
Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та зміст укладених сторонами правочинів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для застосування наведеного положення процесуального закону, оскільки умови укладеної сторонами додаткової угоди підлягають оцінці з точки зору їх відповідності імперативним вимогам законодавства у сфері публічних закупівель.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на момент укладення договору №1108 від 14 серпня 2023 року) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з частиною 1 статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на момент укладення договору №1108 від 14 серпня 2023 року) договір про закупівлю є нікчемним, зокрема, у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону.
Як встановлено матеріалами справи, 12 вересня 2023 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору про закупівлю №1108 від 14 серпня 2023 року, якою, зокрема, зменшено суму договору на 1 119 996 грн та викладено пункт 3.1 договору у новій редакції, відповідно до якої загальна вартість товару за договором становить 0 грн.
Колегія суддів звертає увагу, що фактична зміна істотної умови договору про закупівлю, а саме його ціни до рівня 0 грн не передбачена жодною з підстав зміни істотних умов договору, визначених Законом України "Про публічні закупівлі", а тому суперечить вимогам частини четвертої статті 41 цього Закону.
За таких обставин додаткова угода №1 від 12 вересня 2023 року до Договору про закупівлю №1108 від 14 серпня 2023 року в частині зменшення вартості договору та викладення пункту 3.1 договору у редакції, за якою загальна вартість товару становить 0 грн, укладена з порушенням імперативних вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак відповідно до статті 43 цього Закону є нікчемною.
Водночас колегія суддів зазначає, що нікчемний правочин відповідно до положень цивільного законодавства є недійсним з моменту його вчинення та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на встановлену нікчемність додаткової угоди №1 від 12 вересня 2023 року до Договору про закупівлю №1108 від 14 серпня 2023 року в частині зменшення ціни договору, її положення, зокрема щодо зменшення вартості договору та визначення загальної вартості товару у розмірі 0 грн, не можуть братися до уваги при визначенні обсягу прав та обов'язків сторін за вказаним договором.
Отже, така додаткова угода не змінює умов основного договору та не впливає на оцінку належності виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, а також не усуває відповідальності за їх порушення.
Відтак при вирішенні питання щодо правомірності нарахування та стягнення штрафу за порушення умов Договору про закупівлю №1108 від 14 серпня 2023 року суд апеляційної інстанції виходить із умов цього договору в редакції, що діяла до укладення нікчемної додаткової угоди.
За таких обставин колегія суддів переходить до перевірки доводів апеляційної скарги Бучанської міської ради щодо безпідставності зменшення судом першої інстанції розміру штрафу, заявленого до стягнення.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14 серпня 2023 року між Бучанською міською радою та фізичною особою-підприємцем Балаєвим Андрієм Вікторовичем укладено Договір про закупівлю №1108, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити квадрокоптери загальною вартістю 1119996,00 грн у строк до 18 серпня 2023 року включно.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).
Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20 % загальної вартості договору.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 223 999,20 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про його арифметичну правильність та відповідність погодженим сторонами умовам відповідальності за порушення зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що доказів поставки товару у погоджений договором строк відповідач не надав, додаткова угода про розірвання договору укладена сторонами лише 12 вересня 2023 року, тобто після спливу встановленого строку поставки та після настання прострочення.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої пунктом 9.2 договору, а саме штрафу у розмірі 223999,20 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині застосування до відповідача передбаченої договором відповідальності та наявність підстав для стягнення з нього штрафу у розмірі 223 999,20 грн.
Водночас, вирішуючи питання щодо остаточного розміру штрафу, який підлягає стягненню, суд першої інстанції, пославшись на приписи статті 551 Цивільного кодексу України, зменшив його розмір на 90 % та присудив до стягнення 22 399,92 грн, у зв'язку з чим у решті позову відмовив.
Отже, виходячи з мотивів рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та доводів апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду є перевірка правильності застосування судом першої інстанції приписів статті 551 Цивільного кодексу України в частині обґрунтованості зменшення розміру штрафу, а також відповідності висновків місцевого господарського суду засадам справедливості, добросовісності, розумності та балансу інтересів сторін.
З приводу наведеного колегія суддів зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач клопотання про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до суду першої інстанції не подавав.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо остаточного розміру штрафу, який підлягає стягненню, суд першої інстанції з власної ініціативи застосував положення статті 551 Цивільного кодексу України і дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 90%.
Обґрунтовуючи такий висновок, місцевий господарський суд виходив із того, що заявлений позивачем розмір штрафу є надмірним порівняно з наслідками порушення зобов'язання, а також врахував відсутність доказів завдання позивачу реальних збитків у заявленому розмірі.
Крім того, суд першої інстанції врахував характер правовідносин сторін, обставини невиконання відповідачем договірного зобов'язання, а також те, що фактичне виконання договору поставки не відбулося, оскільки сторони в подальшому уклали додаткову угоду про його розірвання та зменшення суми договору до 0,00 грн.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування передбаченої договором відповідальності у повному обсязі не відповідатиме принципам справедливості, розумності та співмірності відповідальності наслідкам порушення, у зв'язку з чим зменшив розмір штрафу на 90 %.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Верховний Суд у пункті 62 постанови від 11 червня 2025 року у справі №916/2299/24 зазначив, що положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України не встановлюють вимоги щодо обов'язкової наявності у сукупності всіх передбачених цією нормою підстав для зменшення неустойки. Достатнім для її зменшення може бути наявність хоча б однієї з таких обставин. При цьому майновий стан сторін, який відповідно до статті 233 Господарського кодексу України підлягає врахуванню судом, не завжди є визначальною обставиною для вирішення питання щодо можливості зменшення розміру неустойки.
Отже, за змістом зазначеної норми Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Разом з тим, такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі №910/15705/21, від 01 лютого 2023 року у справі №914/3203/21, від 22 травня 2024 року у справі №911/95/20, від 18 грудня 2024 року у справі №921/320/24).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі №904/5645/19, від 14 квітня 2021 року у справі №922/1716/20).
Суд апеляційної інстанції також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05 березня 2019 року у справі №923/536/18, від 10 квітня 2019 року у справі №905/1005/18, від 06 вересня 2019 року у справі №914/2252/18, від 14 липня 2021 року у справі №916/878/20).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03 березня 2021 року у справі №925/74/19, від 02 червня 2021 року у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).
Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
У пункті 7.42 постанови від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Колегія суддів погоджується з тим, що у спірних правовідносинах наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення штрафу, однак не вважає обґрунтованим його зменшення саме на 90%.
У постанові Верховного Суду від 09 травня 2024 року у справі №923/77/22 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі №552/6997/19 зроблено наступний висновок, що за своєю суттю неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов'язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільноправової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 Цивільного кодексу України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов'язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов'язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов'язує її стягнення саме з порушенням зобов'язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як "забезпечення зобов'язання", "порушення зобов'язання".
Водночас, зменшення судом першої інстанції неустойки (пені, штрафу) на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як виду цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання, що в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував, що зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Наведені висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на належному застосуванні норм матеріального права та не підтверджені сукупністю юридично значимих обставин справи, враховуючи наступне.
Так, суд апеляційної інстанції враховує, що товар фактично не був поставлений у встановлений договором строк, що і стало підставою для нарахування штрафу; при цьому матеріали справи не містять доказів завдання позивачу реальних збитків саме у розмірі заявленої неустойки. Разом з тим сам по собі факт відсутності доведених збитків не виключає можливості стягнення штрафу, оскільки останній передбачений договором як самостійний вид відповідальності за порушення зобов'язання.
Також колегія суддів враховує, що після спливу строку поставки сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору, а відтак фактичне виконання договору не відбулося. Однак така обставина не звільняє відповідача від відповідальності за вже допущене порушення, оскільки згідно з пунктом 12.2 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Водночас зазначена обставина може бути врахована судом при визначенні співмірного розміру санкції.
Проте колегія суддів вважає, що зменшення штрафу на 90% у спірних правовідносинах є надмірним, оскільки фактично нівелює значення погодженої сторонами відповідальності за невиконання умов договору про закупівлю та не забезпечує належного балансу інтересів сторін. Такий розмір зменшення фактично призводить до майже повного звільнення відповідача від відповідальності, що не відповідає ані змісту статті 551 Цивільного кодексу України, ані природі неустойки як заходу відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, колегія суддів враховує, що спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель, а договір про закупівлю №1108 від 14 серпня 2023 року був укладений за результатами конкурентної процедури закупівлі із використанням електронної системи Prozorro та передбачав використання бюджетних коштів. У таких правовідносинах належне та своєчасне виконання договірних зобов'язань має особливе значення для забезпечення принципів ефективного та раціонального використання бюджетних коштів, добросовісної конкуренції між учасниками та належної договірної дисципліни у сфері публічних закупівель. Відтак безпідставне або надмірне зменшення передбачених договором санкцій може фактично нівелювати відповідальність учасника закупівлі за порушення умов договору та не відповідатиме публічному інтересу.
Разом з тим підстав для стягнення штрафу у повному обсязі без урахування конкретних обставин справи колегія суддів також не вбачає. З урахуванням характеру порушення, відсутності доказів понесення позивачем збитків у заявленому розмірі, фактичного невиконання договору та наступного його розірвання, а також необхідності дотримання засад розумності, справедливості та співмірності відповідальності наслідкам порушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим і пропорційним у цій справі є зменшення штрафу на 50%.
Отже, із заявлених до стягнення 223 999,20 грн штрафу підлягає стягненню 111 999,60 грн, а тому рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає зміні шляхом викладення резолютивної частини в цій частині в іншій редакції.
Відповідно до частини 1 пункту 2 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25 слід змінити з підстав передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 277 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 19 грудня 2025 року у справі №924/1067/25 змінити в частині розміру штрафу, що підлягає стягненню.
Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в такій редакції:
"Стягнути з фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Бучанської міської ради (08292, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 12, Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 04360586) 111 999 (сто одинадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 60 коп. штрафу та 2688,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім гривень 00 копійок) витрат по оплаті судового збору за подання позовної заяви.
В решті позовних вимог відмовити."
Стягнути з фізичної особи-підприємця Балаєва Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Бучанської міської ради (08292, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 12, Бучанського району Київської області, код ЄДРПОУ 04360586) 4 031,98 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №924/1067/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "23" березня 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.