вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" березня 2026 р. Справа№ 910/15585/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,
за участю представників:
від позивача - Польська М.О.,
від відповідача - представник не прибув,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Шпака Сергія Михайловича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 про повернення позовної заяви у справі № 910/15585/25 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця Шпака Сергія Михайловича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три О", про стягнення коштів у розмірі 132 828,01 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 у справі №910/15585/25 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Шпака Сергія Михайловича повернуто позивачеві.
Так, суд дійшов висновку, що позивачем не усунуто в повному обсязі недоліки позовної заяви, які встановлені в ухвалі суду від 23.12.2025, а саме не вказано відомості про наявність/відсутність у відповідача електронного кабінету.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду.
Апелянт вказує на те, що він виконав всі вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви, в тому числі вказавши про те, що інших засобів зв'язку відповідача йому невідомо.
В судовому засіданні представник апелянта - позивача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить довідка про доставку електронного документа (ухвали суду про призначення справи до розгляду на 16.03.2026) до його електронного кабінету.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2025 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Шпака Сергія Михайловича залишено без руху, та надано позивачеві строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня вручення вказаної ухвали.
У вказаній ухвалі суду позивачеві було роз'яснено які саме дії останньому необхідно вчинити для усунення недоліків позовної заяви, так було зазначено, про необхідність подати заяву, в якій чітко та конкретно сформулювати позовну вимогу щодо стягнення основного боргу, штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, а також, зазначити відомості про наявність/відсутність у відповідача електронного кабінету.
05.01.2026 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Розглянувши матеріали даної заяви про усунення недоліків, судом першої інстанції встановлено, що позивачем було подано уточнену позовну заяву в якій уточнено позовні вимоги відповідно до яких позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 118113,62 грн, інфляційні витрати у розмірі 1181,48 грн, подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 12338,83 грн, 3 % річних у розмірі 1194,08 грн, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Також, позивачем до уточненої позовної заяви було додано відомості про наявність у позивача зареєстрованого електронного кабінету у підсистемі "Електронний суд ЄСІТС".
Проте, як вбачається зі змісту заяви про усунення недоліків та уточненої позовної заяви, останні не містять відомості про наявність/відсутність у відповідача електронного кабінету.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимог ухвали суду від 23.12.2025 та не усунуто недоліки поданої до суду позовної заяви в повному обсязі та належним чином.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Позивач у позовній заяві та заяві про усунення недоліків вказав відомості щодо наявності у нього електронного кабінету.
В свою чергу, стосовно відповідача було вказано його поштову адресу та зазначено про те, що інші засоби зв'язку невідомі.
Колегією суддів враховується, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості самостійно перевірити відомості щодо наявності або відсутності у відповідача електронного кабінету.
В ухвалі про повернення позовної заяви суд вказав про те, що як вбачається зі змісту заяви про усунення недоліків та уточненої позовної заяви, останні не містять відомості про наявність/відсутність у відповідача електронного кабінету.
При цьому, вказуючи про наведене, місцевий господарський суд не врахував, що ухвала про залишення позовної заяви без руху була доставлена до електронного кабінету відповідача (відомості щодо наявності або відсутності якого суд зобов'язав надати позивача та не зазначення яких в подальшому визначено судом підставою для повернення позову).
Слід зазначити, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov., № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
З огляду на викладене, зокрема: направлення позивачем позовної заяви на поштову адресу відповідача; направлення судом ухвали до електронного кабінету відповідача та в контексті уникнення надмірного формалізму, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави як для залишення позовної заяви без руху, так відповідно і для її повернення позивачу з визначеної підстави.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
За наведених обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки застосування у даному випадку положень частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.
Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Отже, справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.
Підпунктом в) п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого скаржником за подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Шпака Сергія Михайловича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 про повернення позовної заяви у справі № 910/15585/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.01.2026 про повернення позовної заяви у справі № 910/15585/25 скасувати.
3. Справу № 910/15585/25 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена: 24.03.2026 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук