вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"16" березня 2026 р. Справа№ 911/2948/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Барсук М.А.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі №911/2948/25 (суддя Щоткін О.В., повне рішення складено - 06.01.2026) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Благобуд" до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Хмельницькій області про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном.
ВСТАНОВИВ наступне.
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі №911/2948/25 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі №911/2948/25 залишено без руху, Головному управління ДПС у Хмельницькій області встановлено строк для усунення встановленого при поданні апеляційної скарги недоліку шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі №911/2948/25, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та доказів оплати судового збору у розмірі 726,72 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
При цьому, приймаючи вказану ухвалу апеляційний суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, судом в судовому засіданні 08.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено - 06.01.2026.
Отже, строк на оскарження судового рішення у даній справі обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Відповідно останнім днем строку, у який вказане рішення могло бути оскаржено в апеляційному порядку, є 26.01.2026.
В свою чергу, апелянтом апеляційну скаргу подано 09.02.2026.
В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з посиланням на наступне.
09.02.2026 року на адресу Головного управління ДПС у Хмельницькій області було повернуто конверт з апеляційною скаргою, оскільки працівником канцелярії Головного управління ДПС у Хмельницькій області помилково відправлено апеляційну скаргу на адресу іншого суду.
Згідно ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшла висновку про неповажність причин його пропуску через недоведеність належними доказами підстав, на які посилається апелянт, з огляду на наступне.
Так, клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Для вирішення господарським судом питання про поновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником.
Таким чином, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.
Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.
Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Так, колегія суддів вказала, що наведені заявником апеляційної скарги обґрунтування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а саме помилкове відправлення апеляційної скарги на адресу іншого суду, не можуть бути поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки є суб'єктивними, залежали від організації роботи апелянта, та не є об'єктивно непереборними обставинами.
Крім цього, відповідних доказів щодо відправлення апеляційної скарги на адресу іншого суду, не надано.
З огляду на наведене, причини зазначені скаржником в обґрунтування пропуску строку на подання апеляційної скарги, не були визнані судом поважними.
Враховуючи вказані обставини, апеляційним судом було залишено апеляційну скаргу без руху з наданням при цьому скаржнику строку на подання заяви з іншими підставами для поновлення строку.
В межах встановленого судом десятиденного строку скаржником подано до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі №911/2948/25 та подано докази доплати судового збору.
У вказаній заяві апелянт посилається на те, що постійні тривоги, пуски ракет, підривають роботу державних органів та данні обставини значно ускладнюють належне виконання посадових обов'язків державними службовцями.
Крім цього, заявник вказує на скорочення штату працівників.
Стосовно наведених апелянтом підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, слід зазначити наступне.
Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони також мають ще коло прав і обов'язків, передбачених статтею 46 ГПК України.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Наведеними процесуальними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів зауважила, що відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Водночас, згідно із частиною 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме причини такий строк було порушено скаржником, чи є ця причина поважною та чи підлягає він поновленню.
Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
На особу, яка звертається з відповідною заявою, з огляду на вимоги статей 13, 74 ГПК України, покладається обов'язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку. Без доведення заявником таких обставин підстави для поновлення пропущеного строку та розгляду відповідної заяви у суду відсутні.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.10.2016 зі справи "Устименко проти України", дійшов до висновку що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Отже можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку, які у даному випадку є відсутніми.
Слід зазначити, що наведені обставини (постійні тривоги, пуски ракет, скорочення штату працівників, без зазначення конкретних годин/днів коли були повітряні тривоги, з наданням доказів) не є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження та в певній мірі зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника, мають суб'єктивний характер і не свідчать про існування об'єктивно непереборних причин, які перешкоджали поданню вчасному поданню апеляційної скарги.
Також не доведено унеможливлення підготовки та подання апеляційної скарги в дні/години, коли не було повітряних тривог.
Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апелянтом не наведено достатньо обґрунтованих причин пропуску ним процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду, наведені ним підстави в обґрунтування поважності причин пропуску не пов'язані з непереборними причинами, які не залежали від скаржника. Тому, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення строку, оскільки причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнаються колегією суддів неповажними.
Частиною 4 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У даному випадку, оскільки причини, наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані неповажними, колегією суддів відмовляється у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі №911/2948/25.
Керуючись статтями 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Господарського суду Київської області від 08.12.2025 у справі №911/2948/25.
2. Надіслати скаржнику копію цієї ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня її підписання.
Ухвала підписана суддями: 16.03.2026 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
М.А. Барсук