вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" березня 2026 р. Справа№ 910/16582/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Сітайло Л.Г.
без повідомлення учасників апеляційного провадження,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Асєєва Олександра Івановича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2026
у справі № 910/16582/25 (суддя - Пукас А.Ю.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Асєєва Олександра Івановича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіт Маркет»
про стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Асєєва Олександра Івановича та додані до неї документи повернуто заявнику.
Повертаючи позовну заяву суд послався п. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що позивачем не усунуто недоліки поданого позову у строк, встановлений судом, а саме суд зазначив, що із поданої уточненої позовної заяви вбачається, що позивачем визначено ціну позову- 339 466, водночас у прохальній частині позивач просить суд стягнути 169 733,90 грн - основного боргу, 28 352,00 грн - штрафу за невчасну оплату за договором №2309/21 від 23.09.2021 та 169 733,00 грн - 100% штрафу за угодою від 01.01.2025, що за підрахунками суду становить 367 818,90 грн та суперечить визначеній ціні позову. При цьому, суд зазначив, що позивачем не зазначено правову підставу нарахування суми 28 352,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Фізична особа-підприємець Асєєв Олександр Іванович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: уточнення позовної заяви із зазначенням ціни позову, вірної адреси місцезнаходження відповідача та суми, яку позивач просив стягнути у прохальній частині з відповідача. На виконання вимог ухвали, 16.01.2026 позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано уточнену позовну заяву, в якій останнім визначено ціну позову - 339 466,00 грн, в прохальній частині позивач просив стягнути: 169 733,90 грн - основного боргу, 28 352,00 грн - штрафу за невчасну оплату за договором №2309/21 від 23.09.2021 та 169 733,00 грн - 100% штрафу за угодою від 01.01.2025, що за підрахунком суду становить 367 818,90 грн.
Апелянт зауважує, що посилання суду, як на підставу повернення позовної заяви, на невідповідність ціни позову та прохальної частини, не відповідають вимогам ГПК України, оскільки статтями 162-164, 174 ГПК України не зазначено, що невідповідність ціни позову та прохальної частини є підставою про повернення позовної заяви.
Крім того, судом не враховано, що позивачем у позові вказано правову підставу нарахування суми 28 352,00 грн, а саме те, що 01.01.2025 була укладена угода про погашення заборгованості за договором оренди нерухомого майна №2309/21 від 23.09.2021, де була зазначена сума штрафних санкцій у розмірі 28 352,00 грн. При цьому, апелянт звертає увагу, що в ухвалі про залишення без руху, судом не зазначалось про такий неодлік, як визначити правову підставу нарахування суми 28 352,00 грн.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 справу №910/16582/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Пономаренко Є.Ю., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи -підприємця Асєєва Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/16582/25 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Розгляд клопотань
17.03.2026 Фізичною особою-підприємцем Асєєвим Олександром Івановичем до Північного апеляційного господарського суду надано клопотання про повернення апеляційної скарги без розгляду, в якому позивач просив суд повернув апеляційну скаргу без розгляду.
Розглянувши клопотання позивача про повернення апеляційної скарги без розгляду, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості повернення апеляційної скарги за клопотанням особи, яка її подала, після відкриття апеляційного провадження, та закон не пов'язує прийняття апеляційної скарги з клопотанням про її відкликання.
Відповідно до статті 260 ГПК України, апеляційна скарга може бути повернута лише на стадії прийняття, якщо вона не відповідає вимогам форми, не підписана або не оплачена, а не на стадії розгляду за ініціативою сторони.
Крім того, колегія суддів зауважує, що ГПК України передбачає можливість відмови від апеляційної скарги, але не повернення її без розгляду за заявою позивача.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відкликати її (відмовитися від скарги ст. 266 ГПК України) до моменту прийняття рішення судом апеляційної інстанції, що тягне за собою закриття провадження, а не повернення.
Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про повернення апеляційної скарги без розгляду, оскільки процесуально правильним є відкликання або відмова від скарги, що є різними правовими наслідками.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/16582/25 розглядалась протягом розумного строку.
Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах, викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Фізична особа-підприємць Асєєв Олександр Іванович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фіт Маркет» про стягнення заборгованості за оренду нежитлового приміщення у розмірі 339 466,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань згідно з договором оренди нерухомого майна №2309/21/21 від 23.09.2021 (з урахуванням додаткових угод до договору) щодо повної оплати оренди приміщення, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 1 69 733,90 грн.
Позивач зазначив, що 01.01.2025 між ним та відповідачем було укладено угоду про погашення заборгованості, відповідно п.1 якої боржник (ТОВ «Фіт Маркет») визнав, що його заборгованість перед кредитором на момент укладення цієї угоди за використання приміщення за адресою: м.Київ, Степана Рудницького, 2 б, площею 137 кв м, для розміщення офісу з 01.09.2024 по 31.12.2024 становить суму 169 733,00 грн та штрафні санкції у розмірі 28 352,00 грн.
З пунктів 2 та 3 угоди вбачається, що відповідач (боржник) гарантує позивачу, що заборгованість у розмірі 169 733,00 грн буде погашена перед позивачем до 27.01.2025, а у випадку прострочення оплати заборгованості більше ніж на один день, відповідач (боржник) зобов'язався сплатити 100 відсотків штрафу від суми заборгованості.
Таким чином позивач зазначив, оскільки відповідач не виконав умови угоди та не сплатив основний борг, його заборгованість перед позивачем складає 339 466,00 грн (169 733 грн основний борг + 169 733,00 грн - штрафу).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 позовну заяву ФОП Асєєва О.І. залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви із зазначенням ціни позову, вірної адреси місцезнаходження відповідача та суми, яку позивач просить суд стягнути згідно з прохальною частиною позову; докази направлення позову з додатками на офіційну адресу місцезнаходження відповідача.
16.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано: докази направлення позову з додатками на офіційну адресу місцезнаходження відповідача та уточнену позовну заяву.
В уточненій заяві позивачем зазначено ціну позову - 339 466,00 грн, водночас, у прохальній частині позивач просив стягнути: 169 733,90 грн - основного боргу, 28 352,00 грн - штрафу за невчасну оплату за договором №2309/21 від 23.09.2021 та 169 733,00 грн - 100% штрафу за угодою від 01.01.2025, що за підрахунком суду становить 367 818,90 грн.
Дослідивши надані позивачем на усунення недоліків докази, суд ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Асєєва Олександра Івановича та додані до неї документи повернув заявнику.
Повертаючи позовну заяву суд послався п. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що позивачем не усунуто недоліки поданого позову у строк, встановлений судом, а саме суд зазначив, що із поданої уточненої позовної заяви вбачається, що позивачем визначено ціну позову- 339 466, водночас у прохальній частині позивач просить суд стягнути 169 733,90 грн - основного боргу, 28 352,00 грн - штрафу за невчасну оплату за договором №2309/21 від 23.09.2021 та 169 733,00 грн - 100 % штрафу за угодою від 01.01.2025, що за підрахунками суду становить 367 818,90 грн та суперечить визначеній ціні позову. При цьому, суд зазначив, що позивачем не зазначено правову підставу нарахування суми 28 352,00 грн.
Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви, з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Відповідно до ч.1 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно із ч.3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Статтею 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 позовну заяву ФОП Асєєва О.І. залишено без руху, позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви із зазначенням ціни позову, вірної адреси місцезнаходження відповідача та суми, яку позивач просить суд стягнути згідно з прохальною частиною позову; докази направлення позову з додатками на офіційну адресу місцезнаходження відповідача.
На виконання вимог ухвали, 16.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано: докази направлення позову з додатками на офіційну адресу місцезнаходження відповідача та уточнену позовну заяву.
В уточненій позовній заяві позивач просив стягнути: 169 733,90 грн - основного боргу, 28 352,00 грн - штрафу за невчасну оплату за договором №2309/21 від 23.09.2021 та 169 733,00 грн - 100% штрафу за угодою від 01.01.2025. Тобто, в уточненій позовній заяві у прохальній частині позивачем додано суму штрафу за невчасну оплату за договором №2309/21 від 23.09.2021 у розмірі 28 352,00 грн.
Однак, Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.01.2026 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Асєєва Олександра Івановича та додані до неї документи повернув заявнику.
Повертаючи позовну заяву суд вказав, що позивачем не усунуто недоліки поданого позову у строк, встановлений судом, а саме суд зазначив, що із поданої уточненої позовної заяви вбачається, що позивачем визначено ціну позову - 339 466,00 грн, водночас у прохальній частині позивач просив суд стягнути 169 733,90 грн - основного боргу, 28 352,00 грн - штрафу за невчасну оплату за договором №2309/21 від 23.09.2021 та 169 733,00 грн - 100 % штрафу за угодою від 01.01.2025, що за підрахунками суду становить 367 818,90 грн та суперечить визначеній ціні позову. При цьому, суд зазначив, що позивачем не зазначено правову підставу нарахування суми 28 352,00 грн, яка не була зазначена судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, як недолік.
Дослідивши первісну позовну заяву та уточнену позовну заяву, колегія суддів зазначає, що по тексту позивач вказує, що 01.01.2025 між ним та відповідачем було укладено угоду про погашення заборгованості, відповідно п.1 якої боржник (ТОВ «Фіт Маркет») визнав, що його заборгованість перед кредитором на момент укладення цієї угоди за використання приміщення за адресою: м.Київ, Степана Рудницького, 2 б, площею 137 кв м, для розміщення офісу з 01.09.2024 по 31.12.2024 становить 169 733,00 грн та штрафні санкції у розмірі 28 352,00 грн. Тобто, позивачем було зазначено про існування штрафних санкцій у розмірі 28 352,00 грн.
Разом з тим, на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 позивачем надано докази направлення позову з додатками на офіційну адресу місцезнаходження відповідача та визначено розмір заборгованості у прохальній частині, яка складається з: 169 733,90 грн - основного боргу, 28 352,00 грн - штрафу за невчасну оплату за договором №2309/21 від 23.09.2021 та 169 733,00 грн - 100% штрафу за угодою від 01.01.2025.
Таким чином, колегія суддів встановила, позивачем усунуто недоліки зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 07.01.2026 та уточнена позовна заява відповідає вимогам ч.3 ст. 162 ГПК України.
Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції визнає висновки місцевого господарського суду про повернення позовної заяви Фізичної особи-підприємця Асєєва Олександра Івановича у зв'язку із неусуненням позивачем недоліків, передчасними та такими, що не ґрунтуються на вимогах процесуального закону.
На переконання колегії суддів, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Асєєва Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/16582/25 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/16582/25 підлягає скасуванню, з направленням справи для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/16582/25 підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду першої інстанції.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, 280, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Асєєва Олександра Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/16582/25 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/16582/25 скасувати.
3. Матеріали справи №910/16582/25 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Доручити Господарському суду міста Києва за результатами розгляду справи здійснити розподіл судових витрат у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Асєєва Олександра Івановича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.Г. Сітайло