Постанова від 18.03.2026 по справі 910/10501/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2026 р. Справа№ 910/10501/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.03.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 (повний текст складено 29.01.2026)

у справі № 910/10501/25 (суддя В.В. Князьков)

за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект»

про визнання додаткової угоди укладеною

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання укладеною додаткової угоди до інвестиційного договору від 06.12.2006 №049-13/і/19 про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» в редакції зазначеній позивачем у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Експертного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Експертиза» від 28.08.2018 № 3-196-18-ЕП/КО щодо розгляду проєктної документації за проєктом «Будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м. Києва», загальна площа об'єкту інвестування становить 17 207,11 кв.м., що на 5 353,11 кв.м. більше погодженої у спірному договір орієнтовної площі об'єкта інвестування, а отже, згідно з пунктом 2.5 спірного договору у сторін виник обов'язок погодити розмір та строки сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва шляхом укладення додаткової угоди, від виконання якого відповідач ухилився.

Визначаючи розмір вказаного додаткового внеску позивач зазначає таке:

- враховуючи пункт 1.3. спірного інвестиційного договору та Експертний звіт № 3-196-18-ЕП/КО, різниця в загальній площі об'єкта будівництва становить 5 353,11 кв.м.(17 207,11 - 11 854);

- у пп. 2.1.1 п 2.1. спірного інвестиційного договору, встановлено, що орієнтовна вартість будівництва 1 кв.м. становить 2 314,23 грн (27 432 950 грн. / 11 854 кв.м.) (без ПДВ);

- пп. 2.1.3. п 2.1. спірного інвестиційного договору зазначає, що загальну суму інвестицій складають в тому числі кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва у розмірі 12,5% (Дванадцять цілих і п'ять десятих відсотка) від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування;

- п. 6.12 Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578, передбачає, що розмір додаткового інвестиційного внеску розраховується з урахуванням індексу інфляції;

- на момент проведення засідання постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів, утвореної розпорядженням Київського міського голови від 08.03.2024 № 212 (26.11.2024) на якому погоджено збільшення площі об'єкту інвестування за спірним інвестиційним договором, визначено суму доплати відповідача на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва станом на 19.11.2024, індекс інфляції за період з грудня 2006 року становить 796,7%;

- таким чином станом на 19.11.2024 орієнтовна сума доплати відповідача на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва становить (5 353,11 х 2 314,23 х 12,5% х 796,7 %) = 12 337 225,90 грн. (без ПДВ), що встановлено комісією у протоколі від 26.11.2024 № 4/2024.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- позивачем для визначення суми інвестиційного внеску, який підлягає доплаті безпідставно застосовано індекс інфляції з грудня 2006 року, оскільки:

1) спірний інвестиційний договір укладений сторонами керуючись Положенням «Про проведення інвестиційного конкурсу та укладення інвестиційного конкурсу та укладення інвестиційних договорів на залучення інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об'єктів житлової та соціальної інфраструктури міста», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 26.12.2003 №2442, яке впродовж своєї дії не передбачало нарахування індексу інфляції на розмір доплати;

2) умови п. 2.5 спірного інвестиційного договору також не передбачають можливість застосування індексу інфляції на сплату відповідачем додаткового внеску;

3) включення Київською міською радою наприкінці 2023 року до абз. 2 п. 6.12 Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради 14.12.2023 № 7537/7578, умови щодо розрахунку розміру додаткового інвестиційного внеску з урахуванням індексу інфляції не створює в односторонньому порядку для відповідача зобов'язань і наслідків, та, відповідно, не створює для позивача передумов щодо нарахування індексу інфляції за період з грудня 2006 року;

4) положення абз. 2 п. 6.12 Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578 не можуть бути застосовані до відносин сторін через принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі;

5) до моменту укладення між сторонами відповідної додаткової угоди про внесення змін до інвестиційного договору стосовно обов'язку відповідача щодо сплати додаткового інвестиційного внеску - грошового зобов'язання щодо доплати не існує, а відтак відповідач не може вважатись боржником та нести спеціальні правові наслідки пов'язані з відповідальністю за порушення грошового зобов'язання у вигляді індексу інфляції, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

- виконаний позивачем розрахунок орієнтовної суми доплати на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в сумі 12 337 225,90 грн. (без ПДВ) не відповідає умовам укладеного між Сторонами інвестиційного договору, оскільки не враховує п. 2.1.6 такого договору, в якому визначена орієнтовна вартість будівництва 1 кв.м Об'єкта інвестування, що змінюється відповідно до призначення приміщення (приміщення громадського призначення та адміністративно-офісні приміщення 2 657,5 грн., крім того ПДВ 531,5 грн.; підземна автостоянка 1 322,51 грн., крім того ПДВ 264,5 грн.; технічні приміщення (підземні) 1 322,51 грн., крім того ПДВ 264,5 грн.). Таким чином, застосування позивачем узагальненого показника орієнтовної вартості будівництва 1 кв.м (2 314,23 грн.) з прив'язкою лише до загальної вартості будівництва, без врахування умов п. 2.1.6 інвестиційного договору та визначення конкретних площ за рахунок яких відбулось збільшення проектних показників - є не правильним, та суперечить методиці розрахунку можливого додаткового внеску за інвестиційним договором;

- з Експертного звіту №3-196-18-ЕП/КО вбачається, що до загальної проектної площі об'єкту 17 207,11 кв.м - включено площа паркінгу (на покрівлі торговельно-офісного комплексу), що становить 4 690,41 кв.м. При цьому вказана площа функціонально не створює окремої економічної цінності для відповідача, а в першу чергу покрівлею будівлі торговельно-офісного комплексу, що експлуатується під тимчасові стоянки автомобілів (паркінг) на 157 машино-місць для розміщення легкових автомобілів працівників і відвідувачів. Зазначена площа: не є окремим приміщенням у розумінні чинних будівельних норм; не створює самостійної економічної цінності, оскільки не може бути відчужена чи використана як окремий об'єкт нерухомості; за своїм функціональним призначення в першу чергу виконує роль покрівлі будівлі, яка додатково використовується під організацію паркінгу. За таких обставин включення площі експлуатованої покрівлі до показників загальної площі об'єкта інвестування при розрахунку додаткового інвестиційного внеску суперечить принципу співмірності зобов'язань сторін за договором, оскільки, за своєю природою інвестування стосувалось створення торговельно-офісних площ, з яких відповідач отримує економічний ефект, а покрівля будівлі з додатковою функцією паркінгу не може враховуватись як частина площі, що формує предмет інвестування;

- за таких обставин фактична різниця між площами, яка може братися до уваги при розрахунку збільшення площі об'єкту інвестування за інвестиційним договором має розраховуватися без урахування площі експлуатованої покрівлі (паркінгу) у розмірі 4 690,41 кв.м., і має становити всього 662,7 кв.м (17 207,11 - 4 690,41 - 11 854);

- контррозрахунок орієнтовної суми доплати по інвестиційному договору на підставі визначеної позивачем орієнтовної вартості будівництва 1 кв.м в розмірі ставки у 2 314,23 грн. може становити: (662,7 кв.м х 2 314,23 грн.) х 12,5% = 191 871,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10501/25 позовні вимоги задоволено повністю, визнано укладеною додаткову угоду до Інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року №049-13/і/19 про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» в наступній редакції:

«Додаткова угода

до Інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року № 049-13/і/19 про будівництво торговельногоофісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.08.2025 8 станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська»

м. Київ «_____» ___________202__ року

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що виступає організатором конкурсу із залучення інвестора до реалізації інвестиційного проекту будівництва торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (далі - «Організатор конкурсу»), в особі заступника директора Департаменту - начальника управління з питань інвестиційної та зовнішньоекономічної політики Світличного Олега Петровича, який діє на підставі наказу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.06.2023 № 37 «Про розподіл обов'язків щодо права підпису документів у Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)", з однієї сторони,

та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект», що виступає замовником та інвестором будівництва торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (далі - «Інвестор»), в особі директора Бугаєва Максима Анатолійовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони,

які спільно іменуються «Сторони», кожна окремо - «Сторона»,

враховуючи Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578 (далі - Положення), експертний звіт ТОВ «Українська Будівельна Експертиза» від 28.08.2018 № 3-196-18- ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво торговельно -офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м. Києва»,

керуючись рішенням постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів, утвореної розпорядженням Київського міського голови від 08.03.2024 № 212 (протокол від 26.11.2024 № 4/2024), пунктом 6.12 розділу 6 Положення, пунктом 2.5 розділу 2, пунктом 9.1 розділу 9 Інвестиційного договору від 06.12.2006 № 049-13/і/19 «Про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (далі - Інвестиційний договір),

уклали цю Додаткову угоду до Інвестиційного договору (далі - Додаткова угода) про наступне:

1. Пункт 1.3 розділу 1 Інвестиційного договору викласти у такій редакції: « 1.3. Загальна площа Об'єкта інвестування становить 17 207,11 кв. м.».

2. Встановити, що у зв'язку зі збільшенням загальної площі Об'єкта інвестування, Інвестор не пізніше 10 календарних днів з дня набрання чинності цією Додатковою угодою сплачує Організатору конкурсу додатковий інвестиційний внесок у розмірі 12 337 225,90 гривень (Дванадцять мільйонів триста тридцять сім тисяч двісті двадцять п'ять гривень 90 копійок) без урахування ПДВ.

3. Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, Сторони узгодили, що умови цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, що виникли до укладення Сторонами цієї Додаткової угоди.

4. Всі інші умови Інвестиційного договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

5. Ця Додаткова угода вважається укладеною з моменту її підписання, скріплення печатками Сторін (у разі наявності) та набирає чинності з дати її реєстрації в Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка вказана на першій сторінці цієї Додаткової угоди.

6. Ця Додаткова угода складена українською мовою у 2 (двох) оригінальних примірниках по одному для кожної із Сторін, кожний з яких має однакову юридичну силу.

7. Реквізити та підписи сторін:

Організатор конкурсу:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36,

Юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36,

тел./факс (044) 202-76-60 e-mail: org@guekmda.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 04633423

Отримувач: ГУК у м. Києві

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код доходів 50110002 Код ЄДРПОУ 37993783

рахунок IBAN:UA508999980314131934000026001

Заступник директора Департаменту - начальник управління з питань інвестиційної та зовнішньоекономічної політики ______________________О.П. Світличний

Інвестор:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект»

Юридична адреса: 04208, м. Київ, просп. Європейського Союзу, 47

Код ЄДРПОУ: 32554344

тел.: (044) 569-00-00, (044) 569-99-99

Директор __________________________М.А. Бугаєв».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що:

- на момент виникнення між сторонами спору щодо затвердження збільшення площі об'єкта інвестування та укладення відповідної додаткової угоди, а також на момент звернення позивача з розглядуваним позовом, чинним було Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №7537/7578 від 14.12.2023, а отже, саме останнє підлягає застосуванню до спірних правовідносин;

- як з умов укладеного між сторонами договору, так і відповідно до умов Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради №7537/7578 від 14.12.2023 (чинного на момент виникнення спору щодо укладення додаткової угоди про збільшення суми інвестиційного внеску), передбачено обов'язок інвестора сплатити додатковий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, у разі збільшення загальної площі об'єкту інвестування, який сторони договору мають визначити шляхом укладення додаткової угоди до договору;

- обов'язок інвестора здійснити додатковий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у випадку збільшення загальної площі об'єкту інвестування випливає із самої суті інвестиційної діяльності, метою якої є забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та отримання вигоди від інвестиційної співпраці для інтересів територіальної громади міста Києва;

- при цьому непогодження умов додаткової угоди та не підписання її відповідачем не може нівелювати обов'язок інвестора здійснити сплату додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у випадку збільшення загальної площі об'єкту інвестування. Інше розуміння умов інвестиційного договору та норм законодавства суперечило б меті інвестиційної діяльності та призвело б до завдання збитків територіальній громаді міста Києва.

Водночас, суд першої інстанції врахував, що:

- внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №908/288/20;

- датою набрання чинності інвестиційного договору є дата, вказана на титульному аркуші цього договору (06.12.2006). Цей договір припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов'язань, про що сторонами підписується відповідний акт (п.11.2 інвестиційного договору);

- вирішуючи спір щодо визнання угоди укладеною, суд не позбавлений права змінити або вилучити відповідні пункти з угоди (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 №916/743/18);

- у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди, загальна площа об'єкту інвестування, а саме: 17 207,11 кв.м., визначена згідно Експертного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Експертиза» від 28.08.2018 № 3-196-18-ЕП/КО щодо розгляду проєктної документації за проєктом «Будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м. Києва»;

- умовами договору передбачено, що дійсна площа об'єкту, з якої визначається розмір внеску, має бути передбачена затвердженою проєктно-кошторисною документацією. Однак, сторонами не долучено до матеріалів справи затвердженої проєктно-кошторисної документації на об'єкт інвестування;

- всупереч принципу змагальності відповідачем не надано суду жодного доказу, який би спростовував дані щодо зальної площі об'єкта, які визначено позивачем.

Також суд першої інстанції критично поставився до заперечень відповідача в частині відсутності підстав для включення до вказаної площі площі паркінгу, який розташовано на покрівлі торговельно-офісного комплексу - 4690,41 кв.м, оскільки жодною нормою Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578, та укладеного між сторонами інвестиційного договору не передбачено не включення площі паркінгів до загальної площі об'єкта інвестування.

При визначенні розміру додаткового внеску, суд першої інстанції виходив з наступного:

- правовою підставою індексування визначено не приписи ст. 625 ЦК України, а приписи п.6.12 Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578, згідно змісту абзацу 2 якого розмір додаткового інвестиційного внеску розраховується пропорційно розміру збільшення техніко-економічних показників, визначених проєктною документацією або іншою документацією, передбаченою законодавством України, відповідно до орієнтовних техніко-економічних показників, зазначених в умовах інвестиційного конкурсу та за які розраховувався інвестиційний внесок, з урахуванням індексу інфляції;

- суд критично ставиться до заперечень відповідача в частині відсутності підстав застосування саме вказаного положення до спірних правовідносин, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності;

- при визначенні права сторін на внесення змін до договору суди повинні керуватися як нормами права, які були чинні на момент укладання договору, так і умовами договору, які погоджені сторонами. При цьому слід враховувати, що до правовідносин повинно застосовуватись законодавство, чинне на момент виникнення таких правовідносин, а саме у разі визначення права сторін на внесення змін до договору (укладання додаткової угоди), суди повинні вирішити питання відповідності додаткової угоди нормам законодавства на момент її укладання, оскільки укладання додаткової угоди спрямоване на зміну, припинення або виникнення правовідносин, які повинні відповідати чинному законодавству;

- отже, у даному випадку розмір додаткового інвестиційного внеску розраховується з урахуванням індексу інфляції;

- суд критично ставиться і до заперечень відповідача в частині застосованої позивачем у розрахунку орієнтовної вартості будівництва саме виходячи зі змісту п.2.1.1 договору, а не п.2.1.6, оскільки такі дії позивача повністю узгоджуються із розрахунком, який було здійснено при укладенні договору (27 432,95 * 12% = 3 429,2). До того ж, відповідач при здійсненні контррозрахунку не навів іншого показника орієнтовної вартості будівництва, ніж визначена позивачем;

- отже, правильним є розмір додаткового внеску у сумі 12 237 225,90 грн. без урахування ПДВ, що розрахований у наступному порядку: (16 552,2 - 3 280) х 3 302,8 х 0,1 = 4 383 542,22 грн. Зазначений розрахунок здійснений з урахуванням того, що:загальна площа об'єкта інвестування на момент укладання договору - 11 854 кв.м.; загальна площа закінченого будівництвом об'єкта становить 17 207,11 кв.м.; різниця в загальній площі об'єкта будівництва становить 5 353,11 кв.м. (17 207,11 - 11 854); вартість будівництва 1 кв. м згідно з пунктом 2.1 Інвестиційного договору - 2 314,23грн (без ПДВ); розмір коефіцієнту інфляції з моменту укладення договору грудень 2006 до моменту розрахунку постійно діючою комісією із залучення інвесторів, утвореної розпорядженням №212 від 08.03.2024 Київської міської державної адміністрації; кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва - 12,5% від орієнтовної вартості будівництва Об'єкта інвестування відповідно до підпункту 2.1.3 інвестиційного договору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі №910/10501/25 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (неправильне тлумачення закону - ст. 5, 631 ЦК України, застосування закону, який не підлягає застосуванню - ст. 193 ГК України, незастосування закону, який підлягав застосуванню - ст. 11, 625 ЦК України), невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79, 86 ГПК України).

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, зауваживши на тому, що:

- суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, застосувавши Положення №7537/7578, фактично діяв всупереч ч. 2, ч. 3 ст. 5 ЦК України, оскільки легітимізував умову розрахунку з п. 6.12 Положення №7537/7578, яка включає індекс інфляції, застосувавши його за весь період (з грудня 2006 року). Тим самим, нормативний акт, прийнятий у грудні 2023 року без жодних на те підстав в односторонньому порядку змінив істотну умову - розмір грошових зобов'язань за спірним інвестиційним договором та права і обов'язки його сторін, що існували впродовж 2006-2023 років. При цьому сам по собі пункт 6.12 Положення №7537/7578, на який в оскаржуваному рішенні посилається суд першої інстанції, не визначає періоду за який має розраховуватись інфляційна складова. В свою чергу це аж ніяк не дозволяє нараховувати її з моменту укладення сторонами інвестиційного договору, в якому такої умови не існувало протягом 2006-2023 років;

- право позивача вимагати інфляцію за 2006 рік аж ніяк не могло виникнути з акту цивільного законодавства 2023 року. Тобто, застосовуючи коефіцієнт інфляції за минулі періоди (2006-2023) на підставі нового акту прийнятого у 2023 році, суд першої інстанції діючи з порушенням ч. 2, ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України фактично знову ж таки надав Положенню №7537/7578 зворотну силу в часі;

- суд першої інстанції вийшов за межі нормативного регулювання Положення №7537/7578, та застосував його навіть не з дня набрання ним чинності чи офіційного опублікування, а з моменту укладення спірного інвестиційного договору (06.12.2006) - події, що в дійсності мала місце за 17 років до прийняття такого положення;

- суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з посиланням, серед іншого, на ст. 193 ГК України, проте, 28.02.2025 набрав чинності, а з 28.08.2025 був введений в дію Закон України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб», який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб, згідно зі ст. 17 якого з 28.08.2025 втратив чинність ГК України;

- підставою виникнення та існування між позивачем та відповідачем договірних відносин є спірний інвестиційний договір, а не Положення №7537/7578. При цьому жоден пункт інвестиційного договору не містить умови про автоматичне нарахування індексу інфляції на суму додаткового внеску або прив'язку розрахунку до майбутніх рішень Київради.

- навіть якщо припустити, що обов'язок сплати інфляції виник безпосередньо з акта цивільного законодавства (Положення №7537/7578), то такий обов'язок міг виникнути виключно з моменту набрання чинності цим актом, тобто не раніше грудня 2023 року;

- інфляційна складова це істотна умова укладеного між сторонами спірного інвестиційного договору, яка з прийняттям Положення №7537/7578 була змінена в односторонньому порядку, а тому не може застосовуватись до відносин сторін;

- застосована позивачем та підтримана судом першої інстанції ставка 2 314,23 грн/кв.м є математичним усередненням, виведеним із пропорцій площ, які планувалися у 2006 році. Застосування цієї «усередненої» ставки до збільшеної площі є неможливим, оскільки ані позивачем, ані судом першої інстанції не визначено за рахунок яких саме площ відбулось збільшення, що в свою чергу призводить до викривлення розміру зобов'язання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 справа № 910/10501/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10501/25, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/10501/25 призначено до розгляду на 18.03.2026 о 10:30 год., витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10501/25.

06.03.2026 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції.

12.03.2026 матеріали цієї справи надішли до Північного апеляційного господарського суду.

Станом на 18.03.2026 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 22.11.2006 №1673 «Про затвердження результатів конкурсу із залучення інвесторів для будівництва торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (а.с. 68) затверджено рішення постійно діючої комісії по залученню інвесторів до фінансування будівництва або реконструкції станцій метрополітену, підземних переходів, автошляхів, площ та інших об'єктів житлової та соціальної інфраструктури міста про визнання переможцем конкурсу із залучення інвесторів для будівництва торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська», оголошеного 08.12.2005 ТОВ «Альянс-Екопроект» (протокол від 04.08.2006 № 41). Головному управлінню економіки та інвестицій виконавого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) укласти відповідний інвестиційний договір з переможцем конкурсу ТОВ «Альянс-Екопроект» (п. 1-2).

06.12.2006 між Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (яке перейменовано на Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (організатор конкурсу) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» (інвестор) було укладено інвестиційний договір №049-13/і/19 про будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (а.с. 25-30) (далі Договір), за умовами п.1.1 якого інвестор приймає на себе функції інвестора і замовника будівництва торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції «Житомирська» та зобов'язується здійснити будівництво об'єкту інвестування за власні та/або залучені кошти відповідно до умов інвестиційного конкурсу, власник конкурсних пропозицій, умов цього договору та затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації (ПКД).

Згідно п.1.2 Договору до складу об'єкта інвестування входить:

1) приміщення громадського призначення (1496 кв.м);

2) адміністративно-офісні приміщення (7310 кв.м);

3) підземна автостоянка (2402 кв.м);

4) технічні приміщення (підземні) (646 кв.м.).

У п. 1.3 Договору вказано, що орієнтовна загальна площа об'єкту інвестування становить 11 854 кв.м.

Згідно п.1.4 Договору загальна площа об'єкту інвестування підлягає уточненню після розроблення та затвердження ПКД.

За умовами п.2.1 Договору загальну суму інвестиції складають:

2.1.1. Орієнтовна вартість будівництва об'єкту інвестування складає 27 432,95 тис.грн, крім того ПДВ в сумі 5 486,59 тис.грн.

2.1.2. Компенсанція витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного проекту, у розмірі 1% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить суму 274,33 тис.грн без урахування ПДВ.

2.1.3 Кошти на створення соціальної та інженерної інфраструктури м.Києва у розмірі 12,5% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить 3 429,2 тис.грн без врахування ПДВ.

2.1.4. Компенсація попередньому інвесторові, Закритому акціонерному товариству «Спільне підприємство «Партнер», фактичних витрат, здійснених ним на будівництво об'єкту інвестування у суму 1 073 873,80 грн.

2.1.5. Кошти на будівництво дитячого садочку на земельній ділянці між проспектом Перемоги, 134 та проспектом Перемоги, 136.

У п.2.1.6 Договору сторонами погоджено, що орієнтовна вартість будівництва 1 кв.м. об'єкта інвестування становить:

1) приміщення громадського призначення 2 657,5 грн., крім того ПДВ - 531,5 грн.;

2) адміністративно-офісні приміщення 2 657,5 грн., крім того ПДВ - 531,5 грн.;

3) підземна автостоянка 1 322,51 грн., крім того ПДВ 264,50 грн.;

4) технічні приміщення (підземні) 1 322,51 грн., крім того ПДВ - 264,5 грн.

За умовами п.2.4 Договору суми платежів, зазначених у п.п.2.1.2, 2.1.3 цього договору є фіксованими та не підлягають збільшенню чи зменшенню в залежності від фактичних витрат інвестора на будівництво об'єкту інвестування, крім випадку визначеного у п.2.5 Договору.

Згідно п.2.5 Договору у разі, якщо передбачена затвердженою ПКД площа об'єкту будівництва буде більшою, ніж орієнтовна площа, зазначена у п. 1.3 Договору, організатор конкурсу та інвестор до початку будівельних робіт письмово погоджують розмір та строки сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва шляхом укладення додаткової угоди.

Додатковою угодою №1 від 13.09.2007 (а.с. 20-22) сторонами погоджено внесення змін Договору, серед іншого, викладено п. 2.1 Договору в новій редакції, згідно якої загальну суму інвестиції складають:

2.1.1. Орієнтовна вартість будівництва об'єкту інвестування складає 27 432,95 тис.грн, крім того ПДВ в сумі 5 486,59 тис.грн.

2.1.2. Компенсація витрат, пов'язаних з підготовкою інвестиційного проекту, у розмірі 1% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить суму 274,33 тис.грн. без урахування ПДВ.

2.1.3 Кошти на створення соціальної та інженерної інфраструктури м.Києва у розмірі 12,5% від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування, що становить 3 429,2 тис.грн. без врахування ПДВ.

2.1.4. Компенсація попередньому інвесторові, Закритому акціонерному товариству «Спільне підприємство «Партнер», фактичних витрат, здійснених ним на будівництво об'єкту інвестування у суму 1 073 873,80 грн.

2.1.5. Кошти на фінаснування капітальних ремонтних робіт дошкільного навчального закладу №532 на вул.Ушакова, 10-а у Святошинському районі міста Києва.

Згідно п.2.1.6 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 13.09.2007, орієнтовна вартість будівництва 1 кв.м. об'єкта інвестування становить:

1) приміщення громадського призначення 2 657,5 грн., крім того ПДВ - 531,5 грн.;

2) адміністративно-офісні приміщення 2 657,5 грн., крім того ПДВ - 531,5 грн.;

3) підземна автостоянка 1 322,51 грн., крім того ПДВ 264,50 грн.;

4) технічні приміщення (підземні) 1 322,51 грн., крім того ПДВ -264,5 грн.

Платежі, передбачені в п. 2.1.3 Договору, а саме кошти на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва в сумі 3 429 200,00 грн. були сплачені відповідачем, що позивачем не заперечується підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних доручень № 11 від 07.12.2006 та № 12 від 08.12.2006 та виписками з банківського рахунку відповідача (а.с. 80, 80зворот, 81, 82).

Згідно п.2.6 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 13.09.2007, у разі збільшення витрат на реалізацію інвестиційного проекту інвестор зобов'язується здійснити додаткове фінансування усіх пов'язаних з цим витрат у порядку та на умовах, передбачених цим договором та затвердженою у встановленому порядку ПКД.

Відповідно до експертного звіту №3-196-18-ЕП/КО від 28.08.2018, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна експертиза» щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво торговельно-офісного комплексу із паркінгом та місці котлованів на конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м.Києва» (а.с. 23), загальна площа об'єкту інвестування становить 17 207,11 м.кв. (що на 5 353,11 кв.м більше орієнтовної площі об'єкта інвестування (11 854 кв.м.) - примітка суду).

26.11.2024 на засіданні постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів, утвореної розпорядженням Київського міського голови від 08.03.2024 № 212, погоджено збільшення площі об'єкту інвестування за інвестиційним договором, визначено суму доплати інвестора/замовника на створення соціальної та інженернотранспортної інфраструктури м. Києва станом на 19.11.2024 у розмірі 12 337 225,90 грн. та доручено Департаменту спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» розробити та укласти відповідну додаткову угоду до Договору. Вказане підтверджується витягом з протоколу № 4/2024 від 26.11.2024 (а.с. 46-48).

Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлялись відповідачу листи від 22.01.2025 № 050/13-236, від 28.05.2025 № 050/13-2008, від 24.07.2025 № 050/13-2901 (а.с. 10, 14-15, 18) з пропозицією укласти додаткову угоду до Договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» надано відповіді від 09.05.2025 №002, від 19.06.2025 №01 (а.с. 11-13, 16) з відмовою у підписанні запропонованої Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) додаткової угоди до інвестиційного договору.

З огляду на відмову у підписанні додаткової угоди до Договору позивач звернувся до суду з цим позовом.

Правові позиції сторін детально викладені вище.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив повністю з чим колегія суддів у повній мірі погодитись не може, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» ( тут і далі в редакції, чинній на момент укладення Договору) інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями, серед іншого, можуть бути кошти.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюється республіканськими і місцевими органами державної влади й управління та включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій по інвестуванню бюджетних і позабюджетних коштів (ч.ч. 1, 2 ст.12 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

Згідно із ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право, зокрема, залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами,затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Відповідно до розділу 1.1 рішення №271/431 від 27.02.2003 Київської міської ради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва» (чинного на момент укладення Договору) (далі Рішення № 271/431) пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати. Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: а) відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; б) плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, у п. 2.6 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 13.09.2007, сторонами погоджено, що у разі збільшення витрат на реалізацію інвестиційного проекту інвестор зобов'язується здійснити додаткове фінансування усіх пов'язаних з цим витрат у порядку та на умовах, передбачених цим договором та затвердженою у встановленому порядку ПКД, а у п. 2.5 - що у разі, якщо передбачена затвердженою ПКД площа об'єкту будівництва буде більшою, ніж орієнтовна площа, зазначена у п. 1.3 Договору, організатор конкурсу та інвестор до початку будівельних робіт письмово погоджують розмір та строки сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва шляхом укладення додаткової угоди.

Отже, умовами Договору є обов'язковими для сторін, передбачено обов'язок інвестора у разі збільшення загальної площі об'єкту інвестування сплатити додатковий внесок на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, який (обов'язок) сторони договору мають визначити шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Колегія суддів зазначає про те, що такий обов'язок передбачений:

- п. 6.12 Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578 (далі Положення № 7537/7578), яке є чинними та на застосуванні якого до спірних правовідносин наполягає позивач;

- п. 6.3.15 Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 № 528/1189 (далі Положення № 528/1189), яке діяло до Положення № 7537/7578.

При цьому, колегія суддів погоджується з наступними висновками суду першої інстанції:

- обов'язок інвестора здійснити додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у випадку збільшення загальної площі об'єкту інвестування випливає із самої суті інвестиційної діяльності, метою якої є забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку міста Києва та отримання вигоди від інвестиційної співпраці для інтересів територіальної громади міста Києва;

- відповідна додаткова угода щодо сплати інвестором додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у випадку збільшення загальної площі об'єкту інвестування мала бути укладена між сторонами, виходячи як з умов укладеного сторонами договору (пункт 2.6. Договору), які є обов'язковими для виконання відповідно до положень ст. 629 ЦК України, так і виходячи з норм законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом зазначених норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст.ст. 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення. Водночас, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Визнання договору укладеним з викладенням його змісту у резолютивній частині судового рішення, як один із способів установлення господарських правовідносин, є належним способом захисту прав суб'єктів господарювання.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/1423/18 та постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/6138/20, від 02.06.2021 у справі №910/6139/20.

Враховуючи викладене, оскільки умовами інвестиційного договору (п.2.6.) сторони передбачили, що розмір додаткового внеску на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва та обов'язок інвестора сплатити такий внесок у зв'язку із збільшенням загальної площі об'єкту інвестування визначається шляхом укладення між сторонами додаткової угоди, суд першої інстанції цілком вірно виснував, що вимога позивача про визнання укладеною додаткової угоди до Договору забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Водночас внесення змін можливе лише до чинного договору (такого, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №908/288/20.

Датою набрання чинності Договору є дата, вказана на титульному аркуші цього договору (06.12.2006). Цей договір припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов'язань, про що сторонами підписується відповідний акт (п.11.2 Договору).

За змістом ч. 9 ст. 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

При цьому, вирішуючи спір щодо визнання угоди укладеною, суд не позбавлений права змінити або вилучити відповідні пункти з угоди (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 №916/743/18).

Так, у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди, загальна площа об'єкту інвестування, а саме: 17 207,11 кв. м., визначена згідно Експертного звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Експертиза» від 28.08.2018 № 3-196-18-ЕП/КО щодо розгляду проєктної документації за проєктом «Будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м. Києва».

Умовами договору передбачено, що дійсна площа об'єкту, з якої визначається розмір внеску, має бути передбачена затвердженою проєктно-кошторисною документацією, проте, сторонами не долучено до матеріалів справи затвердженої проєктно-кошторисної документації на об'єкт інвестування.

При цьому, враховуючи те, що відповідач не заперечує проти визначення загальної площі об'єкту інвестування згідно вказаного вище Експертного звіту та, більш того, сам надав такий саме Експертний звіт, а також виходячи з загальних принципів господарського судочинства, колегія судів зазначає, що наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з більшою вірогідністю підтверджують, що загальна площа спірного об'єкту інвестування становить 17 207,11 кв.м.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції який критично поставився до заперечень відповідача в частині відсутності підстав для включення до додаткових площі за які має сплачуватись додатковий інвестиційний внесок площі паркінгу, який розташовано на покрівлі торговельно-офісного комплексу (4 690,41 кв.м.), оскільки як умовами Договору, так і положеннями чинного законодавства не передбачено не включення площі паркінгів до загальної площі об'єкта інвестування.

Щодо розміру додаткового внеску, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено вище, визначаючи розмір вказаного додаткового внеску позивач виходить з того, що, оскільки п. 6.12 Положення № 7537/7578, яке було чинним на момент проведення засідання постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів, утвореної розпорядженням Київського міського голови від 08.03.2024 № 212 (26.11.2024) на якому погоджено збільшення площі об'єкту інвестування за Договором, передбачає, що розмір додаткового інвестиційного внеску розраховується з урахуванням індексу інфляції, при визначенні суми доплати слід враховувати індекс інфляції за період з грудня 2006 року (дата укладення Договору - примітка суду) по 19.11.2024 (дата проведення розрахунку - примітка суду), сукупний розмір якого за вказаний період становить 796,7%.

Суд першої інстанції погодився з вказаною позицією позивача, що колегія суддів вважає помилковим.

Згідно п.6.12 Положення № 7537/7578:

- у разі якщо визначені проєктною документацією або іншою документацією, передбаченою законодавством України, техніко-економічні показники об'єкта інвестування будуть більшими, ніж орієнтовні техніко-економічні показники, зазначені в умовах інвестиційного конкурсу та за які розраховувався інвестиційний внесок, інвестор та/або замовник реалізації проєкту до початку реалізації інвестиційного проєкту або у випадку коригування проєктної документації або іншої документації, передбаченої законодавством України, до закінчення реалізації інвестиційного проєкту звертається (звертаються) до організатора інвестиційного конкурсу з проханням розглянути питання збільшення техніко-економічних показників об'єкта інвестування на засіданні комісії. Таке звернення інвестора розглядається комісією на найближчому засіданні;

- розмір додаткового інвестиційного внеску розраховується пропорційно розміру збільшення техніко-економічних показників, визначених проєктною документацією або іншою документацією, передбаченою законодавством України, відповідно до орієнтовних техніко-економічних показників, зазначених в умовах інвестиційного конкурсу та за які розраховувався інвестиційний внесок, з урахуванням індексу інфляції;

- розмір додаткового інвестиційного внеску визначається за рішенням комісії. Обов'язок інвестора щодо сплати додаткового інвестиційного внеску визначається в інвестиційному договорі шляхом укладення сторонами додаткової угоди про внесення змін до інвестиційного договору.

Колегія суддів зазначає про те, умови - п. 6.3.15 Положення № 528/1189, яке діяло до Положення № 7537/7578, не визначали того, що розмір додаткового інвестиційного внеску у разі збільшення техніко-економічних показників об'єкта інвестування має розраховуватись з урахуванням індексу інфляції.

Так само і умови Договору не визначали, що нарахування додаткового внеску інвестиційного внеску має здійснюватися з урахуванням індексу інфляції за період з дати укладення Договору по дату проведення розрахунку.

Отже, саме з прийняттям Положення № 7537/7578 розмір додаткового інвестиційного внеску у разі збільшення техніко-економічних показників об'єкта інвестування має розраховуватись з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, закріпленим у ч. 1 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності.

Водночас ч. 3 ст. 5 ЦК України регламентує так звані «триваючі» відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права і обов'язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких «триваючих» прав і обов'язків, що продовжують існувати, або до прав і обов'язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів.

Частина 3 ст. 5 ЦК України передбачає, що до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього зазначена норма вимагає дотримання трьох умов: а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; б) акт, що регулює їх, втратив чинність; в) права та обов'язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 904/1049/18, від 22.06.2021 у справі № 915/1912/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України, викладений у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 3-1085гс15).

Статтею 5 ЦК України «Дія актів цивільного законодавства у часі» визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

У Рішенні від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами: конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Таким чином, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правовим актом, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено в пункті 2 Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися 1) негайно (безпосередня дія); 2) шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма); 3) шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Під зворотною (ретроактивною) дією акта цивільного/господарського законодавства розуміється поширення його дії на відносини, що виникли до набрання ним чинності.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства.

Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватися на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Закріплення названого принципу є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 у справі № 1-зп).

Водночас цивільне/господарське законодавство не забороняє застосування нових положень зі зворотною силою, але виключно тоді, коли зворотна дія цих актів, по-перше, встановлена в них самих, а по-друге, якщо темпоральний прояв не суперечить принципу, вираженому в статті 58 Конституції України щодо застосування до події, факту того закону (нормативно-правового акта) під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Як встановлено вище, з прийняттям Положення № 7537/7578 розмір додаткового інвестиційного внеску у разі збільшення техніко-економічних показників об'єкта інвестування має розраховуватись з урахуванням індексу інфляції, проте умовами Положення № 7537/7578 не передбачено те, що індексація додаткового інвестиційного внеску має проводитись з дати укладення відповідного інвестиційного договору, що, враховуючи викладене вище, на думку колегія суддів свіжить про те, що індексацію додаткового інвестиційного внеску слід проводити за період після прийняття Положення № 7537/7578.

При цьому колегія суддів вважає помилковими заперечення відповідача в частині застосованої позивачем у розрахунку орієнтовної вартості будівництва саме виходячи зі змісту п.2.1.1 Договору, а не п.2.1.6 (тобто без врахування призначень приміщень - примітка суду), оскільки такі дії позивача повністю узгоджуються із розрахунком, який було здійснено при укладенні Договору (27 432 950,00 грн. (загальна вартість будівництва без врахування ПДВ (п. 2.1.1 Договору) * 12% = 3 429 200,00 грн.). При цьому у наведеному у Договорі розрахунку інвестиційного внеску не було окремо розраховано вартість такого внеску виходячи з призначень приміщень. До того ж, відповідач при здійсненні контррозрахунку не навів іншого показника орієнтовної вартості будівництва, ніж визначена позивачем.

Отже розмір додаткового інвестиційного внеску за розрахунком колегії суддів становить 1 722 088,48 грн. та розраховується наступним чином.

5 353,11 кв.м.* 2 314,23 грн./100*12,5= 1 548 540,97 грн. (розрахунок додаткового внеску без врахування індексу інфляції)

1 548 540,97 8 x 1.11207163 - 1 548 544,78 = 173 547,51 грн. (інфляційне збільшення)

1 548 540,97 (сума додаткового внеску) + 173 547,51 (інфляційне збільшення) = 1 722 088,48 грн.

де:

-5 353,11 кв.м. (17 207,11 кв.м. - 11 854,00 кв.м.) - збільшення техніко-економічних показників, за які розраховується інвестиційний внесок;

- 27 432 950,00 грн - орієнтовна загальна вартість будівництва об'єкту інвестування відповідно до Договору;

- 2 314,23 грн./кв.м. (27 432 950 грн. / 11 854 кв.м.) - орієнтовна вартість будівництва 1 кв.м. з урахуванням умов Договору;

- 12,5% - відсоток від орієнтовної вартості будівництва об'єкту інвестування що береться при визначенні коштів на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва

- (100,70 : 100) (100,40 : 100) (100,30 : 100) (100,50 : 100) (100,20 : 100) (100,60 : 100) (102,20 : 100) (100,00 : 100) (100,60 : 100) (101,50 : 100) (101,80 : 100) (101,90 : 100) = 1.11207163 (індекс інфляції за період з 14.12.2023 по 19.11.2024 (дата проведення розрахунку).

З огляду на вказане позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, позов задовольняється частково, додаткова угода до Договору визнається укладеною у редакції, наведеній у резолютивній частині цієї постанови, в решті позовних вимог відмовляється.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За змістом ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10501/25 підлягає зміні, позов задовольняється частково, додаткова угода до інвестиційного договору від 06.12.2006 №049-13/і/19 про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» визнається укладеною у редакції, наведеній у резолютивній частині цієї постанови, в решті позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги та доводи, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» задовольняється частково.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

Враховуючи те, позовні вимоги у цій справі задоволені частково, судові витрати по справі, а саме витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову та витрати відповідача за подачу апеляційної скарги покладаються на сторони порівну (з урахуванням того, що як позовну заяву, так і апеляційну скаргу подано через систему «Електронний суд»,а відтак судовий збір мав бути сплачений з врахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору - примітка суду).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10501/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10501/25 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2026 у справі № 910/10501/25 в такій редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати укладеною додаткову угоду до Інвестиційного договору від 06.12.2026 №049-13/і/19 про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» в наступній редакції:

«Додаткова угода

до Інвестиційного договору від 06 грудня 2006 року № 049-13/і/19 про будівництво торговельно-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська»

м. Київ «_____» ___________202__ року

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що виступає організатором конкурсу із залучення інвестора до реалізації інвестиційного проекту будівництва торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (далі - «Організатор конкурсу»), в особі заступника директора Департаменту - начальника управління з питань інвестиційної та зовнішньоекономічної політики Світличного Олега Петровича, який діє на підставі наказу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.06.2023 № 37 «Про розподіл обов'язків щодо права підпису документів у Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», з однієї сторони,

та Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект», що виступає замовником та інвестором будівництва торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (далі - «Інвестор»), в особі директора Бугаєва Максима Анатолійовича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони,

які спільно іменуються «Сторони», кожна окремо - «Сторона»,

враховуючи Положення про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів для будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення тощо об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 14.12.2023 № 7537/7578 (далі - Положення), експертний звіт ТОВ «Українська Будівельна Експертиза» від 28.08.2018 № 3-196-18- ЕП/КО щодо розгляду проектної документації за проектом «Будівництво торговельно -офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією стаціонарного комплексу станції метрополітену «Житомирська» та прилеглої території у Святошинському районі м. Києва»,

керуючись рішенням постійно діючої конкурсної комісії із залучення інвесторів, утвореної розпорядженням Київського міського голови від 08.03.2024 № 212 (протокол від 26.11.2024 № 4/2024), пунктом 6.12 розділу 6 Положення, пунктом 2.5 розділу 2, пунктом 9.1 розділу 9 Інвестиційного договору від 06.12.2006 № 049-13/і/19 «Про будівництво торговельного-офісного комплексу з паркінгом на місці котлованів над конструкцією станційного комплексу станції метрополітену «Житомирська» (далі - Інвестиційний договір),

уклали цю Додаткову угоду до Інвестиційного договору (далі - Додаткова угода) про наступне:

1. Пункт 1.3 розділу 1 Інвестиційного договору викласти у такій редакції: « 1.3. Загальна площа Об'єкта інвестування становить 17 207,11 кв. м.».

2. Встановити, що у зв'язку зі збільшенням загальної площі Об'єкта інвестування, Інвестор не пізніше 10 календарних днів з дня набрання чинності цією Додатковою угодою сплачує Організатору конкурсу додатковий інвестиційний внесок у розмірі 1 722 088,48 гривень (один мільйон сімсот двадцять дві тисячі вісімдесят вісім гривень 48 копійки) без урахування ПДВ.

3. Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, Сторони узгодили, що умови цієї Додаткової угоди застосовуються до відносин між ними, що виникли до укладення Сторонами цієї Додаткової угоди.

4. Всі інші умови Інвестиційного договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.

5. Ця Додаткова угода вважається укладеною з моменту її підписання, скріплення печатками Сторін (у разі наявності) та набирає чинності з дати її реєстрації в Департаменті економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка вказана на першій сторінці цієї Додаткової угоди.

6. Ця Додаткова угода складена українською мовою у 2 (двох) оригінальних примірниках по одному для кожної із Сторін, кожний з яких має однакову юридичну силу.

7. Реквізити та підписи сторін:

Організатор конкурсу:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

Адреса для листування: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36,

Юридична адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36,

тел./факс (044) 202-76-60 e-mail: org@guekmda.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 04633423

Отримувач: ГУК у м. Києві

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

Код доходів 50110002 Код ЄДРПОУ 37993783

рахунок IBAN:UA508999980314131934000026001

Заступник директора Департаменту - начальник управління з питань інвестиційної та зовнішньоекономічної політики ______________________О.П. Світличний

Інвестор:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект»

Юридична адреса: 04208, м. Київ, просп. Європейського Союзу, 47

Код ЄДРПОУ: 32554344

тел.: (044) 569-00-00, (044) 569-99-99

Директор __________________________М.А. Бугаєв».

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» (04208, м.Київ, пр.Європейського Союзу, буд.47, ЄДРПОУ 32554344) на користь Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044,м.Київ, вул.Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ 04633423) судовий збір в сумі 1 211,20 грн.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.».

4. Стягнути з Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044,м.Київ, вул.Хрещатик, буд. 36, ЄДРПОУ 04633423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Екопроект» (04208, м.Київ, пр.Європейського Союзу, буд.47, ЄДРПОУ 32554344) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі судовий збір в сумі 1 816,80 грн.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 23.03.2026

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді А.О. Мальченко

О.О. Хрипун