ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
23 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2020/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення та виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2025 (повний текст складено та підписано 28.11.2025, суддя Цісельський О.В.)
у справі №916/2020/25
за позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області
до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»
про стягнення 52 187,19 грн
Головне управління Національної поліції в Одеській області (надалі - позивач, ГУНП в Одеській області) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії “Альфа-Гарант» (надалі - відповідач, ТДВ СК “Альфа-Гарант»), в якому просило суд стягнути з відповідача недоотриману суму матеріального збитку в розмірі 46564,62 грн, інфляційні втрати в розмірі 1410,06 грн, пеню у розмірі 3833,61 грн та 3% річних у розмірі 378,90 грн. Водночас просив пеню та 3 % річних в остаточному розмірі розрахувати судом відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України, а саме до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
В обґрунтування позову позивач посилається на виплату відповідачем суми коштів у якості відшкодування матеріального збитку в результаті ДТП у меншому розмірі, ніж сума ліміту страхового відшкодування, внаслідок чого виплачених коштів недостатньо для відновлення належного позивачу службового автомобіля, пошкодженого в результаті ДТП, яка відбулась 26.08.2024 по вині ОСОБА_1 , транспортний засіб якого було застраховано відповідачем шляхом укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів № 219068110.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.11.2025 по справі №916/2020/25 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача суму матеріального збитку в розмірі 43 364 грн 62 коп, пеню в розмірі 3 535 грн 70 коп, 3% річних в розмірі 349 грн 29 коп, інфляційні втрати в розмірі 1 313 грн 16 коп та суму судового збору в розмірі 2 254 грн 16 коп., в решті позовних вимог - відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлена позивачем сума страхового відшкодування підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а відповідач на момент прийняття рішення не виконав своїх зобов'язань перед позивачем зі страхового відшкодування витрат, що пов'язані зі встановленням розміру збитків, факт наявності заборгованості не спростував та не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми або обґрунтованих заперечень щодо розміру страхового відшкодування.
Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2025 у справі 916/2020/25 скасувати та ухвалити нове, яким у позові Головного управління Національної поліції в Одеській області до ТДВ СК «Альфа-Гарант» - відмовити повністю.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено на основі неправильного застосуванням норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного:
- судом першої інстанції не взято до уваги наданий відповідачем звіт про визначення вартості матеріального збитку, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП Шерстюк О.В. згідно з яким вартість матеріального збитку та коефіцієнт фізичного зносу відрізняються та є меншими, ані ж у експертному висновку наданому позивачем;
- суд першої інстанції порушив ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та проігнорував пріоритетність звіту страховика;
- позивач самостійно звернувся до Одеського НДІЕКЦ МВС 02.09.2024 (до огляду страховика) і отримав висновок. Однак, оскільки страховик виконав обов'язок з огляду вчасно, висновок наданий позивачем не є належним доказом і не може бути підставою для визначення розміру відшкодування. Обов'язок встановлення розміру та характеру збитків покладено саме на страховика, а не на інші установи;
- враховуючи, що у справі були наявні дві оцінки матеріальної шкоди, суд першої інстанції повинен був призначити експертизу для розв'язання розбіжностей між звітами, натомість, в основну оскаржуваного рішення поклав експертизу, виконану на замовлення позивача;
- враховуючи те, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» вчасно та в повному обсязі виконало зобов'язання з виплати страхового відшкодування, то відповідно й прострочення не настало, а тому відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у цій справи та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26.09.2024 по справі № 522/15208/24, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Приймаючи дане рішення, суд встановив, що 26.08.2024 о 23:10 в м. Одеса, вул. Черняховського, водій ОСОБА_1 керував т/з “Chery Amulet», д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на регульоване перехрестя з вул. М.Говорова на заборонений червоний сигнал світлофора та скоїв зіткнення з автомобілем “Renault Sandero», д.н.з. НОМЕР_2 (16), який рухався по вул. М. Говорова на зелений сигнал світлофора. При ДТП т/з отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушино вимоги п. 8.7.3 “е» Правил дорожнього руху.
Як свідчать матеріали справи, автомобіль “Renault Sandero» (р/н НОМЕР_3 ) є службовим автомобілем, який зареєстровано за ГУ НП в Одеській області, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .
Також, на момент вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу “Chery Amulet» д.н.з. НОМЕР_1 була забезпечена ТДВ Страхова компанія “Альфа-Гарант» згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ серії ЕР №219068110, що додатково підтверджуються даними офіційного веб-сайту МТСБУ. Згідно вказаного полісу, франшиза становить 3200,00 грн, страхова сума за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн.
27.08.2024 позивач подав відповідачу повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду разом із поясненнями водіїв та схемою місця ДТП.
В матеріалах справи наявний протокол огляду транспортного засобу від 23.09.2024, підписаний представниками сторін.
У відповідності до висновку експертного дослідження №ЕД-19/116-24/17927-АВ від 15.10.2024, здійсненого Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС на підставі звернення ГУНП в Одеській області від 27.08.2024 № 32/1684 щодо проведення транспортно-товарознавчого дослідження автомобіля “Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля “Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 26.08.2024 складала 184309,09 грн, а також зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження службового автомобіля “Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 26.08.2024 визначається на рівні 146941,26 грн, при цьому у висновку експертом зауважено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини ВТВ. Додатками до вказаного висновку експертного дослідження є ілюстративна таблиця на 7 сторінках та ремонтна калькуляція №24-17927 на 7 сторінках, які наявні в матеріалах справи.
05.11.2024 Головне управління Національної поліції в Одеській області подало заяву до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії “Альфа-Гарант» про страхове відшкодування, в якій просило відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, пов'язаної з пошкодженням майна а/т “Renault Sandero», р.н. НОМЕР_3 , у зв'язку з тим, що відповідальним за ДТП визнано ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована за договором №219068110.
03.02.2025 відповідач перерахував на користь позивача 100376,64 грн страхового відшкодування, про що свідчить виписка з рахунка за 03.02.2025 та платіжна інструкція № 55554 від 03.02.2025.
Відповідачем надано звіт суб'єкта оціночної діяльності ФОП Шерстюка О.В. про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № ЦВ/24/6549 від 15.01.2025, здійсненого на підставі замовлення ТДВ СК “Альфа-Гарант». У вказаному звіті оцінювачем зроблено висновок, що вартість матеріального збитку, завданого власнику майна Renault Sandero 1.5 d, реєстраційний номер 162079, 2020 року випуску, внаслідок ДТП складає: 115180,08 грн з ПДВ на вартість матеріалів та складових; 103567,64 грн без ПДВ на вартість матеріалів та складових. До звіту також додано ремонту калькуляцію та акт огляду транспортного засобу № ЦВ/24/6549.
24.03.2025 ГУНП в Одеській області звернулось до ТДВ СК “Альфа-Гарант» з вимогою № 11743-2025, шляхом надіслання її засобами електронного зв'язку, в якій просив в добровільному порядку перерахування Головному управлінню Національної поліції в Одеській області на його реквізити суму 46564,62 грн, що встановлена висновком експертного дослідження Одеського науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України від 15.10.2024 № ЕД-19/116-24/17927-АВ.
17.04.2025 ТДВ СК “Альфа-Гарант», у відповідь на вищевказану вимогу, було направлено лист на адресу ГУНП в Одеській області, в якому зазначено, що нарахована сума страхового відшкодування за їхніми розрахунками, з урахуванням зменшення суми вартості відновлювального ремонту на суму податку на додану вартість та франшизи, становить 100376,64 грн, яка була сплачена 03.02.2025. При цьому, відповідач додав, що перегляд суми страхового відшкодування можливий лише за умови надання позивачем акту виконаних робіт, чеків (квитанцій), що підтверджують сплату за відновлювальний ремонт транспортного засобу, повернення запчастин, які підлягають заміні та надання до огляду уповноваженому представнику ТДВ СК “Альфа-Гарант» відремонтованого транспортного засобу Renault Sandero», д.р.н. НОМЕР_3 .
Оскільки відповідач не здійснив в повному обсязі виплату страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 46564,62 грн недоотриманої суми матеріального збитку, а також 3833,61 грн пені, 378,90 грн 3% річних та 1410,06 грн інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з простроченням відповідачем виплати залишку страхового відшкодування.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, однак за задовольнив їх частково, здійснивши власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи та вимог сторін дійшла наступних висновків.
Відповідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Стаття 509 ЦК України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Положеннями ст. 988 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно з ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Відповідно до статті 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до статті 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній до 01.01.2025) (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Нормами статті 5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин)встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі статтею 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.
Відповідно до статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
За змістом ст.28 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 34.2. статті 34 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (пункт 34.3 статті 34 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Вказана стаття також закріплює вимоги до такої заяви.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).
У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, страховик зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Приписами пункту 36.4 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна.
Згідно з п. 36.5 “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Відповідно до ч. 37.1.4 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
За визначенням статті 1 Закону України “Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 9 Закону України “Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Частиною 18 статті 9 Закону України “Про страхування» передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України “Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина 1 статті 25 Закону України “Про страхування»).
У даному випадку, як вже було вказано вище, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки “Chery Amulet», державний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у ТДВ СК “Альфа-Гарант» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №219068110, а тому обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм даного транспортного засобу, покладається на відповідача.
Згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов'язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі №147/66/17 звернула увагу на те, що як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов'язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП.
При цьому Закон України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується.
Слід також зазначити, що відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Відтак зазначена норма визначає, що саме законом встановлюється випадки, коли право особи припиняється внаслідок його нездійснення.
Відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 13 Цивільного кодексу України сторони повинні діяти добросовісно, не порушуючи права інших осіб - учасників цих правовідносин.
За змістом зазначених норм права встановлюється, як добросовісність поведінки особи, чиї права порушено, так і передбачається, що припинення права може бути лише у випадках, передбачених законом.
Зміст суб'єктивного цивільного права становлять такі юридичні правомочності, як реалізація особою права на дії; можливість вимагати певної поведінки від інших; можливість захисту порушеного права в юрисдикційному порядку (зокрема, у досудовому та судовому порядку).
Під здійсненням цивільного права слід розуміти реалізацію тих можливостей, які становлять зміст суб'єктивного цивільного права. Здійснення цивільного права відбувається шляхом вчинення фактичних та юридичних дій, що свідчить про свободу поведінки учасників цивільних правовідносин при реалізації своїх прав та обов'язків на власний розсуд.
Цивільне законодавство встановлює правило, згідно з яким нездійснення особою своїх майнових прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом (частина друга статті 12 Цивільного кодексу України).
При цьому, Цивільний кодекс України містить норми, коли нездійснення цивільного права є підставою для припинення цивільного права, настання інших негативних правових наслідків для носія такого права.
Закон України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права.
Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Як убачається з матеріалів справи та зазначалось судом вище, вважаючи ДТП страховою подією, власник пошкодженого службового автомобіля “Renault Sandero», реєстраційний номер 16 2079, ГУНП в Одеській області звернувся до страховика винної особи - ТДВ “Альфа-Гарант» спочатку із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а в подальшому із заявою про страхове відшкодування.
Як встановлено судом, 23.09.2024 було проведено огляд транспортного засобу і складено відповідний протокол. Надалі відповідачем отримано звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, та здійснено виплату страхового відшкодування.
Однак, причиною звернення позивача до суду стала незгода із сумою відшкодування, сплаченою відповідачем на його користь на підставі Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № ЦВ/24/6549 від 15.01.2025.
При цьому в обґрунтування належної суми відшкодування позивач надав суду висновок експертного дослідження №ЕД-19/116-24/17927-АВ від 15.10.2024, здійснений судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Воротинцевим В.В., який обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, в якому зазначено, що висновок підготовлений на замовлення ГУНП в Одеській області та може бути використаний для подання до суду.
Так, у висновку експертного дослідження зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля “Renault Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 26.08.2024, складала 184309,09 грн, а вартість матеріального збитку складає 146941,26 грн.
В свою чергу, відповідач зазначає, що на підставі заяви позивача про страхове відшкодування від 05.11.2024, ТДВ СК «Альфа-Гарант» замовило звіт про визначення вартості матеріального збитку № ЦВ/24/6549 від 15.01.2025, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП Шерстюк О.В. у відповідності до якого, вартість матеріального збитку становить 103 567,64 грн (без ПДВ на вартість матеріалів та складових), з коефіцієнтом фізичного зносу 42,15%.
Таким чином, з метою вирішення спору у даній справі, необхідним є надання оцінки судом наявним в матеріалах справи звіту та висновку.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ врегульовані в Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 травня 2022 року № 2060/5/496) (далі - Методика).
Відповідно до пункту 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п.4.3. Методики (тут і надалі в редакції станом на момент вчинення ДТП та надання висновку за результатами експертного дослідження) за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України “Про судову експертизу» оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.
Пунктом 4.4. Методики визначено, що у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається, зокрема, така інформація: а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.
Відповідно до п.5.1. Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.
Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.
Пунктом 5.5. Методики встановлено, що під час технічного огляду КТЗ оцінювач (експерт) повинен: а) перевірити відповідність ідентифікаційних даних КТЗ записам у наданих документах; б) перевірити укомплектованість КТЗ, установити комплектність, наявність додаткового обладнання; в) установити пробіг за одометром; г) зафіксувати інформативні ознаки раніше виконаного відновлювального ремонту КТЗ; ґ) установити характер і обсяги пошкоджень на момент огляду та інші ознаки, які характеризують технічний стан КТЗ, з обов'язковою їх фіксацією шляхом фотографування.
Водночас, відповідно до п.п. 7.38, 7.39 Методики, значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.
Відповідно до п. 1.6, 8.1, 8.3 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
З доданого позивачем висновку експерта №ЕД-19/116-24/17927-АВ від 15.10.2024 експертом встановлено, що КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 та коефіцієнт фізичного зносу складає 0,22.
З огляду на те, що в наданому позивачем висновку, визначено коефіцієнт фізичного зносу 0,22, який є обов'язковим, так як відповідач несе відповідальність за шкоду, заподіяну його страхувальником у межах вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (відповідно до ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») та, відповідно, розмір страхового відшкодування обмежується даною вартістю.
Відповідно до п. 8.2 Методики, вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу визначається за формулою: Сврз = Ср + См + Сс * (1-Ез), де Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, См - вартість матеріалів, Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суд, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинен виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок експертного дослідження №ЕД-19/116-24/17927-АВ, складений 15.10.2024 судовим експертом Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС Воротинцевим В.В., судова колегія зазначає, що у висновку експерта зазначено, що його підготовлено для подання до суду та те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність, висновок складено за результатом особистого дослідження пошкодженого транспортного засобу, з відповідним описом технічного стану, обсягу і характеру пошкоджень, які необхідні для оцінки.
В свою чергу, суд вважає помилковим твердження відповідача, що потерпілий має право на самостійне обрання експерта лише у випадку нез'явлення представника страховика та обов'язок встановлення розміру та характеру збитків покладено саме на страховика, оскільки ч. 34.4. Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти, а відтак, законодавство не обмежує потерпілого в призначенні ним власної експертизи.
Відтак, самостійне залучення страховиком в порядку визначеному ст. 34 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідного спеціаліста для визначення розміру страхового відшкодування не позбавляє потерпілу особу права залучити, також, оцінювача чи експерта.
Щодо посилання відповідача на звіт про визначення вартості матеріального збитку № ЦВ/24/6549 від 15.01.2025, складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП Шерстюк О.В., колегія суддів зазначає таке.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ДТП сталась 26.08.2024, огляд транспортного засобу позивача було здійснено 23.09.2024, в тому числі за участю представника ТДВ СК “Альфа-Гарант».
Однак, звіт про визначення вартості матеріального збитку № ЦВ/24/6549 складений суб'єктом оціночної діяльності ФОП Шерстюк О.В. лише 15.01.2025, тобто майже через 4 місяці після здійснення відповідного огляду транспортного засобу.
При цьому, як відзначено у самому звіті, саме 15.01.2025 до ФОП Шерстюк О.В. надійшло замовлення від ТДВ СК “Альфа-Гарант» щодо оцінки матеріального збитку, завданого власнику майна.
Слід також відзначити, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.
У даному випадку, відповідач не надав належних доказів та заперечень на підтвердження того, що наданий позивачем висновок експертного дослідження, в якому експертом наведений деталізований та обґрунтований розрахунок суми страхового відшкодування, не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, і не може бути використаний під час визначення суми відшкодування.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Водночас спеціальні норми Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
За таких обставин, враховуючи, що страховиком було здійснено страхове відшкодування у сумі 100376,64 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суд про те, що з урахуванням положень ст.12 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо зменшення страхового відшкодування на суму франшизи (3200 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 43364,62 грн.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3833,61 грн, а також 3% річних у розмірі 378,90 грн та інфляційних втрат у сумі 1410,06 грн, нарахованих за період 03.02.2025 по 12.05.2025, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 36.5 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Отже, за несвоєчасну виплату страхового відшкодування страховик має сплатити на вимогу страхувальника (чи вигодонабувача) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла за період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Окрім того, з огляду юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюються положення ч.2 ст. 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) зазначила, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Так, відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов'язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.
Приписами статті 36 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
З урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає, що кінцевим строком виплати відшкодування є 03.02.2025 (90 днів з моменту заяви), а відтак, прострочення сплати відповідачем залишку матеріального збитку розпочалось з 04.02.2025.
Враховуючи означене, а також з огляду на те, що позивачем невірно визначено розмір страхового відшкодування, яке підлягає сплаті відповідачем, відповідно невірно здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, за розрахунком суду обґрунтованими до стягнення є сума пені у розмірі 3535,70 грн, 3% річних у розмірі 349,29 грн та інфляційних втрат у розмірі 1313,16 грн, що має наслідком часткове задоволення цих вимог.
В свою чергу, відповідачем не наведено власного контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2025 по справі №916/2020/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 23.03.2026 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Аленіна О.Ю. та судді-члена колегії Принцевської Н.М. у відрядженні з 11.03.2026 по 14.03.2026, а також участю судді-члена колегії Принцевської Н.М. у підготовці НШСУ для підтримання кваліфікації суддів апеляційних господарських судів з 16.03.2026 по 20.03.2026.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.