ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
24 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1494/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди, постановлену суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 13.05.2024,
у справі №916/1494/24
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32"
про визнання майнових прав на об'єкти інвестування
У квітні 2024 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32", в якому просив визнати за позивачем майнові права на наступні об'єкти інвестування: підсобне приміщення (кладова) №21 (новий номер 68К) площею 2,80 кв.м на 4-му поверсі секції 2(А) загальною вартістю 14000 грн та підсобне приміщення (кладова) №22 (новий номер 70К) площею 2,80 кв.м на 5-му поверсі секції 2(А) загальною вартістю 14000 грн, що збудовані та знаходяться на об'єкті будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 30-32.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 10.04.2024 відкрито провадження у справі №916/1494/24.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/1494/24 (суддя Смелянець Г.Є.) задоволено заяву ОСОБА_1 та Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" про затвердження мирової угоди (вх.№2-774/24 від 07.05.2024); затверджено мирову угоду від 06.05.2024, укладену між ОСОБА_1 та Обслуговуючим кооперативом "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" у редакції, викладеній у резолютивній частині цієї ухвали; закрито провадження у справі.
Не погодившись з постановленою ухвалою, Обслуговуючий кооператив "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24 та закрити провадження у справі.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/1494/24 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.
23.03.2026 до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення проти клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження б/н від 20.03.2026 (вх.№997/26/Д1 від 24.03.2026), в яких останній, посилаючись на неповажність наведених апелянтом причин пропуску встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з матеріалами апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" та письмових заперечень ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною третьою статті 256 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
В силу частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За умовами частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Таким чином, у разі якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення пропущений процесуальний строк може бути поновлено виключно у разі, якщо його пропущено внаслідок виникнення обставин непереборної сили, або якщо апеляційну скаргу подано особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі у справі, щодо якої суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Зазначений у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у даній нормі права.
Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 30.09.2022 у справі №906/255/21.
У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду міститься в постанові від 12.11.2018 у справі №54/239.
Реалізація права на апеляційне оскарження не може залежати від моменту, коли сторона фактично вирішила скористатися таким правом. Протилежний підхід означав би можливість довільного у часі перегляду судових рішень, що суперечить природі процесуальних строків як інструменту забезпечення ефективності та завершеності судового розгляду.
Забезпечення права на доступ до суду не є абсолютним і повинно здійснюватися у розумному балансі з іншими складовими верховенства права, зокрема принципом правової визначеності. Встановлення чітких процесуальних строків та наслідків їх пропуску є легітимним засобом досягнення такого балансу, а їх дотримання - необхідною умовою довіри до судової системи.
Встановлений частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України річний строк на апеляційне оскарження є присічним (преклюзивним), тобто таким, що обмежує саме існування процесуального права на апеляційне оскарження після його спливу. На відміну від загальних процесуальних строків, цей строк не підлягає поновленню з підстав поважності причин його пропуску, а може бути подоланий виключно у випадках, прямо передбачених законом. Такий підхід спрямований на забезпечення стабільності судових рішень та реалізацію принципу правової визначеності.
Після спливу присічного річного строку питання поважності причин пропуску строку втрачає правове значення, оскільки законодавець пов'язує можливість відкриття апеляційного провадження виключно з наявністю спеціальних обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України. Отже, дослідженню підлягає не загальна поважність причин, а виключно наявність або відсутність визначених законом винятків.
Обов'язок доведення наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали своєчасному зверненню з апеляційною скаргою, покладається саме на скаржника. Такий обов'язок включає не лише наведення відповідних доводів, але й подання належних, допустимих та достатніх доказів їх існування. Непідтверджені припущення або загальні посилання на складні обставини не можуть вважатися виконанням цього обов'язку та не створюють підстав для відступу від імперативних приписів процесуального закону.
Звертаючись з вищенаведеною апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, Обслуговуючий кооператив "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" пропустив встановлений законом процесуальний строк на апеляційне оскарження, між тим ним заявлено клопотання про поновлення зазначеного строку, яке мотивоване тим, що про існування ухвали Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24 апелянт дізнався лише 12.01.2026 після отримання від позивача листа, яким нове керівництво даного кооперативу було повідомлено про наявність вказаного судового рішення. За твердженням скаржника, у травні місяці 2025 року колишній голова правління привласнив документацію кооперативу та не передав її новообраному голові, у зв'язку з чим, отримавши від позивача оскаржувану ухвалу, Обслуговуючий кооператив "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" без зволікань у десятиденний строк, враховуючи відсутність електроенергії та неналежний стан офісу після прильотів, через кур'єрську службу доставки надіслав апеляційну скаргу на зазначену вище ухвалу, однак відповідне відправлення не було доставлене до Південно-західного апеляційного господарського суду у зв'язку з його втратою.
Дослідивши наявність визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд вбачає, що Обслуговуючий кооператив "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" належним чином повідомлявся судом першої інстанції про розгляд даної справи, а його представник брав участь у судовому засіданні, в якому було постановлену оскаржувану ухвалу, та в подальшому 14.05.2024 отримав копію повного тексту вказаної ухвали у свій електронний кабінет.
Водночас скаржник не надав жодних переконливих доказів існування обставин непереборної сили, які б зумовили реальну наявність у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24.
При цьому посилання апелянта на зміну керівництва відхиляються колегією суддів, оскільки зміна керівника або інших органів управління юридичної особи та труднощі в організації своєчасного виконання її працівниками своїх професійних обов'язків є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, а тому зазначені скаржником підстави не є тими обставинами, які перешкоджають оскаржити судове рішення в межах встановленого законом строку, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організації роботи відповідача).
Твердження скаржника про необізнаність останнього щодо існування оскаржуваної ухвали внаслідок привласнення документів колишнім головою правління оцінюються апеляційним господарським судом критично, враховуючи наявність відомостей про дану справу і, відповідно, постановлену в її межах ухвалу від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у системі "Електронний суд", зареєстрований електронний кабінет в якій має відповідач. Наявність у відповідача зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" та отримання копії судового рішення через цей кабінет свідчить про належне повідомлення останнього про результати розгляду справи. Ігнорування доступних засобів отримання такої інформації, зокрема, через офіційні електронні сервіси судової влади, свідчить про недотримання стандарту розумної процесуальної поведінки. Відтак посилання на необізнаність щодо ухваленого рішення не узгоджується з принципом належної процесуальної обачності та не може визнаватися об'єктивною перешкодою для своєчасного оскарження.
Як суб'єкт господарювання, відповідач зобов'язаний діяти добросовісно та розумно, забезпечуючи належну організацію своєї діяльності, у тому числі контроль за судовими провадженнями, в яких він бере участь. Невиконання внутрішніх управлінських функцій, зокрема, зміна керівництва чи неналежна передача документації, не може покладатися на суд або іншу сторону спору як підстава для поновлення процесуальних строків, оскільки такі обставини перебувають у сфері контролю самої юридичної особи. Тобто обставини, пов'язані з корпоративними конфліктами, зміною органів управління чи неналежним виконанням повноважень окремими посадовими особами, не можуть визнаватися такими, що мають ознаки об'єктивної непереборності. Юридична особа є самостійним суб'єктом права і несе ризики організації власної діяльності, включаючи забезпечення належного представництва та захисту своїх інтересів у суді.
Доводи апелянта щодо втрати поштового відправлення з апеляційною скаргою, яке нібито було надіслане Обслуговуючим кооперативом "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" у січні місяці 2026 року через кур'єрську службу доставки, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на те, що станом на січень місяць 2026 року присічний річний строк на апеляційне оскарження вже був пропущений відповідачем.
Самі по собі посилання на складну безпекову ситуацію, перебої з електропостачанням чи пошкодження майна не свідчать автоматично про наявність обставин непереборної сили у розумінні процесуального закону. Для визнання таких обставин підставою для поновлення строку необхідним є доведення їх прямого, безпосереднього та невідворотного впливу на можливість вчинення конкретної процесуальної дії у визначений законом строк, що скаржником у даному випадку не підтверджено належними та допустимими доказами.
Відтак суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24 з пропуском присічного строку не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який не виявив жодного інтересу до реалізації свого права на подання апеляційної скарги, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки, тим більше, що в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, у даному випадку на апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24 поширюється встановлений частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України присічний річний строк для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги на судове рішення, що, у свою чергу, має наслідком відмову у відкритті апеляційного провадження.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.
З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.
Колегія суддів виходить із того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, який брав участь у розгляді даної справи в місцевому господарському суді і був ознайомлений зі змістом оскаржуваного судового рішення, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів існування обставин непереборної сили, які унеможливили б своєчасну реалізацію ним права на апеляційний перегляд ухвали Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційної скаргою Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24.
Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 232-235, 256, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "ЖИТЛОВО-БУДІВЕЛЬНИЙ КООПЕРАТИВ "СПІВУЧИЙ ФОНТАН НА ФОНТАНСЬКІЙ ДОРОЗІ 30-32" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 про затвердження мирової угоди у справі №916/1494/24.
Справу №916/1494/24 повернути Господарському суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук