ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4514/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Поліщук Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лука і Компанія»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 про повернення зустрічної позовної заяви (суддя в І інстанції Цісельський О.В.)
у справі №916/4514/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Серпа»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лука і Компанія»
про стягнення 62 643,56 грн
В листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Серпа» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія» про стягнення з відповідача на користь позивача 32365,68 грн основного боргу, 4921,46 грн 3% річних та 25356,42 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 31/20 від 21.06.2017 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу №916/4514/25 вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін; запропоновано відповідачу подати відзив на позов із врахуванням вимог ст.165 ГПК України в строк, встановлений ч.1 ст.251 ГПК України, докази отримання ухвали надати суду; надіслати копію відзиву та доданих до нього доказів позивачу одночасно з надісланням відзиву до суду; відповідні докази надіслання надати до суду.
05.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія» звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою, в якій просило суд стягнути з ТОВ «Серпа» на свою користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 56 699,58 грн.
Зустрічні позовні вимоги ТОВ «Лука і Компанія» обґрунтовані тим, що фактичної господарської операції з поставки товару не було, договір купівлі-продажу № 31/20 від 21.06.2017 припинив свою дію 21.06.2020, а перерахування коштів з рахунку ТОВ «Лука і Компанія» на рахунок ТОВ «Серпа» було здійснено помилково, внаслідок технічної помилки бухгалтера, з огляду на що відсутні правові підстави для утримання коштів у розмірі 56699,58 грн, а відтак, спірні кошти є безпідставно набутими грошовими коштами.
10.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області залишено без руху зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
18.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія» звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою в новій редакції, в якій просило суд стягнути з ТОВ «Серпа» на свою користь безпідставно отримані кошти в сумі 50 699,58 грн, 3% річних в сумі 6 766,97 грн та інфляційні втрати в сумі 84 991,38 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Лука і Компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Серпа» (від 18.12.2025) - повернуто позивачу без розгляду на підставі ч.6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Суд дійшов висновку, що ТОВ «Лука і Компанія» в порушення вимог ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду з зустрічною позовною заявою (від 18.12.2025) після закінчення відповідно встановленого строку.
Отже, ТОВ «Лука і Компанія», нехтуючи своїм процесуальним правом на усунення недоліків попередньої зустрічної позовної заяви, подав повторний зустрічний позов поза межами встановленого для цього строку, а також не обґрунтував поважності причин пропуску цього строку і не просив суд поновити його. Зважаючи на пропуск Товариством з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія» процесуального строку для подання зустрічного позову та відсутність відповідного клопотання про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням поважності причин такого пропуску, суд не вбачає можливим поновити вже пропущений стороною строк.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Лука і Компанія» (від 05.12.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Серпа» - повернуто позивачу без розгляду на підставі ч. 6 ст. 174 ГПК України.
Суд зазначив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія» (вх. № 5004/25 від 05.12.2025) залишено без руху та встановлено строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня вручення відповідної ухвали. Зазначену ухвалу направлено позивачу через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», і відповідно до довідки про доставку електронного документа вона була доставлена до електронного кабінету позивача 10.12.2025 о 15:57, а тому згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою саме цього дня. З урахуванням положень ст. 113 та ст. 116 ГПК України перебіг строку для усунення недоліків розпочався з наступного дня після вручення ухвали, а останнім днем такого строку, з урахуванням вихідних днів, є 22.12.2025. Водночас станом на 29.12.2025 недоліки зустрічної позовної заяви позивачем не усунуто, будь-яких заяв чи клопотань до суду не подано
З огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 10.12.2025 щодо усунення недоліків позовної заяви, у строк, встановлений вказаною ухвалою суду (останній день передбаченого частиною 2 статті 174 ГПК України строку припадає на 22.12.2025, відповідна заява вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із позовною заявою.
На адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Лука і Компанія», в якій скаржник просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2025 року у справі №916/4514/25; направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви та її розгляд спільно із первісним позовом; скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 29 грудня 2025 року у справі №916/4514/25; направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви та її розгляд спільно із первісним позовом.
Скаржник зазначає, що ним у встановлений судом строк усунуто недоліки зустрічної позовної заяви та 18.12.2025 через систему «Електронний суд» подано виправлену заяву, яка є продовженням первісно поданого позову, а не новою заявою. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про неусунення недоліків, фактично проігнорував подану виправлену заяву та неправомірно змінив її процесуальний статус. Скаржник вважає, що таким чином суд порушив приписи процесуального закону, нівелював наданий строк для усунення недоліків і безпідставно позбавив його права на розгляд зустрічного позову, у зв'язку з чим ухвали від 23.12.2025 та 29.12.2025 підлягають скасуванню.
У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю “Серпа» зазначає, що ТОВ «Лука і Компанія» заяву про усунення недоліків у визначений судом строк не подало, чим не виконало вимоги ухвали суду Господарського суду Одеської області від 10.12.2025. Також, ТОВ «Лука і Компанія» при повторному подані зустрічного позову, який сформований в системі «Електронний суд» 18.12.2025 не надало докази надсилання його копії та додатків на адресу ТОВ «Серпа». Тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про повернення поданих зустрічних позовів на адресу ТОВ «Лука і Компанія». ТОВ «Лука і Компанія» не позбавлено можливості звернення із зазначеним позовом в окремому провадженні.
У відповіді на відзив ТОВ «Лука і Компанія» зазначає, що У відповіді на відзив апелянт зазначає, що твердження ТОВ «Серпа» про пропуск строку подання зустрічного позову та неусунення його недоліків не відповідають обставинам справи. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 зустрічну позовну заяву було залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків, яким апелянт скористався, подавши 18.12.2025 через підсистему «Електронний суд» виправлену зустрічну позовну заяву. Отже, за твердженням апелянта, недоліки були усунуті у встановлений судом строк, а подана заява є продовженням первісного позову, а не новим зверненням до суду.
Апелянт також вказує, що суд першої інстанції помилково кваліфікував виправлену заяву як новий позов та безпідставно дійшов висновку про подання її поза межами строку. При цьому всі процесуальні документи у справі подавалися через підсистему «Електронний суд» відповідно до вимог процесуального законодавства, а ГПК України не передбачає обов'язку подання окремої заяви про усунення недоліків, якщо вони фактично усунуті шляхом подання виправленого документа.
Крім того, апелянт вважає безпідставними посилання у відзиві на практику ЄСПЛ та можливість звернення з окремим позовом, оскільки це не усуває порушення права на розгляд зустрічного позову у межах цієї справи.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 та від 09.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Лука і Компанія» на ухвали Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 та від 29.0 у справі №916/4514/25; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Предметом апеляційного перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви.
Виходячи з норм ст.ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Реалізація конституційного права, зокрема на судовий захист, ставиться у залежність від положень процесуального закону.
За приписами п. 3 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Право Відповідача подати до Позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
Згідно з ч.ч.1,4 ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, 05.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія» звернулося до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою, в якій просило суд стягнути з ТОВ «Серпа» на свою користь безпідставно отримані грошові кошти в сумі 56 699,58 грн.
10.12.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області залишено без руху зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лука і Компанія» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Залишаючи зустрічний позов без руху, суд зазначив, що у вступній частині зустрічної позовної заяви взагалі не визначено ані повного найменування відповідача, ані його місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а у прохальній частині лише зазначено про стягнення коштів з ТОВ «Серпа»; не зазначено інформації щодо наявності у учасників справи зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема «Електронний суд»); позовна заява не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору та відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зустрічна позовна заява не містить переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви, а також позивач у позові не зазначив доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), а також не зазначив щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; позов не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, відомостей про підтвердження того, що позивачем не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом позову та з тих самих підстав; не надано належних доказів, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів, тому, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог п.1 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та ст.172 Господарського процесуального кодексу України.
Так, ухвала суду про залишення зустрічної позовної заяви без руху від 10.12.2025 була направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного документу (вих. № 916/4514/25/72493/25 від 10.12.2025), роздрукованої з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до відповідного електронного кабінету 10.12.2025 о 15:57 год.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 10.12.2025 є такою, що отримана позивачем 10.12.2025.
За змістом положень ч.ч. 6, 7 ст. 113 ГПК України останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч. 1 ст. 116 ГПК України).
За таких обставин, днем вручення ухвали від 10.12.2025 про залишення зустрічної позовної заяви без руху слід вважати 10.12.2025, а недоліки позивач, з урахуванням вихідних днів, мав усунути у десятиденний строк до 22.12.2025 включно.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи дату отримання ухвали суду від 10.12.2025, положення ст. 174 ГПК України, станом на 29.12.2025 недоліки, зазначені в ухвалі суду, у встановлений строк, позивачем не усунуто. Жодних заяв та/або клопотань від позивача станом на 29.12.2025 не надходило.
В контексті доводів скаржника, що зустрічний позов, поданий 18.12.2025 є заявою про усунення недоліків, судова колегія зазначає таке.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що поданий 18.12.2025 зустрічний позов у новій редакції фактично є новим позовом, оскільки в ній зазначені самостійні матеріально-правові вимоги та одночасно на їх обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначав підставою позову.
Зі змісту первісної редакції зустрічної позовної заяви ТОВ «Лука і Компанія» вбачається, що заявник обґрунтовував свої вимоги про стягнення з ТОВ «Серпа» 56 699,58 грн як безпідставно набутого майна посиланням на відсутність фактичних правових підстав для отримання відповідачем зазначених коштів. На підтвердження своїх доводів посилається на факт часткової оплати з боку ТОВ «Лука і Компанія» у сумі 56 699,58 грн, перерахованої на рахунок ТОВ «Серпа». Разом з тим заявник стверджував, що фактичної господарської операції з поставки товару між сторонами не відбулося.
Крім того, у первісній редакції зустрічного позову заявник посилався на те, що договір купівлі-продажу №31/20 від 21.06.2017 припинив свою дію 21.06.2020, а доказів узгодження поставки після закінчення строку його дії позивачем за первісним позовом не надано, що, на думку заявника, свідчить про припинення відповідних зобов'язань відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України. У зв'язку з цим ТОВ «ЛУКА І КОМПАНІЯ» вважало, що отримані ТОВ «СЕРПА» кошти не мають правової підстави.
Також у первісній редакції зустрічного позову заявник зазначав, що перерахування 56 699,58 грн на рахунок ТОВ «СЕРПА» було здійснено помилково внаслідок технічної помилки бухгалтера та без відповідного адміністративно-господарського розпорядження керівництва підприємства.
У зв'язку з цим заявник посилався на положення ст.ст. 16, 1212-1214 Цивільного кодексу України, відповідно до яких особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути його потерпілому, та просив суд стягнути з ТОВ «СЕРПА» суму безпідставно отриманих коштів у розмірі 56 699,58 грн, а також відмовити у задоволенні первісного позову.
Разом з тим зі змісту зустрічної позовної заяви, поданої 18.12.2025, вбачається, що заявником було не лише уточнено окремі фактичні обставини, але й фактично змінено предмет та підстави позову.
Зокрема, у новій редакції зустрічного позову заявник заявив вимогу про стягнення вже іншої суми - 50 699,58 грн безпідставно отриманих коштів та додатково просив стягнути 3 % річних у сумі 6 766,97 грн та інфляційні втрати у сумі 84 991,38 грн.
При цьому на обґрунтування своїх вимог заявник уже посилався не лише на норми ст.ст. 16, 1212- 1214 ЦК України, а й на положення ст. 536, ст. 617, ст. 625 ЦК України.
Крім того, у новій редакції позову заявник навів детальний розрахунок платежів, які, за його твердженням, були помилково перераховані на рахунок ТОВ «СЕРПА», зазначивши п'ять окремих платежів, здійснених у період з 25.01.2021 по 04.10.2021 на загальну суму 50 699,58 грн.
Окрім цього, у новій редакції зустрічного позову заявник додатково аргументував відсутність господарської операції посиланням на положення ст. 662 та ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, які регулюють порядок передачі товару за договором купівлі-продажу, вказуючи, що відсутність товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту переміщення товару зі складу постачальника та його прийняття покупцем.
Таким чином, оцінюючи доводи апелянта про те, що подана 18.12.2025 заява фактично є усуненням недоліків первісного зустрічного позову, колегія суддів зазначає, що за своїм змістом вона містить інший предмет та підстави позову. Зокрема, у новій редакції змінено розмір основної вимоги, додано самостійні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, які ґрунтуються на застосуванні ст. 625 ЦК України та не були заявлені у первісному зустрічному позові.
Таким чином, подана заява фактично є новим позовом, а не усуненням недоліків раніше поданої заяви.
Такі висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, які викладені у його постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц. У ці постанові Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені після подання позову про стягнення заборгованості та відкриття провадження у справі вимоги про стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних та інфляційних є фактично поданням нового позову. Об'єднання судом першої інстанції таких вимог у одній справі визнано Верховним Судом помилковим.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що зустрічна позовна заява від 18.12.2025 не може розглядатися як заява про усунення недоліків первісного зустрічного позову, оскільки фактично містить нові позовні вимоги та інші підстави позову.
Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про неврахування зустрічного позову від 18.12.2025 як заяву про усунення недоліків, при цьому такий зустрічний позов не містив посилання щодо усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду про залишення зустрічного позову без руху.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі №910/2987/18 зазначила, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
Суд зауважує, що повернення даного зустрічного позову не являється перешкодою у доступі до правосуддя або порушенням права на захист, оскільки товариство не позбавлене можливості звернутися до суду з відповідним (окремим) позовом у загальному порядку для захисту своїх прав.
У цьому зв'язку колегія суддів зазначає, що закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами чинного законодавства України на суд не покладений обов'язок самостійно перевіряти виконання судових рішень учасниками справи ( у даному випадку ухвали про залишення позову без руху), або вчиняти процесуальні дії за заявника. Відповідальність за забезпечення виконання вказаної ухвали та подальші процесуальні дії законом покладені саме на ТОВ"Інтербайт" як на особу, що ініціювала звернення до суду. Цей принцип базується на диспозитивності та змагальності судового процесу.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику на підставі ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неусуненням заявником недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом в ухвалі про залишення без руху від 20.10.2025.
Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).
Одночасно, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
У даному випадку, повернення зустрічного позову у зв'язку з відсутністю у суду доказів виконання заявником вимог ухвали про залишення цього позову без руху не може вважатися надмірним формалізмом, тому відповідні доводи Скаржника не мають під собою підґрунтя.
Суд зауважує, що повернення даного зустрічного позову не являється перешкодою у доступі до правосуддя або порушенням права на захист, оскільки товариство не позбавлене можливості звернутися до суду з відповідним (окремим) позовом у загальному порядку для захисту своїх прав.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що з огляду на невиконання позивачем вимог ухвали суду від 10.12.2025 щодо усунення недоліків позовної заяви, у строк, встановлений вказаною ухвалою суду (останній день передбаченого частиною 2 статті 174 ГПК України строку припадає на 22.12.2025, відповідна заява вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі №916/4514/25.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Лука і Компанія» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі №916/4514/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лука і Компанія» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі №916/4514/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2025 у справі №916/4514/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
судді Г.І. Діброва
Л.В. Поліщук