11.03.2026 Справа № 914/1929/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи:
від прокурора: Винницька Л.М.;
від відповідача-1: Ковела М.В.;
від відповідача-2: Ярош В.В.;
від відповідача-3: не з'явився;
від відповідача-4: не з'явився,
розглянув матеріали апеляційної скарги першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури б/н від 04.09.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2691/25 від 05.09.2025).
на рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2025, суддя Березяк Н.Є., м. Львів, рішення складено та підписано 20.08.2025,
у справі №914/1929/24
за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави
до відповідача-1 Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача-2 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Затишний гай», м. Львів,
до відповідача-3 Головного управління Держгеокадастру в Івано Франківській області, м. Івано Франківськ,
до відповідача-4 Державного кадастрового реєстратора Відділу №1 управління надання адміністративних послуг головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Николина Ігоря Степановича, м. Івано-Франківськ,
про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК з одночасним припиненням усіх прав,
Короткий зміст позовних вимог позивача
01.08.2024 керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишний гай», Головного управління Держгеокадастру в Івано Франківській області та до Державного кадастрового реєстратора Відділу №1 управління надання адміністративних послуг головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Николина Ігоря Степановича про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК з одночасним припиненням усіх прав.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що ухвала Львівської міської ради №5417 від 11.07.2019 «Про надання ОСББ «Затишний гай» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Академіка І. Крип'якевича, 15» та ухвала №3554 від 10.07.2023 «Про затвердження ОСББ «Затишний гай» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання у постійне користування земельної ділянки на вул. Академіка І. Крип'якевича,15» прийняті, всупереч вимогам ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст. 19, 20, 21, 53, 54,123 Земельного Кодексу України, а тому, на думку прокурора, наявні підстави для визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права комунальної власності Львівської міської ради, визнання договору оренди недійсним, скасування державної реєстрації іншого речового права оренди земельною ділянкою з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.08.2025 у справі №914/1929/24 в задоволенні позову - відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що прокурором обрано неналежний та неефективний спосіб захисту інтересів держави. Суд встановив, що право комунальної власності Львівської міської ради на спірну земельну ділянку та право ОСББ «Затишний гай» на користування не оспорюються і не є спірними. Водночас порушення, на які посилався прокурор, стосуються правового режиму та цільового призначення земельної ділянки, а не самого права власності чи користування.
Суд зазначив, що неправильне визначення категорії або цільового призначення земельної ділянки саме по собі не припиняє і не заперечує право власності, а впливає лише на режим її використання. Тому вимоги про скасування рішень органу місцевого самоврядування, державної реєстрації земельної ділянки, права комунальної власності та договору оренди призводять до необґрунтованого втручання у майнові права, щодо яких відсутній спір.
Крім того, суд виходив із того, що належним способом захисту публічного інтересу у подібних правовідносинах є вимога про визначення (зміну) категорії та цільового призначення земельної ділянки, а не скасування речових прав і правочинів. Обрання прокурором іншого способу захисту, який не забезпечує відновлення порушеного інтересу, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у позові.
Щодо питання наявності підстав для самостійного представництва прокурором інтересів держави, суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення прокурора до суду. Встановлено, що у спірних правовідносинах органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції, є Львівська міська рада, однак з огляду на предмет спору вона виступає відповідачем у справі та не може здійснювати захист інтересів держави як позивач. За таких обставин відсутній суб'єкт, який би належним чином забезпечив захист порушених інтересів держави, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 53 Господарського процесуального кодексу України і свідчить про правомірність реалізації прокурором представницьких повноважень шляхом самостійного звернення до суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.
05 вересня 2025 року до Західного апеляційного господарського суду через систему електронний суд надійшла апеляційна скарга Львівської обласної прокуратури, б/н від 04.09.2025 (вх. № апеляційного суду 01-05/2691/25 від 05.09.2025) на рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2025 року у справі №914/1929/24.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неефективність обраного прокурором способу захисту та безпідставно відмовив у задоволенні позову.
У скарзі підкреслюється, що спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення, оскільки на ній розташований об'єкт культурної спадщини, а її формування, зміна цільового призначення та передача в оренду здійснені з порушенням вимог земельного законодавства та законодавства про охорону культурної спадщини.
На думку апелянта, обраний спосіб захисту - визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації земельної ділянки та прав на неї - є належним, ефективним і спрямованим на повне відновлення порушених прав держави та інтересів територіальної громади.
Таким чином, апеляційна скарга ґрунтується на неправильному застосуванні судом норм матеріального та процесуального права, а також на помилковому висновку про неефективність обраного способу захисту, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідач-3 - Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу №9-9-0.6-4509/0/2-25 від 16.09.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/7297/25 від 22.09.2025), в якому заперечило доводи апелянта, просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач-2 - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Затишний гай» подало відзив на апеляційну скаргу б/н від 24.09.2025 (вх. № ЗАГС 01-04/7400/25 від 24.09.2025), в якому заперечило доводи апелянта, просило суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач-1 - Львівська міська рада подала письмові пояснення б/н від 20.01.2026 (вх. № ЗАГС 01-04/563/26 від 20.01.2026), в якому заперечила доводи апелянта, просила суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 справу №914/1929/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Малех І.Б., суддів Кравчук Н.М., Матущак О.І.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у складі колегії суддів: головуючого судді Малех І.Б. суддів: Кравчук Н.М., Матущака О.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури б/н від 04.09.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2025 у справі №914/1929/24.
За розпорядженням керівника апарату суду №402 від 21.10.2025 було проведено автоматизовану заміну складу суду в справі №914/1929/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2025 у склад колегії суддів для розгляду справи №914/1929/24 визначено наступний склад суду: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Кравчук Н.М., Матущак О.І.
У зв'язку з перебуванням судді Матущака О.І. у відпустці та з урахуванням строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, встановлених частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до розпорядження керівника апарату суду №416 від 28.10.2025 здійснено автоматизовану заміну судді - члена колегії О.І. Матущака у справі №914/1929/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі №914/1929/24 визначено суддю С.М. Бойко суддів: Н.М. Кравчук, Г.Г. Якімець.
Ухвалою від 28.10.2025 справу №914/1929/24 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів: Кравчук Н.М., Якімець Г.Г. та призначено справу №914/1929/24 до розгляду в судовому засіданні на 19.11.2025.
У зв'язку із перебуванням на навчанні судді-члена колегії Кравчук Н.М. за розпорядженням керівника апарату суду №506 від 17.11.2025 було проведено автоматизовану заміну складу суду у справі №914/1929/24.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2025 у склад колегії суддів для розгляду справи №914/1929/24 визначено наступний склад суду: Бойко С.М. - головуючий суддя, судді Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 розгляд справи №914/1929/24 відкладено на 28.01.2026.
У судове засідання 28.01.2026 з'явилися прокурор, відповідач-1 та відповідач-2, відповідачі-3,4 в судове засідання не з'явилися хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.
Прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи, аналогічні тим, що викладені в ній, просив задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідач-1 та відповідач-2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводили доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях.
Ухвалою від 28.01.2026 розгляд справи №914/1929/24 відкладено на 11.03.2026.
У судове засідання 11.03.2026 з'явилися прокурор, відповідач-1 та відповідач-2, відповідачі-3,4 в судове засідання не з'явилися хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.
Прокурор, відповідач-1 та відповідач-2 підтримали свої позиції викладені в попередньому судовому засіданні.
Строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Щодо представництва прокурором інтересів держави слід зазначити, що наявність передбачених законом підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави встановлена судом першої інстанції та не є предметом апеляційного оскарження.
Переглянувши рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Предметом позову є визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди землі, а також скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та пов'язаних із нею речових прав із одночасним припиненням таких прав і їх обтяжень.
Підставою позову є порушення вимог законодавства у сфері земельних відносин та охорони культурної спадщини при прийнятті рішень про відведення земельної ділянки, що, на думку прокурора, свідчить про їх незаконність і зумовлює необхідність скасування цих рішень та всіх похідних прав і реєстрацій щодо спірної земельної ділянки.
Як убачається з матеріалів справи, Львівська міська рада, розглянувши звернення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишний гай» від 17.08.2018, керуючись ст. 144 Конституції України, підпунктом 34 пункту 1 статті 26 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також статтями 12, 42, 92, 120, 123 Земельного кодексу України, прийняла ухвалу від 11.07.2019 № 5417 «Про надання ОСББ «Затишний гай» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Академіка І. Крип'якевича, 15».
Зазначеною ухвалою ОСББ «Затишний гай» надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0785 га (у тому числі площею 0,0445 га - у межах червоних ліній підземної проєктованої магістралі) для обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим віднесенням їх до земель житлової та громадської забудови.
В подальшому Львівська міська рада прийняла ухвалу від 10.07.2023 №3554 «Про затвердження ОСББ “Затишний гай» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у користування на вул. Академіка І. Крип'якевича, 15», якою затвердила об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Затишний гай» (код ЄДРПОУ 40849863) відповідний проєкт землеустрою та надала земельну ділянку площею 0,0785 га (у тому числі 0,0445 га в межах червоних ліній (проектована підземна автомагістраль) із обмеженням - без права будь якого будівництва) та з обмеженнями - без права перекриття наскрізних проїздів на вул. Академіка І. Крип'якевича, 15, кадастровий номер 4610137200:06:003:0100, в оренду строком на 5 років для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03- для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши її із земель, не наданих у власність або користування.
Відповідно до п. 2.1 вищевказаної ухвали зобов'язано ОСББ «Затишний гай» у шестимісячний термін з дати оприлюднення цієї ухвали укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та зареєструвати його відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
01.11.2023 між Львівською міською радою та ОСББ «Затишний гай» укладено договір оренди землі (далі - Договір), де зазначено, що орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) з кадастровим номером 4610137200:06:003:0100, яка розташована у м. Львові на вул. Академіка І. Крип'якевича, 15 (п.1 Договору).
Згідно з п. 3 Договору, на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна - кам'яна житлова будівля.
Договір укладено строком на 5 років (п.8 Договору).
У п.16 зазначено категорія земельної ділянки згідно ст.19 Земельного кодексу України - землі житлової та громадської забудови.
Пунктом 17 Договору встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки.
12.02.2024 між Львівською міською радою та ОСББ «Затишний гай» укладено договір про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого у Львівській міській раді від 01.11.2024 №Л-3044.
Як встановлено судами, на земельній ділянці розташований багатоквартирний житловий будинок, який знаходиться на балансі ОСББ «Затишний гай» відповідно до наказу департаменту житлового господарства та інфраструктури від 15.01.2018 №11 та акту приймання - передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 «Про затвердження Списку історичних населених місць України», з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць України, на виконання статгі 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» затверджено Список історичних населених місць України, в якому є м. Львів.
Рішенням Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» визначено межі історичного ареалу міста, де в додатку до цього рішення графічно зображено межі історичного ареалу м. Львова та межі території Історичної забудови, внесеної до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Згідно з цим рішенням земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Акад. І. Крип'якевича, 15 відноситься до меж історичного ареалу міста Львова.
Відповідно до інформації Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 14.05.2024 будівля за адресою: м. Львів, вул. Акад. І.Крип'якевича, 15 (охоронний № 4746-Лв) є пам'яткою архітектури місцевого значення, згідно з Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 18.01.2021 № 14, номер та дата рішення про взяття під охорону Розпорядження представника президента України № 374 від 15.04.1994.
Крім цього, управління повідомило, що власники пам'ятки не звертались в управління для укладення охоронних договорів на пам'ятку культурної спадщини, а тому власники не взяли на себе зобов'язань щодо використання пам'ятки.
Так, Департаментом архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради листом від 03.07.2024 повідомлено, що земельна ділянка за адресою: м.Львів, вул. Акад. І. Крип'якевича, 15, кадастровий номер 4610137200:06:003:0100 відповідно до плану зонування території Личаківського району, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 01.12.2016 № 1283, за історико-архітектурним регламентом розташована в межах підзони ІА - 4 «Територія історичного ареалу» та на цій земельній ділянці знаходиться пам'ятка архітектури місцевого значення.
Згідно науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план м. Львова» (історико-архітектурний опорний план м. Львова з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам'яток та історичних ареалів)», затвердженої наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про затвердження науково-проектної документації» від 22.01.2024 № 35, а також відповідно до наказу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації від 27.10.2023 № 36-ое «Про затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток місцевого значення відповідно до науково-проектної документації «Історико-архітектурний опорний план м. Львова» вказана земельна ділянка розташована в межах зони Л-4 - зони охоронюваного ландшафту (для пам'яток національного та місцевого значення), межах пам'ятки ПЗФ, в межах історичного ареалу, а також в межах буферної зони пам'яток ЮНЕСКО за матеріалами номінаційного досьє 1998 року.
Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 21.06.2024 встановлено, що земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Акад. І. Крип'якевича, 15, кадастровий номер 4610137200:06:003:0100, 20.06.2022 зареєстрована у Державному земельному кадастрі за цільовим призначенням 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, державним кадастровим реєстратором відділу № 1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Николиним Ігорем Степановичем на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого ПП «Геокапітал» відповідно до ухвали Львівської міської ради №5417 від 11.07.2019.
17.11.2023 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2832282346101, номер відомостей про речове право: 52577104).
Окрім цього, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17Л 1.2023 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:06:003:0100 площею 0,0785 га за ОСББ «Затишний гай». Номер запису про інше речове право: 52577201.
Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 01.11.2023, видавник: сторони, ухвала №3554 від 10.07.2023 видавник Львівська міська рада. Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.
Прокурор вважає, що ухвали Львівської міської ради №5417 від 11.07.2019 та №3554 від 10.07.2023 прийняті з порушенням ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та ст.ст. 19, 20, 21, 53, 54, 123 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення через розташування на ній об'єкта культурної спадщини, а її формування, зміна цільового призначення та передача в оренду здійснені з порушенням закону.
У зв'язку з цим прокурор зазначає, що обраний спосіб захисту є належним та ефективним, оскільки забезпечує повне усунення наслідків порушення шляхом скасування спірних рішень, державних реєстрацій, договору оренди та похідних речових прав.
Враховуючи наведені вище обставини справи та позицію прокурора, апеляційний суд зазначає таке.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, зокрема, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Під час вирішення спору суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 справа № 910/3009/18 від 08.02.2022 справа №209/3085/20, від 21.09.2022 справа № 908/976/190).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване.
Тому вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, прокурор у цій справі не оспорює ані факту наявності у територіальної громади м.Львова наданого законом права власності на земельну ділянку, ані факту наявності у співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 чи створеного ними ОСББ встановленого законом права на набуття права постійного користування земельною ділянкою.
З аналізу вимог заявлених прокурором і підстав позову вбачається, що він оспорює правомірність формування спірної земельної ділянки як об'єкта цивільних прав із категорією земель - землі житлової та громадської забудови, в той час як така належить до земель історико - культурного призначення з відповідним правовим статусом та обмеженим режимом використання, а також законність прийнятих органом місцевого самоврядування рішень щодо розпорядження такою всупереч імперативним вимогам закону.
Згідно з правовими висновками, наведених Верховним Судом у постанові від 12.03.2025 справа № 914/192/23, суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Тому право власності належить чи не належить суб'єкту права незалежно від того, чи правильно визначена категорія цільового призначення, чи ні. Цільове ж призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, тобто правила, відповідно до яких здійснюються права на земельну ділянку.
Неправильне визначення цільового призначення саме по собі може свідчити про неправильне визначення правового режиму земельної ділянки, а не про відсутність права власності на неї. Отже, вираз «право власності на земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням» позбавлений змісту через еклектичне поєднання різнорідних правових явищ, що призводить до їх змішування: з одного боку, належність особі права власності не залежить від її цільового призначення, а з іншого боку, цільове призначення земельної ділянки визначає її правовий режим незалежно від того, хто саме є власником такої ділянки.
У постанові від 22.01.2025 у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору (пункт 125).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліотртивних мереж.
Оскільки категорія цільового призначення земельної ділянки визначає її правовий режим, то держава має публічний інтерес у правомірному визначенні цільового призначення земельної ділянки і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, причому незалежно від того, які саме та чиї саме права на земельну ділянку зареєстровані.
Тому належному способу захисту інтересу держави у правомірному і достовірному відображенню відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки в Державному земельному кадастрі відповідає позовна вимога про визнання певної категорії цільового призначення земельної ділянки; судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для внесення державним кадастровим реєстратором до Державного земельного кадастру відомостей про категорію цільового призначення земельної ділянки, визначену таким судовим рішенням.
Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року справа №916/1415/19, від 02.02.2021 справа № 925/642/19, від 06.04.2021 справа № 910/10011/19, від 22.06.2021 справа № 200/606/18, від 02.11.2021 справа №925/1351/19, від 25.01.2022 справа № 143/591/20, від 23.11.2021 справа № 359/3373/16-ц).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог прокурора, а отже обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в судовому засіданні, а заперечення відповідачів були підтвердженні дослідженими матеріалами справи та доводами викладеними в судових засіданнях.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2025 року у справі №914/1929/24 постановлено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 14 серпня 2025 року у справі №914/1929/24 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури б/н від 04.09.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 14.08.2025 у справі №914/1929/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.03.2026.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т. Б.
Якімець Г.Г.