Постанова від 04.03.2026 по справі 914/2450/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2026 р. Справа №914/2450/22(914/1083/24)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Трансоіл Груп» від 31.10.2025 (вх. №01-05/3209/25 від 03.11.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2025 (повне рішення складено 13.10.2025, суддя Артимович В.М.)

у справі №914/2450/22 (914/1083/24)

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна», м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Трансоіл Груп», Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліум-Пром», Київська обл., Бучанський р-н, с. Святопетрівське

про стягнення 20 387 803,10 грн вартості безпідставно збереженого майна

у межах провадження у справі № 914/2450/22

у справі за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бел-Петрол Трейдінг», м.Львів

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031)

за участю представників:

від апелянта (відповідача): адвокат Гуназа Ю.Є., представник Кац О.Н. (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів);

від позивача: арбітражний керуючий Коваль В.В. (ліквідатор);

від третьої особи: адвокат Пукас А.В. (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів);

Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.10.2025 у справі №914/2450/22 (914/1083/24) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства «Трансоіл Груп» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» 18 166 285,98 грн вартості безпідставного збереженого майна, 13 495,18 грн. витрат на проведення експертизи, 217 993,73 грн. судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить долучити до матеріалів справи копії акцизних накладних №№ 308, 309, 314, 322 та копії експортної «ДЕКЛАРАЦИИ НА ТОВАРЫ № А 14357/100222/0004271» і рахунку-фактури №03-21/14/11-2/02 від 10.02.2022, складених ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод»; рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2025 у справі №914/2450/22 (914/1083/24) - скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах ТзОВ «БНК-Україна» відмовити у повному обсязі, судові витрати покласти на ТзОВ «БНК-Україна».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Матущак О.І. - головуючий суддя, члени колегії судді - Скрипчук О.С., Кравчук Н.М.

03.11.2025 апелянт подав доповнення до апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2025 (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Матущак О.І., судді Скрипчук О.С., Кравчук Н.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Трансоіл Груп» на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2025 у справі №914/2450/22 (914/1083/24) та призначено розгляд справи на 18.12.2025.

24.11.2025 апелянт подав суду заяву про відвід колегії суддів у складі Матущака О.І., Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С., від розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 задоволено заяву ПП «Трансоіл Груп» про відвід колегії суддів у складі Матущака О.І., Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С., від розгляду справи №914/2450/22(914/1083/24), передано матеріали справи для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2025 справу передано для повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

28.11.2025 ТзОВ «Аліум Пром» подало відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/9088/25 від 01.12.2025), в якому просить визнати причини неподання доказу поважними та прийняти додатковий доказ - рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2025 у справі № 911/1312/25, вимоги апеляційної скарги задоволити.

15.12.2025 ТзОВ «БНК-Україна» подало клопотання (вх. №01-04/9518/25) про долучення до матеріалів справи копії вступної та резолютивної частини постанови Верховного Суду від 09.12.2025 у справі №914/2450/22 (914/2348/24).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2025 (у складі колегії суддів: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.) прийнято апеляційну скаргу ПП «Трансоіл Груп» на рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2025 у справі №914/2450/22 (914/1083/24) до розгляду, відкладено розгляд справи на 21.01.2026.

29.12.2025 позивач подав додаткові пояснення у справі (вх.№01-04/9779/25), у яких просив долучити до матеріалів справи копію постанови Верховного Суду від 09.12.2025 у справі №914/2450/22 (914/2348/24) та врахувати викладені у ній висновки під час ухвалення судового рішення у цій справі.

В судовому засіданні 21.01.2026 суд ухвалив долучити до матеріалів справи судові рішення, на які покликаються учасники справи, зокрема, рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2025 у справі № 911/1312/25, яке просить врахувати третя особа, та постанову Верховного Суду від 09.12.2025 у справі №914/2450/22 (914/2348/24), яку просить врахувати позивач.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ПП «Трансоіл Груп», викладеного у прохальній частині апеляційної скарги, про долучення до матеріалів справи доказів, відкладено розгляд справи на 11.02.2026.

09.02.2026 від представника апелянта - Каца О.Н. надійшли додаткові пояснення від 06.02.2026 (вх. №01-04/1178/26).

11.02.2026 ліквідатор позивача подав клопотання (вх. №01-04/1278/26) про повернення без розгляду клопотання від 06.02.2026, яке від імені ПП «Трансоіл Груп» подав представник Кац О.Н.

11.02.2026 представник апелянта - Горбачук В.В., подав клопотання (вх. №01-04/1294/26), в якому просить залишити клопотання позивача від 11.02.2026 про повернення без розгляду клопотання від 06.02.2026, яке підписав Кац О.Н. від імені ПП «Трансоіл Груп» - без розгляду; врахувати в апеляційному розгляді додаткові пояснення, підписані директором ПП «Трансоіл Груп» Горбачуком В.В., які є ідентичними до пояснень, направлених 06.02.2026 за підписом заступника директора з питань управління автотранспортом Каца О.Н.; звернути увагу, що подані пояснення не є новими, а лише узагальнюють позицію відповідача у справі.

Також 11.02.2026 представник апелянта подав клопотання про визнання дій представника позивача зловживанням процесуальними правами, у якому просив прийняти рішення в порядку ч.3 ст. 43 ГПК України щодо залишення без розгляду або повернення позовної заяви.

11.02.2026, у зв'язку із оголошенням сигналу «повітряної тривоги» по всій території України, судове засідання не відбулося.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 призначено розгляд справи на 23.02.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ТзОВ «БНК-Україна» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Коваля В.В. (вх.№01-04/1278/26 від 11.02.2026) про повернення клопотання ПП «Трансоіл Груп» від 06.02.2026 за підписом Каца О.М., відмовлено у задоволенні клопотання ПП «Трансоіл Груп» (вх.№01-04/1295/26 від 11.02.2026) про повернення без розгляду клопотання ТзОВ «БНК-Україна» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Коваля В.В. (вх.№01-04/1278/26 від 11.02.2026), відмовлено у задоволенні клопотання ПП «Трансоіл Груп» (вх.№01-04/1294/26 від 11.02.2026) про визнання дій представника позивача зловживанням процесуальними правами та про прийняття судового рішення в порядку ст.43 ГПК України щодо залишення позовної заяви без розгляду.

В судовому засіданні 23.02.2026 в судових дебатах представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримали, просили оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представниця третьої особи вимоги апеляційної скарги відповідача підтримала, просила їх задоволити.

Представники позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечили, просили залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Після судових дебатів, ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 04.03.2026.

В судовому засіданні 04.03.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід скасувати з ухваленням нового судового рішення, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції

Товариство з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» в особі ліквідатора Коваля В.В. звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Трансоіл Груп» про стягнення 20 387 803,10 грн вартості безпідставно збереженого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до залізничної накладної №23328285 в лютому 2022 року з території республіки білорусь ТзОВ «БНК-Україна» здійснило ввезення партії бензину масою 293 850 кг. Вказане пальне придбане у ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» на підставі контракту №03-21/14 від 19.11.2021 та додаткової угоди від 26.01.2022 до контракту №03-21/14 від 19.11.2021. Позивач посилається на те, що є власником вказаної партії бензину. Відповідно до інформації, отриманої в АТ «Укрзалізниця» одержувачем (власником) вказаної партії пального було ПП «Трансоіл Груп». В подальшому спірне пальне було злито на нафтобазу, яка розташована у м. Бровари, вул.Олега Оникієнка, 127-б, та експлуатується третьою особою - ТзОВ «Аліум-Пром».

Позивач стверджує, що після ввезення пального на митну територію України позивач це пальне жодним особам не відчужував, а відповідач безпідставно передав партію бензину, яка слідувала за відправленням №23328285, без згоди власника - ТзОВ «БНК-Україна». Подальша доля партії бензину, кому воно було відпущене чи продане відповідачем позивачу не відомо.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.11.2024 №914/2450/22(914/1083/24) позов задоволено частково, стягнуто з ПП «Трансоіл Груп» на користь ТзОВ «БНК-Україна» 18 166 285,98 грн - вартості безпідставного збереженого майна, 13 495,18 грн - витрат на проведення експертизи, 217 993,73 грн - судового збору, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2024 у справі №914/2450/22(914/1083/24) залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог з тих підстав, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні взаємовідносини і що саме відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування вартості майна (бензину) на користь позивача.

Постановою Верховного Суду від 18.06.2025 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Господарського суду Львівської області від 07.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі №914/2450/22(914/1083/24) скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Верховний Суд у постанові вказав, що висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що саме відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування вартості майна (бензину) на користь позивача є передчасним та таким, який суперечить встановленим обставинам справи, виходячи з такого:

(п.17) суди попередніх інстанцій встановили, що:

- у залізничній накладній УМВС №23328285 одержувачем, а не власником вказаної партії пального було ПП «Трансоіл Груп»;

- партія бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404, була злита на нафтобазу, що розташована за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, та експлуатується ТзОВ «Аліум-Пром»;

- ТзОВ «Аліум-Пром» стверджує, що товар, який є предметом спору у цій справі, загальною масою 293 850 кг є предметом договору № 192/2-А95-22/Д від 22.02.2022 поставки товару, укладеного з ТзОВ «БНК-Україна», на адресу ТзОВ «Аліум-Пром»; ПП «Трансоіл Груп» надано ТзОВ «Аліум-Пром» визначені умовами договору №24/ТОГ-20 послуги та доставлено вантаж по залізничній накладній №23328285 до адреси розвантаження з подальшою його передачею ТзОВ «Аліум-Пром»;

(п.19.) суди попередніх інстанцій з урахуванням того, що ТзОВ «Аліум-Пром» не надало витребуваних ухвалою суду оригіналів документів, на які посилається як на докази існування договірних відносин між останнім та позивачем, а позивач заперечує проти прийняття наданих третьою особою копій документів, оскільки ставить під сумнів відповідність поданих копій оригіналу, дійшли висновку про те, що з огляду на ненадання третьою особою оригіналів витребуваних документів, останні не можуть бути прийняті до уваги при винесенні рішення у справі, оскільки відповідно до ч.6 ст.91 ГПК України, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги;

(п.20) у касаційній скарзі відповідача в якості аргументів касаційної скарги вказується про рішення Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2450/22(914/690/24), у якому встановлені обставини того, що між позивачем та ТзОВ «Аліум-Пром» укладено договір зберігання №510/АМ-18, відповідно до п.1.1. якого, зберігач (відповідач) зобов'язується за винагороду надавати поклажодавцеві (позивачу) послуги з прийому, зливу, зберігання та відпуску (відвантаження) паливо-мастильних матеріалів (ПММ) (далі - товар) протягом терміну дії цього договору; зберігач зобов'язується за першою письмовою вимогою поклажодавця повернути товар поклажодавцеві або за його вказівкою виконати налив, відпуск (відвантаження) товару третій особі - «отримувачу»;

(п.21) відповідно до положень ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом;

(п.22) суди попередніх інстанцій не надали оцінки наявності чи відсутності між позивачем у справі та ТзОВ «Аліум-Пром» договірних відносин, які полягають в укладенні договору зберігання № 510/АМ-18;

(п.23) відсутність встановлення судами попередніх інстанцій вказаних обставин справи та надання їм оцінки, з урахуванням того, що судами встановлено, що партія бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 була злита на нафтобазу, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б та експлуатується ТзОВ «Аліум-Пром», свідчить про передчасність висновку, який викладений в оскаржуваних судових рішеннях, про те, що саме відповідач (ПП «Трансоіл Груп») зобов'язаний здійснити відшкодування вартості майна (бензину), на користь позивача.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані докази у справі для встановлення обставин, які мають значення для повного та всебічного розгляду справи та не надали таким обставинам належної оцінки.

За результатами нового розгляду справи, місцевий господарський суд ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 18 166 285,98 грн вартості безпідставного збереженого майна. При цьому, суд керувався такими висновками:

- ключовим питанням, яке постало перед судом на новому розгляді справи є з'ясування чи між позивачем та третьою особою існували договірні відносини відповідно до договору зберігання №510/АМ-18, та чи в межах такого договору партія бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 та є предметом цього спору, була злита на нафтобазу третій особі (чи передана вона на зберігання саме третій особі);

- як встановлено, між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» дійсно було укладено договір зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018, який сторонами неодноразово пролонговувався на новий строк та до нього укладались додаткові угоди щодо порядку та форми зберігання палива, цей факт сторонами визнається та не заперечується;

- суд погоджується із позицією третьої особи, що відповідно до цього договору, в редакції додаткової угоди від 27.05.2020, сторонами було погоджено два місця зберігання товару, а саме: за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42, та Київська область, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, 127б (місце, де було злито спірний товар (бензин));

- як визначено в п.2.4 договору зберігання, прийом (передача) товару на зберігання оформляється актом прийому-передачі товару на зберігання, який складається у день передачі (зливу) товару на зберігання і підписується уповноваженими представниками сторін цього договору, акти прийому-передачі товару на зберігання складаються на підставі актів приймання ПММ за кількістю та формою 5-НП (з урахуванням особливостей приймання товару за кількістю, визначених в цьому договорі), підписаних представниками сторін;

- згідно з п.2.5 договору зберігання, датою прийняття товару на зберігання є дата підписання сторонами акту прийому-передачі;

- жодним із учасників справи не надано доказів передання позивачем на зберігання третій особі оспорюваної партії товару, а саме підписаного уповноваженими представниками сторін договору зберігання акту прийому-передачі товару на зберігання, відтак, сторонами не надано доказів передачі приймання на зберігання 293 850,00 кг пального позивача, а тому доводи ТзОВ «Аліум-Пром» про отримання вказаного пального в рамках укладеного договору зберігання № 510/АМ-18 з позивачем суд вважає безпідставними;

- в контексті позиції Касаційного господарського суду, викладеної у п. 22 постанови від 18.06.2025 у цій справі, господарським судом на новому розгляді справи встановлено факт укладення між позивачем та третьою особою договору зберігання №510/АМ-18, однак, жодна із сторін у справі не надала доказів передання та/або отримання партії пального (74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404) на зберігання на підставі договору зберігання № 510/АМ-18;

- отже, за наслідками наведеного суд не встановив правовідносин зберігання між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» партії бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 та була злита на нафтобазу, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б відповідно до договору зберігання № 510/АМ-18 від 28.12.2018;

- позовні вимоги ТзОВ «БНК-Україна» до ПП «Трансоіл Груп» про стягнення вартості безпідставно збереженого майна підлягає до задоволення частково, оскільки встановлено, що позивач був власником партії бензину загальною масою 293 850 кг, відповідач, як вантажоодержувач, за відсутності доручення відправника чи власника вантажу здійснив переадресацію вантажу на іншу станцію, ніж вказано у залізничній накладній № 23328285, та передав майно (бензин), яке належить позивачу, а саме: бензин неетильований А-95-Євро5-Е0, виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ», у кількості до 293 850,00 кг;

- в матеріалах справи відсутні докази відчуження, позивачем, як власником вказаного майна, відтак саме відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування його вартості на користь позивача;

- відповідно до висновку експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 22.08.2024 за №2528-Е ринкова вартість бензину неетильованого А-95-К5-Євро класу D, що відповідає вимогам Технічного регламенту для бензину автомобільного А-95-Євро5-Е0 при здійсненні поставки на користь покупця залізничним транспортом партії вагою 293 850 кг (без врахування вартості перевезення) та з урахуванням всіх податків, зборів та митних платежів станом на дату виконання цього висновку становила: 18 166 285,98 грн. з ПДВ.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача), третьої особи та заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, неправильним визначенням правовідносин між сторонами, неправильним застосуванням норм як матеріального так і процесуального права, за відсутності мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Апелянт наводить фактичні обставини спору та покликається на такі доводи:

- Верховний суд в своїй постанові чітко визначив підстави скасування попередніх судових рішень у цій справі, а саме - передчасність висновку про те, що саме ПП «Трансоіл Груп» зобов'язаний здійснити відшкодування вартості майна;

- змінивши висновки Верховного суду, викладені в пунктах 22-23 постанови від 18.06.2025 у цій справі, суд першої інстанції зазначив, що ключовим питанням, яке постало перед судом на новому розгляді справи є з'ясування чи між позивачем та третьою особою існували договірні відносини відповідно до договору зберігання №510/АМ-18, та чи в межах такого договору партія бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 та є предметом даного спору, була злита на нафтобазу третій особі (чи передана вона на зберігання саме третій особі);

- проте, ключовим питанням, яке мало було вирішено з урахуванням висновків Верховного Суду, є питання визначення чи саме відповідач - ПП «Трансоіл Груп» має здійснювати відшкодування вартості майна, з урахуванням того, що «….судами встановлено, що партія бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 була злита на нафтобазу, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б та експлуатується ТзОВ «Аліум-Пром»;

- суд першої інстанції в рішенні, що оскаржується встановив та підтвердив факт отримання партії пального саме ТзОВ «Аліум-Пром», однак зазначив про відсутність доказів отримання такої партії пального третьою особою саме в рамках укладеного договору зберігання № 510/АМ-18;

- відповідач ще раз наполягає на своїх доводах, що належним відповідачем має бути особа, яка фізично набула та зберігає в себе майно - ТзОВ «Аліум-Пром»;

- суд першої інстанції проігнорував визнання ТзОВ «Аліум-Пром» факту отримання майна, збереження його в себе та готовність повернути його позивачу;

- майно, вартість якого з відповідача стягнено оскарженим рішенням, отримане та знаходиться у ТзОВ «Аліум-Пром», що останнє визнало, тому саме третя особа є належним відповідачем у цій справі;

- третя особа неодноразово, як письмово так і усно, повідомляла суд, що саме вона отримала партію пального, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404, проте суд не взяв до уваги документи, надані сторонами, які пояснюють, підтверджують та доводять підстави отримання ТзОВ «Аліум-Пром» такого товару;

- відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених в постанові від 25.09.2024 у справі №201/9127/21, конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору;

- не зважаючи на згоду суду з твердженнями ТзОВ «Аліум-Пром» про отримання майна, встановлення факту отримання партії пального 293 850,00 кг ТзОВ «Аліум-Пром», ігноруючи висновки Верховного Суду та норми статті 1212 ЦК України, суд першої інстанції, зробив висновок, що відповідач збагатився за рахунок потерпілого, однак якими доказами підтверджується факт збагачення ПП «Трансоіл Груп» за рахунок позивача, суд не вказав;

- застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є безпідставним, адже відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених в постанові від 25.09.2024 у справі №201/9127/21 (п.192 - 197):

« 192. Правила частини третьої статті 1212 ЦК України містять опис правових відносин, що не є суто кондикційними відносинами у вузькому значенні цього поняття, тобто не є condictio sine causa. Вочевидь, що приписи частини третьої статті 1212 ЦК України можуть бути застосовані до відносин з витребування майна лише в тому випадку, якщо віндикація з якихось причин не здатна забезпечити повернення майна неволодіючому власнику. Такі правовідносини не є суто кондикційними, оскільки на момент набуття особа мала формальні підстави для володіння майном, проте ці підстави згідно з рішенням суду є дефектними та втратили свою силу, адже спірне майно повернуто у власність позивача.

193. Враховуючи, що правила про віндикацію не мають спеціальних правил, якими було б врегульовано подібні відносини, то згідно з частиною третьою статті 1212 ЦК України правила про заборону незаконного збагачення застосовні до них субсидіарно.

194. У випадках, передбачених частиною третьою статті 1212 ЦК України, юридичним фактом, який породжує кондикційне зобов'язання, як правило, є рішення суду. Тому саме в момент набрання рішенням суду законної сили особа дізнається про володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов'язок повернути це майно іншій особі. У такій правовій ситуації суд у власному рішенні констатує безпідставність набуття особою майна та підтверджує відсутність юридичних підстав для його збереження такою особою надалі, а тому з моменту набрання ним законної сили особа в конкретному випадку достеменно може вважатися обізнаною про своє володіння чужим майном без достатньої правової підстави і обов'язок повернути майно іншій особі.

197. Субсидіарна реалізація механізму, передбаченого частиною другою статті 1213 ЦК України, у ситуації, коли рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння неможливо виконати з причин втрати такого майна після ухвалення рішення суду, допускається як у порядку, визначеному розділом VI ЦПК України, через подання заяви про зміну способу виконання судового рішення, так і шляхом пред'явлення окремого позову про відшкодування вартості безпідставно збереженого майна. Водночас вартість такого майна на підставі частини другої статті 1213 ЦК України підлягає встановленню на момент розгляду справи про повернення майна, тобто на момент розгляду віндикаційного позову»;

- матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач звертався до відповідача із позовною заявою про витребування майна - партії пального (вартість якого, як безпідставно збереженого стягнено з ПП «Трансоіл Груп») з чужого незаконного володіння, так як і не існує рішення суду, в якому б суд встановив та констатував, що саме ПП «Трансоіл Груп» безпідставно набув майно, належне позивачу, а також підтвердив відсутність юридичних підстав для його збереження чи розпорядження тощо надалі саме відповідачем - ПП «Трансоіл Груп»;

- в описовій частині рішення суд вказав, що оригінали актів зливу були надані для огляду в судовому засіданні, при цьому в мотивувальній частині вказав, що судом не приймаються до розгляду як письмові докази, у тому числі, копії акту зливу від 06.03.2022 та 07.03.2022 через ненадання їх оригіналів;

- вказані акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП № ЦО0000402 від 06.03.2022 та № ЦО0000403 від 07.03.2022, понад інших доказів, підтверджують факт отримання спірної партії пального саме ТзОВ «Аліум-Пром», вартість якого, як безпідставно збереженого стягнено спірним рішенням з ПП «Трансоіл Груп»;

- акти зливу є доказом отримання партії пального ТзОВ «Аліум-Пром», що транспортувались по залізничній накладній № 23328285, є саме: акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП № ЦО0000402 від 06.03.2022 та № ЦО0000403 від 07.03.2022, які складені відповідно до п. 5.2.6 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155, згідно з якими результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання, тобто в порядку, який передбачений умовами договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018 (пункт 1.8 договору зберігання № 510/АМ-18); - у вказаних актах - графа 17 зазначає «Договір зберігання № 510/АМ-18 від 28.12.2018;

- оригінали вказаних актів були надані представником третьої особи ТзОВ «Аліум-Пром» в судовому засіданні 17.09.2025 в приміщенні господарського суду Львівської області, про що свідчить відеозапис судового процесу;

- що стосується підписання актів приймання-передачі, на які звернув увагу суд першої інстанції, які передбачені умовами договору зберігання № 510/АМ-18, третя особа надавала пояснення, які суд залишив поза увагою і відповідно до яких, дійсно, пункт 5.4 договору передбачав обов'язок поклажодавця бути присутнім та підписувати акти приймання ПММ за кількістю (форма 5-НП), акти прийому-передачі товару на зберігання, а також повернути один примірник акту приймання товару за кількістю та акту приймання-передачі товару зберігачу; однак, фактично представники ТзОВ «БНК-Україна» не приймали участь при здачі-приймання товару, що підтверджується актами, складеними за формами 5-НП за попередні місяці (оригінали вказаних актів також надані для огляду в судовому засіданні 17.09.2025); - підписання актів прийому-передачі товару на зберігання відбувалось наступним чином: в кінці поточного місяця, зберігач направляв на адресу поклажодавця підписані зі своєї сторони акти прийому-передачі, складені за весь попередній місяць, один екземпляр яких поклажодавець через деякий час повертав зберігачу; - виключенням є акти, складені в лютому-березні 2022 року через початок військових дій, на підтвердження чого надані відповідні акти за грудень 2021 року та січень 2022 року, підписані ТзОВ «Аліум-Пром» та ТзОВ «БНК-Україна»;

- оскільки позивач в ході розгляду справи жодного разу не надав відповіді на питання: на якій підставі ПП «Трансоіл Груп» було вказано ТзОВ «БНК Україна» в залізничній накладній як «вантажоодержувач»; на якій підставі ТзОВ «Аліум-Пром» в залізничній накладній як платник залізничних тарифів; на адресу якої юридичної особи направлявся товар по цій залізничній накладній; - відповідач та третя особа, надавали відповідні пояснення, докази на їх підтвердження, зокрема, договір № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020;

- суд першої інстанції не надав оцінки вказаним аргументам відповідача та третьої особи, що відповідач діяв виключно в межах та на виконання укладеного договору № 24/ТОГ-20 про надання послуг з приймання вантажу;

- в матеріалах справи є лист-розпорядження від 04.03.2022, оригінал якого також надавався суду для огляду в судовому засіданні 17.09.2025, проте був проігнорований в рішенні, згідно з яким ТзОВ «Аліум-Пром», звертаючись до ПП «Трансоіл Груп» просив здійснити переадресацію залізничних вагонів ЗН 23328285 зі станції Васильків-1 на станцію Бровари (323306) за адресою: м. Бровари, вул. О. Оникієнка, 127Б;

- у позовній заяві зазначено, що «пальне було придбане ТзОВ «БНК-Україна» у ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» (резидент республіки білорусь) на підставі контракту № 03-21/14 від 19.11.2021 та додаткової угоди від 26.01.2022»; додаткова угода від 26.01.2022 передбачає поставку товару в кількості 3 620,000 тон, товаросупровідний документ, представлений позивачем - накладна залізничної поставки № 23328285, зазначає про поставку товару в кількості 293,850 тон, водночас, дані про інші поставки, які здійснені в межах виконання додаткової угоди від 26.01.2022, позивачем приховані;

- 16.02.2022 ТзОВ «БНК-Україна» засвідчено достовірність відомостей, викладених в акцизних накладних з №№ 308, 309, 314, 322; ці акцизні накладні посвідчували, що ТзОВ «Аліум-Пром» отримало, а ТзОВ «БНК-Україна» передало пальне, яке перебувало в пересувному акцизному складі (залізничній цистерні) з №№ 74895624, 74943242, 74895624, 74964164; зазначені залізничні цистерни поставлено в адресу ТзОВ «Аліум-Пром» на виконання умов додаткової угоди № 03-21/14/11 від 26.01.2022 до контракту №03-21/14 від 19.11.2021, що підтверджується залізничною накладною поставки №23327895 (зазначена накладна наявна в матеріалах справи, надана суду відповідачем як додаткові докази до пояснення від 05.11.2024) та не заперечується позивачем;

- відповідно до експортної «ДЕКЛАРАЦИИ НА ТОВАРЫ № А 14357/100222/0004271», складеної ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод», постачання бензину за поставкою №23327895 здійснюється відповідно до умов додаткової угоди від 26.01.2022 до контракту № 03-21/14 від 19.11.2021; оригінал експортної «ДЕКЛАРАЦИИ НА ТОВАРЫ № А 14357/100222/0004271» відсутній у відповідача, але він має бути у позивача та наявний у митному органі, відповідно до положення ст.ст. 53, 335 Митного кодексу України, як документ, що підтверджує митну вартість товару та містить відомості, необхідні для митного контролю;

- зазначені залізничні цистерни з №№ 74895624, 74943242, 74895624, 74964164 за залізничною накладною №23327895 прийнято вантажоотримувачем ПП «Трансоіл Груп», у відповідності до даних рознарядки, внесених в експортну «ДЕКЛАРАЦИЮ НА ТОВАРЫ № А 14357/100222/0004271», у відповідності до положень контракту № 03-21/14 від 19.11.2021 та додаткової угоди № 03-21/14/11 від 26.01.2022 до цього контракту, що також відображено в рахунку-фактурі № 03- 21/14/11-2/02 від 10.02.2022 ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод»;

- з урахуванням положенням пункту 2.4. розділу 2. «УСЛОВИЯ ПОСТАВКИ, ПОРЯДОК ОТГРУЗКИ» контракту № 03-21/14 від 19.11.2021, отримуємо відомості про те, що в межах поставки по додатковій угоді № 03-21/14/11 від 26.01.2022 від 19.11.2021 - дані про реквізити: країна призначення; повна назва вантажоотримувача, його адреса, залізничний код, залізнична станція прикордонного переходу і залізничний код; найменування станції призначення, код станції, під'їзний путь, найменування платника за транзитні дороги - єдині;

- приймаючи до уваги, що матеріалами позовної заяви визначено поставку №23328285, як таку, що здійснена в межах поставки по додатковій угоді № 03-21/14/11 від 26.01.2022 до контракту № 03-21/14 від 19.11.2021, можливо впевнитись, що відомості про вантажоотримувача, його адресу, залізничний код, залізничну станцію прикордонного переходу і залізничний код; найменування станції призначення, код станції, під'їзний путь, найменування платника за транзитні дороги,- є невід'ємною частиною умов контракту № 03-21/14 від 19.11.2021, які надавались вантажовідправнику саме позивачем;

- відомості, які використовувались в рознарядках, після з'ясування деталей майбутньої поставки (найменування товару, кількість, строки поставки, відомості про постачальника) направлялись представнику ТзОВ «БНК-Україна» Пешевич Юлії Олександрівні на електронну скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » 07 лютого 2022 року від представника ТзОВ «Аліум-Пром» Ганни Горобей (електронна скринька « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), які містили реквізити отримувача нафтопродуктів (ПП «Трансоіл Груп») з графіком відвантаження у лютому 2022 року (копії листування та рознарядки в матеріалах справи); ці відомості представлені суду, в доповнення до пояснень від 28.02.2025;

- позивач не зазначає інформації про джерела отримання відомостей та їх наявний у нього обсяг, стосовно постачання пального в межах поставки по додатковій угоді № 03-21/14/11 від 26.01.2022 до контракту № 03-21/14 від 19.11.2021, проте ці відомості є необхідні, оскільки їх відсутність приховує обставини приймання-передачі товару по договору зберігання № 510/АМ-18, про не дослідження та відсутність встановлення яких, зазначено у постанові Верховного Суду від 18.06.2025;

- враховуючи умови контракту, саме позивачем було представлено інформацію для ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» стосовно назви вантажоотримувача та його адреси (ПП «Трансоіл Груп») а також інформацію про платника платежів на перевезення (ТзОВ «Аліум-Пром»), що свідчить про неможливість застосування у даному випадку положення ст. 1212 ЦК України, - а саме вважати поставку безпідставним набуттям;

- відповідач стверджує, що не заперечується позивачем, що не має з ним будь-яких договірних взаємовідносин та не отримував від нього будь-яких товарно-матеріальних цінностей (в межах договірних стосунків), за втрату яких мав би бути відповідальним;

- в межах справи №914/2450/22 ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.02.2024 задоволено клопотання ліквідатора ТзОВ «БНК-Україна» про витребування доказів та витребувано у ТзОВ «Аліум-Пром» інформацію та документи на підставі яких ТзОВ «Аліум-Пром» отримало від ПП «Трансоіл Груп» партію бензину загальною вагою 293850,00 кг, яка слідувала за відправленням № 2332828 та була прийнята директором нафтобази Алдохіним Іваном Миколайовичем протягом 06.03.2022-08.03.2022; - копію довіреності на підставі якої директором нафтобази ОСОБА_1 06.03.2022 року було прийнята партію бензину загальною вагою 293 850,00 кг, яка слідувала за відправленням № 2332828; - копії акцизних накладних зареєстрованих ТзОВ «Аліум-Пром» за результатами приймання партію бензину загальною вагою 293850,00 кг, яка слідувала за відправленням № 2332828 та була прийнята директором нафтобази ОСОБА_1 протягом 06.03.2022 -08.03.2022;

- приймаючи до уваги наявні документи, можливо отримати схему господарських взаємовідносин, в якій ТзОВ «БНК-Україна» є поклажодавцем, ТзОВ «Аліум-Пром» - отримувачем (зберігачем, покупцем тощо), а ПП «Трансоіл Груп» є лише формальним вантажоотримувачем;

- ці обставини підтверджуються матеріалами справи №914/2450/22(914/690/24), за позовом ТзОВ «БНК-Україна» до ТзОВ «Аліум-Пром», в рішенні у якій зазначено, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ТзОВ «Аліум-Пром» укладено договір зберігання № 510/АМ-18, відповідно до п. 1.1. якого, зберігач (відповідач) зобов'язується за винагороду надавати поклажодавцеві (позивачу) послуги з прийому, зливу, зберігання та відпуску (відвантаження) паливомастильних матеріалів (ПММ) (далі - товар) протягом терміну дії цього договору; зберігач зобов'язується за першою письмовою вимогою поклажодавця повернути товар поклажодавцеві або за його вказівкою виконати налив, відпуск (відвантаження) товару третій особі - «отримувачу»;

- твердження позивача про те, що йому невідомо якому отримувачу була призначена партія пального є неправдивим, безпідставним, про що неоодноразово вказували представники відповідача та третьої особи в ході розгляду справи, як письмово так і усно, проте суд не взяв до уваги вказані зауваження;

- ТзОВ «Аліум-Пром» було надано копії документів про придбання ним товару, яке знаходилось на відповідальному зберіганні, а саме: копію договору поставки товару № 192/2- А95-22/Д від 22.02.2022 між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром»; - копію додаткової угоди до договору поставки товару № 192/2-А95-22/Д від 22.02.2022 між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром»; - копію видаткової накладної № 2256 від 23.02.2022; - копію податкової накладної № 2256 від 23.02.2022; лист ТзОВ «БНК-Україна» від 23.02.2022 № 28/02; - копію видаткової накладної № 2267 від 223.02.2022; - копію податкової накладної № 2267 від 23.02.2022; - копію листа ТзОВ «БНК-Україна» від 23.02.2022 № 28/02-1; ці копії документів, відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України, (у зв'язку із відсутністю оригіналів письмових доказів) не прийнято судом до уваги, проте суд не врахував, що такі документи були знищені пожежею внаслідок ракетного обстрілу військами рф;

- навіть не прийняття судом копій документів поставки нафтопродуктів, які лише доповнюють вищезазначену схему господарських стосунків між сторонами, не спростовує існування документально підтверджених стосунків між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» та відсутність договірних відносин між ТзОВ «БНК-Україна» та ПП «Трансоіл Груп»;

- суд першої інстанції не надав оцінки неможливості позивача пояснити за яких обставин та на підставі яких документів ПП «Трансоіл Груп» могло отримати від ТзОВ «БНК-Україна» спірне пальне без участі ТзОВ «Аліум-Пром»;

- суд першої інстанції не надав оцінки існуванню заборгованості ТзОВ «Аліум-Пром» перед ТзОВ «БНК-Україна» за отримане спірне пальне;

- в суді представництво ТзОВ «БНК-Україна» здійснюється особами, які не були присутніми при здійсненні взаємовідносин між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром», не мають будь-яких стосунків з особами, які здійснювали представництво ТзОВ «БНК-Україна» в момент спірних операцій, не мають інформації від першоджерел (включаючи документальні) про обставини господарських відносин, а тому їх твердження про спірні взаємовідносини не можуть бути достовірними відомостями та доказами;

- положення ст. 1212 ЦК України у спірних обставинах не може бути застосоване, оскільки є невідповідним до фактичних обставин, встановлених судом, а саме: ТзОВ «Аліум-Пром» на підставі договору зберігання № 510/АМ-18 від 28.12.2018, укладеному з ТзОВ «БНК-Україна» отримувало пальне на відповідальне зберігання; вантажоотримувачем товару було визначено ПП «Трансоіл Груп» на підставі договору від 01.07.2020 №24/ТОГ-20 укладеного з ТзОВ «Аліум-Пром»; існування та достовірність зазначених договорів не заперечується ні сторонами справи ні судом;

- суд першої інстанції проігнорував визнання третьою особою існування заборгованості ТзОВ «Аліум-Пром» перед ТзОВ «БНК-Україна» за спірною поставкою пального; ця заборгованість існує незалежно від визнання судом і позивачем існування договору поставки товару № 192/2- А95-22/Д від 22.02.2022, оскільки в залежності від його визнання змінюється лише вид боргу - пальне або кошти;

- суд першої інстанції не дослідив предмету спору, неправильно визначився із характером спірних правовідносин та не застосував законодавство, яке підлягає застосуванню, в зв'язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

У доповненні до апеляційної скарги відповідач додатково повідомив, що 03.09.2025 Господарський суд Київської області розглянув справу №911/1312/25, за позовом ПП «Трансоіл Груп» до ТзОВ «Аліум-Пром» про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - 293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015, у зв'язку із безпідставним володінням відповідачем спірним вантажем. Рішення суду у справі №911/1312/25 не було оскаржено, а отже набрало законної сили.

У вказаному рішенні було встановлено, що позивач не мав жодних речових прав на спірне майно (293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015, які направлялись за залізничними накладними № 23328285 та № 23157346), не є його власником, фактично вказаний вантаж не отримував, а у спірних відносинах виконував лише функції вантажоодержувача згідно з договором № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 та додаткової угоди від 03.07.2020 до нього та був лише зазначений як вантажоодержувач у відповідних залізничних накладних, а фактичним замовником на перевезення та фактично отримав вказаний вантаж саме ТзОВ «Аліум-Пром». У ПП «Трансоіл Груп» відсутні будь-які правові підстави вимагати від відповідача повернути набуте за залізничними накладними № 23328285 та № 23157346 ТзОВ «Аліум-Пром» майно - 293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015 на підставі та у відповідності до положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

Ці обставини, за твердженням апелянта, мають преюдиційне значення для розгляду справи №914/2450/22 (914/1083/24).

Окрім того, апелянт доповнив скаргу такими доводами:

- спірним рішенням визначено необхідність наявності доручення відправника (реєстрація в білорусі) чи власника (ТзОВ «БНК-Україна») вантажу для переадресації вантажу на іншу станцію, проте доручення власника вантажу для переадресації - не потрібно, адже Правила переадресування вантажів, як і стаття 44 Статуту залізниць України, не містить норми про необхідність надання доручення від власника вантажу, водночас, відповідач, будучи отримувачем вантажу, має визначене Правилами переадресування вантажів та статтею 44 Статуту залізниць України, право на переадресацію як отримувач;

- суд в рішенні встановив, але не надав оцінки тому факту, що причиною переадресації вантажу за відправленням №23328285 були форс-мажорні обставини - бойові дії на території Київської області, внаслідок яких 27.02.2022 ракетним ударом було пошкоджено (пожежа на нафтобазі тривала більше 10 діб) нафтобазу, адреса якої була визначена як кінцева адреса постачання цієї партії;

- відповідач виконав свій обов'язок саме як вантажоодержувача, передбачені як Законом так і договором між відповідачем та третьою особою, на виконання та у відповідності з умовами якого він діяв, а саме для запобігання настання витрат та збитків, які вантажоотримувач повинен був би відшкодовувати, було вжито заходів щодо збереження та забезпечення безпеки небезпечного вантажу.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач підсумував пояснення своїх представників, надані в судовому засіданні 21.01.2026, зокрема, наголосив на таких доводах:

- щодо встановлення відповідальної особи при здійсненні переадресуванні вантаж: за висновком суду, оскільки ПП «Трансоіл Груп» переадресував вантаж, то він і є відповідальним за паливо перед фактичним отримувачем, і помилково вважає, що ПП «Трансоіл Груп» зобов'язаний відслідкувати злив та підписання акту при передачі палива по п. 2.4. договору зберігання № 510/АМ-18 від 28.12.2018; натомість п. 45 Статуту залізниць передбачає тільки «є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов'язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачам», отже мова йде про розрахунок і сплату тарифів, збору за зберігання, плати за користування та інших платежів після переадресування; відправниками пального, як визначено залізничною накладаною, є Мозирський завод, наявність претензій від якого до ПП «Трансоіл Груп» матеріали справи не містять, так само не змінився ані попередній адресат, ані фактичний одержувач цього пального, а саме ПП «Трансоіл Груп»;

- суд не врахував положень законодавства та п. 1.8. договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018, в якому зазначено, що злив палива здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155, в якій чітко зазначено що акт зливу підписують тільки зберігач (ТзОВ «Аліум-Пром») і підписання з боку вантажоодержувача не передбачено; акти зливу, що складені ТзОВ «Аліум-Пром» повністю відповідають Інструкції № 281/171/578/155 та п.1.8. договору зберігання 510/АМ-18 від 28.12.2018, умови якого узгодженні ТзОВ «БНК- Україна» при підписанні договору з ТзОВ «Аліум-Пром»;

- згідно з п. 32 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти із станції вантаж, що надійшов на його адресу, терміни вивезення і порядок зберігання вантажів передбачені Правилами зберігання вантажів; ті ж самі положення є і в п. 46 Статуту залізниць; ПП «Трансоіл Груп», як вантажоодержувач виконав ці вимоги - прийняв та вивіз із станції вантаж, що надійшов на його адресу;

- стосовно обставин зливу: Алдохін І.М., як представник ПП «Трансоіл Груп», який діяв за дорученням та на виконання умов договору з ТзОВ «Аліум-Пром», підписав документи з приймання вантажу від Укрзалізниці, та в той же час саме Алдохін І.М. як заступник директора нафтобази ТзОВ «Аліум-Пром» підписав акт зливу палива і підтвердив, що паливо ТзОВ «БНК-Україна» було фактично отримано саме ТзОВ «Аліум-Пром», а отже саме ТзОВ «Аліум-Пром» фактично одержало пальне на нафтобазі, що підтверджується сторонами та не заперечується представниками ТзОВ «БНК-Україна»;

- факт отримання ТзОВ «Аліум-Пром» пального підтверджується висновком Верховного Суду у цій справі у постанові від 18.06.2025 (п.23);

- суд попередньої інстанції не врахував положень законодавства та п. 1.8. договору зберігання № 510/АМ-18 від 28.12.2018, в якому зазначено, що злив палива здійснюється згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155, в якій чітко зазначено, що акт зливу підписують тільки зберігач (ТзОВ «Аліум-Пром») і підписання з боку вантажоодержувача не передбачено;

- обставини справи №914/2450/22(914/1083/24), на постанову Верховного Суду у якій покликається позивач у додаткових поясненнях, не є аналогічними обставинам, викладеним в постанові №914/2450/22 (914/2348/24), оскільки в справі, на яку посилається позивач, суд зазначає, що паливо було передано невстановленим особам (пункт 67 постанови), натомість при скасуванні рішень суду першої та апеляційної інстанції у справі №914/2450/22(914/1083/24) Верховний суд в своїй постанові від 18.06.2025 констатував факт встановлення судами попередніх інстанцій того, що саме ТзОВ «Аліум-Пром» отримав на нафтобазі пальне;

- суд першої інстанції не врахував правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №201/9127/21 щодо застосування статей 1212, 1213 ЦК України;

- рішення суду не дає оцінку тому, в чому полягає неможливість повернення майна, належного позивачу, при наявності особи (ТзОВ «Аліум-Пром»), яка неодноразово заявляла про отримання цього майна та перебування його в неї до сьогодні, що в свою чергу виключає можливість застосування п.2 ст.1213 Цивільного кодексу України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, у відзиві на апеляційну скаргу підтримує доводи відповідача і просить апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до вимог ч.2 ст.263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу повинен містити обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги.

Натомість, відповідно до положень ст.265 ГПК України, учасники справи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Таку заяву може бути подано до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції з доказами сплати судового збору та надсилання копії заяви іншим учасникам справи.

Водночас, апеляційний суд враховує, що відповідно до п.3 ч.1 ст.42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відтак апеляційний суд бере до уваги викладені у відзиві третьої особи аргументи, а саме:

- рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2025 у справі №911/1312/25 за позовом ПП «Трансоіл Груп» до ТзОВ «Аліум-Пром» про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - 293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015, у позовних вимогах відмовлено в повному обсязі;

- у справі № 911/1312/25 встановлено, що позивач не має жодних речових прав на спірне майно (293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015), не є його власником, фактично вказаний вантаж не отримував, а у спірних відносинах виконував лише функції вантажоодержувача згідно з договором № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 та додаткової угоди від 03.07.2020;

- ТзОВ «Аліум-Пром» на момент 2022 року мав ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі, право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, та на виробництва пального - за адресами: Київська область, с. Крячки, вул. Кривова, 42 та Київська область, місто Бровари вул. Олега Оникієнка, 127-Б;

- ТзОВ «Аліум-Пром», починаючи з 2018 року, був орендарем двох нафтобаз, розташованих в Київській області - с. Крячки, по вул. Кривова, 42 та у м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, 127б;

- 28.12.2018 між ТзОВ «Аліум-Пром» (зберігач) та ТзОВ «БНК-Україна» (поклажодавець) укладено договір зберігання № 510/АМ-18, відповідно до умов якого зберігач зобов'язався надавати поклажодавцеві послуги з прийому, зливу, зберіганню та відпустки (відвантаження) паливно-мастильних матеріалів (ПММ); 27.05.2020 сторони уклали додаткову угоду до договору зберігання № 510/АМ-18, внесено зміни в п.1.9. договору та визначено, що зберігання пального здійснюється за адресами: Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б; Київська обл., Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42;

- оскільки ТзОВ «Аліум-Пром» не мав сертифікату перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів залізничним транспортом, ним, в порядку пункту 1.1 договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018 залучено третю особу - ПП «Трансоіл Груп»;

- між ТзОВ «Аліум-Пром» (замовник) та ПП «Трансоіл Груп» (перевізник). укладено договір № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 та ПП «Трансоіл Груп», додатковою угодою від 03.07.2020, договір № 24/ТОГ-20 послуг з приймання вантажу та перевезення від 01.07.2020 викладено в новій редакції з назвою «Договір про надання послуг з приймання вантажу», відповідно до якого ПП «Трансоіл Груп» іменується як «вантажоодержувач»;

- у попередні періоди, з 2018 до початку повномасштабного вторгнення рф, відбувались систематичні поставки з території білорусі та передача товару від ТзОВ «БНК-Україна» на адресу ТзОВ «Аліум-Пром», при цьому ПП «Трансоіл Груп» зазначався як вантажоотримувач, які дають можливість впевнитись у існуванні постійних господарських взаємовідносин між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» (за договором зберігання № 510/АМ-18), а також між ТзОВ «Аліум-Пром» та ПП «Трансоіл Груп» (за договором № 24/ТОГ-20);

- з наданих доказів вбачається, що саме ТзОВ «БНК-Україна» зазначив ПП «Трансоіл Груп» в графі 4 як «Отримувач», що відповідає умовам пункту 1.4 договору послуг з приймання вантажу та перевезення № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020 в редакції додаткової угоди);

- зазначення в залізничній накладній ТзОВ «Аліум-Пром» в якості платника провізних платежів також відповідає умовам договору №510/АМ-18 від 28.12.2018, пунктом 5.5 якого передбачено, що ТзОВ «БНК-Україна» зобов'язаний відшкодувати ТзОВ «Аліум-Пром», витрати, які зберігач поніс у зв'язку із сплатою вартості залізничного перевезення (техПД) та вартості обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів;

- під час судового розгляду, на поставлене позивачу запитання: на якій підставі в залізничній накладній 23328285 в графі «получатель» вказано ПП «Трансоіл Груп»?; ким та за якими товарно-супровідними документами визначалось та узгоджувалось постачання і напрямок руху товарів, що транспортувались по залізничній накладній № 23328285?; чому представником позивача обрано відповідачем ПП «Трансоіл Груп», а отримувача товару - третьою особою?; чому позивачем не висуваються позовні вимоги до ТзОВ «Аліум-Пром»? - представники позивача в судових засіданнях відповіді не надали;

- ліквідатор ТзОВ «БНК-Україна» неодноразово відповідав на запитання суду - де саме наразі знаходиться партія пального, вартість якої як безпідставно збереженої позивач заявив до стягнення з відповідача - ПП «Трансоіл Груп», ліквідатор відповів, що за наявною в нього інформацією, партія пального злита на нафтобазі, що належить ТзОВ «Аліум-Пром»;

- доказом отримання партії пального ТзОВ «Аліум-Пром», що транспортувались по залізничній накладній № 23328285, є акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП № ЦО0000402 від 06.03.2022 та № ЦО0000403 від 07.03.2022, які складені відповідно до п. 5.2.6 Інструкції від 20.05.2008 № 281/171/578/155, згідно з якими результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання, тобто в порядку, який передбачений умовами договору зберігання № 510/АМ-18 від 28.12.2018 (пункт 1.8 договору); також, у вказаних актах - графа 17, зазначено «Договір зберігання № 510/АМ-18 від 28.12.2018;

- умовами договору зберігання №510/АМ-18 (пункт 5.4) передбачений обов'язок поклажодавця бути присутнім та підписувати акти приймання ПММ за кількістю (форма 5-НП); акти прийому-передачі товару на зберігання, а також повернути один примірник акту приймання товару за кількістю та акту приймання-передачі товару зберігачу, але фактично представники ТзОВ «БНК-Україна» не приймали участь при здачі-прийманні товару, що підтверджується актами, складеними за формами 5-НП за попередні місяці;

- підписання актів прийому-передачі товару на зберігання відбувалось наступним чином: в кінці поточного місяця, зберігач направляв на адресу поклажодавця підписані зі своєї сторони акти прийому-передачі, складені за весь попередній місяць, один екземпляр яких поклажодавець через деякий час повертав зберігачу;

- виключенням є акти, складені в лютому-березні 2022 року, - через початок військових дій;

- починаючи з дня повномасштабного вторгнення рф в Україну, представники ТзОВ «БНК-Україна» припинили будь-яке спілкування з представниками ТзОВ «Аліум-Пром», не відповідали на телефонні дзвінки, не відповідали на листи, направлені електронною поштою;

- про наявність претензій щодо партії товару, вартість якого є предметом спору у цій справі, ТзОВ «Аліум-Пром» дізналося після звернення позивача із цим позовом до суду та після залучення підприємства в якості третьої особи у справі в 2024 році;

- пункт 1.10 договору зберігання встановлює, що поставка товару на зберігання залізничним транспортом здійснюється відповідно до залізничних реквізитів поклажодавця з подальшою передачею по під'їзним коліям зберігача, при цьому, сплата станційного збору покладається на поклажодавця; вказане відповідає фактичним обставинам; виключення становить партія товару, яка направлялась за залізничною накладною № 23328285;

- дійсно, в накладній СМГС № 23328285 станція призначення вказана станція Васильків УЗ; - після того, як 27.02.2022 на нафтобазі, що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42 (станція ЗД Васильків), тобто станція на яку мав прийти товар, відбулась пожежа внаслідок ракетного обстрілу з боку білорусії та знищене, зокрема, і обладнання нафтобази, з естакадою наливу, фізичне отримання вантажу там на час пожежі стало неможливе, ТзОВ «Аліум-Пром» 04.03.2022 в рамках договору № 24/ТОГ-20 направило на адресу ПП «Трансоіл Груп» відповідне розпорядження на переадресацію вагонів, які прямували на станцію Васильків - переадресувати на станцію Бровари;

- ТзОВ «Аліум-Пром» був відповідачем у справі № 914/2450/22 (914/690/24) за позовом ТзОВ «БНК-Україна», предметом якого були вимоги про зобов'язання відповідача повернути 576 170 літрів дизельного пального, які передані позивачем відповідачу на зберігання за договором № 510/АМ-18 від 28.12.2018;

- в якості доказів на підтвердження своїх вимог, позивач у справі №914/2450/22 (914/690/24) надавав аналогічну за змістом залізничній накладній, що і додавалась суду у справі №914/2450/22 (914/1083/24), залізничну накладну БЧ 23327862 в графі 4 якої - «Получатель» також вказано ПП «Трансоіл Груп», в графі 5 «Станция назначения» вказано «Бровари УЗ», а в графі 23 «Уплата провозних платежей» - УЗ - ООО «АЛИУМ-ПРОМ» (мовою оригіналу);

- наведене ще раз підтверджує, що ПП «Трансоіл Груп» надавав послуги ТзОВ «Аліум-Пром» як особа, яка лише уповноважена на оформлювання документів з приймання вантажу через наявність спеціальної ліцензії, але фізично партію пального отримало саме ТзОВ «Аліум-Пром»;

- у справі № 914/2450/22 (914/690/24) у позивача і в суду не виникало питань ані щодо ПП «Трансоіл Груп» як особи, що зазначена як вантажоодержувач в залізничній накладній, ані щодо адреси доставки «Бровари УЗ» - тобто адреси нафтобази, на якій саме ТзОВ «Аліум-Пром» є зберігачем нафтопродуктів щодо товарів, переданих на зберігання від ТзОВ «БНК-Україна»;

- відповідно до умов договору зберігання № 510/18 від 28.12.2018, зберігання пального здійснюється за двома адресами: Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б; Київська обл., Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42. Тобто, товар від ТзОВ «БНК-Україна» передавався на зберігання саме за вказаними двома адресами - або м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б (БровариУЗ) або с. Крячки, вул. Кривова, 42 (Васильків 1 УЗ) - товар як одному так в іншому випадку все одне приймався на зберігання саме ТзОВ «Аліум-Пром»;

- переадресація партії товару, яке йшло на станцію Васильків-1 УЗ, відбулась через неможливість фізичного прийняття товару на цій нафтобазі після спричиненою ракетним обстрілом (саме з території республіки білорусь - це підтверджений та всім відомий факт) пожежею.

Позивач у додаткових поясненнях у праві спростовує доводи відповідача такими аргументами:

- 09.12.2025 Верховний Суд ухвалив постанову у справі №914/2450/22 (914/2348/24), якою касаційну скаргу ПП «Трансоіл Груп» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 08.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 - без змін;

- у цій постанові Верховний Суд дійшов до висновку, що саме одержувач вантажу згідно із залізничною накладною, яким був ПП «Трансоіл Груп», здійснив переадресацію вантажу і саме ПП «Трансоіл Груп» повинен відшкодувати вартість майна, яким він безпідставно розпорядився;

- справа №914/2450/22 (914/2348/24) та ця справа (№914/2450/22 (914/1083/24)) прийняті у подібних (аналогічних) правовідносинах: справа №914/2450/22 (914/2348/24) стосується відшкодування ПП «Трансоіл Груп» вартості дизельного пального, а у цій справі йдеться про відшкодування ПП «Трансоіл Груп» вартості бензину.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

31.07.2023 АТ «Українська залізниця» листом №ЦТЛ-19/983 на запит ліквідатора ТзОВ «БНК-Україна» арбітражного керуючого Коваля В.В. повідомила про те, що переадресування вантажу за залізничною накладною №23328285 (вагони №№74963000, 74952862, 74963547, 74986571 та 73059404) здійснено за наказом від 04.03.2022 за №654 за підписом заступника начальника Рівненської дирекції залізничних перевезень на підставі листа ПП «Трансоіл Груп» від 04.03.2022 за №04/03-1 щодо переадресування зазначених вагонів за первинними документами на станцію Бровари регіональної філії Південно-Західна залізниця АТ «Укрзалізниця» на адресу ТзОВ «Енергосбут Інвест».

04.03.2022 листом директору філії ЦТЛ №04/03-1 ПП «Трансоіл Груп» просило вагони №№74963000, 74952862, 74963547, 74986571 та 73059404 по накладній №23328285 переадресувати на станцію Бровари Південно-Західна залізниця АТ «Укрзалізниця» на адресу ТзОВ «Енергосбут Інвест».

Наказом від 04.03.2022 за №654 за підписом заступника начальника Рівненської дирекції залізничних перевезень дозволено затримати та переадресувати по ст.Переспа Льв. за первинними документами вагони №74963000, 74952862, 74963547, 74986571 та 73059404 по накладній №23328285, що були відправлені на адресу ПП «Трансоіл Груп», станція нового призначення Бровари, отримувач - ТзОВ «Енергосбут Інвест».

У довідці Південно-Західної залізниці, Станція Бровари, про документи по прибуттю, введені через АРМ ТВК, з 06.03.2022 до 07.03.2022, вантаж за документом №23328285, вагою - 293850, прибув 06.03.2022, дата розкредитування 07.03.2022.

08.03.2022 оформлене повідомлення №60 про закінчення вантажних операцій з вагонами №№74963000, 74952862, 74963547, 74986571 та 73059404. Повідомлення оформив Алдохін І.М.

У пам'ятці №60 від 08.03.2022 про забирання вагонів зазначено найменування вантажовласника - ПП «Трансоіл Груп», вагони здав Алдохін І.М.

23.02.2022 партія пального у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 пройшла процедуру розмитнення на території України, що підтверджується митною декларацією форми МД-2 №UA903040/2022/005913 (відмітка станції митного оформлення ПМК 16/903 23.02.2022 ОНП 16/903 23.02.2022).

У митній декларації відправником бензину неетильованого АИ-95-К5-Євро клас D, вагою 293 850 зазначено ОАО «Мозирський НПЗ», особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ТзОВ «БНК-Україна», одержувачем є ПП «Трансоіл Груп».

Таким чином, в лютому 2022 року ТзОВ «БНК-Україна» здійснило ввезення з території республіки білорусь на територію України партії бензину масою 293 850 кг за документом №23328285.

Відповідно до товаросупровідних документів ТзОВ «БНК-Україна» вказано власником вказаної партії бензину.

В оскаржуваному рішенні щодо встановлених обставин зазначено, що вказане пальне придбане ТзОВ «БНК-Україна» у ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» (резидент республіки білорусь) на підставі контракту № 03-21/14 від 19.11.2021 та додаткової угоди від 26.01.2022 до контракту № 03-21/14 від 19.11.2021. Відповідна інформація зазначена також в п. 25 залізничної накладної УМВС №23328285, у залізничній накладній УМВС № 23328285 вказано, що товар прямував із станції Барбаров (білорусь) на станцію Васильків І (Україна).

Слід зазначити, що до позовної заяви додано копію контракту №03-21/14 від 19.11.2021 та додаткової угоди від 26.01.2022 до нього, однак такі документи викладено іноземними мовами (російською та англійською), до матеріалів справи не надано перекладу українською мовою таких документів, що суперечить ч.1 ст.10 ГПК України, відповідно до якої господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

Окрім того, до позовної заяви долучено без перекладу також ряд доказів, які викладено іноземною мовою (російською), а саме: залізничну накладну №23328285, відомості вагонів, результати випробувань.

Відповідно, оцінки цим документам як доказам у справі апеляційний суд не надає.

Водночас, сторонами та третьою особою у письмових заявах по суті спору та усних поясненнях представників не заперечуються обставини придбання ТзОВ «БНК-Україна» пального у ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» (резидент республіки білорусь) на підставі контракту № 03-21/14 від 19.11.2021 та додаткової угоди від 26.01.2022 до контракту № 03-21/14 від 19.11.2021.

В результаті ввезення партії бензину на митну територію України позивач здійснив реєстрацію акцизних накладених в Єдиному реєстрі акцизних накладних, зокрема, зареєстровані перші примірники акцизних накладних форми П:

- №134 від 23.02.2022 на 60 400,00 кг;

- №139 від 23.02.2022 на 60 350,00 кг;

- №144 від 23.02.2022 на 60 400,00 кг;

- №145 від 23.02.2022 на 60 450,00 кг;

- №150 від 23.02.2022 на 52 250,00 кг.

До матеріалів справи долучено копії вказаних акцизних накладних, підписаних ТзОВ «БНК-Україна» та квитанції про їх реєстрацію.

Видача та реєстрація акцизних накладних позивачем підтверджується також листом ДПС України від 04.07.2023 №17790/6/99-00-09-03-02-06 від 04.07.2023, витяг із додатку до якого надано позивачем.

25.08.2023 ліквідатор ТзОВ «БНК-Україна» звернувся до ПП «Трансоіл Груп» з вимогою про сплату заборгованості, в тому числі, за партію бензину масою 293 850 кг (за відправленням №23328285), який за товаросупровідними документами був власністю ТзОВ «БНК-Україна», однак ця партія бензину була переадресована на станцію Бровари за розпорядженням ПП «Трансоіл Груп». У зв'язку з тим, що ПП «Трансоіл Груп» безпідставно здійснило переадресування вантажу на користь сторонніх осіб без згоди власника, тобто безпідставно набуло та розпорядилось майном без достатньої правової підстави, ліквідатор просив повернути вартість пального.

У відповідь на цю вимогу, ПП «Трансоіл Груп» листом від 20.09.2023 повідомило про те, що не здійснювало набуття права власності на майно ТзОВ «БНК-Україна» - партію бензину, яка слідувала з відправленням №23328285, з метою встановлення фактичного набувача просило направити відповідні копії документів.

12.01.2024 ліквідатор ТзОВ «БНК-Україна» звернувся до ПП «Трансоіл Груп» з повторною вимогою про сплату заборгованості.

01.02.2024 ліквідатор ТзОВ «БНК-Україна» звернувся до ТзОВ «Аліум-Пром» з вимогою надати інформацію та документи, на підставі яких ТзОВ «Аліум-Пром» отримало від ПП «Трансоіл Груп» партію бензину загальною вагою 293 850 кг, яка слідувала за відправленням №23328285 та була прийнята директором нафтобази Алдохіним І.М. протягом 06.03.2022-08.03.2022.

Відтак ліквідатор ТзОВ «БНК-Україна» звернувся до суду з цим позовом про відшкодування ПП «Трансоіл Груп» вартості безпідставно збереженого майна та проси суд залучити ТзОВ «Аліум-Пром» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

До відзиву на позовну заяву відповідач надав копію договору №24/ТОГ-20 від 01.07.2020 послуг з приймання вантажу та перевезення, та додаткову угоду до цього договору від 03.07.2020, укладених між ТзОВ «Аліум-Пром» (замовник) та ПП «Трансоіл Груп» (перевізник, вантажоодержувач) відповідно до умов яких:

замовник доручає та зобов'язується оплатити надані послуги, а вантажоодержувач бере на себе зобов'язання надати замовникові послуги з приймання вантажу (п.1.1.); вантажоодержувач надає послуги за цим договором з приймання вантажів із залізничних цистерн на склади (місця зберігання вантажу) замовника за адресами: Київська обл., м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, 127-Б та Київська обл., с.Крячки, вул.Кривова,42 (п.1.3.) для виконання цього договору замовник зазначає вантажоодержувача у залізничних накладних як вантажоодержувача у зв'язку із наявністю сертифікату перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів залізничним транспортом; приймання вантажу здійснюється вантажоодержувачем, а оплата за надані послуги здійснюється замовником (п.1.4.); строк дії договору - до 31.12.2022.

У п.3.4. договору передбачено, що вантажоодержувач на підставі фактично наданих послуг за звітний місяць виставляє замовнику акт виконаних робіт за такий місяць. За підсумками наданої послуги вантажоодержувач і замовник підписують акти виконаних робіт.

01.02.2022 замовник оформив заяву №2 на приймання вантажу відповідно до додаткової угоди від 03.07.2020 до договору №24/ТОГ-20 від 01.07.2020, про надання послуги з приймання нафтопродуктів із залізничних цистерн на склад за такими реквізитами: ТзОВ «Аліум-Пром», дата перевезення - 01.02.2022 - 30.04.32022, вид пального - бензин моторний, пальне дизельне, кількість цистерн - 74, адреса розвантаження - м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, 127-Б.

Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЦОТГ-0000819 від 30.04.2022 виконавець надав послуги отримання вантажу на складі підприємства кількістю 75, вартість послуг 14 800,00грн. Акт підписано ТзОВ «Аліум-Пром» (замовник) та ПП «Трансоіл Груп».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2450/22(914/690/24), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2024, задоволено позов ТзОВ «БНК-Україна та зобов'язано ТзОВ «Аліум-Пром» повернути ТзОВ «БНК-Україна» 576 170 літрів дизельного пального остаточною митною вартістю 11 628 348,83 грн.

У цьому рішенні встановлено такі обставини:

- 28.12.2018 між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» укладено договір зберігання №510/АМ-18, відповідно до п.1.1. якого, зберігач (відповідач) зобов'язується за винагороду надавати поклажодавцеві (позивачу) послуги з прийому, зливу, зберігання та відпуску (відвантаження) паливо-мастильних матеріалів (ПММ) (надалі - товар) протягом терміну дії цього договору;

- зберігач зобов'язується за першою письмовою вимогою поклажодавця повернути товар поклажодавцеві або за його вказівкою виконати налив, відпуск (відвантаження) товару третій особі - «отримувачу» (п. 1.1. договору);

- 27.05.2020 між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» укладено додаткову угоду до договору зберігання №510/АМ-18; внесено зміни в п. 1.9. договору та визначено, що зберігання пального здійснюється за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, тобто на нафтобазі відповідача;

- 13.02.2022 позивачем передано на зберігання на нафтобазу відповідача 476,55 тон дизельного пального, що в перерахунку на літри становить 576 170 л.; вказаний факт підтверджується: - копією акту № ЦО0000332 приймання нафтопродуктів за кількістю від 14.02.2022; - копіями акцизних накладних, підписаними позивачем та відповідачем;

- відповідно до п. 3.1. договору зберігання відпуск (відвантаження) товару зберігачем з нафтобази здійснюється на підставі письмового розпорядження поклажодавця; відпуск (відвантаження) товару поклажодавцеві або отримувачу супроводжується випискою зберігачем товарно-транспортної накладної та/або актами приймання-передачі (видатковими накладними) відповідно до вимог до Інструкції № 281 (п. 3.2 договору);

- згідно з п. 3.3., п.3.4. договору підтвердженням повернення товару поклажодавцеві з відповідального зберігання є акт приймання-передачі товару зі зберігання, який підписується уповноваженими представниками сторін; щомісяця до 5 числа місяця, наступного за звітним, зберігач надає поклажодавцеві звіт про відпуск товару зі складу із зазначенням дати, обсягу, щільності, номерів машин;

- у пункті 12.1 договору сторони визначили, що усі повідомлення, що направляються сторонами одна одній відповідно до цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі. Для цілей цього договору до письмової форми прирівнюються повідомлення, передані за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти (як вкладення у формі) з подальшим наданням оригіналу. Сповіщення, надіслані за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти мають силу оригіналу до моменту отримання адресатом оригіналу відповідного повідомлення. Про отримання оригіналу повідомлення одержувач письмово, за допомогою факсимільного та /або електронного зв'язку, оповіщає іншу сторону;

- зважаючи на прийняття товару на зберігання менеджером нафтобази, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Оникієнка, 127-б Анною Горобей (horobei.a@klo.ua) на електронну адресу менеджера ТзОВ «БНК-Україна» Пешевич Юлії надіслано акт №ЦО0000332 приймання нафтопродуктів за кількістю від 14.02.2022; прийняття на зберігання підтверджується актом форми № 5-НП, який надіслано на електронну пошту позивача;

- весь процес фактичного переміщення пального між платниками акцизного податку (якими на момент передання на зберігання були позивач та відповідач) згідно чинного законодавства супроводжується реєстрацією акцизних накладних. Порядок складання акцизних накладних визначений Порядком ведення Єдиного реєстру акцизних накладних затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 114 (надалі - "Порядок реєстрації"). Відповідно до абз. 2 п. 5 Порядку реєстрації, акцизна накладна складається у двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового, зокрема, з акцизного складу пересувного до акцизного складу. Акцизний склад пересувний в даних правовідносинах це - вантажний залізничний вагон, яким здійснювалась поставка пального, акцизний склад - приміщення нафтобази, яка розташована за адресою: Київська область, м.Бровари, вул. Оникієнка, 127-б; розпорядник акцизного складу - ТзОВ «Аліум-Пром». Реалізація пального або спирту етилового - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/ акцизного складу пересувного до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; будь-яким іншим особам;

- передання майна на зберігання та отримання його на зберігання є його реалізацією та оформляється шляхом складання акцизної накладної в двох примірниках, перший примірник якої підписується поклажодавцем (позивачем), а другий - зберігачем (відповідачем). Перший примірник складеної акцизної накладної реєструється в Реєстрі, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складення надсилається розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового (абз. 4 п. 5 Порядку реєстрації). Розпорядник акцизного складу/розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов'язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в Реєстрі після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в Реєстрі та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний (абз. 5 п. 5 Порядку реєстрації);

- партія пального в кількості 576 170 літрів ввезена на територію України на початку лютого 2022 року залізничним транспортом;

- за результатами передання майна на зберігання відповідачу вказаної партії пального позивачем зареєстровані перші та другі примірники акцизних накладних; видача та реєстрація акцизних накладних позивачем та відповідачем підтверджується також листом ДПС України від 04.07.2023 за № 17790/6/99-00-09-03-02-06 від 04.07.2023 та витягом з додатку №1 до вказаного листа щодо інформації, яка стосується відповідача;

- відповідач отримав на зберігання дизельне пальне, яке належить позивачу в кількості 576 170 л;

- ліквідатор ТзОВ «БНК-Україна» неодноразово вчиняв заходи щодо встановлення обсягу майна, яке перебуває на зберіганні позивача, проте ТзОВ «Аліум-Пром» повідомило, що в період тимчасово окупації рф частини Київської області з 24.02.2022 частину бухгалтерських документів та паливо-мастильні матеріали, які в цей період зберігались підприємством, внаслідок проведення бойових дій було знищено.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2025, якою направлено справу №914/2450/22 (914/1083/24) на новий розгляд, зазначено, що обставини, встановлені у справі №914/2450/22 (914/690/24) є преюдиційними для розгляду цієї справи.

Отже, між позивачем та третьою особою існували правовідносини на підставі договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018, в тому числі впродовж лютого - березня 2022 року.

Третя особа 09.09.2024 надала суду пояснення про те, що товар, який є предметом спору, є предметом договору №192/2-А95-22/Д від 22.02.2022 поставки товару, укладеного ТзОВ «БНК-Україна» на адресу ТзОВ «Аліум-Пром», згідно із заявкою №2 на приймання вантажу до договору перевезення вантажу від 01.07.2020 №24/ТОг-20, укладеного між ТзОВ «Аліум-Пром» та ПП «Трансоіл-Груп», ПП «Трансоіл-Груп» надано ТзОВ «Аліум-Пром» послуги перевезення вантажу та доставлено вантаж по залізничній накладній №23328285 до адреси розвантаження з подальшою його передачею ТзОВ «Аліум-Пром».

До пояснень надано копію договору №192/2-А95-22/Д від 22.02.2022 поставки товару, укладеного між ТзОВ «БНК-Україна» (постачальник) та ТзОВ «Аліум-Пром» (покупець), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити в строк до 11.03.2022 нафтопродукти товар, бензин неетильований А-95-Євро5-Е0, виробництва ВАТ Мозирський НПЗ (Республіка Білорусь) у кількості до 293 850,00 кг. (пункт 1.1 договору поставки товару). Відповідно до пункту 1.2 договору враховуючи поставку товару на умовах DAP ст. Словечно (Гомельська обл.), покупець зобов'язався надати постачальнику рознарядку на передачу товару у власність покупця та прийняти товар у строк до 10.03.2022. Ціна договору 11 686 414,50 грн. у т.ч. ПДВ. (пункт 2.1 договору).

23.02.2022 ТзОВ «БНК-Україна» оформило рознарядку №28/02 щодо поставки нафтопродуктів, у якій просило ТзОВ «Аліум-Пром» згідно з договором від 28.12.2018 №510/АМ-18 перекласти з картки відповідального зберігання ТзОВ «БНК-Україна» автомобільний бензин марки АИ-95-К-Евро в кількості 173,100 на картку ТзОВ «Аліум-Пром».

За видатковою накладною №2256 від 23.02.2022 постачальник передав, а покупець прийняв на складі 74963000, 74963547, 73059404 товар - бензин неетильований АИ-95-К5-Євро у кількості 173,1 тон на загальну суму 6 884 187,00 грн. на підставі договору №192/2-А95-22/Д від 22.02.2022.

23.02.2022 постачальник на вказану поставку партії товару склав податкову накладну № 2256.

23.02.2022 ТзОВ «БНК-Україна» оформило рознарядку №28/02-1 щодо поставки нафтопродуктів, у якій просило ТзОВ «Аліум-Пром» згідно з договором від 28.12.2018 №510/АМ-18 перекласти з картки відповідального зберігання ТзОВ «БНК-Україна» автомобільний бензин марки АИ-95-К-Евро в кількості 120,750 на картку ТзОВ «Аліум-Пром».

Третя особа надала також копії:

- акту №ЦО0000402 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 06.03.2022 (м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, 127-Б, складеного комісією у складі директора ТзОВ «Аліум-Пром» ОСОБА_2 , начальника нафтобази ОСОБА_1 , заступника начальника ОСОБА_3 , про приймання бензину А-95-Євро5-ЕО (бензин неетильований АИ-95-К5-Евро клас D), вантажовідправник ВАТ «Мозирський НПЗ», постачальник ТзОВ «БНК-Україна», станція відправлення Барбаров БЧ, станція призначення Бровари, дата відправлення 22.02.2022, дата прибуття та приймання 06.03.2022, паспорт якості - 280, договір зберігання - №510/АМ-18 від 28.10.2018;

- акту №ЦО0000403 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 07.03.2022 (м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, 127-Б, складеного комісією у складі директора ТзОВ «Аліум-Пром» ОСОБА_2 , начальника нафтобази ОСОБА_1 , заступника начальника ОСОБА_3 , про приймання бензину А-95-Євро5-ЕО (бензин неетильований АИ-95-К5-Евро клас D), вантажовідправник ВАТ «Мозирський НПЗ», постачальник ТзОВ «БНК-Україна», станція відправлення Барбаров БЧ, станція призначення Бровари, дата відправлення 22.02.2022, дата прибуття 06.03.2022, дата приймання 07.03.2022, паспорт якості - 280, договір зберігання - №510/АМ-18 від 28.10.2018.

17.03.2022 ТзОВ «Аліум-Пром» склало заявку на поповнення (коригування) залишку пального - бензину вагою 293 850,00 кг.

Відповідно до копії наказу ТзОВ «Аліум-Пром» №25-к від 12.12.2017 ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду начальника нафтобази м.Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, з 13.12.2017.

Відповідно до копії наказу ТзОВ «Аліум-Пром» №АМК-0401/1 від 01.04.2022 ОСОБА_1 , начальника нафтобази ( АДРЕСА_1 ) звільнено з роботи за власним бажанням з 01.04.2022.

Водночас, позивач надав суду копію довіреності від 03.01.2022, виданої Алдохіну І.М. ПП «Трансоіл Груп», відповідно до якої до повноважень Алдохіна І.М. входило одержувати та відправляти вантажі у вагонах та порожні вагони, а також здійснювати переадресування вантажів та підписання документів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.09.2024 за клопотанням позивача у ТзОВ «Аліум-Пром» витребувано для огляду у судовому засіданні оригінали таких документів:

- договору поставки товару № 192/2-А95-22/Д від 22.02.2022 між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром»;

- додаткової угоди до договору поставки товару №192/2-А95-22/Д від 22.02.2022 між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром»; - видаткової накладної № 2256 від 23.02.2022;

- податкової накладної № 2256 від 23.02.2022;

- листа ТзОВ «БНК-Україна» від 23.02.2022 № 28/02; - видаткової накладної № 2267 від 23.02.2022 ; - податкової накладної № 2267 від 23.02.2022 ;

- листа ТзОВ «БНК-Україна» від 23.02.2022 № 28/02-1;

- докази реєстрації податкової накладної № 2256 від 23 лютого 2022 року та податкової накладної № 2267 від 23 лютого 2022 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, в тому числі квитанції про реєстрацію таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- акцизних накладних, які підписувались сторонами шляхом накладення електронного цифрового підпису за результатами переходу права власності на пальне;

- заявки на поповнення (коригування) залишку пального від 17.03.2022 № 165;

- актів зливу від 06.03.2022 та 07.03.2022.

У поясненні від 26.09.2024 третя особа повідомила суд про те, що подані суду копії є сканкопіями оригіналів документів, які були скановані ще у лютому-березні 2022 року. Для здійснення виробничої діяльності третя особа орендує офісні приміщення та склад нафтопродуктів, розташовані за адресою: Київська область, Фастівський район, с.Крячки, вул.Кривова, 42 (договір оренди в№3/ЄП-21 від 01.11.2023). 27.02.2022 близько 00:30 - 00:45 збройні сили російської федерації, порушуючи закони і звичаї війни, здійснили ракетний обстріл, внаслідок якого пошкоджено об'єкти цивільної інфраструктури, зокрема, приміщення та склад ТзОВ «Аліум-Пром». Згодом, 12.06.2024, внаслідок ракетного обстрілу о 04:10 виникла пожежа, яка унеможливила будь-яку діяльність, окрім ліквідації пожежі.

Таким чином, подати витребовувані оригінали для їх огляду неможливо у зв'язку з їх фізичним знищенням.

Щодо акцизних та податкових накладних, третя особа зазначила, що саме позивач порушив обов'язок зареєструвати такі накладні. Згодом, третя особа була змушена подати уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додаткову вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

До пояснень додано розрахунок з квитанцією про реєстрацію, заявку на поповнення (коригування) залишку пального від 17.03.2022 з квитанцією про реєстрацію, копію постанови Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 08.09.2022 про визнання потерпілим в кримінальному провадженні №42022112310000038 від 27.02.2022 за фактом нанесення удару крилатими ракетами російськими військами, внаслідок чого відбулося пошкодження резервуарів з пальним у с.Крячки, Фастівський район, Київська область. Згодом влучання ракет відбулось ще двічі.

У зв'язку з ненаданням суду оригіналів доказів, суд першої інстанції не взяв до розгляду письмових доказів, наданих третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача документи, а саме: - копію договору поставки товару № 192/2- А95-22/Д від 22.02.2022 ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром»; - копію додаткової угоди до договору поставки товару № 192/2-А95-22/Д від 22 лютого 2022 року між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром»; - копію видаткової накладної № 2256 від 23 лютого 2022 року; - копію податкової накладної № 2256 від 23 лютого 2022 року; лист ТзОВ «БНК-Україна» від 23.02.2022 № 28/02; - копію видаткової накладної № 2267 від 23 лютого 2022 року; - копію податкової накладної № 2267 від 23 лютого 2022 року; - копію листа ТзОВ «БНК-Україна» від 23.02.2022 № 28/02-1; - копію актів зливу від 06.03.2022 та 07.03.2022.

Ухвалою суду від 18.08.2025 було витребувано у ТзОВ «Аліум-Пром» для огляду в судовому засіданні оригінал Акту прийому-передачі товару на зберігання, відповідно до якого ТзОВ «Аліум-Пром» отримано на зберігання партію бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 та була злита на нафтобазу, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б та відкладено підготовче судове засідання на 17.09.2025.

16.09.2025 від ПП «Трансоіл Груп» надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме копій наступних документів:

1. Договір від 01.07.2020 року № 24/ТОГ-20 з додатковою угодою.

2. Заявка №2 на приймання вантажу до договору перевезення вантажу від 01.07.2020 року № 24/ТОГ-20.

3. Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЦОТГ-0000819 від 30.04.2022р.

4. Додаток до акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ЦОТГ-0000819 від 30.04.2022.

5. Накази №№ 25-к, АМК-0401/1.

6. Залізничні накладні №№ 23327895, 23327909, 23327862, 23327935, 23327999, 23327886, 23327861.

7. Платіжні інструкції №№ 2385, 2387, 2389, 2391, 2403, 2414, 2428.

8. Договір зберігання № 510/АМ-18 від 28.12.2018 між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» з додатковими угодами.

9. Лист від 04.03.2022 про переадресацію.

10. Лист від 18.02.2025 ТзОВ «Аліум-Пром».

В ухвалі Господарського суду Львівської області від 17.09.2025 зазначено, що в судовому засіданні представник третьої особи надала для огляду суду частину витребуваних ухвалою від 18.08.2025 документів, копії яких судом було долучено до матеріалів справи, а саме:

1.Договір № 24/ТОГ-20 від 01.07.2020.

2.Додаткова угода до договору №24/ТОГ-20 від 03.07.2020.

3.Додаток до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ЦОТГ 0000819 від 30.04.2022.

В описовій частині оскаржуваного рішення зазначено, що крім того, представником третьої особи для огляду було надано також й інші оригінали документів, а саме: договір оренди № 1/ЄП-18 між ТзОВ «Європетроліум» та ТзОВ «Аліум-Пром»; договір оренди № 3/ЄП-21 між ТОВ «Європетроліум» та ТзОВ «Аліум-Пром»; договір оренди № 329/АБ-20 між ТзОВ «Аліум-Пром» та ТОВ «Автобансервіс»; договір зберігання № 510/АМ-18, укладений між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром».; акти здачі-приймання до договору № 510-АМ-18 від 31.12.2021; акти здачі-приймання до договору № 510-АМ-18 від 31.01.2022; акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП № ЦО0000402 від 06.03.2022 та № ЦО0000403 від 07.03.2022; залізничну накладну БЧ 23327862.

Окрім того, в матеріалах справи наявні копії листа (подані відповідачем та третьою особою) від 04.03.2022, у якому ТзОВ «Аліум-Пром» просить ПП «Трансоіл Груп» по виробничій необхідності (через пожежу внаслідок ракетного обстрілу 27.02.2022 на ст.Васильків-1) переадресувати залізничні вагони ЗН23328285 : 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 по ст. Васильків-1 за первинними документами згідно з реквізитами одержувача (найменування вантажу - бензин неетильований АІ-95-К5-Євор, вантаж ЄТСНВ-_211056,, ГНГ-,27140000_, найменування вантажовідправника: ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» на станцію Бровари Південно-західної залізниці на під'їзну колію ТзОВ «Енергосбут Інвест» до нафтосховища підприємства, розташованого у м.Бровари, Київської області, по вул.О.Оникієнка,127Б.

Відповідач та третя особа просять врахувати обставини, встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 03.09.2025 у справі №911/1312/25 за позовом ПП «Трансоіл Груп» до ТзОВ «Аліум-Пром» про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - 293 850 кг бензину неетильованого АИ-95-К5-Евро та 186 200 кг дизельного пального ДТ-3-К5, сорт F СТБ 1658-2015, проте, вказане рішення не було подане суду під час розгляду справи в суді першої інстанції і, відповідно, не може бути враховане під час апеляційного перегляду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом судового розгляду, в межах справи про банкрутство ТзОВ «БНК-Україна», є вимоги боржника в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Коваля В.В. до ПП «Трансоіл Груп» про стягнення вартості безпідставно збереженого майна.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що в лютому 2022 року з території республіки білорусь ТзОВ «БНК-Україна» здійснено ввезення на територію України партії пального, яка належала на праві власності позивачу та якою відповідач протиправно розпорядився. При цьому, відповідно до інформації АТ «Укрзалізниця», відповідач у товарно-супровідних документах вказаний одержувачем спірної партії пального.

Рішення суду першої інстанції, що переглядається в апеляційному провадженні, ухвалене за результатами нового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Верховний суд, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 18.06.2025 вказав, що передчасним і таким, який суперечить встановленим обставинам справи, є висновок судів першої та апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог з тих підстав, що між позивачем та відповідачем договірні взаємовідносини відсутні і що саме відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування вартості майна (бензину), на користь позивача.

Зокрема, Верховний суд вказав, що не зважаючи на встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2450/22(914/690/24) обставини укладення між позивачем та третьою особою договору зберігання №510/АМ-18, які є преюдиційними для цього спору, суди попередніх інстанцій не надали оцінки наявності чи відсутності між позивачем у цій справі та третьою особою - ТзОВ «Аліум-Пром» договірних відносин, які полягають у укладенні договору зберігання №510/АМ-18.

Відсутність встановлення судами попередніх інстанцій вказаних обставин справи та надання їм оцінки, з урахуванням того, що судами встановлено, що партія бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 була злита на нафтобазу, яка розташована за адресою: м.Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б та експлуатується ТзОВ «Аліум-Пром» свідчить про передчасність висновку, який викладений в оскаржуваних судових рішеннях, про те, що саме відповідач (ПП «Трансоіл Груп») зобов'язаний здійснити відшкодування вартості майна (бензину), на користь позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що обставини щодо укладення ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» договору зберігання №510/АМ-18 від 28.12.2018 встановлено у рішенні Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2450/22(914/690/24) за позовом ТзОВ «БНК-Україна» про зобов'язання ТзОВ «Аліум-Пром» повернути ТзОВ «БНК-Україна» 576 170 літрів дизельного пального остаточною митною вартістю 11 628 348,83 грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зокрема, у рішенні Господарського суду Львівської області від 22.05.2024 у справі №914/2450/22(914/690/24) встановлено, що відповідно до п.1.1. договору зберігання зберігач (відповідач) зобов'язується за винагороду надавати поклажодавцеві (позивачу) послуги з прийому, зливу, зберігання та відпуску (відвантаження) паливо-мастильних матеріалів (ПММ) (надалі - товар) протягом терміну дії цього договору, а зберігач зобов'язується за першою письмовою вимогою поклажодавця повернути товар поклажодавцеві або за його вказівкою виконати налив, відпуск (відвантаження) товару третій особі - «отримувачу» (п. 1.1. договору).

27.05.2020 між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» укладено додаткову угоду до договору зберігання №510/АМ-18; внесено зміни в п. 1.9. договору та визначено, що зберігання пального здійснюється за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, тобто на нафтобазі ТзОВ «Аліум-Пром».

Відповідно до умов цього договору, в редакції додаткової угоди від 27.05.2020, сторонами було погоджено два місця зберігання товару, а саме: за адресою: Київська область, Васильківський район, с. Крячки, вул. Кривова, 42 та Київська область, м. Бровари, вул. Олега Онікієнка, 127б (місце де було злито спірний товар (бензин)).

Як визначено в п.2.4 договору зберігання, прийом (передача) товару на зберігання оформляється актом прийому-передачі товару на зберігання, який складається у день передачі (зливу) товару на зберігання і підписується уповноваженими представниками сторін цього договору. Акти прийому-передачі товару на зберігання складаються на підставі актів приймання ПММ за кількістю та формою 5-НП (з урахуванням особливостей приймання товару за кількістю, визначених в цьому договорі), підписаних представниками сторін.

Згідно з п.2.5 договору зберігання, датою прийняття товару на зберігання є дата підписання сторонами акту прийому-передачі.

Суд першої інстанції в оскарженому рішенні встановив, що жодним із учасників справи не надано доказів передання позивачем на зберігання третій особі оспорюваної партії товару, а саме підписаного уповноваженими представниками сторін договору зберігання акту прийому-передачі товару на зберігання. Відтак, сторонами не надано доказів передачі приймання на зберігання 293 850,00 кг. пального позивача, а тому доводи ТзОВ «Аліум-Пром» про отримання вказаного пального в рамках укладеного договору зберігання № 510/АМ-18 з позивачем, суд вважає безпідставними. Зважаючи на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що не було встановлено правовідносин зберігання між ТзОВ «БНК-Україна» та ТзОВ «Аліум-Пром» партії бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 та була злита на нафтобазу, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б відповідно до договору зберігання № 510/АМ-18 від 28.12.2018.

Позивач у поясненнях до апеляційної скарги просить врахувати висновки Верховного Суду у справі №914/2450/22 (914/2348/24), викладені у постанові від 18.12.2025 щодо цих же правовідносин учасників справи, однак щодо партії дизельного пального, а не бензину.

Зокрема, у справі №914/2450/22 (914/2348/24) розглядався позов ТзОВ «БНК-Україна» до ПП «Трансоіл-Груп», за участю третьої особи - ТзОВ «Аліум-Пром», про стягнення 10 259 620,00 грн. вартості безпідставно збереженого майна.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №914/2450/22 (914/2348/24) залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення вартості безпідставно збереженого майна з відповідача, оскільки саме відповідач безпідставно розпорядився належним позивачу майном.

У п.55 цієї постанови Верховний Суд взяв до уваги те, що судами встановлено факт укладення 28.12.2018 між ТзОВ «БНК-Україна» (поклажодавець) та ТзОВ «Аліум-Пром» (зберігач) договору зберігання №510/АМ-18, проте учасниками справи не підтверджено належними та допустимими доказами (відсутній підписаний акт прийому-передачі товару) факт передання та отримання товару - 186 200 кг дизельного пального позивача, на зберігання.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що обставини справи №914/2450/22 (914/2348/24) є аналогічними до обставин справи, що переглядається в апеляційному порядку, у справі беруть участь ті ж суб'єкти господарювання.

Водночас, у справі №914/2450/22 (914/2348/24) в судових рішеннях було встановлено, що після завантаження дизельного пального в автомобільні цистерни доля дизельного пального позивачу не відома.

Натомість, у цій справі - №914/2450/22 (914/1083/24), на підставі поданих учасниками справи доказів встановлено, що партія бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 та була злита на нафтобазу, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, яка обслуговується третьою особою - ТзОВ «Аліум-Пром».

При цьому, третя особа підтверджує обставини злиття спірного товару на її нафтобазу.

Слід наголосити, що направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд у постанові від 18.06.2025 надав обов'язкові вказівки, відповідно до яких, із врахуванням того, що партія бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 була злита на нафтобазу, яка розташована за адресою: м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б та експлуатується ТзОВ «Аліум-Пром», підлягає встановленню чи саме відповідач (ПП «Трансоіл Груп») зобов'язаний здійснити відшкодування вартості майна (бензину) позивачу.

Колегія суддів враховує, що у п.1.8 договору зберігання сторони погодили, що прийом, зберігання, відпуск та облік товару здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 (далі Інструкція-281).

Зберігання товару за цим договором здійснюється на нафтобазі зберігача відповідно до інструкції-281, згідно з п.6, п.п.6.3.

У Розділі 4 договору визначено обов'язки зберігача, а саме - здійснити приймання (злив) товару, що підлягає зберіганню, відповідно до умов цього договору (п.4.2.), оформити і підписати зі свого боку акт зливу товару в день здійснення зливу, акт прийому-передачі товару на зберігання і товарно-транспортну накладну в день повернення товару зі зберігання, акт прийому-передачі зі зберігання (п.4.3.).

У п.5.4. договору передбачено обов'язок поклажодавця підписати зі свого боку акт приймання ПММ за кількістю (форма 5-НП), акт прийому-передачі товару на зберігання, а також повернути один примірник акту приймання товару за кількістю та акту приймання-передачі товару зберігачу.

Відповідно до п.5.2.6. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України №281/171/578/155 результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

В описовій частині оскаржуваного рішення зазначено, що в судовому засіданні 17.09.2025 представник третьої особи для огляду надав, серед іншого, акти здачі-приймання до договору № 510-АМ-18 від 31.12.2021; акти здачі-приймання до договору № 510-АМ-18 від 31.01.2022; акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП № ЦО0000402 від 06.03.2022 та № ЦО0000403 від 07.03.2022; залізничну накладну БЧ 23327862.

Відтак в матеріалах справи наявні копії документів, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні суду першої інстанції, відповідно до яких:

- комісія у складі директора ТзОВ «Аліум-Пром» Острівського М.М., начальника нафтобази Алдохіна І.М., заступника начальника Стародуба В.А., склала акт №ЦО0000402 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 06.03.2022 (м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, 127-Б) про приймання бензину А-95-Євро5-ЕО (бензин неетильований АИ-95-К5-Евро клас D), вантажовідправник ВАТ «Мозирський НПЗ», постачальник ТзОВ «БНК-Україна», станція відправлення Барбаров БЧ, станція призначення Бровари, дата відправлення 22.02.2022, дата прибуття та приймання 06.03.2022, паспорт якості - 280, договір зберігання - №510/АМ-18 від 28.10.2018;

- комісія у складі директора ТзОВ «Аліум-Пром» Острівського М.М., начальника нафтобази Алдохіна І.М., заступника начальника Стародуба В.А., склала акт №ЦО0000403 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 07.03.2022 (м.Бровари, вул.Олега Оникієнка, 127-Б) про приймання бензину А-95-Євро5-ЕО (бензин неетильований АИ-95-К5-Евро клас D), вантажовідправник ВАТ «Мозирський НПЗ», постачальник ТзОВ «БНК-Україна», станція відправлення Барбаров БЧ, станція призначення Бровари, дата відправлення 22.02.2022, дата прибуття 06.03.2022, дата приймання 07.03.2022, паспорт якості - 280, договір зберігання - №510/АМ-18 від 28.10.2018.

Вказані акти не підписано зі сторони позивача.

Водночас, третя особа пояснила, що представники ТзОВ «БНК-Україна», засновником якого є Республіканське унітарне підприємство «Виробниче об'єднання «Бєлоруснафта» (відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) після початку повномасштабного вторгнення (з 24.02.2022) припинили будь-яке спілкування з контрагентом (ТзОВ «Аліум-Пром»), перестали відповідати на дзвінки та електронні листи, тобто фактично були недоступними для комунікації.

Щодо переадресування партії товару третя особа у поясненнях зазначала, що злив пального на нафтобазу в с.Крячки був неможливим у зв'язку з пожежею, що виникла 27.02.2022 внаслідок ракетного обстрілу і тривала більше десяти днів.

Слід зазначити, що відомості щодо пожежі на нафтобазі в с.Крячки в Київській області, яка мала місце 27.02.2022 є загальновідомими обставинами, які широко висвітлювались засобами масової інформації. Також ці обставини детально описано у постанові Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора від 08.09.2022 про визнання ТзОВ «Аліум-Пром» потерпілим в кримінальному провадженні №42022112310000038 від 27.02.2022.

Також колегія суддів враховує, що в матеріалах справи наявні копії листа (подані відповідачем та третьою особою) від 04.03.2022, у якому ТзОВ «Аліум-Пром» просить ПП «Трансоіл Груп» по виробничій необхідності (через пожежу внаслідок ракетного обстрілу 27.02.2022 на ст.Васильків-1) переадресувати залізничні вагони ЗН23328285 : 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 по ст. Васильків-1 за первинними документами згідно з реквізитами одержувача (найменування вантажу - бензин неетильований АІ-95-К5-Євор, вантаж ЄТСНВ-_211056,, ГНГ-,27140000_, найменування вантажовідправника: ВАТ «Мозирський нафтопереробний завод» на станцію Бровари Південно-західної залізниці на під'їзну колію ТзОВ «Енергосбут Інвест» до нафтосховища підприємства, розташованого у м.Бровари, Київської області, по вул.О.Оникієнка,127Б.

За доводами апелянта саме у зв'язку з отриманням цього листа, ПП «Трансоіл Груп», яке надавало третій особі послуги з приймання вантажу (одержувач вантажу) здійснив переадресування партії товару на нафтобазу м.Бровари, Київської області, по вул.О.Оникієнка,127Б, яка також експлуатується ТзОВ «Аліум-Пром».

17.03.2022 ТзОВ «Аліум-Пром» склало заявку на поповнення (коригування) залишку пального - бензину вагою 293 850,00 кг. До матеріалів справи додано копію такої заявки з квитанцією про реєстрацію.

Розглянувши наведені доводи та докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що вірогідними є твердження апелянта та третьої особи, що спірний товар було отримано третьою особою в рамках договору зберігання.

В будь-якому разі, з матеріалів справи встановлено що спірну партію бензину злито на нафтобазу ТзОВ «Аліум-Пром», на чому також наголосив Верховний Суд у постанові від 18.06.2025, направляючи справу на новий розгляд із вказівкою встановити належного відповідача у спірних правовідносинах.

Так, належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності відомостей про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення.

Захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси позивача саме від відповідача.

Права, передбачені ГПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №904/5669/21 (904/801/22). Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ст.50 ГПК України), відрізняється за обсягом прав та обов'язків (постанова Верховного Суду від 24.03.2021 у справі №1316/364/12).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача як сторони у справі, а також зміст позовних вимог (п.п. 2, 4 ч. 3 ст.162 ГПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Тобто саме суд на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ГПК України, ураховуючи завдання господарського судочинства має визначити характер спірних правовідносин та суб'єктів, які є учасниками цих правовідносин (сторони спору), і за результатами цього вирішити відповідний спір.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 4 ст. 48 ГПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в ч. ч. 1, 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За власною ініціативою суд не може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 26.11.2019 у справі № 905/386/18, у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 921/273/20, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ГПК України.

Верховний Суд у постановах від 28.10.2020 у справі №761/23904/19, від 20.01.2021 у справі №203/2/19 дійшов висновку, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.

Слід зазначити, що у цьому випадку, предметом позову є стягнення вартості безпідставно збереженого майна.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.2 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ч.2 ст.1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.09.2024 у справі №201/9127/21, на яку покликається апелянт, серед іншого, викладено правові висновки відповідно до яких відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Відносини з відшкодування вартості безпідставно збереженого майна за своїм змістом не є суто кондикційними (у вузькому чи широкому значенні), а пов'язані зі вжиттям спеціальних заходів замість повернення безпідставно збереженого майна з огляду на неможливість його повернення в натурі. Тлумачення статті 1213 ЦК України дає підстави для висновку, що відшкодування вартості безпідставно збереженого майна застосовується у випадку встановлення неможливості повернення майна в натурі, що може бути пов'язане зі знищенням речі, її переробленням, втратою, протиправною передачею третій особі тощо (п.110-111).

Ці висновки є загальними та підлягають врахуванню, попри те, що фактичні обставини у справі №201/9127/21 не є подібними до спірних фактичних обставин.

Також загальні висновки щодо кондикційних обставин викладено у п.80-82 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, а саме:

« 80.Конструкція частини першої статті 1212 ЦК України свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

81. Сутність зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).

82. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19)».

Як вбачається із матеріалів справи, ПП «Трансоіл-Груп» здійснювало приймання і доставлення вантажу позивача по залізничній накладній № 23328285 на підставі договору від 01.07.2020 за № 24/ТОГ-20 послуг з приймання вантажу та перевезення (та додаткової угоди від 03.07.2020), укладеного між ТзОВ «Аліум-Пром» і ПП «Трансоіл-Груп», відповідно до п. 1.1. якого замовник (ТзОВ «Аліум-Пром») доручає, а перевізник, вантажоодержувач (ПП «Трансоіл-Груп») бере на себе зобов'язання надати замовникові послуги з приймання вантажу та перевезення, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.

Таким чином, дійсно, між позивачем та відповідачем не встановлено договірних правовідносин, проте договірні правовідносини існують між відповідачем і третьою особою і в рамках цих відносин відповідач на виконання замовлень третьої особи здійснював приймання вантажів, в тому числі в лютому 2022 року.

Також існування договірних правовідносин зберігання встановлено між позивачем та третьою особою.

Із врахуванням того, що матеріалами справи підтверджено, що партія бензину, яка слідувала у складі вагонів 74963000, 74952862, 74963547, 74986571, 73059404 була злита на нафтобазу, яка розташована за адресою: м.Бровари, вул. Олега Оникієнка, 127-б, та експлуатується ТзОВ «Аліум-Пром», враховуючи існування між сторонами договірних правовідносин зберігання та наявність в матеріалах справи вірогідних доказів того, що злив спірної партії бензину на нафтобазу ТзОВ «Аліум-Пром» відбувся в межах цих договірних правовідносин, зважаючи, що ТзОВ «Аліум-Пром» не заперечує факту набуття спірного майна, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що належним відповідачем у справі є третя особа, а не ПП «Трансоіл-Груп».

Отже, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав ТзОВ «Аліум-Пром», яке бере участь у справі як третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Якщо предмет позову стосується іншої особи, окрім визначеного стороною відповідача, то незалучення цієї особи до розгляду справи та прийняття судового рішення, яке зачіпає права та інтереси іншої зацікавленої особи є процесуальною підставою для відмови в позові або скасуванні судового рішення без дослідження правильності та аргументованості його прийняття.

Незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог (аналогічні висновки викладено у п.5.36 постанови Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №757/8221/19-ц).

У цьому спорі ТзОВ «Аліум-Пром» не було залучено до участі у справі відповідачем, що забезпечило б ТзОВ «Аліум-Пром» як стороні в господарському спорі можливість в повній мірі скористатись процесуальними правами, а також забезпечило б дотримання принципів рівності та змагальності сторін.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача, скасування рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2025 у справі №914/2450/22 (914/1083/24) та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ч.3 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Таким чином, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 244653,64 грн за подання позовної заяви, за проведення експертизи у розмірі 15145,60 грн, а також суму судового збору в загальному розмірі 1 169 951,88 грн., сплаченого відповідачем за подання скарг до судів апеляційної та касаційної інстанції, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Вимоги апеляційної скарги Приватного підприємства «Трансоіл Груп» від 31.10.2025 (вх. №01-05/3209/25 від 03.11.2025) - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 10.10.2025 у справі №914/2450/22 (914/1083/24) - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

3. Судові витрати - покласти на позивача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БНК-Україна» (79012, м. Львів, вул. Сахарова А. академіка, буд. 42, каб. 407; код ЄДРПОУ 36949031) на користь Приватного підприємства «ТРАНСОІЛ ГРУП» (08148, Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, вул. Зоряна, буд., 20; код ЄДРПОУ 36292016) на користь 1 169 951,88 грн. (один мільйон сто шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну гривню вісімдесят вісім копійок) судових витрат.

5. Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 23.03.2026.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.