Справа №610/322/24 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/711/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.7 ст. 111-1 КК України
Іменем України
16 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняза апеляційною скаргою захисника на вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 05.12.2025 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Балаклія Харківської області, громадянин України, українець, із професійно-технічною освітою, не працюючий, одружений, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
засуджена за ч. 7 ст. 111-1 КК України до 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 (п'ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.
Крім того, цим же рішенням суду вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку, 22 лютого 2022 року президент російської федерації (далі - РФ), реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині президент російської федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому збройними силами РФ, які діяли за наказом керівництва Рф і зс РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами зс та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині за наказом президента РФ зс РФ незаконно вторглись на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи збройні сили РФ та федеральну службу військ національної гвардії РФ.
Одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів зс РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, підрозділів Національної гвардії України для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС Україна та представників правоохоронних органів для протидії збройної агресії зс РФ; перешкоджання військових об'єктів ЗС України, як мають важливе оборонне значення та об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжувався.
У результаті ведення агресивної війни з боку Російської Федерації проти України, точного часу не встановлено, але не раніше 01 березня та не пізніше 20 березня 2022 року збройними формуваннями РФ окуповано м. Балаклія, Ізюмського району, Харківської області з встановленням контролю над життєдіяльністю вказаного населеного пункту.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи громадянином України, з особистих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, бажаючи надати допомогу державі-агресору та її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, добровільно зайняв посаду так званого «бойца специального отделения быстрого реагирования Управления Внутренних Дел Военной Гражданской Администрации Харьковской области».
Виконуючи функціональні обов'язки на займаній посаді у період часу з 01 червня 2022 року по кінець серпня 2022 року, більш точний час не встановлено, проводив обшуки у громадян, забезпечував охорону та контрольно-пропускний режим адміністративної будівлі тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія, збір коштів за оренду торгових місць на території «Центрального ринку» у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Оскільки вважає, що призначене судом покарання не відповідає його особі своїм та за своїм розміром є явно несправедливим. Вказує на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового розгляду, при цьому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, то призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого.
Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Колегія суддів, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, враховуючи, те, що в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченого, вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу, з'ясувавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, якщо не доведено, що обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.
Аналізуючи вищезазначені положення чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повністю дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
За змістом положень статей 84, 85, 86, 87 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається із змісту оскаржуваного вироку, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, оцінив кожний із доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Обґрунтовуючи встановлені фактичні обставини суд першої інстанції послався на показання свідків та документи, якими у повному обсязі підтверджуються встановлені фактичні обставини вчинення ОСОБА_8 дій спрямованих на вчиненнядобровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Так, це підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які останні дали безпосередньо в суді першої інстанції. Крім того ці фактичні дані, підтверджуються наступними документами:
- протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.07.2023 (т. 2 а. с. 234 - 235, 236 - 237);
- протоколу обшуку від 30.11.2022 (т. 2 а. с. 238-240);
- протоколу огляду речових доказів від 30.11.2022 (т. 2 а. с. 241 - 246);
- копії «Приказа о назначении на должность №1-лс (УГ-28/22) от 05.07.2022», яким призначено по «Управлению внутренних дел Временной гражданской администрации Харьковской области до особого распоряжения: ОСОБА_15 , исполнящим обязанности бойца специального отделения быстрого реагирования Управления внутренних дел Временной Гражданской администрации Харьковской области» ( т. 3 а. с.13 - 24);
- з «платежная ведомость» № 4 від 22.08.2022 року на виплату «денежного вознаграждения Управлением внутренних дел Военно-гражаднской администрации Харковской области за период с 01 июля 2022 года до 31 июля 2022 года», під номером №3 містить напис « ОСОБА_15 », також містить номер, серію паспорта, адресу, суму 55 000 та містить підпис (т. 3 а. с. 3 - 4);
- з «Платежная ведомость» № 14 від 24.08.2022 року на виплату «денежного вознаграждения Управлением внутренних дел Военно-гражаднской администрации Харковской области за период с 01 июня 2022 года до 30 июня 2022 года», містить напис під №3 « ОСОБА_15 », де зазначено номер, серію паспорта, адресу, суму 42150 та містить підпис (т. 3 а. с. 5 - 6);
- з речових доказів, які долучено до матеріалів справи, містять папку «Копії та оригінали документів стосовно ОСОБА_15 »;
- постанови слідчого від 24.07.2023 про визнання речовими доказами (т. 3 а. с. 25).
Всі пояснення свідків є логічними, послідовними та узгоджуються як між собою так і з іншими матеріалами кримінального провадження тому у колегії суддів не має підстав для сумніву в їх достовірності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив та дослідив всі надані докази по справі і наведені у вироку, які не викликають сумніву у тому, що висновки суду підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Сторона захисту в апеляційній скарзі зазначає про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки всі докази кримінального провадження у справі покладені в основу обвинувального вироку є недопустимими та отримані в незаконний спосіб.
Однак, ці твердження не знайшли свого підтвердження матеріалами провадження та спростовуються дослідженими судом першої інстанції письмовими доказами, отриманими відповідно до приписів КПК України, та які судом, відповідно до приписів ст. ст. 85, 86 КПК України, визнані належними та допустимими доказами.
Що стосується апеляційних вимог сторони обвинувачення щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_8 через суворість, то колегія суддів зазначає наступне.
Як прямо передбачено ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який у відповідності до статті 12 КК України, є особливо тяжким злочином, а також особу обвинуваченого.
Так, судом враховано, що ОСОБА_8 раніше не судимий, зареєстрований і проживає в м. Балаклія Харківської області, за місцем мешкання характеризується посередньо, як особа, яка до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувалася, з сусідами стосунки не підтримує, у суспільному житті міста участі не приймає, не працює, одружений, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, в органах пробації на обліку також не перебуває.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8 , суд не встановив.
З огляду на наведені у вироку мотиви призначеного ОСОБА_8 покарання, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані вимоги ст. 50, 65 КК України, якими визначаються мета та загальні засади призначення покарання, а тому призначене йому покарання, як основне у виді позбавлення волі на строк 13 (тринадцяти)років з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 (п'ятнадцять) років, так і додаткове у виді конфіскації всього належного йомумайна, не може буде визнане явно несправедливим, у розумінні встановленому ст. 414 КПК України, внаслідок суворості, як то вважає захисник.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, і також вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів - не можливе без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, тому законних та обґрунтованих підстав для застосування до ОСОБА_8 більш м'якого покарання, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального і матеріального права, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Підстав для скасування судового рішення у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам, виходячи з положення ст. 410, 411 КПК України, колегію суддів, не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції не вбачає законних та обґрунтованих підстав для задоволення апеляційних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскільки апеляційною інстанцією не встановлені підстави для зміни чи скасування судового рішення, то вирок суду залишається без змін.
Керуючись ст. 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 05.12.2025 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді