10 березня 2026 року
м. Харків
справа № 643/11066/24
провадження № 22-ц/818/1024/26
Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
Відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Стрикаля Максима Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2025 року у складі судді Поліщук Т.В., -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 в порядку регресу 21 520 044 грн 78 коп.
В обґрунтування позову зазначала, що 29.07.2005 між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 805/16/21-1/5-449, за яким Банк надав ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 200 000 доларів США з кінцевою датою повернення коштів до 10.07.2015.
Відповідно до п.п. 1.3.1., 1.3.2. Кредитного договору в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор уклав договір поруки № 805/13/26/5-1371 від 29.07.2005 з ОСОБА_1 та передав кредитору квартиру АДРЕСА_1 , про що в подальшому було укладено договір Іпотеки № 805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, зареєстрований в реєстрі за № 929. 29.07.2005 між Банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 805/13/26/5-1371.
Відповідно до п. 1.1. Договору поруки поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за виконання позичальником умов щодо сплати суми Кредиту, відсотків за користування Кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним Договором № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005. Відповідно до п. 2.1. Договору поруки основана сума заборгованості за Договором кредиту 200 000 доларів США кінцевий термін погашення кредиту 10.07.2015.
06.06.2006 між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір № 1 про внесення змін до Договору кредиту, за яким кредитор надав позичальнику грошові кошти в розмірі 250 000 доларів США з кінцевою датою повернення коштів до 10.07.2015. У період з 2006 по 2014 роки між Банком та відповідачем було укладено ряд договорів про внесення змін до Кредитного договору, за якими сторони частково змінювали графіки погашення заборгованості, нові умови щодо реструктуризації боргу.
13.11.2014 між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір № 6 про внесення змін до Договору кредиту. Відповідно до п. 1.2. Договору № 6 про внесення змін сторони вирішили змінити валюту Кредиту та перевести суму кредиту 24 237,08 доларів США разом із нарахованими процентами в сумі 303,38 доларів США в національну валюту - гривню. Згідно п. 1.3. Договору № 6 про внесення змін, зміна валюти заборгованості здійснюється шляхом видачі двох разових кредитів загальною сумою 417 187,82 грн., з якої сума одного кредиту складає 196 151,90 грн., а сума іншого кредиту - 331 035,92 грн. Відповідно до п.п. 2.1., 3.1. Договору № 6 про внесення змін, погашення кредитів буде відбуватись до 10 числа включно кожного місяця, починаючи з грудня 2014 року та з кінцевим терміном повернення заборгованості по Кредиту в гривні до 10.07.2016.
19.02.2016 між Банком та відповідачем було укладено Договір № 7 про внесення змін до Договору кредиту, відповідно до п. 2 якого, сторони домовились, що за кредитним договором № 1 заборгованість складає: залишок за тілом в сумі 141 771, 87 грн., заборгованість по процентам в сумі 15 175,91 грн., заборгованість за штрафами та пенями в сумі 19 310,28 грн.; за кредитним договором № 2 - заборгованість складає: залишок за тілом в сумі 165 776,92 грн., заборгованість по процентам в сумі 4 042,98 грн., заборгованість за штрафами та пенями в сумі 21 536,47 грн. Відповідно до п. 3 вказаного Договору № 7, погашення заборгованості за Кредитом в гривні в сумі 156 947,78 грн. здійснюється позичальником не пізніше 19.02.2016. Відповідно до п.п. 4-8 вказаного Договору № 7, після виконання Позичальником умов п. 3 вказаного Договору № 7, встановлено новий кінцевий термін повернення заборгованості по Кредитному договору в гривні до 10.07.2017, надано технічну відстрочку простроченої заборгованості за тіло та процентами Кредиту в гривні та встановлено залишок заборгованості по кредиту у розмірі 116 767,68 грн.
Весь період з 2006 року по 2017 роки усі платежі (тіло кредиту, проценти) по кредитному договору сплачувала позивачка. Загальна сума сплачених коштів по кредитному договору складає 578 498,15 доларів США та 365 177,38 грн. У позивачки з відповідачем була домовленість про те, що вона сплачує усі платежі згідно графіку кредитного договору, а відповідачем в рахунок сплачених платежів буде передано право власності на іпотечну квартиру. Для правильного оформлення даних правовідносин між сторонами, вона стала новим кредитором за даним кредитним та іпотечним договором.
30.07.2018 між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір факторингу про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
Право вимоги за зазначеними вище кредитним та іпотечним договорами було відступлене на ТОВ «ФК «Укрфінстандарт».
30.07.2018 між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та позивачкою було укладено договір про відступлення права вимоги № 331/17, відповідно до якого, позивачка прийняла право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005, укладеного між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , відповідно до якого відступились права вимоги в сумі 124162,29 грн. В цей же день між вказаними сторонами укладено договір (цесії) про відступлення прав за іпотечним договором № 805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, що був посвідчений ПН КМНО Чуловським В.А., відповідно до якого позивачеві передано право вимоги за договором іпотеки, предметом якого є п'яти кімнатна квартира АДРЕСА_2 . Вона мала намір здійснити заміну сторони Кредитора у кредитних зобов'язаннях, у зв'язку з чим звернулась з позовною заявою до Київського районного суду м. Харкова, однак судом у рішенні від 30.05.2019 по справі № 640/14166/18 було відмовлено у задоволенні позовних вимог, на підставі того, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.
Крім того, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2020 у справі № 640/3330/19 було визнано недійсними договір відступлення права вимоги № 331/1 від 30.07.2018, укладений між нею та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», за яким було передано право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 та договір про відступлення прав за іпотечним договором № 805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, зареєстрованим за номером № 11326 від 30.07.2018, укладеного між нею та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт».
Згідно довідки, наданої ПАТ «Укрсоцбанк» від 2018 року, загальна сума сплачених нею коштів по кредитному договору складає 578 498,15 доларів США, що станом на 28.02.2023 відповідно до офіційного курсу гривні, встановленого НУБ еквівалентно 21 154 867,40 грн. та 365 177, 38 грн, а загальна сума складає 21 520 044, 78 грн. Таким чином, вимога щодо повернення сплачених нею коштів по кредитному договору не погашена, у зв'язку із чим позивачка звернулась до суду з позовною заявою про відшкодування коштів в порядку регресу.
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачкою не доведено позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність рішення фактичним обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не було повно з'ясовано всі обставини справи та не надано належної оцінки наданим позивачем доказам якими підтверджується, що ОСОБА_1 , як поручитель ОСОБА_2 за Кредитним договором, сплатила практично всю суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 578 498,15 доларів США та 365 177 грн, а тому, до неї, відповідно до вимог ст. 556 ЦК України, перейшло право на відшкодування сплачених коштів за відповідача, в тому числі, за рахунок його майна, що підтверджується наданою ПАТ «Укрсоцбанк» від 2018 року довідкою, згідно якої, загальна сума сплачених ОСОБА_1 коштів по кредитному договору, складає 578 498,15 доларів США, що станом на 28.02.2023 року та відповідно до офіційного курсу гривні, еквівалентно 21 154 867,40 грн та 365 177, 38 грн, а загальна сума складає 21 520 044, 78 грн. Вважає, що позовні вимоги повністю підтверджуються наданими позивачем доказами, крім того, обставини, на які посилався позивач, повністю визнані відповідачем, що, в силу ч.1 ст.82 ЦПК України, не потребує додаткового доказування.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції, 29 липня 2005 між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 805/16/21-1/5-449, відповідно до якого позичальник ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 200 000 доларів США, зі встановленим графіком погашення на строк до 10 липня 2015 року, зі сплатою відсотків в розмірі 13,0% річних (т.2 а.с.07-14).
На забезпечення виконання кредитного зобов'язання, 29 липня 2005 року між АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 805/13/26/5-1371, відповідно до якого, поручитель ОСОБА_1 зобов'язалась перед кредитором відповідати за виконання Позичальником, ОСОБА_2 , умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 року (т.1 а.с.43-44).
На забезпечення виконання кредитного зобов'язання, 29 липня 2005 року, також було укладено іпотечний договір між АКБ СР «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , предметом якого, є нерухоме майно - п'яти кімнатна квартира загальною площею 221,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить іпотекодавцям на праві власності (т.1 а.с.45-47).
В подальшому до вказаних договорів вносились зміни в частині розміру заборгованості, та порядку її погашення (т.1 а.с.15-42).
30.07.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» уклали договір, за яким до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» перейшло право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005, а також договір про відступлення прав за іпотечним договором №805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, зареєстрованим за номером № 11324, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» набуло прав іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.49-50).
30.07.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» укладено договір №331/ФК-18, за яким до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» перейшло право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005, а також договір про відступлення прав за іпотечним договором №805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, зареєстрованим за номером №11325, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» набуло прав іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.51-53).
30.07.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1 уклали договір відступлення права вимоги № 331/1, за яким до ОСОБА_1 перейшло право вимоги за договором кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005, а також договір про відступлення прав за іпотечним договором № 805/13/26/5-1370 від 29.07.2005, зареєстрованим за номером № 11326, за яким ОСОБА_1 набула прав іпотекодержателя на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.53-56).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вона, як поручитель за Кредитним договором, виконала кредитні зобов'язання відповідача ОСОБА_2 та сплатила практично всю суму заборгованості у розмірі 578 498,15 доларів США, що є еквівалентом 15673077 грн, та 365 177,38 грн, що разом становить 21 520 044,78 грн., та набула право вимоги за кредитним договором та іпотечним договором від 29 липня 2005 року, а отже, вона має право на повернення сплачених нею коштів у розмірі 21 520 044,78 грн. в порядку регресу.
При цьому, на підтвердження позовних вимог, позивачка посилалась на довідку від 02.08.2018, видану ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 , про сплату за кредитним договором № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 тілу кредиту та процентів, а також квитанції про сплату нею тіла кредиту та відсотків: № kr48562 від 04.06.2008 - про погашення відсотків по кредиту у сумі 2060 доларів США; № kr82290 від 05.08.2008 - про погашення кредиту та відсотків по кредиту у сумі 4759 доларів США, № kr48616 від 04.06.2008 - про погашення кредиту та відсотків по кредиту у сумі 2460 доларів США (т.1 а.с.62,64-65).
Згідно довідки ПАТ «Укрсоцбанк» №04.22-08/96-7404 від 02.08.2018, що видана ОСОБА_2 , згідно договору кредиту № 805/16/21-1/5-449 від 29.07.2006 поручителем ОСОБА_1 за період з 02.09.2005 року по 18.11.2014 було перераховано 387 342,52 доларів США, а за період з 18.11.2014 по 02.08.2018 - перераховано 136 934,92 грн, а також 196 151,90 грн. (т.1.а.с.57-61,т.2 а.с.6-8).
З квитанцій, наданих ОСОБА_1 , на підтвердження сплати нею тіла кредиту та відсотків, вбачається: за квитанцією № kr48562 від 04.06.2008 ОСОБА_1 погашено відсотки по кредиту у сумі 2060 доларів США; за квитанцією № kr82290 від 05.08.2008 ОСОБА_1 погашено кредит та відсотки по кредиту у сумі 4759 доларів США, за квитанцією № kr48616 від 04.06.2008 ОСОБА_1 погашено кредит та відсотки по кредиту у сумі 2460 доларів США (т.1 а.с.62,64-65).
Надані ОСОБА_1 квитанції ( т.1 а.с.66-67 ) містять докази сплати відсотків по кредиту особисто ОСОБА_2 , тому до уваги апеляційним судом не приймаються.
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 вбачається, що погашення кредиту, в загальному порядку, відбувалось ОСОБА_2 . При цьому, через ОСОБА_1 погашення кредиту відбувалось лише чотири рази: 04.06.2008, 08.07.2008, 06.08.2008, 09.09.2008 та 10.10.2008, відповідно до наданих ОСОБА_1 копій квитанцій (т. 1 а.с.68-92).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
За нормами чч.1,2 ст. 553 та чч. 1,2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Правовий аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання.
Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).
Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.
Зазаначений висновок відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного суду від 21 грудня 2022 року по справі №243/1447/18
Водночас, колегія суддів приймає до уваги відомості, які містяться в рішеннях суду та які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У рішенні Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2019 (справа № 640/14166/18), яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_5 про визнання кредитором та звернення стягнення на предмет іпотеки (т. 2 а.с.09-11), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не може бути кредитором у зобов'язанні позичальника ОСОБА_2 за договором кредиту №805/16/21/5-449 від 29.07.2005 на підставі договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «ФК «Укрфінстандарт» та ОСОБА_1 . Також суд вважав відсутніми докази, які б свідчили про сплату кредиту ОСОБА_1 на виконання зобов'язання за кредитним договором №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 у повному обсязі (т. 2 а.с. 12-18).
Зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12.11.2019.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.02.2020 у справі № 640/3330/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ПАТ «Укрсоцбанк», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про захист прав стягувача та визнання договорів недійсними, позов задоволено частково в частині визнання недійсними договір відступлення права вимоги № 331/1 від 30.07.2018, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», за яким було передано право вимоги за договором кредиту №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 року та визнано недійсним договір про відступлення прав за іпотечним договором №805/13/26/5-1370 від 29.07.2005 року, зареєстрованим за номером № 11326 від 30.07.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (т. 2 а.с.91-98).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що позивачкою ОСОБА_1 не було надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження розміру сплачених нею грошових коштів на погашення заборгованості за кредитним договором №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд надав належну оцінку доказам у справі і обґрунтовано виходив з того, що з наданої позивачкою довідки, виданої 02.08.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» клієнту Банку - боржнику ОСОБА_2 вбачається, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29.07.2006 за період з 02.09.2005 року по 18.11.2014 поручителем ОСОБА_1 було перераховано 387 342,52 доларів США, а в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, після конвертації кредитної заборгованості, за період з 18.11.2014 по 02.08.2018, перераховано 136 934,92 грн., а також 196 151,90 грн. При цьому, з виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 вбачається, що погашення кредиту через ОСОБА_1 відбувалось лише чотири рази: 04.06.2008, 08.07.2008, 06.08.2008, 09.09.2008 та 10.10.2008. Даних про сплату ОСОБА_1 сум за ОСОБА_2 в інші дати, у виписці по особовому рахунку боржника, не міститься. Таким чином належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 сплатила кредитні кошти за ОСОБА_2 у повному обсязі та в зазначеному розмірі, матеріали справи не містять, відомості про виконання зобов'язання за кредитним договором №805/16/21-1/5-449 від 29.07.2005 року у повному обсязі, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що відповідачем порушені права позивача, які б підлягали судовому захисту, що є підставою для відмови у позові. Даних про сплату ОСОБА_1 інших нарахувань за ОСОБА_2 , в інші дати, у виписці по особовому рахунку боржника не міститься та доказів, на підтвердження погашення кредиту та відсотків за іншими платежами, які проводились через ОСОБА_1 позивачкою не надано.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Стрикаля Максима Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук