Справа № 643/2692/24 Головуючий І-ї інстанції - Тимош О.М.
Провадження № 33/818/21/26
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
18 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Міліруда Є.О. на постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 19 лютого 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 06.03.2024 року о 09 год. 27 хв. в м. Харкові по вул. Ахієзерів, 9, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Крім того, 06.03.2024 року об 11 год. 25 хв. в м. Харкові по шосе Салтівському, 41-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 ,Ю з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, чим чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Московського районного суду м.Харкова від 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Міліруд Є.О. просить змінити постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 19 лютого 2025 року як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, та виключити з вказаного рішення суду позбавлення ОСОБА_1 права керування ТЗ на строк на 1 рік.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що районний суд в оскаржуваній постанові в її описовій частині відобразив не усі доводи та обставини, повідомлені ОСОБА_1 та його захисником, та не описав вставлені в судовому засіданні від 01.11.24 року та 19.02.25 року факти при перегляді відеозапису з нагрудних камер поліцейських, чим свідомо спотворив обставини справи.
Вказує, що причиною зупинки ТЗ під керування ОСОБА_1 стало його різке гальмування через раптову аварійну ситуацію з вини пішохода, яка вибігла на пішохідний перехід, не подивившись по бокам через трактор комунальної служби, в той час, як патрульними поліцейськими у якості зупинки повідомляється про створення аварійної ситуації саме ОСОБА_1 .
Підставою для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння були не підозри поліцейських у вживанні таких засобів ОСОБА_1 , та не ознаки наркотичного сп'яніння, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, а здійснена поліцейськими перевірка ОСОБА_1 по поліцейським базам, коротке спілкування патрульних між собою по факту виявлення запису про наявність адміністративного протоколу, складеного щодо ОСОБА_1 23.02.25 року.
Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у встановленому законом порядку, а чекав на прибуття адвоката, і навіть не виходив зі свого авто до його приїзду. Після прибуття адвоката на місце події, ОСОБА_1 та його захисник просили поліцейських надати направлення для проходження огляду у незалежній медичній установі (ХОБСМЕ), обумовлюючи це наявністю кримінального провадження щодо працівників КНП ХОР «ОКНЛ» та, як наслідок, недовірою до цього закладу охорони здоров'я, однак, поліцейські безпідставно наполягали на можливість проходження такого огляду тільки у КНП ХОР «ОКНЛ».
Крім того, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки фахівця з питань судово-медичної експертизи №96-2024 від 24.02.24 року та № 118-2024 від 07.03.24 року, згідно яких зазначено про відсутність у зразку сечі ОСОБА_1 конкретних речовин (барбітурати, морфін, кадеїн, паппаверін, опій, кокаїн, ефедрон, ефедрин, промедол). При цьому, суд не звернув увагу на той факт, що наркотичні речовини тримаються у сечі близько 30 днів з моменту їх вживання, а факт їх відсутності в аналізах ОСОБА_1 наступного дня після дня події спростовує безпідставні обвинувачення патрульних поліцейських.
Також, районним судом не були враховані дані про особу ОСОБА_1 , зокрема, те, що він самостійно виховує малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті його матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка зареєстровна та проживає разом з сином, є інвалідом ІІ групи. Крім того, ОСОБА_1 має закритий осколковий перелом правої та лівої п'яткових кісток зі зміщенням, що підтверджується довідкою КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарні №17» ХМР віж 15.08.25 року.
Зокрема, звертає увагу, що постановою Харківського апеляційного суду від 05.04.24 року за результатом розгляду апеляційної скарги захисника Кресана Т.А. на постанову Московського районного суду м. Харкова від 23.02.24 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (справі №643/2124/24), постанову районного суду було змінено та виключено з рішення суду першої інстанції позбавлення ОСОБА_1 права керування ТЗ строком на 1 рік, що на його думку, підтверджує невідповідність висновків районного суду вимогам закону. Вказує, що штраф у розмірі 17 000 грн. за вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 вже сплатив, що, в свою чергу, вказує на його свідомість та повагу до закону.
Мотиви суду
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (довідка про доставку судової повістки-повідомлення у додаток «Вайбер», а.с. 168), до суду апеляційної інстанції не з'явився, подав заяву про відкладення судового розгляду, обгрунтовуючи її тим, що ним було розірвано договір про надання правничої допомоги з захисником, який представляв його інтереси у даній справі. При цьому, самостійно приймати участь у розгляді справи він не в змозі, оскільки не володіє необхідними знаннями у галузі права, а також зовсім не має вільного часу навіть на ознайомлення з матеріалами справи, оскільки вимушений багато працювати для забезпечення власної дитини та батьків, які є інвалідами ІІ групи. а тому просив відкласти судове засідання, призначене на 18.03.2026 року, для надання часу на укладення догоовру з іншим адвокатом та узгодження з ним позиції захисту. (а.с. 176-177)
При цьому, 17.03.2026 року захисником Міліруд Є.О., який представляв інтереси ОСОБА_1 як у районному суді, так і у суді апеляційної інстанції, було подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (а.с. 173-175)
Разом із тим, жодних заяв чи клопотань про припинення його повноважень як захисника у даному судовому провадженні від адвоката не надходило.
Також, апеляційний суд враховує, що одне із попередніх судових засідань, призначене на 30.07.2025 року о 13 год. 15 хв., було відкладено за заявою ОСОБА_1 у зв'язку із неможливістю прибути до суду через хворобу. (а.с. 165)
Водночас, обгрунтовуючи необхідність відкладення судувого розгляду за станом здоров'я, Кресан ТА. не надав жодних даних на підтвердження наведених ним обставин у поданій заяві.
Таким чином, апеляційний суд прихоить до висновку, що ОСОБА_1 мав вдосталь часу для реалізації своїх прав як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, пошуку та вибору нового захисника, узгодження з ним позиції захисту тощо, якими він виключно на власний розсуд не побажав скористатись.
Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 та його захисник є ініціаторами апеляційного перегляду постанови судді.
Апеляційний суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не виявила належної зацікавленості у розгляді справи та протягом тривалого часу не з'являється до апеляційного суду. Незацікавленість у розгляду своєї апеляційної скарги свідчить про зловживання учасником справи процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.
Разом із тим, слід зауважити, що заява про відкладення судового засідання, подана в день засідання може бути розцінена судом як зловживання правами або спроба затягнути процес, якщо поважність причини неявки не підтверджена документально (лікарняний, довідка), а причина не є форс-мажором.
Як убачається з матеріалів справи, заява ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду подана ним безпесередньо у день судового засідання - 18.03.2026 року о 10 год. 05 хв. (а.с.176-177), без будь-якого документального підтвердження наведених у заяві обставин.
Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала (у даному випадку - захисника, який діє в інтересах ОСОБА_1 ), та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов'язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, що 06.03.2024 року о 09 год. 27 хв. в м. Харкові по вул. Ахієзерів, 9, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом « Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
Крім того, 06.03.2024 року об 11 год. 25 хв. в м. Харкові по шосе Салтівському, 41-А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 ,Ю з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду у закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівниками поліції складено протоколи про адміністративні правопорушення серії ААД №604590 та серії ААД №898818 від 06.03.2024 року.
Крім того, факт вчинення адміністративних правопорушень ОСОБА_1 , окрім протоколів, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозаписів, долучених працівниками поліції до протоколів про адміністративні правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколах події та обставини правопорушень з боку водія ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 06.03.2024 року о 09 год. 40 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 06.03.2024 року, підписані ними вланоруч та без зауважень, та відповідно до яких у їх присутності водій авто «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі КНП ХОР «ОКНЛ» відмовився;
- рапортом інспектора взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції Колісник Н. від 06.03.2024 року щодо події з зазначенням місця, часу та обставин зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №604590 щодо ОСОБА_1
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 06.03.2024 року о 11 год. 55 хв., відповідно до якого у результаті огляду, проведеного уповноваженою особою патрульної служби, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей; огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився за відмовою ОСОБА_1 ;
- рапортом інспектора роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП капітана поліції Дахно М.С. від 06.03.2024 року щодо події з зазначенням місця, часу та обставин зупинки транспортного засобу, а також підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №898818 щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянтом не оскаржується сам факт керування ОСОБА_1 автомобілем за обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення.
Доводи захисника про те, що районний суд в оскаржуваній постанові в її описовій частині відобразив не усі доводи та обставини, встановлені судом під час розгляду, чим свідомо спотворив обставини справи, є безпідставними.
Так, згідно вимог чинного законодавства, рішення суду у справах про адміністративні правопорушення має відповідати вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості. Воно повинно бути ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального та процесуального права. Крім того, рішення має містити чіткі вказівки щодо обставин справи, доказів, на яких ґрунтується висновок, та правової норми, що передбачає відповідальність за правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові, у тому числі, і поясненням сторони захисту та даним відеозапису, на яких акцентує свою увагу захисник.
Доводи апелянта про те, що причиною зупинки ТЗ під керування ОСОБА_1 стало його різке гальмування через раптову аварійну ситуацію з вини пішохода, а не порушення вимог ПДРУ ОСОБА_1 , є неспроможними, та спростовуються даними відеозапису події від 06.03.24 року, з якого убачається, що автомобіль Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшуючи швидкості руху, екстренно загальмував, щоб надати перевагу в русі пішоходу - жінці, яка вже почала свій рух по вказаному переходу.
При цьому, як зафіксовано відеозаписом, під час спілкування із співробітниками поліції на місці події, ОСОБА_1 неодноразово наголошував на тому, що саме поліцейські, які рухалися позаду нього, створили аварійну ситуацію, та ледь не пошкодили його автомобіль, вказуючи на те, що у їх діях він вбачає порушення ПДР.
За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 апеляційний суд визнає безпідставними.
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Посилання захисника в апеляційній скарзі, що підставою для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння була не наявність ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_1 , зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, а здійснена поліцейськими перевірка останнього по поліцейським базам, є неспроможними з огляду на наступне.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений вичерпний перелік ознак наркотичного сп'яніння, що узгоджується із тими ознаками, що були виявлені працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_7 ,а тому апеляційний суд дійшов висновку, що дії працівників поліції під час складання протоколу відповідали вимогам цієї інструкції та іншим нормативним актам.
Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного сп'яніння є:
- порушення координації рухів;
- порушення мови;
- виражене тремтіння пальців рук;
- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
- поведінка, що не відповідає обстановці;
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Інспекторами поліції в протоколах про адміністративні правопорушення було зазначено, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці (у першому випадку); неприродна блідість, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей (під час оформлення другого протоколу).
Посилання в протоколі на ознаки сп'яніння, які стали підставою для пропозиції пройти такий огляд, відповідають роз'ясненням, що містяться в пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, а саме: якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, працівники поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого останній відмовився.
Ознаки сп'яніння, які виявляються поліцейським при первинному контакті з особою на місці зупинки, визначаються в результаті візуального огляду особи, її поведінки, запахів тощо, і саме ці ознаки є підставою для пропозиції особі пройти огляд на стан сп'яніння.
Виявлення ознак, як виходить зі змісту діючого законодавства, не потребує проведення будь-яких спеціальних дій з боку поліцейського та складання поліцейським будь-яких документів, входить до його виключних дискреційних повноважень.
В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_1 , дійшли до висновку, що він має ознаки наркотичного сп'яніння та відповідно до відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції ОСОБА_1 було повідомлено, що у нього виявлено ознаки саме наркотичного сп'яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння. Перевірка останнього по поліцейським базам входить до компетенції поліцейських, як правило, завжди проводиться в подібних випадках, вона є окремою та така процедура жодним чином не спростовує правильності їх дій та висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 .
Поряд з цим, належить взяти до уваги те, що відповідно до ст.267 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.
Однак, як було встановлено дії службових осіб, що складали протоколи та фіксували правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися в порядку ст.267 КУпАП. Отже, твердження апелянта, щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду у встановленому законом порядку, а хотів пройти такий огляд у незалежній медичній установі (ХОБСМЕ), обумовлюючи це недовірою до працівників КНП ХОР «ОКНЛ» не є слушними з огляду на наступне.
Як зафіксовано наявним відеозаписом події від 06.03.2024 року, під час спілкувння із співробітниками поліції, які повідомили ОСОБА_1 , що у нього наявні ознаки наркотичного сп'яніння, у зв'язку із чим останньому необхідно пройти відповідний огляд у медичному закладі, водій ОСОБА_1 повідомив, що буде чекати на адвоката. Доки адвокат, на прибуття якого поліція та ОСОБА_1 чекали більше години, не прибув на місце події, ОСОБА_1 неодноразово була роз'яснена і процедура проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, і наслідки відмови від її проходження. В процесі спілкування ОСОБА_1 поводив себе дуже емоційно, продовжував звинувачувати поліцейських у тому, що вони своїми діями спровокували виникнення аварійної ситуації, через яку його було зупинено, та, як наслідок, тепер безпідставно наполягають на проходженні огляду. Знайомий ОСОБА_1 , який також прибув на місце події раніше за захисника, виправдовував його поведінку тим, що у ОСОБА_1 нещодавно стався неприємний інцидент з поліцією, який останній намагався вирішити на місці, внаслідок чого на нього було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Після прибуття на місце зупинки адвоката, поліцейські роз'яснили останньому ситуацію, що склалася, після чого захисник почав наполягати на тому, щоб інспектори виписали направлення для проходження огляду у незалежній медичній установі, так як проходити огляд у КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 не буде через недовіру до лікарів цього закладу, щодо яких відкрито кримінальне провадження. Співробітниками поліції було роз'яснено, що відповідно до встановленої законом процедури, проходження огляду можливе тільки у найближчій медичній установі, уповноваженої на проведення такого огляду, тобто, у КНП ХОР «ОКНЛ». Однак, ОСОБА_1 та його захисник продовжували наполягати, що проходити огляд будуть тільки в установі, яку обрали вони.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Так, п.9 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Пунктом 1 розділу ІІІ Інструкції визначено, що Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв, затверджується Міністерством охорони здоров'я України, Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальниками структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Згідно Переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду водіїв ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого Наказом директора Департаменту охорони здоров'я ХОВА від 23.11 2023 року №1340-о, медична установа ХОБСМЕ, у якій ОСОБА_1 бажав пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, не наділена такими повноваженнями, в той час, як КНП ХОР «ОКНЛ» надано право на проведення такого огляду.
З наведеного слідує, що доставка особи для проходження огляду здійснюється поліцейським, а не самостійно особою, огляд проводиться медичним закладом, який входить до Переліку закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду на стан сп'яніння водіїв.
За вказаних обставин, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині порушення поліцейськими законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки вони діяли відповідно до п.9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яким передбачено, що з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції приймає до уваги той факт, що ОСОБА_1 наступного дня після дня події самостійно пройшов огляд у незалежній медичній установі, за результатами якого у досліджуваному біологічному матеріалі ОСОБА_1 (сечі) відсутні певні заборонені речовини, однак, зазначений медичний висновок жодним чином не спростовує правильність висновків суду першої інстанції з огляду на те, що протоколи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були складені відносно нього саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що є самостійною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Посилання захисника на той факт, що ОСОБА_1 має на утриманні малолітнього сина, матір, яка є інвалідом, та сам наразі має певні вади здоров'я, не звільняє останнього від обов'язку його як водія виконання вимог п.2.5 ПДР - на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, та не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги щодо зміни оскаржуваної постанову судді від 19 лютого 2025 року шляхом виключення з вказаного рішення суду позбавлення ОСОБА_1 права керування ТЗ строком на 1 рік, задоволенню не підлягають з огляду на те, що диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає альтернативи застосування адміністративного стягнення, окрім накладення штрафу, поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид та розмір адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргузахисника Міліруда Є.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 19 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик