Справа № 2-3327 2009рік
" 12 " червня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді Іваненко Ю.Г.
при секретарях - Гаврилюк І.В., Арнаутові Я.Б.
з участю позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача Голосіївської РДА в м. Києві - Максимович О.В.
Третьої особи - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 20 березня 2009 року позовні вимоги було задоволено.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2009 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20.03.2009 року скасовано за нововиявленими обставинами.
Свої вимоги мотивує тим, що позивач, відповідач та третя особа є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці площею 0, 20 га, цільове призначення якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд.
На вказаній земельній ділянці, позивачкою за власні кошти та власними силами було збудовано індивідуальний житловий будинок загальною площею 182, 5 кв. м. по АДРЕСА_1.
Наприкінці січня 2009 року відповідачка почала чинити перешкоди в користуванні новобудовою шляхом встановлення кодових замків на огорожі та хвіртці з тим, щоб ніхто не зміг потрапити всередину ділянки та до будинку, мотивуючи це тим, що позичала позивачці грошові кошти, щоб збудувавши будинок позивачка надала їй можливість користуватися в новому будинку коморою та гаражем. З лютого 2009 року відповідачка не надає можливості позивачці вільно користуватися будинком, мотивуючи це тим, що у позивачки відсутні правовстановлюючі документи на будинок.
В зв"язку з чим, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання права власності на житловий будинок та усунення перешкод у користуванні своїм майном.
Під час попереднього судового засідання позивачка подала заяву про уточнення позовних вимог та в якості співвідповідача було притягнуто Голосіївську РДА в м. Києві.
В судовому засіданні позивачка повністю підтримала позовну заяву, просила суд задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала.
Представник відповідача Голосіївська РДА в м. Києві - Максимович О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись письмовий відзив на позовну заяву.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги визнав.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 в наступних частках: 42/100 - позивачці, 33/100 - відповідачці, 25/100-треті особі, який знаходиться на земельній ділянці площею 0, 20 га цільове призначення якої є будівництво і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину, посвідченими Київською державною нотаріальною конторою № 1 від 12.09.2005 року № 2-4760, 2-4762, 2-4758 та рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 5.03.2007р.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме: технічним паспортом на садибний (індивідуальний) будинок KM БТІ від 09.01.2009р., листом Голосіївської РДА в м. Києві № 6-3-3156 від 14.09.2007р., постановою про накладення штрафу по справі про адміністративне правопорушення № 380-2 від 05.06.2007 року та відповідним приписом, належним чином оформленим проектом житлового будинку та первинними документами, що підтверджують власні витрати позивача на будівництво зазначеного будинку, на вказаній земельній ділянці, позивачкою за власні кошти та власними силами було збудовано індивідуальний житловий будинок загальною площею 182, 5 кв. м. по АДРЕСА_1, а також гараж під літерою „З", площею 27, 2 кв. м, сарай під літерою „І", площею 5, 7 кв. м., гараж під літерою „К", площею 31, 8 кв. м.
Крім того, за погодженням з усіма співвласниками успадкованого будинку по вул. Солов"їна, 52, були встановлені межі земельної ділянки та встановлені огорожі згідно домовленостями. Земельна ділянка, на якій позивачка збудувала новий будинок 0, 084 га., що відповідає її частці в спільному частковому майні.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечують сторони по справі, відповідачка дійсно в лютому 2007 року позичала грошові кошти позивачці у сумі 3000 дол. США. Однак, домовленостей про надання можливостей відповідачці користуватися в новому будинку коморою та гаражем, між позивачкою та відповідачкою не було.
Так, в листопаді 2007 року позивачка повністю розрахувалася з ОСОБА_2, а тому суд приходить до висновку, що вимоги відповідача щодо передачі їй у власність частини збудованого будинку - гаражу та комори є необгрунтованими, а дії щодо здійснення перешкод у користуванні майном -незаконними.
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що на даний момент будівництво будинку фактично закінчено, однак в експлуатацію його введено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обмежень", речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов"язковій державній реєстрації в порядку встановленому законом.
Відповідно до ст. 19 ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обмежень", підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрало законної сили.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 1700 грн. судового збору, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи - 30 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обмежень", ст. ст. 16, 316, 331 ЦК України, ст. ст. 10, 57, 58, 88, 195, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрація, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити.
Визнати право власності ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 182, 5 кв. м., розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з урахуванням гаража під літерою „З", площею 27, 2 кв. м, сарая під літерою „І", площею 5, 7 кв. м., гаража під літерою „К", площею 31, 8 кв. м.
Зобов'язати ОСОБА_2 припинити дії, що порушують право власності ОСОБА_1 на індивідуальний житловий будинок загальною площею 182, 5 кв. м., розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 з урахуванням гаража під літерою „З", площею 27, 2 кв. м, сарая під літерою „І", площею 5, 7 кв. м., гаража під літерою „К", площею 31, 8 кв. м.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає: АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2) -1700 (одна тисяча сімсот) гривень судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає: АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2) - 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.