№ 2-498/09
9 червня 2009 року м. Київ Голосіївський районний суд міста Києва
у складі: головуючого -судді Мазурик О.Ф.
при секретарі Коруна О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону оприлюднювати книгу,
В грудні 2006 року представник позивача - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Межрегіональної академії управління персоналом (далі -МАУП) про визнання недостовірною інформацію, розміщену в матеріалах книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» за фактом публікації книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» (далі - книга «ІНФОРМАЦІЯ_1») та про заборону оприлюднювати книгу ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» чи частини (епізоди, цитати) вказаної книги, посилаючись на те, що у вказаній книзі оприлюднюються факти з особистого життя позивача, а саме матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання неправдивими відомостей, розповсюджених шляхом публікацій книги ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка перебувала у провадженні Печерського районного суду м. Києва. Також зазначив, що у вказаному цивільному процесі ряд відомостей, оприлюднених у вказаній книзі ОСОБА_2, визнано такими, що не відповідають дійсності. Апеляційний суд міста Києва залишив вказане рішення суду першої інстанції в силі.
Справа неодноразово розглядалася судом першої інстанції.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27.03.2007 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено (т. 1, 101-103).
На час розгляду апеляційним судом м. Києва скарги ОСОБА_2 на вказане рішення, рішенням Верховного Суду України від 04.07.2007 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.04.2004 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2004 року в частині задоволення позовних вимог, стягнення витрат на оплату послуг адвокатів і державного мита скасовані та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, видавництва «Просвіта» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди відмовлено (т. 1, а.с. 170-184).
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 28.09.2007 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.03.2007 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд (т.1, а.с. 189-196).
При новому розгляді справи, рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18.02.2008 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено (т. 5, а.с. 6-10).
Скасовуючи вказане рішення, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в ухвалі від 08.07.2008 року зазначила, що суд першої інстанції прийняв до розгляду позовну заяву, яка взагалі не містить конкретних вимог, про те, яка саме недостовірна інформація про особу позивача, могла бути поширена, в разі надрукування матеріалів книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» за фактом публікації книги «ІНФОРМАЦІЯ_1». Приймаючи до розгляду позовну заяву, не звернув увагу на те, що вищевказана передмова до матеріалів книги, підписана не відповідачем ОСОБА_2, а іншою фізичною особою - ОСОБА_4 Будь-яких інших конкретних посилань, про недостовірність інформації, яка міститься в матеріалах наданої позивачем книги, окрім тих, що викладені в передмові до цієї книги, позовна заява не містить. Вказали на необхідність при новому розгляді перевірити заперечення відповідача ОСОБА_2, про те, що він не є автором матеріалів книги, наданої позивачем з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» за фактом публікації книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» та з'ясувати у позивача наявність доказів про те, де конкретно вказана книга готувалась до друку, з врахуванням того, що від позовних вимог до МАУП, позивач сам відмовився (т.5, а.с. 61-64).
Під час нового судового розгляду позивач декілька раз уточнював позовні вимоги.
Ухвалою суду від 6 квітня 2009 року, за письмовою заявою представника позивача, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Межрегіональної академії управління персоналом в частині позовних вимог про визнання недостовірною інформацію, розміщену в матеріалах книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» за фактом публікації книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» - залишено без розгляду.
В зв'язку з залишенням позовної заяви в частині позовних вимог про визнання недостовірної інформацію, розміщену в матеріалах книги «ІНФОРМАЦІЯ_1», залучену до участі у справі у якості третьої особи - ОСОБА_4 (згідно поштового повідомлення - помер), виключено зі складу третіх осіб.
В обгрунтування позовних вимог про заборону оприлюднювати книгу ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» чи частини (епізоди, цитати) вказаної книги, в уточненому позові зазначено, що інформація, яка безпосередньо стосується позивача - ОСОБА_1 та яка розміщена в матеріалах вказаної книги на сторінках 3-6, 37-752, була предметом розгляду в ряді судових процесів. Оскільки позивач не надавав згоди на використання свого імені у літературному творі, що є предметом судового розгляду, а також на розголошення свого імені, як учасника цивільного спору, він вимушений звернутися до суду за захистом права на використання імені (т.5, а.с. 144-145).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених в уточненій позовній заяві, підтримав в повному обсязі і пояснив, що примірник книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» за фактом публікації книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» придбано у вільному обігу, наполягав на тому, що автором цієї книги є ОСОБА_2 Просив заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим юридичним та/або фізичним особам у будь-який спосіб оприлюднювати книгу ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» чи частини (епізоди, цитати) вказаної книги.
Представник відповідача - ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що ОСОБА_2 не є автором машинописного, під виглядом книги, твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» за фактом публікації книги «ІНФОРМАЦІЯ_1». Вважає, що цей твір є анонімним текстом невідомого походження, тому що відповідач ніколи не підписував цього твору, а отже і не засвідчував свого авторства. Крім того пояснив, що відповідно до ч. 3 ст. 296 ЦК України використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності, що грунтується на відповідних документах, допускається без її згоди. Вважаючи позов безпідставним просив в задоволені позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
Суд, заслухавши представників позивача і відповідача, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 296 ЦК України використання імені фізичної особи в літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається лише за її згодою, а після її смерті - за згодою її дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає, - батьків, братів та сестер.
Використання імені фізичної особи з метою висвітлення її діяльності або діяльності організації, в якій вона працює чи навчається, що грунтується на відповідних документах (звіти, стенограми, протоколи, ауді-, відеозаписи, архівні матеріали тощо), допускається без її згоди.
Ім'я учасника цивільного спору, який стосується особистого життя сторін, може бути використане іншими особами лише за його згодою.
Як вбачається з позовних вимог, предметом спору є використання відповідачем імені позивача в творі «ІНФОРМАЦІЯ_1».
На підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається, як на доказ по справі ксерокопію друкованого тексту книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» за фактом публікації книги «ІНФОРМАЦІЯ_1».
З урахуванням зауважень ухвали колегії суддів судової палати в цивільних справах цивільної палати Апеляційного суду м. Києва від 08.07.2008 року, вирішуючи питання про належність книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_2, як автору, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу судів на необхідність додержання правил про належність доказів і допустимість засобів доказування. Так, у п. 8 постанови Пленуму № 9 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» зазначено, що при збиранні доказів необхідно неухильно виконувати вимоги про належність доказів і про допустимість засобів доказування.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 17 Закону України «Про видавничу справу» умови виконання замовлення на видавничу продукцію, права та обов'язки сторін визначаються договорами між автором (співавторами), їх спадкоємцями чи особами, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права на об'єкт замовлення, замовником, видавцем, виготовлювачем та розповсюджувачем, укладеними відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 23 цього Закону кожний примірник видання повинен містити вихідні відомості. Елементами вихідних відомостей є: відомості про авторів та інших осіб, які брали участь у створенні видання; назва (основна, паралельна, ключова, альтернативна) видання; надзаголовкові дані; підзаголовкові дані; вихідні дані; випускні дані (номер і дата видачі документа про внесення видавця до Державного реєстру, обсяг видання, тираж тощо); класифікаційні індекси; міжнародні стандартні номери; знак охорони авторського права.
З матеріалів справи вбачається, що надана позивачем книга складається з ксерокопії друкованого тексту на 764 аркушах. На першому аркуші вказаної книги надруковано: Межрегіональної академії управління персоналом. ОСОБА_2. «ІНФОРМАЦІЯ_1» за фактом публікації книги «ІНФОРМАЦІЯ_1». Київ, 2006. На другому аркуші є номер ББК 67.9 (4УКР)310 4-75 та відомості про автора і видавця, які викладені на першому аркуші. На аркушах 3-6 міститься передмова від імені ОСОБА_4. На аркушах 9-34 документи і матеріали кримінальної справи порушеної за фактом виходу книги ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1». На аркушах 37-753 письмове пояснення Печерському районному суду м. Києва відповідача ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1. Аркуші 754-761 зовсім не мають друкованого тексту, а на аркушах 762-764 - зміст твору. Також вказаний твір на аркушах 17, 25, 34 має текс надрукований невідомою мовою (т. 6).
Згідно письмових пояснень Межрегіональної академії управління персоналом -МАУП має власний, зареєстрований у встановленому законодавством порядку логотип, який присутній на всіх виданнях МАУП і представляє собою досить складний малюнок. На даних позивачем ксерокопіях цей логотип відсутній. Також зазначили, що книга із вище зазначеною назвою і наданим позивачем змістом, ніколи не готувалась і не готується до друку в МАУП, угод з ОСОБА_2 на друк вказаного твору не укладалось (т.1, а.с. 92-95).
З матеріалів справи вбачається, що протягом 2003 року видавництво «Просвіта» видавало брошури, у яких висвітлювався перебіг судового процесу в Печерському районному суду м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та висвітлювалися документи та пояснення ОСОБА_2 у вказаній справі (т.4, а.с. 26-258).
Наявні у справі вказані докази підтверджують заперечення відповідача про можливість використання вказаних матеріалів справи іншими особами.
Враховуючи, що згідно ст. 60 ЦПК України доказування не може грунтуватися на припущеннях, а позивачем не надано суду доказів, у відповідності до ст. ст. 58 і 59 ЦПК України, суд вважає що надана позивачем ксерокопія машинописного тексту, як книга ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є належним та допустимим доказом авторства відповідача.
В зв'язку з недоведеністю позивачем, що автором книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» за фактом публікації книги «ІНФОРМАЦІЯ_1» є ОСОБА_2, позовні вимоги позивача про захист права на використання імені є необгрунтованими та безпідставними, а тому позовні вимоги до ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині заборони будь-яким іншим юридичним та/або" фізичним особам у будь-який спосіб оприлюднювати книгу ОСОБА_2 «ІНФОРМАЦІЯ_1» чи частини (епізоди, цитати) вказаної книги, оскільки позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не відповідають вимогам ст. ст. 30, 119 ЦПК України. Протягом розгляду судової справи, позивач із заявами про уточнення позовних вимог в цій частині до суду не звертався.
Оцінивши наявні у справі докази, наведені представником позивача доводи з приводу порушення особистих немайнових прав позивача, суд вважає, що в межах даного спору відсутні підстави вважати, що має місце порушення особистих немайнових прав позивача.
З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір та витрати, що пов'язані з явкою відповідача до суду, оскільки ці витрати документально підтверджені, долученими до матеріалів справи, квитанціями та проїзними документами, у розмірі 1918 грн. 64 коп.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, Закону України «Про видавничу справу», ст. 296 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 57-60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про заборону оприлюднювати книгу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1918 (тисяча дев'ятсот вісімнадцять) грн. 64 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.