Справа № 456/1890/24
Провадження № 2-о/456/4/2026
іменем України
22 січня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Шрамка Р. Т. ,
з участю секретаря: Сімонової-Мацигін А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу №456/1890/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
Заявник ОСОБА_1 , звернулась до суду зі заявою про встановлення факту, що має юридичне значення та просила встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 12 квітня 2001 року із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування заява зазначила, що заявник в період з 12.04.2001 року по день смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та перебувала на утриманні померлого по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проживали спільно зі ОСОБА_2 у будинку, який на праві приватної власності належить заявнику і розташований по АДРЕСА_1 (тобто за місцем реєстрації заявника), вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували всі права та обов'язки подружжя. Заявник та її донька проводила поховання ОСОБА_2 . Факт смерті ОСОБА_2 засвідчується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 видане 14.07.2023 року Стрийським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про що складено актовий запис за № 46 від 14.07.2023р.
Померлий ОСОБА_2 до 06.07.1999 року перебував у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 . Шлюб померлого ОСОБА_2 і громадянки ОСОБА_3 розірвано 06.07.1999 року. Свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_2 від 06.07.1959 року видане відділом Реєстрації актів громадянського стану виконкому Стрийської міської ради Львівської області, про що зроблено запис за № 162 відділу реєстрації актів громадянського стану виконкому Стрийської міської ради Львівської області.
12.09.2023 року позивач звернулася до Стрийського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про видачу повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу померлого ОСОБА_2 . У видачі повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 їй було відмовлено.
Також Стрийський відділ ДРАЦС у Стрийському районі Львівської області не надав заявнику відомості про наявність (відсутність) нової реєстрації шлюбу померлого ОСОБА_2 , а також ОСОБА_1 з іншими особами (за період часу від дати розірвання шлюбу ОСОБА_1 з 17.09. 1992 р. та померлим ОСОБА_2 з 06.07.1999 р.) по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивач повторно звернувся до Стрийського районного ДРАЦС з запитом на отримання публічної інформації щодо мотивованої підстави відмови у видачі не наданих документів, розпорядником яких є Стрийський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
28.09.2023 року відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, листом за вихідним № 385/33.12.06.21 відмовив позивачу у видачі запрошених нею документів.
Померлий ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу 06.07.1999 року, по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 у іншому зареєстрованому шлюбі не перебував. ОСОБА_1 до 17.09.1992 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_5 . Шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано 17.09.1992 року.
Копія Свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 № НОМЕР_3 видане відділом Реєстрації Актів Громадянського Стану Стрийського міськвиконкому Львівської області, Україна 20 березня 1997 року, про що зроблено запис за №354. На її запит Державною установою Стрийський відділ Державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (надалі Стрийський ДРАЦС) надав повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про розірвання шлюбу ОСОБА_1 за № 00041368187 сформований 12.09.2023 року реєстраційний № 94127012. ОСОБА_1 , після розірвання шлюбу, в період з 12.04.2001 року по день смерті ОСОБА_2 у іншому, зареєстрованому шлюбі не перебував.
Померлий ОСОБА_2 був пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням серія НОМЕР_4 виданим ІНФОРМАЦІЯ_5 12.02.2002 року, та отримував пенсію згідно Закону України 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Розмір пенсії за вислугу років померлого ОСОБА_2 станом на 31.07.2023 року становив більше 10000 гривень.
Для отримання довідки про розмір пенсії померлого ОСОБА_2 і позивача, ОСОБА_6 12.09.2023 року звернулася з заявою до Стрийського відділу обслуговування громадян №4 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. У видачі Довідки про розмір пенсії померлого ОСОБА_2 позивачу було відмовлено.
Позивач повторно звернувся з заявою на отримання публічної інформації до Стрийського відділу обслуговування громадян № 4 ГУ ПФУ у Львівській області щодо видачі довідки про розмір пенсії померлого ОСОБА_2 та на надання мотивованої підстави відмови розпорядника публічної інформації ГУ ПФУ у Львівській області про видачу довідки про розмір пенсії ОСОБА_2 .
Листом-відповіддю від 18.09.2023 року за № 1300-5903-8/134486 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовило заявнику у видачі довідки про розмір пенсії померлого ОСОБА_2 .
Інформацію про проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу зможуть підтвердити також свідки.
ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у розмірі 3982 гривні 20 копійок, тобто є непрацездатною особою. Будучи непрацездатним членом сім'ї померлого ОСОБА_2 відповідно до статті 30 Закону України 1992 року № 2262-ХП, позивач має право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Покійний, за життя придбавав продукти харчування, ліки, предмети побуту, одяг, тобто повністю матеріально забезпечував ОСОБА_6 . Допомога, яку він надавав, була постійним і основним джерелом існування позивача
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною визначеною законом, законною підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків.
Як вбачається з наявних і доданих до заяви документів ОСОБА_6 , звертаючись із цією заявою, фактично за відсутності спору має на меті підтвердити судовим рішенням факт спільного проживання та перебування на утриманні померлого подружжя. При цьому, реальний спір з даного приводу на момент звернення відсутній, її дії спрямовані на отримання гарантій на майбутнє, в разі можливого виникнення спору.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_8 , зазначила, що заяву підтримує в повному обсязі, просить таку задовольнити.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_9 , в судовому засіданні заперечив в задоволенні заяви. Подав до суду відзив, в якому зазначив, що оскільки ОСОБА_1 , звернулась в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та встановлення факту перебування на утриманні, що має мету призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, на яку у заявниці відсутнє право, в даному випадку вбачається спір про право, а отже не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.
09.04.2024 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Свідок ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , проживали разом з 2001 року. Вели спільне господарство, обробляли город, проводили ремонт будинку. Проживали разом в с. Верчани.
Дослідивши матеріали поданої заяви та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України встановлено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Відповідно до змісту ст. 315 ЦПК України, судом можуть бути встановлені юридичні факти, зокрема, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на день смерті останнього, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», де передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 у поєднанні із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, заходи регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади й механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсії, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Частиною 1 статті 38 цього Закону передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 06.07.1999р., 06.07.1999р., шлюб між ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , розірвано.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 20.03.1997р., 17.09.1992р., шлюб між ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , розірвано.
Згідно свідоцтва про смерть від 14.07.2023р., серії НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2 .
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16.08.2022р. №с/6065, вбачається, що ОСОБА_2 , отримував грошове забезпечення за нормами, чинними на 05.03.2019р.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 , ОСОБА_1 , отримує пенсію за віком.
Згідно довідки виданої Підгірцівським старостинським округом Стрийської міської ради від 10.11.2023 №639, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 та її цивільний чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживав за вказаною адресою з 2001 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проживали разом, спільно вели господарство.
Згідно довідки УРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ №8 ВІД 13.07.2023, ВБАЧАЄТЬСЯ, ЩО ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . До цього проживав у с. Верчанах в громадянському з ОСОБА_6 . Поховання ОСОБА_15 відбулося у с. Верчани. Похорон відбувся за рахунок ОСОБА_1 .
З довіреності від 10.05.2018р., укладеної в с. Підгірці Стрийського району Львівської області, вбачається, що ОСОБА_1 , доручала ОСОБА_2 , представляти її інтереси у державним органах Стрийського району.
Згідно довідки №67 від 06.04.2020., виданої Стрйиською ЗОШ І-ІІІ ступенів №6, ОСОБА_2 , працював в Стрийській ЗОШ І-ІІІ ступенів №6 Стрийської міської ради на посаді сторожа.
Факти які мають юридичне значення встановлюються в судовому порядку відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Факт перебування фізичної особи на утриманні встановлюється у судовому порядку, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Таким чином, заявник скористалася своїм правом на звернення до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка та надала про це відповідні докази.
Відповідно до ч.ч.2,4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, для визначення осіб, які вважаються членами сім'ї померлого враховується факт спільного проживання, для якого обов'язковими умовами є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного /бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Згідно з вимогами ч. 4 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Конституційним Судом України у рішенні від 03.06.1999 за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї») визначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини.
Таким чином, судом встановлено, а свідками підтверджено, що заявниця ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , не перебували в зареєстрованому шлюбі, однак з 2001 року, постійно проживали у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали організований побут, спільний бюджет, піклувалися та дбали один про одного, та ці дії носили постійний та систематичний характер, мали взаємні права і обов'язки подружжя.
Отже, заявниця ОСОБА_1 , дійсно проживала однією сім'єю з померлим чоловіком.
Щодо встановлення факту перебування особи на утриманні померлого, суд зазначає, що зазначене має юридичне значення для призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Факт перебування фізичної особи на утриманні, заінтересована особа має вирішити у декілька способів: по-перше, особа має право звернутися до органів та організацій за отриманням Довідки про підтвердження факту перебування особи на утриманні; по-друге, подати заяву до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.
Згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається, зокрема, непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до частини першої, другої статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (стаття 38). Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування. Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, батько, мати, дружина, чоловік, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; один з батьків, або чоловік (дружина), незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Згідно із статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію. При цьому визначальним є вимога закону, за яким право на таку пенсію мають саме непрацездатні особи, непрацездатність яких існувала станом на час смерті годувальника.
Згідно до п.2.11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 592/17552/18 підкреслив, що повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Також Верховний Суд зазначив, що постійний характер допомоги означає, що вона не була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів. Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16.08.2022р. №с/6065, вбачається, що ОСОБА_2 , отримував грошове забезпечення за нормами, чинними на 05.03.2019р., який становив 15891,30 грн.
Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 , ОСОБА_1 , отримує пенсію за віком. Розмір пенсії за вересень 2023 склав 3982,20.
Наявні у справі докази свідчать про те, що дохід ОСОБА_2 , був для заявниці постійним і основним джерелом засобу існування, оскільки, вона є пенсіонеркою, та отримує мінімальну пенсію.
Суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно підтверджують факт спільного проживання заявниці та ОСОБА_2 , на час його смерті та перебування її на утриманні ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими й електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1, 5 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ч. ч. 5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що встановлення факту спільного проживання заявниці та ОСОБА_2 , на час його смерті та перебування її на утриманні чоловіка, який помер, має для неї юридичне значення і потрібне для оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, а відтак заява підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України, при ухвалені судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст..7, 10, 12, 13, 18, 259, 263-268, 279 ЦПК України суд, -
вирішив:
Заяву задоволити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 12 квітня 2001 року із ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на утриманні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду виготовлений 02.02.2026р.
Суддя Р. Т. Шрамко