Єдиний унікальний номер: 448/2319/25
Провадження № 2/448/156/26
23.03.2026 місто Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області у складі:
головуючої судді - Гіряк С.І.
за участі секретаря судового засідання - Рушеляк Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, індекс 03045) до
відповідача ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором
учасники справи - не з'явилися,
встановив:
І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача
1. Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»» звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4870630 від 07.08.2024 в розмірі 50 037,52 грн. та судових витрат.
Крім того, просить про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
2. В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що 07.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом використання електронного підпису, шляхом зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом від 07.08.2024 ТОВ «Пейтек».
3. Відповідно до умов вказаного Кредитного договору, відповідачка отримала кредит в розмірі 9000,00 гривень та зобов'язалася повернути кредит зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та строки, що передбачені Кредитним договором.
Відповідач отримав кредит шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки.
4. Вказує, що ТОВ «Лінеура Україна» умови Кредитного договору виконали в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму, а відповідачка з свого боку не виконала умов Кредитного договору.
5. Зазначає, що 02.06.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем укладений договір факторингу №02-1/06/2025, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором відступлені позивачу, яке набуло права вимоги до відповідачки.
6. Вимоги набуті і до відповідачки за кредитним договором №4870630 від 07.08.2024.
7. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло грошової вимоги до відповідачки.
8. Позивач посилається на те, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов'язання, а тому має заборгованість в розмірі 50 037 грн. 52 коп.
ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи.
9. В судове засідання представник позивача не з'явився, 05.12.2025 через систему "Електронний суд" подав заяву, у якій просив розгляд справи проводити без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
10. Відповідачка в судові засідання, призначені на: 05.12.2025, 23.12.2025, 19.01.2026, 25.02.2026 не з'явилася.
23.12.2025 відповідачка подала заяву, в якій просила про відкладення судового засідання, мотивуючи своїм бажанням врегулювати спір у позасудовому порядку.
11. В судове засідання призначене на 23.03.2026 відповідачка повторно не з'явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, заяв, клопотань про відкладення судового засідання не подала, про причини неявки суд не повідомила, обставини, які б свідчили про поважність причин її неявки, суду невідомі. Крім того, інформація щодо часу та місця розгляду зазначеної справи розташована на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: https://ms.lv.court.gov.ua.
12. Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка позивача не перешкоджає розгляду справи без його участі.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі
13. Ухвалою суду від 18.11.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у справі можливо ухвалити рішення про часткове задоволення позовної заяви, виходячи з наступного.
ІV. Фактичні обставини встановлені Судом
15. Судом вставлено, що 07.08.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладено кредитний договір шляхом використання електронного підпису, шляхом зарахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом від 07.08.2024 ТОВ «Пейтек».
16. Відповідно до умов вказаного Кредитного договору, відповідач отримав кредит в розмірі 9 000,00 гривень на 360 днів, періодичність сплати процентів кожні 30 днів.
17. Відповідачка зобов'язалася повернути кредит зі сплатою процентів за користування кредитом в порядку та строки, що передбачені Кредитним договором.
18. Відповідачка отримала кредит шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки.
19. ТОВ «Лінеура Україна» умови Кредитного договору виконали в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму, а відповідачка з свого боку не виконала умов Кредитного договору.
20. 02.06.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем укладений договір факторингу №02-1/06/2025, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором відступлені позивачу, яке набуло права вимоги до відповідачки.
21. Вимоги набуті і до відповідачки за кредитним договором №4870630 від 07.08.2024.
22. Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло грошової вимоги до відповідача у сумі № 4870630 від 07.08.2024 в розмірі 50 037,52 грн., з якої: 8 999,98 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 32 937,56 грн. - сума заборгованості за відсотками, заборгованість за нарахованими процентами за 60 календарних днів - 8 099,98 грн.
23. В свою чергу Відповідачка не надала суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
24. Докази на спростування наведеного в матеріалах справи відсутні.
25. Крім того, позивач просить про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
V. Застосоване судом законодавство
26. Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
27. Згідно з ч.1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
28. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
29. Згідно з ст. ст.76,77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
30. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
31. Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.
32. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини. Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
33. Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
34. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
35. За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
36. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1ст. 638 ЦК України).
37. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
38. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
39. Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).
40. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
41. Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цьогоЗакону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
42. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
43. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
44. Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
45. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
46. Згідно правил ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
47. Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
48. Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання. Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
49. Відповідно до ч.1 ст.611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
50. Частиною 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
51. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
52. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
53. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
VІ. Висновки Суду
54. Відповідно до ст.263ЦПКУкраїни судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
55. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
56. Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, відповідачка не виконала свого зобов'язання, внаслідок чого в неї утворилась заборгованість перед позивачем.
57. Позивач на підставі долучених доказів довів, що до нього перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні, яке відповідачка не виконала належним чином.
Надані Позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.
58. В свою чергу Відповідачкою не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов'язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.
60. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Українські фінансові операції» заборгованості за кредитним договором № 4870630 від 07.08.2024 в розмірі 41 937,54 грн., з якої: 8 999,98 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту; 32 937,56 грн. - сума заборгованості за відсотками.
61. Вирішуючи позовні вимоги про стягнення нарахованих позивачем процентів за 60 календарних днів на суму 8 099,98 грн., суд виходить з наступного.
Згідно правової позиції, яка викладена у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, яка полягає в тому, що з дня закінчення строку дії кредитного договору відносини між банком та відповідачем за своєю суттю перейшли з кредитних правовідносин, які передбачають правомірне користування чужими грошовими коштами зі сплатою відповідних процентів визначених у договорі, у відносини незаконного користування чужими грошовими коштами, тобто перейшли в охоронні правовідносини, права та інтереси позивача за якими забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Тобто, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно вимог ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
62. З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після вказаної дати позивач не міг такі проценти нараховувати.
63. Зважаючи на правові висновки, викладені у пунктах 48-55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, не перевіряючи обґрунтованість суми боргу, право вимоги на яку позивач отримав після укладення договору факторингу, на переконання суду, позивач неправомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитом після отримання права вимоги (спливу строку кредитування), а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заявленої суми заборгованості за відсотками до задоволення не підлягають.
64. Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов'язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
В свою чергу, згідно ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.
Суд враховує, що зазначає, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
65. Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 07.08.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз'яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
66. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).
VІІ. Розподіл судових витрат
67. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
68. Згідно платіжної інструкції №11539 від 31.10.2025 позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
69. По справі позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 50 037,52 грн., котра була задоволена частково в розмірі 41 937,54 грн., тому у зв'язку із задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідачки судовий збір в розмірі 2 030, 21 грн.
Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. суд приходить до наступного висновку.
70. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст.15 ЦПК України.
71. Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
72. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
73. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
74. Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
75. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
76. Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
77. Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
78. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
79. Позивач пред'явив вимогу про стягнення 10 000 гривень відшкодування витрат за надання правничої допомоги. До суду на підтвердження факту надання правової допомоги надано наступні документи: договір від 01.08.2024 про надання правової допомоги, укладений між адвокатом Дідухом Є.О. та позивачем, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) № 4870630 від 30.10.2025, акт прийому-передачі наданих послуг від 31.10.2025, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, копію довіреності, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
80. Позивач просить стягнути з відповідачки 10 000,00 грн. понесених витрат на правову допомогу. Проте, в ході розгляду справи стороною позивача не було надано документів, що свідчать про понесення витрат саме у такому розмірі та про здійснення їх оплати.
З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що позивачем не обґрунтовано належними доказами заявлену суму заявлених витрат на правову допомогу, а тому така вимога задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268, ЦПК України, Суд,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4870630 від 07.08.2024 в розмірі 41 937 (сорок одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 54 копійки.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір в сумі 2 030 (дві тисячі тридцять) гривень 21 копійка.
4. В задоволенні решти вимог - відмовити.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
8. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
9. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, індекс 03045, код ЄДРПОУ - 40966896;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складений 23.03.2026.
Суддя Світлана ГІРЯК