Справа №523/26318/25
Провадження №1-кс/523/2944/26
11 березня 2026 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , в присутності підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (оренда),
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 15, п.5 ч. 2 ст. 115 КК України,-
СВ ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162490002044 від 04.12.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Так, органами досудового розслідування встановлено, що у невстановленому місці та у невстановлений час, однак не пізніше 03 грудня 2025 року, та у невстановлений спосіб ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи в порушення вимог Постанови ВР України № 2471-X11 від 17.06.1992 року «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою КМУ № 576 від 12.10.1992 року, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом МВС України № 292 від 12.04.1999 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання бойових припасів, діючи умисно, незаконно придбав бойові припаси, а саме дві ручні бойові гранати Ф-1 та М-67, та надалі без передбаченого законом дозволу, продовжив зберігати вищевказані предмети у визначений ним спосіб.
Орієнтовно у вересні 2025 року, більш точні дата та час не встановлені, у ОСОБА_5 виникли особисті неприязні відносини зі своєю дружиною ОСОБА_7 через подружні відносини.
03.12.2025 року близько 20 години 50 хвилин (більш точний час встановити не надалось за можливе), перебуваючи в приміщенні загального коридору на дев'ятому поверсі багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 у Воїн - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник прямий умисел на позбавлення життя своєї дружини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У подальшому, з метою реалізації свого злочинного умислу, незаконно переносячи при собі два бойових припаси, а саме дві ручні бойові гранати Ф-1 та М-67, ОСОБА_5 прийшов до приміщення квартири АДРЕСА_4 , де проживає його дружина ОСОБА_7 разом із малолітніми дітьми.
Маючи умисел направлений на умисне вбивство, розуміючи, що вчиняє злочин небезпечним способом для життя багатьох осіб, так як усвідомлював, що в приміщенні квартири та в багатоповерховому будинку перебувають інші особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті ОСОБА_7 , а також розуміючи, що від його дій можуть постраждати й інші особи, які також перебувають у вказаному приміщенні та будинку, та не бажаючи, але свідомо допускаючи їх настання, оскільки будучи військовослужбовцем, розуміючи вибухові властивості вищевказаних бойових гранат, які призначені для ураження живої сили осколками й ударною хвилею, бажаючи протиправно заподіяти смерть потерпілої, почергово висмикнув запобіжні кільця та відпустив важеля, чим привів у дію дві бойові гранати, які заздалегідь підготував як знаряддя злочину, що призвело їх до детонації, внаслідок чого відбулося два почергових вибухи. В результаті вибуху двох ручних бойових гранат Ф-1 та М-67 тілесні ушкодження отримала потерпіла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вигляді: вибухової травми, травматичного шоку, травматичної неповної ампутації 1,4,5 пальців лівої кисті, травми лівого ока, травми м'яких тканин вушної раковини, множинних поранень м'яких тканин шиї, тулуба, лівого плеча, перелому кісток носа та дна орбіти.
Таким чином ОСОБА_5 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення умисного заподіяння смерті ОСОБА_7 до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
11.12.2025 року ОСОБА_5 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України та в той же день повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.
12.12.2025 року ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2026 року без визначення розміру застави.
03.02.2026 року строк досудового розслідування кримінального провадження постановою виконувача обов'язків керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_9 продовжено до трьох місяців, тобто до 11.03.2026р. включно.
06.02.2026 року ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до 3-х місяців, тобто до 11.03.2026 року включно.
11.03.2026 року ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду міста Одеси строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до п'яти місяців, тобто до 11.05.2026р.
До Пересипського районного суду міста Одеси надійшло клопотання слідчого вищезазначеного органу досудового розслідування, погоджене прокурором, щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , яке обґрунтоване тим, що він може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді - позбавленням волі на строк десяти до п'ятнадцяти років, та у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, він зможе безперешкодно залишити місце свого проживання, з метою уникнення покарання, в тому числі і на територію тимчасово непідконтрольну України. Крім того, останній перебуваючи на військовій службі самовільно залишив військову частину та переховувався від командування, що може свідчити про схильність до переховування з метою уникнення покарання.
Зазначене беззаперечно може вказувати на наявність обґрунтованого побоювання у органу досудового розслідування про небезпеку переховування підозрюваного;
- незаконно впливати на свідків та потерпілу у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_5 висловлює наміри про можливість поспілкуватися з потерпілою з якою вони перебувають в офіційному шлюбі, а також має інформацію щодо місця її проживання та може здійснювати вплив на неї, а також свідків, з метою зміни останніми своїх показань. Не виключається вплив на інших свідків по даному кримінальному провадженню.
Так, їх показання мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування та судового розгляду, обумовлюється тим, що на теперішній час вони не допитані в судовому засіданні. КПК встановлює наступну процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме, спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
Таким чином, такий ризик як вплив на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом; Зазначене вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може продовжити вчинювати злочин, а саме 11.12.2025 року, останній, незважаючи на свій стан здоров'я, намагався потрапити до приміщення лікування потерпілої, однак медичний персонал йому це не дозволив зробити, а також може вчинити й інший злочин, оскільки попередньо, в рамках зазначеного кримінального провадження вилучено набої до вогнепальної зброї, з приміщення яке орендував підозрюваний.
Крім того, з урахуванням діючого на території України воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, існує додатковий ризик невиконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання, просила його задовольнити з підстав, викладених в ньому;
захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення клопотання та просила змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_5 на цілодобовий домашній арешт;
підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя, суд враховує наявність обґрунтованої підозри, доведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також інші обставини, зазначені ст.178 КПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України №3477-IV від 23.02.2006 року «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України Кримінальне Процесуальне Законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов'язок вжити заходи щодо забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Крім того, слідчий суддя враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доцільність тримання підозрюваного під вартою повинна забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Так, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від слідства.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Згідно повідомлення про підозру, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, які відноситься до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи лише з фактичних обставин, які містяться в поданих слідчому судді матеріалах, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами:
- повідомленням оператора «102»;
- протоколом огляду місця події, від 04.12.2025 року;
- довідкою з КНП «ООКЛ» ООР, в якій зазначено діагноз потерпілої ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 ;
- протоколом додаткового допиту потерпілої ОСОБА_7 ;
- протоколом затримання особи;
- висновком експерта №CE-19/116-25/30274-BTX від 26.12.2025р.;
- висновком експерта №CE-19/116-25/30502-БЛ від 18.12.2025р.;
- висновком експерта №CE-19/116-25/32355-БЛ від 02.01.2026р.;
- висновок експерта №2279 від 24.12.2025р.;
- висновок експерта №2253 від 12.12.2025р.;
- висновок експерта №2278 від 22.12.2025р.;
- протоколом проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_5 ;
- протокол проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_7 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Слідчий суддя погоджується із доводами слідчого, прокурора, що повідомлена ОСОБА_5 підозра станом на час розгляду цього клопотання повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», яка відображена у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», зокрема термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрювану особу з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року). Тобто факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя приходить до переконання, що вони є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Щодо заявлених ризиків на наявність яких посилаються слідчий та прокурор у поданому клопотанні, то слідчий суддя вважає наступне.
На даний час є достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуваючи на свободі з огляду на санкцію статті в підозрі може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду на території України з метою уникнення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків та потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, як особисто, так і через третіх осіб, з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань;вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється з причин зазначених у клопотанні слідчого.
Слідчий суддя вважає, що запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, неможливо, зважаючи на вище перелічені ризики.
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що перебуваючи на свободі підозрюваний ОСОБА_5 буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
Зазначені ризики існують, що, згідно ст. 177 КПК України, є підставою для продовження підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обставин, які є перешкодою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст.183 КПК України не встановлено.
З урахуванням суспільної небезпеки злочину, у скоєнні якого ОСОБА_5 пред'явлена підозра, усіх обставин справи, особи підозрюваного, який є громадянином України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей 2009 року народження, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , УБД, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 (оренда), останньому було повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого та особливо тяжкому злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від десяти до п'ятнадцяти років років, слідчий суддя вважає, що потрібно продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слід звернути увагу, що відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування
Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень під час дії воєнного стану, що становить підвищену суспільну небезпеку, а також високий ступінь встановлених ризиків, слідчий суддя приходить до висновку про продовження запобіжного заходу без визначення розміру застави.
Таким чином, дотримуючись завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, враховується необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами суспільства та держави та забезпечення охоронюваних прав та свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження.
Керуючись ст.ст.176, 177, 183, 309, 376 КПК України,-
Клопотання слідчого СВ ВП №3 ОРУП №1ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - до 09.05.2026 року включно, в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1