Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2-о/733/26/26
Єдиний унікальний №733/476/26
про усунення недоліків
23 березня 2026 року м.Ічня
Суддя Ічнянського районного суду Чернігівської області Вовченко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю
ОСОБА_1 звернулася до суду з даною заявою, в якій просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ознайомившись з матеріалами заяви, суддя приходить до висновку, що заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог, передбачених нормами ЦПК України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
З огляду на те, що нормами ЦПК не врегульовано питання залишення без руху заяв в порядку окремого провадження, у даному випадку застосуванню підлягають загальні норми цивільного процесуального законодавства.
Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України вбачається, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За правилами частини четвертої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежене за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки.
Заінтересовані особи мають матеріально-правову заінтересованість у справах окремого провадження у випадку, коли рішення суду створює, змінює або припиняє певні права чи обов'язки цих осіб.
Для забезпечення правильного і швидкого вирішення справи суд з урахуванням конкретних її обставин повинен вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та інших учасників процесу. Суду необхідно також встановити осіб, які можуть брати участь у справі.
Неправильне визначення фактів, які необхідно встановити для правильного вирішення спору, приводить до того, що не всі особи, прав яких безпосередньо стосуються вирішення спору, притягуються до участі у справі, що у свою чергу приводить до ухвалення незаконних судових рішень.
За загальним правилом цивільного процесуального законодавства України та положень статті 294 ЦПК України на заявника покладено обов'язок визначати заінтересованих осіб у справі.
Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі заявником.
Суд не вправі за своєю ініціативою і без згоди заявника залучати інших заінтересованих осіб до участі у справі та зобов'язується вирішити справу за тією заявою, що пред'явлена, і стосовно тих осіб, які зазначені у ній.
Якщо заявник не заявляє клопотання про заміну/залучення заінтересованих осіб, суд повинен відмовляти у задоволенні поданої заяви про встановлення юридичного факту.
Таким чином, визначення заінтересованих осіб у справі окремого провадження є правом заявника, а встановлення належності сторін у справі є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Така правова позиція міститься у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року (справа № 449/1352/15-ц).
Як зазначено у заяві, встановлення факту проживання заявниці однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , який проходив військову службу в період воєнного стану та загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 необхідне для реалізації її прав, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Статтею 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Крім того, необхідно зазначити, що саме Міністерство оборони України є спеціально уповноваженим суб'єктом на призначення грошової допомоги відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, на яку бути мати право заявниця у разі встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з чоловіком, який був військовослужбовцем.
Звертаючись до суду зі заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з чоловіком, який загинув під час проходження служби, заявницею не залучено до участі у справі Міністерство оборони України, військову частину, в якій проходив службу ОСОБА_2 , а також членів сім'ї, які можуть мати право на отримання соціальних виплат та пільг для членів сім'ї військовослужбовців, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації. При цьому не надано належних доказів щодо відсутності у військовослужбовця таких родичів. Разом з тим, рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки вказаних вище осіб.
Таким чином, заявниці у заяві про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, необхідно зазначити всіх членів сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також МОУ і військову частину, як заінтересованих осіб, оскільки рішення по даній справі може вплинути на їхні права, а у випадку їх відсутності зазначити про це у заяві. Крім того вказати, який саме період спільного проживання однією сім'єю слід суду встановити.
Окрім того в додатках до заяви відсутнє свідоцтво (копія) про смерть ОСОБА_2 .
Як зазначено в заяві, факт перебування заявниці на утриманні колишнього чоловіка підтверджується переказами на картковий рахунок, однак не зазначено хто саме перераховував ці кошти та хто їх отримував. Заявником не додано до матеріалів справи доказів того, ОСОБА_1 не працювала або була непрацездатною особою та перебувала на повному утриманні або одержувала допомогу, яка була для неї основним та постійним джерелом засобів для існування від ОСОБА_2 та що перераховані кошти у вересні 2024 року були призначені саме для її утримання, а не для інших потреб , зокрема, придбання для нього майна, зберігання коштів, позика, тощо.
Далі , не викладено обставини із зазначенням доказів, що їх підтверджують:
- чи перебували заявник та загиблий ОСОБА_2 у зареєстрованих шлюбах з іншими особами у 2025 році та чим це підтверджується.
Крім того, відповідно до ст. 258 ЦПК України, в заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинні бути зазначені докази, що підтверджують факт.
В Листі Верховного суду України від 01.01.2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що до заяви про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу додаються документи та докази того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні стосунки (свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Також суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (665,60 грн).
Заявник просить встановити факт спільного проживання однією сімєю чоловіка та дружини без реєстації шлюбу та встановити факт перебування її на утриманні ОСОБА_2 , проте судовий збір сплачений за одну вимогу в розмірі 665,60 грн.
Заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 605,60 грн за подання заяви в окремому провадженні та надати докази щодо сплати судового збору.
Спосіб усунення недоліків заяви полягає у поданні уточненої заяви про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю у вигляді окремого документу з виправленими недоліками, зазначеними в даній ухвалі суду з наданням її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості залучених учасників справи.
З огляду на вищевикладене заяву необхідно залишити без руху та надати заявниці можливість усунути вищевказані недоліки поданої заяви.
На підставі викладеного, ст.ст. 16, 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», керуючись ст.ст. 10, 43, 175-177, 185, 294, 299 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу залишити без руху, надавши заявниці строк для усунення недоліків заяви протягом 5 (п'ять ) днів з дня отримання копії даної ухвали.
Якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, вона буде вважатися неподаною і повернута заявниці.
Копію ухвали суду надіслати заявниці.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. В. Вовченко