Справа № 947/11962/26
Провадження № 1-кс/947/4187/26
23.03.2026 м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м.Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , яка представляє інтереси заявника ОСОБА_4 , на постанову старшого слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 16.03.2026 про відмову у визнані потерпілим у кримінальному провадженні №12024162480000551 від 27.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України. Справу зареєстровано в діловодстві суду 20.03.2026,
20.03.2026 до Київського районного суду м.Одеси через систему «Електронний суд» надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 , яка представляє інтереси заявника ОСОБА_4 , на постанову старшого слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 16.03.2026 про відмову у визнані потерпілим у кримінальному провадженні №12024162480000551 від 27.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
У скарзі заявник просить скасувати постанову старшого слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 16.03.2026 про відмову у визнані потерпілою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024162480000551 від 27.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Зокрема, адвокат ОСОБА_3 у скарзі зазначає, що вона в інтересах ОСОБА_4 подала клопотання про визнання ОСОБА_4 потерпілою у наведеному кримінальному провадженні.
Приводом для подання слідчому такого клопотання стало накладення у кримінальному провадженні №12024162480000551 від 27.04.2024 слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси у справі №947/38944/24 арешту на нерухомість - квартири АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_4 та її чоловіку ОСОБА_6 , оскільки квартира придбана у шлюбі.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 25.02.2026 по справі за №947/38944/24 у задоволенні клопотання про скасування арешту було відмовлено.
Таким чином, існує реальний ризик втрати заявником -
ОСОБА_4 та її чоловіком набутого майна та понесених грошових витрат на оплату квартири. Через це шкода, заподіяна ОСОБА_4 , є реальною, вже настала та перебуває у прямому причинному наслідковому зв'язку із кримінальним правопорушенням.
Далі у скарзі зазначено, що кримінальним провадженням встановлено, що невстановленими особами було реалізовано протиправну схему, спрямовану на незаконне набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка відносилась до відумерлої спадщини.
У подальшому зазначене майно було відчужене, внаслідок чого
ОСОБА_4 та її чоловік набули право власності на квартиру за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу та сплатили продавцю за неї грошові кошти у безготівковій формі через банківську установу.
На думку слідчого відбулися незаконне відчуження майна, яке за відсутністю спадкоємців відносилась до відумерлої спадщини, укладення договору купівлі-продажу, сплати коштів, подальша реєстрація права власності тощо.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте у шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_4 перебуває у шлюбі з ОСОБА_6 , а отже квартира є спільним майном подружжя. Таким чином, кримінальне провадження безпосередньо зачіпає її майнові права.
Факт визнання слідчим потерпілим територіальної громади не виключає можливе існування інших потерпілих у кримінальному провадженні, зокрема ОСОБА_4 , якій завдано майнової шкоди внаслідок кримінального правопорушення - ризик втрати квартири без повернення сплачених за квартиру грошових коштів у сумі 750000,00 грн. без ПДВ.
Отже, з урахуванням стандартів ЄСПЛ, відмова у визнанні ОСОБА_4 потерпілою за наявності обґрунтованих даних про заподіяння їй майнової шкоди не відповідає вимогам ефективної о доступу до правосуддя та ефективного засобу юридичного захисту. Така відмова фактично унеможливлює повноцінну участь заявника у кримінальному провадженні, позбавляє її процесуальних прав, передбачених національним законодавством, і створює непропорційне обмеження у захисті її майнових інтересів.
Тому, постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Адвокат ОСОБА_3 , приймаючи участь в судовому засіданні, підтримала доводи викладені в скарзі, та просила скаргу задовольнити. Додатково адвокат пояснила, що протягом тривалого строку з дня внесення відомостей до ЄРДР слідчим не проводяться слідчі дії, зокрема, не допитані подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_4 , нотаріус, який реєстрував договір купівлі-продажу нерухомості, не перевірений безготівковий рух коштів у виді плату за нерухомість через банківську установу, не встановлено особу продавця і не допитано його тощо.
Старший слідчий СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 або інший уповноважений слідчий, а також процесуальний керівник, до слідчого судді не прибули. На час розгляду скарги будь-яких відомостей чи документів з приводу скарги не надали. Адресати напередодні були належним чином сповіщені про судове засідання.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність прокурора чи слідчого не є перешкодою в розгляді скарги.
Вивчивши скаргу, дослідивши надані стороною документи, слідчий суддя дійшов висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілим.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні старшого слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 перебуває кримінальне провадження №12024162480000551 від 27.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, внесене до ЄРДР за заявою територіальної громади про, нібито, незаконне відчуження відумерлої спадщини у виді окремої квартири.
У межах кримінального провадження органами досудового розслідування встановлено, що невстановленими особами було реалізовано протиправну схему, спрямовану на незаконне набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка відносилась до відумерлої спадщини.
У подальшому зазначене майно було відчужене, внаслідок чого ОСОБА_6 , який перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 , під час шлюбу, набув право власності на квартиру за договором купівлі-продажу та сплатив за неї грошові кошти.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 17.12.2024 року у справі №947/38944/24 на зазначену квартиру накладено арешт, а ухвалою від 25.02.2026 року у скасуванні арешту відмовлено.
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подала клопотання про визнання ОСОБА_4 потерпілою у кримінальному провадженні №12024162480000551 від 27.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, через побоювання добросовісних набувачів права власності на квартири, що у випадку встановлення ознак кримінального правопорушення, вони можуть втратити і квартиру і сплачені за неї кошти.
16.03.2026 старшим слідчим СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області майором поліції ОСОБА_5 винесено постанову про відмову в задоволені заявленого клопотання адвоката ОСОБА_3 .
Постанова по формі відповідає вимогам ст.110 КПК України.
Разом з тим, в оскаржуваній постанові зазначені висновки, які є передчасними, оскільки доказами не підтверджені.
Зокрема, в оскаржуваній постанові значиться, як встановлений факт, що відсутні спадкоємці померлого власника квартири ОСОБА_7 . В цій частині, як би слідчий допитав подружжя, які придбали цю квартиру, у покійного є донька, яка тривалий час проживає за кордоном.
Далі, слідчий робить безпідставний висновок про те, що родовим предметом кримінального правопорушення є право власності територіальної громади. Разом з тим, як це видно з витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно, та з нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомості, власником квартири є ОСОБА_6 , а також його дружина ОСОБА_4 . Поки зворотного слідчий не довів сукупність належних і допустимих доказів, право власності вказаних осіб, а не територіальної громади, є недоторканим і непорушним.
Слідчий не перевірила, чи дійсно згадана квартира належить до відумерлої спадщини.
Крім того, слідчий наводить суперечливі тези: «даних про те, що предметом злочинного посягання були грошові кошти заявника, матеріали провадження не містять» і в той же час «заявник набув право власності на квартиру на підставі договору купівлі продажу. Передача ним грошових кошті відбулася в межах цивільно-правових відносин»
В решті решт, слідчий в оскаржуваній постанові вкотре зазначає, що у кримінальному провадженні встановлено заподіяння шкоди лише територіальній громади, як власнику майна. (?) Ознак безпосереднього заподіяння шкоди заявнику кримінальним правопорушенням, що є предметом досудового розслідування, не встановлено. Заявник не позбавлений права на захист своїх інтересів у поряди цивільного судочинства. Це твердження слідчого є передчасним і бездоказовим.
В цій частині слід зазначити сталу судову практику, зокрема постанови ККС у складі ВС від 09.12.2025 у справі №939/976/21, згідно якої існування господарсько-правових/цивільно-правових відносин між суб'єктами за наявності судового рішення про стягнення заподіяної шкоди самі по собі не свідчать про відсутність в діях посадової особи суб'єкта господарювання/фізичної особи складу відповідного кримінального правопорушення.
Згідно ч.5 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Згідно ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
У даному випадку саме на слідчого, прокурора покладається обов'язок, крім інших обставин, передбачених ст.91 КПК України, встановити вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
За таких умов, відсутні підстави вважати постанову старшого слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 16.03.2026 про відмову у визнані потерпілим у кримінальному провадженні №12024162480000551 від 27.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, такою, що безумовно відповідає загальним засадам кримінального провадження, та іншим вимогам закону. Тому вказана постанова слідчого підлягає скасуванню.
На підставі викладеного порушені права заявника підлягають захисту і поновленню через рішення слідчого судді.
Керуючись ст.ст.303 - 309 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка представляє інтереси заявника ОСОБА_4 , на постанову старшого слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 16.03.2026 про відмову у визнані потерпілим у кримінальному провадженні №12024162480000551 від 27.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, задовольнити.
Скасувати постанову старшого слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 від 16.03.2026 про відмову у визнані потерпілим у кримінальному провадженні №12024162480000551 від 27.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.
Зобов'язати старшого слідчого СВ Одеського РУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні №12024162480000551 від 27.04.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, повторно розглянути в порядку ст.220 КПК України заяву адвоката ОСОБА_3 , яка представляє інтереси заявника ОСОБА_4 , від 09.03.2026 про залучення ОСОБА_4 до кримінального провадження в якості потерпілої.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом п'яти діб з дня її оголошення, а учасником судового засідання, який не був присутнім у судовому засіданні - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1