Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого Косарєва В.І.,
суддів Глоса Л.Ф. і Коротких О.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 січня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
встановила :
вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2009 року
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого 02.04.2009 року за ч. 2 ст. 307 КК України до 45 діб арешту,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин .
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_4,
уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого 06.04.2009 року за ч. ч.1, 2 ст. 186 КК України до 30 діб арешту,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді арешту на строк 6 місяців.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 17 травня 2009 року, близько 23 години, на території міського парку культури та відпочинку по вулиці Чорновола у м. Надвірна Івано-Франківської області, за попередньою змовою між собою на заволодіння чужим майном, застосувавши до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 насильство, яке не було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілих, відкрито викрали у них мобільні телефони, ювелірні вироби, гроші, чим спричинили потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 2840 грн., а потерпілій ОСОБА_8 - на суму 625,20 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 січня 2010 року вирок щодо засуджених залишено без зміни.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засуджених внаслідок м'якості з направленням справи на новий судовий розгляд. Крім того, вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, воно не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, підтверджується дослідженими судом доказами і в касаційному поданні не оспорюється.
Дії засуджених за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.
Доводи касаційного подання прокурора про безпідставність призначення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України не можна визнати обґрунтованими.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.
Так, із матеріалів справи убачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 урахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особи, які позитивно характеризувалися за місцем проживання, повністю визнали свою вину, щиро розкаялися, активно сприяли розкриттю злочину, добровільно відшкодували матеріальну та моральну шкоду. Сукупність цих пом'якшуючих покарання обставин суд обґрунтовано визнав такими, що істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого засудженими злочину, і дійшов вірного висновку про можливість призначення їм більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Таким чином, рішення суду про призначення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України належним чином умотивовано. Окрім того, судом ураховано прохання потерпілих, які просили суворо не карати засуджених (т. 2 а.с. 57).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене засудженим покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яке належить відбувати реально, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання.
Апеляційним судом при перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку правильно прийнято рішення. Свої висновки із цього питання суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 р. і № 3323-ІУ від 12 січня 2006 р.), колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Судді:
Косарєв В.І. Коротких О.А. Глос Л.Ф.