2-62\10
23 грудня 2010 року Київський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого судді Бурлаченко О.О.
при секретарі Акименко Л.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міської платної стоматології , третя особа ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про відшкодування з відповідача матеріальної та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.07.2004 року вона звернулась до міської платної стоматології зі скаргою на зубний біль. Після огляду лікар ОСОБА_3 повідомила , що зубний біль пов'язаний з нервами та видалила нерв з 6-го нижнього зубу правої сторони. Після видалення нерву біль не вщухла, та на протязі подальших 4-х діб вона також відчувала зубний біль. Через чотири дні позивачка знову звернулась до ОСОБА_3 , яка видалила нерв 4-го нижнього зубу правої сторони. Але знову зубний біль не вщухав, в зв'язку з чим вона попросила надати їй направлення в іншу лікарню, але відповідач такого направлення їй не надала. 09.08.2004 року позивачка за своєю ініціативою пішла до стоматології СПЦТЛ № 1 , де їй підпилили зуби, вирівняли прикус та через день в неї зубний біль зник.
Позивачка також зазначила, що страждає ішемічною хворобою серця, гіпертонічною хворобою другої стадії, і після того, як їй було зроблено укол ОСОБА_3 в момент видалення нерву, вона відчула себе дуже погано та через декілька днів у неї піднявся артеріальний тиск, в зв'язку з чим вона потрапила до лікарні на стаціонарне лікування, де знаходилась з 23.08.2004 року до 02.09.2004 року, та з 07.09.2004 року по 18.09.2004 року. Позивачка вважає, що внаслідок невірного визначення діагнозу лікування лікарем ОСОБА_3, остання безпідставно видалили нерви з двох зубів, їй було спричинено матеріальну шкоду в сумі 1094 грн., яка складається з вартості придбаних нею медикаментів. Крім того позивачка просить стягнути з відповідача ще 920 грн., яку вона начеб то сплатила за лікування в міську стоматологічну лікарню, але доказів про таку сплату в неї немає. Крім того позивачка просила на зазначені суми збільшити до 6014 грн. в зв'язку з інфляцією та упущеною вигодою, якою саме не пояснили, порядку розрахунку позивачка та її представники пояснити та слатися на законні підстави таких позовних вимог - не змогли. Крім того позивачка просила стягнути з відповідача моральну шкоду , яка виразилася в тому , що внаслідок невірного лікування, вона дуже переживала, знаходилась в нервово-психологічному стані. Моральну шкоду позивачка оцінила в 40 000 грн.
В судовому засіданні позивачка та її представники позов підтримали повністю та просили його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив в позові відмовити, оскільки позивачкою не доведений причинно-наслідковий зв'язок між лікуванням та її захворюванням.
Третя особа ОСОБА_3 позов не визнала, та суду пояснила, що порушень в лікуванні позивачки з її боку не було. Ті медичні препарати які їй призначались , дійсно були необхідні при видаленні нервів з хворих зубів у позивачки, в зв'язку з чим вона не згодна з висновками службового розслідування та накладенням на неї дисциплінарного стягнення. Гроші за лікування ОСОБА_1 були їй повернуті, про що ОСОБА_1 власноруч написала розписку (а.с.14)
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи , суд надходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проходила курс лікування в міській платній стоматологічній поліклініці з 20.07.2004 року по 29.07.2004 року , але позивачка в своєму позові вказала, що лікувалась у вказаному закладі тільки 20.07.2004 року та 24.07.2004 року. Екстирпація пульпи ( видалення нерву) з 6-го та 7-го зубу у позивачки було зроблено не 20 та 24 липня 2004 року, а 23 та 29 липня 2004 року, що підтверджується записами в медичній карточці.
09.08.2004 року позивачка звернулась до СПЦТЛ № 1, де їй було підпиляно зуби , тим самим вирівняли прикус, але це ствердження протирічить записам в медичній картці позивачки з цього лікувального закладу, згідно якого підпилення зубів їй не робили, а провели лікування десен, поставили примочки, що зовсім інше. Також не підтверджені нічим ствердження позивачки про те, що після уколу вона заявляла лікарю ОСОБА_3 про погіршення стану її здоров'я , оскільки після такої заяви ОСОБА_3 зобов'язана зробити запис в медичній карточці та припинити стоматологічне лікування, а також надати необхідну медичну допомогу. У подальшому, після уколу за період з 29 серпня 2004 року по 4 вересня 2004 року, тобто тиждень, позивачка не зверталась до лікарні з приводу погіршення стану здоров'я. Тільки через 25 днів після зробленого ОСОБА_3 уколу , позивачка за своєю ініціативою звернулась до кардіолога, який 20.08.2004 року дав їй рекомендації пройти курс стаціонарного лікування і через три дні позивачка почала проходити цей курс. Зазначені факти свідчать про те, що позивачка самостійно прийняла рішення про проходження курсу стаціонарного лікування з приводу гіпертонічної хвороби другої стадії, керуючись рекомендацією кардіолога, але така рекомендація не є підставою для термінової госпіталізації. Таким чином суд вбачає відсутність причинно-наслідкового зв'язку між уколом , зробленим ОСОБА_3 та стаціонарним лікуванням позивачки, тому відсутні і підстави для відшкодування матеріальної шкоди. Також позивачка не надала суду доказів у підтвердження її моральних страждань, які були б пов'язані з неправомірними діями лікаря ОСОБА_3
Посилання позивачки на те, що їй було безпідставно відмовлено в наданні направлення в іншу лікарню, є безпідставними, оскільки вибір лікувального закладу є добровільним.
Доводи позивачки щодо неповернення їй вартості сплаченої суми за лікування, спростовується її розпискою про отримання у повному обсязі грошей в сумі 240 грн. (а.с.14). Таким чином судом встановлено, що гроші, яка позивачка сплатила відповідачу, їй повернуті під розписку, і позивачка в судовому засіданні не змогла спростувати зазначений факт жодним доказом.
Доводи позивачки, що в зазначеній розписці (а.с.14) йдеться про повернення їй грошей, які вона надала лікарю ОСОБА_3 в якості хабара, не узгоджуються з її ж поясненнями, щодо незадоволенням позивачки лікуванням ОСОБА_3 Суд вважає, що дача хабара з злочином з боку позивачки, і тому суд не може прийняти зазначені доводи бездоказово.
В зв'язку зі скаргою ОСОБА_1 на некомпетентне проведення лікування в міській платній стоматології, було проведено службове розслідування, за підсумками якого була виявлена дефектрура в питаннях тактики лікування, та недоліки в веденні медичної документації з боку лікаря-стоматолога ОСОБА_3 за що їй було оголошено догану. Наказом міської платної стоматологічної поліклініки № 30-к від 01.11.2004 року (а.с. 6-7, 102). Згідно виписного епікризу № 965, позивачка проходила курс стаціонарного лікування у кардіологічному відділенні МЦЛ № 20, поліклініки № 1 м. Донецька на денному стаціонарі з 23.08.2004 року по 02.09.2004 року ( а.с. 8), згідно довідки ЦМЛ № 18 м. Донецька 07.09.2004 року по 17.09.2004 року з гіпертонічною хворобою, кризом, шийним остеохондрозом в стадії загострення ( а.с. 100-101). Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 686:
1. 1) застосування препаратів для анестезії (сепнатест, ледокаїн) лікарем ОСОБА_3 при лікуванні хворої ОСОБА_1 не могло привести до загострення гіпертонічної хвороби та ішемічної хвороби серця.
2. 2) Діагноз «Гіпертонічний криз», встановлений при огляді хворого , є підставою для термінової госпіталізації.
3. 3) При діагнозі «Хронічний простий пульпіт» необхідне видалення нервів, яке проводиться під місцевою анестезією, у випадку якщо не має протипоказань.
4. 4) Дія препарату «ледокаїн» 2%-4,0, не могло підвищити артеріальний тиск у хворої ОСОБА_1 до рівня , при якому необхідна термінова госпіталізація.
5. 5) Високий артеріальний тиск, при якому була необхідна термінова госпіталізація ОСОБА_1 , не міг триматися на протязі 24 календарних днів.
6. 6) Підвищення артеріального тиску у ОСОБА_1 можливо в побутових ситуаціях: при конфліктах, при находженні в нервово-психологічному напруженні, при переляку, хвилюванні, переживанні таке інше.
7. 7) При лікуванні зубів з приводу хронічного простого пульпіту показано проведення анастезії при виборі метода вітальної екстирпації.
8. 8) В наданій медичній карточці хворого на ім'я ОСОБА_1 ( записи з 1992 року по 1997 рік) немає даних про те, що вона перебуває на диспансерному обліку у лікаря-кардіолога.
9. 9) Взаємозв'язку між стоматологічною патологією ( хронічна форма пульпіту зубів) та ішемічною хворобою серця (ІХС) не встановлено (а.с. 133-135).
За зазначеними обставинами попереднім складом суду були допитані в судовому засіданні експерти ОСОБА_4 - завідуючий відділом комісійних судмедекспертиз, ОСОБА_5 - лікар-кардіолог кардіологічного відділення ДОКТМО , ОСОБА_6- доцент кафедри хірургічної стоматології Донецького державного медичного університету, які підтвердили зазначені вище факти ( а.с. 152-156 ).
Доводи позивачки також спростовані поясненнями свідків, що були допитані у попередньому складу суду.
Так свідок ОСОБА_7 , завідуючий кардіологічним відділенням міської лікарні № 3 м. Донецька, головний міський кардіолог управління здоров'я м. Донецька, пояснив, що анестезія у вигляді уколу ледокаїну іноді застосовується при підвищеному тиску, але речовина знаходиться в організмі менше доби та виводиться з нього, через 10 діб його в організмі людини бути не може. Підвищення тиску від застосування ледокаїну бути не може, гіпертонічну хворобу через 10 діб спровокувати не можливо. Гіпертонічний криз у такому віці, в якому перебуває позивачка може бути хронічним.
Свідок ОСОБА_8 , головний лікар міської платної стоматологічної лікарні, пояснила, що ОСОБА_3 дійсно працювала в стоматології та приймала позивачку. Після прийому у ОСОБА_3 позивачка написала скаргу в Міське управління охорони здоров'я. За цим фактом було проведено службове розслідування , в ході якого була виявлена дефектура в питаннях тактики лікування, ведення медичної документації з боку лікаря - стоматолога ОСОБА_9 20.10.2004 року в стоматології було проведено збори трудового колективу та результати розслідування доведені до відома колективу, лікарю ОСОБА_3 було оголошено догану, але ОСОБА_8 з висновками розслідування не згодна. Також вона пояснила, що послуги стоматології є платними, і вони видають чеки про сплату послуг або ліків за вимогою пацієнтів. За надання некомпетентної послуги , кошти сплачені хворим, повертаються за його заявою через касу , якщо комісія надійде до висновку,що лікування було дійсно некомпетентним.
Свідок ОСОБА_10, головний міський стоматолог управління охорони здоров'я м. Донецька, пояснив, що в липні 2004 року до управління надійшла заява ОСОБА_1 в якому вона скаржилась на некомпетентне проведення лікування в міській платній стоматології. З цього приводу було проведено службове розслідування , за підсумками якого була виявлена дефектрура в питаннях тактики лікування , та недоліки в веденні медичної документації з боку лікаря-стоматолога ОСОБА_3 за що їй було оголошено догану Наказом міської платної стоматологічної поліклініки № 30-к від 01.11.2004 року.
Призначена за вказівкою апеляційної інстанції додаткова судово-медична експертиза не спростувала висновки попередньої експертизи, а лише уточнила, що згідно записів у медичних картах (а.с.11-14 та а.с.18-19) правильно повинен бути вказаний діагноз позивачки: «Хронічний простий пульпіт 6,7». Також експертами зазначено, що у випадку поганого самопочуття за наявності у хворої хронічного простого пульпіту, депульпувати зуби не бажано. Однак ці висновки суд сприймає як рекомендацію. Крім того позивачка не надала суду доказів про погане самопочуття в момент депульпації, тому у суду немає підстав вважати дії лікаря ОСОБА_3 невірними.
Крім того експерти також прийшли до висновку про те, що медичні препарати, які були застосовані при лікуванні позивачки (розчин Septanest 1,0 , Lidocain 2% -4,0) не впливають на артеріальний тиск.
Таким чином доводи позивачки відносно неправильного її лікування (а не заповнювання медичної документації) лікарем ОСОБА_3 не підтверджені ніякими доказами.
Згідно зі ст. 1166, 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з відповідними змінами і доповненнями, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є провина зазначеної особи.
Як встановлено в судовому засіданні, згідно висновків службового розслідування, з боку лікаря-стоматолога ОСОБА_3 була допущена дефектрура в питаннях тактики лікування, та недоліки в веденні медичної документації, за що їй було оголошено догану наказом міської платної стоматологічної поліклініки № 30-к від 01.11.2004 року. Але зазначені факти не доказують неправильність самого лікування. Також, згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 686, та додаткової судово-медичної експертизи, взаємозв'язку між стоматологічною патологією (хронічна форма пульпіту зубів) та ішемічною хворобою серця (ІХС) не встановлено, тому в позові ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.
Згідно ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
Оскільки судом не встановлено взаємозв'язку між лікуванням стоматологічної патології та погіршенням стану здоров'я в зв'язку з цим у позивачки , суд вважає, що в позові про відшкодування моральної шкоди також слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 1166, 1167, 1172 ЦК України,
ст.ст. 10, 57, 58, 60, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до міської платної стоматологічної про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Судя