Справа № 203/2519/26
Провадження № 1-кс/0203/2193/2026
20 березня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи третього слідчого відділу з дислокацією у м.Дніпрі ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою від 03.03.2026,
16.03.2026 ОСОБА_3 звернувся до Центрального районного суду міста Дніпра зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи третього слідчого відділу з дислокацією у м.Дніпрі ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою від 03.03.2026.
Подана скарга обґрунтована тим, що бездіяльність уповноваженої особи третього слідчого відділу з дислокацією у м.Дніпрі ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, є протиправною, оскільки відомості за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 03.03.2026, яка була отримана ТУ ДБР у м. Полтаві 10.03.2026, до ЄРДР в порушення ч.1 ст. 214 КПК України внесені не були.
Згідно протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 16.03.2026 для розгляду скарги визначено слідчого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 17.03.2026 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи третього слідчого відділу з дислокацією у м.Дніпрі ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою від 03.03.2026.
У судове засідання 20.03.2026 скаржник не з'явився, надіслав до суду клопотання про розгляд скарги без його участі, вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.
Третій слідчий відділ з дислокацією у м.Дніпрі ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду скарги, явку представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду справи у відсутності даної особи.
Слідчий суддя, ознайомившись з матеріалами скарги та доданими до неї доказами, приходить до наступних висновків.
З матеріалів скарги вбачається, що 03.03.2026 ОСОБА_3 засобами поштового зв'язку надіслав ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, заяву про вчинення кримінального правопорушення від 03.03.2026, яка була отримана одержувачем 10.03.2026, проте відомості за цією заявою не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У заяві зазначається, що 03.04.2018 колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_4 , суддів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 була розглянута та задоволена апеляційна скарга представника АТ «УкрСиббанк» ОСОБА_7 на (часткове) заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.04.2016 та винесено незаконну постанову, яка спричинила позичальнику тяжкі наслідки та можливо спричинить і репутаційні наслідки для АТ «УкрСиббанк», чим, на його думку, вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ст. 367 КК України.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, згідно із ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Порядок внесення відомостей до ЄРДР врегульований «Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженим Наказом Генерального прокурора від 30 червня 2020 року № 298.
Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Разом із тим, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли вони викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
У межах процедури оскарження бездіяльності щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий, прокурор або інша службова особа дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
При цьому зміст ч. 1 ст. 214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого, дізнавача, прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості тільки із тих заяв чи повідомлень, які містять в собі достатню інформацію про кримінальне правопорушення, що підтверджує реальність події, яка відбулася, а право внесення відомостей про кримінальне правопорушення, про яке повідомляється заявником, належить виключно реєстраторам Єдиного реєстру досудових розслідувань, які самостійно визначають обсяг і зміст відомостей, здійснюють вибір кваліфікуючих ознак та даних, які необхідно внести відповідно до вимог Реєстру на підставі заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення, а також його фабулу та правову кваліфікацію.
Вказане узгоджується з правовим висновком Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, якій міститься у постанові від 30 вересня 2021 року у справі №556/450/18.
Відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.
Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року).
При цьому, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права під час здійснення правосуддя не може виключно кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до кримінальної відповідальності. У разі їх наявності, відповідні порушення усуваються за наслідками перегляду судового рішення вищими судовими інстанціями, зокрема, в апеляційному та касаційному порядку, а також бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Отже, оцінка судових рішень, прийнятих суддею може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю.
При цьому, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.
Аналогічної позиції дотримується і Консультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку № 11 від 2008 року до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
У Висновку №3 від 2002 року згаданої Консультативної ради щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, які пред'являються їм у зв'язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
В даному ж випадку, зі змісту заяви ОСОБА_3 вбачається, що заявник просить внести відомості щодо вчинення, на його думку, суддями Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кримінального правопорушення в результаті його незгоди із процесуальними діями суддів при розгляді відповідної справи. Однак, виключне право перевірки законності та обґрунтованості дій судді має відповідний орган згідно з законодавством.
Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Виходячи з наведеного, слід дійти висновку про відсутність підстав для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про вчинення суддями Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для задоволення скарги.
При цьому, слідчий суддя враховує й усталену практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, пп. 74-75, рішення від 7 грудня 2006 року), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93 визначено, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до ЄРДР щодо конкретної особи за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.
Керуючись ст. ст. 206, 303, 304, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи третього слідчого відділу з дислокацією у м.Дніпрі ТУ ДБР, розташованого в м. Полтаві, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою від 03.03.2026 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1