Справа № 202/11839/25
Провадження № 1-кс/202/482/2026
22 січня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора - заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025,
Прокурор - заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на речі і документи, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , а саме: документацію військовозобов'язаних на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (військово-облікові документи, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, копії паспортів, копії картки платника податків, копії медичної документації) та ноутбук Asus E203M JBN0CX02CO1345C, шляхом заборони володіння, розпорядження та користування вказаним майном.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 354, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України, зокрема за фактом внесення службовою особою завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів - картки обстеження та медичного огляду щодо стану здоров'я ОСОБА_10 , вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Під час досудового розслідування установлено, що до цього кримінального правопорушення причетна ОСОБА_4 .
13 січня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено вищевказані речі та документи, які постановою слідчого від 13.01.2026 року визнані речовими доказами.
Прокурор вважає, що вилучений ноутбук і документи мають значення для досудового розслідування, так як можуть містити інформацію щодо всіх осіб, причетних до кримінального правопорушення, зокрема щодо співучасті з іншим підозрюваним ОСОБА_11 та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Прокурор зазначає, що у разі не накладення арешту на вилучені речі та документи існує ризик їх передачі, знищення, відчуження.
Отже, з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор просить накласти арешт на вилучені речі та документи.
Прокурор ОСОБА_3 , який входить до групи прокурорів, у судовому засіданні вказане клопотання підтримав.
Підозрювана ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні частково погодилися з клопотанням.
Заперечували проти накладення арешту на ноутбук. Разом із тим, не заперечували проти арешту документів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 354, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.
13 січня 2026 року в цьому кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучені речі та документи, а саме: документацію військовозобов'язаних на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (військово-облікові документи, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, копії паспортів, копії картки платника податків, копії медичної документації) та ноутбук Asus E203M JBN0CX02CO1345C.
Постановою слідчого від 13.01.2026 року вилучені речі та документи визнані речовими доказами.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Зокрема у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин, оскільки це підтверджується протоколами допиту свідків, протоколами огляду, а також, що вилучені речі відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речових доказів.
Зокрема вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 речі і документи можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування. Так, у вилученому ноутбуці може міститися листування з іншими особами, причетними до кримінального правопорушення. В свою чергу, військово-облікові та інші особисті документи інших осіб, які перебували за місцем мешкання ОСОБА_4 , можуть свідчити про її причетність до кримінального правопорушення.
Також слідчий суддя вважає доведеними, що в разі не накладення арешту на вилучені речі і документи, існує ризик їх знищення або наявних на них слідів кримінального правопорушення, так як ОСОБА_4 як особа, якій в цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру, є заінтересованою в результатах даного кримінального провадження.
Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучені речі і документи.
На переконання слідчого судді, накладення арешту на майно ОСОБА_4 відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, оскільки арешт носить тимчасовий характер, пов'язаний зі здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи вищенаведене, клопотання прокурора необхідно задовольнити та накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на речі і документи, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме документацію військовозобов'язаних на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (військово-облікові документи, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, копії паспортів, копії картки платника податків, копії медичної документації) та ноутбук Asus E203M JBN0CX02CO1345C.
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора задовольнити.
Накласти арешт шляхомзаборони відчуження, розпорядження та користування на речі і документи, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме документацію військовозобов'язаних на ім'я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (військово-облікові документи, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, копії паспортів, копії картки платника податків, копії медичної документації) та ноутбук Asus E203M JBN0CX02CO1345C.
Роз'яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_12