Справа № 211/454/26
Провадження № 2-а/211/101/26
іменем України
23 березня 2026 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання - Гоєнко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
15.01.2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову №2369 від 09.10.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у відношенні нього. В обґрунтування позову позивач зазначив, що наприкінці жовтня 2025 року в електронному кабінеті військовозобов'язаного він побачив інформацію, що нібито порушив правила військового обліку, а саме: його притягнуто до адміністративної відповідальності постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн. 12.12.2025 року на електрону пошту головним державним виконавцем були направлені матеріали виконавчого провадження № 79599036 від 14.11.2025 року з виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2369 від 09.10.2025 року. Так, згідно з постановою № 2369 від 09.10.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 він був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що після прибуття до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 проживав тривалий час за вказаною адресою, не став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим порушив ч. 3 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в умовах особливого періоду та на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн. Вказує, що в жовтні 2025 року, у зв'язку з тим, що на території міста Дружківка Донецької області почастішали бомбардування та бойові дії, він був змушений вивезти свої речі та сім'ю до Миколаївської області до АДРЕСА_1 , де у нього проживає сестра ОСОБА_3 , однак сам він повернувся до м. Дружківка Донецької області за постійним місцем мешкання, з метою недопущення проникнення до житла та допомоги місцевим мешканцям. Вказує, що перебуває на обліку, як військовозобов'язаний, у розшуку не перебуває, що підтверджується військово-обліковим документом. Позивач вважає, що до нього неправомірно було застосовано положення ч. 3 ст. 210 КУпАП, вважає, що вказана постанова є протиправною, не відповідає вимогам, передбаченими КУпАП, необґрунтована, винесена без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак підлягає скасуванню.
22 січня 2026 року ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області позивачу був поновлений строк на звернення до суду та зазначена адміністративна справа призначена до розгляду.
03.02.2026 року представником відповідача скеровано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує проти позовних вимог позивача та просить відмовити у задоволенні позову. Представником відповідача зазначено, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . 05.10.2025 року о 10 год. 35 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_2 під час звірки облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з чим на ОСОБА_1 був складений протокол № 156 від 05.10.2025 року та винесена постанова № 2369 від 09.10.2025 року. З огляду на зазначене вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Позивач, представник позивача у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у задоволені позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно протоколу № 156 про адміністративне правопорушення від 05.10.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , порушив ч. 3 ст. 37 3У "Про військовий обов'язок і військову службу", фактично тривалий час проживав за адресою: АДРЕСА_1 , не звертався до ТЦК та СП за місцем реєстрації та проживання для взяття його на військовий облік, чим вчинив порушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
09 жовтня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 винесено постанову № 2369 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зазначеною постановою встановлено, що під час звірки облікових даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не звертався до ТЦК та СП за місцем реєстрації та проживання для взяття його на військовий облік, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 37 3У "Про військовий обов'язок і військову службу") в умовах дії особливого періоду.
З витягу із електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів, мобільного додатку Резерв +, сформованного 15.12.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (солдат) вчасно уточнив дані, адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Також, згідно з паспортом громадянина України, на стор.11, міститься відмітка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 з 24.12.2002 по теперішній час має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, статтею 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ч.1статті - порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.2 статті - повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ч.3 статті -вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: 1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу; 2) на військовий облік військовозобов'язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов'язаних; військовозобов'язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов'язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу; які є кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону; 3) на військовий облік резервістів: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання. Громадянам України, взятим на військовий облік, роз'яснюються права та обов'язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.
Відповідно до ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов'язані в семиденний строк стати на військовий облік.
У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
Системний аналіз наведених положень дає підстави стверджувати, що будь-яке рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема і постанова про накладення адміністративного стягнення, має бути законною та обґрунтованою. При цьому, обов'язок доведення об'єктивних фактів, на підставі яких таке рішення ухвалено, покладається саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень.
З огляду на фактичні обставини, які стали підставою накладення на позивача адміністративного стягнення, відповідач повинен довести порушення позивачем обов'язку, передбаченого ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, що він, будучи військовозобов'язаним, після вибуття зі свого місця проживання у семиденний строк не став на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за новим місцем перебування.
Відповідно до ст.73-77 КАС України, для доведення цих обставин відповідач, як суб'єкт владних повноважень повинен надати належні, допустимі, достовірні та достатні докази, які підтверджують вибуття позивача з місця свого проживання, взяття його на облік за новим місцем проживання та невжиття позивачем заходів щодо постановки на військовий облік за місцем перебування. У разі доведення відповідачем цих обставин, на позивача покладається обов'язок довести наявність об'єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали йому виконати зазначений обов'язок.
Разом з тим, всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України, відповідач не надав доказів, що позивач вибув з місця проживання та не став у семиденний строк на військовий облік за новим місцем перебування.
Оскаржувана постанова також не містить посилання на докази, на підставі яких суб'єкт владних повноважень дійшов висновків про порушення позивачем ч.3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки з наданих суду документів та відомостей офіційних державних реєстрів вбачається, що ОСОБА_1 по теперішній час має зареєстроване місце проживання у м. Дружківка, факт його проживання більше семи днів у м. Нова Одеса документально не був підтверджений жодними доказами - актами з місця проживання, дрвідками квартального уповноваженого тощо.
Виклад фактичних обставин вчинення правопорушення не містить відомостей про дату вибуття позивача з місця проживання, дату початку його проживання за новою адресою, що позбавляє суд можливості визначити дату, з якої є закінченим склад адміністративного правопорушення, тобто наступний день після закінчення семиденного строку для постановки на облік військовозобов'язаного.
Керуючись ст.283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, відповідачем об'єктивна сторона правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП не розкрита. Зокрема, не визначено суть протиправної поведінки позивача та її шкідливих наслідків, не зазначено час, місце, умови, способи вчинення правопорушення та не встановлено всіх обставин.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 62 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог ч. 3 ст.37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі наведені у позові факти, у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
З огляду на викладене вище, постанова по справі про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Відповідно до частини 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, за подання позову в розмірі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 19, 77, 139, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №2369 від 09.10.2025 про накладення адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП.
Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.03.2026 року.
Суддя Костенко Є. К