"19" січня 2011 р. Справа № 1151/9-18
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Лакізи В.В.,
судді Білоусової Я.О., судді -доповідача Пуль О.А.,
при секретарі -Сємєровій М.С.,
за участю представників сторін:
кредитора -не з*явився,
боржника -не з*явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх.№4543П/2-7) ініціюючого кредитора - Лубенської об*єднаної державної податкової інспекції, м. Лубни, Полтавська область, на ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.11.2010 р. по справі №1151/9-18,
за заявою-Лубенської об*єднаної податкової інспекції, м.Лубни, Полтавська область,
до Кредитної спілки «Лубно», М.Лубни, Полтавська область, код 26091230,
про визнання банкрутом, -
встановила:
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.11.2010 р. (суддя Паламарчук В.В.) повернуто заяву Лубенської ОДПІ та додані до неї документи про визнання банкрутом Кредитної спілки «Лубно»без розгляду.
Лубенська ОДПІ з ухвалою господарського суду Полтавської області не погодилась, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.11.2010 р. та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2010 р. апеляційну скаргу Лубенської ОДПІ прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 04.01.2011 р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 12.01.2011 р.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 19.01.2011 р.
13.01.2011 р. до апеляційного суду від апелянта надійшли витребувані судом документи, а саме: оригінал заяви про визнання боржника банкрутом та додані до неї документи. Одночасно, апелянт просив суд здійснити розгляд даної справи у відсутності його представника, у зв*язку з неможливістю забезпечити його явку у судове засідання.
Боржник у судове засідання не з*явився, про час та місце розгляду даної справи був повідомлений у встановлений законом строк і належним чином.
Справа розглядається за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Лубенської ОДПІ підлягає задоволенню, виходичи із наступного.
Як свідчать матеріали справи, 16.11.2010 р. до господарського суду Полтавської області звернулась Лубенська ОДПІ у Полтавській області з заявою про визнання банкрутом Кредитну спілку «Лубно»у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
22.11.2010 р. місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу. При цьому, мотивовано її тим, що заявник не надав господарському суду доказів на підтвердження безспірності своїх грошових вимог до Кредитної спілки «Лубно».
Колегія суддів не погоджується з таким висновком господарського суду, оскільки господарський суд при розгляді заяви про порушення справи про банкрутство не перевірив її відповідність вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та Господарському процесуальному кодексу України.
У відповідності до вимог ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Частиною 1 ст. 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника визнання його банкрутом" (далі по тексту постанови - Закон про банкрутство) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Статтею 83 Цивільного кодексу України визначено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом; товариством визнається організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві; товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.
Згідно ст.ст. 84 та 85 Цивільного кодексу України підприємницькими є товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками; непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
У відповідності до вимог ст. 209 Господарського кодексу України суб'єктом банкрутства (банкрутом) може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності.
Згідно приписів ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У розумінні ст. 1 Закону про банкрутство: неплатоспроможністю вважається неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати; грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством; до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня, штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
Тобто, виходячи з приписів законодавства та системний аналіз зазначених норм надає можливість зробити такий висновок, якщо юридична особа -комерційна організація, то вона може бути суб'єктом банкрутства, а якщо юридична особа є некомерційною організацією, то такий вид може бути суб'єктом банкрутства лише у випадку прямої вказівки про це в законі.
Як свідчать матеріали справи заявник -Лубенська ОДПІ звернулась до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у порядку статті 52 Закону про банкрутство у відношенні кредитної спілки, яка утворена і зареєстрована у відповідності до статті 1 Закону України «Про кредитні спілки», про що свідчить Статут спілки, доданий ініціюючим кредитором до заяви про банкрутство боржника.
Зазначена норма Закону встановлює, що кредитна спілка -це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об*єднаннями на корпоративних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об*єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не встановлює можливість порушення провадження у справі у відношенні юридичної особи, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Але, частина 6 ст. 9 Закону України «Про кредитні спілки»встановлює, якщо вартість майна кредитної спілки є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, вона ліквідується в порядку, передбаченому законом про банкрутство, припинення діяльності кредитної спілки в процесі відновлення платоспроможності або банкрутства визначається законом.
З матеріалів справи № 1151/9-18 не вбачається, що уповноваженим органом приймалося рішення про припинення Кредитної спілки «Лубно»і що у процесі ліквідації комісією з припинення встановлено недостатню вартість майна для задоволення вимог кредиторів, що б надавало право ліквідатору (голові ліквідаційної комісії) звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що повернення місцевим господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство Кредитної спілки «Лубно» ініціюючому кредитору без розгляду є незаконним; а підстави для порушення провадження у даній справі взагалі відсутні.
Частиною 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення заяви про порушення справи про банкрутство справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Враховуючи викладене та керуючись приписами статті 106 ГПК України колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд, прийняв оскаржувану ухвалу при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв*язку з чим ухвалу господарського суду Полтавської області від 22.11.2010 р. у справі № 1151/9-18 слід скасувати, а справу передати на розгляд місцевого господарського суду.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2) ч.1 ст. 103, п.4 ч.1 ст.104, ст. 105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ; -
постановила:
Апеляційну скаргу Лубенської ОДПІ у Полтавській області задовольнити.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 2.11.2010 р. у справі №1151/9-18 скасувати.
Справу № 1151/9-18 передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Дана постанова Харківського апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
суддя Я.О.Білоусова
суддя О.А. Пуль