10 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 712/10386/20
Провадження № 22-ц/821/223/26
категорія: 305000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
секретаря - Кукушкіної А. О.,
учасники справи:
позивач - Перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1 , Приватне підприємство «Надія»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Приватного підприємства «Надія» на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , Приватного підприємства «Надія» про стягнення заборгованості за договором, у складі: головуючої судді Пироженка В. Д., повний текст рішення складено 27 жовтня 2025 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року Перший заступник керівника Черкаської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позовні вимоги мотивує там, що між виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ОСОБА_1 27.08.2019 укладено договір № 186 пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси у разі будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Предметом договору є пайова участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси у разі будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до п. 1.2 Договору пайова участь ОСОБА_1 у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси складає 940685 грн.
Згідно п. 2.2 договору відповідач зобов'язалася, до прийняття об'єкта в експлуатацію, але не пізніше шести місяців з дати укладення договору, сплатити пайову участь в сумі 940685 грн за графіком, що додається до договору пайової участі № 186.
Об'єкт введено в експлуатацію 16.09.2019, відповідно до сертифікату ЧК162192590783, інформація про що розміщена у вільному доступі на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України та акту готовності до експлуатації об'єкта будівництва багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1 від 13.09.2019. Кінцевий термін виконання зобов'язання є 16.09.2019.
Відомості про сплату коштів пайової участі відсутні, кошти від ОСОБА_1 не надходили, про що повідомив Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради на підставі інформації Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради.
Позивач просив стягнути з відповідача на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради заборгованість за договором пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси в сумі 940685 грн, 3% річних в сумі 21494,01 грн та інфляційні збитки в сумі 19754,39 грн, пеню, відповідно до п. 3.2.1. договору, в сумі 171952,06 грн, а всього 1153885,46 грн. Також просив стягнути судові витрати понесені позивачем.
10.07.2023 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог.
Зазначає, що в ході розгляду справи встановлено, що договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси № 186 від 27.08.2019 є неукладеним, тому виникла необхідність зміни підстав позовних вимог позивача.
Вказує, що будинок по АДРЕСА_1 введено в експлуатацію 16.09.2019 відповідно до сертифікату ЧК 162192590783.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , проте не уклала договір пайової участі із Черкаською міською радою, який в силу вимог закону є обов'язковим до укладення, а також не сплатила пайового внеску до бюджету, тому такі кошти підлягають стягненню на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно збережені кошти, що відповідач повинна була заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту у зв'язку з будівництвом вказаного будинку.
08.07.2024 позивач направив клопотання про залучення до участі в справі в якості співвідповідача ПП «Надія».
Вказує, що згідно договору дольової участі у будівництві багатоповерхового житлового будинку від 01.03.2015 ОСОБА_1 та ПП «Надія» визначено, що предметом договору є передача стороною 1 стороні 2 передбачених цим договором функцій замовника щодо проектування та будівництва багатоповерхового житлового будинку з переходом права власності на нього стороні 2 та визначення порядку взаємодії сторін. Об'єктом договору є багатоповерховий житловий будинок, який розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:024:0044, яка розташована по АДРЕСА_2 та перебуває у користуванні замовника на підставі договору оренди від 14.02.2006.
Пунктом 1.3 договору визначено, що сторона 2 виконує функції замовника щодо проектування та будівництва об'єкту, визначені цим договором. Пунктом 3.4. договору передбачено обов'язок сторони 2 компенсувати сплачену суму пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста згідно ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Договором також надано стороні 2 самостійно, без погодження із стороною 1 укладати договори генерального підряду та інші договори на умовах, визначених стороною 2.
Пунктом 4.3 договору сторони домовилися, що сторона 2 отримує усі права на об'єкт будівництва. З вказаного договору вбачається, що ОСОБА_1 виступає замовником виключно під час оформлення документів, що стосуються початку та завершення будівельних робіт, а також під час документального введення в експлуатацію будинку по АДРЕСА_1 . Тобто договір передбачає часткову передачу функцій замовника будівництва від ОСОБА_1 до ПП «Надія».
Вважає, що вказане свідчить про обов'язок ПП «Надія» взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Черкаси разом із ОСОБА_1 .
Просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ПП «Надія» на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради 940685 грн, як пайовий внесок замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси за будівництво багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 09.07.2024 до участі в справі в якості співвідповідача залучено ПП «Надія».
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ПП «Надія» на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради заборгованість за договором пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси № 186 від 27.08.2019 в сумі 940685 грн.
В іншій частині позову позивачу відмовлено.
Стягнуто із ПП «Надія» на користь Черкаської обласної прокуратури понесені судові витрати в сумі 14110,27 грн.
Стягнуто з Черкаської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 14466,18 грн.
Рішення мотивовано тим, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту із ОСОБА_1 не укладався, а будинок був збудований та прийнятий в експлуатацію генеральним підрядником ПП «Надія», права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
Суд дійшов висновку, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання генерального підрядника сплатити визначені суми.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням суду, ПП «Надія» оскаржило його та просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що предметом позову у первісній редакції є стягнення заборгованості за договором пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси № 186 від 27.08.2019 з ОСОБА_1
10.07.2023 від позивача надійшла заява про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог.
08.07.2024 позивач направив клопотання яким одночасно просив залучити до участі в справі в якості співвідповідача ПП «Надія» та змінити позовні вимоги.
Зазначене клопотання було задоволене судом першої інстанції, тобто відбулася зміна предмету позову.
Вважає, що судом при розгляді справи та прийняті рішення в порушення вказаних норм допущена одночасна зміна і предмету і підстав позову.
Зазначає, що позивачем не наведено ані нормативного акту, на підставі якого нарахована сума, з якої складаються позовні вимоги, ані жодної іншої аргументації та доказів на підтвердження розміру позовних вимог.
При цьому, судом при прийнятті рішення не застосовано норми права які підлягали до застосування, не встановлено правомірності визначення суми позовних вимог та не наведено жодного із аргументів, яким суд керувався при визначені суми стягнення.
Представником ПП «Надія» неодноразово у судових засіданнях наголошувалось, що його бажання укласти мирову угоди продиктоване певними обставинами в країні, загальним станом нехватки бюджетних коштів, але ні в якому разі не слід такі дії розцінювати як визнання позову або погодження із сумою нарахування.
Суд також безпідставно відхилив доводи відповідача ПП «Надія» про те, що наразі відсутня правова підстава для сплати коштів пайової участі по об'єкту будівництва саме ПП «Надія», як генерального підрядника.
Вважає, що суд, дійшовши висновку про неукладеність договору № 186 від 27.08.2019, непослідовно та протиправно здійснив на його підставі стягнення.
У відзиві на апеляційну скаргу Черкаська окружна прокуратура просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вважає правомірним реалізуванням прокурором процесуальних прав на зміну підстав позову та саме зменшення розміру позовних вимог у ньому.
Вважає, що доводи скаржника щодо невірно нарахованої суми, яка підлягає стягненню до місцевого бюджету, як безпідставно збережені кошти, що відповідач зобов'язаний був заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту у зв'язку з будівництвом вказаного будинку, не заслуговують на увагу.
Зазначає, що Соснівським районним судом м. Черкаси вірно вирішено спір, що виник унаслідок безпідставного збереження коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, у зв'язку з будівництвом багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції
Відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт від 29.07.2015, замовником будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 122).
27.08.2019 між виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір № 186 пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси у разі будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 14-16, 176-179).
Предметом договору є пайова участь відповідача у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси у разі будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 (п. 1.1).
Відповідно до п. 1.2 договору пайова участь ОСОБА_1 у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси складає 940685 грн.
Згідно п. 2.2 договору відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася до прийняття об'єкта в експлуатацію, але не пізніше шести місяців з дати укладення договору, сплатити пайову участь в сумі 940685 грн за графіком, що додається до договору пайової участі № 186.
Згідно з договором дольової участі у будівництві багатоповерхового житлового будинку від 01.03.2015, ОСОБА_1 та ПП «Надія» визначено, що предметом договору є передача стороною 1 стороні 2 передбачених цим договором функцій замовника щодо проектування та будівництва багатоповерхового житлового будинку з переходом права власності на нього стороні 2 та визначення порядку взаємодії сторін. Об'єктом договору є багатоповерховий житловий будинок, який розміщений на земельній ділянці за кадастровим номером 7110136700:05:024:0044, яка розташована по АДРЕСА_2 та перебуває у користуванні замовника на підставі договору оренди від 14.02.2006 (т. 2 а.с. 107-113).
Пунктом 1.3 договору визначено, що сторона 2 виконує функції замовника щодо проектування та будівництва об'єкту, визначені цим договором.
Відповідно до п. 3.4. договору визначено обов'язок сторони 2 компенсувати сплачену суму пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста згідно ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Договором також надано стороні 2 самостійно, без погодження із стороною 1 укладати договори генерального підряду та інші договори на умовах, визначених стороною 2.
Пунктом 4.3 договору сторони домовилися, що сторона 2 отримує усі права на об'єкт будівництва.
Об'єкт введено в експлуатацію 16.09.2019 відповідно до сертифікату ЧК162192590783, інформація про що розміщена у вільному доступі на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України та акту готовності до експлуатації об'єкта будівництва багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1 від 13.09.2019. Кінцевий термін виконання зобов'язання є 16.09.2019 (т. 2 а.с. 120).
Відповідно до листа Департаменту фінансової політики від 02.07.2020 № 1018/18-08, було повідомлено департамент економіки та розвитку про те, що станом на 02.07.2020 кошти від ОСОБА_1 на виконання договору п. 2.2. пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси у разі будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 від 27.08.2019 за № 186, до міського бюджету не надходили (т.1 а.с. 17).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.03.2023 призначалися судові почеркознавчі експертизи щодо підпису ОСОБА_1 на договорі про пайову участь (т.1 а.с. 222-223).
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/124-23/4675-ПЧ від 26.04.2023, підписи від імені ОСОБА_1 в колонках «замовник» в графах « ОСОБА_1 » у договорі пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси № 186 від 27.08.2018, у додатках № 1 до договору пайової участі замовників, у додатку № 2 до договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси від 27.01.2019 № 186 «Графік сплати пайової участі», виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням будь-якого справжнього підпису ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 1-8).
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31.03.2025 призначена судово-почеркознавча експертиза (т. 3 а.с. 13-14).
Згідно висновку експерта № СЕ-19/124-25/6197-ПЧ від 09.05.2025, підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Замовник» у акті готовності об'єкта до експлуатації від 13.09.2019, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням будь-якого справжнього підпису ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 22-26).
Черкаським районним управлінням поліції ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 42023220100000 від 29.06.2023 за ознаками скоєння кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (т. 2 а.с. 82).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно з ч. 1ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).
За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до норм ст. 12, ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Черкаської міської ради апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Абзацом 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов'язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов'язки суб'єктів спірних правовідносин, зобов'язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно із ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 ЦПК України, у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор зазначав, зокрема, що кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, а недоотримання таких коштів порушує інтереси територіальної громади м. Черкаси, які не захищаються належним чином виконавчий комітет Черкаської міської ради.
Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України (ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України).
Положення законодавства у сфері бюджетних правовідносин (п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України) відносять кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до джерел формування бюджету розвитку місцевих бюджетів.
Бюджетом розвитку, згідно зі ст. 1 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.
Отже, кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту належать до джерел формування бюджету розвитку місцевого бюджету, їх стягнення безумовно становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 зазначила, зокрема, що у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Згідно зі ст. ст. 28, 31 ЗУ «Про місцеве самоврядування», на виконавчі органи місцевого самоврядування, зокрема, покладено обов'язок з організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об'єктів комунального господарства.
На території Черкаської міської територіальної громади таким органом є ВК Черкаської міської ради.
Зважаючи на наведене, прокурором вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Департамент економіки та розвитку ВК Черкаської міської ради листами № 2575-01-21 від 17.07.2020, №15491-01-21 від 10.08.2020 повідомляв прокурора, що ОСОБА_1 не було сплачено 940685 грн пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури щодо об'єкта будівництва, неодноразово звертались до ОСОБА_2 із вимогою сплатити вказану суму, які залишались не виконаними, а до суду вони не звертались у зв'язку із відсутньою фінансовою можливістю по сплаті судового збору та просив прокуратуру вжити заходів відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» (т.1 а.с. 13, 24).
Листом від 20.08.2020 № 161-9833вих20, Черкаська місцева прокуратура повідомила ВК Черкаської міської ради про звернення в суд з даним позовом в їх інтересах.
Вказане свідчить про те, що позивач був обізнаний про виявлені прокурором порушення, однак не вжив заходів, спрямованих на захист інтересів держави, не звертався до суду з відповідним позовом з метою стягнення коштів пайової участі, а прокурор обґрунтував наявність підстав, передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», для звернення до суду з цим позовом, з огляду на що, судом першої інстанції правомірно прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено спір по суті.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI).
За ст. 1 Закону № 3038-VI замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною 1 ст. 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Станом на момент виникнення спірних правовідносин була чинною ст. 40 Закону № 3038-VI, відповідно до частини другої якої замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ч. 3 ст. 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію (ч. 5 та ч. 9 ст. 40 Закону № 3038-VI, чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
Зі змісту ст. 40 Закону № 3038-VI, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні за змістом висновки були викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 911/594/18 (провадження № 12-81гс19), від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), від 22 вересня 2021 року у справі № 904/2258/20 (провадження № 12-34гс21).
За змістом зазначених норм, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийнятті новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Разом із тим 01 січня 2020 набули чинності норми ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20 вересня 2019 року № 132-IX (далі - Закон № 132-IX), якими ст. 40 Закону № 3038-VI виключено.
Проте, набуття чинності 01 січня 2020 року Законом № 132-IX, яким ст. 40 Закону № 3038-VI виключено, не скасовує обов'язку по сплаті пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 червня 2025 року у cправі № 911/1654/24.
Судом встановлено, що між виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ОСОБА_1 27.08.2019 укладено договір № 186 пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси у разі будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа Департаменту фінансової політики від 02.07.2020 № 1018/18-08, було повідомлено департамент економіки та розвитку про те, що станом на 02.07.2020 кошти від ОСОБА_1 на виконання договору п. 2.2. пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Черкаси у разі будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 від 27.08.2019 за № 186, до міського бюджету не надходили.
Разом з тим, з проведених під час розгляду справи судових експертиз вбачається, що підписи у договорі пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси № 186 від 27.08.2018, у додатках № 1 до договору пайової участі замовників, у додатку № 2 до договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси від 27.01.2019 № 186 «Графік сплати пайової участі», виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою з ретельним наслідуванням будь-якого справжнього підпису ОСОБА_1 .
Також підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Замовник» у акті готовності об'єкта до експлуатації від 13.09.2019, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням будь-якого справжнього підпису ОСОБА_1 .
З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 не укладався договір пайової участі із Черкаською міською радою, який в силу вимог закону є обов'язковим до укладення.
На ряду з цим, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПП «Надія» укладено договір на пайову участь у будівництві багатоповерхового житлового будинку від 01.03.2015. Пунктом 4.3 договору сторони домовилися, що сторона 2 отримує усі права на об'єкт будівництва.
Тобто, за даним договором ОСОБА_1 передала ПП «Надія» функції замовника щодо проектування та будівництва багатоповерхового житлового будинку з переходом права власності на нього ПП «Надія» та визначення порядку взаємодії сторін.
ПП «Надія» виступало генеральним підрядником будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 і об'єкт введено в експлуатацію 16.09.2019 відповідно до сертифікату ЧК162192590783. Генеральним підрядником зазначено ПП «Надія».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №643/21744/19, розглядаючи питання пайової участі забудовника у розвитку інфраструктури населеного пункту та визначаючи належний спосіб захисту порушеного права, також зауважила, що: «у зв'язку з відмовою забудовника від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом. У такому разі суд має виходити з того, що замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України;
У разі порушення зобов'язання з боку замовника будівництва щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту у правовідносинах, які виникли до внесення змін у законодавство щодо скасування обов'язку замовника будівництва укласти відповідний договір, орган місцевого самоврядування вправі звертатись з позовом до замовника будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів. Саме такий спосіб захисту буде ефективним та призведе до поновлення порушеного права органу місцевого самоврядування».
Оскільки будинок був збудований та прийнятий в експлуатацію генеральним підрядником ПП «Надія», суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що права органу місцевого самоврядування на отримання коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту є порушеними і в органу місцевого самоврядування виникає право вимагати від ПП «Надія», як генерального підрядника, який має усі права на об'єкт будівництва, стягнення коштів, обов'язок сплати яких був встановлений законом.
Крім того, відповідно до п. 3.4. договору дольової участі в будівництві багатоповерхового будинку, ОСОБА_1 та ПП «Надія» передбачили компенсування сплаченої суми пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста згідно зі ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», а отже, зобов'язане повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
За таких обставинах суд першої інстанції у вирішенні цього спору дійшов заснованого на вимогах закону висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ПП «Надія» заявлених безпідставно збережених коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Щодо розміру пайової участі слід зазначити, що розрахунок пайового внеску, який просив стягнути позивач був здійснений станом на час підготовки та підписання договору пайової участі, а саме станом на 27.08.2019, тобто при здійсненні розрахунку розміру пайової участі були використані нормативи, які діяли станом на момент виникнення обов'язку щодо його сплати.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20, пайовий внесок замовника у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.
Подібні висновки викладені також в постанові Верховного Суду від 12.08.2025 у справі № 910/6623/24 та враховані апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 3 ст. 83 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Суд зауважує, що за приписами ст. 81, ч. 3 ст. 83 ЦПК України обов'язок подання доказів покладається не тільки на особу, що доводить обставини, а й на сторону, яка їх заперечує.
Заперечуючи щодо розміру пайової участі у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, скаржником не було надано власного обґрунтованого розрахунку відповідного боргу.
Крім того, посилаючись на ту обставину, що розмір пайової участі за рішенням Черкаської міської ради № 2-3429 від 12.06.2018, а саме якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність, скаржник не надав відповідних доказів.
Разом з тим, матеріали справи не містять ні відповідного рішення Черкаської міської ради, ні технічних умов, ні доказів будівництва відповідних інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури.
На ряду з цим, у додатку до договору від 27.08.2019 № 186 зазначено, що витрати на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд становлять 0 (т.1 а.с. 178).
Щодо доводів скаржника про зміну предмету та підстав позову слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з п. 4 і п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З огляду на викладене позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у ст. 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у ст. 16 ЦК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року в справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.
Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що звертаючись до суду з позовом, Черкаською місцевою прокуратурою ставилась вимога до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором пайової участі, а після з'ясування, що вона такого договору не підписувала про стягнення спірних коштів як безпідставно набутого або збереженого майна.
З матеріалів справи вбачається, що прокурором було подано заява про зміну підстав позову та зменшення позовних вимог, без зміни його предмету, оскільки договір пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси № 186 від 27.08.2019 є неукладеним, а кошти підлягають стягненню з останньої на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно збережені кошти.
Враховуючи те, що позивач не змінював предмет та підстави позову одночасно, а лише зменшив розмір позовних вимог, які виражені у певному цифровому еквіваленті, а саме 1153885,46 грн до 940685 грн та змінив підстави позову, тому доводи скаржника в цій частині не заслуговують на увагу.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірені доводи сторін та дана їм належна оцінка. Заперечення скаржника зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки наявних у справі доказів.
За таких обставинах суд першої інстанції у вирішенні цього спору дійшов заснованого на вимогах закону висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ПП «Надія» заявлених безпідставно збережених коштів відповідно до ст. 1212 ЦК України та вірно відмовив у солідарному стягненні боргу із ПП «Надія» та із ОСОБА_1 .
Разом з тим, дійшовши вірного висновку в мотивувальній частині, суд першої інстанції вирішив стягнути із ПП «Надія» на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради спірну заборгованість саме за договором пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури м. Черкаси № 186 від 27.08.2019 в сумі 940685 грн , що суперечить висновкам зробленим в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни рішення в цій частині, стягнувши із ПП «Надія» на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 940685 грн.
Щодо розподілу судових витрат, слід зазначити, що враховуючи межі змін з рішення суду, понесені скаржником судові витрати за подання апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Надія» - задовольнити частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року - змінити в частині задоволених вимог.
Стягнути із Приватного підприємства «Надія» на користь виконавчого комітету Черкаської міської ради безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 940685 грн.
В іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 20 березня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. М. Новіков
О. В. Карпенко