Рівненський апеляційний суд
Іменем України
16 березня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/2190/25
Провадження № 11-кп/4815/372/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі :
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
захисників-адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №22025180000000017 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатки ОСОБА_10 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2025 року стосовно
ОСОБА_7 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Славута Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресо: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за контрактом в/ч НОМЕР_1 ,
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Рівне, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК на 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю. На підставі ч. 1 ст. 71 КК, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 18 січня 2024 року, та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років 3 місяці, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання період попереднього ув'язнення з 10 липня 2024 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 113 КК на 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Зараховано ОСОБА_8 у строк відбування покарання період попереднього ув'язнення з 26 грудня 2024 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Продовжено обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме до 16 лютого 2026 року.
Судом вирішено питання стосовно речових доказів, процесуальних витрат, скасовано арешт, накладений на майно у цьому кримінальному провадженні, а також задоволено цивільний позов АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.
Згідно з вироком суду, відповідно до указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан на всій території України, який у подальшому неодноразово продовжено.
Не пізніше червня 2024 року, у громадянина України ОСОБА_7 виник злочинний умисел на вчинення підпалу, спрямованого на зруйнування та пошкодження об'єкту, який має важливе народногосподарське та оборонне значення.
У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 03.06.2024, ОСОБА_7 , діючи умисно, вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 , спрямовану на вчинення диверсії з метою ослаблення держави.
У подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб, у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб, але до 03.06.2024, обрали предмет злочинного посягання, а саме релейну шафу вхідного світлофору «Ч» станції «Рівне», що встановлена на 236 км. пк.1 ділянки «Рівне-Обарів» в м. Рівне, домовились про механізм та порядок здійснення підпалу релейної шафи.
При підготовці до підпалу 03.06.2024, у період часу з 06 год 25 хв по 06 год 30 хв ОСОБА_8 та ОСОБА_7 придбали 2 літри бензину на автозаправлювальній станції (далі - АЗС) «Укрнафта», що за адресою: м. Рівне, вул. Богоявленська, 17.
На продовження виконання злочинного умислу, ОСОБА_7 з ОСОБА_8 прослідували до магазину «БудТема», що за адресою: м. Рівне, вул. Полуботка, буд. 8, де близько 09 год 20 хв придбали металевий монтажний лом чорного кольору з метою забезпечення проникнення до середини релейної шафи для безпосереднього підпалу обладнання всередині неї.
03.06.2024, близько 10 год 30 хв, ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 , використовуючи таксі, приїхали за адресою: м. Рівне, пров. Робітничий, 5, звідки пішки вздовж залізничної колії пройшли до релейної шафи вхідного світлофору «Ч» станції «Рівне», що має важливе народногосподарське та оборонне значення, і розташована на 236 км пк.1 ділянки «Рівне-Обарів» в м. Рівне.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 03.06.2024, в період часу з 11 год 50 хв по 12 год 38 хв, діючи з прямим умислом, за попередньою змовою групою осіб, з метою ослаблення держави, усвідомлюючи, що їхні дії можуть призвести до аварії залізничного транспорту, порушення режиму його роботи і зв'язку, створити небезпеку для життя і здоров'я людей, за допомогою придбаного металевого монтажного лому розкрили вищевказану релейну шафу, та використовуючи придбаний попередньо бензин, здійснили підпал шафи зсередини. Після того, як шафа почала палати останні покинули місце злочину.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_9 просить цей вирок щодо ОСОБА_7 скасувати, а кримінальне провадження стосовно нього закрити. На обґрунтування заявлених вимог зазначив, що місцевий суд при вирішенні питання про наявність у діях його підзахисного складу злочину керувався припущеннями, свої висновки обґрунтував показаннями свідків, які були неповні або оговорювали обвинуваченого, пред'явлення ОСОБА_7 для впізнання проводилось виключно по фотографіях.
Також захисник зазначив про наявність порушень щодо безперервності здійснення відеозапису обшуку місця проживання ОСОБА_8 , де були віднайдені докази, які були покладені в основу обвинувачення - пляшки з горючою речовиною.
На переконання апелянта, місцевий суд безпідставно визнав релейну шафу об'єктом, що має важливе народногосподарське значення, оскільки кримінальний кодекс не містить такого поняття як обов'язкового елементу складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_10 просить цей вирок скасувати, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 113 КК закрити у зв'язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення. Також просить суд відмовити у задоволенні цивільного позову.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги вказала, що у цьому кримінальному провадженні підлягає доказуванню чи релейна шафа вхідного світлофору «Ч» належить до об'єктів, від діяльності яких залежить життєдіяльність певних регіонів чи інших великих територій, належне функціонування певних галузей економіки, структур державного управління, до таких, що мають важливе оборонне значення, тобто будівлі, споруди, інші об'єкти, знищення чи пошкодження яких негативно впливає на стан боєготовності чи боєздатності ЗСУ або інших формувань.
Апелянт, покликавшись на нормативно-правові акти, зазначила, що пошкодження пристроїв сигналізації відноситься до інциденту, що є транспортною подією, пов'язаною з управлінням поїздами, правильністю функціонування та роботою інфраструктури залізничного транспорту.
На переконання захисника, релейну шафу вхідного світлофору «Ч», яка є пристроєм сигналізації, не можна вважати об'єктом, яке має важливе народногосподарське чи оборонне значення, а висновки місцевого суду стосовно цієї обставини сформовані на показаннях свідків, які є працівниками потерпілої особи, та суперечать вимогам закону. Також апелянт зазначила, що цю обставину можна встановити лише шляхом проведення експертизи.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_10 на підтримання апеляційних скарг сторони захисту, думку прокурора ОСОБА_5 щодо законності оскаржуваного вироку та залишення його без змін, представника потерпілого АТ «Українська залізниця» ОСОБА_6 , яка просила відмовити в апеляційних вимогах сторони захисту, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 3 ст. 404 КПК передбачає, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Однак, сторона захисту, ставлячи вимогу про скасування цього вироку та виправдання обвинувачених, фактично просячи надати іншу оцінку доказам, встановленим місцевим судом, не заявила клопотання про повторне дослідження доказів, з посиланням на обставини, передбачені ч.3 ст. 404 КПК, для такого дослідження.
З матеріалів кримінального провадження, зокрема журналів судових засідань, колегією суддів не встановлено, що суд першої інстанції допустив істотні порушення при дослідженні доказів чи допиті свідків. Водночас, незгода сторони захисту із висновками суду, зробленими на підставі досліджених доказів, не є підставою для повторного дослідження тих самих доказів.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приймає до уваги докази, безпосередньо досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду, не даючи їм іншої оцінки, ніж надав суд.
Статтею 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст. 94 КПК, суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.
Ухвалюючи вказаний вирок, суд першої інстанції повною мірою дотримався зазначених вимог закону, а його висновки щодо винуватості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК, за викладених у вироку обставин ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні та належно оцінених судом.
Зокрема, місцевий суд допитав свідка ОСОБА_11 , яка працює касиром на АЗС «Укрнафта», що за адресою: вул. Богоявленська, 17, м. Рівне, яка показала, що в червні 2024 року ОСОБА_8 та ОСОБА_7 придбали каністру бензину на цій АЗС.
Показання свідка стосовно купівлі обвинуваченими бензину підтверджуються протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.06.2024, відповідно до якого ОСОБА_11 впізнала ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також дослідженим місцевим судом відеозаписом з камер відеоспостереження на АЗС «Укронафта», що за адресою: вул. Богоявленська, 17, м. Рівне.
Також, на підставі показань свідка ОСОБА_12 та протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.06.2024 за участю ОСОБА_12 , місцевий суд установив, що обвинувачені 03.06.2024 близько 09 год 20 хв у магазині «БудТема», що за адресою: вул. Полуботка, 8, м. Рівне, придбали металевий лом «SIGMA».
Допитаний свідок ОСОБА_13 показав, що працює таксистом та влітку 2024 року перевозив обвинувачених на таксі з Театральної площі до провулку Робітничий в м. Рівне та, відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.06.2024, впізнав ОСОБА_8 як особу, яку підвозив 03.06.2024 у проміжок часу між 10 год 20 хв до 11 год за вищевказаним маршрутом. Показання цього свідка і проведена з його участю слідча узгоджуються з дослідженим місцевим судом протоколом огляду ресурсу комплексної системи відео моніторингу «Безпечне місто Рівне» від 14.06.2024.
Також місцевий суд, на підставі досліджених доказів - протоколу огляду місця події від 03.06.2024, а саме релейної шафи вхідного світлофора «Ч» станції «Рівне», яка знаходиться за координатами 50.649260, 26.231610, поблизу стовпа з позначкою «240», залізнична колія 236 км Здолбунівської станції сигналізації та зв'язку ділянки Рівне-Обарів, акту технічного стану пошкодженого об'єкта від 03.06.2024, тощо, установив, що обвинувачені, після прибуття на провулок Робітничий, 5, м. Рівне, пішки, вздовж залізничної колії пройшли на місце вчинення кримінального правопорушення, де, за допомогою заздалегідь придбаного лому, розкрили релейну шафу та, використовуючи заздалегідь придбаний бензин, здійснили підпал цієї шафи з середини.
Окрім того, з показань свідка ОСОБА_14 , який працює таксистом, та протоколу пред'явлення особи до впізнання за фотознімками від 08.07.2024 за участю цього свідка, вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , після вчинення вищевказаних дій, 03.06.2024 близько 13 год, повернулись в район залізничного вокзалу в м. Рівне.
Суд першої інстанції також дослідив протокол слідчого експерименту від 18.10.2024 за участю ОСОБА_7 , надавши належну оцінку даним, зафіксованим у ході проведення цієї слідчої дії, а саме те, що обвинувачений детально відтворив механізм вчинення ним та ОСОБА_8 інкримінованого їм злочину, а також врахував на підтвердження факту перебування обвинувачених на місці вчинення злочину інформацію, отриману у ПрАТ «Київстар», щодо знаходження абонентських номерів, якими користувались ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у зоні дії базової станції оператора ПрАТ «Київстар» у провулку Робітничий, 1, м. Рівне.
Також із досліджених місцевим судом протоколу за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж від 13.08.2024 абонентського номера, яким користувався ОСОБА_8 , з носієм інформації, та висновку судової експертизи відео-, звукозапису №СЕ-19/118-24/12013 - ВЗ від 20.11.2024, вбачається, що ОСОБА_8 при розмові з невідомою жінкою, на її запитання про те, як називається предмет, який вони спалили, за що йому загрожує довічне позбавлення волі, ОСОБА_8 відповів, що це шафа. При цьому обвинувачений жодним чином не висловлює нерозуміння вказаного запитання, зокрема щодо предмету, способу його знищення та участі іншої особи у вказаних діях, і не проявляє зацікавленість в поясненні цих відомостей, навпаки деталізує місцезнаходження вказаної шафи та її призначення, вказуючи, що шафа стоїть біля колій та управляє світлофорами на коліях.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що вище вказані докази є належними, допустимими та достатніми у своєму взаємозв'язку для доведення винуватості обвинувачених у вчиненні підпалу, спрямованого на зруйнування об'єкта, який має важливе народногосподарське значення, з метою послаблення держави, в умовах воєнного стану, за попередньою змовою групою осіб.
Щодо доводів захисника ОСОБА_9 про порушення безперервності здійснення відеозапису обшуку місця проживання ОСОБА_8 , то слід зауважити, що місцевий суд вказаний доказ та відомості, зафіксовані у ньому, не поклав в основу обвинувального вироку, а тому навіть наявність певних процесуальних порушень при проведенні цієї процесуальної дії не впливає на доведеність винуватості обвинувачених.
Також у ході апеляційної розгляду не було встановлено жодних обставин, які б ставили під сумнів показання допитаних місцевих судом свідків. До того ж усі свідки перед допитом були попередженні про можливу кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Крім того, ч. 6 ст. 228 КПК передбачено, що за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
Тому проведення впізнання обвинувачених за їх фотографіями не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.
Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду і доводи захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про те, що релейна шафа вхідного світлофору «Ч» не відноситься до об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення.
Зокрема, теорія кримінального права визначає, що предметом злочину, передбаченого ст. 113 КК,тобто диверсії, є об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, тварини, рослини, земельні угіддя, водойми, ліси тощо.
Місцевий суд, допитавши свідків - працівників ВСП «Здолбунівська дистанція сигналізації і зв'язку», представника потерпілого, дослідивши письмові докази та проаналізувавши нормативно-правові документи, дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що релейна шафа вхідного світлофору «Ч» є об'єктом, який має важливе народногосподарське значення, оскільки вона входить до комплексного обладнання станції «Рівне» регіональної філії «Львівська залізниця», яке є об'єктом критичної інфраструктури, що має важливе народногосподарське значення і призначена для безперешкодного забезпечення перевезення вантажів, в тому числі і стратегічно важливих для держави.
Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що хоча чинний кримінальний кодекс не містить визначення поняття «об'єкт народногосподарського значення», однак з урахуванням тлумачення цього терміну в юридичному аспекті, слід дійти висновку, що термін «народне господарство» по суті є синонімом терміну «економіка» та означає систему суспільного виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів.
Ефективна транспортна система - це необхідна умова розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення національної безпеки країни, розвитку, стабілізації, піднесення та структурних перетворень національної економіки, та яка, окрім того виступає її важливою складовою..
Залізничний транспорт є важливою галуззю народного господарства, яка завжди відігравала та продовжує відігравати значну роль в економіці та економічному житті держави, впливає на економічні зв'язки між виробниками і споживачами продукції, областями і економічними районами України та із зарубіжними країнами, забезпечує виробничі і невиробничі потреби матеріального виробництва та невиробничої сфери. Загальновідомо, що залізни?ця це дорога з рейковою колією, призначена для пересування залізничного рухомого складу. Використовують її для швидкого перевезення вантажу та пасажирів. Сукупність усіх експлуатованих залізниць складає залізничну мережу.
Місцевий суд правильно керувався критеріями, передбаченими у Законі України «Про критичну інфраструктуру», при визначенні чи належить релейна шафа вхідного світлофору «Ч» станції «Рівне» до об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення, оскільки вказане поняття є оціночним.
Так, місцевим судом установлено, що основною функцією релейної шафи є керування роботою світлофорів, вона є не від'ємною складовою станції «Рівне», відповідає за безпеку руху поїздів, забезпечує надійний прийом/відправлення та пропуск поїздів, а, відповідно до Висновку за матеріалами перевірки факту пошкодження об'єкта залізничного транспорту від 04.06.2024, підпал релейної шафи призвів до затримок у русі поїздів, в тому числі приміського, пасажирського та швидкісного по прослідуванні станції Рівне, призвело до пошкодження, недотримання встановленого та затвердженого руху поїздів.
Доказів на спростування цих обставин стороною захисту в ході апеляційного розгляду надано не було та колегією суддів не здобуто.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника ОСОБА_10 про те, що встановлення приналежності цієї релейної шафи до об'єктів, які мають важливе народногосподарське значення, можливе лише на підставі експертизи, адже за приписами ч. 1 ст. 242 КПК експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Крім того, не ґрунтуються на нормах закону вимоги захисника ОСОБА_10 щодо відмови у задоволенні цивільного позову потерпілого АТ «Українська залізниця», оскільки ч. 1 ст. 129 КПК визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Зважаючи на те, що в ході судового розгляду було підтверджено спричинення майнової шкоди АТ «Українська залізниця» в результаті вчинення цього злочину у розмірі, зазначеному у цивільному позові, тому суд першої інстанції правомірним задовольнив позовні вимоги потерпілого у повному обсязі.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що вказаний вирок є законним, обґрунтованим та вмотивованим, ухваленим з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та закону про кримінальну відповідальність, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних вимог сторони захисту.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 19 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_9 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатки ОСОБА_10 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - у той самий строк з дня отримання копії цієї ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3