Справа № 550/1441/25 Номер провадження 33/814/393/26Головуючий у 1-й інстанції Литвин В. В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М.
20 березня 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.Я., за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Губи О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 06 січня 2026 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.
Згідно з постановою судді, 06.11.2025 о 17 год 05 хв на 378 км а/д М03 Київ-Харків-Довжанський водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT, н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE, н.з. НОМЕР_2 не вибрав безпечну швидкість руху, та не врахував дорожню обстановку та здійснив наїзд на припаркований праворуч транспортний засіб МАЗ 33021, н.з. НОМЕР_3 , в складі з напівпричепом ЧМЗАП, н.з. НОМЕР_4 з включеним проблисковим маячком жовтого кольору під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого RENAULT, з напівпричепом KRONE відкинуло ліворуч у дорожнє огородження відбійник. Внаслідок ДТП автомобілі та металевий відбійник отримали технічні пошкодження з матеріальними збитками, чим завдано матеріальної шкоди. Зазначеним ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді, постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у діях події та складу адміністративного правопорушення.
Наголошує на тому, що розгляд справи проводився за відсутності самого ОСОБА_1 та за відсутності його захисника, оскільки суд необґрунтовано відмовив у клопотанні про відкладення судового засідання у зв'язку з зайнятістю захисника в інших судових засіданнях, вважаючи, що в зазначених діях є ознаки затягування строків розгляду справи. Наведене, на переконання сторони захисту, має ознаки порушення принципу неупередженості, що викликає сумніви стосовно повноти та об'єктивності розгляду справи.
Вважає, що судом першої інстанції не було в повному обсязі з'ясовані всі обставини справи, без будь-якого обґрунтування не досліджено та не надано оцінку доказам, що вказує на формальний розгляд справи та прощений підхід до оцінки доказів.
На думку сторони захисту, з наведених підстав постанова суду є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Окрім цього, апелянт просить дослідити нові докази, що не досліджувалися районним судом, а саме: фотознімки в електронному вигляді з місця ДТП та висновок експертного дослідження Полтавського НДЕКЦ МВС України від 14.01.2026 року, що підтверджують відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Представник потерпілої сторони в судове засідання не з'явився. 18.02.2026 від представника військової частини НОМЕР_5 - Богданова В.В. на адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника військової частини.
Перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та адвоката Губи О.М. в підтримку апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно належно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.
Вказана стаття є бланкетною нормою та відсилає до Правил дорожнього руху України, тому суд першої інстанції під час розгляду матеріалів справи повинен встановити, чи порушено пункт правил дорожнього-руху України водієм, який зазначений уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, що повинно бути підтверджено належними доказами, та чи вчинене ним порушення перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з настанням ДТП.
Відповідно до п.12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст.ст. 7,9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ст. 124 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події провадження у справі про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 505476 від 06.11.2025 року, та як встановлено судом першої інстанції, 06.11.2025 о 17 год 05 хв на 378 км а/д М03 Київ-Харків-Довжанський водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом RENAULT, н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом KRONE, н.з. НОМЕР_2 не вибрав безпечну швидкість руху, та не врахував дорожню обстановку та здійснив наїзд на припаркований праворуч транспортний засіб МАЗ 33021, н.з. НОМЕР_3 , в складі з напівпричепом ЧМЗАП, н.з. НОМЕР_4 з включеним проблисковим маячком жовтого кольору під керуванням водія ОСОБА_2 , після чого RENAULT, з напівпричепом KRONE відкинуло ліворуч у дорожнє огородження відбійник. Внаслідок ДТП автомобілі та металевий відбійник отримали технічні пошкодження з матеріальними збитками, чим завдано матеріальної шкоди. Зазначеним ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Визнаючи винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №505476 від 06.11.2025; схему місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.11.2025 та письмові пояснення учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 06.11.2025.
Апеляційний суд зауважує, що склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, передбачає наявність трьох елементів об'єктивної сторони (протиправне діяння): 1) порушення правил дорожнього руху, 2) наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів, 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням Правил дорожнього руху та наслідками. Таким чином, настання наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді пошкодження транспортних засобів мають бути обумовлені саме порушенням певним учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, тобто має бути наявний прямий чи опосередкований причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Так, в ході апеляційного перегляду справи, стороною захисту надано висновок експертного дослідження № ЕД-19/117-26/491-ІТ за результатами проведення експертного інженерно-транспортного дослідження за заявою адвоката Губи О.М. в інтересах ОСОБА_1 від 06.01.2026 року.
За наслідками проведеної судової інженерно-транспортної експертизи встановлено та зазначено у висновку № ЕД-19/117-26/491-ІТ від 14.01.2026 року, що у даній дорожньо-транспортній ситуації, дії водія автомобіля Renault Magnum (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом Krone (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 вимогами п.12.1 Правил дорожнього руху, не регламентуються, то отже з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди не знаходяться.
До того ж, як зазначає сторона захисту, і з чим погоджується апеляційний суд, п.12.1 Правил дорожнього руху застосовується виключно для оцінки дій водіїв транспортних засобів у випадках втрати курсової стійкості та керованості транспортного засобу, що у подальшому призводить до неконтрольованого водієм переміщення, чого у діях ОСОБА_1 у цій дорожній ситуації не було.
Окрім цього, як вбачається з висновку експертного дослідження, у даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля Renault Magnum (номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом Krone (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 , для забезпечення безпеки дорожнього руху, з моменту виявлення нерухомої перешкоди у вигляді автомобіля МАЗ (реєстраційний номер НОМЕР_6 ) з напівпричепом ЧМЗАП (реєстраційний номер НОМЕР_7 ), повинен був діяти у відповідності вимог п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху.
Відповідно до п. 12.2 ПДР у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги.
Відповідно до п. 12.3 ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Водночас у зв'язку з недостатністю вихідних даних перевірити відповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам вказаних пунктів ПДР, не є можливим.
Однак, згідно протоколу про адміністративне правопорушення, у вину ОСОБА_1 не ставиться порушення ним п. 12.2 ПДР та п. 12.3 ПДР, а вказано, що останній порушив вимоги п. 12.1 ПДР.
Таким чином, факт порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 спростовується вказаним висновком експерта № ЕД-19/117-26/491-ІТ від 14.01.2026.
Висновок експерта є повним, науково обґрунтованим із наданням чітких відповідей на поставленні запитання.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_1 в порушенні ним саме п. 12.1 ПДР, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, і що порушення саме цього пункту ПДР перебуває у причинному зв'язку з подією ДТП, яка мала місце 06 листопада 2025 року на 378 км а/д М03 Київ-Харків-Довжанський за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..
Апеляційний суд не бере до уваги порушення ОСОБА_1 п. 12.2 ПДР та п. 12.3 ПДР, оскільки протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 505476 від 06.11.2025 року, ОСОБА_1 ставилось в провину порушення вимог саме п. 12.1 ПДР України.
Тим самим суд не має право виходити за межі фактичних обставин справи, визнаючи особу винною в порушенні правил дорожнього руху України, які в провину їх не ставилися уповноваженою особою під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Так, протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом на основі якого, в сукупності з іншими доказами, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
А згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
За таких обставин, фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості правопорушника повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює у даному випадку винесення постанови про визнання правопорушника винним.
Суд першої інстанції формально віднісся до вказаних обставин, не надав належну оцінку доказам у справі, чим допустив неправильне з'ясування фактичних обставин справи, що призвело до порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а відповідно і прийняття незаконного рішення.
Отже, за таких обставин апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню.
Керуючись ст. 294 КУпАП суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Чутівського районного суду Полтавської області від 06 січня 2026 року - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду В.М. Герасименко