Справа № 554/7060/25 Номер провадження 22-ц/814/462/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
17 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду
цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області, в інтересах якого діє представник - Гайдара Інна Вікторівна, на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року (повний текст рішення складено 27 червня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції, Перша полтавська державна нотаріальна контора, про звільнення майна з-під арешту-
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, про звільнення майна з-під арешту, в якому просила звільнити з-під арешту 1/6 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений при примусовому виконанні судового наказу №11/37, що виданий 04 березня 2004 року Господарським судом Полтавської області (номер запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер обтяження: 1548628, внесений 16 грудня 2004 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення №50013 від 05 листопада 2004 року, ВДВС Октябрського РУЮ м. Полтава).
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що вона є спадкоємицею ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15 квітня 2025 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Кізімою Вікторією їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, належне спадкодавцю ОСОБА_2 , у зв'язку із наявними в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна обтяженнями, а саме значиться: тип обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 1548628; зареєстровано: 16 грудня 2004 року реєстратором: Перша полтавська державна нотаріальна контора; підстава обтяження: повідомлення, 50013, 05 листопада 2004 року, ВДВС Октябрського РУЮ м. Полтава; власник: ОСОБА_2 , код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ; додаткові дані: 1/6 частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 1-ю Полтавською ДНК від 31 липня 2003 року за №3-1047; заявник: ВДВС Октябрського РУЮ м. Полтава.
ОСОБА_2 був відповідачем у справі №11/37 про стягнення з ПП ОСОБА_2 заборгованості перед бюджетом, яка перебувала на розгляді Господарського суду Полтавської області в 2004 році.
Після набрання рішенням Господарського суду Полтавської області законної сили, а саме 04 березня 2004 року, Господарським судом Полтавської області видано судовий наказ у справі №11/37 про стягнення з ПП ОСОБА_2 заборгованості перед бюджетом в сумі 8936,00 грн. В подальшому, судовий наказ Господарського суду Полтавської області було направлено на виконання до ВДВС Октябрського РУЮ м. Полтава.
03 листопада 2004 року, під час проведення виконавчих дій державним виконавцем ВДВС Октябрського РУЮ м. Полтава, винесено постанову серії АА №8331133, якою накладено арешт на все майно, що належить ПП ОСОБА_2 , а саме 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 та оголошено заборону на його відчуження.
16 грудня 2004 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою, як реєстратором, виконано повідомлення ВДВС Октябрського РУЮ м. Полтава, винесено повідомлення №50013 та накладено арешт на 1/6 частину квартири АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер обтяження: 1548628.
Вказаний арешт перешкоджає позивачу отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частину квартири, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відповіді Шевченківського ВДВС у м. Полтава Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 22 квітня 2025 року дані про виконання виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, а саме наказу №11/37 від 04 березня 2004 року, виданого Господарським судом Полтавської області, по якому боржником є ПП ОСОБА_2 відсутні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, як відокремленого підрозділу ДПС України, про звільнення майна з-під арешту, треті особи: Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління юстиції, Перша полтавська державна нотаріальна контора, задоволено.
Звільнено з-під арешту 1/6 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який накладений при примусовому виконанні судового наказу №11/37, що виданий 04 березня 2004 року Господарським судом Полтавської області (номер запису про обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер обтяження: 1548628, внесений 16 грудня 2004 року Першою полтавською державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення № 50013 від 05 листопада 2004 року, ВДВС Октябрського РУЮ м. Полтава).
Судове рішення мотивоване доведеністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Не погодившись з рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року його в апеляційному порядку оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позиція учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду про задоволення позову не відповідають обставинам справи, а оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що є неналежним відповідачем у справі.
Акцентує увагу, що арешт накладено на майно належне ОСОБА_2 , а не на майно чоловіка позивача.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Звертає увагу, що позивачем надано належні та допустимі докази, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності тільки чоловіку позивача.
Звертає увагу, що постановою державного виконавця було знято арешт з квартири розташованої у АДРЕСА_1 , але постанова виконана не була.
Також вказує на практику Верховного Суду, викладену в постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
В судовому засідання представник відповідача Гайдара І.В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав в ній наведених.
Представник позивача - адвокат Салашний М.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Від Першої полтавської державної нотаріальної контори надійшов лист про розгляд справи за їх відсутності, в якому третя особа покладалася на розсуд суду під час розгляду справи.
Інші учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (а.с.21-22).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на його майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до матеріалів спадкової справи ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом на майно померлого ОСОБА_2 (а.с.11).
Встановлено, що ОСОБА_2 став власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 09 серпня 2008 року, розмір частки 1/1 (а.с.12-13, 77,78 )
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 був відповідачем у справі №11/37 про стягнення з ПП ОСОБА_2 заборгованості перед бюджетом, яка перебувала на розгляді Господарського суду Полтавської області в 2004 році.
Після набрання рішенням Господарського суду Полтавської області законної сили, а саме 04 березня 2004 року, Господарським судом Полтавської області видано судовий наказ у справі №11/37 про стягнення з ПП ОСОБА_2 заборгованості перед бюджетом по податку на додану вартість в сумі 8936,00 грн. В подальшому, судовий наказ Господарського суду Полтавської області було направлено на виконання до ВДВС Октябрського РУЮ м. Полтава.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Октябрського районного управління юстиції Тремби О.С. від 03 листопада 2004 року накладено арешт на все майно, що належить ПП ОСОБА_2 , а саме: 1/6 частку квартири АДРЕСА_2 (а.с.17).
Постановою державного виконавця Тремби О.С. ДВС в Октябрському районі м. Полтави від 23 січня 2007 року знято арешт з 1/6 частини кв. АДРЕСА_2 (а.с.18).
15 квітня 2025 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Кізімою Вікторією відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, належне спадкодавцю ОСОБА_2 , у зв'язку із наявними в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна обтяженнями (а.с.19-20).
Позиція апеляційного суду
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на те, що не може вступити в спадщину після смерті чоловіка, оскільки постанова державного виконався про скасування арешту на майно фактично не була виконана.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно із частинами першою та другою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна, арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
При цьому у частині п'ятій вище вказано статті вказано, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, Закон передбачає конкретний перелік випадків, коли арешт знімається виконавцем, а в інших випадках такий арешт знімається судом.
Як викладено в постанові Касаційного цивільного суду Верхового суду від 28 серпня 2024 року по справі 947/36027/21, наявність протягом тривалого часу арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за умов відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що листом за № 7138 від 20 березня 2008 року начальник Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ О.П. Хмурчик повідомив ОСОБА_2 про винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, також постановою державного виконавця від 23 січня 2007 року знято арешт з 1/6 квартири АДРЕСА_2 .
Інформації про те, що постанова про зняття арешту на майно була оскаржена відповідачем та скасована матеріали справи не містять.
Також суд, при прийнятті рішення, послався на положення статей 1216 та 1218 ЦК України, відповідно до яких до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на час його смерті, за виключенням тих, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця. Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини п'ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 - чоловік позивача.
За встановлених обставин, суд вважав обґрунтованими заявлені вимоги щодо скасування арешту, оскільки позивач фактично позбавлена можливості прийняти спадщину після померлого чоловіка, з даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позов до Господарського суду Полтавської області було подано Державною податковою інспекцією у м. Полтаві і саме з метою виконання рішення суду про стягнення з ПП ОСОБА_2 заборгованості в місцевий бюджет в сумі 8936,00 грн (на користь відповідача) було накладено арешт на майно ОСОБА_2 . Отже, відповідач є особою, в інтересах якої накладено арешт на майно, і саме ця особа має бути відповідачем у справі. З даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що як правильно було вказано скаржником, арешт накладено на майно ОСОБА_2 , а не ОСОБА_2 , при цьому, було накладено арешт на 1/6 квартири АДРЕСА_2 , який було знято, як помилково накладений, оскільки у боржника відсутнє зареєстроване майно.
Тобто, ОСОБА_2 був єдиним власником квартири АДРЕСА_2 .
Тобто позивач обґрунтовано звернулася до суду за захистом своїх прав, оскільки не змогла оформити спадкове майно після смерті чоловіка.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимоги та звільнення з-під арешту 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Отже, рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року слід залишити без змін.
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, в інтересах якого діє представник - Гайдара Інна Вікторівна - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 23 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 березня 2026 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко